Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/24792/14 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії.
Надіслано для оприлюднення: 26.01.2015. Зареєстровано: 26.01.2015. Забезпечено надання загального доступу: 27.01.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 Справа №  910/24792/14 19.01.15За позовом          Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія
		          "Київводоканал" 
		До          Комунального підприємства "Залізничне" Солом'янської районної в м.
		          Києві державної адміністрації 
		про          стягнення 1 518 443, 46 грн. 
		Суддя: Картавцева Ю.В. 
		 
		Представники: 
		від позивача          Мірошник М.М. - представник (дов. № 555 від 31.12.2014р.)
		від відповідача          Ядчишин О.В. - представник (дов. № 44-5/07 від 05.01.2015р.)
		 
		 
		СУТЬ СПОРУ:
		Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Залізничне" Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про стягнення заборгованості у розмірі 1518443,46 грн. (1 239 872, 09 грн. - основний борг, 135 531, 07 грн. - інфляційні втрати, 20 671, 78 грн. - 3% річних, 60 374, 92 грн. - пеня та 61 993, 60 грн. - штраф).
		Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати послуг за поставку питної води та прийняття стічних вод через приєднані мережі за договором №08208-А/2-09 від 01.04.2008 р., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 1 239 872, 09 грн.
		Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача 135 531, 07 грн. - інфляційні втрати, 20 671, 78 грн. - 3% річних, 60 374, 92 грн. - пеня та 61 993, 60 грн. штраф.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2014 р. порушено провадження у справі №910/24792/14, розгляд справи призначено на 01.12.2014 р.
		В судовому засіданні 01.12.2014 р. представник відповідача подав суду відзив на позов, відповідно до якого останній заперечує проти позову з підстав, зазначених у відзиві.
		У даному судовому засіданні представники сторін усно заявили клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з поданими матеріалами. Дане клопотання судом задоволено, у зв'язку з чим оголошено перерву до 15.12.2014 р.
		15.12.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача заперечення на відзив відповідача.
		У судовому засіданні 15.12.2014 р. представник позивача усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи. Дане клопотання судом задоволено, у зв'язку з чим судом оголошено перерву до 22.12.2014 р.
		18.12.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача пояснення по справі.
		У судовому засіданні 22.12.2014 р. представник відповідача подав суду клопотання про продовження терміну розгляду справи на більш тривалий строк, ніж встановлено ч. 1 ст. 69 ГПК України.
		Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання, про що виніс відповідну ухвалу. 
		У судовому засіданні 22.12.2014 р. оголошено перерву до 19.01.2015 р. о 17 год. 00 хв.
		17.01.2015 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача пояснення по справі, відповідно до яких останній наполягає на задоволенні позовних вимог.
		У судовому засіданні 19.01.2015 р. представник позивача підтримав позов в повному обсязі, представник відповідача заперечив проти позову в частині нарахувань щодо холодної води на підігрів.
		Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 19.01.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. 
		Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		01.04.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - позивач, постачальник) та Комунальним підприємством «Залізничне» Солом'янської районної в місті Києві ради (далі - відповідач, абонент) було укладено договір № 08208-А/2-09 на постачання питної води та приймання  стічних вод через приєднані мережі (далі - Договір). 
		Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому Постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України 01.07.1994 № 65, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за Договором.
		При цьому суд звертає увагу, що Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України 01.07.1994 № 65 втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку із введенням в дію нових Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190. 
		Згідно п. 2.1.1 Договору облік поставленої води здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.
		Зняття показань з водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг (п. 2.1.2 Договору).
		Відповідно до п. 2.1.4 Договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків. 
		Згідно п. 2.2.2 Договору, оплата вартості послуг здійснюється Абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення Постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента.
		За змістом п. 7.1. Договору, цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. При цьому договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна зі сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.
		Договірні правовідносини між сторонами регулюються Законом України «Про питну воду та питне водопостачання» (далі - Закон), сферу дії якого визначено статтею 2 Закону.
		Відповідно до ст. 2 Закону його дія поширюється на всі суб'єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води.
		ПАТ «АК «Київводоканал» є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом). При цьому, вода питна - вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству. На сьогоднішній день в Україні вимоги до якості питної води встановлені Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 № 400. 
		Відповідно до п. 2.1 розділу 2 вказаних ДСанПіН 2.2.4-171-10 вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода), - вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води. 
		Таким чином, позивач є виробником та постачальником, а відповідач - споживачем (згідно зі ст. 1 Закону споживач питної води - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб) послуг з постачання питної води, якість якої відповідає зазначеним ДСанПіН 2.2.4-171-10, та водовідведення. 
		Статтею 22 ЗУ «Про питну воду та питне водопостачання» встановлено обов'язок споживачів питної води своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до умов Договору та встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.
		Позивач вказує, що у період з 01.04.2013 р. по 30.06.2014 р. надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 10 883 469, 63 грн., а відповідач оплатив такі послуги лише у розмірі 9 644 847, 28 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 1 239 872, 09 грн., яку і просить стягнути позивач. Крім цього позивач також просить суд стягнути з відповідача 135 531, 07 грн. - інфляційних втрат, 20 671, 78 грн. - 3% річних, 60 374, 92 грн. - пені та 61 993, 60 грн. - штрафу.
		Відповідач заперечує проти позову з підстав того, що постачання холодної води на підігрів умовами спірного договору не передбачено, у відповідача на балансі відсутні будь-які теплові пункти, відповідачем було погашено спірну заборгованість у липні, серпні та вересні 2014 р., однак сплати були здійснені без призначення платежу. За таких обставин, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
		Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
		Внаслідок укладення договору між сторонами згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов'язки.
		Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського процесуального кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
		Відповідно до абзацу 2 пункту 1 ст. 193 Господарського кодексу України    до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
		Як встановлено судом, згідно з п. 7.1. Договору, цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. При цьому договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна зі сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.
		З огляду на відсутність заяви про припинення чи зміну умов Договору, суд вважає такий договір чинним протягом спірного періоду.
		Договір № 08208-А/2-09 на постачання питної води та приймання  стічних вод через приєднані мережі від 01.04.2008 р. за своєю природою є договором про надання послуг.
		Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. 
		Згідно з приписами ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
		З наведеного вбачається, що підставою для отримання оплати виконавцем є саме надана замовнику послуга. 
		Як встановлено судом, позивач вважає, що у період з 01.04.2013 р. по 30.06.2014 р. надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 10 883 469, 63 грн., а відповідач оплатив такі послуги лише у розмірі 9 644 847, 28 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 1 239 872, 09 грн.
		При цьому, із доданого до позовної заяви розгорнутого розрахунку позовних вимог вбачається, що вартість наданих відповідачеві послуг з водопостачання та водовідведення складається з вартості питної води та стоків (код 9-1571; код 9-1656) та вартості холодної води, яка є сировиною для виробництва гарячої води, а також стоків (код 9-51571).
		Згідно з вимогами п. п. 2.1, 2.2 та 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 р. (надалі - Правила), договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду і питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги». Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.
		З урахуванням вищевказаного, вартість спожитої води, що іде на підігрів має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів.
		Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором (п. 3.13). 
		Тобто, змістом наведеного пункту Правил визначено, що розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем теплових пунктів (бойлерів).
		З матеріалів справи, в тому числі з листа Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 15.08.2013 р. № 108-10294/01 вбачається, що відповідач не має в повному господарському віданні, оперативному управлінні, користуванні, концесії теплові пункти (котельні). При цьому, балансоутримувачем відповідних теплових пунктів є Публічне акціонерне товариство «Київенерго».
		Згідно зі ст. 257 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.
		Гаряча та перегріта вода є продукцією енергопостачальника та/або виробника. Споживачем холодної води як складової гарячого водопостачання є виробник та/або постачальник енергії.
		Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги для потреб гарячого водопостачання за кодом 9-51571 у розмірі 586 649, 58 грн. є безпідставними, оскільки позивач не надає послуги з гарячого водопостачання як самостійного різновиду енергії, на балансі у відповідача не перебувають теплові пункти, що є засобами вироблення гарячої води.
		Аналогічні висновки містяться в постанові Вищого господарського суду України від 30.01.2014 р. у справі №910/12493/13.
		За таких обставин, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву, у розмірі 586 649, 58 грн. необхідно відмовити.
		Таким чином, доводи відповідача прийняті судом в цій частині.
		Разом з тим, пунктом 1.4 Правил визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 р. №37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (надалі - Правила приймання), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту. 
		Згідно п. 1.2 Правил приймання останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.
		Відповідно до п. 1.4 Правил приймання абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації; стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).
		За змістом п. 2.4 Правил приймання підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.
		Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом, яким є відповідач, на користь позивача.
		При цьому, факт надання послуг з водопостачання та водовідведення за спірний період підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами - актами про зняття показників водо лічильників.
		Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті наданих позивачем за Договором у період з 01.04.2013 р. по 30.06.2014 р. послуг з водопостачання та водовідведення становить 273 123, 97 грн. (по коду №9-1571), 470,84 грн. (по коду 9-1656) а також 379 627, 70 грн. (стоки по коду №9-51571), строк виконання грошового зобов'язання по оплаті якої згідно положень ст. 903 Цивільного кодексу України та умов Договору на момент звернення з позовом до суду є таким, що настав.
		Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
		Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
		Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
		Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
		В процесі справи судом встановлено, що зобов'язання щодо оплати заборгованості за період з 01.04.2013 р. по 30.06.2014 р. послуг з водопостачання та водовідведення загальним розміром 653 222, 51 грн. (по коду №9-1571, 9-1656, а також стоки по коду №9-51571) відповідачем у встановлений Договором строк не виконано, оскільки доказів іншого суду надано не було.
		З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.
		Стосовно доводів відповідача про сплату останнім на користь позивача суми спірної заборгованості як підстави для відмови в задоволенні позовних вимог, суд зазначає таке.
		Відповідач вказує, а позивач не заперечує проти факту сплати відповідачем коштів протягом липня, серпня, вересня 2014 р. Разом з тим, як позивач, так і відповідач зазначають про здійснення такої сплати без відповідного призначення платежу, у зв'язку з чим позивач у позовній заяві звертає увагу суду на зарахування відповідних сум, що надійшли від відповідача, в якості погашення боргу за періоди, що виникли раніше спірного.
		З цього приводу суд зазначає, що питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду, в якому надані послуги, має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої (заборгованості), що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.
		З огляду на наведене, за позивачем закріплене право спрямувати кошти, які сплачуються відповідачем без чіткого зазначення призначення платежу, в першу чергу на погашення боргу, який виник раніше.
		Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України зокрема у постанові № 25/46-10-1432 від 09.02.2011 р.
		Відповідачем не надано суду доказів сплати заборгованості саме за спірним договором за спірний період із вказівкою на призначення платежу, а отже за відсутності зарахування позивачем сплат відповідача саме у спірний період прострочення, зобов'язання останнього в цій частині є таким, що не виконане.
		За таких обставин, загальна сума боргу за період з 01.04.2013 р. по 30.06.2014 р. послуг з водопостачання та водовідведення становить 653 222, 51 грн., а отже позовні вимоги в частині основного боргу задовольняються частково.
		Крім суми основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 135 531, 07 грн. інфляційних втрат, 20 671, 78 грн. 3% річних, 60 374, 92 грн. пені та 61 993, 60 грн. штрафу.
		Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.
		Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
		Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Таким чином, частина 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
		Отже, неможливість виконання боржником грошового зобов'язання не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
		Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи інфляційні втрати і 3% річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
		Згідно з розрахунком позивача розмір інфляційних втрат складає 135 531, 07 грн., 3% річних - 20 671, 78 грн., які обчислюються від загальної суми основного боргу по кожному періоду. 
		Перевіривши розрахунок позивача 3% річних та інфляційних втрат з простроченої суми по кожному періоду, суд зазначає, що до стягнення підлягає сума в частині встановленого судом прострочення сплати основного боргу (653 222, 51 грн.), а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню частково, у розмірі 73 165, 22 грн. (інфляційні втрати) та 10 912, 82 грн. (3% річних).
		Оскільки відповідач не виконав належним чином зобов'язання з оплати вартості наданих позивачем послуг, це є підставою для застосування до нього передбачених Господарським кодексом України штрафних санкцій, зокрема ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України - пені та штрафу. При цьому позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 60 374, 92 грн. пені та 61 993, 60 грн. штрафу.
		Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені, розмір якої встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня.
		Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
		Пунктом 4.2. Договору передбачено відповідальність абонента у вигляді сплати пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
		На підставі наведених норм та п. 4.2 Договору, враховуючи встановлену судом суму прострочення сплати вартості наданих відповідачеві послуг, з останнього підлягає стягненню пеня розміром 33 137, 33 грн., обчислена за один рік з моменту прострочення сплати коштів за Договором по кожному періоду, а отже вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково в зазначеній сумі. 
		Згідно п. 4.6 Договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, Абонент сплачує Постачальнику штраф у розмірі 5 % від суми, яку відмовився сплатити. 
		Таким чином, господарський суд також частково задовольняє вимоги позивача про стягнення штрафу, а саме у розмірі 32 661, 13 грн. (653 222, 51? 5 %).
		Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Таким чином, заперечення відповідача приймаються судом до уваги лише частково в частині безпідставності стягнення коштів за постачання холодної води на підігрів, інші доводи судом не приймаються з огляду на їх необґрунтованість.
		За таких обставин, позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з Комунального підприємства «Залізничне» Солом'янської районної в місті Києві адміністрації судом задовольняється частково.
		Таким чином витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру позовних вимог.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1.          Позов задовольнити частково.
		2.          Стягнути з Комунального підприємства «Залізничне» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03087, м. Київ, вул. Єреванська, будинок 3А; ідентифікаційний код 35756945) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1А; ідентифікаційний код 03327664) 653 222 (шістсот п'ятдесят три тисячі двісті двадцять дві) грн. 51 коп. основної заборгованості, 73 165 (сімдесят три тисячі сто шістдесят п'ять) грн. 22 коп. інфляційних втрат, 10 912 (десять тисяч дев'ятсот дванадцять) грн. 82 коп. 3% річних, 33 137 (тридцять три тисячі сто тридцять сім) грн. 33 коп. пені, 32 661 (тридцять дві тисячі шістсот шістдесят одна) грн. 13 коп. штрафу та 16 061 (шістнадцять тисяч шістдесят одна) грн. 98 коп. судового збору.
		3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.
		4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
		5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повне рішення
		складено 26.01.2015 р.
		 
		 
		Суддя                                                                                          Ю.В. Картавцева

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...