Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/18374/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 05.01.2015. Зареєстровано: 05.01.2015. Забезпечено надання загального доступу: 12.01.2015.
Дата набрання законної сили: 13.01.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		23 грудня 2014 року                      № 826/18374/14
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І.  розглянувши у письмовому провадженні  адміністративну справу
		за позовом ОСОБА_1 до  Генеральної прокуратури України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4  про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Генеральної прокуратури України про визнання незаконним та скасування рішення про відсутність підстав для звільнення з посад начальника управління планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку, звітності, внутрішнього контролю та аудиту-головного бухгалтера Генеральної прокуратури України ОСОБА_2, першого заступника начальника управління планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку, звітності, внутрішнього контролю та аудиту -заступника головного бухгалтера Генеральної прокуратури України ОСОБА_3, начальника управління забезпечення роботи інформаційних систем та адміністрування мереж зв'язку Генеральної прокуратури України ОСОБА_4; зобов'язання звільнити з посад: начальника управління планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку, звітності, внутрішнього контролю та аудиту-головного бухгалтера Генеральної прокуратури України Єрохової Людмили Вікторівни, першого заступника начальника управління планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку, звітності, внутрішнього контролю та аудиту -заступника головного бухгалтера Генеральної прокуратури України ОСОБА_3, начальника управління забезпечення роботи інформаційних систем та адміністрування мереж зв'язку Генеральної прокуратури України ОСОБА_4
		В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що оскаржуваним рішенням зазначено про відсутність підстав для звільнення вказаних осіб з підстав передбачених Законом України «Про очищення влади». На думку позивачки оскаржуване рішення є протиправним та прийнято з порушенням норм ч. 3 ст. 1, п. 3 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про очищення влади».
		Позивачка клопотала про вирішення справи без її участі.
		Відповідач - Генеральна прокуратура України - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.
		Треті особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - письмових пояснень по суті позовних вимог суду не надали, явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового вирішення справи.
		В судовому засіданні ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		20.11.2014 ОСОБА_1 звернулась до Генерального прокурора України з заявою про вирішення питання щодо звільнення з посад начальника управління планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку, звітності, внутрішнього контролю та аудиту-головного бухгалтера Генеральної прокуратури України ОСОБА_2, першого заступника начальника управління планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку, звітності, внутрішнього контролю та аудиту - заступника головного бухгалтера Генеральної прокуратури України ОСОБА_3, начальника управління забезпечення роботи інформаційних систем та адміністрування мереж зв'язку Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 відповідно до Закону України «Про очищення влади».
		За результатом розгляду заяви, 21.11.2014 листом №11/1-1862вих14 відповідач повідомив про відсутність підстав для звільнення з посад начальника управління планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку, звітності, внутрішнього контролю та аудиту-головного бухгалтера Генеральної прокуратури України ОСОБА_2, першого заступника начальника управління планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку, звітності, внутрішнього контролю та аудиту - заступника головного бухгалтера Генеральної прокуратури України ОСОБА_3, начальника управління забезпечення роботи інформаційних систем та адміністрування мереж зв'язку Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 відповідно до Закону України «Про очищення влади».
		Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про прокуратуру», Законом України «про звернення громадян», Законом України «Про очищення влади».
		Відповідно до ст. 14 Закону України «Про прокуратуру» Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який має першого заступника та заступників.
		Стаття 15 Закону України «Про прокуратуру» відносить до повноважень Генерального прокурора України призначення та звільнення працівників Генеральної прокуратури України.
		Порядок призначення та звільнення відбувається на підставі загальних норм трудового законодавства, шляхом видання наказів (актів індивідуальної дії). Зазначені правовідносини стосуються проходження публічної служби в органах прокуратури України, учасниками яких є Генеральний прокурор України та працівник Генеральної прокуратури України, в даному випадку ОСОБА_2, ОСОБА_3 або ОСОБА_4
		Суд звертає увагу, що позивачка не є учасником правовідносин щодо призначення, проходження та звільнення зі служби вказаних осіб Генеральним прокурором України.
		Отже, заява позивачки від 20.11.2014 щодо застосування до вказаних осіб Закону України «Про очищення влади» підлягає вирішенню в порядку Закону України «Про звернення громадян».
		Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної  влади,  місцевого  самоврядування   та   їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств,  установ, організацій незалежно від форм власності,  об'єднань  громадян, до повноважень яких належить розгляд  заяв  (клопотань),  зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати  їх,  перевіряти  викладені  в  них факти, приймати рішення  відповідно  до  чинного  законодавства  і забезпечувати їх  виконання,  повідомляти  громадян  про  наслідки розгляду заяв (клопотань). 
		Відповідь за  результатами  розгляду   заяв   (клопотань)   в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до  компетенції  якого  входить  вирішення  порушених   у   заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. 
		 Рішення про відмову в задоволенні вимог,  викладених у  заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням  мотивів  відмови,  а  також  із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
		Згідно із ст. 20 Закону України «Про звернення громадян»   звернення розглядаються і  вирішуються  у  термін  не  більше одного  місяця  від  дня їх надходження,  а ті,  які не потребують додаткового вивчення,  - невідкладно,  але не пізніше  п'ятнадцяти днів  від  дня  їх  отримання.  Якщо  в  місячний  термін вирішити порушені у  зверненні  питання  неможливо,  керівник  відповідного органу,  підприємства,  установи,  організації  або його заступник встановлюють  необхідний  термін  для  його   розгляду,   про   що повідомляється  особі,  яка подала звернення.  При цьому загальний термін  вирішення  питань,  порушених   у   зверненні,   не   може перевищувати сорока п'яти днів. 
		Судом встановлено, що заяву позивачки вирішено уповноваженою особою відповідно до норм Закону України «Про звернення громадян».
		 
		Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про очищення влади» (далі - Закон) очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
		Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.
		Отже, метою вказаного Закону є очищення влади (люстрація) шляхом заборони обіймати певні посади (перебувати на службі) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування виключно тим фізичним особам, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини.
		Згідно із ч. З ст. 1 Закону встановлено, що протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
		Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року керівника, заступника керівника самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату) Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції.
		Пунктом 3 ч. 2 ст. 3 Закону заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням керівника, заступника керівника самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату) Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції.
		Судом встановлено, що  ОСОБА_2 у період з 25.02.2010 по 22.02.2014 обіймала посади начальника відділу фінансування та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера Генеральної прокуратури України та начальника Головного управління планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку, звітності, внутрішнього контролю та аудиту - головного бухгалтера Генеральної прокуратури України.
		Також, судом встановлено, що ОСОБА_3 у період з 31.08.2012 по 26.06.2014 обіймав посаду заступника начальника Головного управління планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку, звітності, внутрішнього контролю та аудиту - заступника головного бухгалтера - начальника управління планування, фінансування та звітності Генеральної прокуратури України.
		Згідно абз. З ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
		Відповідно до п. 2 Типового положення про бухгалтерську службу бюджетної установи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.2011 року № 59 (далі - Типове положення) бухгалтерська служба утворюється як самостійний структурний підрозділ бюджетної установи, вид якого залежить від обсягу, характеру та складності бухгалтерської роботи, -департамент, управління, відділ, сектор або в бюджетній установі вводиться посада спеціаліста, на якого покладається виконання обов'язків бухгалтерської служби.
		Керівником бухгалтерської служби є головний бухгалтер, який підпорядковується та є підзвітним керівникові бюджетної установи або його заступникові. Головний бухгалтер призначається на посаду та звільняється з посади відповідно до законодавства про працю з урахуванням вимог до професійно-кваліфікаційного рівня, встановлених пунктом 11 цього Типового положення, керівником бюджетної установи за погодженням з казначейством у разі, коли бюджетна установа є головним розпорядником коштів державного бюджету (п. 9 Типового положення).
		Основні завдання головного бухгалтера викладено в п. 5 Типового положення, з аналізу яких вбачається, що діяльність бухгалтерської служби є уніфікованим, специфічним видом діяльності у системі всіх без виключення бюджетних установ, яка пов'язана, перш за все, з їх господарської та фінансовою діяльністю. Основним завданням бухгалтерської служби є забезпечення діяльності бюджетних установ у частині ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності.
		Відтак, завдання та функції бухгалтерської служби бюджетної установи, у даному випадку Генеральної прокуратури України, не мають жодного відношення до конституційних функцій і повноважень органів прокуратури України.
		З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з періодичними змінами у структурі та штатному розписі Генеральної прокуратури України бухгалтерська служба у різний час мала назви відділу, Головного управління, на даний час - управління планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку, звітності, внутрішнього контролю та аудиту Генеральної прокуратури України.
		Діяльність бухгалтерської служби у Генеральній прокуратурі України, крім вищезазначених нормативних актів, регламентована Положенням про Головне управління планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку, звітності, внутрішнього контролю та аудиту Генеральної прокуратури України, затвердженим наказом Генерального прокурора України від 27.05.2013 року № 63 (далі - Положення про Головне управління бухгалтерського обліку). Інші положення про бухгалтерську службу Генеральної прокуратури України, що діяли в різний час, мають лише незначні відмінності.
		Завданнями Головного управління планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку, звітності, внутрішнього контролю та аудиту Генеральної прокуратури України (далі - Головне управління) визначені в п. 3 Положення про Головне управління бухгалтерського обліку, обов'язки начальника Головного управління - головного бухгалтера в п. 6.1 Положення про Головне управління бухгалтерського обліку, з аналізу яких вбачається, що посадові обов'язки та повноваження ОСОБА_2 не стосуються суспільних правовідносин, в яких можливо вчинювати дії, викорінення яких ставиться за мету Законом України «Про очищення влади».
		Відповідно до вимог п. 6.2 Положення про Головне управління бухгалтерського обліку та Посадової інструкції ОСОБА_3, його завдання та обов'язки були пов'язані виключно із керівництвом роботою управління планування, фінансування та звітності, зокрема складання фінансової та бюджетної звітності Генеральної прокуратури України, перевірка та контроль за складанням консолідованої фінансової та бюджетної звітності органів прокуратури України, контроль стану діловодства у підпорядкованих підрозділах та виконання інших функцій з керівництва роботою управління загального характеру.
		Таким чином, в межах виконання своїх посадових обов'язків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вбачається сумнівним здійснення дій визначених Законом України "Про очищення влади", оскільки їх посадові обов'язки не включали повноважень, які б дозволяли вчинювати такі дії.
		Також, судом встановлено, що ОСОБА_4 у період з 14.04.2011 по 28.08.2014 обіймав посаду начальника управління інформатизації та зв'язку Генеральної прокуратури України. На теперішній час у зв'язку зі змінами у структурі та штатному розписі Генеральної прокуратури України обіймає посаду начальника управління забезпечення роботи інформаційних систем, адміністрування мереж та зв'язку Генеральної прокуратури України.
		Діяльність зазначеного структурного підрозділу починаючи з 16 травня 2011 року регулювалась Положенням про управління інформатизації та зв'язку Генеральної прокуратури України, затвердженим наказом Генерального прокурора України від 16 травня 2011 року № 54 (далі - Положення про управління інформатизації). 
		Основні завдання та функції управління інформатизації визначені п. 3  Положення про управління інформатизації, з системного налізу яких вбачається, що функціональні обов'язки ОСОБА_4 на займаній посаді носять технічний характер і пов'язані із забезпеченням роботи Генеральної прокуратури України у сфері інформатизації, інформаційних систем та зв'язку. ОСОБА_4 на займаній посаді не мав і не міг мати жодних владних повноважень, пов'язаних із безпосередніми конституційними функціями прокуратури України.
		Отже, суд погоджується з доводами відповідача, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 виходячи з завдань та функції посад, які вони обіймають у Генеральній прокуратурі України, не мали  владні повноваження пов'язані із виконанням конституційних функцій прокуратури, в яких можливо вчинювати дії визначені Законом України «Про очищення влади».
		Таким чином доводи позивачки щодо необґрунтованості відмови відповідача щодо звільнення вказаних осіб суд вважає необґрунтованими. 
		Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. 
		Оскільки, яка зазначено вище, позивачка не є учасником правовідносин щодо призначення, проходження, звільнення з публічної служби вказаних осіб, отже при реалізації відповідачем управлінських функцій щодо призначення, проходження та звільнення з публічної служби права позивачки жодним чином не порушено. 
		Суд наголошує, що захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
		Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Для розкриття цих категорій необхідно звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (справа N 1-10/2004). Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
		З урахуванням наведених вище міркувань Конституційний Суд України вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
		Оскільки, заява позивачки вирішена відповідно до норм Закону України «Про звернення громадян», оскаржене рішення є обґрунтованим, під час вирішення справи встановлено відсутність факту порушення прав позивачки, а тому відсутні підстави для поновлення порушеного права, отже суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
		Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. 
		Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено та підтверджено належними доказами правомірність оскаржених дій (бездіяльності).
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		          Відмовити в задоволенні позовних вимог.
		 
		Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187           Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Суддя                                                                                                В.І. Келеберда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...