Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/6009/14-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 10.02.2015. Зареєстровано: 10.02.2015. Забезпечено надання загального доступу: 13.02.2015.
Дата набрання законної сили: 05.02.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 22-ц/785/134/15
		Головуючий у першій інстанції Лічман Л.Г.  
		Доповідач Таварткіладзе О. М.
		  
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		     05.02.2015 року                                                м. Одеса
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
		головуючого - Таварткіладзе О.М.
		суддів: Троїцької Л.Л., Фальчука В.П.
		при секретарі: Швець В.Ф.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою генерального директора Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова Компанія „Традо" - Каменського Володимира Петровича на заочне рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 17 листопада 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства „Інтермосфін", Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтермосфін", Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова Компанія „Традо" про визнання договору недійсним на момент укладення та застосування реституції, -
		                                     В С Т А Н О В И Л А:
		У квітні 2014 р. ОСОБА_3 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом, який в подальшому уточнила, до Приватного підприємства „Інтермосфін", Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтермосфін", Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова Компанія „Традо" про визнання недійсним договору від 25.01.2014 року № 003058, укладений між нею та ТОВ "Інтермосфін" та стягнення на її користь 3414, 44 грн.; договору від 25.01.2014 року, укладений між нею та ПП "Інтерфосфін" та стягнення на її користь 12850 грн.; договору від 25.01.2014 року № 001363, укладений між нею та ТДВ "Страхова компанія "Традо" та стягнення на її користь 10  500 грн. та покласти на відповідачів судові витрати, мотивуючи це тим, що 25.01.2014 року між нею - ОСОБА_3 (далі іменується "Замовник") та ПП "Інтермосфін" (далі іменується "Виконавець") в особі продавця-консультанта ОСОБА_4, що діяла на підставі довіреності № 27 від 04.11.2013 року було укладено Договір № 003058 від 25.01.2014 року.
		Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору предметом є виконання зобов'язання Виконавцем за обумовлену плату надати інформаційні, консультаційні послуги з пошуку інформації, вартість яких відповідно до п. 2.1. та 2.2. складає 12 500 грн. 00 коп. та сплачується Замовником через банківські установи на поточний рахунок Виконавця протягом одного банківського дня з моменту складання даного Договору. (а.с. 7)
		Крім того, 25.01.2014 року між ОСОБА_3 (надалі - Учасник) та ТОВ "Інтермосфін" (надалі - Сторона) в особі ОСОБА_4, укладено Договір, відповідно до якого Товариство за згодою Учасника зобов'язується вчинити від імені та за рахунок Учасника певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики, зазначеної у Додатку №1 до даного Договору, на умовах діяльності Програми "Легкий старт", у тому числі: забезпечити обслуговування Учасника за умовами Договору, повідомити Учаснику Програми про реєстрацію Договору, організовувати та проводити розподіл Фонду Учасників, здійснювати надання безвідсоткової позики на користь Учасника за рахунок Фонду Учасників, надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені Сторонами у порядку та в строки, передбачені цим Договором та Додатками до нього. Відповідно до п. 2.1. зазначеного Договору та Додатків до нього Учасник зобов'язується своєчасно, не пізніше 15 числа кожного місяця, сплачувати Загальний платіж, який включає у себе платіж до Фонду Учасників, за рахунок якого Товариство надає відповідні суми у безвідсоткову позику та платіж за юридичний супровід за Програмою "Легкий старт". З Додатку № 1 до вказаного Договору вбачається, що сума такої позики становить 350  000, 00 грн., платіж за юридичний супровід складає 1470, 00 грн, а платіж до Фонду Учасників складає 1944, 44 грн. (а.с. 8, 11-12, 54-56)
		25.01.2014 р. ОСОБА_3 підписала за пропозицією ОСОБА_4 передані останньою, заяви на страхування від 08.01.2014 року та 25.01.2014 року на адресу генерального директора ТДВ "Страхова компанія "Традо", у яких вона просила укласти договір добровільного страхування нещасного випадку зі страховою сумою 350  000 грн., текст Договору добровільного страхування від нещасних випадків № 001363, на якому мався підпис Генерального директора ТДВ "Страхова компанія "Традо" Каменського В.П. та печатка цієї компанії. В договорі зазначено, що він укладений на підставі Правил добровільного страхування від нещасних випадків та ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг України № АЕ 199000 від 22.08.2013 р., по страховому ризику, що включає смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, що стався під час дії Договору страхування з зазначенням страхової суми 350      000 грн. та страхового платежу 10      500 грн. (а.с. 9-10, 113-114)
		На підставі роз'яснень ОСОБА_4 і з метою отримання кредиту позивачем на   користь ПП "Інтермосфін" сплачено суму в розмірі 12850, 00 грн. (квитанція № 4173.443.1 від 25.01.2014 року), на користь ТОВ "Інтермосфін" - 1944, 44 грн. (квитанція № 4766.34.4 від 03.02.2014 року) та 1470 грн. (квитанція № 5947.5.1 від 03.02.2014 року), на користь ТДВ "Страхова компанія "Традо" - 10  500 грн. (квитанція № k111/Р/2 від 25.01.2014 року). (а.с. 13-14, 57)
		З пояснень ОСОБА_3 вбачається, що вона потребувала грошових коштів у сумі 350  000 грн. для купівлі квартири. За оголошенням у газеті про надання безвідсоткової позики вона звернулась в приміщення за адресою: АДРЕСА_1, де ОСОБА_4 пояснила, що безвідсоткова позика буде їй надана через два дні шляхом перерахування на картку і для цього їй обовязково необхідно сплатити по різним квитанціям 12850, 00 грн., 1944, 44 грн., 1470 грн. і 10  500 грн. за договором страхування, а усього 26  764, 44 грн. Вона сплатила ці платежі через відділення банків. У подальшому безвідсоткову позику вона не отримала, телефон в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 перестав відповідати.
		Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12.08.2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Приватного підприємства "Інтермосфін", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермосфін", Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Традо" про визнання договору недійсним на момент укладення та застосування реституції, задоволено повністю, визнано недійсним договір від 25 січня 2014 року № 003058, укладений між ОСОБА_3 та Приватним підприємством "Інтермосфін", приведено сторони у первісний стан і стягнуто з Приватного підприємства "Інтермосфін" на користь ОСОБА_3 кошти в розмірі 12  850 гривень, визнано недійсним договір від 25 січня 2014 року № 003058, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтермосфін", приведено сторони у первісний стан і стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермосфін" на користь ОСОБА_3 кошти в розмірі 3 414 гривень 44 копійки, визнано недійсним договір добровільного страхування від нещасних випадків від 25 січня 2014 року № 001363, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Традо", приведено сторони у первісний стан і стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Традо" на користь ОСОБА_3 кошти в розмірі 10  500 гривень, стягнуто з Приватного підприємства "Інтермосфін" в дохід держави судовий збір в сумі 243 гривні 60 копійок, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермосфін" в дохід держави судовий збір в сумі 243 гривні 60 копійок, стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Традо" в дохід держави судовий збір в сумі 243 гривні 60 копійок.
		Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 02.10.2014 року на підставі заяви ТДВ "Страхова компанія "Традо" зазначене заочне рішення було скасовано і призначено справу до розгляду в загальному порядку.
		Заочним рішенням (повторним) Малиновського районного суду м. Одеси від 17.11.2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.
		Встановлено нікчемність договору від 25 січня 2014 року № 003058, укладеного між ОСОБА_3 та Приватним підприємством "Інтермосфін".
		Приведено сторони у первісний стан і стягнуто з Приватного підприємства "Інтермосфін" на користь ОСОБА_3 кошти в розмірі 12  850 (дванадцять тисяч вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
		Встановлено нікчемність договору від 25 січня 2014 року № 003058, укладеного між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтермосфін".
		Приведено сторони у первісний стан і стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермосфін" на користь ОСОБА_3 кошти в розмірі 3 414 (три тисячі чотириста чотирнадцять) гривень 44 копійки.
		Визнано недійсним договір добровільного страхування від нещасних випадків від 25 січня 2014 року № 001363, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Традо".
		Приведено сторони у первісний стан і стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Традо" на користь ОСОБА_3 кошти в розмірі 10  500 (десять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
		Стягнуто з Приватного підприємства "Інтермосфін" в дохід держави судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.
		Стягнуто з   Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермосфін" в дохід держави судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.
		Стягнуто з   Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Традо" в дохід держави судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.
		Не погоджуючись з таким рішенням суду, генеральний директор Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова Компанія „Традо" - Каменський В.П. звернувся до апеляційного суду Одеської області з апеляційною скаргою, в якій просить змінити повторне заочне рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 17 листопада 2014 року, відмовивши позивачу у задоволенні вимог до ТДВ „СК „Традо", посилаючись на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального і процесуального права.
		Заслухавши суддю-доповідача,    доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши     матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
		Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. 
		     Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 
		          1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 
		           2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 
		           3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 
		            4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
		Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон,  який  не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
		Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
		Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. 
		Повторне заочне рішення суду оскаржується ТДВ „Страхова Компанія „Традо" у частині визнання недійсним договору добровільного страхування від нещасних випадків від 25 січня 2014 року № 001363, укладеного між ОСОБА_3 та Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Традо" з приведенням сторін даного договору у первісний стан та стягненням з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Традо" на користь ОСОБА_3 коштів в розмірі 10500 гривень 00 копійок. В іншій частині рішення апелянтом не оскаржується. 
		Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджується, що: 
		- 25.01.2014 року між ОСОБА_3 (далі іменується "Замовник") та ПП "Інтермосфін" (далі іменується "Виконавець") в особі продавця-консультанта ОСОБА_4, що діяла на підставі довіреності № 27 від 04.11.2013 р. було укладено Договір № 003058 від 25.01.2014 року;
		- відповідно до п. 1.1. вказаного Договору предметом є виконання зобов'язання Виконавцем за обумовлену плату надати інформаційні, консультаційні послуги з пошуку інформації, вартість яких відповідно до п. 2.1. та 2.2. складає 12 500 грн. 00 коп. та сплачується Замовником через банківські установи на поточний рахунок Виконавця протягом одного банківського дня з моменту складання даного Договору (а. с. 7);
		- крім того, 25.01.2014 року між ОСОБА_3 (надалі - Учасник) та ТОВ "Інтермосфін" (надалі - Сторона) в особі ОСОБА_4, укладено Договір, відповідно до якого Товариство за згодою Учасника зобов'язується вчинити від імені та за рахунок Учасника певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики, зазначеної у Додатку №1 до даного Договору, на умовах діяльності Програми "Легкий старт", у тому числі: забезпечити обслуговування Учасника за умовами Договору, повідомити Учаснику Програми про реєстрацію Договору, організовувати та проводити розподіл Фонду Учасників, здійснювати надання безвідсоткової позики на користь Учасника за рахунок Фонду Учасників, надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені Сторонами у порядку та в строки, передбачені цим Договором та Додатками до нього. Відповідно до п. 2.1. зазначеного Договору та Додатків до нього Учасник зобов'язується своєчасно, не пізніше 15 числа кожного місяця, сплачувати Загальний платіж, який включає у себе платіж до Фонду Учасників, за рахунок якого Товариство надає відповідні суми у безвідсоткову позику та платіж за юридичний супровід за Програмою "Легкий старт". З Додатку № 1 до вказаного Договору вбачається, що сума такої позики становить 350      000, 00 грн., платіж за юридичний супровід складає 1470, 00 грн, а платіж до Фонду Учасників складає 1944, 44 грн. (а.с. 8, 11-12, 54-56);
		- 25.01.2014 року ОСОБА_3 підписала за пропозицією ОСОБА_4 передані останньою, заяви на страхування від 08.01.2014 року та 25.01.2014 року на адресу генерального директора ТДВ "Страхова компанія "Традо", у яких вона просила укласти договір добровільного страхування нещасного випадку зі страховою сумою 350  000 грн., текст Договору добровільного страхування від нещасних випадків № 001363, на якому мався підпис Генерального директора ТДВ "Страхова компанія "Традо" Каменського В.П. та печатка цієї компанії. В договорі зазначено, що він укладений на підставі Правил добровільного страхування від нещасних випадків та ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг України № АЕ 199000 від 22.08.2013 року, по страховому ризику, що включає смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, що стався під час дії Договору страхування з зазначенням страхової суми 350  000 грн. та страхового платежу 10  500 грн. (а.с. 9-10, 113-114);
		- з метою отримання кредиту позивачем на   користь ПП "Інтермосфін" сплачено суму в розмірі 12850, 00 грн. (квитанція № 4173.443.1 від 25.01.2014 року), на користь ТОВ "Інтермосфін" - 1944, 44 грн. (квитанція № 4766.34.4 від 03.02.2014 року) та 1470 грн. (квитанція № 5947.5.1 від 03.02.2014 року), на користь ТДВ "Страхова компанія "Традо" - 10    500 грн. (квитанція № k111/Р/2 від 25.01.2014 року) (а.с. 13-14, 57);
		- ОСОБА_3 після оплати платежів по різним квитанціям на загальну суму 26      764, 44 грн.  безвідсоткову позику не отримала;
		- ОСОБА_4, за пропозицією якої і внаслідок роз`яснення якої, ОСОБА_3 задля отримання безпроцентної позики, підписала договори з ПП "Інтермосфін", з ТОВ "Інтермосфін" та з ТДВ "Страхова компанія "Традо" та оплатила зазначені ОСОБА_4 платежі та після цього так і не отримала кредиту, зникла і перестала відповідати на дзвінки ОСОБА_3
		Ухвалюючи повторне заочне рішення про часткове задоволення заявлених вимог, встановлюючи нікчемність договору від 25 січня 2014 року № 003058, укладеного між ОСОБА_3 та Приватним підприємством "Інтермосфін" та нікчемність договору від 25 січня 2014 року № 003058, укладеного між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтермосфін" з приведенням сторін вказаних нікчемних договорів у первісний стан, визнаючи недійсним договір добровільного страхування від нещасних випадків від 25 січня 2014 року № 001363, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Традо" з приведенням сторін даного договору у первісний стан, суд першої інстанції виходив з того, що:
		-  ОСОБА_3 сплачувала кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на отримання безвідсоткової позики, ТОВ "Інтермосфін" без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на отримання безвідсоткового кредиту одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності Програми "Легкий старт", а тому спірні договори - це угода, яка порушує права ОСОБА_3, а діяльність ТОВ "Інтермосфін" з реалізації Програми "Легкий старт" є такою, що вводить споживача в оману;
		- договір з ПП "Інтермосфін" має однаковий номер з договором ТОВ "Інтермосфін", які були підписані в один і той же день, однією фізичною особою ОСОБА_4 від імені однойменних підприємств ПП "Інтермосфін" та ТОВ "Інтермосфін" із зазначенням однієї і тієї ж юридичної адреси ПП "Інтермосфін" та ТОВ "Інтермосфін" (м.Харків,пров.Театральний11/13). В цьому договорі не було конкретизовано, які саме інформаційні, консультативні послуги ПП "Інтермосфін" надає ОСОБА_3 і пошук якої інформації здійснюється підприємством для неї. Такий договір порушує споживчі права позивача, оскільки його укладення спрямовано не на задоволення потреб ОСОБА_3 в отриманні інформації та консультацій, а з метою сприяння розвитку пірамідальних схем відповідача та введення в оману позивача; 
		- договір добровільного страхування між ОСОБА_3 та ТДВ "Страхова компанія "Традо" не був добровільним з боку позивача, яка не бажала і не потребувала виникнення цих правовідносин. Лише вимоги, що містилися в договорі з ТОВ "Інтермосфін", та усні пояснення ОСОБА_4, щодо обов'язковості укладання договору добровільного страхування від нещасних випадків, надання ОСОБА_4 текстів заяв до ТДВ "Страхова компанія "Традо" про укладання договору, самого тексту договору з підписом генерального директора та печаткою ТДВ "Страхова компанія "Традо", необхідність отримання безвідсоткової позики у сумі 350  000 грн. спонукали ОСОБА_3 25.01.2014 року підписати цей договір та сплатити в цей же день страховий платіж у суммі 10  500 грн.
		Такий висновок суду відповідає матеріалам справи і заснований на законодавстві. 
		Відповідно до ст. 2.1.5. договору між ТОВ "Інтермосфін" та ОСОБА_3 від 25.01.2014 року ОСОБА_3 зобов'язана укласти договори особистого страхування життя, здоров'я, працездатності та/або майнового страхування об'єкта застави (іпотеки) із страховою компанією на умовах визначених у додатку № 2 до даного договору. Ст. 5.2. п. "є" додатку № 2 до цього договору також передбачений обов'язок ОСОБА_3 укласти договір особистого страхування життя, здоров'я, працездатності. При цьому ст. 5.4. додатку № 2 передбачає, що у разі невиконання вимоги щодо такого договору страхування учасник позбавляється права на отримання безвідсоткової позики.
		Суд першої інстанції вірно вказав, що вказані договори є пов`язаними між собою.
		Договір добровільного страхування від нещасних випадків № 001363 було укладено ОСОБА_3 з ТДВ "Страхова компанія "Традо" у забезпечення виконання зобов'язань за Договором № 003058.
		Районний суд достовірно встановив, що ТДВ "Страхова компанія "Традо" не має відокремлених підрозділів юридичної особи у м. Одесі та позивач ОСОБА_3 не спілкувалася з уповноваженими особами вказаної юридичної особи щодо умов договору добровільного страхування, а вказаний договір від 25.01.2014 року № 001363 було укладено з тією ж особою, яка діяла від імені ПП "Інтермосфін" та ТОВ "Інтермосфін" - ОСОБА_4
		Відповідає матералам справи і висновок районного суду, що ОСОБА_3  не зрозуміла, що укладала договори з ПП "Інтермосфін" та з ТДВ "Страхова компанія "Традо" і тому звернулась з первісним позововом до ТОВ "Інтермосфін", вважаючи що саме з цією юридичною особою вона уклала договори та їй перерахували усі кошти.
		Правильно і повно встановивши обставини справи районний суд прийшов до вірного висновку, що під час укладення цих договорів були порушені загальні засади цивільного законодавства щодо свободи договору, вимог розумності та справедливості у відношеннях зі споживачем (ст. ст. 3, 6, 627   ЦК України), зазначені вимоги ч.ч. 1 і 3 ст. 203 ЦК України і ст. 6 Закону України "Про страхування". Добровільне страхування було обов'язковою передумовою при реалізації ОСОБА_3 та ТОВ "Інтермосфін" правовідносин, що виникли на думку позивача внаслідок укладання вказаного договору. 
		Дані обставини, які повно і правильно встановлені районним судом, послугували підставою для визнання договору добровільного страхування між ОСОБА_3 та   ТДВ "Страхова компанія "Традо" від 25.01.2014 року недійсним.
		Доводи апеляційної скарги про те, що суд не послався на норму ЦК України, яка є підставою для задоволення вимоги позивача про визнання договору недійсним та помилково пов`язав недійсність договору з мотивами його вчинення є неспоможними з огляду на таке.
		Суд при визнанні недійсним договору добровільного страхування між ОСОБА_3 та   ТДВ "Страхова компанія "Традо" від 25.01.2014 року посилався на ч. ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України та заначив, що цей правочин суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та крім того волевиявлення ОСОБА_3, як учасника правочину не було вільним і не відповідало її внутрішній волі під час укладання договору з ТДВ "Страхова компанія "Традо". 
		При цьому судом конкретизовано про порушення норми ст. 6 Закону України "Про страхування", яка передбачає добровільність страхування на основі договору між страхувальником та страховиком. Зокрема суд зазначив, що оспорюваний договір добровільного страхування не був добровільним з боку позивача, яка не бажала і не потребувала виникнення цих правовідносин.  Лише вимоги, що містилися в договорі з ТОВ "Інтермосфін", та усні пояснення ОСОБА_4, щодо обов'язковості укладання договору добровільного страхування від нещасних випадків, надання ОСОБА_4 текстів заяв до ТДВ "Страхова компанія "Традо" про укладання договору, самого тексту договору з підписом генерального директора та печаткою ТДВ "Страхова компанія "Традо", необхідність отримання безвідсоткової позики у сумі 350      000 грн. спонукали ОСОБА_3 25.01.2014 року підписати цей договір та сплатити в цей же день страховий платіж у суммі 10  500 грн. 
		Судом обґрунтовано зазначалося про відсутність відокремлених підрозділів юридичної особи у м. Одесі та позивач ОСОБА_3 не спілкувалася з уповноваженими особами вказаної юридичної особи щодо умов договору добровільного страхування, а вказаний договір від 25.01.2014 року № 001363 було укладено з тією ж особою, яка діяла від імені ПП "Інтермосфін" та ТОВ "Інтермосфін".  
		Проте виходячи із суті ст. 6 Закону України "Про страхування" договір страхування вважається договором приєднання, оскільки цей договір, і особливо загальні його умови, виробляється лише страховиком. Страхувальник погоджується на умови, які пропонує йому страховик. Це договір доброї волі, бо в його основу покладено довіру між страховиком і страхувальником, яка передбачає чесність та відвертість сторін одна перед одною. 
		Судом вказано на порушення  ст. 6 Закону України "Про страхування" з посиланням на ч. ч. 1, 3 ст 203 ЦК України.
		При таких обставинах судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що районний суд не послався на норму ЦК України, яка є підставою для задоволення вимоги позивача про визнання договору недійсним та помилково пов`язав недійсність договору з мотивами його вчинення. 
		Доводи апеляційної скарги про безпідставність посилання суду на ч.2 ст. 6 Закону України "Про страхування" щодо добровільності страхування у конкретного страховика, як неможливої обов`язковості передумови при реалізації інших правовідносин з посиланням на відсутність застереження, що договір добровільного страхування від нещасних випадків позивач повинна укласти саме з ТДВ "Страхова компанія "Традо" є неспроможними, оскільки районний суд у рішенні прийшов до такого висновку через правильно встановлені обставини справи, а саме:
		- обов'язковість укладання договору добровільного страхування від нещасних випадків для отримання безпроцентної позики, в якій позивач мала реальну потребу;
		- надання ОСОБА_4 текстів заяв до ТДВ "Страхова компанія "Традо" про укладання договору, самого тексту договору з підписом генерального директора та печаткою ТДВ "Страхова компанія "Традо". 
		При таких обставинах наведені вище доводи апеляційної скарги судова колегія взяти до уваги не може.
		Доводи апеляційної скарги про те, що районний суд порушив правила підсудності при вирішенні питання про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ПП „Інтермосфін", ТОВ „Інтермосфін", ТДВ „Страхова Компанія „Традо" про визнання договору недійсним на момент укладення та застосування реституції з тих підстав, що позивач не посилався у позові на норми Закону України "Про захист прав споживачів", а суд відкриваючи провадження у справі виходив саме із норм цього Закону застосовуючи ч. 5 ст. 110 ЦПК України, як альтернативну підсудність з правом позивача подавати позов за місцем свого проживання є неспроможними з огляду на таке.
		Згідно зі ст. 119 ЦПК України підставами позову, які відповідно до ст. ст. 31, 215 цього Кодексу суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.
		Виходячи зі змісту заявленого позову, районний суд правильно визначив, що обставини, якими позивач обґрунтувала свій позов є правовідносини, що склалися в сфері застосування Закону України "Про захист прав споживачів", внаслідок чого обгрутовано відкрив провадження у справі за місцем проживання позивача.
		Крім того, судова колегія зазначає, що дані доводи апеляційної скарги в будь-якорму разі не впливають на правильність висновків суду у рішенні, що оскаржує апелянт. 
		Що стосується доводів апеляційної скарги про помилковість у рішенні суду, що укладений між позивачем і ТДВ "Страхова компанія" "Традо" договір добровільного страхування є договором страхування життя, а не договором від нещасного випадку то судова колегія виходить із такого. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування" видами добровільного страхування можуть бути зокрема: страхування життя; страхування від нещасних випадків. 
		     Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 6 цього ж Закону страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно 
		з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби 
		застрахованої особи. 
		Страховики мають право займатися  тільки  тими  видами добровільного страхування, які визначені в ліцензії.
		Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України "Про страхування"   страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування.  
		Відповідно до ст. 4 цього ж Закону предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані зокрема: з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування).
		Згідно з класифікацією страхування за об'єктами особисте страхування розглядається як окрема галузь.
		В особистому страхуванні розглядають такі страхові ризики: смерть страхувальника (застрахованого); тимчасова втрата працездатності; постійна втрата працездатності; закінчення страхувальником (застрахованим) активної трудової діяльності у зв'язку із виходом на пенсію; дожиття страхувальника (застрахованого) до закінчення строку страхування.
		До підгалузей особистого страхування належать страхування життя (пенсій), страхування від нещасних випадків і медичне страхування. Останні дві підгалузі в економічній літературі об'єднуються під назвою "страxування здоров'я".
		Якщо при страхуванні життя страховий випадок настає у разі смерті застрахованої особи у будь-якому випадку, то при страхуванні від нещасних випадків  настання смерті застрахованої особи буде відноситися до страхового випадку лише якщо її причиною буде нещасний випадок серед передбачених у договорі страхування.
		Таким чином страхування життя та страхування від нещасних випадків є безумовно різними видами страхування. 
		В рішенні районного суду зазначено: 
		"Відповідно до офіційної інформації, яка міститься на сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТДВ "СК "Традо" не вправі укладати договори страхування (життя), тобто на випадок смерті застрахованої особи внаслідок нещасного випадку".
		Аналізуючи зміст даного речення, наведеного у рішенні суду та оглянувши інформацію розміщену на відповідному сайті, приймаючи до уваги, що страхування життя сам по собі вже передбачає такий страховий ризик, як смерть застрахованої особи, судова колегія приходить до висновку, що рішення районного суду в цій частині підлягає зміні шляхом виключення із мотивувальної частини речення, що ототожнює різні види страхування "тобто на випадок смерті застрахованої особи внаслідок нещасного випадку".         
		Таким чином, судова колегія доходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17.11.2014 року - зміні в мотивувальній частині шляхом виключення з речення "Відповідно до офіційної інформації, яка міститься на сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТДВ "СК "Традо" не вправі укладати договори страхування (життя), тобто на випадок смерті застрахованої особи внаслідок нещасного випадку" слів "тобто на випадок смерті застрахованої особи від нещасного випадку". В іншій частині рішення слід залишити без змін. 
		На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 317 ЦПК України, судова колегія -
		          
		              В И Р І Ш И Л А:
		Апеляційну скаргу генерального директора Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова Компанія „Традо" - Каменського Володимира Петровича - задовольнити частково. 
		Змінити мотивувальну частину рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2014 року та виключити з речення "Відповідно до офіційної інформації, яка міститься на сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТДВ "СК "Традо" не вправі укладати договори страхування (життя), тобто на випадок смерті застрахованої особи внаслідок нещасного випадку" слів "тобто на випадок смерті застрахованої особи від нещасного випадку". 
		В іншій частині рішення залишити без змін.
		Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішенням суду. 
		 
		 
		 
		Головуючий                                   О.М. Таварткіладзе 
		Судді:                                        Л.Л. Троїцька
		                                             В.П. Фальчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...