Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-10007/11/2670 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 10.02.2015. Зареєстровано: 10.02.2015. Забезпечено надання загального доступу: 12.02.2015.
Дата набрання законної сили: 05.02.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		       КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  Справа: №   2а-10007/11/2670                                                                               Головуючий у 1-й інстанції:   Кузьменко В.А.                         Суддя-доповідач:  Кузьменко В. В. 
		 
		У  Х  В  А  Л  А
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		05 лютого 2015 року                                                                                            м. Київ
		 
		Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
		                                     головуючого -   судді Кузьменко В. В.,
		                                     суддів                 Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,
		                                     за участю секретаря       Ліневської В.В.,
		                           
		розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватного акціонерного товариства «БІ ЕНД ЕЙЧ» про перегляд за ново виявленими обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «БІ ЕНД ЕЙЧ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, за участю прокуратури Шевченківського району м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
		 
		        В С Т А Н О В И Л А :
		 
		Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, за участю прокуратури Шевченківського району м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2011 року позов задоволено. 
		Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва  № 0004152312/0 та № 0004162312/0 від 30 червня 2011 року.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. 
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва - задоволено.
		Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2011 року -  скасовано та постановлено нову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 травня 2012 року касаційну скаргу ПрАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ» - залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року - без змін.
		Висновки суду апеляційної та касаційної інстанції ґрунтуються на тому, що при безоплатному отриманні імпортних товарів відсутній факт придбання товарів, як це передбачено у п. п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «про податок на додану вартість», а тому право на податковий кредит та віднесення сум ПДВ до «ПДВ сплачений митним органом» по таких імпортних товарах у платника відсутнє. А тому, колегія суддів прийшла до висновку, що у перевіряємому періоді відповідачем вірно встановлено порушення ПрАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ» п. п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «про податок на додану вартість»при визначенні суми ПДВ, що призвело до заниження податкового зобов»язання по ПДВ на загальну суму - 18 407 683, 00 грн.
		30 вересня 2014 року ПрАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ» звернувся з заявою про перегляд за ново виявленими обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року, мотивуючи тим, що постановою старшого слідчого СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві в порядку розслідування кримінального провадження №12014100100003759 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених  ч. 1 ст. 366 КК України призначено економічну експертизу на вирішення якої поставлено наступні питання: 
		- Чи підтверджується документально показники вантажних митних декларацій за період з 2009 по 2010 рік, внесені до акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 10 червня 2011 року № 1409/23-12/20006513 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 0) січня 2009 року по 31 березня 2011 року ?
		- Чи підтверджується нормативно та документально висновки акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 10 червня 2011 року № 1409/23-12/20006513 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ» (код ЄДРПОУ: 20006513) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2011 року в частині заниження податку на прибуток у сумі 584 794,00 грн., в період з І по 3 квартал 2009 року?
		- Чи підтверджується нормативно та документально висновки акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 10 червня 2011 року № 1409/23-12/20006513 «Про результати документальної позапланової перевірки ПрАТ «Бі ЕНД ЕЙЧ» (код ЄДРПОУ: 20006513) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2011 року» в частині заниження податку на додану вартість у сумі 441 062, 00 грн., в період з січня по вересень 2009 року?
		- Чи підтверджується нормативно та документально висновки акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 10 червня 2011 року № 1409/23-12/20006513 « Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ» ( код ЄДРПОУ: 20006513) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2011 року» в частині заниження податку на додану вартість у сумі 18 407 683, 00 гривень?
		Висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в м. Києві № 18се від 02 липня 2014 року встановлено, що документально не підтверджуються показники внесені до акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 10 червня 2011 року № 1409/23-12/20006513 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ» ( код ЄДРПОУ: 20006513) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2011 року».
		Висновок експерта свідчить про те, що товар ввезений позивачем в митному  режимі «імпорт» з компенсацією вартості за рахунок сплаченого на користь кіностудій роялті з повною сплатою  податку на додану вартість під час митного оформлення
		А тому, на думку заявників, встановлені висновком експертизи обставини є істотними для справи, які не були і не могли бути відомі їм під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, та свідчать, що ПрАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ» має право на податковий кредит з податку на додану вартість сплаченого при імпорті товарів на митну територію України, в зв»язку з чим просять скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року.
		Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши учаників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 245 КАС України - постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами. 
		Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
		Виходячи зі змісту вказаної норми, нововиявленими слід вважати обставини (як фактичного, так і правового характеру), які:
		1) об'єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи;
		2) не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі.
		Наявність обох цих умов для визнання обставини нововиявленою є обов'язковою. 
		Нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу рішення. Іншими словами, якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона б обов'язково вплинула на остаточні висновки суду.
		Не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення, обставини, а також обставини, які могли бути встановлені у ході судового розгляду справи.
		Виходячи з аналізу вказаної норми, колегія суддів приходить до висновку, що обставини, встановлені висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в м. Києві № 18се від 02 липня 2014 року про проведення економічної експертизи, відповідають ознакам для віднесення їх до ново виявлених обставин.
		Вказані обставини об'єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи, проте не були і не могли бути відомі особам, які брали участь у розгляді даної справи, оскільки були встановлені в ході розслідування кримінальної справи № 12014100100003759 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених  ч. 1 ст. 366 КК України.
		В судовому засіданні прокурор посилався на те, що висновок експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в м. Києві № 18се від 02 липня 2014 року не можна вважати новововиявленою обставиною, оскільки йому, як одному з доказів вини особи необхідно надати оцінку у вироці суду, який буде винесений за результатами розгляду кримінальної справи.  Крім того, зазначив, що відповідно до ст. 72 КАС України саме вирок, який набрав законної сили буде обов»язковим для адміністративного суду, що розглядає справу в зв»язку з чим просив дочекатися винесення вироку у зазначеній справі та потім надати йому відповідну оцінку. 
		Між тим, колегія суддів з доводами прокурора не погоджується, виходячи з наступного.
		Відповідно до Інформаційного листа № 2379/12/13-12 від 14 листопада 2012 року ч. 4 ст. 72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
		Диспозиція наведеної правової норми, на відміну від норми частини першої ст. 72 КАС України, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.
		Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.
		Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.
		Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.
		Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.
		Отже, на думку колегії суддів, зазначені обставини, встановлені висновком експерта, не потребують додаткової оцінки у вироці за результатами розгляду кримінальної справи, оскільки стосуються лише фізичної особи щодо встановлення наявності чи відсутності в її діях вини як суб»єкта кримінального правопорушення.
		Разом з тим, зазначені обставини оцінюються в рамках даної справи для встановлення податкового правопорушення суб»єкта господарювання - ПрАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ».
		Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами заявника, що обставини, встановлені висновком експерта, є ново виявленими та мають істотне значення для правильного вирішення справи. 
		А тому, доводи прокурора про необхідність винесення вироку у даній справі, є безпідставні.
		Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновок експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в м. Києві № 18се від 02 липня 2014 року не був відомий під час винесення постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 03 травня 2012 року, а тому він не міг бути оцінений зазначеними судами. 
		Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ», за результатами якої складено акт № 1409/23-12/20006513 від 10 червня 2011 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ» (код за ЄДРПОУ 20006513) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2011року».
		Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 584 794, 00грн., та п. п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 18 848 745, 00 грн.
		Висновки Акта перевірки з приводу порушення п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» мотивовані тим, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Медіамаркет Групп» щодо надання останнім рекламних послуг в мережі Інтернет.
		В ході відпрацювання ДПІ у Печерському районі м. Києва контрагентів ТОВ «Медіамаркет Групп» встановлено, що підприємство мало взаємовідносини з ТОВ «Технололоджігруп», ТОВ «Техноуніверсал» та ТОВ «Ціррус ЛТД» з якими не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) ТОВ «Медіамаркет Групп», що свідчить про не спрямованість укладених правочинів на настання реальних наслідків.
		А тому, у ТОВ «Медіамаркет Групп» відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобовязань по поставці товарів (послуг) та відсутній намір створення правових наслідків.
		Висновки податкового органу щодо порушення  вимог п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ґрунтуються на нікчемності правочинів, укладених між ПрАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ» та ТОВ «Медіамаркет Групп», що встановлено при перевірці повноти обчислення податку на прибуток та віднесенні до податкового кредиту сум податку на додану вартість при безоплатному отриманні імпортних товарів.
		На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом винесено наступні податкові  повідомлення-рішення:
		№ 0004152312/0 від 30 червня 2011 року, яким ПрАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ» визначено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 730 993, 00 грн., в тому числі за основним платежем 584 794, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 146 199, 00 грн.
		№ 0004162312/0 від 30 червня 2011 року, яким  ПрАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ» визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 23 560 931, 00 грн., в тому числі за основним платежем 18 848 745, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4 712 186, 00 грн.
		Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 05 січня 2009 року між ЗАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ» (колишня назва (організаційно-правова форма) позивача) (рекламодавець) та ТОВ «Медіамаркет Групп» (рекламіст) укладено договір № 1-05/01/09 про надання рекламних послуг, предметом якого є загальні умови надання рекламістом рекламодавцю рекламних послуг в мережі Інтернет; послуги за даним договором включають в себе, але не обмежуються: виготовлення рекламних матеріалів, розміщення та показ рекламних матеріалів на веб-сайтах; адресну поштову розсилку електронних рекламних листів та оголошень; адаптацію веб-сайтів рекламодавця до пошукових машин в мережі Інтернет.
		25 березня 2009 року між ЗАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ» (замовник) та ТОВ «Медіамаркет Групп» (виконавець) укладено договір № 1-25/03/09 про проведення рекламної кампанії, за умовами якого виконавець зобовязується надати за плату послуги з розміщення реклами замовника на спеціальних конструкціях у відповідності до затвердженого сторонами адресною програмою на період рекламної кампанії, а замовник зобовязується прийняти послуги та оплатити їх.
		Згідно додатку до останнього договору в період рекламної кампанії з 30 березня 2009року по 12 квітня 2009 року ТОВ «Медіамаркет Групп» розміщувало анонс фільму «Форсаж-4» на сіті-лайтах в різних районах міста Києва.
		Виконання умов зазначених договорів підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), в тому числі, згідно яких ТОВ «Медіамаркет Групп» надало позивачу послуги організації презентації для медіа-партнерів та послуги з розміщення реклами на інтернет-сайтах по художнім фільмам «Готель для собак», «Зізнання шопоголіка», «Подвійна гра», «Монстри проти чужих», «Хранителі», «Відьмина гора», «Кароліна», «Ігри влади», «Трансформери: помста полеглих», «Вперед і вгору», «Джонні Д»; послуги з розміщення реклами «Анонс фільму «Форсаж-4», організація презентації премєри художніх фільмів «Рок хвиля», «Зоряний шлях», «Ангели і демони»; організація частування під час презентацій художніх фільмів «Девять», «Гола правда», «Захоплення підземки», «Справа 39».
		Розрахунки за товар здійснені у повному обсязі шляхом перерахування позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ «Медіамаркет Групп» грошових коштів, про що свідчать відповідні виписки баку, копії яких знаходять в матеріалах справи.
		Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
		Згідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону - до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
		Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
		Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. 
		Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. 
		Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту. 
		Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо. 
		Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
		Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
		Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не встановлено відсутність на момент перевірки у ПрАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ» відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. 
		Крім того, відповідачем не доведено, що первинні документи щодо спірних правовідносин складено з порушенням вимог законодавства, у тому числі Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
		Також податковий орган зазначав про порушення позивачем ст. ст. 202, 203, 215, 216 ЦК України.
		В зв»язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
		Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.
		Як вбачається з матеріалів справи, угоди, які укладені між позивачем та ТОВ «Медіамаркет Групп», не визнані судом недійсними,   їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.
		Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів, трудових ресурсів, складських приміщень і транспортних засобів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. 
		А відтак за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу
		Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. 
		Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. 
		Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
		Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення господарських операцій та в період їх виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації ПрАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ» та ТОВ «Медіамаркет Групп» були чинні. Крім того, вказані особи були зареєстровані платниками податку на додану вартість.
		Крім того, як вбачається з матеріалів справи, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності ПрАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ» є діяльність з розповсюдження фільмів.
		Права ПрАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ» на публічний показ зазначених вище художніх фільмів підтверджується копіями державних прокатних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування художніх фільмів. 
		Права на публічну демонстрацію художніх фільмів позивач набував за умовами договорів, укладених з іноземними юридичними особами SONY PICTURES RELEASING INTERNATIONAL CORPORATION, UNITED INTERNATIONAL PICTURES B.V., BUENA VISTA INTERNATIONAL INC.
		Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, за перевірений період, позивач володів правами на публічну демонстрацію художніх фільмів на підставі укладених з іноземними субєктами господарювання договорів та мав право на розповсюдження та демонстрування художніх фільмів. 
		Крім того, судом залучено до матеріалів справи макети банерів, афіш та копій сторінок з Інтернет-сайтів, в яких наводиться рекламна інформація про художні фільми, права на які належали позивачу.
		За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, одним із видів діяльності ТОВ «Медіамаркет Групп» є рекламна діяльність.
		Отже, господарські операції позивача з ТОВ «Медіамаркет Групп» є реальними та такими, що здійснені в межах звичайної господарської діяльності підприємств, а послуги, що придбавалися позивачем у ТОВ «Медіамаркет Групп», придбавалися з метою використання та були використані у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
		Відповідно до п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону - датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: 
		або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; 
		або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
		Як вірно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи містяться копії виписок банку, які підтверджують перерахування позивачем на користь ТОВ «Медіамаркет Групп» коштів в рахунок оплати за придбані послуги.
		Наявність у ТОВ «Медіамаркет Групп» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань для ПрАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ» підтверджується копіями балансу ТОВ «Медіамаркет Групп» станом на 31 грудня 2009 року та звіту про фінансові результати за 2009 рік та податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку форми № 1 ДФ за І-IV квартали 2009 року.
		Зазначені документи свідчать, що в 2009 році ТОВ «Медіамаркет Групп» володіло необхідними виробничими можливостями для надання послуг та виконання робіт за дорученням позивача: залишкова вартість основних засобів становила 401 000, 00 грн., виробничих запасів 31 000, 00 грн., готової продукції 1 567 000, 00 грн., грошових коштів 322 000, 00 грн., статутного капіталу 70 000, 00 грн. та нерозподіленого прибутку 8 479 000, 00 грн.; задекларовані зобовязання ТОВ «Медіамаркет Групп» з оплати праці становили 47 000, 00 грн.; штат працівників ТОВ «Медіамаркет Групп» станом на IV квартал 2009 року становив 81 особу.
		Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності, висновки Акта перевірки про порушення позивачем п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є помилковими, а визначення позивачу суми грошового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 584 794, 00 грн. протиправним.
		З приводу висновків акту перевірки щодо порушення позивачем п. п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		Згідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» - податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
		Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Згідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону - якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
		Як встановлено вище, придбання позивачем у ТОВ «Медіамаркет Групп» послуг безпосередньо повязано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.
		Відповідно до п. и. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
		або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
		або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
		Згідно до п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
		Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
		Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ «Медіамаркет Групп» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
		Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, за перевірений період позивач здійснював зовнішньоекономічні господарські операції з COLAMBIA PICTURES CORPORATION LIMITED, SONY PICTURES RELEASING INTERNATIONAL CORPORATION, UNITED INTERNATIONAL PICTURES B.V., THE WALT DISNEY COMPANI LIMITED.
		Так, 01 жовтня 2008 року між ЗАТ "БІ ЕНД ЕЙЧ" (дистрибютор) та THE WALT DISNEY COMPANI LIMITED (TWDC) укладено угоду про розповсюдження; 01 січня 2009року між ЗАТ "БІ ЕНД ЕЙЧ" (ліцензіат) та UNITED INTERNATIONAL PICTURES B.V (ЮІП) укладено ліцензійний договір; 01 жовтня 2008 року між ЗАТ "БІ ЕНД ЕЙЧ" (дистрибютор) та SONY PICTURES RELEASING INTERNATIONAL CORPORATION (ліцензіар) укладено договір про дистрибуцію; 01 жовтня 20009 року та 01 грудня 2010 року між ПрАТ "БІ ЕНД ЕЙЧ" (дистрибютор) та COLAMBIA PICTURES CORPORATION LIMITED (ліцензіар) укладено дистрибюторські угоди.
		За умовами вказаних договорів позивач набував право користування авторським правом на художні фільми з метою їх публічного показу в кінотеатрах України.
		Як свідчать ВМД, копії яких знаходяться в матеріалах справи, позивач ввозив на митну територію України фільмокопії із записами художніх фільмів, рекламні матеріали та ролики в митному режимі «імпорт». Під час митного оформлення відповідно до заявленного режиму «імпорт» позивач сплачував, зокрема, податок на додану вартість, сума якого визначалася виходячи з митної вартості товару, встановленою під час митного оформлення товару.
		Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
		Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Відповідно до ст. 188 МК України - імпорт це митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.
		Згідно до п. п. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» - обєктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) згідно з положеннями глав 29 - 30 Митного кодексу України.
		З метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюються операції з ввезення на митну територію України, зокрема, товарів (супутніх послуг) за будь-якими іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (супутні послуги) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення повязано з поверненням товарів у звязку з припиненням дії зазначених договорів.
		Відповідно до п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» - для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, повязаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обовязкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.
		Виходячи з аналізу вказаних норм, колегія суддів приходить до висновку, що платник податку на додану вартість при імпорті товарів зобовязаний сплачувати податок на додану вартість, виходячи з його митної вартості, та має право віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачений у звязку з імпортом на територію України товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності. При цьому п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність право на отримання податкового кредиту від переходу права власності на товар та факту здійснення розрахунків між імпортером та експортером товару. 
		На думку суду, визначальним при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість при здійсненні імпортних операцій, зокрема, у випадку безоплатної передачі права на товар та за договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари, є сплата під час митного оформлення товару податку на додану вартість та використання імпортованого товару у межах власної господарської діяльності платника податку.
		В свою чергу, сума податку на додану вартість, яка підлягає включенню до складу податкового кредиту у звязку з імпортом товарів на митну територію України, відповідає сумі податку, фактично сплаченого платником податку митному органу до або на день подання ВМД. 
		Відповідно до п. п. 7.2.7 п. 7.2 ст. 7 Закону - у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.
		Підпунктом 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону передбачено, що для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобовязаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.
		А датою виникнення податкових зобовязань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті(п. п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону). 
		Таким чином, право на податковий кредит у платника податку при здійсненні імпорту товарів виникає з дати сплати податку на додану вартість згідно митної декларації (ВМД).
		Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач під час митного оформлення товарів сплатив податок на додану вартість згідно ВМД в повному обсязі; в свою чергу, ВМД, на підставі яких здійснювалося митне оформлення товару та копії яких знаходяться в матеріалах справи, є такими, що оформлені відповідно до вимог законодавства; порушень щодо оформлення таких ВМД в Акті перевірки не встановлено.
		Отже, колегія суддів вважає доведеним факт використання позивачем імпортованого товару у межах власної господарської діяльності, оскільки основним видом діяльності позивача є розповсюдження фільмів; ввезення фільмокопій із записами художніх фільмів, рекламних матеріалів та роликів здійснювалося позивачем з метою демонстрування художніх фільмів в кінотеатрах на території України.
		Перевіркою не встановлено, що імпортування товару здійснено з метою, іншою, ніж використання позивачем у власній господарській діяльності.
		Враховуючи сплату позивачем під час митного оформлення імпортованого товару податку на додану вартість та використання імпортованого товару у межах власної господарської діяльності платника податку, з огляду на підтвердження права на податковий кредит ВМД, оформленими згідно вимог законодавства, колегія суддів вважає, що ПрАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ» правомірно включало до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачений митному органу у звязку з імпортом товару на митну територію України.
		Крім того, за результатами виїзної планової перевірки ЗАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2009 року відповідачем не встановлено порушень щодо формування податкового кредиту при здійсненні позивачем імпорту товару на митну територію України, що підтверджує відповідний акт № 301/23-03/20006513 від 25 лютого 2010 року.
		Отже, документально не підтверджуються показники внесені до акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 10 червня 2011 року № 1409/23-12/20006513 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ» (код ЄДРПОУ: 20006513) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2011 року». 
		Враховуючи, що вказана обставина є істотною, встановлена Висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в м. Києві № 18се від 02 липня 2014 року та впливає на вирішення справи, існувала на момент винесення рішення судом апеляційної інстанції, що переглядається, однак, не була ним підтверджена, колегія суддів вважає, що вона безпосередньо впливає на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень., 
		Отже, формування податкового кредиту з податку на додану вартість за січень-грудень 2009 року та лютий-грудень 2010 року здійснювалося ПрАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ» у відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість», а тому висновки Акта перевірки в частині порушення вимог зазначеного Закону є помилковими, відтак, визначення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 18 848 745, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4 712 186, 00 грн. є протиправним.
		Таким чином, позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0004152312/0 та № 0004162312/0  від 30 червня 2011 року є обґрунтованими та задоволено судом першої інстанції правомірно.
		Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. 
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		Відповідно до ст. 253 КАС України - суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції. 
		Судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.
		Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 245-254 КАС України суд, -
		 
		У Х В А Л И Л А :
		 
		Заяву Приватного акціонерного товариства «БІ ЕНД ЕЙЧ» про перегляд за ново виявленими обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «БІ ЕНД ЕЙЧ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, за участю прокуратури Шевченківського району м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
		Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року - скасувати. 
		Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва  - залишити без задоволення.
		Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2011 року - залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили  в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.
		 
		Головуючий суддя:                                                             В. В. Кузьменко 
		 
		Судді:                                                                                 Я. М. Василенко
		 
		                                                                                          А. Г. Степанюк
		 
		 
		Повний текст ухвали виготовлено 10.02.2015 року.
		Головуючий суддя                                                                 Кузьменко В. В.            
		Судді:                                                                                           Василенко Я.М. 
		                                                                                                                    Степанюк А.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...