Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/3285/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 28.01.2015. Зареєстровано: 28.01.2015. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2015.
Дата набрання законної сили: 28.01.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"28" січня 2015 р.           Справа№ 911/3285/14
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Самсіна  Р.І.
		суддів:            Гончарова С.А. 
		          Шаптали Є.Ю. 
		За розглядом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «БГМ ЛТД»  на рішення Господарського суду Київської області  від 05.11.2014р. (суддя Бацуца В.М.) у справі № 911/3285/14
		 
		За позовом  Заступника прокурора Київської області в інтересах держави 
		в особі          Київської обласної державної адміністрації
		до                  1. Ірпінської міської ради Київської області 
		                     2. Товариства з обмеженою відповідальністю «БГМ ЛТД»
		треті особи   1. ОСОБА_2
		                     2. ОСОБА_3 
		                     3. ОСОБА_4 
		про визнання частково недійсним рішення, державного акту на право власності, витребування земельної ділянки, визнання права власності 
		 
		Представники сторін:
		від прокуратури: Івашин О.Є. старший прокурор відділу, посвідчення № 024909 від 17.03.2014р.; 
		від позивача: не з'явились;  
		від відповідача-1: не з'явились; 
		від відповідача-2 (скаржник): не з'явились; 
		від третіх осіб: не з'явились; 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Рішенням Господарського суду Київської області від 05.11.2014р. у справі № 911/3285/14 частково задоволено  позовні вимоги Заступника прокурора Київської області:
		- визнано недійсним рішення № 4766-90-5 від 25.06.2010р. Ірпінської міської ради Київської області в частині передачі земельної ділянки площею 0, 10 га ОСОБА_2; 
		- визнано недійсним державний акт серії ЯЛ № 583543 на право власності на земельну ділянку площею 0, 10 га з кадастровим номером № 3210900000:01:177:0018, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, виданий Ірпінською міською радою Київської області, Відділом Держкомзему у м. Ірпінь Київської області на користь ОСОБА_2, з відмітками про відчуження вказаної земельної ділянки ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Товариству з обмеженою відповідальністю «БГМ ЛТД» і про його реєстрацію у відділі Держкомзему у місті Ірпінь Київської області; 
		- витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «БГМ ЛТД» на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:177:0018; 
		- відмовлено в задоволенні інших позовних вимог; 
		- стягнуто з Ірпінської міської ради Київської області в доход Державного бюджету України судові витрати 2 436 грн. судового збору; 
		- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «БГМ ЛТД» в доход Державного бюджету України судові витрати 2 406, 80 грн. судового збору. 
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2014р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БГМ ЛТД», у якій скаржник просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2014р. по справі № 911/3285/14 в частині задоволення позовних вимог Заступника прокурора Київської області в інтересах Київської обласної державної адміністрації; у задоволенні позову Заступника прокурора Київської області в інтересах Київської обласної державної адміністрації відмовити повністю. 
		З посиланням на відсутність інформації про належність оспорюваної земельної ділянки станом на 25.06.2010р. у письмових доказах, про які вказується у рішенні суду, скаржник стверджує, що господарським судом не було з'ясовано всіх обставин справи, зокрема щодо належності спірної земельної ділянки станом на час прийняття оскаржуваного рішення Ірпінською міською радою Київської області, натомість зроблені передчасні висновки про доведеність державної власності на неї, станом на 25.06.2010р..
		Заперечення скаржника, також обґрунтовуються тим, що судом було залишено поза увагою письмовий доказ, наявний в матеріалах справи - рішення Київської обласної ради двадцять третього скликання від 15.06.2000 року № 211-12-ХХХІІІ про погодження проекту встановлення меж міста обласного значення Ірпінь Київської області, а зазначене рішення спростовує твердження Державної інспекції сільського господарства в Київській області про відсутність розмежування території до 2013 року та має визначне значення для встановлення належності спірної земельної ділянки станом на 25.06.2010 року. 
		Окрім того, в апеляційній скарзі зазначено, що господарським судом при прийнятті рішення було зроблено невірний висновок про дату початку перебігу позовної давності та не прийнято до уваги заяву відповідача про застосування наслідків пропуску позовної давності, чим порушено норми матеріального та процесуального права. 
		Відповідачем-1 (Ірпінською міською радою Київської області) суду апеляційної інстанції подані письмові пояснення по справі (зареєстровані за вх. суду № 09-11/20753 від 30.12.2014р.) у яких підтримуються доводи апелянта, з посиланням на відповідне нормативно-правове регулювання відповідач зазначає, що на території Ірпінської міської ради відсутні землі, які не входять до меж населеного пункту, протягом дії Земельного кодексу України від 25.10.2001р. розпорядження всіма земельними ділянками в межах облікових кварталів № 1-181, які за загальною площею співпадають згідно індексній кадастровій карті з межами міста Ірпінь, відбувалось виключно за рішенням Ірпінської міської ради, а також тим, що Управління Держземагенства у м. Ірпінь Київської області у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку в графі «місце розташування» (адміністративно-територіальна одиниця) зазначає - м. Ірпінь, Київська обл..
		В судове засідання не з'явились представники сторін, однак враховуючи, що явка в судове засідання є правом сторін, а не їх обов'язком, не визнавалась судом обов'язковою для представників сторін, справа може розглядатись без їх участі, оскільки таке нез'явлення не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. 
		У апеляційній скарзі викладені підстави з яких, за твердженням скаржника підлягає скасуванню прийняте судом першої інстанції рішення у справі, такі суду є зрозумілими, не потребують додаткового роз'яснення представником. 
		В судовому засіданні прокурором відхилялися доводи скаржника із зазначенням, що такі посилання не можуть бути підставами для скасування прийнятого у справі судового рішення. 
		За розглядом матеріалів справи, при дослідженні наявних доказів, враховуючи пояснення представників сторін та доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, судом відзначається про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення виходячи з наступного. 
		 
		На підставі рішення  Ірпінської міської ради Київської області № 4766-90-V від 25.06.2010р. ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована у АДРЕСА_1 із цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Зазначені обставини підтверджені Державним актом серії ЯЛ № 583543 на право власності на земельну ділянку, який зареєстровано 29.09.2010р. в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011096602304.
		Рішення Ірпінської міської ради Київської області № 4766-90-V від 25.06.2010р. відсутнє в матеріалах справи, натомість його прийняття засвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 583543, обставини неможливості надання зазначеного рішення викладені у листі Ірпінської міської ради Київської області за вих. 01-20/2828 від 01.10.2014р. (зареєстрований за вхідним суду № 2108/14 від 13.10.2014р.) при долученні до справи протоколу виїмки від 29.07.2011р. здійсненої УБОЗ ГУМВС України в Київській області (аркуш справи 132-140; 84-91). 
		Згідно плану меж земельної ділянки (на звороті акту) кадастровий номер земельної ділянки 3210900000:01:177:0018, крім того, акт містить відмітки про подальше відчуження земельної ділянки за договорами купівлі-продажу 19.10.2010р., 18.02.2011р., 17.09.2012р.. Договори купівлі-продажу земельної ділянки на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТОВ «БГМ ЛТД» наявні у справі (аркуш справи 19-21). 
		За договором купівлі-продажу укладеним 17.09.2012р. між ОСОБА_4 та ТОВ «БГМ ЛТД» земельну ділянку площею 0, 1000 га (забудовані землі - 0, 1000 га), кадастровий номер  № 3210900000:01:177:0018, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 набуло у власність ТОВ «БГМ ЛТД».
		Вимоги прокурора у даній справі обґрунтовані відсутністю повноважень Ірпінської міської ради Київської області розпоряджатися спірною земельною ділянкою, оскільки остання розташована за межами м. Ірпінь Київської області, а згідно з ч. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (надалі, в редакції чинній на час прийняття рішення про надання у власність земельної ділянки) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
		Статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування та частиною 1 вказаної норми (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. 
		Такими, що обґрунтовуються належною оцінкою доказів наявних у справі є висновки суду першої інстанції про те, що оспорюване рішення було прийнято Ірпінською міською радою Київської області в інтересах третьої особи-1 - ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 0, 1000 га, кадастровий номер № 3210900000:01:177:0018, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, із порушенням положень Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, та інших нормативно-правових актів України - за відсутності відповідних повноважень так, як спірна земельна ділянка була і є розташована за межами м. Ірпінь Київської області.
		Згідно розділу 3 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» від 05.02.2004р. (чинний на час прийняття рішення Ірпінської міської ради 25.06.2010р.) у разі не встановлення меж сіл, селищ, міст відповідно до вимог ст. ст. 174 - 176 Земельного кодексу України, розмежування земель державної та комунальної власності проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до меж, прийнятих до обліку земель у складі державного земельного кадастру.
		Враховуючи обґрунтування апеляційної скарги відповідача-2, оцінюючи надані до матеріалів справи у письмовому вигляді листи в частині вміщеної у них інформації щодо встановлення меж міста Ірпеня Київської області, судом враховується наступне:
		- згідно інформації наданої Управлінням Держземагентства у м. Ірпені Київської області Головного управління Держемагентства у Київській області за вих. № 01-04/1245 від 16.07.2014р. відповідно до проекту формування території і встановлення меж Ірпінської міської ради: 1) земельні ділянки розташовані за межами населеного пункту з наступними кадастровими номерами: - 3210900000:01:175:0033; - 3210900000:177:0014 та послідуючі ділянки розташовані в кварталі -177; 2) земельні ділянки розташовані в межах населеного пункту з наступними кадастровими номерами: - 3210900000:01:045:0054; - 3210900000:01:047:0119 та послідуючі ділянки розташовані в кварталі -047; - 3210900000:01:067:0004 та послідуючі ділянки розташовані в кварталі -067; 
		- Державною інспекцією сільського господарства в Київській області у листі за вих. № 02-1-09/6065 від 24.09.2014р. викладені пояснення щодо нормативного регулювання та наявності відомостей про прийняття відповідних рішень, розробленню документації по встановленню та зміні меж міста Ірпеня, та з посиланням на лист Управління Держземагентства у м. Ірпені Київської області від 23.09.2014р. № 01-04/1413 зазначено, що відповідно до наявного в управлінні проекту формування території та встановлення меж Ірпінської міської ради, земельні ділянки з кадастровими номерами з 3210900000:01:177:0001 по 3210900000:01:177:0054 включно, розташовані за межами населеного пункту м. Ірпінь та в межах Ірпінської міської ради Київської області. 
		При цьому, зміст зазначених листів свідчить, що станом на 25.06.2010р. (дата прийняття оспорюваного рішення Ірпінської міської ради № 4766-90-V від 25.06.2010р.) інших змін по встановленню меж міста Ірпеня не відбувалось, в цей період не були чинними і взагалі відсутні відомості про існування відповідних рішень щодо зміни меж міста Ірпеня у встановленому законом порядку. 
		Доводи апелянта з приводу недоведення факту належності спірної земельної ділянки до державної власності станом на час прийняття оскаржуваного рішення Ірпінською міською радою Київської області, відхиляються апеляційним господарським судом, не свідчать про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи чи про порушення або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні спору, оскільки, обґрунтовані лише доводами скаржника без спростування встановлених судом обставин належними доказами. 
		В силу положень ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. На сторін процесуальним законом покладено саме обов'язок довести обставини на які вони посилаються належними засобами доказування, а не надавати оцінку доказам іншої сторони (ст. 33 ГПК України). 
		Стверджуючи про невірну оцінку доказів судом першої інстанції скаржником не повідомлено та не надано підтверджуючих документів про зміну меж міста Ірпеня станом на 25.06.2010р. за якими земельні ділянки з кадастровими номерами з 3210900000:01:177:0001 згідно відомостей державного земельного кадастру знаходились в межах міста Ірпеня, не повідомлено суду які саме обставини стали підставою відсутності таких відомостей в державному земельному кадастрі станом на липень 2014р.. 
		Згідно з частиною першою ст. 174 Земельного кодексу України рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської рад.
		Відповідно до пунктів 34, 41 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до компетенції місцевої ради віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та питань адміністративно-територіального устрою в межах і в порядку визначених цим та іншими законами.
		Згідно із статтею 19 Закону України «Про землеустрій» до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать зокрема, організація і здійснення землеустрою, вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.
		Статтею 21 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що організацію і планування землеустрою на загальнодержавному і місцевому рівнях здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, встановлених Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України.
		У відповідності до статті 22 Закону України «Про землеустрій» землеустрій здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою.
		Статтею 184 Земельного кодексу України передбачено, що землеустрій передбачає зокрема встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань.
		Відповідно до статей 173, 174, 176 Земельного кодексу України 2001 року межі адміністративно-територіальних одиниць посвідчуються державним актом, який видається на підставі затвердженого відповідною радою проекту встановлення межі.
		Київською обласною радою рішенням № 211-12-ХХІІІ від 15 червня 2000 року погоджено проект встановлення меж міста Ірпінь загальною площею 3 705, 1 га, пунктом 2 зазначеного рішення ухвалено просити Верховну раду України затвердити межі міста Ірпінь, включивши додатково в межі міста 1 981, 1 га земель, погоджених відповідними землекористувачами (аркуш справи 172). 
		Натомість, сторонами у справі не повідомлено обставин та не представлено документів підтверджуючих прийняття уповноваженими органами державної влади (Верховною Радою України) рішень щодо адміністративно-територіального устрою міста Ірпінь (встановлення меж, зміну меж), у поясненнях наданих суду апеляційної інстанції Ірпінською міською радою зазначено, що на сьогодні Ірпінська міська рада робить спробу встановити межі міста Ірпінь за процедурою статтей 174, 175 та 176 Земельного кодексу України, що потребує відповідних рішень Київської обласної ради та Верховної Ради України. 
		Враховуючи, що рішенням № 211-12-ХХІІІ від 15 червня 2000 року Київською обласною радою лише погоджено проект встановлення меж міста, розроблений проектним інститутом, відсутні підстави вважати, що рішення  Ірпінської міської ради Київської області № 4766-90-V від 25.06.2010р.  прийнято в межах її повноважень та без порушень чинного законодавства.
		Посилання відповідачів на визначення кадастрового кварталу, яке вміщено у Тимчасових методичних вказівках щодо присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення державного земельного кадастру (схвалені протоколом НТР Держкомзему України від 26 січня 1998р. № 1) не свідчить про знаходження земельної ділянки з кадастровим номером № 3210900000:01:177:0018 в межах населеного пункту міста Ірпеня, оскільки таке поняття кадастрового кварталу використовується при веденні державного земельного кадастру, а віднесення земельної ділянки до відповідного кадастрового кварталу не є встановленням меж міста у розумінні положень Земельного кодексу України. 
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 173 Земельного кодексу України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів. 
		Статтею 3 Закону України «Про планування і забудову територій» передбачено, що планування територій здійснюється відповідними органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
		До виключної компетенції місцевих рад, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» віднесено повноваження щодо затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.
		Відповідно до наданої інформації (лист Державної інспекції сільського господарства в Київській області за вих. № 02-1-09/6065 від 24.09.2014р.) Генеральний план міста Ірпеня затверджено рішенням Ірпінської міської ради від 20.12.2012р. № 2639-39-VІ; що мало місце вже після прийняття оспорюваного рішення Ірпінської міської ради № 4766-90-V від 25.06.2010р., а затвердження генерального плану міста не призводить до автоматичної зміни меж населеного пункту, а є підставою для наступної такої зміни у порядку передбаченому законодавством. 
		Відповідно до статті 46 Закону України «Про землеустрій» для встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень розробляються проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж відповідних адміністративно-територіальних утворень. Проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень розробляються для створення повноцінного життєвого середовища та створення сприятливих умов їх територіального розвитку, забезпечення ефективного використання потенціалу територій із збереженням їх природних ландшафтів та історико-культурної цінності, з урахуванням інтересів власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, і затвердженої містобудівної документації.
		За встановлених обставин, правильним є рішення суду першої інстанції про задоволення вимог прокурора щодо визнання недійсним рішення Ірпінської міської ради № 4766-90-V від 25.06.2010р. в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:177:0018 загальною площею 0,10 га ОСОБА_2, оскільки таке рішення прийняте Ірпінською міською радою за відсутності відповідних повноважень щодо розпорядження земельними ділянками, які знаходяться поза межами міста Ірпеня.
		При визнанні недійсним рішення Ірпінської міської ради № 4766-90-V від 25.06.2010р. в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:177:0018 загальною площею 0,10 га ОСОБА_2 судом першої інстанції правомірно задоволені вимоги прокурора недійсним Державного акту серії ЯЛ № 583543 на право власності на земельну ділянку площею 0, 10 га з кадастровим номером № 3210900000:01:177:0018, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, виданого на користь ОСОБА_2, з відмітками про відчуження вказаної земельної ділянки ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТОВ «БГМ ЛТД» і про його реєстрацію у Відділі Держкомзему у місті Ірпінь Київської області.
		Рішення суду в цій частині обґрунтовані посиланнями на встановлені обставини справи та приписи п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».
		Представленим до матеріалів справи договором купівлі-продажу укладеним 17.09.2012р. між ОСОБА_4 та ТОВ «БГМ ЛТД», державним актом серії ЯЛ № 583543 на право власності на земельну ділянку площею 0, 10 га з кадастровим номером № 3210900000:01:177:0018 з відмітками про відчуження вказаної земельної ділянки ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТОВ «БГМ ЛТД» підтверджено перебування вказаної земельної ділянки у власності відповідача-2 (ТОВ «БГМ ЛТД»), і зазначені обставини під час розгляду справи в судовому порядку не спростовані. 
		Висновки суду першої інстанції щодо задоволення вимоги прокурора про витребування у відповідача-2 на користь держави в особі позивача спірної земельної ділянки, з огляду на приписи ст. 330, 387, 388 ЦК України є обгрунтованими та такими, що підтверджені належною оцінкою доказів. 
		При недоведеності факту оспорювання та невизнання відповідачами права державної власності на земельну ділянку після розмежування земель державної та комунальної власності у відповідності до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності та за умов вирішення в судовому порядку питання про повернення спірної земельної ділянки на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації, вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав у задоволенні вимоги прокурора щодо визнання за державою в особі Київської обласної державної адміністрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером № 3210900000:01:177:0018.
		Не приймаються судом доводи апелянта щодо невірного висновку суду першої інстанції про дату початку перебігу позовної давності через необхідність врахування наявності відомостей у відділі Держкомзему у м. Ірпінь Київської області про прийняте Ірпінською міською радою Київської області рішення № 4766-90-V від 25.06.2010р. під час реєстрації державного акту серії ЯЛ № 583543 на право власності на земельну ділянку 29.09.2010р., виходячи з наступного. 
		Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). 
		Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у  три роки.
		Посилання скаржника на приписи п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» є обугрунтованими, однак не підтверджують неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки суду не було надано належних доказів, які б свідчили про обізнаність Київської обласної державної адміністрації чи прокурора про прийняте Ірпінською міською радою Київської області рішення № 4766-90-V від 25.06.2010р., про видачу державного акту на право власності на земельну ділянку та про подальше відчуження ОСОБА_2 третім особам спірної земельної ділянки, раніше проведеної прокурором перевірки.
		Факт реєстрації державного акту серії ЯЛ № 583543 на право власності на земельну ділянку 29.09.2010р у відділі Держкомзему у м. Ірпінь не означає про виникнення права на оскарження рішення Ірпінської міської ради Київської області рішення № 4766-90-V від 25.06.2010р. у вказаного органу, чи про обов'язок здійснення повідомлення про прийняття такого рішення інший державний орган виконавчої влади, яким є Київська обласна державна адміністрація, оскільки таких повноважень на Держкомзем при реєстрації державних актів не покладалось.
		Державне управління земельними ресурсами, державний контроль у сфері охорони та використання земель, ведення державного земельного кадастру, моніторингу земельних ресурсів, видача державних актів на право власності на землю та користування землею здійснювалось у відповідності до норм законодавства станом на 25.06.2010р. спеціально уповноваженими на те державними органами, діяльність яких регулювалась, в тому числі, Указом Президента України від 6 січня 1996 року № 34 «Про створення єдиної системи державних органів земельних ресурсів» та від 14 серпня 2000 року № 970 «Про Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах».
		Так, Указом Президента України від 6 січня 1996 року № 34 «Про створення єдиної системи державних органів земельних ресурсів» із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 19 серпня 2002 року № 720/2002 постановлено створити єдину систему державних органів земельних ресурсів у складі Державного комітету України по земельних ресурсах і підпорядкованих йому Державного комітету Автономної Республіки Крим по земельних ресурсах і єдиному кадастру, обласних, Київського та Севастопольського міських головних управлінь, районних відділів, міських (міст обласного та районного підпорядкування) управлінь (відділів) земельних ресурсів та інженерів-землевпорядників сіл і селищ.
		Державний комітет України по земельних ресурсах (Держкомзем України), його відділи на місцях не були підконтрольними місцевим державним адміністраціям, а те, що зазначений відділ є органом виконавчої влади не свідчить про обізнаність Київської обласної адміністрації про неправомірне (без наявності повноважень на розпорядження відповідною земельною ділянкою) прийняття Ірпінською міською радою Київської області рішення № 4766-90-V від 25.06.2010р. по наданню у власність земельної ділянки станом на дату прийняття такого рішення чи на дату реєстрації акту про право власності іншим органом виконавчої влади. 
		На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги  Товариства з обмеженою відповідальністю «БГМ ЛТД» та скасування рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2014 року. 
		Згідно положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника. 
		Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БГМ ЛТД» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2014р. у справі № 911/3285/14 - без змін.
		2. Матеріали справи № 911/3285/14 повернути до Господарського суду Київської області. 
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
		 
		Головуючий суддя                                                            Р.І. Самсін 
		 
		Судді                                                                                С.А. Гончаров
		 
		                                                                                Є.Ю. Шаптала

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...