Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/17309/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019).
Надіслано судом: 13.01.2015. Зареєстровано: 13.01.2015. Забезпечено надання загального доступу: 14.01.2015.
Дата набрання законної сили: 16.01.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		 25 грудня 2014 року                     № 826/17309/14
		 
		    Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Іщука І.О., Шулежка В.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовом ОСОБА_1  до Національного банку України  третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне  товариство «Всеукраїнський Акціонерний банк»про визнання протиправною бездіяльності, - ОБСТАВИНИ       СПРАВИ:
		          
		          До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 04.12.2014 року) про визнання протиправною бездіяльності Національного банку України щодо не віднесення публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк») до категорії проблемних.
		          В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що віднесення відповідачем Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» до категорії проблемних є протиправною бездіяльністю, а віднесення вказаного банку, через два місяці після його звернення, до категорії неплатоспроможних є несвоєчасним.
		          Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечував, наголошуючи на тому, що на час надходження до Національного банку України заяви позивача, питання щодо віднесення ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк» до категорії проблемних вже було винесено на розгляд Правління Національного банку України, яке 03.10.2014 року постановою № 631 прийняло відповідне рішення.
		          Окрім цього, відповідач зазначає, що в силу вимог чинного законодавства йому заборонено розголошувати інформацію щодо віднесення ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк» до категорії проблемних.
		          А тому, при надані відповіді на заяву позивача, він діяв у порядку та в межах повноважень, визначених чинним законодавством.
		Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи подану позивачем заяву про розгляд справи за його відсутності та неприбуття в судове засідання представника відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
		          Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		          
		          24 липня 2013 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний банк» укладено договір банківського вкладу «Подарунок «Постійний» «Тринадцяти місячний»» № 622937/2013 (в доларах США).
		          Відповідно до п. 1.1 Договору предметом даного договору є розміщення позивачем у відповідача строкового вкладу на умовах депозитного продукту «Подарунок «Постійний»» в доларах США на строк 13 місяців, з дня укладання Договору, з щомісячною виплатою процентів.
		          Згідно п. 1.2 Договору позивачем відкрито на ім'я позивача картковий рахунок № 2625450010/040000338164. На даний рахунок відповідач перераховує нараховані проценти та вклад.
		          Сума вкладу, відповідно до п. 1.3 Договору складає 5 000 доларів США 00 центів
		          Згідно п. 1.7 Договору дата вимоги позивачем вкладу - 24 серпня 2014 року.
		          У зв'язку з невиконанням Банком умов Договору у період з квітня по серпень 2014 року, що унеможливило отримання позивачем процентів та ненаданням жодної відповіді на його звернення, останній звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом про зобов'язання Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Відділення №85 Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк", видати йому за договором банківського вкладу «Подарунок «Постійний» «Тринадцяти місячний» №622937/2013 (в доларах СЩА) від 24 липня 2013 року вклад в розмірі 5000,00 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 64787,47 грн., та проценти в сумі 267 доларів 69 центів США, що еквівалентно за курсом НБУ 3467,07грн
		           10 вересня 2014 року заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області вказані вимоги задоволено повністю.
		          На підставі вказаного рішення, 13 жовтня 2014 року державним виконавцем Вишневського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження № 45048859, та надано ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк» строк для його добровільного виконання.
		          У зв'язку з добровільним невиконанням рішення суду, державним виконавцем Вишневського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції було прийнято постанови від 21.10.2014 року та від 29.10.2014 року, якими на ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк» накладено штраф у розмірі 1   020, 00 грн. та 2   040, 00 відповідно.
		          Враховуючи викладене вище, 29 вересня 2014 року позивач звернувся до Національного банку України з заявою про віднесення ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк» до категорії проблемних, за результатами розгляду якої, позивачу листом від 27.10.2014 року № 47-606/62161 було повідомлено, що його інформацію взято до уваги та буде використано під час здійснення банківського нагляду.
		          Незгода з вказаною відповіддю та не вчиненню дій щодо віднесення ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк» до категорії проблемних, обумовила позивача звернутися до суду з адміністративним позовом.
		          Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами ОСОБА_1 , виходячи з наступного.
		          Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		          Структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення,    діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначає Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин (далі - Закон № 2121-III). 
		          Згідно зі статтею 66 Закону № 2121-III однією з форм регулювання банківської діяльності є нагляд Національного банку України за діяльністю банків. 
		          Відповідно до статті 67 Закону № 2121-III метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках. 
		Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків, банківські групи, учасників банківських груп на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності.
		          При здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників, банківських груп, учасників банківських груп усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності. У разі якщо Національний банк України при здійсненні банківського нагляду дійшов висновку, що система управління ризиками банку є неефективною та/або неадекватною, банк зобов'язаний на вимогу Національного банку України невідкладно розробити та подати на погодження Національному банку України відповідний план заходів, спрямованих на усунення недоліків.
		          Національний банк України має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку. Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду, що використовується, як правило, одночасно із заходами впливу, встановленими статтею 73 цього Закону. Під час здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку Національний банк України має право заборонити банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.
		          У разі відкликання у банку банківської ліцензії Національний банк України повідомляє про це відповідні органи банківського нагляду інших держав, в яких банк мав філії або кореспондентські та інші рахунки.
		          Національний банк України здійснює банківський нагляд у формі інспекційних перевірок та безвиїзного нагляду.
		          Як передбачено статтею 73 Закону № 2121-III у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать, зокрема віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.
		          Статтею 75 Закону № 2121-III визначено порядок віднесення банку до категорії проблемних.
		          Так, Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з таких критеріїв:
		1) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків:
		- щоденного розміру регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України мінімального розміру регулятивного капіталу - п'ять і більше разів та/або 
		- значення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України нормативного значення цього нормативу - два і більше разів;
		2) банк не виконав вимогу вкладника або іншого кредитора, строк якої настав п'ять і більше робочих днів тому, та/або встановлено факти невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані у строк з вини банку;
		3) системне порушення банком законодавства, що регулює питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;
		4) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків значення хоча б одного з нормативів ліквідності нижче мінімальних нормативних значень, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України, що розраховуються:
		- за щоденними розрахунками - п'ять і більше разів;
		- щодекади - два і більше разів;
		4 1) обсяг негативно класифікованих активів банку (крім санаційного) становить 40 відсотків і більше загальної суми активів, за якими має оцінюватися ризик та формуватися резерв згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України;
		5) систематичне незабезпечення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.
		          Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею. 
		          Проблемний банк у строк до 180 днів зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України. 
		          Проблемний банк зобов'язаний у строк до семи днів повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, та на вимогу Національного банку України повідомляти його про хід виконання цих заходів.
		          Національний  банк України протягом 180 днів з дня віднесення банку  до  категорії  проблемних  має  право  прийняти рішення про визнання  діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.  
		Процедура віднесення банку до категорії неплатоспроможних міститься в статті 76 Закону № 2121-III, відповідно до вимог якої Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі, зокрема невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами.
		Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".          
		Національний  банк  України не здійснює банківський нагляд за банком, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється ліквідація,  крім отримання звітності в установленому Національним банком України порядку.
		Національний банк України поновлює банківський нагляд за банком у день отримання рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про припинення повноважень куратора Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у зв'язку з приведенням діяльності банку у відповідність із вимогами банківського законодавства України щодо дотримання нормативів капіталу та ліквідності.          
		Відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку передбачені статтею 77 Закону №   2121-III, згідно із якою банк може бути ліквідований у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. 
		Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.
		          Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		          Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		          Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
		Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора.
		Враховуючи викладене вище, при вирішенні вказаної справи, виходить з наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи, 29 вересня 2014 року позивачем було надіслано на адресу Національного банку України заяву про віднесення ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до категорії проблемних.
		Вказана заява надійшла до відповідача 03 жовтня 2014 року та була зареєстрована за вх. № Г-81608/1/14767, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції НБ України.
		У той же час, 01 жовтня 2014 року заступником директора генерального департаменту-директором Департаменту пруденційного нагляду Генерального департаменту банківського нагляду подано директору Генерального департаменту банківського нагляду Шульзі А.А. доповідну записку за № В/47-108/55526 про віднесення ПАТ «ВіЕйБі Банк» до категорії проблемних.
		02 жовтня 2014 року директором Генерального департаменту банківського нагляду Шульгою А.А. складено пояснювальну записку, якою винесено на розгляд Правління Національного банку України питання, зокрема, про віднесення ПАТ «ВіЕйБі Банк» до категорії проблемних.
		03 жовтня 2014 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 631/БТ про віднесення ПАТ «ВіЕйБі Банк» до категорії проблемних строком на 180 днів.                    Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що станом на час реєстрації заяви позивача, ПАТ «ВіЕйБі Банк» постановою Правлінням Національного банку України від 03.10.2014 року № 631/БТ було віднесено до категорії проблемних.          
		          Окрім цього, як було встановлено під час розгляду вказаної справи, постановою Правління Національного банку України від 20.11.2014 року № 733 ПАТ «ВіЕйБі Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.11.2014 року № 123 у ПАТ «ВіЕйБі Банк» з 21.11.2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію.
		          При цьому, за вказаних обставин, судом не беруться до уваги посилання позивача на протиправну бездіяльність відповідача щодо не віднесення ПАТ «ВіЕйБі Банк» до категорії проблемних на його звернення та відмови в задоволені його заяви, викладеної в листі від 27.10.2014 року № 47-606/62161 та передчасне віднесення вказаного банку до категорії неплатоспроможних.
		          Як вбачається зі змісту наданого листа, судом встановлено, що відповідачем було роз'яснено позивачу, зокрема порядок та умови залучення і повернення банком банківських вкладів, а також зазначено підстави та порядок застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства.
		          Також листом було повідомлено, що викладена в його заяві від 27.09.2014 інформація врахована Національним банком України та буде використана під час здійснення банківського нагляду.
		          Втім, жодного посилання на відмову у задоволені поданої позивачем заяви, вказаний лист не містить.
		          При цьому, суд звертає увагу, що Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею, а тому не підлягала розголошенню позивачу.
		          Виходячи з аналізу зазначених норм права та виходячи з визначення поняття бездіяльності суб'єкта владних повноважень, де бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи (наприклад, неприйняття рішення за заявою особи, ненадання допомоги працівниками міліції, неоприлюднення нормативно-правового акта тощо), суд приходить до висновку про відсутність в діях відповідача ознак бездіяльності.
		          Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		          Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
		          Відповідно до статей 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		          Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
		          Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
		          Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		          Згідно із частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		          Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку із чим в задоволені адміністративного позову слід відмовити повністю.
		Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
		Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя І.М. ПогрібніченкоСудді І.О. Іщук  В.П. Шулежко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...