Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/20045/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 11.02.2015. Зареєстровано: 11.02.2015. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2015.

Результат оскарження 16.07.2015 Верховний Суд: скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направлено справу на новий розгляд
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		 09 лютого 2015 року                     № 826/20045/14
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., суддів: Кузьменка В.А., Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
		за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Максімус і КО", Товариства з обмеженою відповідальністю "Марго Груп"до  третя особаНаціонального банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Публічне акціонерне товариство "Грін Банк"провизнання протиправними та скасування рішень № 595/БТ від 24.09.2014 та № 98 від 25.09.2014
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Максімус і КО" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Марго Груп" звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа Публічне акціонерне товариство "Грін Банк" про визнання протиправними та скасування рішень № 595/БТ від 24.09.2014 та № 98 від 25.09.2014.
		 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Публічним акціонерним товариством "Грін Банк" не було допущено систематичного  порушення законодавство у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних  злочинним  шляхом  та банком виконувались всі  економічні нормативи капіталу та ліміти відкритої валютної позиції, які значно перевищували нормативні значення, закріплені Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні затвердженої постановою Правління Національного банку України  № 368 від 28.08.2001 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.09.2001 за №841/6032. Водночас позивачі зазначили про те, що оскільки постанова Правління Національного банку України № 593 від 22.09.2014  набрала чинності 24.09.2014, то зазначений нормативний документ, що встановлює нові вимоги та правила, не може застосуватись до правовідносин, що виникли до прийняття даної правової норми.
		Крім того, позивачі посилались на те, що оскаржувані рішення порушують передбачені статтею  25 Закону  України «Про  акціонерні товариства» права позивачів на отримання дивідендів, участь в управлінні справами банку, розпорядження своїми акціями, отримання у разі ліквідації банку частини його майна або вартості частини його майна тощо та інтереси акціонера.
		Представник позивача 1 у судовому засіданні 29.01.2015 підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов у повному обсязі. 
		У судове засідання 29.01.2015 представник позивача 2 не прибув, через канцелярію суду 28.01.2015 надав заяву про розгляд справи за його відсутності. 
		 
		Відповідач 1 проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 29.01.2015 надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач 1 обґрунтовує тим, що перевіркою встановлено та зафіксовано у довідці про позапланову виїзну перевірку банку від 02.09.2014, що банк здійснює ризикову діяльність та не здійснював достатніх заходів у сфері управління ризиками легалізації кримінальних доходів, фінансування тероризму, зокрема, з метою зниження ризиків, що створює ризики використання послуг Банку для легалізації кримінальних доходів, фінансування тероризму, у зв'язку з чим було зроблено висновок про те, що  подальше здійснення готівкових операцій є ризиковим і може створити загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів банку та прийнято рішення № 595/БТ від 24.09.2014. Також відповідач 1 посилався на те, що постановою № 593 від 22.09.2014 було лише конкретизовано поняття «систематичного порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», за вчинення якого з 11.07.2014 Національний банк України , відповідно до пункту 4 частини першої статті 76 Закону "Про банки і банківську діяльність", зобов'язаний прийняти рішення щодо віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
		У судовому засіданні 29.01.2015 представники відповідача 1 заперечили проти позовних вимог та просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
		 
		Представник відповідача 2 у судовому засіданні 29.01.2015 заперечив проти позовних вимог та 02.02.2015 через канцелярію суду надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що  рішення № 98 від 25.09.2014 було прийнято у відповідності до пункту 2 частини п'ятої статті 12 та статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та на підставі постанови Національного банку України  №595/БТ від 24.09.2014.
		 
		У судовому засіданні 29.01.2015 представник третьої особи залишив вирішення адміністративного позову на розсуд суду. 
		 
		Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів ухвалила продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
		 
		Під час розгляду справи колегія суддів, 
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Максімус і КО"  є власником простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства «Грін Банк» в кількості 380 000 штук номінальною вартістю 2,00 грн. загальної номінальної вартості 7 600 000,00 грн., що складає 9,9152 % від загальної кількості акцій.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Марго Груп» є власником простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства «Грін Банк» в кількості 380 000 штук номінальною вартістю 2,00 грн. загальної номінальної вартості 7 600 000,00 грн., що складає 9,9152 % від загальної кількості акцій
		В період з 19.08.2014 до 02.09.2014 Національним банком України згідно з розпорядженням № 494-р від 18.08.2014 здійснено позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Грін Банк" з окремих питань дотримання вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму за станом на 19.08.2014 за період діяльності з 01.01.2014 до 18.08.2014 включно.
		За результатами перевірки складено довідку про позапланову виїзну перевірку від 02.09.2014 в розділі «Висновки» якої зазначено наступне: «За результатами перевірки, проведеної за станом на 19.08.2014, виявлено випадки порушення Банком вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон про банки), Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» (далі - Закон), Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 № 189 (далі - Положення № 189), Складу реквізитів та структури файлів інформаційного обміну між спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу та банками (філіями), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.06.2003 № 233 (далі - Склад реквізитів №233).
		Результати перевірки діяльності Банку з питань фінансового моніторингу свідчать про недостатність заходів, що здійснює Банк у сфері управління ризиками легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму, зокрема невикористання прав щодо відмови в проведенні (стаття 10 Закону) або зупинення проведення (стаття 17 Закону) фінансових операцій, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо у нього є достатні підстави підозрювати, що вони пов'язані з легалізацією кримінальних доходів/фінансуванням тероризму, і нездійснення (невжиття) достатніх заходів для зниження вищевказаних ризиків, припинення проведення клієнтами таких фінансових операцій, для недопущення використання Банку з метою легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму.
		Крім того, встановлено незадовільний рівень дій Банку щодо виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу відповідно до статті 15 Закону, ідентифікації та вивчення клієнтів, посилення контролю за веденням анкет клієнтів, веденням Реєстру, порядком наданням інформації до Спеціально уповноваженого органу.
		Враховуючи зазначене вище у інспекційної групи є підстави вважати, що Банк здійснює ризикову діяльність».
		24.09.2014 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 595/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Грін Банк" до категорії неплатоспроможних», якою у зв'язку із встановленням факту здійснення Публічним акціонерним товариством "Грін Банк" ризикової діяльності, неодноразового застосування Національним банком України до Публічного акціонерного товариства "Грін Банк"  заходів впливу/санкцій за порушення вимог законодавства з питань фінансового моніторингу та з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів Публічного акціонерного товариства "Грін Банк" відповідно до статей 15, 55 Закону України "Про Національний банк України", статей 63, 66, 73, 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність", вимог розділу І та глави 13 розділу II Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства затвердженого постановою Правління Національного банку України постановляє № 346 від 17.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за №1590/21902 віднесено Публічне акціонерне товариство "Грін Банк" до категорії неплатоспроможних.
		25.09.2014 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правління Національного банку України № 595/БТ від 24.09.2014 та відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 12 та статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» прийнято рішення № 98, яким запроваджено з 25.09.2014 процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Грін Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на строк три місяці починаючи з 25.09.2014 по 25.12.2014 та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації.
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Максімус і КО" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Марго Груп" не погоджуючись з рішеннями № 595/БТ від 24.09.2014 та № 98 від 25.09.2014, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулись з відповідними позовами до суду.
		 
		Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Статтею 55 Закону України «Про Національний банк України» встановлено, що головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека  та фінансова   стабільність  банківської  системи,  захист  інтересів вкладників і кредиторів. Національний  банк  здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та  банківських  груп  у  межах  та  порядку,  передбачених законодавством України. Національний  банк  здійснює  постійний нагляд за дотриманням банками,  їх  підрозділами,  афілійованими та спорідненими особами банків  на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами  та  філіями  іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного  банку і  економічних нормативів.  Національний  банк не здійснює  перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті.
		Частиною другою статті 63 Закону України «Про банки та банківську діяльність» встановлено, що Національний банк України при здійсненні нагляду за діяльністю банків проводить перевірку банків з питань дотримання ними вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, та достатності заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. 
		Абзацами дев'ятнадцятим та двадцять п'ятим статті 15 Закону України «Про Національний банк України» встановлено, що Правління Національного банку приймає рішення: про  застосування заходів впливу (санкцій) до банків та інших осіб,  діяльність  яких  перевіряється Національним банком України  відповідно  до законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,  одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню  розповсюдження зброї масового знищення", "Про  платіжні  системи  та переказ коштів в Україні"; про віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних.
		Пунктом 12 частини першої статті 73 Закону України «Про банки та банківську діяльність» встановлено, що у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать, у томі числі, віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.
		Згідно з пунктом 4 частини першої статті 76 зазначеного Закону  Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі одноразового грубого або систематичного порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.
		Пунктом 3.2 глави 3 розділу І  Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства затвердженого постановою Правління Національного банку України № 346 від 17.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за № 1590/21902 встановлено, що заходи впливу, що застосовуються Національним банком до банків, мають бути адекватними конкретним порушенням, які ними були допущені. Вибір адекватних заходів впливу, які застосовуються до банків відповідно до банківського законодавства та цього Положення, має здійснюватися з урахуванням: характеру допущених банком порушень; причин, які зумовили виникнення виявлених порушень; загального фінансового стану банку; розміру можливих негативних наслідків для кредиторів і вкладників; інформації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) щодо порушення банками вимог, установлених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон про систему гарантування), результатів перевірки банків Фондом гарантування.
		Пунктом 13.1 глави 13 розділу ІІ зазначеного положення встановлено, що Національний банк приймає рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі наявності хоча б однієї з підстав, передбачених банківським законодавством.
		Абзацами першим, другим, третім, четвертим, п'ятим пункту 13.11  глави 13 розділу ІІ Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства затвердженого постановою Правління Національного банку України № 346 від 17.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за № 1590/21902 встановлено, що одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, визначається в порядку, установленому цим Положенням. Одноразовим грубим порушенням банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, є порушення вимог Закону про банки [у частині запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом] та/або Закону про запобігання легалізації, яке призвело до вчинення або пов'язане з вчиненням з використанням банку злочину(ів), передбаченого(их) частинами другою, третьою статті 209, частиною третьою статті 2585 Кримінального кодексу України, за який(і) власник істотної участі, контролер, керівник банку був засуджений на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили. Систематичним порушенням банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, є порушення банком однієї і тієї самої норми Закону про банки, Закону про запобігання легалізації, за які до банку більше чотирьох разів протягом року (до дня виявлення перевіркою банку з питань фінансового моніторингу та/або за результатами безвиїзного нагляду з питань фінансового моніторингу порушення відповідного закону) застосовувалися заходи впливу / санкції, а саме: незабезпечення банком виконання обов'язку щодо відмови клієнту в його обслуговуванні в установлених Законом про банки випадках і за наявності відкритих кримінальних проваджень щодо злочину(ів), передбаченого(их) частинами другою, третьою статті 209, частинами другою, третьою статті 2585 Кримінального кодексу України, стосовно банку, власника істотної участі (контролера) банку, (керівника) та/або клієнтів банку; незупинення банком фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції.
		Постановою Правління Національного банку України № 593 від 22.09.2014 «Про внесення зміни до Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства» пункт 13.11 глави 13 розділу II доповнено після абзацу п'ятого новим абзацом такого зміст: «Систематичним порушенням банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, також є встановлення факту здійснення банком ризикової діяльності та застосування Національним банком два і більше разів протягом трьох років, що передують установленню такого факту, до банку заходів впливу та/або санкцій за порушення цього законодавства».
		Отже, положення абзацу 6 та абзацу 3  пункту 13.11 глави 13 розділу II Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства затвердженого постановою Правління Національного банку України № 346 від 17.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за №1590/21902 суперечать один одному щодо юридичної визначеності термінів, що у свою чергу суперечить висновкам Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 18.12.2008 у справі "Новік проти України" зробив висновок, що "надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону", у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції, означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь - який ризик свавілля". 
		Таким чином, з цих підстав не може бути застосовано вказані норми постанови Правління Національного банку України для визначення систематичності порушення.
		 
		Відповідно до постанови № 595/БТ від 24.09.2014 до Публічного акціонерного товариства "Грін Банк" було застосовано захід впливу у вигляді віднесення до категорії неплатоспроможних за систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, зокрема в разі встановлення факту здійснення банком ризикової діяльності та застосування Національним банком України два і більше разів протягом трьох років, що передують установленню такого факту, до банку заходів впливу та/або санкцій за порушення цього законодавства.
		Як на обставину, яка зумовлює підстави для висновку про допущення Публічним акціонерним товариством "Грін Банк" зазначених порушень в постанові № 595/БТ від 24.09.2014 вказано про те, що протягом травня - липня 2014 року банк за ознаками внутрішнього фінансового моніторингу надав до Спеціально уповноваженого органу інформацію про фінансові операції з отримання клієнтами ПАТ "ГРІН БАНК" - фізичними особами через касу ПАТ "ГРІН БАНК" готівкових коштів на загальну суму більше ніж 3 млрд. грн., що свідчить про наявність у ПАТ "ГРІН БАНК" достатніх підстав підозрювати, що здійснювані операції містять ризики використання послуг ПАТ "ГРІН БАНК" для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, однак не відмовляв у проведенні та не зупиняв проведення зазначених операцій відповідно до вимог статей 10 та 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», що свідчить про невжиття банком достатніх заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму. А також містить посилання на факт застосування до Публічного акціонерного товариства "Грін Банк" заходів впливу та санкції за виявлені в його діяльності порушення вимог законодавства рішеннями № 823 від 19.10.2012, № 657 від 06.09.2013, №130 від 25.03.2014, № 191 від 1205.2014.
		Пояснювальна записка до проекту постанови Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Грін Банк" до категорії неплатоспроможних", додані до неї матеріали, копії яких наявні і в матеріалах справи та постанова  № 595/БТ від 24.09.2014 містять детальний опис операцій проведених банком щодо яких було подано до Спеціально уповноваженого органу інформацію про фінансові операції, які містять ризики використання послуг банку для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, водночас крім посилань на факти того, що один рахунок, за яким було проведено фінансові операції зі зняття готівкових коштів, був відкритий на підставі паспорта, що відповідно до бази даних інформаційно-довідкової системи втрачених паспортів Міністерства внутрішніх справ України є втраченим та того, що обсяг коштів, які юридичні особи переказали на рахунки фізичних осіб-контрагентів як фінансову допомогу, що надалі були перераховані 525 фізичним особам, у багато разів перевищує розмір їх статутних капіталів не містять обґрунтованого викладу обставин, які стали підставою для висновку про спрямованість зазначених операцій на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.
		 
		Відповідачем суду надано листи Міністерства доходів та зборів України         №7602/5/99-99-09-01-16 від 24.04.2014 в якому зазначено про те, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32014000000000026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України в рамках якого встановлено, що в ПАТ "Грін Банк" (МФО 322324) з використанням рахунків підконтрольних юридичних осіб ТОВ "Тінтрейд" (код 38421967), ТОВ "Оскар МТ" (код 38422033), ТОВ "Мактрейдер" (код 38653861), ТОВ "ТОР 2013" (код 38769920), ТОВ "Будівельник ІНВ" (код 38470988), ТОВ "Ломінвест" (код 38210417), ТОВ "Альфа Стіл" (код 38991148), ТОВ "Еліопт" (код 38992644) проводились операції, які можуть бути пов'язані з легалізацією доходів одержаних злочинним шляхом та №8507/5/99-99-09-01-16 від 08.05.2014 в якому зазначено про те, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32014000000000026 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.03.2014 за фактом вчинення фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок фіктивного підприємництва та вчинення дій спрямованих на приховання та маскування незаконного походження таких коштів, яким встановлено, що група осіб за попередньою змовою з службовими особами ПАТ «Грін банк» (МФО 322324) протягом 2013-2014 років вчиняли фінансові операції з коштами, одержаними внаслідок фіктивного підприємництва з використанням ряду суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «Тінтрейд» (38421967), ТОВ «Оскар МТ» (38422033), ТОВ «Марктрейдер» (38653861), ТОВ «Тор 2013» (38769920), ТОВ «Будівельник інв» (38470988), ТОВ «Ломінвест» (38210417), ТОВ «Альфа стіл» (38991148), ТОВ «Еліопт» (38992644), спрямовані на приховання та маскування незаконного походження таких коштів на суму понад 14 599,4 млн. грн., які перевищують вісімнадцять тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян і є особливо великим розміром, №12188/5/99-99-09-01-16 від 26.06.2014 відповідно до якого за обставинами, викладеними у листі № 48-402/11308/БТ від 19.03.14 Національного банку України 16.04.2014 відповідно до ч. 1 ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014000000000026 внесено дані про правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 209 КК України та розпочато досудове розслідування по даному правопорушенню, яке триває. 
		Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. 
		Частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
		Таким чином, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо  вироком у кримінальній справі  або постановою про адміністративний проступок, відповідно обставини, встановлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки (у постанові про закриття кримінальної справи), не можуть розглядатися як обов'язкові відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України К/800/25519/13 від 18.11.2014.
		 
		Відповідачем 1 доказів на підтвердження факту наявності вироків суду за кримінальними провадженнями зазначеними в листах Міністерства доходів та зборів України №7602/5/99-99-09-01-16 від 24.04.2014, №8507/5/99-99-09-01-16 від 08.05.2014, №12188/5/99-99-09-01-16 від 26.06.2014 суду надано не було, як не було зазначено про наявність відповідного факту.
		Крім того, суд звертає увагу на, що в зазначених листах не вказано про порушення кримінальних проваджень за ознаками злочину передбаченого статтею 2091 «Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму», чи статті 2585 «Фінансування тероризму» Кримінального кодексу України.
		Інших доказів та обґрунтувань на підтвердження факту наявності підстав для висновку про спрямованість операцій зазначених в постанові № 595/БТ від 24.09.2014  на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, крім зазначених, відповідачем суду надано не було, в зазначеному рішенні не наведено. 
		Таким чином, суд вважає, що у даному випадку відсутні належні та допустимі докази щодо наявності порушень, встановлених Національним банком України за результатами перевірки станом на 19.08.2014 за період діяльності з 01.01.2014 до 18.08.2014 та викладених у довідці від 02.09.2014. 
		 
		Водночас суд звертає увагу на те, що відповідно до положень статті 76 Закону України «Про банки та банківську діяльність» прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних обумовлено таким, обов'язковим кваліфікуючим критерієм як наявність загрози інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, у той час як відповідачем 1 не тільки не наведено доказів на підтвердження факту наявності відповідної загрози, ні в рішенні № 595/БТ від 24.09.2014, ні під час судового засідання, а й не зазначено про наявність відповідного факту. При цьому позивачем на підтвердження факту відсутності загрози інтересам вкладників чи інших кредиторів банку надано суду виписки про стан рахунків в цінних паперах.
		 
		Також суд звертає увагу на наступне. 
		Статтею 238 Господарського кодексу України встановлено, що  за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. 
		З аналізу положень Закону України «Про банки та банківську діяльність» та Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства затвердженого постановою Правління національного банку України № 346 від 17.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за № 1590/21902 вбачається, що віднесення банку до категорії неплатоспроможних є адміністративно - господарською санкцією.
		Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
		Отже, уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, має прийняти рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, при цьому закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строків виключає застосування санкцій.
		Враховуючи той факт, що  Господарський кодекс України має вищу юридичну силу ніж Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства затвердженого постановою Правління національного банку України № 346 від 17.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за № 1590/21902, суд відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України при визначенні строків застосування адміністративно-господарських санкцій застосовує саме положення  Господарський кодекс України, а не зазначеного Положення.
		 
		Як вбачається з пояснювальної записки до проекту постанови Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Грін банк" до категорії неплатоспроможних" підставою для її прийняття було виявлення порушень законодавства станом на 19.08.2014 за період діяльності з 01.01.2014 до 18.08.2014, а також застосування до ПАТ "Грін банк" заходів впливу за порушення законодавства згідно з рішенням Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банку від 19.10.2012 № 823, від 06.09.2013 № 657, від 25.03.2014 №130 (довідка про позапланову виїзну перевірку від 12.03.2014) та від 12.05.2014 № 191.
		Таким чином, по двох виявлених порушеннях пройшов річний та піврічний, а по одному піврічний строки застосування санкцій, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
		 
		Відповідно до статті 61 Конституції України  ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. 
		Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності. У сфері обсягу повноважень органів державної влади цей принцип передбачає, що органи державної влади повинні бути обмежені у своїх діях заздалегідь встановленими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити з великою точністю примусові заходи, що будуть застосовані представниками влади в тій чи іншій ситуації. При цьому презумується неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України при здійсненні своїх повноважень.
		Заборона притягнення до юридичної відповідальності через призму принципу юридичної визначеності передбачає остаточність рішення, прийнятого як органом державної влади, так і судовим органом, до якого рішення органу оскаржується, недопустимість повторного розгляду вже вирішеної справи. Ці принципи застосовуються для уникнення свавілля органів державної влади при прийнятті ними рішень, зокрема і щодо притягнення до юридичної від повільності. Законодавець конституційною нормою встановив чітку заборону щодо повторності притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Та обставина, що вказана норма статті 61 вміщена у Розділ II «Права, свободи і обов'язки людини і громадянина» не обмежує її дію лише на фізичних осіб громадян, верховенство права та принцип правової визначеності, як його елемент, стосуються юридичних осіб.
		Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К/9991/42358/11 від 17.09.2014.
		 
		Суд вважає, що притягнення до відповідальності шляхом накладення штрафу, зупинення певних операцій та віднесення до неплатоспроможних є одним видом юридичної відповідальності за одне і те саме правопорушення.  
		 
		З огляду на зазначене, враховуючи положення статті 250 Господарський кодекс України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій та статті 61 Конституції України щодо заборони притягнення до юридичної відповідальності двічі  за одне й те саме правопорушення,  а також встановлення судом факту недоведеності вчинення позивачем порушення встановленого довідкою про позапланову виїзну перевірку від 02.09.2014, суд дійшов висновку про відсутність підстав для притягнення ПАТ "Грін банк"  до відповідальності за систематичне порушення вимог чинного законодавства шляхом віднесення його до категорії неплатоспроможних, оскільки відповідна ознака може мати місце тільки у випадку встановлення факту вчинення нового правопорушення.
		 
		З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що постанова № 595/БТ від 24.09.2014 була прийнята за відсутності на те правових підстав.
		 
		Частиною першою статті 34 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
		Таким чином, передумовою початку процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку є прийняття Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
		Відповідно до рішення № 98 від 25.09.2014 його було прийнято на підставі постанови Правління Національного банку України № 595/БТ від 24.09.2014.
		 
		З огляду на викладене, враховуючи те, що судом було встановлено факт прийняття постанови № 595/БТ від 24.09.2014 за відсутності на те правових підстав, у то час, як єдиною обставиною, яка зумовила прийняття відповідачем 2 рішення № 98 від 25.09.2014 був факт винесення зазначеної постанови, суд дійшов висновку наявність підставі для визнання протиправним та скасування рішення № 98 від 25.09.2014  
		 
		Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,  колегія суддів ,-
		 
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		1.Адміністративний позов  - задовольнити повністю. 
		2.Визнати протиправною та скасувати постанову Правління Національного банку України № 595/БТ від 24.09.2014 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «ГРІН БАНК» до категорії неплатоспроможних».
		3.Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду   гарантування   вкладів   фізичних   осіб   № 98 від   25.09.2014 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ГРІН БАНК».
		 
		Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. 
		Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 
		 
		Головуючий суддя                                                                      О.П. Огурцов 
		 
		Судді                                                                                           В.А. Кузьменко
		 
		                                                                                          І.М. Погрібніченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...