Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/16818/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Вимагання.
Надіслано для оприлюднення: 19.01.2015. Зареєстровано: 20.01.2015. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2015.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 Провадження №1-кп/760/200/15
		 
		760/16818/13-п
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		19 січня 2015 року Солом`янський районний суд м. Києва 
		у складі: головуючого  судді ОСОБА_1 
		        при секретарі ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12013110000000562 від 17.05.2013р. за підозрою вчинення
		        ОСОБА_3 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем м.Баку, азербайджанцем, громадянином України, освіта повна середня, перебуваючого у цивільному шлюбі, на утриманні неповнолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 09.04.2013р. Печерським районним судом м. Києва за ч.4 ст.189, ст.69 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки
		 та
		  ОСОБА_5 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем м.Києва, українцем, громадянином України, освіта повна середня, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей: сини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , працюючого приватним підприємцем, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого
		 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, -
		за участю сторін та інших учасників кримінального провадження
		 -  - прокурора      - ОСОБА_8 
		 -  - потерпілих - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 
		          ОСОБА_11 
		 -  - представників 
		 потерпілих - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 
		 -  - захисників - ОСОБА_14 , ОСОБА_15 
		            ОСОБА_16 , ОСОБА_17 
		 -  - обвинувачених     - ОСОБА_3 , ОСОБА_5 
		В С Т А Н О В И В: 
		Стороною обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, яке викладене в наступному формулюванні.
		ОСОБА_3 , будучи раніше судимим та знаходячись на іспитовому строці, маючи не погашену судимість, належних висновків для себе не зробив і знову вчинив умисний злочин.
		Так, у невстановлений досудовим розслідуванням, час та місці, ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_5 та невстановленими досудовим розслідуванням особами, матеріали досудового розслідування відносно яких виділені в окреме провадження, з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном шляхом вимагання, на території залізничного вокзалу станції Київ-Пасажирський, розташованого по Вокзальній площі, 1 в м. Києві, розробили план злочинної діяльності.
		І, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майно шляхом вимагання, ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_5 та невстановленими досудовим розслідуванням особами, матеріали досудового розслідування відносно яких виділені в окреме провадження, визначили категорію громадян, які надають послуги пасажирських перевезень автобусами сполученням «м.Київ - м.Біла Церква», попередньо відстежуючи час, місце, регулярність здійснення останніми такої діяльності та ймовірний прибуток і, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця стали вимагати від вказаних громадян передачі їм фіксованої суми грошових коштів в розмірі по 100 грн. за кожне відправлення заповненого пасажирами маршрутного таксі (автобуса) від залізничного вокзалу станції Київ - Пасажирський до міста Біла Церква, незалежно від отриманого прибутку, і у разі відмови сплати вказаної фіксованої суми, погрожуючи спричиненням тілесних ушкоджень, знищенням та пошкодженням маршрутного таксі.
		При цьому, для здійснення свого злочинного плану і отримання на постійній основі грошових коштів ОСОБА_3 , який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_5 та невстановленими досудовим розслідуванням особами, матеріали досудового розслідування відносно яких виділені в окреме провадження, на території залізничного вокзалу станції Київ - Пасажирський, розташованої на Вокзальній площі, 1 в м. Києві, була штучно створена обстановка, яка робила неможливим здійснення громадянами на його території діяльності з вище вказаних перевезень без виконання вимог учасників групи про передачу суми грошей, тобто, у разі невиконання висунутих вимог, невстановлені досудовим розслідуванням особи, матеріали досудового розслідування відносно яких виділені в окреме провадження, які діяли за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , навмисно пошкоджували маршрутні таксі шляхом порізів їх шин, розбивання вікон, тощо, які використовувались для здійснення міжміських перевезень.
		Так, ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_5 та невстановленими досудовим розслідуванням особами, матеріали досудового розслідування відносно яких виділені в окреме провадження, 17.05.2013р., біля 11 год. 10 хв., знаходились на території залізничного вокзалу станції Київ-Пасажирський, що на Вокзальній площі, 1 в м. Києві, з метою заволодіння чужим майном у вигляді грошових коштів, з корисливих спонукань, підійшли до ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , які на той час перебували біля маршрутного таксі (автобуса) за допомогою якого здійснювали міжміські перевезення сполученням «м.Київ-м.Біла Церква» та проводили посадку пасажирів, почали вимагати від них грошові кошти у сумі 100 грн. за кожне перевезення пасажирів вищевказаним маршрутним таксі з території залізничного вокзалу станції Київ  Пасажирський до кінцевої зупинки м. Біла Церква Київської області, і в разі не виконання їх вимог, погрожували фізичною розправою та пошкодженням вищевказаного маршрутного таксі.
		В цей час, невстановлені досудовим розслідуванням особи, матеріали досудового розслідування відносно яких виділені в окреме провадження, згідно відведеної їм ролі, знаходились неподалік від ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , забезпечуючи своєю присутністю безпеку останніх, формування у потерпілих сприйняття дійсності та реальності реалізації висловлених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 погроз, у випадку невиконання злочинних вимог, а також спостерігаючи за навколишньою обстановкою, та у разі появи сторонніх осіб, мали про це повідомити ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , з метою безперешкодного відходу останніх з місця вчинення злочину.
		Подолавши таким чином волю потерпілих ОСОБА_18 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 до опору, які сприйняли дії ОСОБА_3 , який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_5 та невстановленими досудовим розслідуванням особами, матеріали досудового розслідування відносно яких виділені в окреме провадження, як реальні, погодились на висунуті ними вимоги.
		І стороною обвинувачення в основу пред`явленого ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обвинувачення покладені показання допитаного безпосередньо у закритому судовому засіданні потерпілого ОСОБА_11 , із залегендованими анкетними даними, який суду показав, що у Білоцерківському автопарку він неофіційно працював диспетчером, і 17.05.2013р., як диспетчер, на Центральному залізничному вокзалі в м. Києві, неподалік станції метро «Вокзальна», зазивав та здійснював посадку пасажирів на рейс сполученням «м. Київ  м. Одеса», і в період часу з 11-00 год. до 13-00 год., перебуваючи з водієм маршрутного таксі сполученням «м. Київ  м. Біла Церква» ОСОБА_9 та диспетчером ОСОБА_10 біля автобусів, куди зі сторони підземного переходу підійшла група людей, серед яких він впізнав ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які до присутніх диспетчерів та водіїв пред`явили вимогу про передачу їм 100 грн. за кожне відправлення маршрутного автобусу, погрожуючи побиттям, в разі відмови сплати вказаної суми грошових коштів, які були сприйняті ним реально, не дивлячись на те, що раніше ніяких грошових коштів він не сплачував ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_5 .
		А через деякий час до нього підійшли оперативні працівники міліції, які повідомили про затримання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та запропонували йому проїхати до приміщення УБОЗу ГУМВС України в м. Києві для дачі показань, куди він прибув 17.05.2013р. біля 17-00 год., де особисто звернувся із заявою про вчинення відносно нього злочину.
		Відповідно до вимог ч.4 ст.95 КПК України суд може ґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Проте будь-які показання потерпілого, перш ніж вони будуть використані при прийнятті рішення, мають бути перевіреними шляхом зіставлення їх із доказами, що є у провадженні, що дозволить суду впевнитись у частковому чи повному збігові показань з іншими доказами.
		Так, виходячи з вищевикладеного, відповідно до ст.96 КПК України оцінка достовірності показань потерпілого залежить від співвідношення його показань з іншими доказами у провадженні з метою виявлення суперечностей або узгодженостей між ними.
		Суд з метою перевірки достовірності наданих потерпілим ОСОБА_11 , анкетні дані якого залегендовані, показань, які суд безпосередньо сприйняв під час судового засідання, зіставляє їх із наданим стороною обвинувачення доказом у підтвердження пред`явленого ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обвинувачення  протоколом прийняття заяви від ОСОБА_11 , анкетні дані якого залегендовані, про вчинення кримінального правопорушення від 17.05.2013р., поданої ним о 15 год. 00 хв., відповідно до якої останній повідомив про висунення вимог про передачу перевізниками, у яких він працював диспетчером, грошових коштів 17.05.2013р. біля 09-00 год. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (т.1 а.с.227-229).
		Проаналізувавши надані стороною обвинувачення вищевикладені докази відповідно до вимог ст.94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості та достовірності, суд відкидає надані стороною обвинувачення докази та визнає їх недостовірними, оскільки між ними виявлено ряд суперечностей.
		Зокрема, як убачається із протоколу прийняття заяви від ОСОБА_11 , анкетні дані якого залегендовані, про вчинення кримінального правопорушення від 17.05.2013р., останній лише о 15 год. 00 хв. звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відносно нього злочину, хоча відповідно до наданих ним показань у судовому засіданні до приміщення УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві він прибув 17.05.2013р., приблизно о 17-00 год. 
		Крім того, надані безпосередньо у судовому засіданні показання потерпілого ОСОБА_11 не збігаються із зазначеною у протоколі прийняття заяви про злочин обставиною, яка відповідно до п.1 ч.1 ст.91 КПК України підлягає доказуванню у кримінальному проваджені, зокрема, із часом вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 злочину, не зважаючи на те, що потерпілий ОСОБА_11 попереджався про кримінальну відповідальність, як під час написання заяви про вчинення злочину  за ст.383 КК України, так і під час його допиту судом безпосередньо у судовому засіданні  за ст.384 КК України. 
		Ще одним доказом сторони обвинувачення, який був покладений в основу пред`явленого ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обвинувачення є показання безпосередньо допитаного у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_9 , який суду показав, що він неофіційно працював водієм автобуса у ВАТ «Автобусний парк» сполученням «м.Біла Церква - м.Київ», і 17.05.2013р., перебуваючи на Центральному залізничному вокзалі, неподалік станції метро «Вокзальна» в м.Києві, здійснював висадку пасажирів, куди він прибув на автобусі біля 12-00 год., де крім нього перебували диспетчери ОСОБА_10 , який зазивав людей на маршрут «м.Біла Церква - м.Київ», та залегендований диспетчер ОСОБА_11 , який здійснював посадку пасажирів на рейс сполученням «м. Київ  м. Полтава».
		І через деякий час до них підійшла група чоловіків, серед яких, як повідомив йому потерпілий ОСОБА_10 , був ОСОБА_3 - на прізвисько « ОСОБА_19 », та ОСОБА_5 , які пред`явили вимоги про сплату їм грошових коштів у розмірі 100 грн. за кожне відправлення маршрутного таксі, та висловили погрози побиттям, в разі несплати цих грошових коштів та пошкодженням майна, які сприймалися ним реальними. 
		І того ж дня, вже пізніше, до нього підійшли оперативні працівники міліції, які повідомили про затримання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та запропонували йому проїхати до приміщення УБОЗу ГУМВС України в м. Києві для дачі показань, куди він прибув в період часу з 14-00 год. до 15-00 год., проте не був зареєстрований в журналі реєстрації відвідувачів, оскільки був проведений безпосередньо слідчим до кабінету останнього.
		Крім того, потерпілий ОСОБА_9 у судовому засіданні під час неодноразових його допитів вказував, що після відібрання у нього правоохоронними органами в приміщенні УБОЗу заяви про вчинення відносно нього злочину, він одразу поїхав до м.Біла Церква, де віддав власнику автобус, на якому він здійснював перевезення, проте через деякий час потерпілий змінив свої показання і став наполягати в суді, що того вечора він разом з приятелем залишився ночувати у наглядно знайомої в місті Києві.
		Відповідно до вимог ч.4 ст.95 КПК України суд може ґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Проте будь-які показання потерпілого, перш ніж вони будуть використані при прийнятті рішення, мають бути перевіреними шляхом зіставлення їх із доказами, що є у провадженні, що дозволить суду впевнитись у частковому чи повному збігові показань з іншими доказами.
		Так, виходячи з вищевикладеного, відповідно до ст.96 КПК України оцінка достовірності показань потерпілого залежить від співвідношення його показань з іншими доказами у провадженні з метою виявлення суперечностей або узгодженостей між ними.
		Суд з метою перевірки достовірності наданих потерпілим ОСОБА_9 , показань, які суд безпосередньо сприйняв під час судового засідання, зіставляє їх із наданим стороною обвинуваченням доказом у підтвердження пред`явленого ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обвинувачення - протокол омприйняття заяви від ОСОБА_9 про вчинення кримінального правопорушення від 17.05.2013р., поданої ним о 14 год. 20 хв., відповідно до якої він повідомив про вимагання, 17.05.2013р. близько об 11-00 год., ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у нього грошових коштів у сумі 100 грн. за кожне перевезення пасажирів, з погрозою застосування насильства та пошкодження майна. (т.2 а.с.162-164)
		Проаналізувавши відповідно до вимог ст.94 КПК України надані стороною обвинувачення вищевикладені докази суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості та достовірності, відкидає надані стороною обвинувачення докази та визнає їх недостовірними, оскільки між ними виявлено ряд суперечностей.
		Зокрема, як убачається із протоколу прийняття заяви від ОСОБА_9 про вчинення кримінального правопорушення від 17.05.2013р., останній лише о 14 год. 20 хв. звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 злочину, хоча згідно наданої стороною захисту виписки із журналу відвідувачів та запрошених до УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві (т.4 а.с.168-172) та листа з ГУ МВС України в м. Києві, за підписом заступника начальника ОСОБА_20 (т.4 а.с.180) вбачається, що ОСОБА_9 в період з 15 год. 26 хв. до 16 год. 00 хв. 17.05.2013р. перебував у приміщенні УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві, де є відмітка про проходження ним реєстрації в журналі відвідувачів.
		Вищевказані обставини ставлять під сумнів надані потерпілим ОСОБА_9 показання у судовому засіданні, зокрема, щодо не проходження ним реєстрації та часу звернення ним із заявою про вчинення відносно нього злочину.
		Крім того, суд зіставивши надані у судовому засіданні потерпілим ОСОБА_9 показання із наданим стороною обвинуваченням доказом в підтвердження пред`явленого ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обвинувачення  протоколом прийняття заяви від ОСОБА_9 про вчинення кримінального правопорушення від 17.05.2013р., впевнився, що показання потерпілого ОСОБА_9 , які суд безпосередньо сприйняв в судовому засіданні мають розбіжності в часі вчинення обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_5  правопорушення, що відповідно до п.1 ч.1 ст.91 КПК України підлягає доказуванню у кримінальному проваджені, із наданим стороною обвинувачення доказом, який слугував підставою для внесення слідчим відповідно до ч.2 ст.214 КПК України відомостей про вчинене ОСОБА_3 та ОСОБА_5 кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		Зокрема, потерпілий ОСОБА_9 , який відповідно до ст.384 КК України судом був попереджений про кримінальну відповідальність, під час допиту у судовому засіданні зазначив, що злочин ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було вчинено десь біля 12-00 год., а згідно протоколу прийняття заяви про злочин, під час проведення якої він також був попереджений про кримінальну відповідальність за ст.383 КК України, повідомив про вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 злочину 17.05.2013р. десь біля 11-00 год.
		Проаналізувавши вищевказані докази, суд вважає, що потерпілим ОСОБА_9 частково спотворені факти, які мають значення для правильного вирішення провадження, зокрема, щодо встановлення обов`язкової обставини, яка згідно п.1 ч.1 ст.91 КПК України підлягає доказуванню у кримінальному провадженні  час вчинення особою кримінального правопорушення.
		Крім цього, суд ставить під сумніви надані суду потерпілим ОСОБА_9 показання щодо його фактичного місця знаходження, як під час вчинення 17.05.2013р. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 злочину, так і про місце його перебування після написання заяви про злочин до УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві, оскільки потерпілий постійно під час безпосереднього допиту у судовому засіданні путався у своїх показаннях, які стосувалися наявності у нього 17.05.2013р. мобільного телефону, яким він на той час користувався, повідомляючи при цьому, що його телефон, то знаходився при ньому, то він його залишив своїй знайомій, яка проживала в м. Біла Церква Київської області, то потім вона передала мобільний телефон через водія маршруту сполученням «м. Біла Церква  м. Київ» до м. Києва. 
		За таких обставин суд вважає, що надані потерпілим ОСОБА_9 показання підлягають особливій оцінці щодо їх достовірності, оскільки вони спростовуються наданими стороною захисту доказами і дослідженими безпосередньо у судовому засіданні, а саме: електронним носієм «CD-R-диск», реєстраційний номер вих.11163/1/кт від 04.11.2014р., серійний номер №NI300L06D8O9499, який перебував у володінні ПрАТ «Київстар» та на якому знаходиться в електронному вигляді роздруківка телефонних дзвінків потерпілого ОСОБА_9 з номеру мобільного телефону ( НОМЕР_1 ), відповідно до якої термінал телефонного апарату мобільного зв`язку 17.05.2013р. з 09 год. 23 хв. до 23 год. 21 хв. знаходився в радіусі дії м. Біла Церква Київської області, а після 23 год. 31 хв. і до 23 год. 34 хв. термінал телефонного апарату мобільного зв`язку ОСОБА_9 знаходився в радіусі дії м. Київа. (т.6 а.с.138), а також дослідженим безпосередньо у судовому засіданні електронним носієм «CD-R-диск», реєстраційний номер №GD/k1-П114/14043 від 06.11.2014р., який перебував у володінні ПрАТ «МТС України» та на якому знаходиться в електронному вигляді роздруківка телефонних дзвінків потерпілого ОСОБА_9 з номеру мобільного телефону ( НОМЕР_2 ), відповідно до якої термінал телефонного апарату мобільного зв`язку 17.05.2013р. з 10 год. 11 хв. до 21 год. 02 хв. постійно знаходився в радіусі дії м. Біла Церква Київської області. (т.6 а.с.147)
		За таких обставин суд також ставить під сумніви показання потерпілого ОСОБА_9 щодо факту його перебування 17.05.2013р. об 11 год. 10 хв., як зазначено в обвинуваченні прокурором, під час вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 злочину, в місті Києві взагалі, та після його звернення до правоохоронних органів із заявою про злочин, якими він ввів суд в оману, оскільки судом достеменно встановлений період часу перебування його в приміщенні УБОЗу з 15 год. 26 хв. до 16 год. 00 хв., про що свідчить запис у журналі відвідувачів та запрошених до УБОЗ ГУМВС України в м. Києві та відомості, зазначені у листі заступником начальника ГУМВС України в м. Києві (т.4 а.с.168-172, 180) та дійсного часу його звернення із заявою, в якій зазначено про час її прийняття, о 14 год. 20 хв., т.б. раніше, за годину до приїзду ОСОБА_9 до приміщення УБОЗу, та зверненням його з цією заявою.
		Ще одним доказом сторони обвинувачення, який був покладений в основу пред`явленого ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обвинувачення є показання безпосередньо допитаного у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_10 , який повідомив, що, працюючи неофіційно диспетчером у МПП «Діліжанс», 17.05.2013р. він здійснював посадку пасажирів на рейс сполученням «м. Київ  м. Біла Церква», який прибув та знаходився на території Центрального залізничного вокзалу м. Києва, і в період часу з 11-00 год. до 12-00 год. до нього підійшли водій маршрутного таксі сполученням «м. Біла Церква-м.Київ» ОСОБА_9 та залегендований диспетчер ОСОБА_11 , який здійснював посадку пасажирів на рейс сполучення «м. Київ- м. Одеса», а трохи пізніше до них підійшла група незнайомих чоловіків, серед яких був ОСОБА_3 , на прізвисько « ОСОБА_19 », та ОСОБА_5 , які висунули присутнім водіям маршрутних таксі вимогу про передачу грошових коштів у розмірі 100 грн. за кожне відправлення маршрутного таксі, і в разі несплати цих коштів, висловили погрозу побиттям та пошкодженням маршрутних автобусів, на яких вони здійснювали перевезення пасажирів.
		Крім того, як зазначив в суді потерпілий ОСОБА_10 , раніше він ніколи не сплачував ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_5 ніяких грошових коштів, однак висунуті обвинуваченими словесні погрози він сприйняв на свою адресу як реальні.
		А через деякий час, того ж дня, до нього підійшли працівники міліції, які повідомили про затримання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , запропонувавши проїхати з ними до приміщення УБОЗу ГУМВС України в м. Києві для дачі показань та написання заяви, і в період часу, починаючи з 14-00 год. до 18-00 год. він приїхав до УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві, де звернувся із заявою про вчинення відносно нього злочину.
		Відповідно до вимог ч.4 ст.95 КПК України суд може ґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Проте будь-які показання потерпілого, перш ніж вони будуть використані при прийнятті рішення, мають бути перевіреними шляхом зіставлення їх із доказами, що є у провадженні, що дозволить суду впевнитись у частковому чи повному збігові показань з іншими доказами.
		Виходячи з вищевикладеного, відповідно до ст.96 КПК України оцінка достовірності показань потерпілого залежить від співвідношення його показань з іншими доказами у провадженні з метою виявлення суперечностей або узгодженостей між ними.
		Так, суд з метою перевірки достовірності наданих потерпілим ОСОБА_10 показань, які суд під час судового засідання безпосередньо сприйняв та зіставив їх із наданим стороною обвинуваченням доказом у підтвердження пред`явленого обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_5  протоколом прийняття від ОСОБА_10 17.05.013р. заяви про вчинення відносно нього злочину, в якій вказаний час її подачі, а саме: о « 14 год. 40 хв.» (т.2 а.с.165-167)
		Суд, проаналізувавши надані стороною обвинувачення вищевикладені докази відповідно до вимог ст.94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості та достовірності, відкидає надані стороною обвинувачення докази та визнає їх недостовірними, оскільки між ними виявлено ряд суперечностей.
		Зокрема, як убачається із наданого стороною обвинувачення доказу  протоколу прийняття заяви від 17.05.2013р., з якою потерпілий ОСОБА_10 звернувся до УБОЗу ГУМВС України в м. Києві о 14 год. 40 хв., проте згідно наданої стороною захисту виписки із журналу відвідувачів та запрошених до УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві та інформації, викладеної у листі заступником начальника ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_20 , ОСОБА_10 прибув до приміщення УБОЗу ГУМВС України в м. Києві лише о 15 год. 26 хв., т.б. пізніше на 40 хвилин, після безпосереднього його звернення із заявою про вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відносно нього злочину. (т.4 а.с.168-172, 180)
		Вищевикладені обставини щодо точно часу прибуття 17.05.2013р. потерпілого ОСОБА_10 до приміщення УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві для написання заяви встановлюються і дослідженими безпосередньо у судовому засіданні доказом сторони захисту, електронним носієм «CD-R-диск», реєстраційний номер вих. 11566/1/кт від 13.11.2014р., серійний номер №NI300L06D8O95010D1, який перебував у володінні ПрАТ «Київстар» та на якому знаходиться в електронному вигляді роздруківка телефонних дзвінків потерпілого ОСОБА_10 , термінал телефонного апарату мобільного зв`язку якого 17.05.2013р. о 14 год. 51 хв. знаходився в радіусі дії азимуту АZ=280, що знаходиться в радіусі дії вулиці Антоновича (Горького), 40 в м. Києві, що в Голосіївському районі (т.6 а.с.167), тобто неподалік приміщення УБОЗу ГУМВС України в м. Києві, розташованого по вул. Антоновича, 114 в м. Києві.
		Крім показань безпосередньо допитаних у судовому засіданні потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , стороною обвинувачення в основу пред`явленого ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обвинувачення покладені показання безпосередньо допитаного у закритому судовому засіданні свідка ОСОБА_21 , анкетні дані якого залегендовані, який суду показав, що 17.05.2013р., працюючи диспетчером на рейсі сполученням «м. Київ  м. Одеса» та перебуваючи в період з 11-00 год. до 12-00 год. на території Центрального залізничного вокзалу в м. Києві, звернув увагу на групу осіб, яка стояла на відстані 10 метрів від нього, серед яких він впізнав ОСОБА_22 та ОСОБА_3 , проте останні ніяких вимог в його присутності, в тому числі і вимог щодо сплати водіями автобусів грошових коштів у розмірі 100 грн. не висловлювали, а пізніше, вже зі слів водіїв, йому стало відомо про такі вимоги з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . 
		Крім того, в основу пред`явленого обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 покладені показання безпосередньо допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_23 , анкетні дані якого залегендовані, який показав, що, працюючи водієм на маршруті сполученням «м.Полтава  м.Київ». 17.05.2013р. біля 11-00 год., перебуваючи на території Центрального вокзалу в м.Києві, де здійснювалась посадка на різні маршрутні таксі і знаходилися ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , інші водії та диспетчери, до яких підійшла група чоловіків, серед яких був чоловік на прізвисько « ОСОБА_19 » та ОСОБА_24 , якими як пізніше стало відомо виявилися ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які вимагали від водіїв та диспетчерів грошові кошти у сумі 100 грн., погрожуючи при цьому фізичною розправою та пошкодженням майна, в разі несплати цих грошових коштів.
		Пред`явлене ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обвинувачення стороною обвинувачення також ґрунтується показаннями безпосередньо допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_25 , анкетні дані якого залегендовані, який показав, що працював водієм на маршруті сполученням «м. Полтава  м. Київ» і, приїхавши 17.05.2013р. на територію Центрального залізничного вокзалу м. Києва, десь біля 10-00 год. неподалік станції метро «Вокзальна» почув голосні крики і, підійшовши туди, побачив ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які кричали на водіїв та диспетчерів, вимагаючи від них сплати грошових коштів, погрожуючи побиттям їх та пошкодженням їх майна, в разі несплати цих коштів.
		Крім цього, сторона обвинувачення обґрунтовує пред`явлене ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обвинувачення показаннями безпосередньо допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , анкетні дані яких залегендовані, які в суді показали, що вони не були очевидцями подій, які відбулися 17.05.2013р. на території Центрального залізничного вокзалу м. Києва за участю ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , і лише зі слів водіїв та диспетчерів їм стало відомо, що 17.05.2013р. останні пред`являли вимогу водіям та диспетчерам про сплату грошових коштів у сумі 100 грн. за кожне відправлення маршрутного таксі та погрожували застосуванням фізичної розправи та пошкодженням їх майна, у разі несплати цих коштів.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Згідно до ч.1 ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України покладається на слідчого та прокурора. 
		А тому, суд, проаналізувавши надані у судовому засіданні свідками ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , анкетні дані яких залегендовані, показання з точки зору їх достовірності і у співвідношенні з іншими доказами, наданими стороною обвинувачення в обґрунтування пред`явленого ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обвинувачення з метою виявлення суперечностей або узгодженостей між ними, суд прийшов до висновку, що дані показання свідків не можуть бути визнані достовірними, оскільки вони достатньо не підтверджують факти, які відповідно до ст..91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема, щодо часу вчинення обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_5 правопорушення.
		Так, свідки сторони обвинувачення ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , надали суперечливі показання щодо часу вчинення обвинуваченими злочину, як зазначив свідок сторони обвинувачення ОСОБА_21 , 17.05.2013р. в період часу з 11-00 год. до 12-00 год., ОСОБА_3 та ОСОБА_5 пред`являли вимогу водіям щодо сплати грошових коштів, а свідок ОСОБА_23 зазначив під час безпосереднього допиту в суді, що злочин обвинуваченими було вчинено приблизно об 11-00 год., проте свідок сторони обвинувачення ОСОБА_25 взагалі спростував показання вищевказаних свідків, зазначивши в суді, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вчинили злочин приблизно о 10-00 год.
		А допитані безпосередньо у судовому засіданні свідки сторони обвинувачення ОСОБА_26 та ОСОБА_27 повідомили, що взагалі не були очевидцями подій, які відбувалися 17.05.2013р. на території Центрального залізничного вокзалу м. Києва, а надали лише показання про обставини, які відбулися того дня за участю обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які стали їм відомі з чужих слів.
		Відповідно до ч.6 ст.97 КПК України показання з чужих слів не можуть бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджуються іншими доказами, визнаними допустимими.
		З урахуванням вищевикладених доводів, суд не може визнати допустимими доказами показання свідків сторони обвинувачення ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , оскільки вони надані з чужих слів та не доводять факту вчинення обвинуваченими ОСОБА_28 та ОСОБА_5 злочину.
		Сторона обвинувачення також поклала в основу пред`явленого ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обвинувачення протокол №1 пред`явлення потерпілому ОСОБА_11 , анкетні дані якого залегендовані, особи для впізнання за фотознімками від 18.05.2013р., який був складений слідчим СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_29 та безпосередньо досліджений судом, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_11 на фотознімку під №2 впізнав ОСОБА_30 на прізвисько « ОСОБА_31 (Т.2 а.с.168-171)
		Проте суд не може ґрунтувати свій висновок на доказах, які відповідно до ст.86 КПК України є недопустимими, оскільки відповідно до ч.1 ст.84 КПК України дану процесуальну дію провів неналежний суб`єкт, який має право на отримання доказів.
		Так, згідно ч.2 ст.38 КПК України досудове розслідування здійснюють слідчі органи досудового розслідування одноособово або слідчою групою, де згідно п.1 ч.2 ст.39 КПК України керівник досудового розслідування уповноважений призначити слідчого (слідчих), який здійснювати досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою  визначити старшого слідчого групи, який керуватиме діями інших слідчих.
		Відповідно до п.4.5.7 Інструкції з організації діяльності органів досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС Українивід 09.08.2012р. за №686 начальник слідчого підрозділу зобов`язаний своєчасно вирішувати питання про створення слідчих груп для розслідування найбільш складних кримінальних правопорушень.
		Так, відповідно до наданого стороною захисту доручення заступника начальника відділу СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_32 від 17.05.2013р. проведення досудового розслідування за заявою ОСОБА_33 про вчинення вимагання грошових коштів на території Залізничного вокзалу м. Києва доручено старшому слідчому СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_34 (т.3 а.с.105), а не слідчому - ОСОБА_29 .
		Крім того, відповідно до Наказу №209 від 07.06.2013р. про створення слідчо-оперативної групи у кримінальному провадженні №12013110000000562 від 17.05.2013р. (т.4 а.с.165), слідча група була створена т.в.о. начальника СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_35 лише 07.06.2013р., до якої було включено ряд слідчих та оперативних працівників, проте слідчий ОСОБА_29 не входив до складу цієї групи. 
		Крім цього, протокол пред`явлення потерпілому ОСОБА_36 особи для впізнання за фотознімками не відповідає вимогам ч.7 ст.228 КПК України, оскільки під час пред`явлення фотознімків для впізнання, особи на фотознімках не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.
		Як убачається із фототаблиці до протоколу впізнання від 18.05.2013р. (т.2 а.с.170), на фотознімку під №1 зображена особа, яка має різкі відмінності у зовнішності з іншими фотознімками, зокрема із фотознімком під №2, на якому потерпілий впізнав ОСОБА_3 , оскільки на фотознімку під №1 відсутній такий аксесуар зовнішності, як окуляри.
		За таких обставин, суд відкидає наданий стороною обвинувачення доказ - протокол №1 пред`явлення потерпілому ОСОБА_11 , анкетні дані якого залегендовані, особи для впізнання за фотознімками від 18.05.2013р., яким було обґрунтоване пред`явлене ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обвинувачення, оскільки він визнаний недопустимим доказом і суд не може ґрунтувати даним доказом своє рішення.
		Також в основу пред`явленого ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обвинувачення сторона обвинувачення поклала протокол №2 пред`явлення потерпілому ОСОБА_11 , анкетні дані якого залегендовані, особи для впізнання за фотознімками від 18.05.2013р., відповідно до якого потерпілий ОСОБА_11 на фотознімку під №3 впізнав чоловіка на ім`я ОСОБА_24 , на прізвисько « ОСОБА_37 ». (Т.2 а.с.172-175).
		Проте суд теж не може ґрунтувати свій висновок вищевказаним доказом сторони обвинувачення, так як дану процесуальну дію відповідно до ч.1 ст.84 КПК України провів неналежний суб`єкт, який має право проводити процесуальні дії з отримання доказів  слідчий СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_29 , оскільки відповідно до Наказу №209 від 07.06.2013р. про створення слідчо-оперативної групи у кримінальному провадженні №12013110000000562 від 17.05.2013р. (т.4 а.с.165) він не входить до складу слідчо-оперативної групи.
		За таких обставин, суд відкидає наданий стороною обвинувачення доказ - протокол №2 пред`явлення потерпілому ОСОБА_11 , анкетні дані якого залегендовані, особи для впізнання за фотознімками від 18.05.2013р., яким було обґрунтоване пред`явлене ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обвинувачення, оскільки він визнаний судом недопустимим доказом і не може бути покладений в основу винесеного судом рішення.
		Суд також відповідно до ст.86 КПК України визнає недопустимим наданий стороною обвинувачення доказ, яким було обґрунтоване пред`явлене ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обвинувачення  протокол пред`явлення потерпілому ОСОБА_10 особи для впізнання за фотознімками від 18.05.2013р., відповідно до якого потерпілий ОСОБА_10 на фотознімку під №2 впізнав ОСОБА_3 , на прізвисько « ОСОБА_19 » (т.2 а.с.176-178), оскільки дану процесуальну дію знову таки провів неналежний суб`єкт отримання доказів  старший слідчий СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_38 , якому станом на 18.05.2013р. не було доручено керівником органу досудового розслідування проводити будь-які процесуальні дії з отримання доказів, крім того, згідно Наказу №209 від 07.06.2013р. про створення слідчо-оперативної групи у кримінальному провадженні №12013110000000562 від 17.05.2013р. (т.4 а.с.165), слідчий ОСОБА_38 лише 07.06.2013р. був внесений до складу слідчо-оперативної групи і з цього моменту лише мав право проводити процесуальні дії з отримання доказів. 
		Крім цього, слідчим порушені вимоги ч.7 ст.228 КПК України, оскільки із фототаблиці до протоколу впізнання від 18.05.2013р. (т.2 а.с.178) вбачається, що на фотознімку під №1 зображена особа, яка має різкі відмінності у зовнішності з іншими фотознімками, зокрема із фотознімком під №2, на якому потерпілий ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_3 на прізвисько « ОСОБА_19 », оскільки на фотознімку під №1відсутній аксесуар зовнішності  окуляри.
		За таких обставин, суд також відкидає наданий стороною обвинувачення вищевказаний доказ, яким було обґрунтоване пред`явлене ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обвинувачення, оскільки він визнаний судом недопустимим доказом.
		Ще один доказ сторони обвинувачення, яким було пред`явлене ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обвинувачення визнається відповідно до ст.86 КПК України судом недопустимим - протокол пред`явлення потерпілому ОСОБА_10 особи для впізнання за фотознімками від 18.05.2013р., відповідно до якого потерпілий ОСОБА_10 на фотознімку під №3 впізнав ОСОБА_5 (т.2 а.с.179-181), оскільки дану процесуальну дію знову таки провів неналежний суб`єкт отримання доказів  старший слідчий СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_38 , який хоч і відповідно до Наказу №209 від 07.06.2013р. про створення слідчо-оперативної групи у кримінальному провадженні №12013110000000562 від 17.05.2013р. (т.4 а.с.165) входить до складу слідчо-оперативної групи, проте станом на 18.05.2013р. йому не було доручено керівником органу досудового розслідування проводити будь-які процесуальні дії з отримання доказів.
		За таких обставин, суд теж відкидає наданий стороною обвинувачення вищевказаний доказ, оскільки він визнаний судом недопустимим доказом.
		Також суд не може визнати допустимим доказ сторони обвинувачення  протокол пред`явлення потерпілому ОСОБА_9 осіб для впізнання за фотознімками від 18.05.2013р., відповідно до якого на фотознімку під №13 потерпілий впізнав чоловіка на ім`я ОСОБА_39 по прізвиську « ОСОБА_19 », а на фотознімку під №23 - Курасова Василя. (т.2 а.с.182-186), оскільки відповідно до ч.1 ст.84 КПК України дану процесуальну дію провів неналежний суб`єкт, який має право на отримання доказів.
		Так, відповідно до доручення заступника начальника відділу СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_32 від 17.05.2013р. проведення досудового розслідування за заявою ОСОБА_33 про вчинення вимагання грошових коштів на території Залізничного вокзалу м. Києва доручено старшому слідчому СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_34 (т.3 а.с.105), а не слідчому СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_40 , який в даному випадку 18.05.2013р. проводив процесуальну дію  пред`явлення потерпілому ОСОБА_9 особи для впізнання за фотознімками.
		Крім того, відповідно до Наказу №209 від 07.06.2013р. про створення слідчо-оперативної групи у кримінальному провадженні №12013110000000562 від 17.05.2013р. (т.4 а.с.165), слідчий ОСОБА_41 взагалі не входить до складу вищевказаної слідчо-оперативної групи, тому не мав права проводити 18.05.2013р. процесуальні дії.
		Крім цього, протокол пред`явлення потерпілому ОСОБА_9 особи для впізнання за фотознімками не відповідає вимогам ч.7 ст.228 КПК України, оскільки під час пред`явлення фотознімків для впізнання, особи на фотознімках не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.
		Як убачається із фототаблиці №1 до протоколів впізнання від 18.05.2013р. (т.2 а.с.185), зображені на фотознімках особи, мають різкі відмінності у зовнішності з іншими фотознімками, зокрема із фотознімком під №13 та №23, на яких потерпілий впізнав ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
		За таких обставин, суд відкидає наданий стороною обвинувачення доказ, який був покладений в основу пред`явленого ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обвинувачення, оскільки відповідно до ст.86 КПК України він визнаний судом недопустимим.
		Не беруться судом до уваги та визнають відповідно до ст.86 КПК України як недопустимі, надані стороною обвинувачення докази, якими було обґрунтоване прокурором пред`явлене ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обвинувачення, а саме: протокол пред`явлення свідку ОСОБА_27 , анкетні дані якого залегендовані, осіб для впізнання за фотознімками від 27.06.2013р., відповідно до якого свідок ОСОБА_27 під №9 впізнав ОСОБА_22 , а під №23  ОСОБА_3 (т.2 а.с.187-191), протокол пред`явлення свідку ОСОБА_23 , анкетні дані якого залегендовані, осіб для впізнання за фотознімками від 18.07.2013р., відповідно до якого свідок ОСОБА_23 під №8 впізнав чоловіка по прізвиську « ОСОБА_19 », а під №20  чоловіка на ім`я ОСОБА_24 (т.2 а.с.192-196), протокол пред`явлення свідку ОСОБА_21 , анкетні дані якого залегендовані, осіб для впізнання за фотознімками від 18.07.2013р., відповідно до якого свідок ОСОБА_21 під №12 впізнав особу на прізвисько « ОСОБА_19 », а під №25  чоловіка на ім`я ОСОБА_24 . (т.2 а.с.197-201), протокол пред`явлення свідку ОСОБА_25 , анкетні дані якого залегендовані, осіб для впізнання за фотознімками від 18.07.2013р., відповідно до якого свідок ОСОБА_25 під №5 впізнав особу на прізвисько « ОСОБА_19 », а під №27  чоловіка на ім`я ОСОБА_24 . (т.2 а.с.202-206) та протокол пред`явлення свідку ОСОБА_26 , анкетні дані якого залегендовані, осіб для впізнання за фотознімками від 26.06.2013р., відповідно до якого свідок ОСОБА_26 під №30 впізнав ОСОБА_42 , а під №2  ОСОБА_22 (т.2 а.с.207-211), оскільки вищевказані процесуальні документи не відповідають вимогам ч.7 ст.228 КПК України, так як під час пред`явлення свідкам ОСОБА_27 , ОСОБА_23 , ОСОБА_21 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 слідчим фотознімків для впізнання, особи на фотознімках не повинні були мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню, крім того, фотознімки повинні бути пронумеровані та скріплені печаткою.
		Як убачається із фототаблиць до протоколів впізнання (т.2 а.с.190, 195, 200, 205, 210), фотознімки, пред`явлені свідкам для впізнання, не скріплені печатками, а зображені на них особи, мають різкі відмінності у зовнішності з іншими фотознімками, зокрема, із фотознімками, на яких вищевказані свідки впізнали ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
		За таких обставин, суд відкидає надані стороною обвинувачення докази, якими було обґрунтоване пред`явлене ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обвинувачення, оскільки вони не відповідають вимогам закону і визнані судом недопустимими.
		Крім вищевказаних доказів, стороною обвинувачення також було надану суду протокол тимчасового доступу до речей і документів від 09.07.2013р., відповідно до якого надано тимчасовий доступ до інформації, яка перебуває у володінні ТОВ «Астеліт» щодо терміналів телефонних апаратів мобільного зв`язку ІМЕІ: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_3 та ІМЕІ: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , які належать ОСОБА_5 (т.2 а.с.215-217)
		Проте даний доказ суд також визнає недопустимим, оскільки відповідно до вимог ч.1 ст.84 КПК України дану процесуальну дію провів неналежний суб`єкт, який має право на отримання доказів.
		Так, відповідно до п.3 ч.2 ст.40 КПК України слідчий уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам. Доручення слідчого щодо проведення слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) дій повинно складатися у письмовій формі на ім`я керівника відповідного правоохоронного органу, який згідно своїми повноваженнями контролює діяльність оперативного підрозділу.
		Стороною обвинувачення ж не надано суду доручення уповноваженого слідчого ОСОБА_43 на проведення негласних слідчих дій працівниками оперативного підрозділу УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві.
		А згідно ч.2 ст.41 КПК України співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою, зокрема отримувати тимчасовий доступ до речей і документів та вилучати відповідну інформацію.
		За таких обставин оперуповноважений УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_44 не мав права проводити 09.07.2013р. таку процесуальну дію, як вилучати інформацію, яка перебувала у володінні ТОВ «Астеліт». 
		З урахуванням вищевикладеного, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а також оцінюючи сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що зібрані й перевірені у кримінальному провадженні докази сторони обвинувачення не можна покласти в основу пред`явленого ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обвинувачення, оскільки частина із них здобута з грубим порушенням норм чинного законодавства, а інші докази, як самі по собі, так і в сукупності, прямо чи непрямо не доводять вини ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у вчиненні пред`явленого обвинувачення. 
		Зокрема, надані стороною обвинувачення докази спростовуються наданими безпосередньо у судовому засіданні показаннями обвинуваченого ОСОБА_3 , який своєї винуватості у пред`явленому обвинуваченні не визнав і суду показав, що 17.05.2013р., десь біля 10 год., він на автомобілі виїхав з місця свого проживання, із с. Софіївська-Борщагівка, що в Києво-Святошинському районі Київської області і, прибувши біля 10 год. 20 хв. до Південного залізничного вокзалу, пройшов через зал «Конкорс», що на 2 поверсі вокзалу та по ескалатору спустився на перший його поверх, після зустрічі на 1 поверсі вокзалу зі своїм сином, який працював на маршрутному таксі, зустрівся з чоловіком на ім`я ОСОБА_45 , у якого він замовив для свого автомобіля запчастини, з яким вони ходили по першому перону в очікуванні прибуття електропотягу з Москви, де у подальшому він та його знайомий на ім`я ОСОБА_45 в приміщені кафе були затримані працівниками правоохоронних органів.
		При цьому ОСОБА_3 категорично заперечував факт своєї причетності до пред`явленого стороною обвинувачення злочину, і стверджує, що 17.05.2013р. він до свого затримання не зустрічався з ОСОБА_5 і не був на місці вчинення злочину, як зазначають про це потерпілі та свідки, і не мав такої можливості з урахуванням переглянутих судом відеозаписів з камер відеоспостереження.
		Крім того, вищевказані докази сторони обвинувачення спростовуються і показаннями допитаного безпосередньо у судовому засіданні обвинуваченого  ОСОБА_5 , який не визнав своєї винуватості у пред`явленому обвинуваченні та суду показав, що 17.05.2013р. приблизно о 10-00 год. йому зателефонував клієнт та призначив біля 12-00 год. на території Центрального залізничного вокзалу м. Києва зустріч, і після своєї зустрічі об 11-20 год. на ст. метро «Лук`янівська» в м. Києві зі своєю дружиною, він об 11 год. 35 хв. на автомобілі прибув на територію Центрального залізничного вокзалу, де пройшов через зал «Конкорс», і біля 11-45 год. спустився східнями на перший поверх вестибюлю вокзалу та направився до кафе, яке розташоване на першому пероні, в якому приблизно об 11-50 год. і був затриманий працівниками міліції.
		При цьому ОСОБА_5 також категорично заперечував свою причетність до вчинення пред`явленого стороною обвинувачення злочину, зазначаючи, що 17.05.2013р. він не зустрічався з ОСОБА_3 та на місці вчинення злочину біля входу до станції метро «Вокзальна» на території Центрального залізничного вокзалу не був, як про це вказують потерпілі та свідки сторони обвинувачення.
		Вищевикладені обвинуваченими ОСОБА_28 та ОСОБА_5 докази підтверджуються наданими безпосередньо в судовому засіданні показаннями свідків сторони захисту, а саме ОСОБА_46   дружини ОСОБА_5 , яка підтвердила факт зустрічі 17.05.2013р., приблизно об 11-15 год. біля станції метро «Лук`янівська» з чоловіком, а приблизно о 12-00 год. вона дізналася про його затримання.
		Показаннями допитаного безпосередньо у судовому засіданні свідка сторони захисту ОСОБА_47   сина обвинуваченого ОСОБА_3 , який теж підтвердив факт зустрічі з батьком 17.05.2013р. біля 10-25 год., який йому передав пакет з продуктами та пішов у своїх справах.
		Також доводи обвинувачених щодо їх непричетності до пред`явленого обвинувачення та відсутності їх 17.05.2013р. біля 11 год. 10 хв., на території Центрального залізничного вокзалу, неподалік станції метро «Вокзальна», тобто на місці вчинення злочину, як повідомляли під час судового розгляду допитані судом потерпілі та свідки, підтверджуються показаннями допитаних безпосередньо у судовому засіданні свідків сторони захисту ОСОБА_48 та ОСОБА_49 , які спростували показання потерпілих та свідків сторони обвинувачення, зазначивши в суді, що 17.05.2013р. приблизно в період з 11-00 год. до 12-00 год. вони постійно знаходилися на території Центрального залізничного вокзалу м. Києві, розташованій неподалік входу до станції метро «Вокзальна», де в цей період часу і пізніше не відбувалося ніяких конфліктів.
		Вищевикладені обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_5 доводи підтверджуються дослідженими безпосередньо судом у судовому засіданні доказами сторони захисту, які відповідно до вимог ст.ст.85, 86 КПК України визнані судом належними та допустимими, зокрема:
		- протоколом огляду та дослідження інформації знятої з каналів зв`язку від 11.07.2013р., відповідно до якого оглянутий «CD-диск», на якому знаходиться роздруківка телефонних дзвінків з номеру мобільного телефону ( НОМЕР_7 ), який належить ОСОБА_5 (т.2 а.с.219-222) та дослідженим безпосередньо у судовому засіданні речовим доказом «CD-диском», на якому знаходиться роздруківка телефонних дзвінків абонентського номеру НОМЕР_7 , яким 17.05.2013р. користувався ОСОБА_5 і об 11 год. 18 хв. термінал апарату мобільного зв`язку знаходився в радіусі дії базової станції за №18353, що розташована в Шевченківському районі від вул. Чорновола в напрямку вул. В.Василевської в м. Києві, а в період з 11 год. 34 хв. по 11 год. 57 хв. термінал телефонного апарату мобільного зв`язку знаходився в радіусі дії вулиць Лукашевича, 15-А  вул. Жилянській, 85 в м. Києві (т.2 а.с.223-224), що підтверджує версію обвинуваченого ОСОБА_5 щодо його присутності, як в районі станції метро «Лук`янівська», так і в районі залізничного вокзалу. 
		- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 12.07.2013р., відповідно до якого надано тимчасовий доступ до інформації, яка перебуває у володінні ПрАТ «Київстар» щодо терміналів телефонних апаратів мобільного зв`язку ІМЕІ: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_3 та ІМЕІ: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , які належать ОСОБА_5 (т.3 а.с.117-119) та дослідженим у судовому засіданні оптичним носієм інформації - «СD-компакт диском», марки «ARITA», серійний номер № НОМЕР_8 , з ПрАТ «Київстар» (з написом «4295» вих.2341/01/КТ від 12.07.2013р.), на якому знаходяться роздруківки телефонних дзвінків ОСОБА_3 з номеру мобільного телефону ( НОМЕР_9 ) та ОСОБА_5 з номеру мобільного телефону ( НОМЕР_10 ), згідно яких ОСОБА_3 17.05.2013р. в період з 10:06:09 год. до 11:27:04 год. знаходився в радіусі дії базових станцій за №9292 (AZ 225), №39602 (AZ 180), №18902(AZ 180), які територіально охоплюють територію залізничного вокзалу станції Київ-Пасажирський в м. Києві, що підтверджує версію ОСОБА_3 щодо часу його прибуття до залізничного вокзалу. 
		Крім того, встановлено, ОСОБА_5  17.05.2013р. в період з 11:25:31 год. до 11:43:27 год. знаходився в радіусі дії базових станцій за №9292 (AZ 225), №27443(AZ 240), №7101 (AZ 90), №17443 (AZ 240), які територіально охоплюють територію залізничного вокзалу станції Київ-Пасажирський в м. Києві, що підтверджує його версію про час прибуття до залізничного вокзалу. (т.3 а.с.148-149)
		-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 29.09.2014р., відповідно до якого надано тимчасовий доступ до інформації, яка перебуває у володінні ПрАТ «Київстар» щодо місця знаходження базових станцій та карти покриття (радіусу покриття) базових станцій за номерами: №27443, №18353, №7102, №7101, №17443, №19513, №052, №8052, №7251, №1292, №9292, №18902, №39602 (т.5 а.с.201-204) та оглянутим у судовому засіданні носієм інформації - «CD-R 80 min/700МВ, серійний номер: RFD80М-806858023, реєстраційний №9902/2/кт від 29.09.2014р., на якому знаходиться інформація про місце встановлення базових станцій з радіусом їх покриття за номерами: КІЕ 27443 (LAC 27053), яка встановлена за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Старовокзальна, 17, ВАТ «Завод «Ленінська кузня», труба котельні; КІЕ18353 (LAC 27053) за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Чорновола, 41, ДП АТ «Київхліб» «Булочно-кондитерський комбінат», труба котельні; КІЕ7102 та КІЕ7101 (LAC 27053) за адресою: м. Київ, Солом`янський район, вул. М. Лукашевича, 19, Київський університет економіки і технології транспорту; КІЕ17443 (LAC 27053) за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Старовокзальна, 26, станція пішохідного ескалатору; КІЕ19513 (LAC 27186) за адресою: м. Київ, Солом`янський район, вул. Народного Ополчення, 14, власна щогла на території 3-го тролейбусного депо; КІЕ052 та КІЕ8052 (LAC 27186) за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Ак. Заболотного, 3; КІЕ7251 (LAC 27165) за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Ямська, 59, ШЕД Шевченківського району; КІЕ1292 та КІЕ9292 (LAC 27053) за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Жилянська, 85, котельня СТ-1; КІЕ18902 (LAC 27053) за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Комінтерну, 18/108, КП «Київська регіональна інвестиційна компанія»; КІЕ39602 (LAC 27001) за адресою: м. Київ, Солом`янський район, бульвар Лепсе, 16, будівля корпорації «Київтрактородеталь», власна щогла на даху. (т.5 а.с.205)
		- показаннями допитаного безпосередньо у судовому засіданні за клопотанням сторони захисту спеціаліста з ПрАТ «Київстар» ОСОБА_50 , який підтвердив відстань покриття базових станцій, яка становить приблизно 35 кілометрів, радіус якої з врахуванням рельєфу поверхні, погодних умов та інших перешкод, може становити по місту Києву приблизно 2-3 кілометри, крім того, спеціаліст зазначив в суді, що відповідно до діапазону та номеру базової станції приблизно можна встановити місце знаходження абонента, термінал абонентського зв`язку якого знаходився в радіусі дії відповідної станції.
		 
		- протоколом огляду та перегляду знятої інформації від 04.06.2013р., відповідно до якого оглянуто носій інформації - «Флеш-картка» марки «Transcend» Ultra Speed 32GB №14939, на якому знаходяться 13 відеофайлів із зображенням внутрішньої та зовнішньої обстановки, яка мала місце 17.05.2013р., на території Центрального залізничного вокзалу. (т.3 а.с.156-157)
		-протоколом огляду та перегляду знятої інформації від 09.06.2013р., відповідно до якого судом оглянуто носій інформації - «Жорсткий диск» марки «ASUS» s/n: АСВНА8000868, на якому знаходяться 90 відеофайлів із зображенням внутрішньої та зовнішньої обстановки, яка мала місце 17.05.2013р., на території Центрального залізничного вокзалу з платформи №1 та прилеглої території, що на Привокзальній площі, 1 в м. Києві. 
		               (т.3 а.с.139-141)
		- дослідженими у судовому засіданні речовими доказами: «Флеш-картою» марки «Transcend» Ultra Speed 32GB №14939 та «Жорстким диском» марки «ASUS» s/n: АСВНА8000868, на яких знаходяться відеозаписи з камер відеоспостереження території Центрального залізничного вокзалу в м. Києві, відповідно до дослідженого судом відеофайлу за 17.05.2013р., що о 10:23:27 год. у вестибюлі залу «Конкорс» на ескалаторі камерами спостереження зафіксована поява ОСОБА_3 , одягнутого штани та теніску світлого кольору з горизонтальними полосами білого кольору з пакетом світло-салатового кольору у правій руці, який спустився з ескалатору до вестибюлю Центрального залізничного вокзалу, а при перегляді відеозапису за 17.05.2013р., зробленого у вестибюлі Центрального залізничного вокзалу видно, що о 10:22:33 год. ОСОБА_3 один спустився на ескалаторі в хол вестибюлю і направився до виходу з приміщення вокзалу, крім того, іншими відеофайлами, які відображали обстановку у вестибюлі вокзалу та свідчили про те, що в період з 10:22:35 год. до 10:22:50 год. ОСОБА_3 весь час перебував у полі обзору відеокамер, і виходив з приміщення вокзалу на вулицю один.
		Крім того, камери відеоспостереження, розташовані на першому пероні Центрального залізничного вокзалу м. Києва також зафіксували ОСОБА_3 , який в період часу з 10:39:14 год. до 11:20:19 год. постійно знаходився разом зі свої знайомим на ім`я ОСОБА_45 в полі обзору камер відеоспостереження, що свідчить про неможливість його одночасного перебування 17.05.2013р. об 11-10 год. на місці вчинення злочину, неподалік станції метро «Вокзальна», як було зазначено стороною обвинувачення в пред`явленому формулюванні ОСОБА_3 обвинувачені та вказано у судовому засіданні допитаними потерпілими та свідками сторони обвинувачення.
		Крім того, вищевказані відеозаписи з камер спостереження також підтверджую викладені обвинуваченим ОСОБА_5 доводи, зокрема, камерою відеоспостереження, розташованої у вестибюлі Центрального залізничного вокзалу м. Києві, яка зафіксувала появу ОСОБА_5 , одягнутого в темні спортивні штани та темну футболку з вертикальними полосами білого кольору, з головним убором  кепкою, на голові, який об 11:44:38 год. один проходив через вестибюль вокзалу та вийшов до першої платформи, де згідно камер відеоспостереження видно, що далі в період часу з 11:45:22 год. до 11:47:01 год. ОСОБА_5 один проходить по першій платформі та направився до літнього кафе, розташованого на першій платформі, що також спростовує пред`явлене прокурором обвинувачення щодо присутності ОСОБА_5 об 11-10 год. одночасно на місці вчинення злочину. (т.3 а.с.158)
		Крім цього, вищевказані обставини також підтверджені наданими стороною захисту фотознімками, зробленими з камер відеоспостереження Центрального залізничного вокзалу, на яких зафіксоване місце перебування 17.05.2013р. як ОСОБА_51 , так і ОСОБА_3 , окремо один від одного. 
		           (т.5 а.с.37-40, 64-71, 81-83)
		Також суд вважає, що особливу увагу необхідно приділи оцінці доказів, здобутих стороною обвинувачення внаслідок істотного порушення прав та свобод людини та наданих суду.
		Так, дослідженими безпосередньо у судовому засіданні доказами, наданими стороною захисту: матеріалами відеозаписів із камер відеоспостереження, встановлених на Центральному залізничному вокзалі в м.Києві, які містяться на носіях інформації «флеш-карті» марки «Transcend» Ultra Speed 32GB №14939 (т.3 а.с.158) та «жорсткому диску» марки «ASUS» s/n: АСВНА8000868, зафіксований факт затримання працівниками правоохоронних органів 17.05.2013р. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 об 11-50 год. на території Центрального залізничного вокзалу в м.Києві та в наданій стороною захисту виписці із журналу відвідувачів і запрошених, яка посвідчила факт доставки після затримання 17.05.2013р. о 12 год. 20 хв. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до приміщення УБОЗу ГУМВС України в м. Києві. (т.4 а.с.168-172) 
		Крім того, факт затримання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 встановлений судом під час безпосереднього допиту в судовому засіданні свідка сторони захисту ОСОБА_52 , який повідомив, що 17.05.2013р. він за вказівкою керівництва складав рапорт про затримання вищевказаних осіб, оскільки о 12-00 год. до чергової частини УБОЗ ГУМВС України в м.Києві надійшло повідомлення про вчинення ними злочину (т.3 а.с.106), не дивлячись на те, що потерпілі ОСОБА_11 , анкетні дані якого залегендовані, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відповідно повідомили про вчинення відносно них ОСОБА_3 та ОСОБА_5 злочину о «14 год. 20 хв.», о «14 год. 40 хв.» та о «15 год. 00 хв.».
		Крім того, точний час звернення до правоохоронних органів підтвердили і допитані безпосередньо у судовому засіданні потерпілі ОСОБА_11 , анкетні дані якого залегендовані, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , які стверджували, що після вчинення відносно них ОСОБА_3 та ОСОБА_5 17.05.2013р. злочину вони не здійснювали викликів в режимі «102» до міліції, а з заявою про його вчинення до УБОЗу ГУМВС України в м. Києві вони звернулися 17.05.2013р. о 15 год. 26 хв., лише після повідомлення оперативними працівниками міліції про затримання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , про що також свідчить реєстрація в журналі відвідувачів та запрошених до УБОЗ ГУМВС України в м. Києві інформація. (т.4 а.с.168-172) 
		Відповідно до ч.1 ст.208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.
		Однак, під час судового розгляду провадження судом не встановлено підстав, передбачених ч.1 ст.208 КПК України, які б обґрунтовували б законність затримання 17.05.2013р. о 12-00 год. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , оскільки відповідно до наданих стороною обвинувачення протоколів прийняття заяв від 17.05.2013р. від потерпілих ОСОБА_11 , анкетні дані якого залегендовані, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , які повідомили про вчинення злочину, вбачається, що потерпілий ОСОБА_9 , який першим звернувся до УБОЗу ГУМВС України в м. Києві з такою заявою, о 14 год. 20 хв., т.б. після спливу двох годин з моменту фактичного затримання обвинувачених.
		Крім того, відповідно до вимог ч.5 ст.208 КПК України про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбаченихстаттею 104цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положеньстатті 209цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.
		І згідно ст.209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою. 
		Проте, надані стороною обвинувачення протоколи про затримання 17.05.2013 року підозрюваних ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у вчиненні злочину, складені в порушення вимог законодавства, тільки о 23 год. 30 хв. того ж дня.
		Згідно ч.2 ст.29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом, а підпунктом «с» пункту 1 ст.5 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» передбачена процедура затримання лише за наявності підстав та процедури, встановленої законом, зокрема, з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
		За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 були незаконно затримані, з істотним порушенням їх прав та свобод, передбачених Конституцією України та Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
		Так, відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідност.370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. 
		Ухвалюючи вирок, відповідно до ч.1 ст.368 КПК України, суд повинен вирішити, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення, і на підставі пункту 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у разі якщо стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, має ухвалити виправдувальний вирок.
		З урахуванням вищевикладеного, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а також оцінюючи сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку прийшов до висновку про ухвалення відповідно до п.2 ч.1 ст.373 КПК України виправдувального вироку відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , так як стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.189 КК України вчинене саме обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
		Відповідно до пунктів 12 та 14 ч.1 ст.368 КПК України суд повинен вирішити питання щодо майна, на яке накладено арешт, речових доказів та щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
		Так, відповідно до ч.11 ст.182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. 
		За таких обставин, суд вважає необхідним повернути заставодавцям  ОСОБА_53 грошові кошти: в сумі 34.410 грн., внесені 19.08.2013 року за ОСОБА_3 та ОСОБА_17 - 22.940 грн., внесені 19.08.2013 року на рахунок Солом`янського районного суду м. Києва в якості застави за ОСОБА_5 .
		Крім того, згідно ч.4 ст.174 КПК України суд скасовує арешт майна у випадку виправдання обвинуваченого.
		А тому суд вважає необхідним, в даному випадку, скасувати арешт з майна ОСОБА_3 : мобільного телефону марки «Нокіа 8800е-1», ІМЕІ НОМЕР_11 /с з сім-карткою мобільного оператора мобільного зв`язку «Київстар», серійний номер № НОМЕР_12 , годинника фірми «BOSS», серійний номер № НОМЕР_13 .
		Крім того, підлягає скасуванню і арешт з майна ОСОБА_5 : годинника фірми «Longines», серійний номер № НОМЕР_14 , ланцюжка і кулону у вигляді «Святого Василя» з металу жовтого кольору, грошових коштів у сумі 2951 грн.: купюри номіналом 500 грн. з серійним номером:ВХ4784686, 9 купюр номіналом по 50 грн. з серійними номерами: КА6720372, КГ7581833, КМ4085474, АЗ3940161, КР7696684, ВЖ5214704, КС9379020, КП5889566, КЕ7613866, 10 купюр номіналом по 100 грн. з серійними номерами: КЙ3316732, ГЗ2157901, МН6888905, ЗЄ3907032, ГЖ0092578, ЕЕ1946856, ГЗ9378083, ВШ1990748, КБ5415703, КГ4417088, 4 купюр номіналом по 200 грн. з серійними номерами: ЄХ0889273, ЕЯ9096059, ЗЕ1565193, ЗВ1649071, 9 купюр номіналом по 20 грн. з серійними номерами: МВ8255162, КТ5770669, КС4063207, ЗИ0394941, КГ9191269, КЧ739273, ЖЙ6454455, ЕМ0610408, МЛ8079444, купюри номіналом 10 грн. з серійним номером КЕ4306402, купюра номіналом 5 грн. з серійним номером НБ1543216, 2 купюр номіналом по 1 грн. з серійними номерами: ГЕ1460019, ЄА2959000, 2 купюр номіналом по 2 грн. з серійними номерами: ЄЄ4308169, МЗ4971581, мобільного телефону марки «Нокіа 7310с», ІМЕІ НОМЕР_4 , з сім-карткою мобільного оператора зв`язку «Лайф», серійний номер № НОМЕР_15 , мобільного телефону марки «Samsung GT-C3312», ІМЕІ НОМЕР_5 , НОМЕР_16 з сім-картками мобільного оператора зв`язку «Діджус», серійний номер № НОМЕР_17 та «Лайф», серійний номер № НОМЕР_18 .
		Відповідно до п.7 ч.9 ст.100 КПК України суд вважає необхідним залишити зберігатися в матеріалах кримінального провадження речові докази: оптичні носії інформації  «CD-диск», марки «AXENT», серійний номер №А1612040821С1; «CD-диск», марки «ARITA», серійний номер №RFD80M-801928089; «CD-диск», марки «TDK», серійний номер №1270550REB5081; «CD-R диск 80min/700MB», серійний номер №RFD80M-806858023; «CD-R диск», марки «Verbatim 700 MB» серійний номер №С3127BL12184147LН; «CD-R диск 80min/700MB», номер №05205вх; «CD-R вих.№11163/1/кт», серійний номер №N1300L06D809499; «CD-R диск 80min/700MB», номер №GD/K1-П114/14043;«CD-R диск 80min/700MB», серійний номер № N1300L06D8095010, носії інформації «Флеш-карту» марки «Transcend» Ultra Speed 32GB №14939 та «Жорсткий диск» марки «ASUS» s/n: АСВНА8000868. (т.2 а.с.224, т.3 а.с149, 155, 158, т.5 а.с.205, т.6 а.с.76, 136, 138, 147, 167)
		Керуючись ст.ст.29, 62 Конституцією України, ст.5 Конвенцією з прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, - 
		З А С У Д И В:
		ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, виправдати на підставі пункту 2 ч.1 ст.373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
		ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, виправдати на підставі пункту 2 ч.1 ст.373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
		Скасувати ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обраний запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.
		Повернути ОСОБА_53 грошові кошти в сумі 34.410 грн., внесені 19.08.2013р. на рахунок Солом`янського районного суду м. Києва в якості застави за ОСОБА_3 . 
		Повернути ОСОБА_17 грошові кошти в сумі 22.940 грн., внесені 19.08.2013р. на рахунок Солом`янського районного суду м. Києва в якості застави за ОСОБА_5 . 
		Скасувати арешт з майна ОСОБА_3 : мобільного телефону марки «Нокіа 8800е-1», ІМЕІ НОМЕР_11 /с з сім-карткою мобільного оператора мобільного зв`язку «Київстар», серійний номер № НОМЕР_12 , годинника фірми «BOSS», серійний номер № НОМЕР_13 .
		Скасувати арешт з майна ОСОБА_5 : годинника фірми «Longines», серійний номер № НОМЕР_14 , ланцюжка і кулону у вигляді «Святого Василя» з металу жовтого кольору, грошових коштів у сумі 2951 грн.: купюри номіналом 500 грн. з серійним номером:ВХ4784686, 9 купюр номіналом по 50 грн. з серійними номерами: КА6720372, КГ7581833, КМ4085474, АЗ3940161, КР7696684, ВЖ5214704, КС9379020, КП5889566, КЕ7613866, 10 купюр номіналом по 100 грн. з серійними номерами: КЙ3316732, ГЗ2157901, МН6888905, ЗЄ3907032, ГЖ0092578, ЕЕ1946856, ГЗ9378083, ВШ1990748, КБ5415703, КГ4417088, 4 купюр номіналом по 200 грн. з серійними номерами: ЄХ0889273, ЕЯ9096059, ЗЕ1565193, ЗВ1649071, 9 купюр номіналом по 20 грн. з серійними номерами: МВ8255162, КТ5770669, КС4063207, ЗИ0394941, КГ9191269, КЧ739273, ЖЙ6454455, ЕМ0610408, МЛ8079444, купюри номіналом 10 грн. з серійним номером КЕ4306402, купюра номіналом 5 грн. з серійним номером НБ1543216, 2 купюр номіналом по 1 грн. з серійними номерами: ГЕ1460019, ЄА2959000, 2 купюр номіналом по 2 грн. з серійними номерами: ЄЄ4308169, МЗ4971581, мобільного телефону марки «Нокіа 7310с», ІМЕІ НОМЕР_4 , з сім-карткою мобільного оператора зв`язку «Лайф», серійний номер № НОМЕР_15 , мобільного телефону марки «Samsung GT-C3312», ІМЕІ НОМЕР_5 , НОМЕР_16 з сім-картками мобільного оператора зв`язку «Діджус», серійний номер № НОМЕР_17 та «Лайф», серійний номер № НОМЕР_18 .
		Речові докази: оптичні носії інформації «CD-диск», марки «AXENT», серійний номер №А1612040821С1; «CD-диск», марки «ARITA», серійний номер №RFD80M-801928089; «CD-диск», марки «TDK», серійний номер №1270550REB5081; «CD-R диск 80min/700MB», серійний номер №RFD80M-806858023; «CD-R диск», марки «Verbatim 700 MB» серійний номер №С3127BL12184147LН; «CD-R диск 80min/700MB», номер №05205вх; «CD-R вих.№11163/1/кт», серійний номер №N1300L06D809499; «CD-R диск 80min/700MB», номер №GD/K1-П114/14043;«CD-R диск 80min/700MB», серійний номер № N1300L06D8095010, носії інформації «Флеш-карту» марки «Transcend» Ultra Speed 32GB №14939 та «Жорсткий диск» марки «ASUS» s/n: АСВНА8000868, залишити зберігатися при матеріалах кримінального провадження. (т.2 а.с.224, т.3 а.с.149, 155, 158, т.5 а.с.205, т.6 а.с.76, 136, 138, 147, 167)
		Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом`янський районний суд м. Києва протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу було подано, а у разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, і його копія після проголошення негайно вручається обвинуваченому та прокурору.
		Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній у судовому засіданні.
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...