Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-7146/11/2070 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; єдиного податку.
Надіслано для оприлюднення: 02.02.2015. Зареєстровано: 03.02.2015. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		22 січня 2015 року                               м. Київ                              К/9991/42286/12 
		 
		Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
		головуючого                                                  Степашка О.І.
		суддів:                                                            Островича С.Е.
		                                                                      Федорова М.О.
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (правонаступник Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова)
		на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2011
		та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012
		у справі № 2а-7146/11/2070 
		за позовом           Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 
		до           Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.          Харкова 
		про           скасування податкового повідомлення-рішення
		ВСТАНОВИВ:
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі  по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова) про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.05.2011 №0000951720.  
		Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2011, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012, позов задоволено. 
		В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача за наслідками розгляду заперечення наданого до акту документальної позапланової виїзної перевірки від 17.03.2011 №379/172/НОМЕР_1 за період з 01.01.2008 по 23.02.2011, за результатами якої складено акт від 14.04.2011 №637/172/НОМЕР_1.
		В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог ст. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998 (далі по тексту - Указ №727/98), а сааме,позивач здійснювала господарську діяльність з використанням праці найманих робітників не оформлених належним чином.
		На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 06.05.2011 №0000951720/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок на 1500,00 грн.
		Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
		Причиною виникнення спору є висновок податкового органу про те, що, оскільки термін «наймана праця»   окремою нормою законодавства не визначено, то слід розуміти, що це праця фізичної особи, яка передбачає відповідну оплату за виконану роботу.
		Судами встановлено , що позивачем була видана довіреність від   21.10.2009 року (серія ВМО №455718) громадянину України ОСОБА_3 строком на три роки, оформлена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 За даною довіреністю ФОП ОСОБА_2 уповноважує ОСОБА_3, вчиняти від її імені дії, що виникають з адміністративно-правових відносин, а саме: представляти інтереси, як фізичної-особи підприємця з усіх державних, громадських, господарських, адміністративних органах, установах та організаціях, незалежно від їх підпорядкування та галузевої належності, у тому числі у відповідній Державній податковій інспекції України, Пенсійному фонді України та інших фондах та їх відділеннях, відповідній державній адміністрації, статуправлінні, Органах санітарно-епідеміологічної служби, органах пожежної охорони, банківських установах та інших підприємствах та організаціях, а також бути її представником в Управлінні державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Для чого надано йому право : подавати, підписувати та одержувати різного роду довідки, заяви, інші документи (виписки), поточну звітну документацію, дозволи, свідоцтва, патенти та інші документи, сплачувати необхідні платежі та інші витрати, розписуватися за неї, а також виконувати всі інші дії, пов'язані з цією довіреністю. Для ведення підприємницької діяльності відкрити на її ім'я поточний рахунок(ки) у банківській установі на його розсуд, подавати до банківських установ відповідні документи, необхідні для відкриття (закриття) рахунку (рахунків), одержувати документи про наявність грошових сум, нарахувань по них чи руху зазначених сум; вносити грошові суми на рахунок (ки), відкривати на її ім'я нові рахунки, закривати рахунки, користуватися та розпоряджатися відкритими на її ім'я як фізичної особи-підприємця рахунками, зокрема одержувати з рахунків грошові кошти незалежно від їх розміру, закривати рахунки, укладати від її імені відповідні банківські договори, одержувати документи про рух коштів, розписуватися за неї на документах; одержувати виписки з рахунків в банківських установах, підписувати та подавати платіжні доручення.
		З урахуванням наданої довіреності, відповідач вважав, що ОСОБА_3 є найманою особою позивача та відповідно до положень   Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» ставка єдиного податку позивача за вказаний період повинна бути збільшена на 50%.
		Наведене, на думку податкового органу, призвело до порушення позивачем ст. 2   Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», а саме, використання найманого працівника не внесеного в заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.
		Абзацом   4 ст. 2 Указу №727/98 передбачено, що у разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 % за кожну особу.
		Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-IV наймана особа - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому усі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством), а також усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримуються (несуться) працедавцем.
		Тобто, податок з доходів фізичних осіб та 50 % ставки єдиного податку підлягають справлянню в разі виплати фізичною особою-підприємцем доходу громадянину за трудовим договором.
		Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу законів про працю України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
		Відповідно до положень ст. 21 даного Кодексу трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Частинами 3, 4 ст. 24 Кодексу законів про працю України визначено, що укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.
		Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи,   позивачем не укладалися трудові договори з   ОСОБА_3 Доказів в підтвердження виконання ОСОБА_3 трудових обов'язків та виплати йому заробітної плати позивачем суду надано не було.
		Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і підприємством на виконання першим певної роботи   (а саме: договір підряду, договір доручення тощо) предметом якого є надання певного результату праці, але за цим видом договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
		Відповідно до ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу України    довіреність це письмовий документ, який видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Отже, складовою будь-якої довіреності є представництво.
		Згідно ч. 1 ст. 237 зазначеного Кодексу представництвом є правовідносини, в яких одна сторона, представник, зобов'язана або має право вчинити правочин   від імені другої сторони, яку вона представляє.
		Судами вірно зазначено, що враховуючи наведені вимоги законів представництво від імені фізичної особи підприємця на підставі довіреності не можна вважати представництвом, що має правову   природу на підставі трудових правовідносин. 
		Отже, висновки відповідача про порушення позивачем ст. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» є необґрунтованими, тому оскаржуване податкове-повідомлення рішення є незаконним, а позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані та правомірні.
		Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби відхилити.
		Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 залишити без змін. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
		 
		Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...