Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № К/9991/12489/12-С : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 03.02.2015. Зареєстровано: 04.02.2015. Забезпечено надання загального доступу: 04.02.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		27 січня 2015 року                                м. Київ                                        К/9991/12489/12 
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
		 
		                Іваненко Я.Л.,                        Мойсюка М.І.,                  Тракало В.В.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Київської міської державної адміністрації,  треті особи: голова Київської міської державної адміністрації, Київський міський голова, секретар Київської міської ради та ОСОБА_5 про встановлення повноважень та компетенції, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року,-
		 
		у с т а н о в и л а :
		 
		У квітні 2011 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА), де треті особи: голова Київської міської державної адміністрації, Київський міський голова, секретар Київської міської ради та ОСОБА_5, у якому просив встановити повноваження КМДА, як виконавчого органу місцевого самоврядування, щодо видання нормативно-правового акту у формі розпоряджень, встановити компетенцію голови КМДА на предмет її очолення та підписання актів, а також компетенцію першого заступника голови КМДА під час виконання ним обов'язків голови КМДА на предмет виконання таких повноважень міського голови.
		          В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначав, що на момент обрання міським головою ОСОБА_6 та головою КМДА ОСОБА_7, а також на час виконання останнім обов'язків  міського голови та будучи його заступником, було прийнято низку розпоряджень щодо встановлення (погодження) цін/тарифів на житлово-комунальні послуги (як то № 676 від 30 серпня 2010 року тощо), які на думку позивача порушують статті 6, 7 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статті 14 Закону України «Про столицю України місто-герой Київ», статей 1, 11, 24, 28, 42, 51, 52, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ін. Тому, вважаючи дії відповідача протиправними і посилаючись на вимоги вказаних Законів, просив встановити повноваження та компетенцію зазначених суб'єктів владних повноважень. 
		          Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року у відкритті провадження у адміністративній справі відмовлено.
		У поданій до Вищого адміністративного суду України касаційній скарзі третя особа ОСОБА_5, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
		Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про задоволення скарги з таких підстав. 
		Відмовляючи у відкритті провадження  суди попередніх інстанцій виходили з вимог пункту 1 статті 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України та того, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.  До такого висновку суди дійшли виходячи з того, що позивач                    ОСОБА_4 не є суб'єктом владних повноважень, а тому позовні вимоги з приводу реалізації  компетенції КМДА та інших осіб у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. До таких висновків суди дійшли з огляду на вимоги частини 1 статті 2, та пункту 3 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Проте, до такого висновку суди дійшли в порушення норм процесуального права виходячи з наступного. 
		За приписами частин 1, 2 та 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. 
		У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
		Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		У відповідності до частини 2 статті 4  Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
		Відповідно частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
		Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		Як убачається з матеріалів справи спір сторін за своєю суттю зводиться до оскарження ОСОБА_4 дій КМДА як суб'єкту владних повноважень, з приводу реалізації своїх повноважень в межах, наданої Законом компетенції. При цьому обраний спосіб захисту позивачем не може бути підставою для відмови у відкритті провадження, оскільки такий належить до розгляду по суті заявлений вимог із з'ясуванням усі обставин справи, з метою повного захисту порушених прав та інтересів сторін.
		Тобто, з дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення суду  (пункт 8 частини 3 вказаної Статті), що має на меті забезпечити судовим рішенням повний захист цих прав та інтересів.
		Відмова ж у відкритті провадження, в даному випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року.
		Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. 
		Як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001, відповідно до положення частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Аналіз цього положення у взаємозв'язку з положеннями частин першої, другої статті 55 Конституції України дає підстави дійти висновку, що судам підвідомчі будь-які звернення фізичної особи щодо захисту своїх прав і свобод. Тому суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушено чи порушуються, або створено чи створюються перешкоди для їх реалізації, або має місце інше ущемлення прав і свобод.
		Судам попередніх інстанцій слід було виходити з юридичної природи спору, що виник між сторонами. Зокрема звернути увагу на те, чи стосується такий спір сфери повноважень суб'єктів публічно-правових відносин.
		Крім цього, посилання скаржника на недотримання судами попередніх інстанцій вимог частини 6 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України є обґрунтованими, з огляду на наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи суди відмовили у відкритті провадження з підстав пункту 1 статті 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		Разом з цим, суди не звернули увагу на частину 6 цієї ж статті, відповідно до якої у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави,  встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
		Колегія суддів звертає увагу судів, що дана частина носить імперативний характер і має бути застосована поряд із частиною першою цієї 
		Статті. 
		Також колегія суддів звертає увагу судів попередніх інстанцій на те, що суть заявлених позовних вимог містить ознаки публічно - правового характеру, проте вирішуючи питання щодо відкриття провадження судам слід виходити з предметної підсудності даної справи, враховуючи положення статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України.
		При цьому, підстав для застосування пункту 3 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, у даному випадку немає, оскільки суть заявлених вимог позивача зводиться до оскарження дій та рішень суб'єктів владних повноважень.
		Таким чином, оскаржувані судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, такі підлягають скасуванню з направленням справи для  продовження  судового розгляду зі стадії прийняття адміністративного позову.
		За приписами частини 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. 
		Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-
		 
		у х в а л и л а :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
		Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.  
		 
		Судді:             Я.Л. Іваненко
		 
		 
		             М.І. Мойсюк
		                              
		                    
		              В.В. Тракало

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...