Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-40035св14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.01.2015. Забезпечено надання загального доступу: 26.01.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		У х в а л а  
		іменем  україни
		 
		14 січня 2015  рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: 
		головуючого:                      Дьоміної О.О., 
		суддів:                                         Коротуна В.М.,                                        Ступак О.В.,                                                                                           Парінової І.К.,                   Штелик С.П., 
		 
		розглянувши в судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Макарівське лісове господарство» до Київської обласної державної адміністрації, Макарівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконними і скасування розпоряджень, державних актів на право власності на землю, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_1, до якої приєднався ОСОБА_2, на рішення апеляційного суду Київської області від                    07 жовтня 2014 року, 
		в с т а н о в и л а: 
		У травні 2014 року заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Макарівське лісове господарство»  звернувся до суду з позовом до Київської обласної державної адміністрації, Макарівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконними і скасування розпоряджень, державних актів на право власності на землю, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,  обґрунтовуючи вимоги  тим, що розпорядженнями Київської обласної державної адміністрації  було передано спірні земельні ділянки у власність відповідачів, поза межами її повноважень, оскільки передача вказаних земельних ділянок лісового фонду, які було вилучено у Державного підприємства «Макарівське лісове господарство», мало здійснюватися Кабінетом Міністрів України, так як відноситься до його повноважень. 
		Рішенням Макарівського районного суду Київської області від                    27 червня 2014 року, у задоволенні позову було відмовлено. 
		Рішенням апеляційного суду Київської області від 07 жовтня            2014 року, рішення суду першої інстанції скасовано та у справі ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано незаконними і скасовано розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 28.09.2007 року № 913 «Про припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельної ділянки». 
		Визнано незаконними і скасовано розпорядження голови Київської обласної державної  адміністрації від 28.09.2007 року № 914 «Про припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельної ділянки». 
		Визнано незаконними і скасовано розпорядження голови Київської ОДА від 28.09.2007 року № 915 «Про припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельної ділянки».
		Визнано незаконними і скасовано розпорядження голови Київської ОДА від 28.09.2007 року № 916 «Про припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельної ділянки».
		Визнано незаконними і скасовано розпорядження голови Київської ОДА від 28.09.2007 року № 917 «Про припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельної ділянки».
		Визнано незаконними і скасовано розпорядження голови Київської ОДА від 28.09.2007 року № 918 «Про припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельної ділянки».
		Визнано незаконним і скасовано розпорядження голови Макарівської районної  державної  адміністрації  від 08.10.2007 року «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для безоплатної передачі у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в межах Копилівської сільської ради» №№ 3822, 3823, 3824, 3825, 3826, 3827 та розпорядження голови Макарівської районної  державної  адміністрації  від 25.10.2007 року № 4056 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам України для ведення особистого селянського господарства в межах Копилівської сільської ради».
		Визнано незаконним і скасовано розпорядження голови Макарівської районної  державної  адміністрації  № 2507 від 02.07.2008 року «Про зміну цільового призначення земельної ділянки на землі для ведення індивідуального садівництва громадянину ОСОБА_3 в межах Копилівської сільської ради»;
		Визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані 19.01.2010 року  на  ім'я ОСОБА_3: серії ЯК № 741124 (кадастровий номер 3222783200:05:016:0040), серії ЯК № 741123 (кадастровий номер 3222783200:05:016:0041), серії ЯК № 741122   (кадастровий номер  3222783200:05:016:0039), з відміткою про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_2;
		Визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані 19.01.2010 року на  ім'я  ОСОБА_1: серії ЯК № 777209 (кадастровий номер 3222783200:05:016:0043), серії ЯК № 777211   (кадастровий номер 3222783200:05:016:0044), серії ЯК № 777210 (кадастровий номер 3222783200:05:016:0042), з відміткою про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_2;
		Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки, площею 0,2160 га (кадастровий номер 3222783200:05:016:0043), площею 0,9508 га (кадастровий номер 3222783200:05:016:0044), ринкова вартість яких становить                          679 094,4 грн.; 
		Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_2 земельні ділянки: площею 0,5732 га (кадастровий номер 3222783200:05:016:0042), площею 1,3189 га (кадастровий номер 3222783200:05:016:0039), ринкова вартість яких становить                 807 340,63 грн.; 
		Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_3 земельні ділянки: площею 0,5018 га (кадастровий номер 3222783200:05:016:0040), площею 1,6593 га (кадастровий номер 3222783200:05:016:0041), ринкова вартість яких становить              1167934,6 грн.
		Визнано за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності та за ДП «Макарівський лісгосп» право користування на земельні ділянки, загальною площею 5,22 га (кадастрові номери земельних ділянок 3222783200:05:016:0039, 3222783200:05:016:0040, 3222783200:05:016:0041, 3222783200:05:016:0042, 3222783200:05:016:0043, 3222783200:05:016:0044), що розташовані на території Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, загальна ринкова вартість яких становить                               2 654 369,6 грн. 
		У касаційній скарзі ОСОБА_4, яка діє в інтересах               ОСОБА_1, до якої приєднався ОСОБА_2,  просять скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції,  посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. 
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. 
		 
		Відмовляючи в задоволенні позову,  суд   першої  інстанції  виходив із безпідставності позовних вимог. 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з наявності підстав для задоволення позовних вимог. 
		 
		Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.
		 
		Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. 
		Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. 
		Зазначеним вимогам закону рішення апеляційної інстанції не відповідає.
		 
		Судами встановлено, що 28  вересня 2007 року головою  Київської обласної державної адміністрації  прийняті розпорядження за  №№ 913-918 «Про припинення користування та зміну цільового призначення земельної ділянки», якими затверджено Проекти землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП «Макарівське лісове господарство» та переведення земельної ділянки площею  по 0,85 га із земель лісогосподарського призначення до категорії земель сільськогосподарського призначення на території Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області,   розроблені  ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на підставі дозволів Київської обласної державної адміністрації від 27.07.2007 року №№ 11-22-15341, 11-22-15344, 11-22-15340, 11-22-15345, 11-22-15343, 11-22-15342.
		Також вказаними розпорядженнями припинено право постійного користування ДП «Макарівське лісове господарство» земельною ділянкою лісогосподарського призначення (Бишівське лісництво, квартал 7) загальною площею 5,22 га у межах Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області та змінено цільове призначення цих   земельних ділянок із земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення та віднесено їх до земель запасу.
		На виконання вказаних розпоряджень 08 жовтня 2007 року розпорядженнями Макарівської районної державної адміністрації «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для безоплатної передачі у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в межах Копилівської сільської ради» №№3822-3827, надано дозвіл на проведення робіт по розробці технічної документації із землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Копилівської сільської ради ОСОБА_1,           ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2 (кожному по                0,87 га).
		На підставі даних розпоряджень та договору № 8546 від                   11.10.2007 року, укладеного між ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та ОСОБА_2, розроблено відповідний проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність шести громадянам для ведення особистого селянського господарства в межах Копилівської сільської ради.  
		Розпорядженням Макарівської районної державної адміністрації від              25 жовтня 2007 № 4056 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам України для ведення особистого селянського господарства в межах Копилівської сільської ради» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність шести громадянам для ведення особистого селянського господарства в межах Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області.
		Цим же розпорядженням земельні ділянки загальною площею 5,22 га передано безоплатно у приватну власність шести громадянам України для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Копилівської сільської ради відповідно до списку,  що  додається  до  розпорядження.
		05 листопада 2007 року на підставі зазначеного розпорядження Макарівської районної державної адміністрації  отримали державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,87 га кожен на території Копилівської сільської ради Макарівського району такі особи: ОСОБА_1 (серія ЯЖ № 041939 кадастровий номер 3222783200:05:016:0027); ОСОБА_2 (серія ЯЖ                № 041942 кадастровий номер 3222783200:05:016:0029); ОСОБА_5 (серія ЯЖ № 041940 кадастровий     номер 3222783200:05:016:0028); ОСОБА_7 (серія ЯЖ № 041941 кадастровий     номер 3222783200:05:016:0029); ОСОБА_8 (серія ЯЖ №041943 кадастровий   номер 3222783200:05:016:0031); ОСОБА_6 (серія ЯЖ № 041938 кадастровий номер 3222783200:05:016:0032).
		У подальшому ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_7, на підставі договорів купівлі-продажу №№ 318, 327, 330 від 21 січня                      2008 року, № 172 від 22 січня 2008 року  відчужили свої земельні ділянки на користь ОСОБА_3 
		21 серпня 2008 року  на підставі розпорядження Макарівської районної державної адміністрації  № 2507 від 02 липня  2008 року ОСОБА_3  видано державний акт на право власності на зазначені вище земельні ділянки, площею 3,48 га  зі зміненим цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва (кадастровий номер 3222783200:05:016:0034).
		На підставі рішення ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки його земельну ділянку, площею 3,48 га розділено на три земельні ділянки: площами 1,3189 га, 0,5019 га та 1,6592 га та 19  січня 2010 року видано останньому нові державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки: серія ЯК № 741122 (кадастровий номер 3222783200:05:016:0039), серія ЯК № 741124 (кадастровий номер 3222783200:05:016:0040), серія                 ЯК № 741123 (кадастровий номер 3222783200:05:016:0041).
		01 лютого 2010 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 357 відчужено земельну ділянку площею 1,3189 га  (кадастровий номер 3222783200:05:016:0039) на користь ОСОБА_2, про що згідно з п. 3.1 цього ж договору на державному акті про право власності на земельну ділянку серії ЯК № 741122  проставлено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_2
		21 січня 2008 року ОСОБА_8 та ОСОБА_6 за договором купівлі- продажу №№ 321, 324 продали земельні ділянки ОСОБА_1
		05 листопада 2008 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на зазначені вище земельні ділянки, площею 1,74 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 3222783200:05:016:0033).
		На підставі рішення ОСОБА_1 про поділ земельної ділянки останній розділено її земельну ділянку, площею 1,74 га на три земельні ділянки: площами 0,5732 га, 0,2160 га та 0,9508 га. та видано нові державні акти на право власності на зазначені ділянки: серія ЯК № 777210 (кадастровий номер 3222783200:05:016:0042), ЯК № 777209 (кадастровий номер 3222783200:05:016:0043), серія ЯК № 777211 (кадастровий номер 3222783200:05:016:0044).
		01 лютого 2010 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 356 відчужено земельну ділянку, площею 0,5732га з кадастровим номером 3222783200:05:016:0042 на користь ОСОБА_2, про що згідно з п. 3.1 цього ж договору на державному акті про право власності на земельну ділянку серія ЯК № 777210  проставлено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_2
		Власниками спірних земельних ділянок  є ОСОБА_1 (земельні ділянки площами 0,9507 га та 0,2159 га), ОСОБА_3 (земельні ділянки площами 1,6592 га та 0,5018 га) та ОСОБА_2 (земельні ділянки площами 0,5732 га та 1,3189 га).
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, відповідно до ч. 2 ст. 3 Земельного Кодексу України регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
		Повноваження державних адміністрацій з питань земельних і лісових відносин визначаються Законом України «Про місцеві державні адміністрації», земельним та лісовим законодавством.
		 
		Відповідно ж до ст. 31 Лісового кодексу України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень обласної державної адміністрації у сфері лісових відносин віднесено, у тому числі, передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припинення права користування ними.
		Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин визначені ст. 13 Земельного кодексу України, ст. 27 Лісового Кодексу України, до яких, зокрема, належить передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як гектар, що перебувають у державній власності.
		Стаття 57 Лісового кодексу України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства.
		Відповідно до ч. 1 цієї статті в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.
		Згідно із ч. 6 ст. 149 Земельного Кодексу України обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених ч. ч. 5, 9 цієї статті.
		Відповідно до ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України, (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси - площею понад 1 га для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених ч.ч. 5-8 цієї статті, та у випадках, визначених ст. 150 цього Кодексу
		Спірні земельні ділянки є землями лісового фонду, віднесені до категорії лісів І категорії, перебували у державній власності у користуванні ДП «Макарівське лісове господасртво» до прийняття оскаржуваних розпоряджень про їх вилучення та зміну цільового призначення, знаходилися за межами населених пунктів. 
		Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції належним чином не врахував, що припинення права постійного користування спірними земельними ділянками, так і передача їх у власність відповідачам віднесено до повноважень Київської обласної державної адміністрації, а не Кабінету Міністрів України оскільки жодна зі спірних земельних ділянок відповідачів не має площі 1 га і більше. Також судом апеляційної інстанції належним чином не враховано того, що позивачем не було доведено, той факт, що зазначені розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації спрямовані на розпорядження землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, які значно перевищують 1 га, та, які могли б свідчити про перевищення ним повноважень, передбачених законом. 
		Крім того, відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
		Проте, суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов та визнаючи за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності та за ДП «Макарівський лісгосп» право користування на земельні ділянки, загальною площею 5,22 га, що розташовані на території Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, не врахував вищевказаних вимог Перехідних положень Земельного кодексу України, якими зокрема передбачено, що землі за межами населеного пункту відносяться до державної власності і є підставою для визнання права власності на такі земельні ділянки за державою після присвоєння таким земельним ділянкам кадастрового номеру. 
		Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував те, що позовна давність за статтею 256 ЦК України - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Йдеться про те, що протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом.
		Згідно із статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Відповідно до ст. 261 ЦК України, початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права. 
		Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. 
		Для правильного застосування частини 1 статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. 
		Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом при ухваленні рішення у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права належним чином не встановлені, таке рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.              
		Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 
		у х в а л и л а :
		        
		Касаційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_1, до якої приєднався ОСОБА_2 задовольнити частково. 
		Рішення апеляційного суду Київської області від 07 жовтня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		        
		Головуючий                                         О.О. Дьоміна 
		Судді:                                                        В.М. Коротун                                                                                                   
		І.К. Парінова                                                        
		О.В. Ступак           
		С.П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...