Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 497/3162/14-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); Справи зі спорів фіз. чи юр. осіб із суб’єктами владних повноважень, у тому числі їх органів на місцях, щодо оскарження їх правових актів індивідуальної дії, дій або бездіяльності (крім тих, що пов’язані з публічною службою), (усього), у тому числі:; Державної податкової адміністрації України та її органів (усього); погашення податкового боргу, у тому числі:; визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов’язаних із визнанням правочинів недійсними.
Надіслано для оприлюднення: 03.02.2015. Зареєстровано: 04.02.2015. Забезпечено надання загального доступу: 06.02.2015.
Дата набрання законної сили: 02.02.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		02.02.2015     
		Справа № 497/3162/14-а
		Провадження № 2-а/497/1/15        
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 02.02.2015  року,                                         м.Болград
		    Болградський районний суд Одеської області у складі: 
		головуючого - судді Кодінцевої С.В.
		    за участю секретарів судового засідання - Бочковар Ю.В., Ковтун О.І.,
		    позивача - ОСОБА_1,
		представника позивача - ОСОБА_2,
		представника відповідача - Бєлошицької Л.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Південної митниці Міністерства доходів і зборів про скасування постанови у справі про порушення митних правил, - 
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 звернувся до суду 03.12.2014 року з вищеназваним адміністративним позовом (а.с.1-4), та просить постановити рішення, яким:
		 
		<ul>
			<li>скасувати постанову Південної митниці Міндоходів у справі про порушення митних правил № 0504/50007/14 від 18.11.2014 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного Кодексу України; </li>
			<li>провадження по справі закрити. </li>

</ul>
		Свої вимоги позивач мотивує тим, що названа постанова є незаконною, оскільки особою, що її винесла невірно та неповно були визначені фактичні обставини по справі, протокол про порушення митних правил і постанова складені відносно неналежної особи, та з суттєвими процесуальними порушеннями діючого законодавства. Так, 08.07.2014 року ОСОБА_1 дійсно знаходився за кермом автомобіля марки «Опель Астра», зареєстрованому в Болгарії, державний номер НОМЕР_1 за довіреністю від його сина - ОСОБА_5, якому цей автомобіль і належить на праві приватної власності з 2013 року, до того ж, жодного разу він не виїжджав за межі Болгарії. При цьому, важливим є те, що власник автомобіля знаходився в цьому ж автомобілі, проте посадові особи митниці не потребували від нього, як власника автомобіля скласти митну декларацію, більш того, не вказали його як свідка при складанні протоколу про порушення митних правил.
		 
		    Обставини, що викладені в протоколі про порушення митних правил, не відповідають дійсності, оскільки співробітнику митниці він, ОСОБА_1 відразу ж надав два паспорти, як громадянина Болгарії, так і громадянина України, хоча в протоколі вказано, що паспорт громадянина України було вилучено при огляді транспортного засобу. Однак, огляд автомобілю здійснювався без його присутності, так як в цей час він заповнював митну декларацію.
		    Крім того, в його позивача діях відсутня вина у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, оскільки він приїхав на автомобілі, який йому не належить, а належить його сину - громадянину Болгарії, тобто він його не купував на своє ім'я для подальшої його реалізації на території України чи розукомплектування, відтак не мав на то ніякого права на його імпорт та не міг бажати цього, тому в його діях відсутній склад правопорушення - суб'єктивна, об'єктивна сторона, вина, мотив та причинний зв'язок. 
		    При винесенні даної постанови відповідачем були порушені вимоги ст. 489 МК України (обставини, які підлягають з'ясуванню при розгляді справ про порушення митних правил), тобто залишилися без якої-небуть уваги обставини відсутності умислу ОСОБА_1 на скоєння цього порушення. В постанові відсутня вказівка на порядок і термін її оскарження, чим грубо порушено вимоги ст. 283 ч.4 КУпАП. Про час та місце розгляду протоколу про порушення митних правил він, позивач повідомлений не був, чим порушено вимоги ст.ст.524, 526 МК України.
		    
		    Позивач підтримав усі доводи, викладені в його позові, надав пояснення з підстав зазначених в позові. Пояснив, що дійсно 08.07.2014 року він прибув в пункт пропуску «Рені-Джюржюлешти», маючи намір перетнути державний кордон на автомобілі марки «Опель-Астра», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що зареєстрований в Болгарії, належний його сину, який також був присутній в цьому автомобілі, належним чином, оскільки прямував з Болгарії на Україну. Даним автомобілем керував на підставі оформленої довіреності. Працівникам митної служби надав паспорт громадянина Болгарії, після запитання щодо громадянства України, надав ще й паспорт громадянина України. На що співробітник митниці пояснив, що будуть оформлювати як резидента, однак, що це означає ніхто не пояснив. Його запросили до службового приміщення, де він заповнив митну декларацію, в цей час інший працівник митної служби здійснював огляд автомобілю. Потім дали йому на підпис протокол, прочитавши, які пояснення нібито з його слів внесли до протоколу. Сам він документів не читав, оскільки має дуже поганий зір, а окуляри при ньому були відсутні. Його прав та обов'язків ніхто не роз'яснював. При цьому пояснили, що даний протокол буде розглядатися у м. Одесі, і повідомили дату. За місцем проживання він отримував декілька разів повідомлення про відкладення розгляду матеріалів на іншу дату. Проте повідомлення про розгляд матеріалів 18.11.2014 року він не отримував. Стверджував, що не мав наміру порушувати митні правила, порушення допустив не навмисно, лише в зв'язку з незнанням діючого законодавства. Просив врахувати його вкрай важке матеріальне становище, більше двох років не має постійної роботи, не отримує будь-яких доходів. Автомобіль перевозив на Україну за місцем свого проживання лише на осінньо-зимовий період, так як у сина не має можливості його зберігати за місцем проживання, допоки син не вирішить свої житлово-побутові питання.
		    Представник позивача підтримав усі доводи позивача та його пояснення, та доповнив, що позивач дійсно не мав наміру порушити митні правила, тобто його дії не носять умисний характер, як того вимагають положення ст. 458 МК України. Важливим в даному випадку на думку представника є те, що власник транспортного засобу також був при цьому присутній, однак у нього пояснення не відібрали, йому не запропонували оформити митну декларацію, не роз'яснили прав та обов'язків. Тобто, співробітники митної служби не встановили фактичних обставин даної ситуації, які мають значення для правової оцінки даного факту, в тому числі щодо громадянства власника транспортного засобу та інше. Огляд транспортного засобу проводився без належно оформленого дозволу, при цьому в протоколі зазначили, що був виявлений паспорт громадянина України, що не відповідає дійсності, так як паспорт громадянина України ОСОБА_1 відразу ж надав співробітникам митної служби ще до складання митної декларації та проведення огляду т/з. 
		    У тесті постанови в справі про порушення митних правил, до підпису посадової особи, що її винесла, відсутня вказівка на строки та порядок оскарження цієї постанови, що є суттєвим порушенням процесуального законодавства.
		    Оскільки в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення - суб'єктивна, об'єктивна сторона, вина, мотив та причинний зв'язок, просив оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі - закрити. 
		Представник відповідача заперечувала усі доводи, викладені в адміністративному позові, вважала його необґрунтованим, та таким, що задоволенню не підлягає, надавши письмові заперечення (а.с.22-29). В судовому засіданні пояснила, що станом на 08.07.2014 року громадянин ОСОБА_1 був громадянином України та мав постійне місце проживання на території України, отже мав статус громадянина-резидента. Однак, при тимчасовому ввезенні на митну територію України автомобіля іноземної реєстрації заявив митному органу України, що він є громадянином Болгарії та нерезидентом, чим вчинив протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів у розмірі 83 435.84 гривен, які підлягали б сплаті у разі ввезення зазначеного транспортного засобу на митну територію України громадянином-резидентом. Саме тому в діях позивача вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, тобто переміщення на митну територію України транспортного засобу особистого користування «Опель Астра», країна реєстрації - Болгарія, державний номер НОМЕР_1
		Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, пояснення позивача, доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог за наступних підстав.
		 
		За змістом ст. 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Відповідно до ст. 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
		У відповідності до вимог ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
		За змістом ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів.
		При вирішенні даного спору суд, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих позивачем.
		    Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, вихованням громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		    Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган(посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису.
		    Судом встановлено, що згідно протоколу про порушення митних правил № 0504/50007/14 від 08.07.2014 року, складеного старшим державним інспектором ВМО № 2 митного поста «Ізмаїл» Південної митниці Міндоходів, Кондратєвим В.М. - 08 липня 2014 року о 17:13 годині в пункті пропуску «Рені-Джюржюлешти» (автомобільний) митного поста «Ізмаїл» Південної митниці Міндоходів при в'їзді на територію України через митний пункт «Рені-Джюрджюлештт» прибув автомобіль марки «Опель-Астра», з болгарською реєстрацією, державний номер НОМЕР_1, який прямував з м. Плевен (Болгарія) до м.Болград (Україна) під керуванням громадянина України ОСОБА_1, який надав для митного оформлення паспорт громадянина Болгарії. При цьому згідно пояснень, наявних в даному протоколі, ОСОБА_1. зазначив, що має паспорт громадянина України (а.с.12-13).
		    Заповнюючи митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, ОСОБА_1 в п.3.2 зазначив, що має громадянство Болгарії, країна постійного проживання - Болгарія, документ, що посвідчує особу - паспорт, з якої країни прибув і до якої прямує - Болгарія Україна. В пункті 3 Відомості про наявність товарів зазначив: транспортний засіб особистого користування марки Опель-Астра, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, мета переміщення - тимчасове ввезення. В пункті 4 Відомості про товари, що підлягають обов'язковому письмовому декларуванню та/або оподаткуванню митним платежем …. поставив прочерк, нічого не зазначивши (а.с.14).
		    Згідно даного протоколу розгляд справи про порушення митних правил ОСОБА_1 було призначено на 26 серпня 2014 року о 10:00 годині за адресою: Митна площа, № 1, м. Одеса. Однак розгляд протоколу декілька разів було перенесено, і остаточною датою розгляду справи було визначено - 18.11.2014 року, про що було повідомлено ОСОБА_9 листами Південної Митниці Міндоходів від 07.08.2014 року №1020/15-70-54-01; від 03.09.2014 року № 1708/15-70-54-10, від 01.10.2014 року № 2519/15-70-54-01, від 24.10.2014 року № 3214/15-70-54-01 (а.с.51 зворотна сторінка, 52, 53).
		    18 листопада 2014 року, виконуючим обов'язки заступника начальника митниці - начальника оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Південної митниці Міндоходів Степанюк О.Р. було розглянуто матеріали справи про порушення митних правил за ознаками вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України та визнано ОСОБА_1 винним у вчинені порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що на день вчинення порушення становить 250 307.52 гривен (а.с.9-10).
		    
		    Згідно п.1 ст. 2 Закону України №2235-ІІІ «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року, якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
		    Як вбачається з положень Закону України від 21.01.1994 року №3857-ХІІ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», п.17 Порядку централізованого оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №185, а також п. 5.3 Порядку розгляду в дипломатичних представництвах або консульських установах України за кордоном клопотань громадян України, які виїхали за її межі тимчасово, про залишення на постійне проживання за кордон, затвердженого Наказом Міністерства закордонних справ України від 22.11.1999 №201, документом, що підтверджує постійне проживання громадянина України за кордоном, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон зі штампом «Постійне проживання» або таким написом (з відміткою про дату внесення та із зазначенням посади і прізвища особи, яка його внесла), який скріплюється підписом посадової особи та печаткою відповідного територіального підрозділу Міністерства закордонних справ України або дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордон.
		    За таких обставин, оскільки у позивача ОСОБА_1, станом на 08.07.2014 року наявний був, як паспорт громадянина України, так і паспорт громадянина Болгарії, та він мав постійне місце проживання на території України, отже він у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України та має статус громадянина - резидента. 
		    В своїх поясненнях до протоколу про порушення митних правил №0504/50007/14 від 08.07.2014 року ОСОБА_1, зазначив, що: « … є громадянином України, проживає за адресою: АДРЕСА_1, має закордонний паспорт громадянина України НОМЕР_3 від 19.11.2010 року. Крім того, в серпні 2013 року отримав в Болгарії (м. Плевен) паспорт громадянина Болгарії НОМЕР_4 від 07.08.2013 року. У 2013 році мій син ОСОБА_11, громадянин Болгарії придбав в Болгарії автомобіль Опель-Астра, який весь час перебував в Болгарії. 08.07.2013 року віз завіз даний автомобіль в п/п «Рені-Джуржуленть» по довіреності від сина, пред'явивши при цьому паспорт громадянина Болгарії, маючи при собі паспорт громадянина України. Однак, не знав, що маючи в наявності український паспорт, не може завозити автомобілі з іноземною реєстрацією із звільненням від оподаткування. Надалі планує знятися з обліку в Україні та бути більш уважним до норм чинного українського законодавства» (а.с.12-13).
		    Дані обставини підтверджують, що ОСОБА_1 свою вину у вчиненому повністю визнає і не заперечує.
		    Відповідно до ч.3 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
		    Частинами 1-2 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом. Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу.
		    Відповідно до ст.4 МК України автомобіль охоплюється поняттям товар.
		    Статтею 485 МК України передбачено адміністративну відповідальність у випадку заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
		    За змістом диспозиції ст. 485 МК України відповідальність настає за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
		    Згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		    Статтею 71 ч. 1 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		    При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 КАС України, за якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Відповідно до ч. 4 ст. 71 КАС України, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
		На обґрунтування своїх заперечень, представником відповідача надано в судовому засіданні матеріали митної справи в оригіналі, та копію для долучення до справи.
		Під час дослідження названих матеріалів в судовому засіданні було встановлено, що позивач прибув на пункт пропуску «Рені-Джюржюленти» 08.07.2014 року о 17:13 годині, згідно протоколу про порушення митних правил (а.с.40-41). Митну декларацію він заповнив та надав митній службі о 17:21 годині (а.с.41-41). 
		Згідно Акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, огляд транспортного засобу марки «Опель-Астра» проводився інспектором ДМСУ Кондратєвим В.М. та інспектором ДПСУ Мокану Д.І. з 17.21 години до 18.41 години 08.07.2014 року у присутності позивача ОСОБА_1 В протоколі є також відмітка про те, що під час огляду було виявлено закордонний паспорт громадина України НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.
		Дані обставини позивачем заперечувалися в судовому засіданні, який стверджував, що паспорт як громадянина Болгарії, так і громадянина України співробітникам митної служби він надав відразу ж на їх запитання, не приховуючи цієї інформації, ще до заповнення митної декларації та проведення огляду автомобіля. Під час огляду т/з він не був присутній, оскільки в даний час він заповнював митну декларацію, і перебув у службовому приміщенні митного посту. Усі документи він підписував, при цьому він їх не читав, оскільки має поганий зір, а окуляри при ньому були відсутні.
		Дані обставини представником відповідача не були спростовані.
		Крім того, в матеріалах митної справи є в наявності заява на ім'я заступника начальника митного посту - начальника ВМО № 2 митного поста «Ізмаїл» Південної митниці Міндоходів Данілову О.А. від ІПС 1-ої категорії старшого прапорщика Шевченка О.С. 08.07.2014 року про надання дозволу на проведення огляду автомобільного транспортного засобу ЕН 7541ВС і товарів, ручної поклажі та багажу разом з представниками органу охорони державного контролю (а.с.46).
		Однак, дана заява не містить належним чином оформлено дозволу: відсутній підпис посадової особи, її посада, прізвище, ім'я, по батькові, відсутня печатка.
		При цьому з акту огляду т/з вбачається, що Шевченко О.С. взагалі не приймав участі в огляді автомобілю, хоча подавав заяву про надання такого дозволу.
		Суд не приймає до уваги пояснення представника відповідача, що відсутність належно оформлено дозволу на проведення огляду т/з є лише випадковістю, оскільки в цей час була велика завантаженість в пункті пропуску, та співробітники мали великий обсяг роботи.
		Зазначені обставини ставлять під сумнів законність і обґрунтованість проведеного огляду, та взагалі належність і допустимість у якості доказу протоколу огляду транспортного засобу.
		Проте суд приймає до уваги пояснення позивача, про наявність у нього двох паспортів, які як він стверджує надав митній службі відразу ж на їх прохання, визнання ним вини, та про відсутність у нього, ОСОБА_1 умислу на порушення митних правил.
		Суд оцінює критично твердження позивача, що він не був повідомлений належним чином про час та місце розгляду протоколу про порушення митних правил, оскільки в матеріалах митної справи є в наявності поштові повідомлення про отримання кореспонденції, надісланої на адресу позивача (а.с.51 зворотна сторінка, а.с.52, 53). При цьому позивач посилався, що підпис на повідомлення про розгляд справи 18.11.2014 року - не його. Однак, такий же підпис міститься і на поштовому повідомлення про отримання позивачем постанови за наслідками розгляду протоколу про порушення митних правил від 18.11.2014 року, і даного факту позивач не оскаржував. В зв'язку з чим, суд приходить до висновку про безпідставність таких доводів позивача. 
		            Стаття 487 МК України передбачає, що провадження у справах про порушення митних   правил   здійснюється відповідно до цього кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
		     Згідно ст. 462 МК України за порушення митних правил можуть бути накладені такі адміністративні стягнення як попередження, штраф або конфіскація. Митному органу не надано повноважень на звільнення порушника митних правил від адміністративної відповідальності за малозначністю, обмежившись усним зауваженням.
		     А тому, відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
		       У судовому засіданні позивачем та його представником були надані пояснення, згідно яких наміру порушувати чинне законодавство ОСОБА_1 не мав, а також судом встановлено, що шкідливих наслідків правопорушенням, вчиненим позивачем, не завдано, враховано щире розкаяння позивача та зроблено висновок, що порушення митних правил, вчинене ОСОБА_1 є малозначним.
		    Відповідно до обставин, встановлених у справі, та вважаючи, що порушення митних правил були допущені не навмисно позивачем, а в зв'язку з юридичною неграмотністю, неналежним роз'ясненням працівниками митної служби прав та обов'язків особі, а також враховуючі, що дії позивача не викликали будь-яких тяжких наслідків, не призвели до порушення будь - яких громадських інтересів або прав та інтересів окремих громадян, беручи до уваги важке матеріальне становище позивача (протягом останніх декількох років не має постійної роботи та відповідного заробітку), суд вважає можливим змінити призначену позивачу міру стягнення за вказане адміністративне правопорушення, звільнивши позивача від адміністративної відповідальності за малозначністю на підставі ст. 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оголосивши йому усне зауваження.
		 
		    Відповідно до ч. 2 ст. 171-2 КАС України рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
		    Керуючись ст.ст.462, 380, 485, 487 Митного Кодексу України, ст.ст.22, 245, 251 КУпАП, ст. ст.2, 6, 9-11, 69, 71, 72, 158-163, 167, 171-2 КАС України, суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		    Адміністративний позов ОСОБА_1 до Південної митниці Міністерства доходів і зборів про скасування постанови по справі про порушення митних правил - задовольнити частково.
		    
		    Змінити захід адміністративного стягнення за постановою по справі про порушення митних правил серії № 0504/50007/14 від 18.11.2014 року відносно ОСОБА_1, винесену виконуючим обов'язки заступника начальника митниці - начальником оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Південної митниці Міндоходів Стапанюк О.Р. про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 485 МК України звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обмежившись усним зауваженням. 
		        
		            Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 передбачене ст. 485 Митного Кодексу України - закрити.   
		    В задоволенні решти позову відмовити.
		 
		         Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.   
		          
		Суддя:                                     С.В.Кодінцева

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...