Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/5391/14 : не визначено.
Надіслано судом: 04.02.2015. Зареєстровано: 04.02.2015. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2015.
Дата набрання законної сили: 12.02.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 номер провадження справи  8/181/14
		     
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		26.01.2015                                                                                                    Справа №  908/5391/14
		за позовом Комунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня» (69600, м.Запоріжжя, Оріхівське шосе, 10)
		до відповідача Приватного підприємства «Агентство «Преміум» (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів/Патріотична, 19/38, 2 поверх, оф. 1) 
		про стягнення 60000 грн. збитків
		Суддя І.А. Попова
		 
		Представники сторін:
		від позивача: Васильченко О.І., дов. № 01/15 від 12.01.2015 р. 
		від відповідача: Лобіков Д.В., дов. № 15/01-15 від 15.01.2013 р. 
		 
		 
		Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 60000 грн. збитків.
		В судовому засіданні, відкритому 16.01.2015 р., оголошувалася перерва до             26.01.2015 р.  
		Вступну та резолютивну частини рішення оголошено судовому засіданні 26.01.2015 р.
		Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові, в обґрунтування вимог вказує, що 08.01.2013 р. з відповідачем укладено договір № 19 Б/12 на надання юридичних послуг, за умовами якого відповідач зобов'язався за завданням позивача надавати юридичні послуги, які споживаються замовником в процесі здійснення його діяльності. Розділом 2 договору «Сума договору та порядок розрахунків» визначено, що загальна сума даного договору становить 99000 грн. 03 квітня 2014 р. сторонами укладено додаткову угоду до договору про надання юридичних послуг № 19Б/12 від 08.01.2014 р. Відповідно до додаткової угоди сторони вирішили розірвати договір про надання юридичних послуг. У зв'язку розірванням договору сторони дійшли згоди про те, що грошові зобов'язання за надані договором послуги, в сумі 60000 грн. вважаються виконаними, а зобов'язання в сумі 39000 грн. припиняються з моменту розірвання договору. Відповідно до умов договору на підставі актів виконаних робіт від 28.01.2013 р. та 03.04.2013 р. та звіту про виконану роботу за період з 01.01.2013 р. по 29.03.2013 р. позивачем сплачено 60000 грн. Однак позивач вважає, що вартість виконаних робіт є завищеною та не відповідає наданим послугам. Позивач вказує, що йому відповідачем заподіяно збитки у розмірі 60000 грн. внаслідок завищення вартості наданих юридичних послуг. Позивач з посиланням на ст.ст. 218, 224, 225 ГК України просить стягнути з відповідача 60000 грн. збитків.
		Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов вказує, що позивачем жодним чином не підтверджено факт та суму завданих збитків. Позивач та відповідач свої зобов'язання за договором виконали у повному обсязі відповідно до укладеного договору № 19Б/12 від 08.01.2013 р.. Даним договором було погоджено умови та ціну надання послуг. Заборгованість по оплаті наданих відповідачем послуг відсутня. 
		Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, внаслідок наступного:
		Судом встановлено, що 08.01.2013 р. Приватним підприємством «Агентство «Преміум» (відповідач по справі, виконавець) та Комунальною установою «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради укладено договір № 19Б/12 на надання юридичних послуг. Згідно п. 1.1 договору предметом договору є зобов'язання виконавця за завданням замовника надавати юридичні послуги, які споживаються замовником в процесі здійснення його діяльності. Пунктом 1.2 договору передбачено, що замовник зобов'язується на умовах, передбачених цим договором прийняти та оплатити надані послуги. Строк дії договору встановлено пунктом 7.2  до 31.12.2013р. 
		Сума договору та порядок розрахунків узгоджено розділом 2 договору, яким передбачено, що загальна сума даного договору становить 99000 грн., виконання послуг підтверджується актом наданих послуг, який підписується сторонами договору протягом доби з дня їх виконання, не підписання акту наданих послуг у встановлений строк є підтвердженням факту надання послуг.
		Як свідчать вивчені матеріали, 03.04.2013 р. сторонами по справі укладено додаткову угоду, якою розірвано договір про надання юридичних послуг № 19Б/12 від 08.01.2013 р. за взаємною згодою з 03.04.2013 р. Відповідно до п. 2 додаткової угоди у зв'язку з розірванням договору про надання юридичних послуг № 19Б/13 від 08.01.2013 р. сторони дійшли згоди про те, що грошові зобов'язання за надані за договором послуги в сумі 60000 грн. вважаються виконаними, а зобов'язання в сумі 39000 грн. припиняються з моменту розірвання договору. 
		 З матеріалів справи вбачається, що відповідачем надавалися відповідачу послуги згідно договору № 19Б/12, про що сторонами підписано акт виконаних робіт від 28.01.2013 р. на суму 30000 грн. та акт виконаних робіт від 03.04.2013 р. на суму 30000 грн. 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає завищеною вартість наданих юридичних послуг згідно договору № 19б/12 від 08.01.2013 р., внаслідок чого йому спричинено збитки. 
		Відповідно до статей 509, 525, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений термін, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
		Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. 
		Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Приписами пункту 4 статті 611 вказаного Кодексу унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Відповідно до частин 1, 2 статті 623 цього ж Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При цьому, розмір збитків має бути підтверджений документально. 
		За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, реальні збитки; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено, упущена вигода. 
		У відповідності до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які б управнена сторона одержала у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. Якщо хоча б один елемент складу правопорушення відсутній, то за загальним правилом, це виключає настання відповідальності, передбаченої статтею 623 Цивільного кодексу України.
		Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведеності їх переконливості. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
		При цьому, відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Отже, за приписами наведених норм позивач повинен довести суду належними та допустимими доказами факт заподіяння йому збитків, розмір цих збитків, невиконання зобов'язань відповідачем та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язання і заподіяними збитками. 
		Зі змісту договору № 19Б/12 від 08.01.2013 р. та інших матеріалів справи вбачається правомірність дій відповідача щодо надання послуг, а тому відсутня протиправна поведінка відповідача (порушення господарського зобов'язання) та причинний зв'язок між нею та збитками позивача. 
		Оцінивши усі обставини справи у їх сукупності, суд вважає, що оплата позивачем наданих відповідачем юридичних послуг, які споживалися позивачем в процесі його діяльності, не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявність всіх складових господарського правопорушення.
		Внаслідок викладеного, суд відмовляє у задоволенні позову про стягнення 60000 грн. збитків.
		Судові витрати по справі відносяться на позивача. 
		На підставі викладеного, ст.ст. 224, 225 ГК України, керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд
		ВИРІШИВ:
		 
		В позові відмовити. 
		 
		 
		Повне рішення складено 02 лютого 2015 року. 
		 
		Суддя                                                                                                І.А. Попова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...