Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/18746/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 05.01.2015. Зареєстровано: 05.01.2015. Забезпечено надання загального доступу: 06.01.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа №  910/18746/14 11.12.14
		За позовом          Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго"до          Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус"про          захист ділової репутації та стягнення моральної шкоди                                100 000,00 грн.
		Суддя Стасюк С.В.  
		Представники сторін: 
		від позивача       Луценко В.О. (дов. № 72 від 01.07.2014 року)від відповідача  Бондаренко Р.В. (дов. б/н від 22.04.2013 року)
		Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11 грудня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
		 
		Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" (надалі по тексту - відповідач) про захист ділової репутації та стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що інформація, викладена в електронному листі від 12.08.2014 року, що був розісланий відповідачем, не відповідає дійсності та порушує особисте немайнове право позивача на недоторканність ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 року порушено провадження у справі № 910/18746/14 та призначено справу до розгляду на 25.09.2014 року.
		24.09.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		25.09.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду. 
		Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 25.09.2014 року справу № 910/18746/14 передано для розгляду судді Коткову О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відрядженні.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2014 року суддя Котков О.В. прийняв справу №  910/18746/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 04.11.2014 року.
		Розпорядженням В.о. Голови Господарського  суду міста Києва від 29.09.2014 року справу № 910/18746/14 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його поверненням з відрядження.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/18746/14 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 25.09.2014 року.
		У судовому засіданні 04.11.2014 року представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про продовження строків розгляду спору.
		Представник позивача у судовому засіданні не заперечив проти поданого  клопотання про відкладення розгляду справи.
		Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про його задоволення.
		Розглянувши подане відповідачем клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.
		Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 04.11.2014 року винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи на 04.12.2014 року.
		У судовому засіданні 04.12.2014 року відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 11.12.2014 року.
		11.12.2014 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав додаткові пояснення до позовної заяви. В судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.
		Представник відповідача в судовому засіданні 11.12.2014 року надав відзив на позовну заяву. У поданому відзиві представник відповідача зазначив, що інформація, що була поширена відповідачем адресована лише комерційним банкам - обмеженому колу осіб, не є недостовірною інформацією, визначена як підстава пред'явлення позову, є оціночним судженням відповідача і жодним чином не містить даних, що можуть вплинути на ділову репутацію позивача. Крім того, позивачем не надано доказів та не зазначено, яким саме чином поширена інформація вплинула на його ділову репутацію, тобто не вказано причинно-наслідкового зв'язку між поширеною інформацією і наслідками, що настали для позивача, не наведено даних щодо зниження вартості нематеріальних активів, а також не зазначено в чому саме вказана інформація є неправдивою та такою, що не відповідає дійсності. Просив відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
		Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		12.08.2014 року на електронну адресу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" від Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" надійшов електронний лист, адресований комерційним банкам України наступного змісту.
		"Засвідчуємо свою повагу та повідомляємо наступне.
		23.12.2013 року між Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія "АВН" (страхувальник), вигодонабувач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус", укладено Договір добровільного страхування відповідальності (ІАТА) № 322-16007-13 (далі - Договір страхування).
		У зв'язку з настанням страхового випадку, вигодо набувач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус" надало Товариству з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" в повному обсязі документи, передбачені Договором страхування.
		Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго"ухиляється від виплати страхового відшкодування та користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" за страховим випадком.
		Зважаючи на недобросовісне виконання Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" власних беззаперечних зобов'язань по Договору страхування, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус" застерігає ВАС від співпраці з Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго".
		13.08.2014 року позивачу стало відомо про те, що даний лист розіслано Комерційним банкам України.
		Позивач вважає, що інформація, викладена в електронному листі від 12.08.2014 року, що був розісланий відповідачем, не відповідає дійсності та порушує особисте немайнове право позивача на недоторканність ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. У зв'язку з поширенням відповідачем недостовірної  інформації позивачу завдано моральну шкоду на суму 100 000,00 грн.
		Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що інформація, яка була поширена відповідачем адресована лише комерційним банкам - обмеженому колу осіб, не є недостовірною інформацією, визначена як підстава пред'явлення позову, є оціночним судженням відповідача і жодним чином не містить даних, що можуть вплинути на ділову репутацію позивача. Крім того, позивачем не надано доказів та не зазначено, яким саме чином поширена інформація вплинула на його ділову репутацію, тобто не вказано причинно-наслідкового зв'язку між поширеною інформацією і наслідками, що настали для позивача, не наведено даних щодо зниження вартості нематеріальних активів, а також не зазначено в чому саме вказана інформація є неправдивою та такою, що не відповідає дійсності. Просив відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
		Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
		Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині. 
		Право на недоторканість своєї ділової репутації відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Це право за своєю природою може належати не лише фізичній, але й юридичній особі. 
		Відповідно до статті 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті права, які можуть їй належати, і це право підлягає захисту в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно з статтею 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є в тому числі ділова репутація; ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
		За своєю правовою природою право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 Цивільного кодексу України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам, оскільки це право може бути використано господарюючим суб'єктом (підприємцем) як спосіб судового захисту про поширення інформації, що шкодить його діловій репутації. 
		Згідно з статтею 1 Закону України "Про інформацію" інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
		Відповідно до Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 28 березня 2007 року № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів. 
		Згідно з статтею 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання. 
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті, тощо), і, яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		У пункті 8 Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 28 березня 2007 року № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" зазначено, що у вирішенні відповідних спорів господарським судам необхідно виходити з того, що недостовірність негативної інформації є правовою презумпцією. Згідно з частиною 3 статті 277 Цивільного кодексу України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. З цього випливає, що тягар доказування достовірності негативної інформації про позивача покладається на відповідача, а на позивача покладено лише обов'язок доказування факту поширення такої інформації відповідачем. Цей висновок узгоджується з приписом абзацу першого частини другої статті 302 Цивільного кодексу України.
		Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляд справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. 
		Разом із тим згідно з частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Судом встановлено, що оспорювана інформація не містить відомостей, виражених у формі твердження, що принижували б ділову репутацію позивача з точки зору законів, моралі та звичаїв і могли б бути об'єктом моральної оцінки членів суспільства; зазначені відповідачем відомості за ознакою відсутності у них фактичних даних є відтворенням власного суб'єктивного уявлення; висловлювання відповідача не є розповсюдженням недостовірних та дискредитуючих відомостей щодо позивача у формі твердження про спосіб ведення чи результати господарської (підприємницької) діяльності позивача, у тому числі про виконання ним договірних зобов'язань, якість товарів, що ним випускаються, або надання послуг позивачем, про рівень розвитку виробництва, - тобто відомостей, які можуть вплинути на зниження вартості нематеріальних активів позивача.
		Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість притягнення до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
		Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїй постанові № 5023/429/12-5011-20/2675-2012 від 10.10.2012 року.
		Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. 
		Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. 
		Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. 
		Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
		Проте, під час розгляду даної справи позивачем не доведено тих обставин, які є підставою позовних вимог та не підтверджено такі обставини належними доказами. 
		За таких обставин, позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" задоволенню не підлягають.
		Витрати з судового збору покладаються на позивача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
		Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		ВИРІШИВ:
		 
		У позові Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" відмовити.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		 
		 
		Повне рішення складено 16.12.2014 року
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                                   С.В. Стасюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...