Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 157/917/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Грабіж.
Надіслано для оприлюднення: 17.01.2015. Зареєстровано: 17.01.2015. Забезпечено надання загального доступу: 20.01.2015.
Дата набрання законної сили: 08.04.2015
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                        Справа №157/917/13-к
		                            Номер провадження 1-кп/162/1/2015
		 
		                    ВИРОК
		                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 січня 2015 року                             смт. Любешів
		    
		   Любешівський районний суд Волинської області під головуванням: 
		судді                           ОСОБА_1 ,
		при секретарі                             ОСОБА_2 , 
		прокурора                                 ОСОБА_3 ,
		потерпілих                                 ОСОБА_4 ,
		                                    ОСОБА_5 , 
		обвинуваченого                             ОСОБА_6 ,
		захисника обвинуваченого  адвоката                 ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Любешів кримінальне провадження про обвинувачення 
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, неодруженого, непрацюючого, з базовою загальною середньою освітою, раніше судимого вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.08.2009 року за ч. 1 ст. 187 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку на 3 роки,
		у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст.185 КК України,-
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_6 органом досудового розслідування обвинувачується в тому, що він 01 липня 2012 року приблизно о 16 годині, перебуваючи в приміщенні літньої кухні житлового будинку АДРЕСА_1 , повторно, відкрито викрав належні ОСОБА_4 продукти харчування, а саме 1,6 кг домашнього масла, 1,6 кг домашнього сиру, 3,1 кг мяса свинини та 0,5 кг грибів лисичок, заподіявши останньому майнову шкоду на загальну суму 322 грн.
		Крім того, ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що він 31 липня 2012 року приблизно о 20 годині, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, проникнувши у житловий будинок ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 , вчинив замах на таємне викрадення належного потерпілому майна, а саме: електродвигуна потужністю 3,2 кВт та радіоприймача марки „Mason на загальну суму 425 грн, однак, з причин, що не залежали від його волі не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки на місці події був помічений та затриманий власником житла.
		Органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно та за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст.185 КК України як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло.
		Обвинувачений ОСОБА_6 винуватість в інкримінованому йому правопорушенні не визнав. Показав, що 1 липня 2012 року в післяобідню пору завітав до сусіда ОСОБА_8 . Зайшов у його літню кухню, де побачив на столі тарілку із супом. Оскільки був голодний, а в приміщенні нікого не було, тому сів за стіл і з`їв страву. В цей час до кухні зайшов господар ОСОБА_8 . Тоді він, нічого не говорячи, забрав свій кульок з одягом і пішов додому. Заперечив, що щось викрадав з будинку ОСОБА_8 , а також те, що перебував у той день у стані алкогольного сп`яніння. Попередні показання, які він давав під час досудового розслідування, про визнання своєї вини не підтримує, оскільки давав їх під тиском слідчого та ДІМ ОСОБА_9 , які переконували його, що визнання винуватості в його ситуації скоротить термін відбування покарання. Також показав, що проживає удвох із братом, у власному господарстві тримають лише коня. Харчі їм приносить сестра ОСОБА_10 .
		Також не визнав своєї винуватості у замаху на крадіжку з проникненням в будинок потерпілого ОСОБА_5 . Показав, що зайшов у дім останнього, двері якого були не замкнені, щоб щось запитати в господаря. Раптом почув якийсь крик із вулиці з погрозою вбити. По голосу зрозумів, що це господар будинку ОСОБА_5 , а тому, злякавшись, заліз на горище, де й дочекався працівників міліції. Хто відчинив вікно та викинув із будинку електродвигун та радіоприймач йому не відомо. До даної крадіжки він не має відношення. Тому прохає його виправдати.
		Розглянувши кримінальне провадження на засадах змагальності та диспозитивності, безпосередньо перевіривши та дослідивши лише ті докази сторони обвинувачення та сторони захисту, які в ході судового розгляду кримінального провадження та у визначені строки, надані суду першої інстанції, проаналізувавши їх в сукупності та системному взаємозвязку між ними, відповідно до положень ст. 94 КПК України, суд приходить до наступного.
		Згідно положень ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
		1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
		2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
		3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
		4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
		5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
		Згідно ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
		Прокурор на підтвердження вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України посилається на такі докази:
		- показання потерпілого ОСОБА_4 , який в суді показав, що 1 липня 2012 року після обіду він повертався додому з Камінь-Каширської ЦРЛ, де знаходилась його дружина з новонародженим немовлям. На мобільний телефон йому зателефонував брат ОСОБА_11 та повідомив, що їх сусід ОСОБА_6 викрав з холодильника в літній кухні деякі продукти харчування, а саме мясо свинини, масло, сир та гриби лисички. По його приїзду брат уже забрав викрадені продукти у ОСОБА_6 і приніс їх додому. Особисто поспілкуватись з обвинуваченим з приводу крадіжки йому не вдалося, оскільки того вже не було вдома. Однак доповнив, що батько розповідав, що бачив ОСОБА_6 , який їв борщ в літній кухні, після чого забрав пакет та пішов. Не заперечував, що ОСОБА_6 часто допомагав їм по господарству та харчувався в них. Оскільки всі викрадені продукти на даний час повернуті, майнових претензій до обвинуваченого не має. Доповнив, що викрадені продукти після проведення слідчих дій щоразу складав їх в морозильну камеру холодильника, де зберігались інші продукти харчування; 
		- показання свідка ОСОБА_12 , який ствердив, що обвинувачений ОСОБА_6 часто допомагав їх сімї по господарству, востаннє незадовго до 01.07.2012 року, за що вони платили йому гроші, інколи харчувався в них. Про перебування ОСОБА_6 в літній кухні 01.07.2012 року, можливе зникнення звідти продуктів повідомив йому батько ОСОБА_8 . Під час огляду холодильника не виявив відсутності продуктів. В будинку ОСОБА_6 бачив кістки з мясом, коли повертався від нього, його сусідка ОСОБА_13 повідомила, що бачила на подвірї ОСОБА_6 заморожені продукти харчування в кульках. Доповнив, що забрав ці продукти з подвіря ОСОБА_14 додому, після чого виявив відсутність продуктів в морозильній камері холодильника. Одразу повідомив по телефону брата ОСОБА_4 , власника продуктів, повідомив про можливу причетність ОСОБА_6 до даної події, після чого на вимогу брата про крадіжку повідомив в міліцію. Однак вказав, що батько не повідомляв йому, що бачив як ОСОБА_6 викрадав продукти, лише повідомив про можливість такої крадіжки через перебування в кухні ОСОБА_6 ;
		- досліджені в суді показання свідка ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , дані ним під час досудового розслідування (а.с. 106), де він вказує, що бачив як ОСОБА_6 01.07.2012 року в літній кухні їх домогосподарства їв борщ, бачив як ОСОБА_6 дістав продукти харчування з холодильника, склав їх в пакет і поніс, не зважаючи на його вимогу повернути викрадене. Про подію повідомив сина ОСОБА_12 ;
		- досліджені в суді показання свідка ОСОБА_8 , який будучи допитаний в порядку ст. 315-1 КПК України (в редакції 1960 року) на виконання судового доручення з участю прокурора та захисника обвинуваченого показав, що 01.07.2012 року ОСОБА_6 перебував в літній кухні його домогосподарства, їв там борщ, переміщався по літній кухні, мав із собою пакет. Давав суперечливі відповіді на запитання слідчого, прокурора та захисника обвинуваченого з приводу обставин перебування ОСОБА_6 в його кухні. Однак ствердно відповів, що в дійсності не бачив як саме ОСОБА_6 забирав продукти з холодильника, оскільки виганяв курей з приміщення, вказав, що мав поганий зір. Доповнив, що про перебування ОСОБА_6 в кухні повідомив синові ОСОБА_11 та висловив припущення, що той міг щось вкрасти;
		- показання свідка ОСОБА_9  дільничного інспектора міліції, який засвідчив, що 02.07.2012 року за вказівкою чергового Камінь-Каширського РВ УМВС України у Волинській області виїхав на місце події, на адресу АДРЕСА_1 , де збирав матеріали щодо крадіжки з холодильника продуктів харчування у ОСОБА_4 . Зазначив, що склав акт добровільної видачі продуктів харчування потерпілим ОСОБА_4 від 02.07.2012 року та акт зважування цих продуктів від 02.07.2012 року. ОСОБА_6 під час даних процесуальних дій присутній не був, однак пізніше через декілька днів, він надав йому даний акт зважування з метою підписання заднім числом, що зважування проводилося ніби-то за його участі. Доповнив, що вказані в складених ним документах актах добровільної видачі та зважування особи ОСОБА_15 та ОСОБА_16 в дійсності присутні разом не були, документи підписали пізніше. Акти складав щодо продуктів харчування, на які вказував потерпілий, про те, чи саме їх було викрадено не пересвідчувався. Продукти не позначав, не упаковував та не опечатував, а передав назад на зберігання потерпілому ОСОБА_4 ;
		- показання свідка слідчого ОСОБА_17 , яка ствердила, що в її провадженні знаходилась кримінальна справа відносно ОСОБА_6 по факту вчинення пограбування та замаху на крадіжку майна, по якій вона на стадії досудового слідства 05.07.2012 року проводила слідчу дію, а саме виїмку продуктів харчування у житлі ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , без участі понятих. Продукти разом із потерпілим ОСОБА_4 перенесла за адресою в АДРЕСА_1 , де проживають поняті, там склала протокол слідчої дії, вписала імена понятих, які ніби-то були присутні під час проведення виїмки продуктів. Там же провела слідчу дію  огляд продуктів харчування, де їх зважила в присутності понятих ОСОБА_18 та ОСОБА_19 на вагах, які належали понятим. Вказала, що продукти видавав потерпілий ОСОБА_4 як ті, що ніби-то викрав ОСОБА_6 , вони не були упаковані, опечатані та не містили будь-яких маркувань. Після проведення слідчих дій знову ж передала їх на зберігання потерпілому, при цьому не упакувала та не опечатала, підписами понятих не засвідчила. Доповнила, що проводила по даній кримінальній справі слідчу дію відтворення обстановки та обставин події за участю підозрюваного ОСОБА_6 , не заперечувала, що дану слідчу дію провела з грубим порушенням вимог КПК України без участі понятих ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , після чого склала протокол даної слідчої дії, куди внесла неправдиві відомості щодо участі понятих в слідчій дії;
		   - показання свідка ОСОБА_16 , яка ствердила, що не була присутня під час слідчої дії відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_6 від 05.07.2012 року, даний протокол вона підписала пізніше на проханням слідчого ОСОБА_20 , яка їй і розповіла про обставини події. Вказала, що була присутня під час вилучення та зважування продуктів харчування  мяса, масла, сиру та грибів лисичок у ОСОБА_4 , який вказав, що ніби-то саме ці продукти у нього викрали. Вилучення проводив ДІМ ОСОБА_9 , продукти помічені не були, особливих ознак не мали. Після проведення дій продукти харчування ніхто не упаковував та не опечатував, підписи не проставляли, ОСОБА_6 під час цього присутній не був;
		   - показання    свідка ОСОБА_15 , яка ствердила, що не була присутня під час слідчої дії відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_6 від 05.07.2012 року, даний протокол вона підписала пізніше на прохання слідчого ОСОБА_20 , яка їй і розповіла про обставини події. Вказала, що була присутня під час вилучення та зважування продуктів харчування  мяса, масла, сиру та грибів лисичок у ОСОБА_4 , який вказав, що ніби-то саме ці продукти у нього викрали. Вилучення проводив ДІМ ОСОБА_9 , продукти помічені не були, особливих ознак не мали. Після проведення дій продукти харчування ніхто не упаковував та не опечатував, підписи не проставляли, ОСОБА_6 під час цього присутній не був;
		   -показання свідка ОСОБА_19 , який вказав, що не був присутній під час виїмки та огляду предметів, на прохання слідчого ОСОБА_20 дозволив їй користуватися своєю вагою, протокол не читав, проте підписав його, предмети не оглядав. Продукти харчування приніс ОСОБА_4 . Слідчий не повідомляла йому, що він має бути залучений в якості понятого в даній слідчій дії, права та обовязки понятого йому слідчий не розяснювала. 
		- показання свідка ОСОБА_18 , яка повідомила суду, що не була присутня під час виїмки продуктів харчування в господарстві ОСОБА_4 , була присутня під час їх огляду, дала для користування свою вагу, чи відповідає вага ГОСТу вона не знає, так як вага її призначена для господарського вжитку. Бачила, як зважували наступні заморожені продукти: мясо, масло, сир та гриби, які були в поліетиленових пакетах, не опечатані і без особливих позначок. Після проведення дій продукти склав в пакет ОСОБА_4 та забрав додому. Слідчий ОСОБА_20 не повідомляла їй, що вона залучена в якості понятого для участі в слідчій дії, права та обовязки понятого їй не розяснювала, протокол підписала не читаючи його;
		- показання свідка ОСОБА_13 , яка повідомила суду, що 01.07.2012 року проходячи через подвіря ОСОБА_6 на власний огород бачила за будинком біля сараїв ОСОБА_14 в кульках розкладені заморожені продукти харчування, про що через деякий час повідомила ОСОБА_12 , який ці продукти пізніше і забрав. Хто приніс вказані продукти на подвіря ОСОБА_14 і чиї вони їй невідомо. Разом з нею на огород проходив її чоловік.
		Крім того, прокурор як на доказ обвинувачення посилається на протокол виїмки та протокол огляду предметів від 05.07.2012 року, складені слідчим ОСОБА_20 , в яких вказано, що у ОСОБА_4 01.07.2012 року було викрадено з морозильної камери холодильника, що знаходився в літній кухні по АДРЕСА_1 , заморожені продукти харчування, а саме 1,6 кг домашнього масла, 1,6 кг домашнього сиру, 3,1 кг мяса свинини та 0,5 кг грибів лисичок.
		Суд приходить до переконання, що в ході судового розгляду даного кримінального провадження стороною обвинувачення не доведено, що в діях ОСОБА_6 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме не встановлено самого предмету злочину, відсутні обєктивна та субєктивна сторона даного злочину.
		   Аналізуючи докази, на підставі яких стороною обвинувачення обґрунтовується обвинувачення ОСОБА_6 з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, їх достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного рішення, суд вважає, що вони є суперечливими, здобутими із порушенням встановленого порядку, а тому є неналежними і недопустимими, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, встановленим судом.
		ОСОБА_6 органом досудового розслідування за даним епізодом обвинувачується в грабежі, вчиненому повторно.
		   Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 186 КК України грабіж  це відкрите викрадення чужого майна в присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка в свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення.
		   Суд констатує, що поданими та дослідженими в суді доказами обвинувачення, показаннями потерпілого ОСОБА_4 , свідка ОСОБА_12 , дослідженими в суді показаннями свідка ОСОБА_8 у звязку із його смертю (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ), неможливо беззаперечно ствердити, що обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи 01.07.2012 року близько о 16 год в приміщенні літньої кухні ОСОБА_8 в його присутності, усвідомлюючи, що його дії помічені, викрав з холодильника продукти харчування.
		   Органом обвинувачення не доведено і ту обставину, що ОСОБА_8 усвідомлював факт викрадення продуктів харчування, оскільки неодноразово плутаючись в своїх показаннях даних слідчому 17.08.2012 року на виконання судового доручення на підставі ст. 315-1 КПК України (в редакції 1960 року), ствердив, що не бачив як ОСОБА_6 брав з холодильника продукти, оскільки виганяв курей.
		   Таким чином органом обвинувачення під час судового розгляду не доведені обєктивна та субєктивна сторони злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 .
		   Крім того, докази, на які посилається сторона обвинувачення, які містять фактичні дані, а саме акти видачі, зважування продуктів харчування, протоколи а відтак і довідки щодо кількості та вартості продуктів харчування, не можуть бути належними доказами винуватості ОСОБА_6 у вчиненні грабежу, оскільки ухвалою апеляційного суду Волинської області від 02.11.2012 року, винесені в даній справі, зазначені докази визнано неналежними, про що є вказівка в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.07.2014 року, а тому відхиляються судом.
		   Показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 та ОСОБА_18 , дані в суді не можуть слугувати належними доказами обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні грабежу, оскільки вони засвідчили лише обставини грубого порушення працівниками міліції діючих вимог КПК України під час досудового розслідування кримінального провадження, які передбачають порядок збирання доказів у кримінальному провадженні та їх фіксацію.
		   Разом з тим, з досліджених судом письмових доказів, а саме з картки первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону (а.с. 75 т.с. 1), вбачається, що 01.07.2012 року потерпілий ОСОБА_4 , житель с. Карпилівка Камінь-Каширського району, повідомив до Камінь-Каширського РВ УМВС України у Волинській області про те, що ОСОБА_6 того дня близько о 16 год з холодильника в будинку викрав мясо свинини, масло, гриби. В даній картці є відмітка про те, що в той же день о 17 год на місце події направлена слідчо-оперативна група, є відмітка про виїзд групи, відмітка про розкриття злочину та встановлення особи підозрюваного  ОСОБА_6 . Проте, як вказував обвинувачений та його захисник, потерпілий ОСОБА_4 , свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_17  01.07.2012 року слідчо-оперативна група на місце події не виїжджала, свідок ОСОБА_9 вказав, що відбирав пояснення лише 02.07.2012 року у потерпілого ОСОБА_4 , свідків, ОСОБА_6 , який визнав свою причетність до вчинення даного злочину, проводив інші дії.
		   На думку суду, дана обставина свідчить, що розслідування по даній справі проводилось необєктивно, з можливою фальсифікацією доказів.
		Покликання сторони обвинувачення як на доказ винуватості ОСОБА_6 у вчиненні грабежу на ту обставину, що він під час досудового розслідування по даному епізоду визнавав свою винуватість у вчиненні даного злочину, суд до уваги не приймає, оскільки ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 02.11.2012 року по даній справі встановлено, що під час досудового розслідування органом досудового розслідування було порушено право на захист обвинуваченого. 
		Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на захист від обвинувачення та на правову допомогу.
		В рішенні Європейського суду з прав людини по справі „Гриненко проти України (№ 33627/06) від 15.11.2012 року зазначається, що використання визнавальних показів, отриманих у відсутності адвоката (в тому числі у відсутності адвоката, вибраного за власним бажанням) для обґрунтування засудження, порушує право на захист.
		У ч. 2 ст. 3 Конституції України головним обовязком держави проголошено утвердження та забезпечення прав і свобод людини, а отже, правоохоронні органи та суд при встановленні істини під час розслідування і розгляду кримінальної справи зобовязані дотримуватись гарантій прав і свобод людини і громадянина, закріплених в основному Законі України, інших законах, прийнятих на виконання приписів Конституції України. Згідно ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Так рішення Європейського суду з прав людини у справі „Боротюк проти України (остаточне рішення від 16.03.2011 року, заява №33379/04) у пункті 79 якого зазначено: „79. Суд підкреслює, що, хоча право кожної особи, обвинувачуваної у вчиненні кримінального правопорушення, на ефективний захист захисником, офіційно призначеним в разі такої необхідності, не є абсолютним, воно становить одну з основоположних ознак справедливого судового розгляду. Як правило, підозрюваному має бути надано можливість скористатися послугами захисника з моменту першого допиту міліцією, якщо в світлі обставин конкретної справи немає переконливих підстав для обмеження цього права. Право на захист буде, в принципі, непоправно порушено, якщо при засудженні особи судом використовуватимуться визнавальні показання, отримані під час допиту за відсутності доступу до захисника.
		Аналогічні доводи викладено також у п. 49 рішення Європейського суду з прав людини за результатом розгляду справи „Леонід Лазаренко проти України (остаточне рішення від 28.01.2011 року, заява № 22313/04). У п. 50 даного рішення також зазначено: 50. Суд завжди вважав доступ до захисника на ранніх стадіях провадження процесуальною гарантією права не свідчити проти себе та основоположною гарантією від поганого поводження зазначаючи про особливу вразливість обвинуваченого на ранніх стадіях провадження, коли він стикається зі стресом самої ситуації і все складнішими нормами кримінального і кримінально-процесуального законодавства. Будь-які вийнятки щодо реалізації цього права повинні бути чітко обумовлені, а їх застосування суворо обмежене в часі.
		Вищезазначені принципи права на захист і права не свідчити проти себе відповідають загальновизнаним міжнародним стандартам прав людини, які є основними складовими концепції справедливого судового розгляду та раціональна суть яких повязана, зокрема, із захистом обвинуваченого від свавільного тиску з боку правоохоронних органів.
		Частиною 3 ст. 17 КПК України передбачено, що підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.
		Відповідно до положень ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		   Таким чином, докази сторони обвинувачення не є беззаперечними, не доводять винуватості ОСОБА_6 поза розумним сумнівом, всі сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого.
		   Суд приймає до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_6 щодо обставин його перебування в приміщенні літньої кухні домогосподарства ОСОБА_21 01.07.2012 року в с. Карпилівка Камінь-Каширського району, оскільки вони не викликають сумнівів і узгоджуються з іншими належними та допустимими доказами.
		   В ході судового розгляду не здобуто жодного переконливого, належного та допустимого доказу, який би доводив, що ОСОБА_6 вчинив грабіж 01.07.2012 року. А тому таке обвинувачення є необґрунтованим і непідтвердженим в суді.
		   Сам лише факт перебування 01.07.2012 року ОСОБА_6 в приміщенні літньої кухні домогосподарства ОСОБА_21 не є беззаперечним доказом вчинення ним злочину, який йому інкримінований.
		   Згідно ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		   Таким чином, приймаючи рішення про виправдання обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що в його діях є склад кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, суд виходить з того, що докази обвинувачення є суперечливими, протирічать одне одному, такими, що не підтверджуються належними, допустимими та достовірними письмовими доказами та документами, а тому згідно Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не можуть бути прийняті судом до уваги.
		Статтею 86 КПК України передбачено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом, а недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Згідно ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. 
		Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Згідно розяснень, що містяться в абз. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини. При цьому слід мати на увазі, що згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою, чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.
		Відповідно до рішень Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20.10.2011 року визнаватися допустимими та використовуватись як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Розглянувши кримінальне провадження на засадах змагальності і диспозитивності, безпосередньо перевіривши та дослідивши ті докази сторони обвинувачення і сторони захисту, які в ході судового розгляду кримінального провадження надані суду і проаналізувавши їх в сукупності і системному звязку між ними відповідно до положень ст. 94 КПК України суд приходить до висновку, що в діяннях обвинуваченого відсутній склад ознак злочину, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, а тому його слід виправдати за даною статтею відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у звязку з не доведенням в діянні обвинуваченого складу даного кримінального правопорушення.
		На підтвердження вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України прокурор посилається на наступні докази:
		-  показання потерпілого ОСОБА_5 , який ствердив, що 31 липня 2012 року він допомагав братові ОСОБА_22 на полі. Близько 20 години він повернувся додому, де помітив відкрите вікно у спальній кімнаті. Там же під будинком лежали частина віконного скла, електродвигун та радіоприймач, побачив відчинені двері і зірвані скоби замка. Зазирнувши в будинок, він побачив свого сусіда ОСОБА_6 . Останній зрозумівши, що помічений господарем, намагався покинути будинок. З метою перешкодити обвинуваченому втекти, він забив скоби замка, зачинив вхідні двері та пригрозив йому косою, яку взяв заздалегідь для самооборони. Злякавшись, обвинувачений заліз на горище. Після цього він звернувся до свого сусіда ОСОБА_23 аби той допоміг затримати злодія, а також зателефонував у міліцію. ОСОБА_23 повідомив про дану подію його брата ОСОБА_21 , який також прийшов на допомогу. Так до приїзду працівників міліції вони охороняли будинок. Крім того, показав, що кожного разу як залишає дім зачиняє його на замок, усі вікна в його будинку цілі, а електродвигун та радіоприймач завжди зберігаються в будинку. З обвинуваченим перебуває в особливо неприязних стосунках через залицяння до його покійної дружини;
		- показання свідка ОСОБА_21 , який суду повідомив, що 31 липня 2012 року після 20 години ОСОБА_23 повідомив, що його брат ОСОБА_24 виявив у своєму будинку ОСОБА_6 та просить допомогти його затримати. Прийшовши до будинку брата, він побачив відчинене вікно зі спальної кімнати, в якому була відсутня одна шибка, а під будинком на землі - електродвигун та радіоприймач. Брат розповів йому, що в будинку знаходиться його сусід ОСОБА_6 . Крім того, підтвердив, що у власності потерпілого ОСОБА_5 знаходиться електродвигун, який зазвичай зберігається в коридорі, та радіоприймач марки „Мason, який зберігається у спальній кімнаті. Вказав, що особисто в будинку брата обвинуваченого ОСОБА_6 не бачив, той не намагався вийти з будинку, оскільки спав на горищі, де його пізніше виявив брат ОСОБА_24 з працівниками міліції;
		- показання свідка ОСОБА_23 , який ствердив, що 31 липня 2012 року близько о 20 годині його сусід ОСОБА_5 покликав, оскільки виявив, що хтось проник до його будинку. Прийшовши до будинку, він помітив електродвигун та радіоприймач, які лежали на землі. Одне з вікон було відчинене та без однієї шибки. Потерпілий повідомив, що в будинку знаходиться ОСОБА_6 та попросив повідомити про дану подію його брата ОСОБА_21 ;
		   - протокол огляду місця події від 31.07.2012 року, відповідно до якого біля будинку потерпілого ОСОБА_5 було виявлено електродвигун та радіоприймач марки „Mason, вікно в будинок відчинене, в лівій половині якого відсутня одна третина шибки, частина шибки знята з вікна лежала біля стіни будинку під вікном. Крім того, зазначено, що з місця події вилучено електродвигун із затертим маркувальним позначенням, радіоприймач та частина шибки, однак дані щодо їх упакування та опечатання відсутні, відсутній опис вилучених предметів та їх індивідуальні ознаки, що позбавляє їх подальшу можливу ідентифікацію;
		   - акт обстеження електродвигуна від 02.08.2012 року, яким визначено його потужність 3,2 кВт;
		   - протокол огляду предметів від 05.08.2012 року, а саме електродвигуна та радіоприймача;
		   - висновок товарознавчої експертизи, згідно якого вартість електродвигуна становить 405 грн, радіоприймача марки „Mason  20 грн;
		   - показання свідка  спеціаліста ОСОБА_25 , який був залучений для обстеження електродвигуна.
		   Однак суд констатує, що подані стороною обвинувачення вищевказані докази не можуть бути визнані допустимими та належними.
		   Показання потерпілого ОСОБА_5 , в яких він стверджує, що саме ОСОБА_6 намагався викрасти належні йому електродвигун та радіоприймач, викликають сумнів суду, оскільки під час судового розгляду як обвинувачений так і потерпілий ствердили про наявність між ними особливих неприязних відносин, під час судового розгляду було встановлено, що потерпілий ОСОБА_5 має психічні розлади, є інвалідом 2 групи з дитинства, згідно довідки лікаря його хвороба проявляється у вигляді зниження памяті, порушення мислення, нестійкості уваги, зниження інтелектуально-мнестичних здібностей, низького рівня знань та словникового запасу; він легко піддається сторонньому впливу, схильний до наслідувальної поведінки.
		   Обвинувачений ОСОБА_6 не заперечував, що 31.07.2012 року перебував у будинку ОСОБА_5 , куди зайшов поговорити з господарем, ствердив, що двері будинку були відчинені, бачив відчинене вікно. Оскільки ОСОБА_5 , виявивши його в будинку, погрожував розправою, заховався на горищі, де перебував до приїзду працівників міліції. Їм одразу повідомив про причини перебування в будинку ОСОБА_5 та непричетність до вчинення крадіжки майна ОСОБА_5 . Вказані ним обставини знайшли своє підтвердження під час судового розгляду даного кримінального провадження.
		   Свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_21 ствердили, що ОСОБА_5 повідомив їм, що ОСОБА_6 перебуває в будинку і що він ніби-то намагався викрасти електродвигун та радіоприймач. Однак особисто обставин крадіжки не бачили і не бачили там ОСОБА_6 .
		   Оглядом місця події стверджується, що вилучені під час даної слідчої дії предмети, а саме електродвигун, радіоприймач та шибка не були упаковані та позначені як предмети, вилучені з місця події, що виключило можливу їх ідентифікацію на належність як речового доказу в даному кримінальному провадженні, ніби-то ці предмети вподальшому оглядались, дані щодо ідентифікації відсутні. В протоколі відсутні відомості щодо можливого способу проникнення в будинок та щодо інших слідів злочину, на які вказував потерпілий ОСОБА_5 .
		   Показання свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_26 , ОСОБА_25 свідчать про те, що слідчий не дотрималася визначеного КПК України порядку вилучення предметів, їх огляду та дослідження, а ДІМ ОСОБА_26 вніс до акту дослідження (а.с. 20 т.2) неправдиві відомості щодо потужності електродвигуна та його справності.
		   Під час дослідження в суді електродвигуна , якого надав суду потерпілий ОСОБА_5 як саме того, що намагався ніби-то викрасти обвинувачений, за участю спеціаліста ОСОБА_27 було встановлено, що даний електродвигун має потужність 3 кВт і є непрацюючим, корпус виготовлений з алюмінію і не пофарбований.
		   Встановлені в суді обставини повністю спростовують належність та допустимість такого доказу обвинувачення як висновок товарознавчої експертизи в частині визначення вартості електродвигуна, оскільки оцінювався електродвигун потужністю 3,2 кВт.
		   Згідно ст. 237 КПК України при проведенні огляду усі вилучені речі і предмети підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду, в той же час надані прокурором матеріали, як докази обвинувачення, взагалі не містять даних, що речі, які були обєктом крадіжки, при вилученні опечатувалися.
		Тому вищенаведені докази, подані стороною обвинувачення, судом відхиляються як неналежні та недопустимі.
		Не заслуговує на увагу суду, як належний та допустимий доказ, поданий стороною обвинувачення протокол медичного огляду ОСОБА_6 для встановлення факту вживання алкоголю № 116 від 01.08.2012 року, оскільки даний документ не містить штампу та печатки медичної установи, печатки лікаря, який проводив обстеження, в протоколі відсутній запис обслідуваного про ознайомлення з результатами огляду та його підпис.
		Суд приходить до висновку, що органами досудового розслідування не було здійснено всіх можливих і необхідних заходів для перевірки даних, які би свідчили про умисел ОСОБА_6 та про причетність його до вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст.185 КК України.
		Таким чином суд констатує, що саме по собі перебування ОСОБА_6 в будинку ОСОБА_5 не може слугувати єдиною підставою визнання його винуватим у вчиненні замаху на крадіжку майна потерпілого, оскільки інших належних та допустимих доказів на доведення його участі у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення органом досудового розслідування не здобуто, стороною обвинувачення не надано, судом не виявлено, в звязку з чим суд вважає необхідним в силу презумпції невинності, закріпленої у ст. 62 Конституції України, виправдати ОСОБА_6 за даним обвинуваченням у звязку з тим, що не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, вчинене ОСОБА_6 .
		А тому суд, розглянувши кримінальне провадження в межах предявленого ОСОБА_6 обвинувачення з врахуванням положень ст. 337 КПК України, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи обєктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонам їх процесуальних прав та виконання процесуальних обовязків, у звязку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, приходить до переконання про необхідність виправдання ОСОБА_6 .
		У відповідності до вимог ст. 62 Конституції України, ст.ст. 17, 94, 370, 374 КПК України, п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 29.06.1990 року „Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного суду України з питань судового розгляду і постановлення вироку із змінами та доповненнями, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Всі сумніви щодо обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливі збирання додаткових доказів вичерпані суд зобовязаний постановити виправдувальний вирок.
		Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. 
		   Відповідно до вимог ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України підлягає виправданню за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та за недоведеністю вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України.
		   До набрання вироком суду законної сили суд залишає ОСОБА_6 обраний раніше запобіжний захід у виді особистої поруки та після набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді особистої поруки ОСОБА_6 слід скасувати.
		Речові докази  електродвигун, радіоприймач марки „Mason  повернути ОСОБА_5 , частину віконної шибки  знищити.
		Судові витрати за залучення експерта у кримінальному провадженні в сумі 294 грн. прийняти на рахунок держави.
		Цивільний позов по справі не заявлявся.
		Керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд 
		ЗАСУДИВ:
		ОСОБА_6 визнати невинуватим та виправдати у предявленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 186 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
		ОСОБА_6 визнати невинуватим та виправдати у предявленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст.185 КК України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України.
		До набрання вироком суду законної сили залишити ОСОБА_6 обраний раніше запобіжний захід у виді особистої поруки та після набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді особистої поруки ОСОБА_6 скасувати.
		Речові докази  електродвигун, радіоприймач марки „Mason  повернути ОСОБА_5 , частину віконної шибки  знищити.
		Судові витрати за залучення експерта у кримінальному провадженні в сумі 294 грн. прийняти на рахунок держави.
		    На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Любешівський районний суд протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення вироку - з дня отримання ними копії цього вироку.
		 
		Головуючий:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...