Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/16871/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 20.01.2015. Зареєстровано: 21.01.2015. Забезпечено надання загального доступу: 26.01.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		         
		 
		Справа № 357/16871/14-ц
		2/357/446/15 
		Категорія 29 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		13 січня 2015 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
		головуючого судді -     Голуб А. В. ,
		при секретарі -         Руденко Н. Е.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Біла Церква в залі суду №4 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" про стягнення страхового відшкодування, моральної шкоди та пені,-     
		В С Т А Н О В И В :
		 Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом та посилалася на те, що 18.03.2014 року близько 21 години вона переходила проїжджу частину дороги на перехресті вул. Київської та вул. Глиняної у місті Біла Церква, де на неї скоїв наїзд автомобіль Renault Kangoo державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3. Позивачка вказувала на те, що з 18.03.2014 року по 09.04.2014 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Білоцерківської міської лікарні № 2 з діагнозом: закритий багато осколковий перелом кісток правої гомілки з зміщенням відломків, перелом лонної та сідничної кісток тазу справа з зміщенням, пневмоторакс справа, закрита черепно-мозгова травма, струс головного мозку, забійні рани голови справа, вона перенесла хірургічні операції і була виписана на амбулаторне лікування під нагляд травматолога, терапевта, невропатолога за місцем проживання та з рекомендацією ходити на милицях протягом 2,5 місяців. Позивачка також вказувала на те, що з 05.06. 2014 року по 17.06.2014 року вона знаходилася на стаціонарному лікуванні в неврологіч ному відділенні Білоцерківської міської лікарні №1. Позивач посилалася на те, що ДТП виникла по вині водія ОСОБА_3, який порушив п.п. 1.3, 1.5, 12.2, 12.3 ПДР України. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 11.06.2014 року ОСОБА_3 був звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч.1 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням винного з потерпілим і кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 було закрито. Цивільна відповідальність водія ОСОБА_3 була застрахована полісом обов'язкового страхування АС/5309242 від 27.06.2013 року з терміном дії до 26.06.2014 року, що виданий Білоцерківською філією ПАТ «УСК «Гарант-Авто» а тому позивачка 07.07.2014 року звернулася до страховика з письмовою заявою про страхове відшкодування. 08.09.2014 року страховик ПАТ «УСК «Гарант-Авто» затвердив страховий акт № 000019875/01, яким визнав заподіяння позивачці шкоди внаслідок ДТП страховим випадком і визначив розмір належного позивачці страхового відшкодування в сумі 7 364,17 грн. та вказав, що страхове відшкодування буде перераховано на банківський рахунок позивачки. Страховик ПАТ "УСК "Гарант-Авто" повинен був виплатити позивачці страхове відшкодування не пізніше 06.10.2014 року, але до даного часу відповідач страхове відшкодування позивачці не виплатив, а тому позивачка вважає, що відповідач має сплатити їй пеню за період з 06.10.2014 року по 25.11.2014 року в сумі 265,11 грн. Також позивачка вказувала на те, що їй була заподіяна моральна шкода в розмірі 5 000,00 грн. Позивачка просила в судовому порядку стягнути з відповідача на її користь 7 364,17 грн. страхового відшкодування, 5 000,00 грн. моральної шкоди та 265,11 грн. пені за період з 06.10.2014 року по 25.11.2014 року, а всього 12 629,28 грн.
		Позивачка в судовому засіданні надала суду заяву про уточнення своїх позовних вимог та просила стягнути з відповідача Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" на користь позивачки 7 364,17 грн. страхового відшкодування, 541,92 грн. пеню за період з 06.10.2014 року по 13.01.2015 року, 537,58 грн. інфляційні втрати. 
		Позивачка в судовому засіданні підтримала свої уточнені позовні вимоги.  
		Представник відповідача ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" позов визнала в повному обсязі. 
		Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
		Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
		Так, по справі встановлено, що 18.03.2014 року близько 21 години ОСОБА_3 керував технічно справним автомобілем «Renault Kangoo» д.н. НОМЕР_1 та рухався по вул. Київській в м. Біла Церква Київської області, напроти приміщення 33/3 в напрямку вул. Я. Мудрого в м. Біла Церква, в порушення вимог п. 1.3 Правил дорожнього руху України, згідно якому учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути ввічливими, п.1.5 ПДР України, згідно якому дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров»ю громадян, завдавати матеріальних збитків, п.12.2 ПДР України, згідно якому у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, п.12.3 ПДР України згідно якому у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об»їзду перешко ди, невірно оцінив дорожні умови та дорожню обстановку, проявив неуважність виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1, яка перетинала проїжджу частину дороги зліва направо відносно руху автомобіля «Renault Kangoo д.н. НОМЕР_1, у результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_1 отримала тілесні пошкодження: закриті переломи обох кісток правої гомілки, правої лонної та сідничної кісток; струс головного мозку; рани на лобі та потиличній області справа, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Наведене підтверджується поясненнями учасників процесу, копією ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.06.2014 року по справі № 357/7062/14-к 1-кп/357/485/14, матеріалами справи.
		Відповідно до ухвали Білоцерківського міськрайонного суду від 11.06.2014 року по справі № 357/7062/14-к 1-кп/357/485/14 ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв"язку з примиренням винного з потерпілим, та кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 закрито. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридич ної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. 
		Згідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		А як передбачено ч.5 цієї статті, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		Згідно до ч. 1 п.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
		Отже, як слідує з вищенаведеного, вказана ДТП мала місце з вини ОСОБА_3 і таким чином, саме ОСОБА_3, з вини якої сталася дана ДТП, є відповідальним за спричинену позивачці в результаті ДТП шкоду.
		Але, як встановлено судом, 27.06.2013 року між Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" та ОСОБА_3 було укладено поліс № АС/5309242 обов"язкового страхування цивільно-правової відпові дальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого страховик несе відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом), при цьому страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 100  000 грн., а за шкоду, заподіяну майну - 50 000 грн., розмір франшизи 0,00 гривень. Це слідує з копії полісу № АС/5309242, строк дії якого до 26.06.2014 року включно.
		Згідно полісу забезпечений транспортний засіб - автомобіль марки «Renault Kangoo» д.н. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3 під час ДТП. 
		Правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", яка являється страховою компанією, регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
		Статтею 6 даного Закону передбачено, що страховим випадком є дорожньо-тран спортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за   шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
		Згідно до п.1.4 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається пра вомірним,   якщо   інше   не   встановлено законом або рішенням суду.
		Згідно до ст. 22   п. 22.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі,   відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок   дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
		Згідно до п. 23.1. ст. 23 вищевказаного Закону, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов"язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потер пілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцт вом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
		В п. 24.1. ст. 24 вищевказаного Закону зазначено, що у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та прид банням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров"я. 
		В п. 9.1. статті 9 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", вказано, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
		А в п. 9.3. статті 9 вищевказаного Закону зазначено, що розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпі лого.
		Згідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати /страхового відшкодування/ для повного відшкодуван ня завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою /страховим відшкодуванням/.
		Таким чином, 18.03.2014 року мав місце страховий випадок, а тому цивільну відпові дальність за шкоду, заподіяну позивачу ОСОБА_1 в ДТП, згідно із нормами Цивільного кодексу України, Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та умовами страхового полісу повинно нести Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в межах ліміту відповідальності, а ОСОБА_3 має нести відповідальність тільки в тому випадку, коли страхової виплати буде недостатньо для повного відшкодування завданої в ДТП шкоди.
		З матеріалів справи, та із ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.06.2014 року також вбачається, що внаслідок ДТП позивачка ОСОБА_1 отримала наступні тілесні ушкодження: закриті переломи обох кісток правої гомілки, правої лонної та сідничної кісток; струс головного мозку; рани на лобі та потиличній області справа, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
		В судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_1 у зв"язку з отриманням тілесних ушкоджень середньої тяжкості під час вищевказаної ДТП знаходилася на стаціонарному лікуванні: у травматологічному відділенні Білоцерківської міської лікарні №2 з 18.03.2014 року по 09.04.2014 року, та у неврологічному відділенні Білоцерківської міської лікарні №1 з 05.06.2014 року по 17.06.2014 року.   
		Судом було встановлено, що в результаті вказаної ДТП було заподіяно шкоду здоров"ю позивачки ОСОБА_1 Так позивачкою було витрачено на придбання ліків під час стаціонарного лікування у Білоцерківській міській лікарні №2, та у Білоцерківській міській лікарні №1 суму 7 364,17 грн. 
		Згідно до ст. 36 п. 36.1. вказаного Закону, страховик (у випадках, передбачених стат тею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. У п. 36.2. ст. 36 вищевказаного Закону зазначено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення. В п. 36.4. ст. 36 вищезазначеного Закону вказано, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування). Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.
		В судовому засіданні було встановлено, що відповідно до ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних тран спортних засобів" відповідач ПАТ "УСК "Гарант-Авто" був повідомлений про вищевказану дорожньо-транспортну пригоду.
		Позивачка 07.07.2014 року зверталася до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування та до своєї заяви позивачка надавала відповідні документи.
		Також в судовому засіданні встановлено, що Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» було складено страховий акт №000019875/01, який був затверджений заступником начальника управління врегулювання страхових подій та контролю виплат Петроє К.І. 08.09.2014 року. Згідно до вказаного страхового акту сума страхового відшкодування ОСОБА_1 складає 7 364,17 грн.   
		Листом від 08.09.2014 року відповідачем було повідомлено позивачку про те, що розмір страхового відшкодування розраховано відповідно до Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та складає 7 364,17 грн. 
		В судовому засіданні встановлено, що до цього часу страхове відшкодування позивачу не виплачено, тоді як згідно приписів вищенаведених правових норм цю виплату страховик зобов'язаний був провести не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
		З вищенаведеного вбачається, що розмір шкоди заподіяної здоров"ю позивачки складає 7 364,17 грн., а розмір ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю і здоров"ю потерпілого складає 100 000 грн., а тому суд вважає, що з врахуванням положень ст. 1194 ЦК України, відповідач Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» повинне здійснити позивачці страхове відшкодування.
		На підставі вищевикладеного суд вважає, що з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» на користь позивачки необхідно стягнути шкоду, заподіяну здоров"ю позивачки в розмірі 7 364,17 грн.  
		Позивачка також просила стягнути з відповідача на її користь пеню за період з 06.10.2014 року по 13.01.2015 року в сумі 541,92 грн. на підставі ст. 36 п. 36.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". 
		Відповідно до ст. 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
		Згідно до ст. 36 п. 36.5. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. 
		Суд вважає, що саме з вини ПАТ "УСК "Гарант-Авто" не було виплачено позивачці своєчасно страхове відшкодування, а тому суд вважає, що з відповідача ПАТ "УСК "Гарант-Авто" на користь позивачки необхідно стягнути пеню в сумі 541,92 грн. за період з 06.10.2014 року по 13.01.2015 року.
		Крім вказаного, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь 537,58 грн. інфляційних втрат.   
		Згідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможли вість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошо вого зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути 537,58 грн. - інфляційні втрати за період прострочення відповідачем сплати страхового відшкодування за жовтень, листопад, грудень 2014 року.
		Всього з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути 8 443,67 грн.  
		Суд також вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави 243,60 грн. судового збору.
		На підставі вищевикладеного та ст.ст. 625,992,1166,1187,1188,1194 ЦК України, Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників назем них транспортних засобів", керуючись ст.ст.10,60,88,174,212-215,218 ЦПК України, суд,-
		В И Р І Ш И В :
		Позов задовольнити.
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" на користь ОСОБА_1 8 443,67 грн. та на користь держави 243,60 грн. судового збору.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголо шення.   
		Суддя                     А. В. Голуб

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...