Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 591/8525/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.12.2014. Забезпечено надання загального доступу: 06.01.2015.
Дата набрання законної сили: 22.01.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 591/8525/14-ц
		Провадження № 2/591/3033/14
		    
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И                                  
		24 грудня 2014 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
		                                                                     головуючого - судді Бурда Б.В.
		                                                                     при секретарі - Дворядкіній М.П.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом  ОСОБА_1 до Прокуратури Сумської області, Державного казначейської служби України, 3-тя особа: Головне управління Держаної казначейської служби України в Сумській області про відшкодування шкоди, - 
		 
		Встановив:
		          Позивач свої вимоги мотивую тим, що з 06.10.2012 року він незаконно утримувався під вартою за обвинуваченням у вчиненні особливо тяжких злочинів до скоєння якого він не мав жодного відношення. Йому було безпідставно пред'явлене обвинувачення та оголошено про підозру у вчиненні злочинів передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187 КК України, яких він не вчиняв. Вироком суду від 25.10.2013 року, якій набрав законної сили, його було визнано не винуватим у вчиненні зазначених вище злочинів та звільнено з під варти.  В наслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності, незаконного пред'явлення обвинувачення, повідомлення про підозру та утримання під вартою у продовж тривалого часу, йому було завдано моральну шкоду, розмір грошової компенсації якої він оцінює в 500 000 грн.  Тому просить стягнути на його користь 500 0000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
		          Позивач та його представник в судовому зсіданні позов підтримали. Позивач зазначив, що при досудовому розслідуванні до нього застосовували недозволені засоби проведення досудового розслідування били, застосовували електрострум та вимагали зізнання у вчинені кримінального правопорушення. 
		Представник прокуратури Сумської області позов визнала частково, вважає що позивачем завищений розмір компенсації моральної шкоди. Вважає, що моральна шкода має бути відшкодована в мінімальному розмірі визначеному законом в сумі 19488 грн. 
		Державна казначейська служба України повідомлена про час та місце розгляду справи, але її представник до суду не з'явився. 
		Представник 3-ї особи позов заперечив та підтримав позицією представника прокуратури Сумської області.
		          Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали даної цивільної справи та кримінального провадження Зарічного районного суду м. Суми №591/1762/13-к (далі по тексту к/п), вважає, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. 
		          З матеріалів кримінального провадження Зарічного районного суду м. Суми №591/1762/13-к вбачається, що 03.10.2012 року начальником СМ СРВ УМВС України в Сумській області порушена кримінальна справа з п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України за фактом розбійного нападу на ОСОБА_2 та ОСОБА_3, умисного вбивств ОСОБА_3, а 07.10.2012 року була винесена постанова про порушення кримінальної справи з наведеним вище фактом відносно позивача. 22.11.2012 року, у зв'язку з набранням чинності новим КПК України, відомості про кримінальне правопорушення передбачене п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України були внесені до ЄРДР.
		           У вказаному кримінальному провадженні 07 та 08.10.2012 року позивача було допитано у якості підозрюваного та внесене подання до суду про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. (/к/п  т. 8 а.с. 24-36,63-66, 67). Постановою суду від 09.10.2014 року (к/п т. 8 а.с. 68) продовжено строк затримання позивача до десяти діб.
		07 жовтня 2012 року слідчим за місцем проживання позивача проведене обшук (к/п т. 2 а.с. 194). За наслідками розгляду подання слідчого, 26.10.2012 року було прийняте рішення про поміщення позивача до другої спеціалізованої психіатричної лікарні для проведення стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи. (к/п т. 3 а.с. 322-326). Як вбачається з акту стаціонарної судово-психіатричної експертизи (к/п т. 3 а.с. 329-331), позивач тримався в умовах стаціонарну в психіатричній лікарні з 08.11.2012 року (дата поміщення) по 30.11.2012 року (дата завершення проведення експертизи).
		Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 25 жовтня 2013 року ОСОБА_1 був визнаний невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187 КК України та виправданий, в цей же день позивача було звільнено з під варти. 
		Не погоджуючись з вказаним вироком суду, прокурор та потерпіла подали апеляційні скарги, які Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 04 лютого 2014 року залишені без задоволення, а вирок залишено без змін. 
		Не погоджуючись з прийнятими судами (першою та апеляційною інстанцією) рішеннями, прокурор подав касаційну скаргу, яка була розглянута Вищім спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Ухвалою від 16.09.2014 року зазначений вище вирок суду т ухвала апеляційного суду залишені без змін, а касаційна скарга прокурор - без задоволення.
		Як вбачається з вироку суду, якій набрав законної сили,  при розгляд даного кримінального провадження було встановлено: « ОСОБА_1 незаконно тримався працівниками міліції у період часу з 19-00 год. 06.10.2012 року до 07-00 год. 07.10.2012 року, без оформлення відповідних документів.» «ОСОБА_1 після тривалого незаконного тримання, без забезпечення йому в цей період права на доступ до захисника, права відмовитися від надання показань та права не свідчити проти себе, написав під диктовку працівників міліції явку з повинною, а тому його перші зізнавальні покази не є добровільними.  Вказане є безумовним порушенням права особи на захист. Про аналогічні обставини зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи «Гриненко проти України», «Замфереско проти України»).» «…згідно протоколу від 07.10.2012 року (а.с. 18-19 - т.8) ОСОБА_1 затримувався в період часу з 7-00 год. до 7-20 год. в приміщенні Сумського РВ УМВС України в Сумській області, хоча згідно показів самого ОСОБА_1 він приміщення комбікормового заводу не покидав та його наступний допит о 07-20 07.10.2012 року як підозрюваного відбувся, як свідчить наявний в матеріалах справи протокол (а.с.24-26 - т.8), у приміщенні комбікормового заводу с.Стецьківка.»    «Враховуючи відстань від м.Суми до с.Стецьківка затримання ОСОБА_1 не могло відбуватись в приміщенні Сумського РВ. Таким чином, судом встановлена невідповідність місця складання протоколу.» «..адвокат ОСОБА_5 був запрошений в якості захисника ОСОБА_1 працівниками міліції, а не на прохання ОСОБА_1, і його присутність під час проведення слідчих дій стала очевидною формальністю: відсутні з його боку будь-які заяви чи клопотання, відсутні зауваження чи скарги при наявних процесуальних порушеннях порядку проведення слідчих дій, в яких цей захисник брав участь.    Аналізуючи вищенаведені обставини в сукупності, суд дійшов однозначного висновку про те, що написання явки з повинною та надання зізнавальних показів ОСОБА_1 відбулось в результаті психологічного тиску на останнього та порушення його права на захист, свободу та особисту недоторканість.» «…стороною обвинувачення не спростовано тверджень ОСОБА_1 щодо застосування до нього фізичного та психологічного тиску в період з 06.10.2012 року по 07.10.2012 року, органи прокуратури адекватно не намагались з'ясувати, що сталось із скаржником в зазначений період. Тобто, заявник був позбавлений ефективного розслідування за його скаргою на погане поводження з боку працівників міліції, що дає підстави суду вважати, що вказані тілесні ушкодження у вигляді синця було отримано ОСОБА_1 під час його незаконного тримання в приміщенні комбікормового заводу.»
		З наведеного вбачається, що позивач перебував під слідством та судом з 06.10.2012 року по 16.09.2014 року, в тому числі з 06.10.2012 року по 25.10.2014 року позивач тримався під вартою. 
		Відповідно до ст. 3 Закону "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" громадянинові відшкодовуються (повертаються): 5) моральна шкода.
		Право на відшкодування шкоди в повному обсязі гарантоване ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом національного права.
		Відповідно до частини 5 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також згідно прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема рішень Європейського Суду від 8 червня 1976 року у справі "Енгель та інші проти Нідерландів" та рішенню "Боцано проти Франції" від 2 грудня 1986 року, які в силу ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання на порушення положень цієї статті, має захищене позовом право на відшкодування.
		Рішенням Європейського суду з прав людини від 2 листопада 2006 р. (справа "В. проти України") встановлено факт порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому Європейський суд з прав людини дійшов висновку про обмеження гарантій захисту громадян від свавілля при застосуванні заходів спостереження, а також наявності правового механізму відшкодування такої шкоди лише в Законі України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду". 
		Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються та основі Конституції України та повинні відповідати їй (статті 8, 56 Конституції України).
		За положеннями ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у принижені честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. 
		          Згідно п.1 ст.1, п.5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» ( в редакціях закону до 13.04.2012 року та після вказаної дати) та зазначені вище прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, підлягає повному відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного  повідомлення  про підозру   у  вчиненні  кримінального  правопорушення незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		Як вже встановлено судом, відносно позивача було незаконно проведені слідчі дії, які пов'язані з невиправданим втручанням в особисте життя позивача (у нього проведене обшук та його було поміщено до психіатричної лікарні). Відносно позивачам незаконно було порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187 КК України, незаконно пред'явлене обвинувачення та повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжких злочинів (покаранням за один з яких передбачене довічне позбавлення волі, позивач незаконно утримувався під вартою з 06 жовтня 2012 року по 16.09.2014 року, у продовж більше ніж 1 рік та 11 місяців позивач перебував під слідством та судом. У зв'язку з чим, на думку суду позивач поніс немайнові втрати через  хвилювання, пов'язане з незаконним затриманням, через тривале перебування під слідством та під вартою по обвинуваченню у вчиненні особливо тяжких злочинів, вчинення щодо нього процесуальних дій, що обмежують його права громадянина, що істотно обмежило його права, а тому заподіяння моральної шкоди в результаті цього для суду є очевидним.
		Окрім цього, факт заподіяння моральної шкоди позивачу підтвердили усі допитані в судовому засіданні свідки, які вказали на порушення нормальних зв'язків позивача у суспільстві, погіршення можливостей реалізації ним свої звичок та бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, оскільки він (позивач) мешкає у селі в якому було вчинено злочину у вчиненні яких позивач незаконно обвинувачувався. 
		Посилання прокурора на те, що вирішуючи даній справу суд має визначити розмір грошової компенсації моральної шкоди із розрахунку мінімального розміру заробітної плати за кожен день перебування під судом та слідством не заслуговують на увагу, оскільки положення ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» визначений розмір, менше якого не може бути визначено розмір відшкодування моральної шкоди. 
		При визначенні розміру грошової компенсації завданої позивачу моральної шкоди суд враховує вік позивача, тривалість його перебування під вартою, тривалість кримінального провадження та  характер обмеження прав позивача й зокрема втручання в його особисте життя. Також суд враховує встановлені судом при постановленні вироку порушення фундаментальних прав позивача, які закріплені Конституцією України: незаконне затримання позивач та обмеження його у праві на вільне пересування у продовж однієї доби, без офіційного оформлення його затримання; порушення права позивача на захист на початковій стадії досудового розслідування та  жорстоке поводження з позивачем на початковій стадії досудового розслідування. 
		Враховуючи усі наведені вище обставини у їх сукупності, суд вважає за необхідне визначити розмір грошової компенсації завданої позивачеві моральної шкоди в 200  000 грн., оскільки саме цей розмір відповідає принципам розумності та справедливості, узгоджується з розміром мінімальної заробітної плати, з нормами матеріального права, зокрема, ч. 2 ст. 1167 ЦК України, положеннями зазначеного Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».
		В задоволенні позову в іншій частині суд вважає за необхідне відмовити з необґрунтованістю вимог.
		Керуючись ст.ст. 3,27,29,62 Конституції України, ст.ст. 11,15,16,23,1167,1176 ЦК України, ст.ст. 1-4,13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 210, 212 - 215 ЦПК України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В :
		Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 200 000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.
		В задоволенні позову в іншій частині відмовити з необґрунтованістю вимог.
		Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення суду (для осіб, що не були присутні при проголошення рішення, в той же строк з часу вручення копії рішення) апеляційної скарги.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...