Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/32929/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису).
Надіслано для оприлюднення: 31.12.2014. Зареєстровано: 31.12.2014. Забезпечено надання загального доступу: 06.01.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 761/32929/14-ц
		Провадження №2/761/8878/2014
		Р І Ш Е Н Н Я 
		іменем України
		(заочне)
		24 грудня 2014 року 
		 Шевченківський районний суд м. Києвав складі: головуючого-суддіМальцева Д. О.при секретаріКривошия О.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України, Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора» «Центральна» про припинення арешту нерухомого майна та повернення майна з відповідального зберігання, 
		ВСТАНОВИВ:
		    ОСОБА_4, який є представником ОСОБА_3 (далі позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до Генеральної прокуратури України (далі відповідач-1), Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві  (далі відповідач-2), Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Центральна» (далі відповідач-3) про звільнення з-під арешту, накладеного постановою слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Баклан Т.В. від 05.10.2012р. про заборону відчуження або вчинення інших правочинів щодо майна та про передання майна а відповідальне зберігання квартири АДРЕСА_1 (далі квартира), що належить на праві власності ОСОБА_3; зобов'язати відповідача-2 виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис № 13089639 про арешт квартири, про заборону її відчуження і вчинення інших правочинів щодо цього майна; повернути від відповідача-3 з відповідального зберігання квартиру на користь позивача.
		    Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.12. 2014р. заява представника позивача про залишення частини позовних вимог задоволена, позовні вимоги у частині вимог до відповідача-2 про зобов'язання виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис № 13089639 про заборону відчуження і вчинення інших правочинів щодо вказаної квартири залишено без розгляду.
		Заявою від 11.12.2014р. представник позивача уточнив позовні вимоги, а саме просив припинити арешт накладений постановою слідчого ГПУ від 05.10.2012р. на квартиру. 
		У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням останніх уточнень та просив їх задовольнити.
		Представник відповідача - 1 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
		Представники відповідачів - 2 та 3 у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. 
		Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, третьої особи, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
		Відповідно до ст.114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. 
		Позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
		Як вбачається з матеріалів справи рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09.11.2012р. по справі № 2610/4420/2012 позовні вимоги ОСОБА_3, задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири, витребувано вказану квартиру з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 в власність позивача, виселено ОСОБА_6 з вказаної квартири, зобов'язано КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна скасувати реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_6 та поновити реєстрацію права власності на цю квартири за ОСОБА_3
		Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10.04.2013р. рішення Шевченківського районного суду м. Києва залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 без задоволення.
		У серпні 2013р. позивач звернувся до відповідача-2 із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру. Проте 28.08.2013р. державним реєстратором було відмовлено у реєстрації у зв'язку із накладенням арешту на квартиру постановою слідчого від 05.10.2012р. 
		16.09.2014р. Київським апеляційним адміністративним судом апеляційну скарг позивача на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва задоволено, постанову суду скасовано, позовні вимоги задоволено, а саме визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, зобов'язано відповідача-2 прийняти рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за позивачем та внести відповідний запис до Державного реєстру речових прав. 
		Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Таким чином, вказаними судовими рішеннями визнано право власності на квартиру за позивачем та зобов'язано відповідача - 2 здійснити відповідні дії щодо реєстрації за позивачем права власності на вказану квартиру. Проте станом на день звернення із позовом до суду позивач позбавлений прав власника на квартиру через наявність запису про накладення арешту за постановою слідчого від 05.10.2012р.
		Позивач звернувся із заявою до відповідача-1 про зняття арешту з квартири. Листом від 28.04.2014р. № 17/1/2-11015-97 відповідачем-1 відмовлено позивачу у задоволенні його заяви оскільки відсутні відповідні підстави. Разом з тим, у цьому ж листі відповідачем-1 зазначено, що обмежень у користуванні квартирою для законного власника слідством не встановлювалось.
		Згідно вимог ч.ч. 1, 6 ст. 126 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, чинного на час накладення арешту, в процесі розслідування кримінальної справи з метою забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна арешт може бути накладений лише на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії. Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.
		При цьому, згідно п. 9 Розділ XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України 2012 року арешт майна застосований під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до моменту його скасування у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
		Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. 
		Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		Як вбачається з матеріалів справи постановою слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Баклан Т.В. визнано речовим доказом , як об'єкт злочинних дій невстановлених осіб, квартиру АДРЕСА_1. 
		Пунктом 2 цієї постанови з метою забезпечення охорони прав та законних інтересів держави фізичних і юридичних осіб зобов'язано першу Київську державну нотаріальну контору внести відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого мана або вчинення інших правочинів щодо зазначеного майна до прийняття рішення у справі, а КМБТІ не проводити жодних дій спрямованих на набуття або зміну права власності на дану квартиру.
		Разом з тим, пунктом 168 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (Заява N 19336/04) від 23 січня 2014 року, остаточне 02 червня 2014 року, зазначено, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
		Пункт 212 цього рішення встановлено, що втручання у право власності підприємства-заявника у цій справі не повинно розглядатися як таке, що обмежується тривалим невиконанням остаточного рішення національного суду на його користь. Сама необхідність для підприємства-заявника ініціювати це провадження, щоб повернути своє майно, яке на законних підставах належало йому, вже є ознакою порушення його прав за статтею 1 Першого протоколу.
		Відповідно до ст. 41 Конституції України та ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 316 та ч. 1 ст. 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		Згідно вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27 серпня 1976 року № 6 (з наступними змінами) за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. 
		Отже, враховуючи вищевикладене, той факт, що позивач є власником квартири, що встановлено рішенням Шевченківського районного суду м. Києва, залишеним у силі ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10.04.2013р., та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від16.08.2014р., приймаючи до уваги висновки викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини по справі "East/West Alliance Limited" проти України" (Заява N 19336/04) від 23 січня 2014 року, остаточне 02 червня 2014 року, суд вважає позовні вимоги у частині припинення арешту обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
		При цьому, для визначення способу судового захисту порушених прав позивача, судом беруться до уваги висновки, котрі містяться в Аналізі практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України (лист Верховного Суду України від 01 квітня 2014 року), згідно яких, застосовуючи передбачений п. 1 ст. 2, ст. 16 ЦК України спосіб захисту цивільного права чи інтересу у справах за позовом про зняття арешту з майна деякі суди не враховують положень ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» і роз'яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року N 4 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» (зі змінами), що ці вимоги мають ґрунтуватися на праві власності або володіння, і тому задовольняють їх без визнання права власності на спірне майно або за позовами не власників або володільців (кредиторів, що не є заставодержателями, в інших зобов'язаннях). У таких випадках повинні застосовуватись інші відповідні способи судового захисту (наприклад, оскарження постанови державного виконавця про арешт майна згідно зі ст. 383 ЦПК України, припинення дії, яка порушує право, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
		Враховуючи вищевказане та те, що підстави для накладення арешту у межах кримінальної справи, ініційованої саме позивачем, відпали, а також відсутність необхідності визнання права власності на квартиру, суд вважає, що порушенні права підлягають судовому захисту саме у спосіб припинення арешту, накладеного постановою слідчого, та шляхом зняття заборони на його відчуження.
		Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Представником позивача не надано суду належних, допустимих та не заявлялось клопотання про витребування таких доказів щодо безпосередньої передачі квартири на відповідальне зберігання посадовій особі відповідача-2, як це було встановлено положеннями ст.79 КПК України та Наказом від 27 серпня 2010 року N 51/401/649/471/23/125 «Про затвердження та введення в дію Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (в новій редакції)».
		З таких обставин позовні вимоги у частині повернення від відповідача-2 з відповідального зберігання квартири на користь позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		Враховуючи викладене, на підставі 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ст. 41 Конституції України, ст. 316, 319, 321, 391 ЦК України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 64, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		        Позов ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України, Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора» «Центральна» про припинення арешту нерухомого майна та повернення майна з відповідального зберігання - задовольнити частково. 
		Припинити арешт накладений постановою слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Баклан Т.В. від 05.10.2012р. про визнання речовим доказом, заборону відчуження або вчинення інших правочинів щодо квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3 та зняти заборону на її відчуження і вчинення інших правочинів щодо цього майна.
		У задоволенні інших вимог відмовити.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути, подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.   
		Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подачі скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...