Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 384/797/14-п : Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції .
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.12.2014. Забезпечено надання загального доступу: 06.01.2015.
Дата набрання законної сили: 22.12.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Апеляційний суд Кіровоградської області 
		 
		№ провадження  33/781/461/14                             Головуючий у суді І-ї інстанції  Галицький В. В. 
		Категорія - 130                                                      Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Бондарчук Р.< Суддя-доповідач  По батькові >.   
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		22.12.2014 року суддя судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області                                                                                 Бондарчук Р.А., 
		з участю особи, яка подала скаргу                                                                 ОСОБА_3,
		захисника - адвоката                                                                                     ОСОБА_4,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіровограда апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2014 року, якою
		ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Вільшанського району, Кіровоградської області, громадянина України,  з повною загальною середньою освітою, який працює помічником чергового Вільшанського РВ УМВС України в Кіровоградській області, не одружений, утриманців не має, проживає за адресою: АДРЕСА_1, -
		визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та призначено йому адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік, -
		                      
		в с т а н о в и в:
		 
		          Оскарженою постановою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 10.11.2014 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
		          Згідно постанови, 29.08.2014 року о 00 год. 30 хв., ОСОБА_3, по вул. М. Лагонди в смт. Вільшанка, Кіровоградської області, керував транспортним засобом ВАЗ 2101, номерний знак НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, не чіткі хода і мова). Від проходження у встановленому порядку огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння відмовився в присутності свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП. 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову районного суду та закрити провадження у справі. 
		 
		В обґрунтування поданої апеляційної скарги зазначив, що працівники ДАІ рухалися не на службовому автомобілі з увімкненим дальнім світлом фар, а тому він не міг розпізнати їх і коли він зупинився до нього підійшла особа, але він не міг її розгледіти та упізнати в ній працівника ДАІ, внаслідок чого він злякався та почав рухатися в напрямку свого будинку. Під час переслідування жодних звукових та світлових сигналів йому не подавали. Після того, як він заїхав до себе в двір, із автомобіля, який рухався за ним, вибігли працівники ДАІ та почали заламувати йому руки та бризкати йому в очі сльозогінним газом.
		Оскільки вони безпідставно бризнули йому в лице сльозогінним газом, з метою уникнення провокації, він на їх пропозицію пройти у встановленому порядку огляд на визначення стану сп'яніння, пояснив, що у стані алкогольного сп'яніння не знаходиться і в зв'язку з сумнівами в їх неупередженості і об'єктивності продувати алкотестер «Драгер» буде лише в присутності свідків, але не працівників ДАІ. Вказані працівники ДАІ не забезпечили явку неупереджених свідків та покинули домоволодіння.
		Зазначив, що свідки правопорушення є заінтересованими особами, так як вони являються працівниками ДАІ, а відеозапис здійснювався за допомогою мобільного телефону, який не може слугувати доказом у даній справі. Вважає, наданий відеозапис неналежним та недопустимим доказом, оскільки сам відеозапис не є повним та аутентичним, так як зроблений з окремих епізодів, які викладені лише в світлі необхідному працівникам ДАІ, які заінтересовані в результатах розгляду справи. Зокрема відсутні запис де йому ще декілька разів безпідставно бризкали в лице сльозогінним газом, відсутні епізоди де з працівниками ДАІ спілкувалась його мати, яка вказувала на необхідність залучити понятих з метою проведення неупередженого огляду на визначення стану сп'яніння.
		 
		Вислухавши пояснення апелянта та його захисника, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважаю, що її необхідно задовольнити, а постанову судді суду першої інстанції скасувати, виходячи з таких підстав.
		Відповідальність за ст. 130 ч. 1 КУпАП настає у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
		Водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, що передбачено п.2.5 Правил дорожнього руху України.
		Відповідно до  п.п. 1.3., 1.6, 2.1, 2.3, 2.5, 2.5 «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09 вересня 2009 року N 400/666, у разі наявності ознак сп'яніння уповноважена особа Державтоінспеції МВС на місці зупинки транспортного засобу проводить огляд на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів,  дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Технічні засоби повинні мати свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про повірку, які перед проведенням огляду уповноважена особа надає на вимогу особи, яка підлягає огляду. Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки працівники міліції або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
		Згідно п.п. 4.2, 5.4 «Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», затвердженої наказом МВС України №77 від 26 лютого 2009 року, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються письмові пояснення свідків правопорушення, у разі їх наявності. У разі оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП наявність пояснень свідків є обов'язковою у кількості двох. 
		    Пунктами 6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року N 1103, встановлено, що водій транспортного засобу,  який відмовився від  проведення огляду  на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з   його   результатами,   направляється   уповноваженою    особою Державтоінспекції  для  проведення  огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.  У  разі  відмови водія транспортного засобу від проведення огляду   в   закладі   охорони   здоров'я    уповноважена    особа Державтоінспекції  в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення,  у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
		          Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
		 
		Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, 29.08.2014 року о 00 год. 30 хв., ОСОБА_3, по вул. М. Лагонди в смт. Вільшанка, Кіровоградської області, керував транспортним засобом ВАЗ 2101, номерний знак НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, не чіткі хода і мова). Від проходження у встановленому порядку огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння відмовився в присутності свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України (а.с. 1). 
		Свідками у вказаному протоколі зазначені інспектори ДПС роти ДПС ДАІ в Кіровоградській області ОСОБА_5, ОСОБА_6, які є працівниками підрозділу де працює особа, яка складала протокол, а тому є зацікавленими особами і їх свідчення не повинні прийматися до уваги.
		З рапорту інспектора ДПС ОСОБА_7 встановлено, що 29.08.2014 року о 00 год. 30 хв. під час відпрацювання Вільшанського району, Кіровоградської області разом з інспекторами ДПС ОСОБА_5, ОСОБА_6 та іншими, по вул. М.Лагонди смт. Вільшанки, був помічений автомобіль ВАЗ 2101, який рухався їм назустріч з увімкненим дальнім світлом фар. Після зупинки даного автомобіля на їх вимогу, його водій, побачивши працівника ДАІ почав тікати з місця зупинки. Після переслідування, даний автомобіль зупинився у дворі домоволодіння по вул. Червенко, звідки вийшов чоловік, який не мав при собі посвідчення водія та документів на транспортний засіб. Від нього було чути різкий запах алкоголю з порожнини рота. На їх вимогу продути алкотестер «Драгер» або пройти медичний огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння, водій автомобіля ВАЗ 2101 відмовився та запропонував покинути його двір. Після того, відносно даного водія було складено протокол про адміністративне правопорушення. (а.с. 3).
		З письмових пояснень громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які містяться в матеріалах справи, вбачається що ОСОБА_3 відмовився від проходження у встановленому порядку огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння і, а також від підписання протоколу про адміністративне правопорушення та отримання його копії (а.с. 4-5). 
		 
		          За вказаних обставин заслуговують на увагу, посилання апелянта, про те, що під час огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу в якості свідків були залучені працівники міліції, що прямо заборонено п. 2.6 «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09 вересня 2009 року N 400/666. За вказаних обставини суд першої інстанції не повинен був приймати до уваги пояснення вказаних свідків, а тому і складений протокол не є належним та допустимим доказом по справі.
		 
		З наявного у матеріалах справи відеозапису з відео реєстратора автомобіля вбачається, що працівники ДАІ рухалися на автомобілі з увімкненим дальнім світлом фар, їм назустріч рухався автомобіль ВАЗ 2101, який перемикав світло фар з ближнього на дальнє, з проханням, щоб зустрічний автомобіль на якому їхали працівники ДАІ, перейшов на ближнє світло фар, що передбачено п. 19.2 ПДР України. Проте водій автомобіля працівників ДАІ, не перейшов на ближнє світло фар.
		В подальшому автомобіль ДАІ, почав слідувати за транспортним засобом ВАЗ 2101, періодично перемикаючи світло на ближній - дальній. Після зупинки, до водійських дверцят підійшов працівник ДАІ і в цей час автомобіль правопорушника почав раптово рухатися,. Після тривалого переслідування, автомобіль правопорушника заїхав у двір домоволодіння і за яким заїхали працівники ДАІ. Після цього, ОСОБА_3, який вийшов зі свого автомобіля, працівник ДАІ підніс до обличчя ОСОБА_3 невідомий предмет, після чого запис було припинено.
		На іншому відеозапису, на якому відсутня дата та час складення, крім того запис переривається на дві частини, працівники ДАІ пропонували ОСОБА_3 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння, на що той відмовився від продуття приладу «Драгер» та попрохав забезпечити явку неупереджених свідків.
		 
		Пунктами 12.3.4, 19.1, 19.2, 19.4 «Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС» затвердженої наказом МВС № 111 від 27.03.2009 року передбачено, що працівники підрозділів ДПС повинні використовувати спеціальні технічні засоби, які мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, з метою фіксації порушень ПДР. Працівникам підрозділів ДПС забороняється використовувати під час несення служби технічні засоби та прилади, які не сертифіковані в Україні та не пройшли повірку, або мають свідоцтво про повірку, термін дії якого минув. Технічні засоби для визначення швидкості руху, фіксації порушень правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, прилади для виявлення підробок у документах застосовуються згідно з інструкціями та методичними рекомендаціями про порядок їх використання.. Забороняється застосування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані в Україні та які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув, а також передавати такі прилади безпосередньо на маршруті патрулювання без здійснення контролю командиром підрозділу, результатів роботи приладу за зміну. Інформація про використання технічного засобу чи приладу працівником Державтоінспекції заноситься в графу 6 постової відомості (додаток 5).
		Згідно рішення Конституційного  суду України №12-рп/2011 від 20.10.2011 року «у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення               положення частини третьої статті 62 Конституції України» передбачено, що  обвинувачення  не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних  у результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою, без дотримання конституційних  положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" особою,  не уповноваженою на здійснення такої діяльності.
		Європейський суд  з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав,  що допустимість доказів  є  прерогативою  національного права і,  за загальним правилом,  саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі Тейксейра де  Кастро  проти  Португалії від 9 червня 1998 року,  параграф 54 рішення у справі Шабельника  проти  України  від  19  лютого  2009 року),  а  порядок  збирання  доказів,  передбачений  національним правом, має  відповідати  основним  правам,  визнаним   Конвенцією,  а саме:  на свободу,  особисту недоторканність,  на повагу до приватного і сімейного життя,  таємницю  кореспонденції, на недоторканність житла (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
		За умовами ст. 19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Вивчивши всі матеріали справи, апеляційний суд вважає, що відеозапис, який мається в матеріалах справи не може бути належним та допустимим доказом, оскільки зроблений з порушенням вимог вищевказаної інструкції та всупереч встановленому порядку.
		В даному випадку, суддею районного суду передчасно зроблено висновок про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.
		Крім того, апеляційний суд враховує обставини справи, а саме, що ОСОБА_3 є працівником правоохоронного органу, попросив працівників ДАІ забезпечити участь неупереджених понятих, а тому вони повинні були чітко дотримуватися вимог нормативно-правових актів України. 
		Доводи апелянта про те, що свідки правопорушення є заінтересованими особами, так як вони являються працівниками ДАІ - є обґрунтованими, оскільки їх пояснення, як докази вини правопорушника, здобуті всупереч вимог вищенаведеної Інструкції. 
		За таких підстав, апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складений з істотним порушенням вимог законодавства, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а вина ОСОБА_3  у скоєнні адміністративного правопорушення не доведена належними та допустимими доказами, а тому, враховуючи допущені порушення, не може слугувати доказом вчинення ОСОБА_3  правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.
		Інші докази вчинення ОСОБА_3  зазначеного вище правопорушення в матеріалах справи відсутні.
		Таким чином, суддя суду першої інстанції не в повній мірі дослідив матеріали та обставини справи, не дав належну оцінку наданим доказам, внаслідок чого зробив необґрунтований висновок про вчинення ОСОБА_3  правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП. 
		За викладених обставин, провадження по справі щодо ОСОБА_3  підлягає закриттю.
		З урахуванням викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, - 
		 
		п о с т а н о в и в:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити, а постанову судді Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2014 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП - скасувати.
		          Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП, відносно ОСОБА_3 - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.   
		Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Суддя апеляційного суду 
		Кіровоградської області                                                                                     Р.А. Бондарчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...