Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22-ц/796/1781/2015 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.02.2015. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  МІСТА КИЄВА[1]
		                                   
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И
		 
		27 січня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
		головуючого-судді  Слюсар Т.А.
		суддів:  Волошиної В.М., Котули Л.Г.
		при  секретарі: Круглику В.В.                                                                        
		розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 вересня 2014 року
		в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про усунення перешкод в оформленні спадщини та визнання права власності на спадкове майно.
		 
		Колегія суддів, -
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		У лютому 2014 р. ОСОБА_3 звернулася у суд з позовом до             ОСОБА_2 про усунення перешкод в оформленні спадщини та визнання права власності на спадкове майно.
		Свої вимоги обґрунтовувала тим, що після смерті свого батька ОСОБА_5, у зв'язку зі створенням зі сторони відповідачки перешкод, шляхом утримання правовстановлюючих документів на нерухомість та проживання у спірній квартирі, вона позбавлена можливості оформити право власності на спадкове майно - АДРЕСА_1.
		Посилаючись на викладені обставини, просила суд усунути їй перешкоди в оформленні спадщини після смерті батька шляхом  зобов'язання відповідачки надати правовстановлюючий документ на зазначену квартиру та  визнати за нею право власності на  спадкове майно.  
		Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 вересня 2014 р. позов задоволено частково.
		 Визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті  батька - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на АДРЕСА_1. В задоволенні решти позовних вимог  відмовлено.
		В апеляційній скарзі представник відповідачки, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		Колегія суддів, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги,  обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на таке.
		          Рішення суду  першої інстанції в частині вирішення вимог про усунення перешкод в оформленні спадщини шляхом зобов'язання ОСОБА_2 надати правовстановлюючі документи на  квартиру, ОСОБА_3  не оскаржено,  тому у відповідності до положень ч.1 ст.303 ЦПК України, колегія суддів  перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги.
		Як убачається з матеріалів справи,  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є донькою померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 /а.с.92, 93/.  
		15 січня 2014 р. ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини за законом, на підставі якої останньою заведено спадкову справу за №05/2014 /а.с.90, 122/.
		Відповідно до  долученої до справи  довідки, виданої  запит  приватного нотаріуса Київським  міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 28 січня 2014р. за №КВ-2014 48330,   згідно з даними бюро АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_5 (російська мова) на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого на Українській біржі «Десятинна» 29 жовтня 1998 р. за №5045-Б/1522 та зареєстровано в електронному реєстрі /а.с.111/.
		Встановлено, що 10 липня 2014 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з тим, що спадкоємиця не надала правовстановлюючого документу на квартиру. /а.с.85/.
		 Задовольняючи позовні вимоги  в частині визнання права власності на спадкове майно - АДРЕСА_1, районний суд виходив з того, що  ОСОБА_3 позбавлена права на оформлення   спадкового майна  у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього. 
		Між тим, такі висновки суду першої інстанції не узгоджуються з матеріалами справи та не ґрунтуються на  нормах матеріального права. 
		Відповідно до ст.392 ЦК України особа має право звернутися у суд з позовом про визнання права власності:
		1)    якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами;
		2)     у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
		            Передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права й позов про визнання права власності  у разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержати  у відповідних органах  дублікат правовстановлюючого документа.
		          За змістом положень ст.392 ЦК України позивачем у позові про визнання права власності  повинна бути особа, яка  є власником.
		          Разом з тим, ОСОБА_3 не є власником  майна, щодо якого заявила відповідні вимоги.
		            Не втрачено й можливість  отримати  дублікат правовстановлюючого документу, остільки,  як свідчать матеріали  справи, договір купівлі-продажу спірної квартири зареєстровано на Українській біржі «Десятинна» 29 жовтня             1998 р. за №5045-Б/1522.  
		            Відповідно до положень ЦПК України, сторонами у цивільному процесі з розгляду справ позовного провадження є позивач і відповідач і можливість звернення до суду з позовом, де відсутній конкретний відповідач, діючим законодавством не передбачено.
		             Згідно керівних роз'яснень, які містяться у п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009р. «Про судове рішення у цивільній справі»  остільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорення саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні та суспільні інтереси,  (частина перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
		          В порушення зазначених вимог, визнавши за ОСОБА_3 право власності  на спадкове майно  з причин відсутності у неї правовстановлюючих документів, районний суд  не встановив вини відповідачки у цьому. 
		 Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		   Отже, рішенням суду втрату правовстановлюючих документів на спадкове майно   не  встановлено, а визнано  доведеним  їх відсутність   у позивачки, що не виключає можливість їх встановлення. 
		               Разом з тим,  факт  лише відсутності правовстановлюючого  документу, у відсутність інших  обґрунтувань та доказів поважності причин їх відсутності чи втрати, визнаних судом доведеними, правових підстав до застосування вимог ст.392 ЦК України,  не дає.  
		 За таких обставин,  рішення суду першої інстанції в частині вимог про визнання права власності на спадкове майно, як постановлене з порушенням норм матеріального й процесуального права,  підлягає скасуванню, а по справі  в цій частині слід ухвалити нове рішення про відмову у  позові.
		 При цьому, колегія суддів враховує обставини справи та повноваження суду апеляційної інстанції, що визначені положеннями ЦПК України.
		           З урахуванням положень ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню  понесені нею судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в сумі 1 827 грн.
		           В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
		 
		Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
		 
		В И Р І Ш И Л А :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.
		 Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 вересня 2014 року в частині  вимог про визнання права власності  на спадкове майно  - скасувати.
		Ухвалити по справі в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по справі, пов'язані з оплатою судового збору, в сумі 1 827 грн.
		В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Рішення набирає чинності негайно, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.
		           
		Головуючий:                                     
		 
		Судді:             
		 
		 
		 
		Справа № 756/2338/14-ц
		№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1781/2015
		Головуючий у суді першої інстанції: Великохацька В.В.
		Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...