Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/2684/14 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Застосування антимонопольного законодавства.
Надіслано судом: 16.01.2015. Зареєстровано: 16.01.2015. Забезпечено надання загального доступу: 17.01.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"12" січня 2015 р.                                                                          Справа № 908/2684/14  
		 
		Колегія суддів у складі: 
		головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В. 
		 
		при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,
		за участю представників сторін:
		позивача: Яницької О.О., довіреність №66, від 24.09.14р.
		відповідача: Железняка О.В., довіреність від 16.06.14р.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача (вх. №3741 З/1-42) на рішення господарського суду Запорізької області від 06.10.14 у справі № 908/2684/14
		за позовом Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України,
		до ТОВ "Промнафта", 
		про стягнення коштів,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06 жовтня 2014 року (суддя Азізбекян Т. А.) в задоволенні позовних вимог було повністю відмовлено.
		Позивач з вказаним рішенням суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
		Розпорядженням голови Вищого господарського суду України №28-р від 02.09.2014 року визначено, що розгляд господарських справ, які підлягають перегляду в апеляційному порядку Донецьким апеляційним господарським судом, здійснюється Харківським апеляційним господарським судом.
		04 грудня 2014 року від ТОВ "Промнафта" надійшло клопотання (вх.№11739) про відкладення розгляду справи.
		Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08 грудня 2014 року з огляду на клопотання ТОВ "Промнафта" про відкладення розгляду справи, з метою забезпечення необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відкладення розгляду справи. 
		12 січня 2015 року від відповідача надійшло клопотання (вх.№229) про зупинення провадження.
		12 січня 2015 року від відповідача надійшло клопотання (вх.№230).
		У судове засідання, яке відбулось 12 січня 2015 року з'явились належні представники сторін. 
		Під час судового засідання, колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача (вх.№229) про зупинення провадження у справі № 908/2684/14 з огляду на перегляд в апеляційному адміністративному суді рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №808/4052/14, дійшла висновку про відмову в його задоволенні враховуючи наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
		У п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). 
		Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
		Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.
		Відповідач не довів суду обставин неможливості розгляду даної справи до вирішення іншої справи, та не зазначив, які саме обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно при розгляді цієї справи. В той же час, колегія суддів зазначає про можливість самостійного, на основі наявних у справі доказів, здійснення судового розгляду, у зв'язку з чим необхідність в зупиненні провадження у справі відсутня.
		Розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила наступні обставини справи.
		Адміністративною колегією Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 25.04.2014 р. було прийнято рішення № 17-рш «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції», яким дії товариства з обмеженою відповідальністю «Промнафта» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Альпіна», які полягали в узгодженні своїх дій під час участі: - у процедурах відкритих торгів проведених у квітні - травні 2012 р. Управлінням каналів Північно - Рогачикської зрошувальної системи щодо закупівлі: продуктів нафтоперероблення рідких: лот № 1 - бензин А-76, бензин А-92, дизельне паливо (номер оголошення 173167 у інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель» № 49 (651) від 23.04.2012 р.); - у процедурах відкритих торгів проведених у квітні - травні 2013 р. Управлінням каналів Північно - Рогачикської зрошувальної системи щодо закупівлі:палива рідинного та газу; олив мастильних: лот № 1 - бензин А-76, бензин А-92, дизельне паливо ( номер оголошення 109655 у інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель» № 30 (773) від 15.04.2013 р.), визнані порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів ( тендерів).
		Згідно з частиною 2 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за вчинення вказаних порушень на товариство накладено штраф всього у розмірі 100 000 , 00 грн. за кожне порушення по 50 000,00 грн. Листом від 29.04.2014 р. № 02-18/06-1131 на адресу відповідача було надіслано копію рішення адміністративної колегії територіального відділення від 25.04.2014 р. 
		Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення № 6910701717170, рішення товариством отримано 30.04.2014 р
		Станом на 28.07.2014 р. штраф у розмірі 100 000, 00 грн. відповідачем не сплачено, що і стало підставою для звернення з позовними вимогами.
		Вирішуючи спір у даній справі, господарський суд посилаючись на той факт, що питання законності рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 17-рш від 25 квітня 2014 р. ініційоване відповідачем в рамках адміністративного судочинства, в якому визнано його незаконність, встановив відсутність підстав для стягнення як основного штрафу так і пені.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач вказує на хибність даного висновку, зазначаючи на виключній можливості господарських судів здійснювати розгляд спорів щодо визнання недійсними рішень органів антимонопольного комітету України та на наявності підстав для стягнення як штрафу так і пені.
		Дослідивши матеріали справи, а також доводи викладені в апеляційній скарзі позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не погоджується з правовою позицією суду першої інстанції, та наголошує у зв'язку з цим на обґрунтованості доводів апеляційної скарги враховуючи наступне.
		Як підтверджується матеріалами справи, адміністративною колегією Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 25.04.2014 р. було прийнято рішення № 17-рш «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції», яким дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Промнафта» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Альпіна», які полягали в узгодженні своїх дій під час участі: - у процедурах відкритих торгів проведених у квітні - травні 2012 р.(том 1 а.с.7-11)
		Даним рішенням було визнано порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Промнафта» законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), та накладено на останнього штраф загалом у розмірі 100 000,00 гривень.
		Положенням статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
		Згідно ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення органів Антимонопольного комітету, голів його територіальних відділень є обов'язковими для виконання.
		Відповідно до ст. 51 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
		Частиною 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
		Матеріалами справи підтверджується, що Запорізьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України 29 квітня 2014 року на адресу відповідача за №02-18/06-1131 було направлено рішення, яким повідомлено про необхідність сплати штрафу у розмірі 100 000,00 гривень у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.(том 1 а.с.12)
		Зі змісту повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що дане рішення було отримано 30 квітня 2014 року уповноваженим представником відповідача - Ананко.(том 1 а.с.12)
		Колегія суддів відзначає, що матеріали справи не містять доказів скасування рішення Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.04.2014 р. № 17-рш, тому станом на момент розгляду справи останнє є чинним та у відповідності до вимог ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є обов'язковими до виконання.
		Таким чином, відповідач отримавши відповідне законне рішення Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25 квітня 2014 року № 17-рш «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції», будучи обізнаним з його змістом, мав обов'язок сплати штрафу у розмірі 100 000,00 гривень в період з 01 травня по 01 липня 2014 року.
		Однак даний обов'язок не був реалізований відповідачем, що не заперечується й ним самим. А так, починаючи з 02 липня 2014 року відповідачем було здійснено прострочення виплати штрафу на виконання рішення Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25 квітня 2014 року № 17-рш «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції».
		Відповідно до положень частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
		Враховуючи факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати штрафу, та законодавче закріплення правових наслідків такої бездіяльності, судова колегія зазначає про наявність правових підстав застосування до відповідача частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді стягнення пені.
		Перевіривши розрахунок позивача розміру пені, викладеного останнім в заяві про збільшення позовних вимог (том 1 а.с.37-38), судова колегія вважає його вірним та узгодженим з приписами законодавства.
		За таких обставин суд апеляційної інстанції, вказуючи на неправомірність висновку суду першої інстанції, констатує про обґрунтованість та доведеність позовних вимог щодо стягнення з відповідача коштів у розмірі 200000,00 гривень. 
		Колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача про зупинення виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, з огляду на відкриття адміністративного провадження стосовно скасування відповідного рішення, оскільки застосування частини 4 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" здійснюється  виключно в разі здійснення такого судового розгляду господарським судом.
		Разом з тим, судова колегія повністю відхиляє твердження як суду першої інстанції так і відповідача про факт незаконності рішення органу антимонопольного комітету України №17-рш від 25 квітня 2014 року, спираючись на постанову Запорізького окружного адміністративного суду України від 03 вересня 2014 року №808/4052/14, якою було визнано протиправним рішення Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №17-рш від 25 квітня 2014 року в частині визначення порушення ТОВ «Промнафта» законодавства про захист економічної конкуренції на накладення штрафу на ТОВ «Промнафта» у розмірі 50000,00 гривень, оскільки даний процесуальний документ не може вважатися належним та допустимим доказом, враховуючи його прийняття неповноважним органом, в порушення встановленої процедури оскарження рішень Антимонопольного комітету України.
		Відповідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.
		Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
		Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.
		Відповідно до п. 13 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.
		Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. 
		Частиною 2 ст. 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
		Зазначені норми ст. 12 ГПК України та ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" щодо підвідомчості спорів за участю органів Антимонопольного комітету України господарським судам якраз і є законодавчими приписами стосовно передбаченого ст.ст. 2, 4 КАС України іншого порядку судового вирішення, а саме - вирішення спорів господарськими судами в порядку господарського судочинства.
		Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України, і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин розглядаються господарськими судами (п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 26.12.2011 № 15).
		Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів та підлягає вирішенню за правилами ГПК України.
		Таким чином, справа за позовом ТОВ «Промнафта» до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №17-рш від 25 квітня 2014 року повинна була вирішуватись в господарському суді і лише господарський суд мав право приймати в ній рішення. 
		Більш того, стверджуючи на відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, спираючись на існування постанови Запорізького окружного адміністративного суду України від 03 вересня 2014 року №808/4052/14, судом першої інстанції було проігноровано факт не набранням нею законної сили на час судового розгляду та прийняття відповідного рішення.
		У відповідності до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
		В той же час матеріалами справи підтверджується відкриття апеляційного адміністративного провадження по справі №808/4052/14. Так Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 06 листопада 2014 року відкриваючи провадження за апеляційною скаргою, зазначив про своєчасність подання апеляційної скарги та її відповідність вимогам законодавства.
		А отже, факт подання апеляційної скарги на постанову Запорізького окружного адміністративного суду України від 03 вересня 2014 року №808/4052/14 виключає як можливість набрання останньою законної сили так і її наділення належною доказовою властивістю.
		Крім того, підставою неможливості розцінення в якості доказу копії постанови Запорізького окружного адміністративного суду України від 03 вересня 2014 року №808/4052/14 (том 1 а. с. 96 - 98) є її формальна невідповідність приписам законодавства.
		Згідно ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
		Відповідно до п.5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року №55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляються нижче реквізиту.
		Відповідно до пункту 4.22. Інструкції з діловодства в адміністративних судах України затвердженого Наказом Державної судової адміністрації України від 17.12.2013 № 174, під час виготовлення копії машинописним способом текст документа відтворюється повністю, включаючи елементи бланка, і засвідчується підписом посадової особи, яка підтверджує відповідність копії оригіналу. Відмітка "Копія" зазначається у верхній правій частині лицьового боку першого аркуша документа. Відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляється нижче реквізиту "Підпис".
		Втім, пред'явлена відповідачем копія постанови Запорізького окружного адміністративного суду України від 03 вересня 2014 року №808/4052/14 не містить зазначених обов'язкових елементів, а тому не може бути розцінена судом, в контексті статті 36 Господарського процесуального кодексу України, в якості письмового доказу.
		Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що судом першої інстанції було неправомірно надано правову оцінку законності рішення Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25 квітня 2014 року № 17-рш як підстави стягнення коштів у сумі 200 000, 00 гривень.
		Так господарський суд Запорізької області розглядаючи спір по суті та вказуючи на незаконність рішення Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 25 квітня 2014 року № 17-рш не врахував предмет спору, який полягає виключно у стягненні коштів (основного штрафу та пені), а не визнання незаконним зазначеного рішення, строк для оскарження якого, у відповідності до статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" складає два місяці.
		Поза увагою суду залишився той факт, що відповідно до пункту 21. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу. Тобто для того, щоб дійти висновку про обов'язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі. Однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції") (2210-14), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону ( 2210-14 ), оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.
		З урахуванням вищенаведеного нормативного положення, враховуючи не використання відповідачем, в передбачений чинним законодавством спосіб, права на оскарження відповідного рішення, суд першої інстанції повинен був дослідити наявність виключно підстав законності стягнення штрафу та пені з позиції дійсності та правомірності рішення органу Антимонопольного комітету України, дослідивши факт обізнаності відповідача з його змістом, наявності доказів оплати штрафу, вірності розрахунку суми пені та ін.
		Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду Харківської області зазначає, що Господарським судом Запорізької області при прийнятті рішення не було здійснено належної правової оцінки обставинам справи. У зв'язку з чим колегія суддів знаходить правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції.
		У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги позивача та позовних вимог в повному обсязі, у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання до господарського суду позовної заяви та апеляційної скарги на рішення господарського суду покладається на позивача у повному розмірі, у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір», які підлягає стягненню до державного бюджету України.
		Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 3, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Відмовити відповідачу в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
		Апеляційну скаргу позивача задовольнити .
		Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.10.14 у справі № 908/2684/14 скасувати.
		Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
		Стягнути з ТОВ "Промнафта" ( пр.Леніна,15, м.Запоріжжя, 69063, код ЄДРПОУ 37255682) до загального фонду Державного бюджету України на рахунки відкриті в управлінні Державної казначейської служби України за місцем реєстрації платника податків, за кодом бюджетної класифікації доходів - 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції" (символ звітності - 106) 100 000, 00 гривень штрафу, 100 000, 00 гривень пені.
		Стягнути з ТОВ "Промнафта" ( пр. Леніна, 15, м. Запоріжжя, 69063, код ЄДРПОУ 37255682) на користь державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у місті Запоріжжі (Орджонікідзевський р-н) Запорізької області, 38025409, МФО 813015, рахунок отримувача - 31215206783007, код класифікації доходів бюджету - 22030001 «Судовий збір») 4000,00 грн. судового збору за подання позовної заяви.
		Стягнути з ТОВ "Промнафта"( пр. Леніна, 15, м. Запоріжжя, 69063, код ЄДРПОУ 37255682) на користь державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області, код 37999654, МФО 851011, рахунок отримувача - 31216206782003, код класифікації доходів бюджету - 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)») 2000,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
		Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.
		Повний текст постанови складено 16 січня 2015 року
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                    Бондаренко В.П.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                           Россолов В.В.  
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                           Тихий П.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...