Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 303/3910/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.02.2015. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2015.
Дата набрання законної сили: 27.01.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		Іменем України
		 
		       27.01.2015                                                        м. Ужгород
		 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справ Апеляційного суду Закарпатської області в складі
		 
		головуючогосудді КОНДОРА Р.Ю.
		суддівКОЖУХ О.А., ЧУЖІ Ю.Г.
		при секретаріМАРЧИШАКУ Ю.М.
		 
		за участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання договорів припиненими та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ТОВ «Кредитні ініціативи» на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 9 липня 2014 р., - 
		в с т а н о в и л а :
		17.06.2014 ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом до ТОВ «Кредитні ініціативи» мотивуючи наступним. 19.03.2008 позивач уклав із ЗАТ «Промінвестбанк», правонаступником якого є ТОВ «Кредитні ініціативи», кредитний договір № 438, на підставі якого одержав у кредит 22889,00 дол. США зі сплатою за користування коштами 11,0% річних та зі строком їх повернення не пізніше 18.03.2015. Виконання зобов'язань позичальником було забезпечено заставою легкового автомобіля марки Volkswagen Jetta вартістю 115443,00 грн, про що 19.03.2008 із банком був укладений договір застави, який був посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського МНО ОСОБА_4 за реєстровим № 390.
		Позичальник порушив свої зобов'язання за кредитним договором, спричинив виникнення боргу, який новий кредитор визначив у розмірі 145635,42 грн, в т.ч., 102388,01 грн (еквівалент 12809,71 дол. США) основного боргу, 33423,93 грн (еквівалент 4181,65 дол. США) боргу за відсотками і 9823,48 грн (еквівалент 1229,01 дол. США) пені. По ці кошти новий кредитор звернувся до суду з позовом до позичальника, заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 10.04.2014 позов було задоволено, вищевказані кошти - стягнуто. 05.05.2014 позичальник на виконання рішення суду сплатив 145635,42 грн боргу, а також 1456,35 грн на відшкодування судового збору. Оскільки 05.05.2014 позичальник повністю виконав своє зобов'язання, він 16.05.2014 звернувся до ТОВ «Кредитні ініціативи» за зняттям заборони із заставленого автомобіля, у чому той відмовив мотивуючи тим, що за кредитним договором існує заборгованість.
		Такі дії відповідача суперечать закону, позаяк зобов'язання є припиненим внаслідок повного виконання боржником рішення суду, а внаслідок виконання основного зобов'язання припинилося і право застави автомобіля. Відповідач сам провів усі розрахунки у зв'язку зі стягненням заборгованості за договором, однак, всупереч положенням ст. 11 ч. 11 п.п. 1, 4 Закону України «Про захист прав споживачів» повідомив позивачу неправдиву інформацію про наслідки несплати споживчого кредиту та неправомірно вимагає стягнення сум, що не зазначені в кредитному договорі.
		Посилаючись на ці обставини, на норми цивільного законодавства щодо зобов'язань, застави та на норми законодавства про захист прав споживачів, позивач просив: визнати кредитний договір від 19.03.2008 № 438 та договір застави від 19.03.2008 припиненими; зобов'язати приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 виключити з Реєстру обтяжень рухомого майна транспортний засіб - автомобіль марки Volkswagen Jetta 1.6, легковий седан, р/н НОМЕР_1, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_2, що належить позивачу на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого Мукачівським ВРЕВ УДАІ УМВС України в Закарпатській області 18.03.2008.
		 
		Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 09.07.2014 позов задоволено частково: визнано кредитний договір від 19.03.2008 № 438 та договір застави від 19.03.2008, укладені ОСОБА_3 із Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», припиненими; виключено з Реєстру обтяжень рухомого майна транспортний засіб - автомобіль марки Volkswagen Jetta 1.6, легковий седан, р/н НОМЕР_1, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_2, що належить позивачу на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого Мукачівським ВРЕВ УДАІ УМВС України в Закарпатській області 18.03.2008. В задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_3 243,60 грн у відшкодування витрат по оплаті судового збору.
		 
		ТОВ «Кредитні ініціативи» ставить в апеляції питання про скасування рішення суду та відмову в позові. На думку апелянта, факт виконання боржником судового рішення не припинив дію кредитного договору в частині нарахування відсотків за користування кредитними коштами, комісії, а також пені та штрафних санкцій у період починаючи з дати, до якої був нарахований борг, що його стягнув суд, по день виконання боржником рішення суду, тобто, з 01.02.2014 по 05.05.2014. Отже, зобов'язання не виконано боржником належним чином і в повному обсязі.
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта ОСОБА_5, який апеляцію підтримав, позивача ОСОБА_3, який апеляцію не визнав, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали цивільної справи № 303/1527/14-ц, обговоривши доводи сторін, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.
		 
		Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості правової позиції позивача щодо припинення кредитного зобов'язання. Однак, своїх висновків суд дійшов унаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права і погодитись з ними не можна.
		 
		Встановлено, що Закрите акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (у подальшому - Публічне акціонерне товариство) за договором від 19.03.2008 № 438 надало ОСОБА_3 кредит у розмірі 22889,00 дол. США зі сплатою за користування коштами 11,0% річних та зі строком їх повернення не пізніше 18.03.2015 (а.с. 9-13). На забезпечення виконання зобов'язань позичальником сторони 19.03.2008 уклали договір застави легкового автомобіля марки Volkswagen Jetta вартістю 115443,00 грн, що був посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського МНО ОСОБА_4 за реєстровим № 390 (а.с. 14-15).
		 
		З наявних матеріалів випливає, що:
		17.12.2012 ПАТ «Промінвестбанк» (первісний кредитор) уклало з ТОВ «Кредитні ініціативи» (новим кредитором) договір про відступлення прав вимоги, за яким відступило новому кредитору право вимоги від ОСОБА_3 боргу за указаним кредитним договором (а.с. 18-38 справи № 303/1527/14-ц);
		ОСОБА_3 порушив свої зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого виник боргу, який новий кредитор визначив станом на 01.02.2014 у розмірі 145635,42 грн, в т.ч., 102388,01 грн (еквівалент 12809,71 дол. США) основного боргу, 33423,93 грн (еквівалент 4181,65 дол. США) боргу за відсотками і 9823,48 грн (еквівалент 1229,01 дол. США) пені, по ці кошти новий кредитор звернувся до суду з позовом до позичальника (а.с. 57-62, а.с. 39 справи № 303/1527/14-ц);
		заочним рішенням від 10.04.2014 Мукачівський міськрайонний суд задовольнив позов ТОВ «Кредитні ініціативи» і стягнув з ОСОБА_3 145635,42 грн боргу, в т.ч., 102388,01 грн основного боргу, 33423,93 грн боргу за відсотками і 9823,48 грн пені (а.с. 6-7, а.с. 57-59 справи № 303/1527/14-ц);
		боржник ОСОБА_3 05.05.2014 ініціативно, добровільно, не очікуючи відкриття виконавчого провадження, сплатив ТОВ «Кредитні ініціативи» стягнуті з нього 145635,42 грн боргу та 1456,35 грн витрат по оплаті судового збору, що підтверджується квитанціями ПАТ «ВТБ Банк» від 05.05.2014 (а.с. 18);
		16.05.2014 ОСОБА_3 звернувся до ТОВ «Кредитні ініціативи» з письмовою заявою про зняття обтяження з заставленого автомобіля марки Volkswagen Jetta, д/н НОМЕР_1, у чому кредитор листом від 23.05.2014 № 230514/12 відмовив, оскільки на цю дату за кредитним договором існує заборгованість, а виконання боржником рішення суду не звільняє від виконання зобов'язань за договором (а.с. 16, 17).
		 
		Пред'являючи позов, ОСОБА_3 виходив з того, що зі сплатою на виконання рішення суду усіх присуджених коштів кредитне зобов'язання припинилося, а відтак, припинилося і забезпечувальне зобов'язання. Заперечуючи проти позову та оскаржуючи ухвалене в справі судове рішення, ТОВ «Кредитні ініціативи» посилалося на те, що з виконанням боржником рішення суду не припинилося кредитне зобов'язання повністю, оскільки заборгованість, що була стягнута, визначалася станом на 01.02.2014, кошти боржником були сплачені 05.05.2014, тому вони сплачені без врахування процентів, комісії та штрафних санкцій, що нараховувалися за користування кредитними коштами у період з 01.02. по 05.05.2014.
		 
		Аналізуючи обставини справи, наявні докази, доводи сторін у їх сукупності і взаємозв'язку, оцінюючи відповідні правові позиції сторін, колегія суддів приходить до таких висновків.
		 
		Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України щодо договірних зобов'язань у редакції, чинній на час їх виникнення. Відповідно до ст.ст. 11-14, 202, 509, 525, 526, 549, 550, 611, 614, 623-626, 629, 1050, 1054 ЦК України, цивільні права та обов'язки, що виникають з договорів, повинні належно виконуватися; договір є обов'язковим для виконання; особа здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов'язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; особа відповідальна за порушення зобов'язання; позичальник зобов'язаний повернути кредитору заборговане, сплатити проценти за користування кредитом, а той управі вимагати, за відповідних умов - достроково, сплати боргу, неустойки. За змістом положень ст. 11 ч. 1, ч. 2 п. 1, ст.ст. 202, 509, ст. 512 ч. 1 п. 1, ст.ст. 514, 516, 517, 655, ст. 656 ч. 3, ст. 629 ЦК України, новий кредитор за відступленим йому правом вимоги набуває прав первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
		 
		Новий кредитор, набувши відповідне право вимоги, реалізував його шляхом пред'явлення до боржника позову про дострокове стягнення боргу за кредитним договором і визначив борг на відповідну дату.
		 
		За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.ст. 598, 599 ЦК України); розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним (ст. 651 ЦК України). Договір також може бути розірваний за згодою сторін або за рішенням суду за правилами, встановленими ст. 652 ЦК України.
		 
		Пред'явлення одночасно з вимогою про стягнення боргу вимоги про розірвання кредитного договору є правом кредитора, а не його обов'язком. У справі № 303/1527/14-ц новий кредитор такої вимоги до боржника не пред'являв. Звернення до суду з підстав, передбачених законом і договором, із вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням його умов не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком неналежного виконання боржником своїх зобов'язань і способом цивільно-правової відповідальності останнього. Саме по собі рішення суду про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, теж не припиняє зобов'язальних правовідносин, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання боргу, а за наявності для того підстав, і для застосування штрафних санкцій.
		 
		Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 10.04.2014 стягнуто з ОСОБА_3 весь борг за кредитом (основний борг), що його в розмірі 102388,01 грн (еквівалент 12809,71 дол. США) визначило ТОВ «Кредитні ініціативи» станом на 01.02.2014. Новий кредитор із зазначеним рішенням суду погодився та визнав у справі, що розглядається за апеляцією, що основний борг сплачено, з цього виходив апелянт, обґрунтовуючи свою правову позицію в справі і зазначив в апеляційній скарзі, зокрема, що ОСОБА_3 не виконав своїх зобов'язань лише в частині процентів, комісії та штрафних санкцій, що нараховувалися в період з 01.02. по 05.05.2014. Визнання апелянтом факту повної сплати 05.05.2014 позичальником основного боргу за кредитним договором відповідає обставинам справи і враховується апеляційним судом відповідно до ст. 61 ч. 1 ЦПК України.
		 
		Водночас з розрахунку, поданого апелянтом суду як доказ існування заборгованості за кредитним договором на час вирішення даної справи, вбачається, що сплачені боржником 05.05.2014 кошти фактично були зараховані в еквіваленті 12775,04 дол. США (співвідношення визначено кредитором за валютним курсом 11,39 грн/1 дол. США (145635,42 грн/12775,04 дол. США)) на сплату боргу лише 13.05.2014 (через вісім днів після реальної сплати), при цьому:
		на сплату основного боргу було зараховано 8981,41 дол. США (102298,26 грн), а не 102388,01 грн (на 89,75 грн менше);
		на сплату відсотків було зараховано 2931,92 дол. США (33394,57 грн), а не 33423,93 грн (на 29,36 грн менше);
		на сплату пені було зараховано 861,71 дол. США (9814,88 грн), а не 9823,48 грн (на 8,60 грн менше);
		після зарахування коштів кредитор станом на 24.06.2014 визначив заборгованість позичальника за курсом НБУ 11,892063 грн/1 дол. США у розмірі 79645,42 грн (еквівалент 6697,36 дол. США), з яких 45526,38 грн (3828,30 дол. США) борг за кредитом, 22838,23 грн (1920,46 дол. США) борг за відсотками, 11280,81 грн (948,60 дол. США) пеня.
		 
		Представник апелянта пояснював апеляційному суду, що за невиконання зобов'язань позичальником нараховувалася пеня, в т.ч., за період після ухвалення судом 10.04.2014 заочного рішення, пеня нараховувалася і за період з 05.05. по 13.05.2014, коли фактично були зараховані кошти на виконання рішення суду, продовжує нараховуватись і далі. Поряд із цим, представник відповідача не зміг пояснити суду, на якій підставі кошти, що були сплачені 05.05.2014 були на погашення заборгованості зараховані лише 13.05.2014, а щодо виникнення знову боргу за сумою кредиту, тоді як її вже було стягнуто рішенням суду та було сплачено повністю боржником, пояснив, що борг утворився за рахунок курсових різниць через різні валютні курси станом на 01.02.2014 і на 26.06.2014, а зараз через подальше зростання курсу долара США стосовно гривні борг є ще більшим, валютні ризики за кредитом несе позичальник.
		 
		Такі дії нового кредитора не ґрунтуються на законі. Відповідно до ст. 124 ч. 5 Конституції України, ст. 14 ч.ч. 1, 2, ст. 223 ч. 2 ЦПК України, рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим, невиконання рішення суду тягне відповідальність, встановлену законом, після набрання рішенням суду законної сили сторони не можуть оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.
		 
		Діючи у цивільних відносинах, здійснюючи своє право на захист і розпоряджаючись своїми цивільними та процесуальними правами на власний ризик і розсуд (зокрема, ст. 12 ч. 1, ст. 20 ч. 1 ЦК України), не будучи банком, не маючи ліцензій на здійснення кредитних операцій та операцій з іноземною валютою (ст. 2 ч. 1 абз. 5, ст.ст. 17, 19, 47, 49, 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (Закон № 2121-III), ст. 2 ч. 2, ст. 5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (Декрет)), ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги боргу за кредитним договором з урахуванням обмежень, установлених законом для нового кредитора щодо обсягу набутих прав та умов виконання зобов'язання, що їх до відступлення права вимоги мав банк. Тобто, новий кредитор набув права вимоги щодо стягнення зафіксованого на визначений момент боргу з відповідними його складовими, проте, не набув права кредитування позичальника.
		 
		Рішення суду, що набрало законної сили, повинно бути виконане у точній відповідності до його змісту та формулювання резолютивної частини. Боржник виконав рішення суду саме в такий спосіб, повністю сплатив самостійно визначений новим кредитором основний борг за кредитом. Новий кредитор не вправі ревізувати рішення суду, що набрало законної сили, змінювати його зміст, спосіб і порядок виконання та зобов'язаний зарахувати сплачені боржником на виконання рішення суду кошти виходячи з часу такої сплати та елементів боргу, які просив стягнути та на сплату яких було ухвалено рішення судом. В даному випадку йдеться про належне виконання рішення суду, яке не може бути змінено у спосіб, що не передбачений законом, посилання на валютні ризики за кредитним договором не можуть братися до уваги, оскільки не мають стосунку до виконання рішення суду. Понад те, набувши добровільно, на власний розсуд право вимоги боргу за договором, в якому зобов'язання виникло в іноземній валюті (положення Декрету, Закону № 2121-III, ст. 192 ч. 2, ст. 533 ч. 3 ЦК України), новий кредитор не був позбавлений права вимагати повернення відступленого боргу у валюті договору, а не скориставшись цією можливістю, не вправі перекладати валютні ризики на боржника, що фактично має місце.
		 
		Апеляційний суд перевіряє рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ст. 303 ч. 1 ЦПК України). З урахуванням викладеного вище, апеляційний суд констатує, що основний борг за кредитом ОСОБА_3 сплатив 05.05.2014. Суд враховує саме визнання відповідачем цього факту та не бере до уваги розрахунки та доводи, які цьому суперечать та виходять за межі доводів апеляційної скарги, в якій не йшлося про інші, ніж ті, що випливають із заочного рішення суду від 10.04.2014, розрахунки.
		 
		Водночас із доводами відповідача про те, що в період з 01.02. по 05.05.2014 нараховувалися інші платежі, що були передбачені кредитним договором, оскільки в цей період ще не був сплачений основний борг за кредитним договором, не сплив строк дії договору і платежі, що нараховувалися, не були сплачені боржником, колегія суддів погоджується. За наведених обставин, правова позиція позивача щодо припинення зобов'язання внаслідок ухвалення заочного рішення суду від 10.04.2014 помилкова, зобов'язання не є повністю виконаним, а, отже, не є припиненим, оскільки існує заборгованість, зокрема, за відсотками, що нараховувалися у вказаний період. Проте, усі платежі, що належать з позичальника, підлягають визначенню з урахуванням виконання позичальником 05.05.2014 рішення суду в повному обсязі щодо визначених цим рішенням елементів боргу. Оскільки не припинене основне зобов'язання, не є припиненим і похідне щодо нього забезпечувальне зобов'язання.
		 
		Вирішуючи позов, суд повинен виходити з того, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, суд має діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 6 Конституції України, ст. 2 ч.ч. 1, 3 ЦПК України). Тож суд не вправі втручатися в компетенцію відповідних державних органів, установ, підприємств, посадових осіб, які здійснюють власні або делеговані повноваження, а вирішує спір, який виник з таких дій (бездіяльності). Суд, виключивши з Реєстру обтяжень рухомого майна транспортний засіб, діяв невірно. З одного боку, суд вийшов за межі позовних вимог (ст. 11 ч. 1 ЦПК України), оскільки позивач не просив суд прийняти таке рішення, а просив зобов'язати нотаріуса вчинити реєстраційну дію, при цьому, визначив нотаріуса третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, що виключало можливість задоволення вимоги, з іншого боку, суд виключив з реєстру рухоме майно, тоді як така дія належить до компетенції реєстратора, суд по суті перебрав на себе його повноваження та вчинив реєстраційну дію, що законом не передбачено.
		 
		За приписами ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України, рішення судом про задоволення позову може бути прийняте за умови його обґрунтованості та доведеності. Суд першої інстанції вищенаведених обставин не врахував і необґрунтовано задовольнив позов, що його не було доведено, рішення суду не відповідає вимогам закону, тому на підставі ст. 309 ч. 1 п.п. 2, 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити, рішення скасувати, у позові - відмовити.
		 
		Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п. 2, 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -  
		в и р і ш и л а :
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити, рішення Мукачівського міськрайонного суду від 9 липня 2014 р. скасувати, у позові ОСОБА_3 до ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання договорів припиненими та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
		 
		Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...