Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22-ц/796/60/2015 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.01.2015. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МІСТА КИЄВА
		 
		 
		Справа № 22-ц/796/60/2015                                        Головуючий у 1-й інстанції - Сухомлінов С.М.
		 
		                                                          Доповідач  Рубан  С.М.
		 
		  Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 
		 
		22 січня  2015  року  Колегія суддів судової палати з  цивільних  справ  Апеляційного суду м.  Києва      в складі  :
		 
		                                           головуючого судді  Рубан  С.М.
		                                           суддів                        Желепа О.В., Кабанченко О.А.
		                                           при секретарі           Осмолович В.С.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Києві   апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - Кузика Тараса Степановича на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 липня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діють в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа: Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державої адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення,-
		 
		                                               В С Т А Н О В И Л А :
		 
		Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 липня 2014 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діють в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа: Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення - відмовлено.
		Не погоджуючись з рішенням суду, представник ТОВ «Кредитні ініціативи» - Кузик Т.С. подав апеляційну скаргу в якій просить рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 липня 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
		В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу.
		Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив.
		Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час  і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
		Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
		Позивач звернуся до суду з позовом до відповідачів про звернення стягнення на предмет іпотеки у вигляді квартири АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів та виселення всіх відповідачів із спірної квартири без надання іншого жилого приміщення. 
		Позовні вимоги мотивує тим, що в жовтні 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Сведбанк» був укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав 156 000 доларів США для придбання спірної квартири. З метою забезпечення кредитного договору між сторонами був укладений іпотечний договір.
		В подальшому у 2012 році за договорами факторингу відбулася заміна кредитора, яким стало ТОВ «Кредитні ініціативи».
		Позивач стверджує, що відповідач ОСОБА_2 не виконує умови кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 2 314 155, 34 грн., а відповідачі отримавши вимогу про виселення, добровільно не звільнили спірну квартиру, чим порушили права позивача.
		Судом встановлено, вбачається з договорів та витягів з реєстру, що 02 жовтня 2008 року відповідач ОСОБА_2 уклав з ВАТ «Сведбанк» кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав на 16 років 156 000 доларів США, за які 02 жовтня 2008 року придбав квартиру АДРЕСА_1, загальна площа якої складає 97,30 м.кв. (а.с.6-18).
		Для забезпечення виконання кредитних зобов'язань, відповідач ОСОБА_2 02 жовтня 2008 року уклав з ВАТ «Сведбанк» іпотечний договір за умовами якого передав позивачу в іпотеку вище вказану квартиру.
		Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07 вересня 2012 року стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 1 938 548,82 грн. (а.с.88-90).
		Як вбачається з договорів, актів, витягу з реєстру, свідоцтва (а.с.37-58), ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» 28.11.2012 року отримала від ПАТ «Сведбанк» право грошової вимоги щодо погашення заборгованості з боржників, а ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» уклала в той же день 28.11.2012 року договір факторингу за умовами якого передала позивачу право грошової вимоги до боржників ОСОБА_3, про що останні були повідомлені листом (а.с.85).
		Згідно довідки № 20 від 16.01.2014 року в спірній квартирі з 2008 року зареєстровані відповідачі ОСОБА_3, неповнолітні дочки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а з 2009 року зареєстрований відповідач ОСОБА_2 (а.с.19).
		Як вбачається з листів-вимог в січні 2014 року відповідачі були належним чином повідомлені позивачем про вимогу добровільного виселення з квартири АДРЕСА_1. (а.с.27-36).
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з положень  ч. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набрав чинності в червні 2014 року, відповідно до яких не може бути примусового стягнуто нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті та за відповідних умов.
		Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції так як він не в повній мірі відповідає вимогам закону, виходячи з наступного.
		Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
		Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
		Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне подання вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо), належить виключно позивачеві. Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена (частина перша статті 20 ЦК України, статті 3 і 4 ЦПК України).
		Таким чином, відповідно до аналізу зазначених норм права та роз'яснень, наведених у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», звернення стягнення на предмет іпотеки є можливим у разі невиконання боржником зобов'язання.
		З матеріалів справи встановлено, що в жовтні 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Сведбанк» було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав 156 000 доларів США, в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору між позичальником та банком було укладено договір іпотеки спірної квартири АДРЕСА_1.
		Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07 вересня 2012 року стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 1 938 548,82 грн.(а.с.88-90).        
		Рішення суду відповідачами не виконано. 
		Умовами ст. 590 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що звернення стягнення на предмет іпотеки, якою забезпечено споживчий кредит в іноземній валюті не може бути задоволено, оскільки на момент ухвалення рішення діє Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», така відмова має лише тимчасове правове значення і позичальник може звернутись із вказаним позовом після закінчення дії мораторію.
		Однак, відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
		З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорення саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення або про відмову в їх задоволенні.
		Позивач, як іпотекодержатель має право на підставі частин 2 і 3 ст. 16 ЦК України, статей 36,37 Закону України «Про іпотеку» захистити свої майнові права, звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки договором іпотеки від 02.10.2008 року сторонами передбачено, що іпотекодержатель може звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства. (а.с.13-14).
		Судом встановлено, що відповідачі порушили взяті на себе зобов'язання передбачені кредитним договором та договором іпотеки.
		За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в порушення вимог статті 16 ЦК України, статей 36,37 Закону України «Про іпотеку» безпідставно відмовив в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки в цілому.
		Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
		Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).
		На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням вищенаведених норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Крім цього, відмову суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог про виселення відповідачів з предмету іпотеки, колегія суддів вважає безпідставною, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.
		За змістом ч. 2 ст. 40 Закону та ч. 3 ст. 109 ЖК України після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя (кредитора) або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
		Відповідно до п. 43 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має врахувати таке. Згідно ч. 4 ст. 9, ст.109 ЖК України, статей 39,40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому, суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців з цього житлового будинку чи житлового приміщення.
		Із змісту зазначених норм вбачається, що вимога письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення стосується лише способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як позасудове врегулювання на підставі договору, і не застосовується в порядку звернення стягнення за рішенням суду. Задоволення позову про виселення мешканців із переданого в іпотеку житлового приміщення не залежить від дотримання іпотекодержателем ч. 2 ст. 40 Закону                 № 898-IV. З урахуванням ч.2 ст. 39 Закону № 898-IVвідповідне рішення може бути прийняте судом (за заявою іпотекодержателя) одночасно із прийняттям рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Між тим, колегія судів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, оскільки до правовідносин, що склались між сторонами необхідно також застосувати Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII від 03.06.2014 року, відповідно до якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Даний закон діє до набрання чинності законом, який врегулює питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.
		Судом встановлено, що відповідач отримав споживчий кредит в іноземній валюті, предмет іпотеки є постійним місцем проживання іпотекодавця ОСОБА_2 та відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які зареєстровані в квартирі, яку передано в іпотеку. Також судом встановлено, що житлова площа не перевищує межу зазначену в законі. (а.с.19).
		Будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 має інше житло ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.
		Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що мораторій передбачений вищенаведеним Законом необхідно застосувати.
		Проте, застосування цього Закону має відбуватись на стадії виконання судового рішення у даній справі, то враховуючи норми цього Закону, а також керуючись ст. 217 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відстрочити виконання рішення у даній справі в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення до закінчення мораторію передбаченого Законом.
		Застосовуючи вказаний закон, а також загальні принципи справедливості, визначені ЦК України, порушення прав позивача внаслідок не виконання відповідачами своїх зобов'язань, відсутність підстав для відмови в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів дійшла висновку, що звернення стягнення на іпотечне майно необхідно провести шляхом проведення прилюдних торгів із встановленням початкової ціни предмету іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій.
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості із відстрочкою виконання рішення відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
		Судові витрати належить розподілити відповідно до ст. 88 ЦПК України.
		 
		Керуючись ст.ст.303,304,307,309,313-316  ЦПК України, колегія  суддів, -
		 
		В И Р І Ш И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - Кузика Тараса Степановича -  задовольнити частково.
		Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 липня 2014 року -  скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діють в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа: Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення - задовольнити частково.
		В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2706/1008/71-605 від 02.10.2008 року, яка станом на 01.01.2014 року складає 2 314 155,34 (два мільйона триста чотирнадцять тисяч сто п'ятдесят п'ять) грн. 34 коп., та включає: 
		-        1 244 709,93 (один мільйон двісті сорок чотири тисячі сімсот дев'ять) грн. 93 коп. - заборгованість за кредитом;
		-        793 192,79 (сімсот дев'яносто три тисячі сто дев'яносто дві) грн. 79 коп. - заборгованість по відсоткам;
		-        276 252, 62 (двісті сімдесят шість тисяч двісті п'ятдесят дві) грн. 62 коп. - пеня за останній рік;
		-        звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: чотирикімнатну квартиру, загальною площею 97,30 (дев'яносто сім цілих тридцять сотих) кв.м., житловою площею 71,10 (сімдесят одна ціла десять сотих) кв.м. під номером 13 (тринадцять), яка знаходиться в м. Києві, по вулиці Бориспільській, будинок 41 (сорок один), що  належить на праві власності ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ: 35326253, п/р 26507010332001 в Публічному акціонерному товаристві «Альфа-Банк», МФО: 300346, Юридична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності 14).
		Звернення стягнення на предмет іпотеки провести шляхом проведення прилюдних торгів та встановити початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
		Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1.
		Відстрочити виконання рішення в частині звернення стягнення на квартиру та виселення до закінчення дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року № 1304-VII.
		Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ: 35326253) судовий збір в розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн.
		Рішення набирає законної сили з моменту  проголошення,  може  бути оскаржено в  касаційному  порядку  до  Вищого  спеціалізованого  суду  України  з  розгляду  цивільних  і  кримінальних справ  протягом  20  днів.
		 
		Головуючий 
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...