Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-39442св14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.02.2015. Забезпечено надання загального доступу: 10.02.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		У х в а л а
		ІМенем УКраїни
		 
		28 січня 2015 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: 
		головуючого         Кузнєцова В.О.,
		суддів:                    Ізмайлової Т.Л.,      Мостової Г.І.,                                
		Наумчука М.І.,        Олійник А.С.,
		розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 24 вересня 2014 року, 
		в с т а н о в и л а: 
		У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом. Зазначала, що з 19 квітня 2011 року по 16 жовтня 2014 року перебувала у трудових відносинах із відповідачем. Зазначала, що при розгляді іншої справи по спору між цими ж сторонами про усунення перешкод у виконанні трудового договору у суді апеляційної інстанції їй стало відомо, що існують накази про її звільнення з роботи з 1 липня 2013 року за прогули. Копії наказів про звільнення вона отримала 24 квітня 2014 року. Своє звільнення вважає незаконним, оскільки його було проведено після спливу місячного строку з моменту вчинення прогулу, який мав місце 2 та 3 липня 2014 року, про що відповідачем було складено акт, а наказ про звільнення за прогули було видано 15 жовтня 2013 року до якого 18 жовтня 2013 року було внесено зміни. Посилаючись на наведене, просила задовольнити позов.
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 24 вересня 2014 року, позов задоволено. Визнано незаконним звільнення ОСОБА_3 з 1 липня 2013 року за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин, які допущені 2 липня 2013 року, 3 липня 2013 року на підставі наказу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 від 15 жовтня 2013 року із змінами згідно наказу від 18 жовтня 2013 року № 15. Поновлено ОСОБА_3 на посаді продавця згідно трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, від 19 квітня 2011 року. Стягнено з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 середній заробіток за  час вимушеного прогулу у розмірі 5 353 грн 40 коп., з урахуванням обов'язкових платежів та внесків. Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 1 150 грн з урахуванням обов'язкових платежів та внесків допущено до негайного виконання. 
		ОСОБА_4 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не дотримані вимоги ст. 148 КЗпП України, оскільки наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за прогули було видано після закінчення місячного строку.  При цьому суд вважав, що факт невиходу на роботу був встановлений 3 липня 2013 року, а наказ про звільнення видано 15 жовтня 2013 року. 
		Однак повністю з такими висновками судів погодитися не можна. 
		Судами встановлено, що ОСОБА_3 на підставі трудового договору від 19 квітня 2011 року працювала на посаді продавця у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
		Актом від 3 липня 2013 року було зафіксовано факт невиходу позивача  на роботу 2 та 3 липня 2013 року. 
		Наказом від 15 жовтня 2013 року на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_3, продавця магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1, було звільнено з посади за вчинені 2 та 3 липня 2013 року прогули без поважних причин.
		Наказом № 15 від 18 жовтня 2013 року було внесено уточнення до наказу про звільнення ОСОБА_3 від 15 жовтня 2013 року шляхом визначення дати звільнення з 1 липня 2013 року.
		Копію наказу про звільнення від 15 жовтня 2013 року та наказу від 18 жовтня 2013 року ОСОБА_3 отримала 24 квітня 2014 року. 
		Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
		За змістом ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
		Аналіз положень ст. 148 КЗпП свідчить про те, що нею передбачено обчислення місячного строку для застосування стягнення не з дня виявлення  факту (дії, бездіяльності), а саме проступку. Виявлення проступку означає не тільки виявлення факту (дії), але і встановлення чи є сам по собі такий факт проступком. 
		При вирішенні спору суди вказаних норм права не врахували, не звернули уваги  на те, що проступок у вигляді прогулу - це відсутність працівника на роботі без поважних причин, а не просто його не вихід на роботу, у зв'язку з чим дійшли передчасного висновку, що строк для застосування дисциплінарного стягнення при притягненні останнього до дисциплінарної відповідальності у такому випадку необхідно рахувати з дня невиходу на роботу, а не з часу встановлення власником або уповноваженим ним органом причин його відсутності на роботі. 
		З огляду на викладене, погодитись з висновками про те, що вчинений позивачем проступок було виявлено 3 липня 2013 року неможливо, оскільки вони зроблені без з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору та не обґрунтовані доказами.
		У випадку, коли на власникові чи уповноваженому органові, з урахуванням положень ст. ст. 140, 141 КЗпП України, лежав обов'язок з'ясувати причини невиходу працівника на роботу, то суди мали встановити чи виконаний цей обов'язок відповідачем, чи були дії останнього по його виконанню своєчасними та достатніми. 
		Дійшовши висновку, що проступки було вчинено 2, 3 липня 2013 року, суди не врахували того, що трудовий договір з працівником розірвано з 1 липня 2013 року, тобто до вчинення цих проступків. 
		Порушення норм процесуального права (ст. ст. 10, 11 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому рішення судів першої та апеляційної інстанції не можуть вважатись законними і обґрунтованими і в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, 
		у  х  в  а  л  и  л  а : 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
		Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 24 вересня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий В.О. Кузнєцов  Судді:Т.Л. Ізмайлова    Г.І. Мостова   М.І. Наумчук  А.С. Олійник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...