Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1522/25465/12 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 12.01.2015. Зареєстровано: 12.01.2015. Забезпечено надання загального доступу: 15.01.2015.
Дата набрання законної сили: 29.12.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 1522/25465/12
		Провадження № 2/522/130/14
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		Іменем                    УКРАЇНИ
		 
		« 17» грудня 2014 року
		Приморський районний суд міста Одеси в складі:
		головуючого           - судді Погрібного С.О.
		за секретаря судового засідання - Мітяєвої А.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків та моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, що завдана внаслідок перепланування, за участі третіх осіб - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, -
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, просила стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача завдану матеріальну шкоду в сумі 128 621,0 гривень, стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000,0 гривень, а також судові витрати. В обґрунтування позову позивач посилається на таке. 28 серпня 2003 року позивачка придбала квартиру АДРЕСА_1, яка розташована на четвертому поверсі чотирьохповерхового будинку та складається в цілому з п'яти житлових кімнат, кухні, санвузла, коридорів, вбудованої шафи, а також горище. Реалізуючи права власника вказаної квартири й горища, позивач почала ремонтні роботи у вказаній квартирі. Втім, відповідачка, зловживаючи своїм правом власника суміжної квартири, чинила перешкоди позивачу у проведені ремонтних робіт, навмисно пошкодила систему каналізації квартири НОМЕР_1, внаслідок чого відбулось залиття квартири позивача, що спричинило приведення у непридатний стан всієї паркетної підлоги. Таким чином, противоправними діями відповідача позивачу завдана майнову шкоду на суму в 128 621,0 гривень, які ОСОБА_2 ухиляється відшкодувати у добровільному порядку, у зв'язку із чим позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.
		Відповідачка ОСОБА_2 27.07.2012 року звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1, у якому просила стягнути з відповідача на свою користь суму в 95 950,0 гривень на відшкодування матеріального збитку, 10 000,0 гривень моральної шкоди; зобов'язати ОСОБА_1 привести квартиру НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у стан, що передував незаконному переплануванню.
		Вказані позови ухвалою суду від 12 листопада 2012 року об'єднано в одне провадження, справі присвоєно єдиний обліково-статистичний номер 1522/25465/12.
		В обґрунтування позову відповідачка посилається на наступне. Вона, ОСОБА_2, є співвласницею квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2. Вказана квартира розташована на третьому поверсі старого чотирьохповерхового будинку в історичному центрі міста Одеси. На четвертому поверсі знаходяться декілька квартир, одна з яких під НОМЕР_1 належить ОСОБА_1, тобто позивачу. Позивачка, одержавши згоду ОСОБА_2, почала реконструкцію четвертого поверху будинку, захопила горищні приміщення над половиною будинку. За твердженням ОСОБА_2 внаслідок незаконних та несанкціонованих робіт з перепланування, замість четвертого поверху над квартирою НОМЕР_2 з'явились ще три додаткові поверхи, які значно обтяжують несучі конструкції будинку, що призводить до деформації та руйнувань у квартирі, що належить ОСОБА_2 При цьому, порушуючи всі санітарно-гігієнічні правила і всупереч інженерному рішенню, згідно якого всі санітарні вузли розташовуються один під іншим по вертикалі, ОСОБА_1 перенесла й розташувала власний санвузол над житловою кімнатою відповідача. Для цього в міжповерховому перекритті було встановлено горизонтальні фанові труби. В результаті цього багато разів зафіксовано заливання квартири НОМЕР_2 з незакритих робітниками кранів та з труб системи опалювання, що проривали взимку в неопалюваній квартирі НОМЕР_1. ОСОБА_2 вважає, що такі дії ОСОБА_1 завдали їй значної моральної та матеріальної шкоди, у зв'язку із чим звернулась до суду за захистом своїх прав.
		Представник ОСОБА_1 в судове засідання з'явився, позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав, вважав їх необґрунтованими, та такими, у задоволенні яких слід відмовити у повному обсязі. Позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
		ОСОБА_2 в судове засідання з'явилась, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, просила суд відмовити у їхньому задоволенні через необґрунтованість; свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити.
		Треті особи в судове засідання не з'явилась, про час та дату судового засідання повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяву про розгляд справи за їхньої відсутності не подавали.
		Суд вислухав пояснення сторін, дослідив матеріали справи, за наслідками чого вважає, що у задоволенні позовів слід відмовити за наступних причин. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі пояснень сторін, представлених сторонами письмових доказів, висновку судової експертизи.
		Щодо позову ОСОБА_1 судом враховано наступне.
		28 серпня 2003 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_1, яка розташована на четвертому поверсі чотирьохповерхового будинку та складається в цілому з п'яти житлових кімнат, кухні, санвузла, коридорів, вбудованої шафи та горища. Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за №7557.
		Реалізуючи права власника вказаної квартири, позивач почала проводити ремонтні роботи у вказаній квартирі. При цьому, позивачка отримала відповідну згоду власників суміжних квартир цього будинку, про що свідчать відповідні розписки мешканців відповідних квартир (а.с.6-8).
		Згідно свідоцтва про право власності від 22 грудня 2011 року ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_1. Об'єкт в цілому складається з приміщень, загальною площею 425,2 кв.м., житловою площею 191,1 кв.м. Свідоцтво видане на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією ДАБК в Одеській області від 26.12.2011 року №ОД14211095245, замість договору купівлі-продажу від 28.08.2003 року.
		Позивачка вказує, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_2, яка навмисно пошкодила систему каналізації квартири НОМЕР_1, ОСОБА_1 була змушена провести роботи по демонтажу паркетної підлоги та оздоблення її кахельною плиткою. Таким чином, протиправними діями відповідача позивачу завдана майнова шкода на суму в 128 621,0 гривні (вартість паркету 54 720,0 гривень, вартість робіт з укладки паркету - 6522,0 гривні, вартість робіт з демонтажу паркету - 4348,0 гривень, вартість плитки - 51 954,0 гривні, вартість робіт з укладки плитки - 11 077,0 гривні).
		Згідно ст.10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Втім, на переконання, позивачкою не доведено ані самого факту пошкодження її майна внаслідок протиправних дій відповідачки, ані розміру завданої шкоди, що свідчить про недоведеність її позовних вимог та, як наслідок, неможливості їхнього задоволення.
		Сам факт придбання ОСОБА_1 паркету, кахельної плитки та проведення відповідних ремонтних робіт не доводить факту завдання шкоди внаслідок протиправних дій відповідачки, оскільки не доводить ані факту самого залиття, ані причинного зв'язку між діями ОСОБА_2 та відповідними наслідками, які в даному випадку не є доведеними.
		При цьому, в обґрунтування розміру завданої матеріальної шкоди позивачка посилається на копії накладних з магазину сантехнічних товарів. Втім, наведені документи не можуть бути розціненими в якості належного доказу розміру завданих збитків, оскільки вказані розрахункові квитанції не містять відповідних реквізитів, які б надавали змогу встановити покупця товарів, що додатково свідчить про недоведеність тверджень позивачки щодо наявності завданої шкоди майну позивачки.
		За наведених обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню у повному обсязі, як такі, що є необґрунтованими належним чином.
		Щодо позову ОСОБА_2 судом враховано наступне.
		Відповідачка ОСОБА_2, яка є позивачем за об'єднаним позовом, є співвласницею квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2. 
		Будинок, в якому розташована вказана квартира, є пам'яткою містобудування Одеси, а сама квартира НОМЕР_2 знаходиться на третьому поверсі чотирьохповерхового будинку.
		Як було встановлено, на четвертому поверсі знаходяться декілька квартир, одна з яких під НОМЕР_1 належить позивачці ОСОБА_1
		В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилається на ту обставину, що позивачкою здійснено реконструкцію належного їй майна із грубим порушенням вимог закону, внаслідок чого майну відповідача завдано істотних пошкоджень та спричинено матеріальні збитки. Втім, на переконання суду, наведені обставини не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, з огляду на таке.
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені правилами ст.1166 ЦК України, згідно із якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року НОМЕР_2 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
		Таким чином, обов'язковою умовою для виникнення деліктної відповідальності є наявність у сукупності таких складових - наявність у особи шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, вина.
		Втім, ОСОБА_2 не доведено факту протиправної поведінки заподіювача шкоди та хто є її суб'єктом; не доведено причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою, а також вину заподіювача шкоди.
		Щодо протиправності дій ОСОБА_1
		Листом начальника УАМ Глазиріна В.Л. від 25.12.2003 року відповідачу за об'єднаним позовом ОСОБА_1 дозволено замовити в ліцензованій проектній організації проект реконструкції приміщень квартири АДРЕСА_1 з використанням горища під мансарду.
		У 2004 році Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини за заявою ОСОБА_1 від 01.04.2004 року видано планове завдання на реставрацію житлового будинку по АДРЕСА_1
		Згідно проектної пропозиції проектної організації ТОВ «Альфа» щодо реконструкції квартири АДРЕСА_1 технічний стан основних несучих та огороджувальних конструктивних елементів вказаної квартири є нормальним. Конструктивні та планувальні рішення відповідають вимогам ДБН В.2.2 - 15-2005 (Жилі будівлі. Основні положення»). Реконструкція зазначеної квартири є можливою.
		Як вбачається із свідоцтва про право власності від 22 грудня 2011 року ОСОБА_1 на час розгляду справи належить квартира АДРЕСА_1. Зазначене свідоцтво видано на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК в Одеській області від 26.12.2011 року №ОД14211095245, замість договору купівлі-продажу від 28.08.2003 року.
		У відповідності до наведеної декларації позивачкою попередньо 12.01.2011 року було затверджено будівельний паспорт, а також 25.03.2011 року подано відповідний дозвільний документ - повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
		При цьому, згідно п.15 наведеної декларації на об'єкті виконано усі передбачені проектною документацією згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами роботи. Обладнання встановлено згідно з актами про його прийняття після випробування у визначеному порядку. Об'єкт визнано закінченим будівництвом та готовим до експлуатації.
		Таким чином, на момент розгляду справи ОСОБА_1 є правомірним власником квартири АДРЕСА_1 у складі приміщень та загальною площею, визначених декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК в Одеській області від 26.12.2011 року №ОД14211095245 та свідоцтвом про право власності від 22 грудня 2011 року.
		При цьому, суд має виходити з того, що ані декларація про готовність об'єкта до експлуатації, ані свідоцтво про право власності від 22 грудня 2011 року, на час вирішення цього спору відповідним рішенням суду не скасовані та не визнанні недійсними. 
		Таким чином, суд має виходити з правомірності ведення ОСОБА_1 реконструкції власної квартири.
		Суд додатково зв'язаний положеннями частини 2 статті 328 ЦК України, за якими право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Наведені висновки суду підтверджуються також листом юридичного департаменту Одеської міської ради від 08.07.2014 року (а.с.72), згідно із яким реконструкція квартири НОМЕР_1 та отримання правоустановчих документів було здійснено у відповідності до чинного законодавства України.
		Щодо причинного зв'язку.
		Судом враховано, що жоден з наданих ОСОБА_2 письмових доказів не дає підстави для висновку про існування прямого причинного наслідкового зв'язку між завданням шкоди майну відповідачки та діями ОСОБА_1
		Усі надані докази допускають наявність вірогідності таких подій, втім, не дають суду права пов'язувати обидві події причинним зв'язком. Зокрема, суд не може зробити висновок про те, що негативні наслідки у майновій сфері ОСОБА_2 виникли виключно з однієї причини - дій відповідачки ОСОБА_1 
		Так, згідно висновків експертизи, призначеної та виконаної за ухвалою суду від 15.04.2014 року, встановлено наступне. При обстеженні НОМЕР_2 третього поверху (що належить відповідачу) встановлено наявність ушкоджень конструктивних елементів та оздоблювального покриття. Наявність деформацій у вигляді щілин усадкового характеру встановлена, втім, відсутність деформацій на гіпсових маяках, встановлених на несучій стіні сходин чорного входу НОМЕР_2 не дозволяє встановити причинно-наслідковий зв'язок між вказаними пошкодженнями та проведеною реконструкцією квартири НОМЕР_1.
		Судом також врахований висновок Одеської державної академії будівництва та архітектури від 10.08.2004 року №141-ОЛ про технічний стан основних несучих конструкцій квартири НОМЕР_1, що реконструюється, та будівлі по АДРЕСА_1, з урахуванням влаштування мансардних приміщень в горищному просторі, згідно із яким зовнішні та внутрішні стіни будівлі, що мають пошкодження та дефекти, в цілому мають слабку ступінь пошкодження та для їх нормальної подальшої експлуатації потребується відновлювальний ремонт. 
		При цьому, характер розташування та орієнтація більшості щілин на стінах свідчить про осадочний характер їх виникнення. Такі щілини характерні при нерівномірних просадках будівель і виникають, як правило в розтинах, яким притаманна найменша жорсткість.
		Таким чином, наведене свідчить, що пошкодження стін у квартирі та будівлі в цілому, на які відповідачка посилається в якості доказу негативного впливу проведеної позивачкою реконструкції, виникли задовго до початку ремонтних робіт, а їхня природа та походження не відносяться до прямого впливу людської життєдіяльності, в тому числі дій ОСОБА_1
		Так само, допитані за клопотанням ОСОБА_2 свідки не пояснили під присягою, в чому була причина можливого залиття, оскільки не досліджували джерело витікання каналізаційних стоків, не перебували у квартирі НОМЕР_1, що належала ОСОБА_1, не виявили таких джерела, не з'ясували наявності причинного зв'язку між цими різними подіями.
		Враховуючи, що ОСОБА_2 в якості підстави свого позову вказала на протиправне перепланування зазначеної квартири НОМЕР_1, суд у будь-якому випадку визнає неналежними доказами показання свідків, оскільки вони не мають достатнього рівня технічної освіти та підготовки для подібних висновків.
		Щодо наявності шкоди.
		В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка ОСОБА_2 також зазначає, що порушуючи всі санітарно-гігієнічні правила і всупереч інженерному рішенню, ОСОБА_1 перенесла й встановила свій санвузол над житловою кімнатою ОСОБА_2 Для цього в міжповерховому перекритті було встановлено горизонтальні фанові труби. В результаті цього багато разів зафіксовано заливання квартири НОМЕР_2 з незакритих робітниками кранів та з труб системи опалювання, що проривали взимку в неопалюваній квартирі НОМЕР_1.
		Втім, наведені обставини у повному обсязі спростовуються висновками проведеної судової експертизи, згідно із якими сантехнічне обладнання приміщень квартири ОСОБА_1 першого поверху (туалет « 3», котельня « 4»); 2 поверху (санвузол « 12», санвузол « 18») встановлено нове з влаштуванням водних комунікацій водовідведення до раніше існуючих стояків жилого будинку у відповідності до поверхового плану жилого будинку. На момент обстеження внутрішня розводка трубопроводів виконана герметично, будь-які пошкодження в стиках трубопроводів не встановлені (при дослідженні по другому питанню на оздоблювальних покриттях нижче розташованої квартири НОМЕР_2 пошкодження, пов'язані із залиттям у вигляді «вологих плям, розводів» - відсутні).
		При цьому, судом додатково враховано, що усі надані відповідачкою докази по справі, на які вона посилається на обґрунтування своїх вимог щодо наявності завданої шкоди, - повною мірою не відповідають вимогам щодо форми та змісту, встановленим Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України 17.05.2005 року № 76.
		Так, згідно з п.2.3.6 зазначених Правил, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток 4). Втім, жоден з поданих позивачкою актів (акти від 09.10.2007 року - а.с. 29, від 21.06.2007 року - а.с. 30, від 13.09.2007 року - а.с.31) не відповідає по формі та за змістом встановленому Правилами зразку.
		На вказану невідповідність звернув також увагу і експерт у своїх висновках за проведеною експертизою від 24.02.2014 року. 
		Таким чином, суд має констатувати, що зазначені докази не відповідають вимогам закону з огляду на їх неналежність, як таких, що не містять інформації щодо предмета доказування, та з огляду на їх недопустимість, як таких, що не відповідають вимогам закону.
		Надаючи загальну оцінку доказам судом також враховано, що сплив більше ніж шести років з моменту виникнення шкідливих наслідків у ОСОБА_2 позбавляє суд права визнавати достовірними будь-які докази, отримані за закінченням такого тривалого періоду, оскільки вони, в силу цих обставин, не можуть вважатися об'єктивними.
		Наведені висновки суду позбавляють також і можливості зробити висновки щодо наявності у діях ОСОБА_1 вини, оскільки, як вже було встановлено, проведена реконструкція відповідала чинним будівельним правилам та нормам, а введення в експлуатацію належного позивачці майна пройшло у відповідності до вимог законодавства, а протилежне - іншим рішенням суду не встановлено
		Таким чином, встановивши факт відсутності ознак протиправності в діях ОСОБА_1, суд не може визнати її дії також й винними, оскільки подібний характер дій може визначатись відповідними протиправними діями, що не узгоджуються із приписами закону, чого у даному випадку встановлено не було.
		Наведені доводи позбавляють суд права задовольнити позов ОСОБА_2 у зв'язку із недоведеністю позову як такого.
		Щодо строків позовної давності, пропуск яких є самостійною підставою для відмови у позові.
		Представником позивача заявлено про застосування позовної давності, в обґрунтування чого посилалась на ту обставину, що ОСОБА_2 звернулась до суду з цим позовом через шість років після того, як у неї виникло право на подання відповідного позову.
		Суд не вбачає підстав не зважати на вказану заяву, з огляду на таке.
		Позивачка ОСОБА_2 зверталася до суду з цим самим позовом з тих самих підстав та до того самого відповідача уперше 03.04.2008 року. Зазначена справа розглядалася Приморським районним судом м. Одеси, їй було присвоєно №2-3841/11, номер провадження 2/1522/1710/12.
		В якості доказів завдання шкоди до позову були додані акти від 09.10.2007 року (а.с. 48 справи №2-3841/11), від 21.06.2007 року (а.с. 46 справи №2-3841/11), від 13.09.2007 року (а.с. 47 справи №2-3841/11) Ці самі акти про залиття квартири відповідачка подала під час нового звернення з цим позовом у 2012 році.
		В якості обґрунтування обсягів завданої шкоди ОСОБА_2 подавала дефектний акт ремонту квартири НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 (а.с. 35, 36 справи №2-3841/11). Цей самий акт в якості обґрунтування позиції відповідачка додає і в новій справі (а.с.23).
		Таким чином, шкоду майну відповідачки було завдано в результаті подій, що мали місце протягом 2007 року.
		Враховуючи повну тотожність позовних заяв ОСОБА_2, поданих до суду 03.04.2008 року та 27.07.2012 року, суд має зробити висновок, що порушення прав відповідачки мало місце саме до моменту звернення з першим позовом у 2008 році.; у наведених двох позовах йдеться про ті самі події, в результаті настання яких цій особі та її майну завдано шкоди, а самі позови є абсолютно тотожними
		Суд має врахувати, що позивачка брала участь у розгляді справи №2-3841/11, скористалася належними процесуальними правами, в тому числі, заявивши клопотання про призначення судової експертизи. 
		У зв'язку із повторною неявкою позивача у судове засідання первинний позов залишений без розгляду ухвалою суду від 12.04.12 року. Зазначена ухвала набрала законної сили, оскаржена ОСОБА_2 не була. Отже, ухвала є чинною і на момент постановлення цього рішення.
		ОСОБА_2 не скористалася своїм правом оскаржити це судове рішення в апеляційному порядку, таким чином фактично погодившись з ним та його висновками. Суд має виходити з того, що залишення позову без розгляду не призводить до переривання позовної давності, а тому повторне звернення з тим самим позовом у 2012 році відбулося за спливом майже п'яти років з того моменту, коли відповідачка дізналась або могла дізнатись про порушення своїх прав, а тому причини такого пропуску не є поважними, з огляду на що не підлягають відновленню.
		У відповідності до ч.1 ст.265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.
		Згідно ч.4 ст. 267 сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Встановлені обставини пропуску ОСОБА_2 строків позовної давності є самостійною підставою для відмови у задоволенні її позовних вимог, та разом із встановленими обставинами по справі про відсутність матеріально-правових підстав для задоволення вимог про відшкодування шкоди зобов'язують суд відмовити у задоволенні таких позовних вимог в повному обсязі.
		При цьому, враховуючи, що судом не була встановлена неправомірність проведеної ОСОБА_1 реконструкції, суд не вбачає також підстав для задоволення вимог про зобов'язання позивача привести належне їй майно у попередній стан.
		Судом також враховано, що вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, є похідними від первинної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, їхнє задоволення є неможливим через недоведення позовних вимог про наявність спричиненої матеріальної шкоди.
		Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
		Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		У відповідності до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Резюмуючи, суд має констатувати, що, навіть допускаючи наявність факту завдання шкоди майну відповідачки, суд не отримав об'єктивних доказів того, хто є винним у його настанні, а також доказів протиправної поведінки ОСОБА_1, а так само доказів наявності причинного зв'язку між подібними діями позивачки та виникненням шкоди у відповідача, у сфері її майнових інтересів.
		За правилом ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
		Жоден з випадків, передбачений положенням статті 61 ЦПК України судом не встановлений. За наведених обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки є такими, що не доведені належним чином ОСОБА_2
		Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.
		Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Керуючись ст.ст. 16, 23, 1166 ЦК України, п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", ст. ст. 10, 11, 60, 61, 212-215 ЦПК України, СУД -
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування завданої майнової шкоди в результаті пошкодження каналізаційної системи та моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.
		У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, за участі третіх осіб - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок перепланування житла, моральної шкоди, зобов'язання привести квартиру під НОМЕР_1 в будинку за адресою: АДРЕСА_1 у стан, що існував до початку її перепланування, - відмовити в повному обсязі.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		 
		 
		СУДДЯ:                                                                                   С.О. Погрібний
		17.12.2014

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...