Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/22039/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 16.01.2015. Зареєстровано: 16.01.2015. Забезпечено надання загального доступу: 17.01.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа №910/22039/14 10.12.14За позовом Виконавчого комітету Запорізької міської ради
		до    Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна рада»
		про визнання договору укладеним.
		 
		Суддя Яковенко А.В.
		Представники сторін: 
		Від позивача        - не з'явилися.
		Від відповідача    - Шинкаренко О.П. дов. №б/н від 03.11.2014р. 
		 
		Обставини справи:
		 
		Позивач - Виконавчий комітетт Запорізької міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна рада» про визнання укладеним договору про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя між Виконавчим комітетом Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальінстю «Інвестиційна рада», крім того просили судові витрати у розмірі 1 218,00 грн. також покласти на відповідача.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.09.2013 інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Запоріжжя у Запорізькій області зареєстровано декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна рада» про початок виконання будівельних робіт (реконструкція незавершеного будівництва під багатофункціональний громадський комплекс з об'єктами спорту, відпочинку та розваг по вул. Немировича-Данченка, 64) за номером ЗП 083132530901, у зв'язку з чим, на думку позивача, відповідач зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом укладення відповідного договору.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2014 порушено провадження у справі №910/22039/14 та призначено розгляд справи на 05.11.2014.
		03.11.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої просили визнати укладеним договір про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя між Виконавчим комітетом Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна рада» в редакції Виконавчого комітету Запорізької міської ради.
		05.11.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи на виконанння вимог ухвали про порушення провадження у справі №910/22039/14 від 16.10.2014.
		05.11.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву щодо визнання договору укладеним, відповідно до якого просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
		В судовому засіданні 05.11.2014 оголошувалася перерва до 24.11.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
		21.11.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення на відзив відповідача на позовну заяву.
		В судовому засіданні 24.11.2014 оголошувалася перерва до 10.12.2014 відповідно до вимог стю 77 Господарського процесуального кодексу України.
		01.12.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, відповідно до яких просили задовольнити вимоги Виконавчого комітету Запорізької міської ради в повному обсязі.
		Представники позивача у судове засідання 10.12.2014 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань станом на дату розгляду справи в суді не подавали.
		Представник відповідача у судове засідання 10.12.2014 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.
		Оскільки про час та місце судового засідання позивач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
		За результатами дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/22039/14.
		Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.12.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		11.09.2013 інспекцією державного архутектурно-будівельного контролю міста Запоріжжя у Запорізькій області було зареєстровано декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна рада» (далі - Відповідач, Замовник) про початок виконання будівельних робіт (реконструкція незавершеного будівництва під багатофункціональний громадський комплекс з об'єктами спорту, відпочинку та розваг по вул. Немировича-Данченка, 64) за номером ЗП 083132530901.
		24.12.2012 Запорізькою міською радою, на виконання прписів ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», прийнято місцевий регуляторний акт нормативного характеру - рішення №77 «Про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя» (далі - Рішення №77), яким визначено порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пойової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя.
		Як зазначає Виконавчий комітет Запорізької міської ради (далі - Позивач), останній на виконання Рішення №77 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна рада» з листом - пропозицією №01/02-23/01979 від 07.07.2014 укласти Договір про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя та надіслав останньому підписаний зі свого боку договір у трьох примірниках, який відповідає вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та типовому договору затвердженому Рішенням №77, однак, як стверджує Позивач, Відповідач проекту договору не підписав та на адресу Позивача останнього не повернув.
		Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Відповідачем складено Протокол розбіжностей №30/07-14 від 30.07.2014 до проекту договору про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя, який у двох примірниках отримано Позивачем 31.07.2014, що підтверджується відтиском печатки Виконавчого комітекту Запорізької міської ради. Згідно складеного Відповідачем Протоколу розбіжностей №30/07-14 від 30.07.2014 вбачається, що Відповідач запоропонув доповнити договір пунком 1.6. настпуного змісту: «Сторони фактом підписання цього Договору підтверджують виконання з боку «Замовника» будівельно-монтажних робіт по реконструкції та будівництву міських теплових мереж, згідно Технічним умовам, виданим Концерном «Міські теплові мережі», у розмірі 8 570 970,88 грн. (вісім мільйонів п'ятсот сімдесят тисяч дев'ятсот сімдесят гривень 88 копійок). Відповідно до положень ст. 30 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (зі змінами та доповненнями), розмір пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжж, передбачений у п. 1.2. цього Договору, зменшується на зазначену у цьому пункті Договору суму витрат, понесених «Замовником» у результаті реконструкції та будівництва міських теплових мереж, а саме на суму 8 570 970,88 грн. (вісім мільйонів п'ятсот сімдесят тисяч дев'ятсот  сімдесят гривень 88 копійок)». Крім того, Відповідач не погодився з пунктами 3.2.1, 3.2.2. 3.2.3. проекту Договору про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя та запропонував їх виключити з тексту Договору.
		Зі слів Позивача останній направив на адресу Відповідача Протокол погодження розбіжностей від 12.08.2014 за №01/02-21/02353 разом із Договором і розрахуном розміру пайової участі в 2-х примірниках.
		Як указує Позивач, станом на 20.08.2014 Відповідач не повернув Договір про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя та не повідомив про результат розгляду протоклоу узгодження розбіжностей, що і слугувало підставою для звернення Позивача до суду з вимогою про визнання укладеним Договору про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя між Виконавчим комітетом Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна рада» в редакції Виконавчого комітету Запорізької міської ради.
		Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що на 21.08.2014 на адресу Позивача від Відповідача надішлов лист №20/08-14 від 20.08.2014, відповідно до якого Відповідач указав, що не відмовляється від участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, але керуючись ст. 40 Закону №3038-VI від 17.02.2011 просить Виконавчий комітет Запорізької міської ради перенести укладення Договору, до моменту передачі виконаних робіт по реконструкції та будівництву міських теплових мереж, до комунальної власності міста Запоріжжя.
		Положеннями ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
		Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3 ст. 40 Закону).
		Так, Позивач зазначає, що Рішенням №77 «Про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя», затверджено Порядок сплати забудовниками пайової участі (внеску) на території м. Запоріжжя.
		Приписами ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами.
		Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками (ч. 8 ст. 40 Закону).
		Відповідно до ч. 9 ст. 40 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
		Таким чином, з правової конструкції ст. 40 вищевказаного закону слідує особливий порядок укладання замовником з органом місцевого самоврядування договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, зокрема, не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про укладення договору, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. При цьому, розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.
		З огляду на викладене, Позивач, посилаючись в обґрунтування заявлених позовних вимог на положення ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» повинен довести факт реєстрації звернення Відповідача до Виконачого комітету Запорізької міської ради з пропозиціює про укладення договору про пайову участь разом з додатком документів до договору, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками та надати докази реєстрації такого звернення.
		Позивач у своїх письмових поясненнях вказує, що «у листі від 20.08.2014 №20/08-014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна рада» звернулося до Виконавчого комітету Запорізької міської ради про укладення Договору» (сторінка 3 пояснення на відзив Відповідача). Крім того, відповідно до пояснень останнього надання Відповідачем згоди на укладення Договору підтверджується також фактом сплати 750 000,00 грн., у якості участі підприємства у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя (що підтверджується наданою випискою по особовому рахунку Відповідача від 28.03.2008 за №26000405775261.
		Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
		Виходячи з аналізу приписів п. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» істотними умовами договору є: розмір пайової участі, строк (графік) сплати пайової участі та відповідальність сторін.
		Судом встановлено, що у листі №20/08-014 від 20.08.2014 не містяться істотні умови договору як-то розмір пайової участі, строк (графік) сплати пайової участі та відповідальність сторін, що не дає змогу суду ідентифікувати вказаний лист у якості оферти відповідно до вимог ч. 1 ст. 641 ЦК Укрїні та п. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		Крім того, судом приймаються до уваги положення Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя (далі - Порядок), затвердженого Рішенням №77.
		Так, відповідно до п. 3.3. Порядку Замовник, який має намір укласти Договір, зобов'язаний звернутися з заявою до міського голови. До заяви необхідно додати: для юридичних осіб:
		-          комплект копій установчих документів, засвідчених печаткою та підписом уповноваженого представника замовника;
		-          виписка з ЄДР про реєстрацію юридичної особи;
		-          довідку з зазначенням реквізитів юридичної особи, найменування посади та прізвище, ім'я, по батькові особи, яка відповідно до Статуту чи іншого документу має право на укладання договорів від імені юридичної особи;
		-          копію рішення про надання уповноваженій особі Замовника повноважень на підписання договорів, засвідчену печаткою та підписом уповноваженого представника Замовника (якщо особа діє не на підставі Статуту Замовника або іншого документа).
		Таким чином, доказів звернення Відповідача, як Замовника, до Позивача, як до органу місцевого самоврядування, та доказів реєстрації такого звернення про укладення Договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту з додатком документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показникам позивачем до суду не надано, що свідчить про відсутність правовідносин між сторонами відносно дотримання передбаченої законом процедури та Порядку укладення Договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та, відповідно, про його недотримання з боку однієї із його сторін.
		Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
		Отже, чинне законодавство не передбачає такого способу захисту цивільних прав, як визнання договору (правочину) укладеним чи неукладеним за результатами розгляду відповідних позовних вимог.
		Визнання договору (правочину) укладеним чи неукладеним по суті є встановленням факту, що має юридичне значення, та може мати місце лише при розгляді спору про право цивільне.
		Крім того, судом були досліджені питання, пов'язані з попередньою оплатою 750 000,00  грн. у якості участі підприємства у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя.
		Згідно з ч.ч. 1-3, 5 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків. Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення. Істотними умовами договору є: розмір пайової участі; строк (графік) сплати пайової участі; відповідальність сторін. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
		Суд приходить до висновку, що кошти у розмірі 750 000,00 грн., які були сплачені Відповідачем повинні зараховуватися до суми пайового внеску в розвитку інфраструктури м. Запоріжжя. Інше тлумачення призначення платежу буде суперечити приписам ч. 6 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно з якими граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 
		1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 
		2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків. 
		При цьому, згідно ч. 7 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених ч. 5 ст. 30 цього Закону.
		Враховуючи вищевикладене, умова п. 1.2. проекту Договору, яка передбачає суму пайової участі у розмірі 6 236 237,69 грн., розрахованої відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», не враховує здійснений Відповідачем платіж у розмірі 750 000,00 грн., оскільки відповідно до п. 1.5. проекту Договору кошти пайової участі у розвитку інфраструкутри міста Запоріжжя сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до бюджету розвитку міста єдиним платежем.
		Таким чином, сплата суми, передбаченої п. 1.2. проекту Договору, суперечитиме ч. 6 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки становитиме більше 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.
		За таких обставин, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача, а саме: визнати укладеним Договір про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя між Виконавчим комітетом Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна рада» в редакції Виконавчого комітету Запорізької міської ради» є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню судом.
		Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
		З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Позивача.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1.          У задоволенні позову відмовити.
		2.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		3.          Дата складання повного тексту рішення 05.01.2015.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                    А.В.Яковенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...