Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/695/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 21.01.2015. Зареєстровано: 22.01.2015. Забезпечено надання загального доступу: 26.01.2015.
Дата набрання законної сили: 28.01.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 номер провадження справи  34/19/14
		     
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		          12.01.2015                                                                                         Справа №  908/695/14         
		Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.
		За участю представників: від позивача - не з'явився; від відповідача - ОСОБА_1, на підставі договору від 19.03.2014 р.
		Розглянув в судовому засіданні матеріали справи №  908/695/14,
		за позовом: Приазовської селищної ради Приазовського району Запорізької області (72401, Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське, вул. Леніна, буд. 5, скорочено Приазовська селищна рада);
		до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (72401, АДРЕСА_1, скорочено ФОП ОСОБА_2);
		про витребування майна з чужого незаконного володіння.
		Сутність спору: 
		Приазовською селищною радою Приазовського району Запорізької області заявлено позовні вимоги до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,128 га, яка розташована на території АДРЕСА_2.
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.03.2014 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/695/14, якій присвоєно номер провадження 34/19/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 19.03.2014 р. Розгляд справи відкладався на 28.03.2014 р., в судовому засіданні 28.03.2014 р. оголошено перерву до  01.04.2014 р.
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.04.2014 р., призначено  по справі № 908/695/14 судову земельно-технічну експертизу, проведення експертизи доручено експертам Дніпропетровського науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, 17, офіс 361), зобов'язано позивача по справі здійснити оплату за проведення судової земельно-технічної експертизи. Провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової земельно-технічної експертизи та надходження її висновку до господарського суду Запорізької області.
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.04.2014 р. поновлено провадження у справі № 908/695/14 з 06.05.2014 р., призначено судове засідання на 06.05.2014 р., від сторін витребувано зазначені в клопотанні судового експерта Дніпропетровського науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, яке надійшло на адресу господарського суду Запорізької області 23.04.2014 р., про надання додаткових матеріалів для проведення судової земельно-технічної експертизи.
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.05.2014 р., розгляд справи відкладено на 16.05.2014 р.
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.05.2014 р. задоволено заяву судового експерта Дніпропетровського науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про надання додаткових матеріалів для проведення судової земельно-технічної експертизи, направлено експерту надані сторонами додаткові матеріали, провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової земельно-технічної експертизи та надходження її висновку до господарського суду Запорізької області.
		01.07.2014 р. до канцелярії господарського суду Запорізької області від судового експерта Дніпропетровського науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшло клопотання, в якому він зазначає, що 21.05.2014 р. до Дніпропетровського НДІСЕ надійшли додаткові матеріали для виконання судової земельно-технічної експертизи № 1077-14 по справі № 908/695/14 за позовом Приазовської селищної ради Приазовського району Запорізької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.08.2014 р задоволено частково заяву судового експерта Дніпропетровського науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про надання додаткових матеріалів для проведення судової земельно-технічної експертизи, направлено експерту надані сторонами додаткові матеріали, провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової земельно-технічної експертизи та надходження її висновку до господарського суду Запорізької області.
		08.12.2014 р. до господарського суду Запорізької області від судового експерта Дніпропетровського науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов висновок комісійної судової земельно-технічної експертизи № 2563-14 від 17.11.2014 р. з матеріалами справи № 908/695/14.
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.12.2014 р. поновлено провадження у справі № 908/695/14 з 24.12.2014 р., призначено судове засідання на 24.12.2014 р.
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.12.2014 р. розгляд справи відкладено до 12.01.2015 р.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.09.1999 р. між Приазовською селищною радою (Орендодавець, Позивач) і приватним підприємцем ОСОБА_2 (Орендар, Відповідач) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір-1), згідно з п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_2, поблизу автотраси Ростов - Одеса, біля джерела «Гук». В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,12 га земель загального користування, згідно з планом, що є невід'ємною частиною цього договору. Зазначена земельна ділянка передається в оренду для благоустрою, реконструкції дренажу, наведення порядку, розміщення торгівельних місць. Пунктом 2 вищевказаного Договору-1 передбачений строк дії договору - 20 років з моменту набрання ним чинності, тобто реєстрації в Приазовському районному відділі земельних ресурсів. Вказаний договір був посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі правочинів за № 965 03.09.1999 року (копія додається). 02.12.2003 року між позивачем та відповідачем щодо тієї самої ділянки було укладено новий договір оренди №80 (Договір-2), який містив нові умови, обумовлені сторонами, щодо передання Орендарю в користування земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_2, поблизу автотраси Ростов - Одеса, біля джерела «Гук» (далі - земельна ділянка). ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Відтак, враховуючи, що 02.12.2003 року, під час існування у сторін зобов'язань, що випливають з договору оренди земельної ділянки від 03.09.1999 року, ними було укладено новий договір оренди щодо того самого об'єкту, та з огляду на неможливість одночасного існування двох різних правочинів щодо одного предмету договору, сторони домовились про заміну первісного зобов'язання новим, тобто відбулась новація договору, а отже зобов'язання сторін за договором від 03.09.1999 року припинились 02.12.2003 року, у зв'язку з виникненням нових зобов'язань. Крім того, з огляду на приписи ст. 7 ЦКУ, за усталеними звичаями ділового обороту всі нові домовленості сторін щодо врегулювання певних правовідносин між ними скасовують усі попередні домовленості між цими ж сторонами. Пунктом 2.1 Договору-2 передбачено, що договір укладається на термін З роки і набуває чинності з дня його державної реєстрації в Приазовському районному відділі земельних ресурсів. На виконання досягнутих сторонами домовленостей, а також з урахуванням вимог чинного на той час законодавства, 02.12.2003 року Договір-2 було зареєстровано у Приазовському районному відділі земельних ресурсів за реєстраційним № 80, а також в Приазовській селищній раді Приазовського району Запорізької області під реєстраційним № 59, що підтверджується відміткою на самому договорі. Отже, Договір-2 набув чинності 02.12.2003 року і припинив дію 02.12.2006 року. Відповідачем виконувався встановлений Договором-2 обов'язок по сплаті орендної плати, що підтверджується виписками з рахунків позивача за період січень 2004 року - лютий 2007 року, за який Відповідач оплатила послуги з оренди на загальну суму 7346 грн. 29 коп. Позивач звертає також увагу суду на те, що з призначення платежів, які здійснювались Відповідачем у вказаний період, чітко вбачається, що орендна плата вносилась саме на виконання умов Договору-2, тобто відповідач своїми діями підтвердила досягнення домовленості між сторонами про припинення попереднього договору 1999 року та зобов'язань за ним та виникнення нового зобов'язання на підставі договору № 80 від 02.12.2003 року. Як вбачається зі змісту Договору-2, він не передбачає строків повернення земельної ділянки, що є об'єктом оренди згідно Договору. Відтак, до вказаних правовідносин сторін підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 530 ЦКУ, тобто земельна ділянка має бути повернута відповідачем позивачу у 7-денний строк з моменту отримання відповідної вимоги позивача про її повернення. Позивач направив відповідачу вимогу про повернення спірної земельної ділянки, яка була отримана відповідачем 02.01.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Отже, відповідач зобов'язаний був повернути належну позивачу земельну ділянку у строк до 10.01.2014 року. Однак, станом на дату подання цього позову земельна ділянка її власнику - позивачу повернута не була, що свідчить про порушення відповідачем зобов'язання, що випливає з Договору-2.
		Представник позивача по справі, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в попередніх засіданнях підтримував заявлений позов просив його задовольнити.
		ФОП ОСОБА_2, відповідач по справі, і відзивах на позов вказує, що предметами договору № 695 оренди земельної ділянки від 03.09.1999 р. (зареєстрований у Приазовському районному відділі земельних ресурсів, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 03 вересня 1999 р. вчинений запис за № 2) та договору оренди земельної ділянки від 02.12.2003 р. (зареєстрований у Приазовському районному відділі земельних ресурсів, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 02 грудня 2003 р. вчинений запис за № 80) є різні земельні ділянки площею 0,12 га та 0,128 га. Згідно відповіді відділу Держземагенства у Приазовському районі Запорізької області № 273/02-08 від 06.03.2014 р. конфігурація та лінійні проміри земельних ділянок не співпадають, що беззаперечно підтверджує різність цих ділянок. Встановити місця перетину та площі накладення земельних ділянок неможливо. Згідно відповіді відділу Держземагенства у Приазовському районі Запорізької області № 272/02-08 від 06.03.2014 р. скасування державної реєстрації договору оренди № 2 від 03.09.1999 р. з моменту реєстрації і до 01.01.2013 р. з будь-яких підстав не здійснювалося, що свідчить про чинність договору оренди. Доданий до позовної заяви договір оренди земельної ділянки № 80 від 02.12.2003 р. не містить жодних відомостей про наявність на момент укладення договору хоч якогось первісного зобов'язання з приводу оренди земельної ділянки площею 0,128 га та про те, що договір № 80 є заміною будь-якого первісного зобов'язання. До сьогоднішнього дня розірвання договору оренди № 2 від 03.09.1999 р. не відбулося, про що свідчить наявність відомостей у Державному земельному кадастрі про реєстрацію цього договору оренди (лист відділу Держземагенства у Приазовському районі Запорізької області № 272/02-08 від 06.03.2014 р. та сам договір оренди). Не відбулася також і зміна договору, оскільки відповідні зміни до реєстраційних записів не внесені. При цьому, якби договір № 80 був новацією по відношенню до договору № 2, то він не мав би такого реєстраційного номеру, а був би зареєстрований під № 2, оскільки не був би новим зобов'язанням, а лише зміною раніше існуючого. Це ж підтверджується і фактичними діями самої селищної ради, яка листом № 294 від 05.03.2013 р. пропонувала ФОП ОСОБА_2 змінити умови договору оренди № 2 від 03.09.1999 р., тобто фактично визнала чинність договору станом на березень 2013 р. Позиція ФОП ОСОБА_2 щодо законності та чинності договору оренди № 2 від 03.09.1999 р. повністю підтверджена: рішенням господарського суду Запорізької області № 5009/3588/12 від 01.11.2012 р.; рішенням господарського суду Запорізької області № 5009/3726/12 від 01.11.2012 р.; рішенням господарського суду Запорізької області № 908/1628/13 від 04.07.2013 р.; рішенням господарського суду Запорізької області № 5009/4833/12 від 11.03.2013 р. Крім того, що позовні вимоги суперечать чинному законодавству та є безпідставними, за вказаними вимогами пропущений строк позовної давності. Відповідно до ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Договір оренди № 2 від 03.09.1999 року укладений у письмовій формі, нотаріально посвідчений та зареєстрований у встановленому законом порядку. Отже, будь-яка зміна чи припинення цього договору повинно бути вчинене у такій же формі (письмовий нотаріально посвідчений договір, зареєстрований у встановленому законом порядку). Договір № 80 від 02.12.2003 року нотаріально не посвідчений. Виходячи з положень ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі «додержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Отже, якщо навіть розглядати договір № 80 від 02.12.2003 року як новацію договору № 2 від 03.09.1999 року, то цей договір є нікчемним і не може розглядатися як підстава виникнення, зміни чи припинення зобов'язань взагалі. Тим більше, що сам договір № 80 від 02.12.2003 року не містить жодних положень про зміну зобов'язань між сторонами, які раніше існували, і укладався в загальному порядку (виділення вперше в оренду нової земельної ділянки на загальних підставах). Крім того, відповідач зазначає, що господарським судом Запорізької області 19 березня 2014 року розглянута справа № 908/454/14 за позовом Приазовської селищної ради до ФОП ОСОБА_2 про зобов'язання повернути земельну ділянку шляхом її звільнення. В задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. У справі № 908/454/14 та у справі № 908/695/14 позивачем є Приазовська селищна рада, відповідачем - ФОП ОСОБА_2, тобто у спорах в зазначених справах беруть участь ті самі сторони. Позовна заява у справі № 908/454/14, за винятком формулювання позовної вимоги, повністю ідентична позовній заяві у справі № 908/695/14, тобто позов хоча і з іншою позовною вимогою, але заявлений за тими ж обставинами. Всі факти, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, вже досліджені судом у вказаній справі і їм надана належна правова оцінка. Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Таким чином, крім викладених у відзивах обґрунтувань заперечень проти позову, всі факти, за якими заявлені позовні вимоги, вже досліджені судом і їм надана оцінка, у зв'язку з чим ці факти не доводяться знову.
		Представник відповідача підтримав заявлені відзиви, проти задоволення позову заперечив в повному обсязі.
		За клопотанням представника відповідача розгляд заяви здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
		У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд
		ВСТАНОВИВ:           
		03.09.1999 р. Приазовською селищною радою (орендодавець) та ПП ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянку, згідно розділу 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку площею 0,12 га земель загального користування (згідно із планом, що є невід'ємною частиною цього договору) розташовану у АДРЕСА_2, поблизу автотраси Ростов-Одеса, біля джерела "Гук". Земельна ділянка передається в оренду для благоустрою, реконструкції дренажу, розміщення торгівельних місць. 
		Відповідно до розділу 2 договору від 03.09.1999 р., він укладений на строк 20 років і набирає чинності з моменту його реєстрації в Приазовському районному відділі земельних ресурсів. Передача земельної ділянки провадиться на підставі акту у двохденний строк. 
		Згідно розділу 5 договору від 03.09.1999 р., разі припинення, або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути земельну ділянку у стані не гіршому у порівнянні із тим, в якому він одержав її в оренду. 
		02.12.2003 р. Приазовською селищною радою (орендодавець) та ПП ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянкиНОМЕР_1 (далі договір № 80). 
		Згідно п. 1.1 договору № 80 орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 0,128 га, яка розташована на території АДРЕСА_2 Приазовської селищної ради у стані придатному для її цільового призначення.
		Цільове призначення земельної ділянки - для благоустрою, реконструкції дренажу, розміщення торгівельних місць, наведення порядку (п. 1.3. договору № 80). 
		Пунктом 2.1. договору № 80 договору сторони визначили, що договір укладається на термін 3 роки і набуває чинності з дня його державної реєстрації в Приазовському районному відділі земельних ресурсів.  
		Згідно п. п. 5.1-5.2 договору № 80 у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцю земельну ділянку у стані не гіршому у порівнянні з тим, в якому він одержав її в оренду. Повернення земельної ділянки оформлюється актом прийому-передачі. 
		Договір № 80 зареєстрований у Приазовському районному відділі земельних ресурсів Приазовського району Запорізької області, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 02.12.2003 р. Також зазначений вище договір зареєстровано у Приазовській селищній раді Запорізької області, про що у книзі реєстрації договорів оренди 02.12.2003 р. вчинено запис за відповідним реєстраційним номером. Земельну ділянку передано за актом приймання-передачі.
		Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
		Правовідносини сторін є господарськими.
		Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена  сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. 
		Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
		1) визнання права;
		2) визнання правочину недійсним;
		3) припинення дії, яка порушує право;
		4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
		5) примусове виконання обов'язку в натурі;
		6) зміна правовідношення;
		7) припинення правовідношення;
		8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
		9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
		10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
		Отже, захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням передбачених цивільним законодавством способів захисту. 
		Способи, за допомогою яких цивільне право забезпечує захист відносин власності, є за своєю юридичною природою неоднорідними і поділяються на кілька груп. Як правило заходи, що забезпечують захист відносин власності, поділяються на речово-правові та зобов'язально-правові. Речово-правові заходи спрямовані безпосередньо на захист права власності (та обмежених речових прав) як абсолютного права. Вони захищають право власника на володіння, користування та розпорядження майном, яке є індивідуально-визначеним та існує у натурі за умови, що порушення права власності не пов'язано з невиконанням зобов'язань, які існували між власником та особою, що порушила його право. До речово-правових заходів традиційно належать позов власника про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), позов про захист права власності від порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння (негаторний позов), позов про визнання права власності. Зазначені позови є абсолютними, оскільки спрямовані на захист абсолютного права власника та можуть бути заявлені до будь-якої третьої особи, яка порушила або не визнає права власника. Вказані заходи протиставляються зобов'язально-правовим заходам захисту відносин власності, які на відміну від речово-правових, застосовуються у випадках, коли власник пов'язаний з правопорушником зобов'язальними відносинами. Отже, за умови наявності між власником та правопорушником зобов'язальних відносин, що виникли з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України, речово-парові заходи захисту відносин власності застосовані бути не можуть.
		Предметом позову у даній справі є вимога про витребування майна з чужого  незаконного володіння у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - земельної ділянки площею 0,128 га, яка розташована на території АДРЕСА_2.
		Таким чином, позивачем у даній справі заявлено віндикаційний позов, який врегульовано нормами речово-правових відносин, зокрема глави 29 Цивільного кодексу України.
		Фактично ж між сторонами у даній справі виник спір, який врегульовано норами зобов'язальних відносин, оскільки однією з підстав позову у даній справі визначено припинення договору від 03.09.1999 р. та договору № 80.
		З огляду на викладене належним способом захисту у спірних правовідносинах є вимога про зобов'язання повернути земельну ділянку.
		Таким способом захисту позивач і скористався про що свідчить розгляд справи № 908/454/14 господарським судом Запорізької області, за позовом Приазовської селищної ради до ФОП ОСОБА_2 про зобов'язання повернути земельну ділянку шляхом її звільнення.
		Згідно п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р. господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.
		Отже, позовні вимоги, у визначений спосіб захисту по цій справі, не підлягають задоволенню.
		Посилання відповідача на застосування ст. 35 ГПК України суд не може прийняти до уваги, оскільки рішення господарського суду Запорізької області від 19.03.2014 р. № 908/454/14 було оскаржено в апеляційному порядку та не набрало законної сили. Відсутні у суду і підстави для застосування п. 2 ч. 1 ст. 62, п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки предмет спору у даній справі є відмінним від вимоги заявленої по справі № 908/454/14.
		Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
		Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		ВИРІШИВ:
		В задоволенні позову відмовити.
		Повне рішення складено 17.01.2014 р.
		 
		 
		   Суддя                                                                                А.О. Науменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...