Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 372/1520/14 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: 09.02.2015. Зареєстровано: 09.02.2015. Забезпечено надання загального доступу: 11.02.2015.
Дата набрання законної сили: 03.02.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 372/1520/14   Головуючий у І інстанції Кравченко М. В.Провадження № 22-ц/780/253/15                           Доповідач у 2 інстанції КашперськаКатегорія 58                                                                                                 03.02.2015      
		<s>                                                                                                                                                                                            </s>
		 
		УХВАЛА
		                                        Іменем України
		03 лютого 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
		головуючого судді             Кашперської Т.Ц., 
		суддів                     Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,
		за участю секретаря             Бевзюк М.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 жовтня 2014 року у справі за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, треті особи товариство з обмеженою відповідальністю «Центр правової підтримки підприємництва «Бізнес і Право», ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_5, ОСОБА_30, ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, скасування рішень про державну реєстрацію, витребування земельних ділянок, визнання права власності, 
		заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
		    
		в с т а н о в и л а :
		В березні 2014 року заступник прокурора Київської області звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, скасування рішень про державну реєстрацію, витребування земельних ділянок, визнання права власності. Заявлені вимоги мотивував тим, що при проведенні перевірки виявлено, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 26 серпня 2008 року № 1359 затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 19 громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області загальною площею 37 га., на підставі якого даним громадянам видано державні акти на право власності на земельні ділянки. В подальшому на підставі договорів купівлі-продажу в жовтні 2008 року земельні ділянки були відчужені на користь інших осіб ОСОБА_31, ОСОБА_4, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_5, ОСОБА_30, ОСОБА_6 Розпорядженням голови Обухівської районної державної адміністрації від 16 жовтня 2008 року № 1630 надано вказаним громадянам дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо зміни цільового використання належних їм земельних ділянок загальною площею 36 га. із ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва. Розпорядженням голови Обухівської районної державної адміністрації від 20 жовтня 2008 року № НОМЕР_3 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо зміни цільового використання земельних ділянок 8 громадян площею 36 га. з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва та 10 листопада 2008 року видано державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення індивідуального садівництва. Крім того, розпорядженням голови Обухівської районної державної адміністрації від 17 листопада 2008 року № 1778 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо зміни цільового використання земельної ділянки ОСОБА_6 з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва, яку затверджено розпорядженням голови Обухівської районної державної адміністрації 21 травня 2009 року № 624.
		У подальшому ОСОБА_27, ОСОБА_26, ОСОБА_4, ОСОБА_29, ОСОБА_28, ОСОБА_30 відчужили земельні ділянки на користь ОСОБА_2, про що на їх державних актах нотаріусом зроблено відповідну відмітку.
		В подальшому ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу від 31 липня 2013 року відчужив земельні ділянки на користь ОСОБА_1
		Посилався також на те, що розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації від 13 грудня 2004 року № 903 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі в оренду ТОВ «Центр правової підтримки підприємництва «Бізнес і Право» для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей в межах Української міської ради, надано в оренду на 49 років товариству земельні ділянки пл. 2,8552 га. та 7,5326 га., в подальшому 15 грудня 2006 року між Київською обласною державною адміністрацією в особі Обухівської районної державної адміністрації та товариством укладені договори оренди даних земельних ділянок і підписані акти приймання-передачі вказаних земельних ділянок. При цьому земельна ділянка пл. 37 га. для ведення особистого селянського господарства, яка була передана громадянам у власність, накладається на земельну ділянку рекреаційного призначення пл. 10,3878 га., яка була передана в користування ТОВ «Центр правової підтримки підприємництва «Бізнес і Право». Крім того, вказані земельні ділянки відведені за рахунок земель водного фонду і до моменту передачі у власність для ведення особистого селянського господарства їх цільове призначення не змінювалося. 
		Остаточно уточнивши позовні вимоги в серпні 2014 року, заступник прокурора Київської області просив визнати протиправними та скасувати розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 22 липня 2008 року № 1146, від 26 серпня 2008 року № 1359, від 16 жовтня 2008 року № 1630, від 20 жовтня 2008 року № НОМЕР_3, від 17 листопада 2008 року № 1778, від 21 травня 2009 року № 624, визнати недійсними державні акти на право власності відповідачів і третіх осіб на земельні ділянки, скасувати рішення про державну реєстрацію у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_6 та ОСОБА_1 на земельні ділянки; витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_6 та ОСОБА_1 земельні ділянки пл. 37 га. і визнати право власності на них за державою.
		Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 30 жовтня 2014 року позов частково задоволено, визнано протиправними та скасовано розпорядження Обухівської районної державної адміністрації 22 липня 2008 року № 1146, від 26 серпня 2008 року № 1359, від 16 жовтня 2008 року № 1630, від 20 жовтня 2008 року № НОМЕР_3, від 17 листопада 2008 року № 1778, від 21 травня 2009 року № 624, визнано недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку та скасовано їх державну реєстрацію, скасовано рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_6 та ОСОБА_1 на земельні ділянки, витребувано земельні ділянки з незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_6, визнано право власності за державою на десять земельних ділянок загальною площею 37 га. В задоволенні решти позову відмовлено.
		Відповідач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням Обухівського районного суду Київської області від 30 жовтня 2014 року, подали кожен окремо апеляційні скарги, в яких, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
		Третя особа ТОВ «Бізнес і Право» подала заперечення на апеляційні скарги та просила апеляційні скарги відхилити, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 жовтня 2014 року залишити без змін.
		Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до відхилення, виходячи із наступного.
		Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
		Задовольняючи позов заступника прокурора про визнання протиправними та скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, скасування рішень про державну реєстрацію, витребування земельних ділянок, визнання права власності, суд першої інстанції виходив із того, що спірні земельні ділянки до моменту передачі їх у власність відповідачам відносились до земель водного фонду, Обухівська районна державна адміністрація не мала права ними розпорядитись, таким чином спірні землі вибули із власності держави поза волею останньої, оскільки уповноважений державою орган відповідного рішення не приймав.
		Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
		З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 13 грудня 2004 року розпорядженням Київської обласної державної адміністрації № 903 затверджено проект землеустрою та надано в оренду на 49 років ТОВ «Центр правової підтримки підприємництва «Бізнес і Право» земельні ділянки площею 2,8552 га. та 7,5326 га. за рахунок земель державної власності на території Української міської ради Обухівського району для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, вказані земельні ділянки віднесені до земель рекреаційного призначення (а. с. 19 - 20 т. 1).
		15 грудня 2006 року між Київською обласною державною адміністрацією в особі Обухівської обласної державної адміністрації та ТОВ «Центр правової підтримки підприємництва «Бізнес і Право» укладено договори оренди земельних ділянок пл. 2,8552 га. та 7,5326 га., дані договори посвідчені нотаріально і зареєстровані в Обухівському районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено записи 13 березня 2007 року, реєстратор - Обухівський районний відділ земельних ресурсів (а. с. 21 - 28 т. 1).
		В подальшому 22 липня 2008 року розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 1146 надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 19 громадянам згідно додатку для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області загальною площею 37 га. (а. с. 29 т. 1).
		26 серпня 2008 року розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 1359 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 19 громадянам (згідно додатку) для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області загальною площею 37 га. та передано земельні ділянки у власність громадянам (а. с. 30 т. 1), на підставі вказаного розпорядження зазначеним особам видано державні акти на право вланості на земельні ділянки.
		Згідно матеріалів проекту землеустрою щодо відведення 19 громадянам - власникам земельних ділянок, розробленого ТОВ «Дельта - 2003», земельні ділянки відведено за рахунок земель сільськогосподарського призначення (а. с. 13 - 64 т. 3).
		В подальшому на підставі договорів купівлі-продажу зазначені земельні ділянки були відчужені на користь інших осіб (а. с. 53 - 61, 84 - 85 т. 1, 95 - 108 т. 2).      
		Відтак, ОСОБА_3 придбав земельну ділянку пл. 2 га., ОСОБА_26 - земельну ділянку пл. 2 га., ОСОБА_28 - земельну ділянку пл. 2 га., ОСОБА_29 - земельну ділянку пл. 2 га., ОСОБА_4 - земельну ділянку пл. 14 га., ОСОБА_27 - земельну ділянку пл. 4 га., ОСОБА_5 - земельну ділянку пл. 4 га., ОСОБА_30 - земельну ділянку пл. 6 га., ОСОБА_6 - земельну ділянку пл. 1 га.
		Розпорядженням голови Обухівської районної державної адміністрації від 16 жовтня 2008 року № 1630 надано ОСОБА_4, ОСОБА_30, ОСОБА_5, ОСОБА_29, ОСОБА_28, ОСОБА_27, ОСОБА_26, ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо зміни цільового використання належних їм земельних ділянок загальною площею 36 га. з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва (а. с. 32 - 33 т. 1).
		20 жовтня 2008 року розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації № НОМЕР_3 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо зміни цільового використання земельних ділянок ОСОБА_4, ОСОБА_30, ОСОБА_5, ОСОБА_29, ОСОБА_28, ОСОБА_27, ОСОБА_26, ОСОБА_3 пл. 36 га. з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва (а. с. 34 - 35 т. 1), 10 листопада 2008 року на підставі вказаного розпорядження видано державні акти на право власності на земельні ділянки (а. с. 86 - 103 т. 1, 138 т. 2).
		17 листопада 2008 року розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації № 1778 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо зміни цільового використання земельної ділянки ОСОБА_6 з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області (а. с. 36 т. 1). 21 травня 2009 року розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації № 624 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо зміни цільового використання земельної ділянки ОСОБА_6 з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області (а. с. 37 т. 1).
		У подальшому ОСОБА_27 на підставі договору купівлі-продажу від 02 вересня 2010 року № 3441 відчужив земельну ділянку пл. 4 га. на користь ОСОБА_2, про що на державному акті ЯЖ № 470962 нотаріусом зроблено відповідну відмітку, ОСОБА_26 на підставі договору купівлі-продажу від 02 вересня 2010 року № 3449 відчужила земельну ділянку пл. 2 га. на користь ОСОБА_2, про що на державному акті ЯЖ № 470958 нотаріусом зроблено відповідну відмітку, ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 02 вересня 2010 року № 3456 відчужила земельну ділянку пл. 8 га. на користь ОСОБА_2, про що на державному акті ЯЖ № 470961 нотаріусом зроблено відповідну відмітку, ОСОБА_29 на підставі договору купівлі-продажу від 29 жовтня 2010 року № 3962 відчужив земельну ділянку пл. 2 га. на користь ОСОБА_2, про що на державному акті ЯЖ № 470960 нотаріусом зроблено відповідну відмітку, ОСОБА_28 на підставі договору купівлі-продажу від 29 жовтня 2010 року № 3955 відчужив земельну ділянку пл. 2 га. на користь ОСОБА_2, про що на державному акті ЯЖ № 470959 нотаріусом зроблено відповідну відмітку, ОСОБА_30 на підставі договору купівлі-продажу від 29 жовтня 2010 року № 3947 відчужив земельну ділянку пл. 6 га. на користь ОСОБА_2, про що на державному акті ЯЖ № 470964 нотаріусом зроблено відповідну відмітку (а. с. 84 - 103 т. 1, 133 - 144 т. 2).
		31 липня 2013 року ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок відчужив на користь ОСОБА_1 наступні земельні ділянки: пл. 2 га. з кадастровим номером 322315100:05:007:0070, пл. 8 га. з кадастровим номером 322315100:005:007:0071, пл. 4 га. з кадастровим номером 322315100:005:007:0072, пл. 6 га. з кадастровим номером 322315100:05:007:0074, пл. 2 га. з кадастровим номером 322315100:005:007:0038, пл. 2 га. з кадастровим номером 322315100:005:007:0035, цього ж дня прийнято рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_1 (а. с. 189 - 192, 194, 195 т. 1, 147 - 170 т. 2).
		Також 31 липня 2013 року ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № НОМЕР_1 відчужила на користь ОСОБА_1 земельну ділянку пл. 4 га. кадастровий номер 322315100:05:007:0073, про що прийнято рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_1 (а. с. 174 т. 1).
		05 серпня 2013 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № НОМЕР_2 відчужила на користь ОСОБА_1 земельну ділянку пл. 6 га. кадастровий номер 322315100:05:007:0075, про що прийнято рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_1 (а. с. 173, 188 т. 1).
		08 жовтня 2013 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № НОМЕР_3 відчужив на користь ОСОБА_1 земельну ділянку пл. 2 га. кадастровий номер 322315100:05:007:0115, про що прийнято рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_1 (а. с. 175 - 176 т. 1).
		В проекті землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 19 громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Української міської ради загальною площею 37 га. наявний висновок Управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області від 29 липня 2008 року, згідно якого проект землеустрою погоджувався лише за умови виконання наступних вимог: проведення обстеження земельної ділянки на наявність зелених насаджень та їх опис у відповідному акті; приведення матеріалів проекту у відповідність до вимог Постанови КМУ № 87 «Про порядок використання земель у зонах їх можливого підтоплення внаслідок повеней та паводків», отримання погодження органів водного господарства; проведення ґрунтознавчої експертизи стосовно придатності грунтів для ведення особистого селянського господарства. При невиконанні вказаних умов висновок вважався недійсним.
		В наявному в проекті землеустою висновку Дніпровського басейнового управління водних ресурсів від 04 серпня 2008 року зазначено, що земельні ділянки являють собою акваторію та острови Канівського водосховища і згідно ст. 4 Водного кодексу України є землями водного фонду. В зв'язку з цим проект погоджувався лише при виконанні наступних умов: розроблення та погодження в установленому порядку проекту впорядкування водоохоронної зони на ділянці з визначенням межі прибережної захисної смуги, відповідно до ст. 88 Водного кодексу України та винесення її в натурі; дотримання вимог обмеженого режиму господарювання в прибережній захисній смузі водних об'єктів, відповідно до ст. 89 Водного кодексу України; дотримання вимог регульованого режиму господарювання в водоохоронній зоні водних об'єктів, відповідно до ст. 87 Водного кодексу України.
		Проект було направлено землевпорядною організацією ТОВ «Дельта-2003» для проведення державної землевпорядної експертизи без виконання обов'язкових умов погодження, встановлених Управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області та Дніпровським басейновим управлінням водних ресурсів.
		Відповідно до висновку державної експертизи землевпорядної документації від 18 серпня 2008 року № 905-08, розроблений проект землеустрою визнано таким, що не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам та правилам, та повернуто на доопрацювання та виконання зауважень та пропозицій, серед яких, зокрема, містилась вказівка про виконання вимог погоджувальних служб.
		ТОВ «Дельта-2003» не було усунуто виявлені в результаті державної експертизи зауваження, не внесено відповідні вправлення у проект землеустрою та направлено його до управління земельних ресурсів Обухівського району.
		Таким чином, проект землеустрою затверджено Обухівською районною державною адміністрацією за наявності негативного висновку державної експертизи землевпорядної документації.
		Вказані обставини підтверджуються наявними в справі доказами.
		Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Відповідно  до  ч. 2 ст. 19  Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. ст. 5, 6 Водного кодексу України, до водних об'єктів загальнодержавного значення належать поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків. Води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування.
		Відповідно до ст. ст. 4 Водного кодексу України, усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
		Статтею 58 ЗК України передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
		Як випливає зі змісту ст. 59 ЗК України, чинним законодавством встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду. Так, хоча й у ч. 1 ст. 59 ЗК України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності, разом із тим ст. 59 ЗК України у частинах 2-4 закріплює обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до ч. 4 ст. 84 ЗК України землі водного фонду взагалі не можуть передаватися у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЗК України громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.
		Відповідно до ст. 89 Водного кодексу України у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.
		Отже, за змістом зазначених норм права у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, землі під водними об'єктами загальнодержавного значення, зокрема водосховища, які знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також прибережні захисні смуги вздовж них не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.
		Таким чином судом першої інстанції правильно встановлено, що спірні земельні ділянки є єдиним масивом загальною площею 37 га., що підтверджується графічно в технічній документації до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, відносяться до земель водного фонду в акваторії Канівського водосховища, а тому не могли передаватися в приватну власність громадян. Відтак, колегією суддів відхиляються доводи апеляційних скарг про те, що спірні земельні ділянки відносяться до земель для ведення особистого селянського господарства.
		 
		Згідно зі ст. ст. 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
		Однак, оскільки встановлено, що спірні земельні ділянки не могли передаватися у власність відповідачів взагалі, то і розпорядження Обухівської районної державної адміністрації про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо зміни цільового використання земельних ділянок, а також розпорядження щодо її затвердження вимогам закону не відповідають.
		Із даних підстав колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що розпорядження спірними земельними ділянками, в тому числі і зміна цільового призначення, відбулось уповноваженим суб'єктом - Обухівською районною державною адміністрацією і оформлення права на спірні земельні ділянки відбулось в порядку і на умовах, передбачених законодавством, чинним на той момент.
		Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до ст. 21 ЗК України недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування розпоряджень Обухівської районної державної адміністрації від 22 липня 2008 року № 1146, від 26 серпня 2008 року № 1359, від 16 жовтня 2008 року № 1630, від 20 жовтня 2008 року № 1654, від 17 листопада 2008 року № 1778, від 21 травня 2009 року № 624, а також про визнання недійсними виданих на підставі цих розпоряджень державних актів на право власності на земельну ділянку.
		Колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що розпорядження районної державної адміністрації про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а також про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за своєю правовою природою є індивідуальними актами застосування норм права, які за юридичними наслідками відносяться до правоконстатуючих актів, є виконаними в силу самого факту їх прийняття, а тому є такими, що вичерпали свою дію одночасно з їх прийняттям. 
		Дійсно, такі висновки зроблені Конституційним Судом України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14 ст. 46, частин 1, 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування. Проте, даний висновок стосується лише компетенції органів місцевого самоврядування скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. 
		Водночас назване рішення Конституційного Суду України жодним чином не обмежує право на звернення до суду із метою захисту своїх невизнаних, оспорених, порушених прав, свобод та законних інтересів внаслідок прийняття таких індивідуальних актів застосування норм права органгами місцевого самоврядування, а ст. 16 ЦК України прямо встановлює, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Оцінюючи правильність висновків суду щодо задоволення позовних вимог про витребування земельних ділянок із володіння їх власників і визнання за державою права власності на земельні ділянки, колегія суддів враховує наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;  вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Відповідно до п.п. 21, 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов'язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини. У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов'язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК. Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК.
		У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.
		ОСОБА_22 з такого розуміння зазначених норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, оскільки при розгляді вказаної справи встановлено, що рішення про відчуження спірної земельної ділянки, що перебувала в державній власності, було прийняте із порушенням вимог закону, спірна земельна ділянка вибула з володіння власника держави  поза його волею, а тому колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для витребування зазначеної земельної ділянки від добросовісного набувача в порядку статті 388 ЦК України. 
		Отже, оскільки земельні ділянки, що відносяться до земель водного фонду, вибули із володіння власника - держави не з її волі, то вказані земельні ділянки підлягають витребуванню від ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на користь держави із визнанням права власності на них за державою, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволені судом правомірно.
		Перевіряючи доводи апеляційних скарг, колегією суддів було враховано наявність постанови Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року у справі № 2-а-442/11/1070 за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему в Київській області, Дніпровського басейнового управління водних ресурсів до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, третя особа ОСОБА_2, про скасування розпоряджень та рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 жовтня 2012 року за позовом прокурора Обухівського району в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та визнання права власності на земельні ділянки за державою, які набули законної сили.
		На думку колегії суддів, висновки суду у справах, що розглядалися, не можуть використовуватися як преюдиціальні, оскільки в зазначених судових рішеннях не встановлювалися обставини та не оцінювалися докази щодо прав та обов'язків сторін, що мають значення для вирішення даного спору.
		Судом першої інстанції було оцінено доводи сторін щодо наявності даних судових рішень, суд першої інстанції прийшов до висновку, із яким погоджується колегія суддів, що з наданих судових рішень не вбачається встановлених судом обставин, які перешкоджали вирішенню наявних у цій справі позовних вимог по їх суті, або ж обставин, які суперечили висновкам суду, викладеним у цих судових рішеннях.
		Судом першої інстанції правомірно було відхилено доводи представника третьої особи ОСОБА_2 щодо пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду із даним позовом.
		Так, згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		Звачаючи на вказані вимоги закону, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що заява про застосування позовної давності у цій справі подана лише представником третьої особи, яка не є передбаченою законом особою, що має право ініціювати застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки не є стороною у справі.
		При цьому колегія враховує, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України, який діяв на момент прийняття розпоряджень Обухівської районної державної адміністрації в липні 2008 року - травні 2009 року, позовна давність не поширювалась на вимоги власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.
		Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення порядку здійснення судочинства» від 20 грудня 2011 року, яким виключено п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України, та згідно з п. 5 Прикінцевих та Перехідних положень цього Закону, відповідно до якого протягом трьох років з дня набрання ним чинності (тобто до 15 січня 2015 року) особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.
		Отже, звернувшись до суду 20 березня 2014 року, прокурор позовної давності щодо оспорених розпоряджень не пропустив.
		Інші доводи апеляційних скарг не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.
		Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційних скаргах.
		Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
		у х в а л и л а:
		 
		Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.
		Рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 жовтня 2014 року залишити без змін.
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
		 
		Головуючий :                                                   Кашперська Т.Ц.
		           
		Судді :                                                             Фінагєєв В.О.
		                                
		                                                                                        Яворський М.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...