ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД
УКРАЇНИ
01029, м. Київ, вул.
Московська, 8
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2009
року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого - судді Леонтович К.Г.,
суддів: Васильченко Н.В., Гордійчук М.П., Харченка В.В.,
чалого С.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою управління праці
та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради Донецької
області на постанову Дебальцевського
міського суду Донецької області від 21 грудня 2007 року та постанову
Донецького апеляційного адміністративного
суду від 23 квітня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління
праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради
Донецької області про визнання
неправомірною відмову у виплаті допомоги на оздоровлення та стягнення
недоотриманої допомоги на оздоровлення, -
ВСТАНОВИЛА:
У
жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління праці та соціального захисту
населення Дебальцевської міської ради Донецької області про визнання дій
неправомірними щодо відмови у виплаті
допомоги на оздоровлення та
стягнути недоотриману виплату
одноразової щорічної грошової допомоги
на оздоровлення за 2005-2007 р.р.
відповідно до ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян,
що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 4488 грн. як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській
АЕС 1 категорії, інваліду 3 групи внаслідок захворювання, отриманого при
ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона має статус постраждалого від наслідків Чорнобильської
катастрофи 1 категорії і являється
інвалідом ІІІ групи. Відповідно до ст.48 Закону України “Про статус та
соціальний захист
____________________________________________________________________
Справа № К-7424/08
Доповідач:
Леонтович К.Г
громадян, що
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” її передбачена щорічна
допомога на оздоровлення в
розмірі чотирьох мінімальних
заробітних плат, однак відповідач проводив вказані виплати меншому розмірі в
порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, що суперечить наведеним
нормам Закону. У вересні 2007 р. вона
зверталася до відповідача із заявою
про проведення виплати недоплачених сум
на оздоровлення відповідно до Закону
України “Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи”, однак її було відмовлено, вважає вказану
відмову неправомірною.
Постановою Дебальцевського міського суду Донецької
області від 21 грудня 2007 року заявлений позов задоволений частково,
визнана неправомірною відмова управління праці та соціального захисту населення
Дебальцевської міської ради у виплаті недоотриманої допомоги на оздоровлення
ОСОБА_1, стягнуто з відповідача на
користь ОСОБА_1 недоотриману щорічну
допомогу на оздоровлення за 2005, 2007 р. в сумі 3078 грн.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2008 року постанова суду
першої інстанції змінена в частині розміру стягнення коштів на оздоровлення з урахуванням
проведених виплат за 2005, 2007 р.р. та стягнуто з відповідача недоотриманих коштів на оздоровлення - 2988
грн..
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій управління праці та соціального захисту населення
Дебальцевської міської ради Донецької області
звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною
скаргою про скасування
постанови суду першої інстанції і постанови суду апеляційної інстанції, посилаючись на
порушення норм матеріального права та просить прийняти нове рішення про відмову
в задоволені позовних вимог про
стягнення сум на оздоровлення за 2005,2007 р.р..
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм
матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного
суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що
ОСОБА_1 має статус постраждалого від наслідків Чорнобильської
катастрофи 1 категорії та інваліда 3
групи, яка користується правами та
пільгами, передбаченими Законом України “Про статус та соціальний захист
громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в тому
числі відповідно до ст.48, виплати
щорічної допомоги на оздоровлення в
розмірі 4-х мінімальних заробітних плат. В порушення наведеної норми Закону відповідачем виплачувалася
щорічна допомога на оздоровлення відповідно до постанови Кабінету
Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. у твердій грошовій сумі за 2005-2007
р.р, а саме: 2005-2006 р.р. - в розмірі по 90 грн.; за 2007 р. на час розгляду справи судом першої інстанції -
не виплачувалася. ОСОБА_1 у вересні 2007
р.. зверталася до відповідача із
заявою про перерахунок компенсаційних
витрат на оздоровлення відповідно до положень статті 48 Закону України “Про
статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи” за спірний період, на яку отримала відповідь про відмову за відсутністю підстав такого перерахунку та правомірність визначення розмірів виплат
позивачу.
Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні
вимоги про стягнення недоплачених сум на
оздоровлення за 2005, 2007, р.р., виходили з тих обставин, що відмова позивачу
у виплаті заборгованості по компенсації
на оздоровлення відповідно до ст.48
Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи” за
вказаний період не відповідає
наведеному Закону та являється протиправною, тому виходячи із засад пріоритетності Законів
над урядовими нормативними актами при вирішенні спору судами застосовані норми Закону України “Про статус
та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи”, крім 2006 р.. При цьому
суди посилалися на ті обставини,
що на час виплати допомоги на
оздоровлення у 2006 р. діяли обмеження щодо реалізації ст.48 наведеного Закону,
встановлені Законом України “Про Державний бюджет України на 2006 р.” і
підлягали застосуванню розміри, визначені постановкою КМУ № 562, а тому з цих
підстав відмовлено у задоволенні позову в цій частині. При
розгляді справи суди прийшли до
висновків, що позивачем не пропущений строк
на звернення до суду, з урахуванням відмови відповідача проведення
доплати у вересні 2007 року.
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої
та апеляційної інстанції в частині
визнання
неправомірними дій посадових осіб управління праці та соціального
захисту населення
Дебальцевської міської ради Донецької області щодо відмови ОСОБА_1
у перерахунку та виплаті допомоги на оздоровлення за 2007 рік та відмови у задоволені
позовних вимог щодо стягнення спірних сум за 2006 р..
Згідно обставин справи ОСОБА_1, як постраждала від наслідків Чорнобильської
катастрофи І категорії і являючись
інвалідом ІІІ групи внаслідок
захворювання, отриманого при ліквідації аварії, відповідно до ст.48 Закону
України “Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи” має право на отримання щорічної допомоги на
оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних
заробітних плат.
Відповідно до ст.19 Конституції України суб'єкти владних повноважень зобов'язані
діяти лише на підставі та в межах
наданих повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та іншими Законами України.
Відповідно п. 2 Постанови КМУ „Про затвердження Порядку
використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із
соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи” від 20.09.2005 року № 936 розпорядниками бюджетних коштів вищого
рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики АРК,
головні управління праці та соціального захисту населення обласних, головне
управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та
соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів
міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів. Згідно п.п.
3.4 Постанови встановлено, що нарахування та виплати компенсацій, допомоги
певних видів, передбачених Законом України „Про соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” проводиться управліннями праці
та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій,
виконкомів міських, районних у містах рад. Судами попередніх інстанції вірно
встановлено, що обов'язок щодо виплати спірних сум покладено саме на вказані
органи і стягнення заборгованості з виплат допомоги на оздоровлення громадянам,
які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи повинні здійснюватись з
рахунків управлінь праці та соціального захисту населення.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що
управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради
Донецької області виплатило позивачці
допомогу на оздоровлення не у відповідності із ст.48 Закону України “Про
статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи”, а у твердій грошовій сумі, визначеній постановою КМУ № 562 від
12.07.2005 р. за 2005-2006 р.р. в розмірі по 90грн.; За 2006
р. на час виплати позивачу спірної суми
діяли обмеження ст.48 Закону України
“Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи” встановлені Законом України “Про Державний бюджет на
2006 р.”. Враховуючи наведене при
виплаті суми на оздоровлення за 2006 р. відповідач правомірно застосував норми Закону України
“Про Державний бюджет України на 2006 р.” щодо обмеження реалізації ст.48
Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи”, які не були визнані неконституційними і
підлягали застосуванню розміри виплат, визначені постановкою КМУ № 562.
Виходячи з обставин справи суди попередніх інстанцій
прийшли до обґрунтованих висновків про відмову в задоволенні позовних вимог в
частині стягнення спірних виплат за 2006 р. Однак, колегія суддів не
погоджується з висновками судів, що позивачка
в частині позовних вимог щодо стягнення недоплаченої суми на
оздоровлення за 2005 р. не пропустила
строки звернення до суду. Згідно обставин справи вказана допомога за 2005 р. її була виплачена
у жовтні 2005 р. відповідно до постанови КМУ у твердій грошовій сумі, а не у
кратному розмірі відносно мінімальної заробітної плати, таким чином із
вказаного часу вона знала про порушене її право на отримання допомоги в меншому розмірі, ніж передбачено законом,
разом з тим із позовом позивачка звернулася у листопаді 2007 р., тобто з
пропуском строку звернення до суду з позовними вимогами в частині стягнення
недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2005 р.. Оскільки відсутня заява про
поновлення строку на звернення до суду, а відповідач наполягає на відмові в
позові з підстав пропуску строку на звернення до суду, тому з підстав пропуску строку на
звернення до суду в частині позовних вимог щодо стягнення недоотриманої допомоги
на оздоровлення за 2005 р. необхідно відмовити, виходячи з вимог ст.ст.99,100
КАС України.
Колегія суддів погоджується висновками судів першої та
апеляційної інстанції щодо неправомірності дій відповідача відносно виплати
щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 р., які ґрунтуються на законодавчих
нормах.
Згідно обставин
справи на час звернення до суду першої інстанції відповідач не виплатив спірну
суму за 2007 р. та відмовив у виплаті згідно ст.48 Закону України “Про статус
та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи”. Разом з тим, на час ухвалення постанови суду першої інстанції
позивачці була виплачена сума на оздоровлення але не відповідно до наведеного
Закону, а згідно постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 р.
Відповідно до п. 30 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”
дія ст.48 Закону України “Про статус та
соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”
зупинена на 2007 рік. Згідно з рішення Конституційного Суду України від
09.07.2007р. N 6-рп/2007 зупинення дії ст.48 Закону України № 796-ХП,
передбачене п.30 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007
рік” визнане таким, що не відповідає Конституції України, тобто є
неконституційним.
Отже, на час
виплати допомоги (жовтень 2007
р.) за 2007 р. зупинення дії ст.48 Закону № 796-ХІІ відповідно до Закону
України “Про Державний бюджет на 2007 р.”
рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. визнане
неконституційним, тому при виплаті спірних сум відповідач повинен був застосувати ст.48 Закону України “Про статус
та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи” з виплатою допомоги на оздоровлення у кратному розмірі відповідно
до мінімального розміру заробітної плати на час виплати.
Виходячи з наведеного,
суди першої та апеляційної
інстанції прийшли до
обґрунтованих висновків про неправомірність дій відповідача щодо позовних вимог
відносно виплати суми на оздоровлення за 2007 р.
Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду
України вважає, що суди першої та апеляційної
інстанції прийшли до помилкових висновків щодо обрахування та стягнення
спірних сум на користь позивача за 2007 р., оскільки саме відповідач
зобов'язаний здійснювати обрахування та виплату сум на оздоровлення, тому
необхідно зобов'язати відповідача провести розрахунки, нарахування та виплату
вказаних коштів за 2007р., виходячи з
вимог ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, що
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про
задоволення позовних вимог та визнання
неправомірності дій відповідача при нарахуванні суми доплати на оздоровлення за
2007 р., однак, постанова суду першої інстанції підлягає зміні, в частині стягнення суми в розмірі 3078 грн. підлягає
скасуванню із зобов'язанням управління праці та соціального захисту населення
Дебальцевської міської ради провести обрахування та виплату сум на оздоровлення
ОСОБА_1 за 2007 рік відповідно до статті 48 Закону України “Про статус та соціальний захист
громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з чотирьох мінімальних заробітних плат за відповідний період на час виплати.
Виходячи з наведених обставин та вимог п.4 ст.223 КАС України ухвала суду
апеляційної інстанції підлягає скасуванню.
За таких обставин доводи касаційної скарги висновки суду першої
інстанції спростовують частково
в частині задоволення позовних вимог
за 2005 р. та обрахування судом і
стягнення суми виплат за 2007 р., а касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має
право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та
ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але
суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи
процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що обставини
справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції порушили норми
матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкових
рішень судами першої та
апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення
недоплаченої суми на оздоровлення за
2005 р.. в цій частині позов не підлягає задоволенню, та
стягнення з відповідача
відповідної суми на оздоровлення за 2007р. , які в цій частині підлягають
скасуванню з винесенням нової постанови із визнанням протиправними дій
відповідача щодо відмови у виплаті
допомоги позивачці відповідно до ст.48
Закону України № 796-ХП та зобов'язання провести обрахування та виплату коштів
на оздоровлення за 2007р., виходячи з норм наведеного Закону та
відмові у позові в частині стягнення
недоотриманої допомоги за 2005 р..
Керуючись статтями 220, 221, 223, 225, 229, 230, 232
Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу
управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської
ради Донецької області задовольнити частково.
Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2008 року скасувати.
Постанову Дебальцевського міського суду Донецької
області від 21 грудня 2007 року змінити: постанову Дебальцевського
міського суду Донецької області від 21 грудня 2007 року в частині визнання
неправомірною відмову управління праці
та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради Донецької
області у виплаті ОСОБА_1 недоотриманої
допомоги на оздоровлення та стягнення з Управління праці і соціального захисту
населення Дебальцевської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1
щорічну допомогу на оздоровлення за 2005,2007 роки в сумі 3078 грн. скасувати, в цій частині позову винести
нову постанову.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення
Дебальцевської міської ради Донецької області
про стягнення недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2005 рік
відмовити.
Позов у частині визнання неправомірною відмову управління
праці та соціального захисту населення
Дебальцевської міської ради Донецької області
у виплаті допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за 2007 р. відповідно до
закону задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову управління праці та соціального захисту населення
Дебальцевської міської ради Донецької області
у виплаті допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за 2007 р. відповідно до статті 48 Закону України “Про
статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи”.
Зобов'язати управління праці і соціального захисту
населення Дебальцевської міської ради Донецької області провести нарахування та виплату ОСОБА_1
недоплачених сум на оздоровлення за 2007
рік відповідно до статті 48 Закону
України “Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи”, виходячи з чотирьох
мінімальних заробітних плат на
час їх виплат за відповідний період з урахуванням проведених виплат.
В решті постанову Дебальцевського міського суду Донецької
області від 21 грудня 2007 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і
може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу
адміністративного судочинства України.
Судді:
(підписи)