Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/3430/14 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інтелектуальна власність; Авторське право і суміжні права.
Надіслано для оприлюднення: 09.02.2015. Зареєстровано: 09.02.2015. Забезпечено надання загального доступу: 09.02.2015.
Дата набрання законної сили: 20.02.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		          
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		"02" лютого 2015 р.Справа  № 916/3430/14
		За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь"            
		до відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДУЛЬ"      
		про стягнення 75000грн. 
		Суддя Гут С.Ф.
		 
		Представники:
		Від позивача:  Роман В.С., довіреність від 12.02.2014р.; 
		Від відповідача: Романадзе Л.Д., довіреність від 30.09.2014р.
		 
		СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДУЛЬ" про стягнення суми компенсації у розмірі 75000 грн.  
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем виключних авторських прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" шляхом продажу контрафактної продукції, а саме Настільної розважальної супергри „Лісові пригоди Маши", на якій зображений персонаж „Маша", який являється самостійною складовою частиною аудіовізуального твору-мультиплікаціного серіалу „Маша і Мєдвєдь", права на який належать ТОВ „Маша і Мєдвєдь".
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.08.2014р. порушено провадження у справі № 916/3430/14.
		12.09.2014р. від відповідача надійшло клопотання (вх.ГСОО№23675/14 від 12.09.2014р.) про відкладення розгляду справи призначеного на 16.09.2014р. о 10:00, у зв'язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні директора ТОВ "МОДУЛЬ" через його відрядження у іншому місті.
		Надане клопотання судом розглянуто, задоволено та залучено до матеріалів справи.
		02.10.2014р. відповідач надав відзив на позовну заяву (вх.ГСОО№25760/14 від 02.10.2014р.), відповідно до якого проти позову заперечує та просить суд у позові відмовити у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. 
		Наданий відзив судом залучений до матеріалів справи.
		17.10.2014р. позивач надав заперечення на відзив на позовну заяву, з додатками (вх.ГСОО№27330/14 від 17.10.2014р.).
		Надані заперечення з доданими документами залучені до матеріалів справи.
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.10.2014р., враховуючи надане відповідачем клопотання, строк вирішення спору по справі було продовжено до 10.11.2014р. в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України.
		04.11.2014р. відповідач надав клопотання про витребування доказів (вх.ГСОО№2-4975/14 від 04.11.2014р.), відповідно до якого просить суд витребувати у позивача наступні докази: додаткову угоду №3 до Ліцензійного договору №ЛД-1/2010 від 08.06.2010р. про надання права використання творів образотворчого мистецтва; субліцензійні  договори, наведені у додатку №2 (від 01.01.2012р.) до ліцензійного договору №ЛД-1/2010 від 08.06.2010р. про надання права використання творів образотворчого мистецтва та звіти субліцензіатів про реалізацію продукції, надані у відповідності до п. 4.2.2 вказаного Ліцензійного договору; роздруківку з скріншотами кадрів з відповідної серії мультиплікаційного серіалу „Маша і Ведмідь" із ігровою стуацією в якій персонаж „Маша" вдягнена як дівчинка зображена на коробці настільної гри „Лісові пригоди Маши". 
		Суд, розглянувши надане клопотання, дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки дані документи  не стосується предмету позову.
		04.11.2014р. позивач надав клопотання (вх.ГСОО№29059/17 від 04.11.2014р.) про залучення до матеріалів справи настільної розважальної супергри „Лісові пригоди Маши", штрих код 4823036902102, вироблену ДП „ЕКО ПАК", арт:102, а також просив поставити на розгляд судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності наступне питання: Чи містить зображення, розмішене на товарі Настільна розважальна супергра „Лісові пригоди Маши", придбаному представником ТОВ „Маша і Мєдвєдь" у крамниці „Адмірал" за адресою м. Одеса, Адміральський проспект, 3, за чеком від 27.05.2014р., риси персонажу „Маша", як складової частини аудіовізуального твору-мультиплікаційного серіалу „Маша і Мєдвєдь", авторське право на який належить ТОВ „Маша і Мєдвєдь", визначивши які саме риси є тотожними, а які відмінними?
		Надане клопотання судом розглянуто та задоволено.
		06.11.2014р. від відповідача надійшло клопотання (вх.ГСОО№29321/14 від 06.11.2014р.) про запропонування та встановлення питань, які мають бути роз'ясненні судовим експертом, а саме: 1)Чи є малюнок дівчинки-школярки, розміщений на упакуванні Настільної розважальної супергри „Лісові пригоди Маши", відтворенням твору образотворчого мистецтва-малюнку персонажу „Маша" з анімаційного серіалу „Маша і Ведмідь", авторські права на який належать Кузавкову О.Г.?
		2) Чи є зображення, розташовані на упаковці Настільної розважальної супергри „Лісові пригоди Маши", відтворенням персонажів з анімаційного серіалу „Маша і Ведмідь" чи ігрові ситуації з анімаційного серіалу „Маша і Ведмідь", авторські права на який належать ТОВ „Маша і Мєдвєдь". 
		Надане клопотання судом розглянуто, та задоволено частково, а саме в частині поставлення питання №1Чи є малюнок дівчинки-школярки, розміщений на упакуванні Настільної розважальної супергри „Лісові пригоди Маши", відтворенням твору образотворчого мистецтва-малюнку персонажу „Маша" з анімаційного серіалу „Маша і Ведмідь", авторські права на який належать Кузавкову О.Г.?
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.11.2014р., з огляду на правову позицію сторін, а також на те, що сприйняття різними людьми рис обличчя є досить суб`єктивним, з врахуванням того, що завданням судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності є виявлення та оцінка властивостей та ознак цих об'єктів з метою вирішення ідентифікаційних і діагностичних експертних задач, так як, визначення ідентичності або співпадіння рис персонажу „Маша", як складової об'єкту інтелектуальної власності, та зображення на придбаному позивачем у відповідача товарі, потребує спеціальних знань, судом з власної ініціативи призначено судову експертизу об'єкту інтелектуальної власності та зупинено провадження у справі №916/3430/14 до закінчення проведення експертизи.
		22.01.2015р. від Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності надійшов лист (вх.№1393/15 від 22.01.2015р.) згідно якого, у зв'язку з тим, що станом на 12.01.2015р. оплата за проведення судової експертизи у господарській справі не надійшла, матеріали справи №916/3430/14 повернуті без проведення судової експертизи.
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.01.2015р., приймаючи до уваги усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №916/3430/14 поновлено та призначено розгляд справи на 02.02.2015р. о 10год. 30хв. 
		02.02.2015р. позивач надав клопотання (вх.ГСОО№2874/15 від 02.02.2015р.), відповідно до якого, у зв'язку з необхідністю проведення експертизи у справі №916/3430/14 та поверненням справи з Науково-дослідного інституту судової експертизи з питань інтелектуальної власності через неоплату ТОВ „Маша і Мєдвєдь" за технічною помилкою, просить суд повторно відправити справу до експертного закладу.
		Суд, розглянувши надане клопотання, дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки відповідно до Постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012р., повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судові експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою. Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам). Отже, враховуючи те, що позивач просить суд призначити у справі повторну судову експертизу лише у зв'язку з тим, що за  технічною помилкою  ТОВ „Маша і Мєдвєдь" не оплатило рахунок-фактуру за проведення судової експертизи, суд відмовив у задоволенні клопотання про проведення повторної експертизи, у зв'язку з його необґрунтованістю.  
		При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
		30.01.2015р. відповідач надав письмові заперечення щодо заперечень на відзив (вх.ГСОО№2789/15 від 30.01.2015р.), відповідно до яких просить суд відмовити в позові у повному обсязі.
		Надані заперечення судом залучені до матеріалів справи.
		Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
		Відповідно до умов авторського замовлення №ОК-2/2008 від 01.04.2008р. та Службового завдання №1/МиМ-Сі від 12.05.2008р. були створені аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "Маша і Мєдвєдь" та одночасно всі його складові частини та елементи, в тому числі персонаж "Маша".
		Згідно з п. 1.3. Акту прийому-передачі робіт від 23 вересня 2008р. до Договору авторського замовлення №ОК-2/2008 від 01.04.2008 року "Автор-виконавець (Кузовков Олег Генадійович) передав виключне право на сценарій восьми серій дитячого телевізійного серіалу "Маша і Мєдвєдь" ("Первая встреча", "Весело-весело встретим Новий год", "До весны не будить", "Ловись, рыбка", "Весна пришла", "Позвони мне, позвони", "С волками жить", "Следы невиданных зверей") в повному обсязі Замовнику (ТОВ Студія "АНИМАККОРД" в особі Генерального директора Ловейко Дмитра Генадійовича)".
		Відповідно до п.3. Акту приймання фільму від 06 січня 2009 року до Службового завдання №1/МиМ-С1 від 12.05.2008р. на створення аудіовізуального твору з режисером-постановщиком " винагорода Режисера-постановщика (Червяцова Дениса Анатолійовича ) за належне виконання обов'язків по Службовому завданню, за відчуження в повному об'ємі виключних прав на Фільм (серію анімаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь" під робочою назвою "Первая встреча") вважається одноразово покритою заробітною платою, що виплачувалась за період часу , в якому службовий твір був створений...".
		08.06.2010р. між ТОВ "Маша і Мєдвєдь" (ліцензіат) та громадянином Кузовковим Олегом Геннадійовичем (ліцензіар) було укладено ліцензійний договір № ЛД-1/2010 про надання права використання творів образотворчого мистецтва (виключна ліцензія), відповідно якого ліцензіар має виключні права на використання створених одноособовою творчою працею ліцензіара малюнків "Маша і Мєдвєдь", які використовуються при створенні персонажів аудіовізуального твору - анімаційного серіалу "Маша и Медведь", ці малюнки, а також DVD-диск із записом вказаних малюнків та першої серії анімаційного серіалу "Маша и Медведь" використовуються для ідентифікації предмета Договору і є його невід'ємною частиною, а ліцензіат зацікавлений у використанні зображень даних персонажів (творів) в своїй комерційній діяльності та бажає придбати на умовах Договору виключне право на використання персонажів.
		Пунктом 1.1. вказаного договору встановлено, що ліцензіар надає ліцензіату на термін дії Договору за оплачувану ліцензіатом винагороду право використання творів у встановлених Договором межах, на умовах виключної ліцензії, тобто без збереження за ліцензіаром права видачі ліцензій на використання творів способами, передбаченими Договором, іншим особам.
		Згідно до п. 2.1. договору право використання творів засобами, передбаченими Договором, надаються ліцензіаром ліцензіату на території всіх країн світу, на термін з дати укладення Договору до 30.06.2025р. включно.
		Відповідно до п. 2.2. договору ліцензіар надає ліцензіату право використовувати твори як разом, так і окремо способами, встановленими договором.
		Вказаним договором також передбачено право ліцензіата видавати субліцензії без попередньої згоди ліцензіара, реєструвати твори або їх частини, назви та персонажів як торговельні марки (пункти 2.5 - 2.7 договору).
		При цьому, договором встановлено, що якщо треті особи порушують виключне право ліцензіара, а таке порушення буде зачіпати права ліцензіата, то названі особи зобов'язуються разом захищати свої права. Відмова ліцензіара від захисту своїх прав, як і його бездіяльність не є перешкодою для самостійного вжиття ліцензіатом доречних заходів захисту його прав в передбаченому законом порядку (п.2.10. договору).
		В абзаці третьому вступної частини Ліцензійного договору №ЛД -1/2010 від 08 червня 2010р. вказано, що "Ліцензіар (Кузовков Олег Генадійович) володіє винятковим правом використання створених одноосібною творчою працею малюнків "Маша" і "Мєдвєдь", які використовуються при створенні персонажів аудіовізуального твору - анімаційного серіалу ТОВ "Маша і Мєдвєдь". 
		Також ТОВ Студія "АНІМАККОРД" зазначено автором в першій серії аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь" під назвою "Первая встреча", а саме для сповіщення третіх осіб про свої права Товариство використало знак охорони авторського права (латинська літера "с", обведена колом).
		Отже первинним власником аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь", а також його частини - персонажу "Маша" є ТОВ Студія "АНІМАККОРД" на підставі виконання договорів на створення аудіовізуального твору автором-виконавцем (сценаристом) та режисером - постановником.
		08.06.2010р. між ТОВ Студія "Анімаккорд" та ТОВ "Маша і Мєдвєдь" укладено Договір №010601-МиМ про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір, відповідно до пункту 1.1. якого ТОВ "Маша і Мєдвєдь" набуло виключних прав на аудіовізуальний твір - серіал ТОВ "Маша і Мєдвєдь", основні ідентифікаційні характеристики якого передбачені Додатками, які є невід'ємними додатками до зазначеного вище Договору (п. 1.2.).
		При цьому, пунктом 2 Додатку №1 до Договору №010601-МиМ від 08.06.2010р. передбачено, що одночасно з передачею права на аудіовізуальний твір передаються в повному обсязі виключні права на всі юридично значущі охоронювані елементи аудіовізуального твору (включно, але не обмежуючись, назвою аудіовізуального твору та його окремих серій, графічним зображенням, мальованими зображеннями персонажів аудіовізуального твору, їх іменами, текстом), незалежно від того чи поіменовані вказані елементи безпосередньо в таких Додатках до Договорів.
		Таким чином ТОВ "Маша і Мєдвєдь" є власником виключних прав в повному обсязі також і на персонажі аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу ТОВ "Маша і Мєдвєдь",  в тому числі персонаж „Маша", який в силу статті 9 ЗУ "Про авторське право і суміжні права" охороняється як твір відповідно до цього Закону.
		Відповідно до статті 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. 
		Так, належність виключних прав на аудіовізуальний твір "Маша і Мєдвєдь" та його складові частини встановлені рішеннями суду України, що набрали законної сили.
		Згідно постанови від 15 квітня 2014р. у справі №910/14711/13, за позовом ТОВ "Маша і Мєдвєдь", Київський апеляційний господарський суд встановив обставини щодо особи позивача: Позивач (ТОВ "Маша і Мєдвєдь") є власником виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "Маша і Мєдвєдь" та його складові частини і має право захищати свої права у тому числі шляхом звернення до господарського суду з даним правом. Колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції, що відповідач неправомірно використовував об'єкти авторського права, виключні майнові авторські права на які належать ТОВ "Маша і Мєдвєдь", шляхом продажу товарів із зображенням персонажів і назви мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь".
		Отже, ТОВ "Маша і Мєдвєдь" є належним позивачем по даній справі, та персонаж "Маша" є окремим товаром, що охороняється та захищається законом.
		В обґрунтування позову позивач зазначає на те, що 27.05.2014р. представником ТОВ "Маша і Мєдвєдь" особисто в крамниці „Адмірал", що знаходиться за адресою: м. Одеса, Адміральський проспект, 3,  було придбано настільну розважальну супергру „Лісові пригоди Маши", з зображенням персонажу „Маша", який є об'єктом інтелектуальної власності частини аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь", права на який належать ТОВ "Маша і Мєдвєдь".
		Реалізація товару підтверджується фіскальним чеком від 27.05.2014р., в якому зазначена: інформація про місце здійснення господарської діяльності - ТОВ „МОДУЛЬ", ІН:22476909;  назва та місцезнаходження магазину - крамниця „Адмірал", м. Одеса, Адміральський проспект, 3, інформація про реалізований товар - „гра 10/075"; вартість товару - 25грн. за одиницю; дата та час - 27 травня 2014р., 16:30:30; чек № 10597479.
		18.06.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" було направлено лист на адресу ТОВ „МОДУЛЬ" за місцем здійснення підприємницької діяльності  щодо припинення порушення авторського права та мирового врегулювання спору, який був отриманий Відповідачем 19 червня 2014р., відповідно до накладної кур'єрського сервісу  „АЯ"№471859.
		Проте, зазначений лист було проігноровано, він був залишений без відповіді.
		Вищевикладене зумовило звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача компенсації у розмірі 75000грн.
		Дослідивши матеріли справи, та заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків. 
		Відповідно до статті 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
		Статтею 435 Цивільного кодексу України встановлено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
		Згідно до статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору, а також виключне право на дозвіл або заборону  використання  твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права. 
		Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.
		Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер.
		За приписами частини першої статті 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
		Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції. 
		Проаналізувавши умови ліцензійного договору, суд дійшов висновку про правомірність звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" до суду з відповідним позовом.
		Відповідно до п. 28 Постанови пленуму     Вищого господарського     суду      України від 17.10.12     року     № 12     «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» із змінами     і     доповненнями, визначено, що у розгляді господарським судом справи про захист авторських прав потрібно виходити з того, що, поки не доведено інше, автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору. Інші докази, пов'язані з авторством твору, досліджуються лише в разі, якщо авторство даної особи на твір оспорюється або заперечується.
		Згідно до п.29 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке: 1) позивач, зокрема, повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем; 2) відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. 
		Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, зокрема, подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
		Частиною 2 ст. 52 Закону України "Про авторські та суміжні права" встановлено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
		За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України«Про авторське право і суміжні права», аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.
		Стаття 8 Закону України«Про авторське право і суміжні права», встановлює, що об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, в тому числі аудіовізуальні твори.
		Статтею 9 Закону передбачено, що частина твору, яка може використовуватись самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.
		Судом встановлено, що персонаж аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Маша и Мєдвєдь» - «Маша» є частиною вказаного аудіовізуального твору, яка може використовуватися самостійно, а тому розглядається судом як твір.
		Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом. 
		Відповідно до статті 440 ЦК України та частини третьої статті 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
		Частиною другою статті 32 Закону передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.
		В п. 26 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12р.  №12«Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» із змінами і доповненнями, також зазначено, що використання творів та/або об'єктів суміжних прав, - якщо інше не встановлено законом, - допускається лише на підставі передбаченого статтею 1107 ЦК України договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності. При цьому господарським судам слід мати на увазі таке: майнові права, не зазначені в договорі як передані чи дозволені до використання, вважаються непереданими та недозволеними; предметом договору не можуть бути права на використання творів, які не були чинними;     невиключні права, одержані за ліцензійним договором, можуть у подальшому передаватися іншим особам, якщо це прямо передбачено у первісному договорі; якщо в ліцензійному договорі на видання, опублікування чи інше відтворення твору або об'єкта суміжних прав винагорода визначається у вигляді фіксованої суми, то в договорі має бути зазначено як його істотну умову максимальний тираж твору або об'єкта суміжних прав. Примірники творів або об'єктів суміжних прав, відтворені понад установлений тираж, є контрафактними. Будь-які пробні чи технологічні тиражі повинні входити до встановленого договором розміру тиражу.
		Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про наявність у відповідача правових підстав для використання аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Маша и Мєдвєдь», або його частини.
		Судом встановлено, що 27.05.2014р. представником ТОВ "Маша і Мєдвєдь" в крамниці „Адмірал", що знаходиться за адресою: м. Одеса, Адміральський проспект, 3, було придбано настільну розважальну супергру „Лісові пригоди Маши", з зображенням персонажу „Маша", який є об'єктом інтелектуальної власності частини аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь", права на який належать ТОВ "Маша і Мєдвєдь". В     матеріалах     справи     наявна настільна розважальна супергра „Лісові пригоди Маши".
		Звертаючись до суду позовом по відновлення порушених авторських прав шляхом стягнення з відповідача компенсації, позивач вказує, що відповідач здійснював реалізацію товару, який має статус контрафактного, так як має в своїй структурі належні виключно позивачу об'єкти авторського права. Позивач також вказує, що факт розповсюдження (реалізація, продаж) відповідачем контрафактної продукції є порушенням прав позивача  в рамках п. б. ч. 1ст. 50 Закону, згідно якого піратство у сфері авторського права і або суміжних прав це - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території  України і розповсюдження контрафактних  примірників творів
		У пункті "г" частини першої статті 52 Закону встановлено, що за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції. 
		При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право: подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
		Пунктом "г" частини другої вказаної статті передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
		Позивачем визначено суму компенсації в розмірі 60 мінімальних заробітних плат, що складає 75000,00грн. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу. 
		Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд. 
		В п. 2 Постанови пленуму Вищого господарського суду  України від 17.10.12р. №12«Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» із змінами і доповненнями, визначено, що     у вирішенні питань, пов'язаних із способами захисту прав інтелектуальної власності, господарським судам потрібно мати на увазі що загальні способи захисту права інтелектуальної власності визначені частиною другою статті 16 ЦК України і частиною другою статті 20 ГК України. Наведені у відповідних нормах переліки способів захисту не є вичерпними з огляду на вміщений у статті 16 ЦК України припис про те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, а у статті 20 ГК України - положення щодо можливості захисту права і законного інтересу іншими способами, передбаченими законом.
		Частиною першою статті 432 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.
		У частині другій згаданої статті 432 ЦК України визначено способи захисту права інтелектуальної власності.
		Законами України про набуття та здійснення права на конкретні об'єкти інтелектуальної власності, зокрема, статтею 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" також передбачено способи захисту відповідного права, в тому числі і право на стягнення компенсації.
		В п. 51 Постанови пленуму Вищого господарського суду  України від 17.10.12р. №12«Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» із змінами і доповненнями, зазначено, що за змістом статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" у зв'язку з порушенням авторського права і (або) суміжних прав є можливим одночасне застосування кількох передбачених зазначеною статтею способів цивільно-правового захисту таких прав, у тому числі й у розгляді різних судових справ. Крім відшкодування збитків як загального способу захисту порушених прав, відповідно до пункту "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав може вимагати виплати компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
		У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід мати на увазі таке.
		Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації (п. 51.2. Постанови).
		В п.п. 51.3. цієї Постанови вказується, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.
		Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.
		У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.
		Визначаючи розмір компенсації, яка, на думку позивача, має бути стягнута з відповідача в сумі 75000,00грн., позивач вказує, що робить це з метою недопущення повторного та рецидивного розповсюдження(реалізації, продажу) контрафактного товару на майбутнє та для досягнення присічного характеру дії суми компенсації, яка була б значною для відповідача. Інших обґрунтувань та доказів, які б свідчили про справедливість, добросовісність та розумність визначення такого розміру компенсації позивач суду не надав
		За приписом статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
		Судом встановлено, що позивач є власником виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "Маша и Мєдвєдь". В статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що особа, яка має  авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права, який складається з таких елементів: латинська літера «С» обведена колом; ім'я особи, яка має авторське право; рік першої публікації твору. Звертаючись з позовом, позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про сповіщення ним про його авторські права з метою запобігання їх порушенню; наявні в матеріалах справи докази не містять відомостей про те, що позивач замовляв виготовлення настільно розважальної супергри „Лісові пригоди Маши" з розміщенням на їх упаковці персонажу «Маша» з метою подальшої реалізації; наявні в матеріалах справи докази не містять відомостей про те, що позивач здійснював оптовий продаж настільно розважальної супергри „Лісові пригоди Маши" з розміщеним на їх упаковці персонажем «Маша»; позивач не надав суду доказів, які б свідчили про передбачуваний розмір збитків потерпілої особи (позивача) або розмір доходу відповідача, отриманого внаслідок реалізації настільно розважальної супергри „Лісові пригоди Маши", на упаковці яких розміщено зображений персонаж «Маша» із різних кадрів серій мультиплікаційного серіалу «Маша и Мєдвєдь».
		Натомість, як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, що відповідачем було реалізовано одну одиницю товару - настільно розважальної супергри „Лісові пригоди Маши" на упаковці якої зображений персонаж «Маша», вартість цього товару 25грн. за одиницю. Судом враховано, що відповідачем здійснювалася реалізація саме настільно розважальної гри, яка  знаходилися в упаковці, на якій було  зображено персонаж «Маша». 
		Суд вважає, що розмір доходу відповідача від реалізації зазначеної настільно-розважальної гри, в будь-якому випадку, менший за 25грн. оскільки в ціну 25грн. за одну одиницю товару,  як мінімум, включені витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом цієї продукції, зумовлені технологією та організацією виробництва (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати), можливі наднормативні витрати та інші операційні витрати (адміністративні витрати, витрати на збут та інші);
		Крім того, позивач не надав суду доказів, які б свідчили про кількість потерпілих осіб внаслідок реалізації настільно розважальної супергри „Лісові пригоди Маши", які знаходилися в упаковці, на якій було зображено персонаж «Маша». 
		Також, в ході розгляду справи відповідач вказував на відсутність у нього намірів порушувати авторські права позивача, крім того, відповідач неодноразово зазначав про те, що зображена на грі дівчинка зовсім інша та не схожа на персонаж „Маша" »  із різних кадрів серій мультиплікаційного серіалу «Машаи Мєдвєдь».
		Позивач не надав суду доказів наявності раніше вчинених відповідачем порушень виключного права позивача на аудіовізуальний твір «Маша и Мєдвєдь»; позивач не надав суду доказів або пояснень щодо можливостей відновлення попереднього стану, який існував до реалізації відповідачем настільно розважальної супергри „Лісові пригоди Маши" в    упаковці із зображенням персонажу «Маша» та переліку необхідних для цього зусиль.
		Аналогічна позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 23.12.2014р. по справі №910/10421/14.
		Оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази в сукупності, зокрема, й малозначимість порушення, вчиненого відповідачем, розмір отриманого доходу суд прийшов до висновку, що стягнення з відповідача компенсації в сумі 75000,00грн. за порушення відповідачем авторських прав позивача шляхом реалізації настільно розважальної супергри „Лісові пригоди Маши" в упаковці, по ціні 25грн., не може відповідати критеріям справедливості, добросовісності та розумності. У зв'язку з чим, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
		Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
		Враховуючи вищезазначені обставини справи, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" не підлягають задоволенню, оскільки позовні вимоги не обґрунтовані належним чином, не відповідають вимогам діючого законодавства, та не підтверджені наявними в матеріалах справи документами. 
		Керуючись ст.ст.32, 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
		В И Р І Ш И В:
		 
		1.У позові відмовити.
		 
		Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
		Повний текст рішення складено 09.02.2015р.
		 
		Суддя                                                                                       С.Ф. Гут

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...