Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 3-210гс14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.02.2015. Забезпечено надання загального доступу: 12.02.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ     
		 
		 
		28 січня 2015 року                                            м.  Київ
		Судова палата у господарських справах
		Верховного Суду України у складі:
		 
		 
		головуючого суддів: Барбари В.П.,   Берднік І.С., Гуля В.С., Ємця А.А.,   Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Шицького І.Б., -   
		за участю представників:
		 
		Харківської міської ради -                                               Бабича О.Є.,
		 
		приватного акціонерного товариства
		з іноземними інвестиціями 
		"Слобожанська будівельна кераміка" -                   Заміховського М.М.,
		                                                                                      Соборука Ю.Ф.,
		 
		Генеральної прокуратури України -                Гнатюка М.М.,
		 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 6 серпня 
		2014 року у справі № 5023/3993/12(5023/9057/11) за позовом Харківської міської ради до приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка", треті особи: управління земельних відносин Харківської міської ради, управління Держземагентства у місті Харкові, за участю прокурора міста Харкова, про стягнення суми, 
		 
		 
		в с т а н о в и л а: 
		 
		У жовтні 2011 року Харківська міська рада звернулася до господарського суду Харківської області із позовом до приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" (далі - ПРАТ "СБК") про стягнення збитків у розмірі 
		7 535 262,74 грн.
		В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач у порушення статей 125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) без укладення договору оренди користується земельною ділянкою загальною площею 18,0740 га за адресою: вул. Довгалівська, 27, м. Харків, на якій розташовані належні відповідачеві об'єкти нерухомого майна, та не сплачує коштів за її використання, чим завдає Харківській міській раді збитків у вигляді неодержаних доходів (орендної плати за землю).
		Як на правові підстави обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення статей 152, 157 ЗК України та статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
		Справа розглядалася судами неодноразово.
		Рішенням господарського суду Харківської області від 17 грудня 
		2013 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ПРАТ "СБК" на користь Харківської міської ради 7 535 262,74 грн збитків.
		Постановою Харківського апеляційного господарського суду 
		від 30 квітня 2014 року рішення господарського суду Харківської області 
		від 17 грудня 2013 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
		Вищий господарський суд України постановою від 6 серпня 2014 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30 квітня 
		2014 року залишив без змін.
		При цьому суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову про стягнення збитків (упущеної вигоди), заподіяних внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, виходячи із того, що відповідач протягом встановленого рішенням Харківської міської ради чотиримісячного строку договір оренди земельної ділянки не уклав, за відсутності правовстановлюючих документів земельною ділянкою користується з 2007 року, сума збитків, про стягнення якої просить позивач, обґрунтована умовним припущенням про можливість отримання прибутку внаслідок випадкового збігу обставин, а тому відсутні усі обов'язкові елементи для настання цивільно-правової відповідальності відповідача.
		У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 6 серпня 2014 року з підстав, передбачених пунктом 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), заступник Генерального прокурора України, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статті 224 Господарського кодексу України, статей 22, 1166 ЦК України, статей 152, 156, 157 ЗК України, Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, при вирішенні аналогічних судових справ, просить скасувати цю постанову, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30 квітня 2014 року та прийняти нове рішення, яким рішення господарського суду Харківської області від 17 грудня 2013 року залишити в силі.
		На обґрунтування неоднаковості застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права заступник Генерального прокурора України долучив до поданої заяви копії постанов Вищого господарського суду України від 14 серпня 2014 року у справі 
		№ 922/602/13-г, від 23 вересня 2013 року у справі № 18/1619/12, 
		від 13 листопада 2013 року у справі № 902/370/13-г, від 19 березня 2014 року у справі № 922/3937/13, від 9 квітня 2014 року у справі № 920/1017/13, 
		від 23 жовтня 2014 року у справі № 916/224/14, в яких, на його думку, судом касаційної інстанції по-іншому застосовано одні й ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах.
		Ухвалою від 1 грудня 2014 року Вищий господарський суд України допустив до провадження господарську справу 
		№ 5023/3993/12(5023/9057/11) для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 6 серпня 2014 року, зазначивши про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах, що вбачається із наданих заявником копій постанов Вищого господарського суду України у справах 
		№ 920/1017/13,  № 922/602/13-г,  № 922/3937/13,  № 916/224/14.
		У зазначених постановах, на які посилається заявник, суд касаційної інстанції за подібних обставин справи та однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов протилежних правових висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.
		Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що подана заступником Генерального прокурора України заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  
		У справі, що розглядається, судами встановлено, що ПРАТ "СБК" є власником цілісного майнового комплексу, розташованого на земельній ділянці за адресою: вул. Довгалівська, 27, м. Харків, відповідно до договору купівлі-продажу майна від 12 квітня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим № 3727. 
		Рішенням 16 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 
		21 листопада 2007 року № 250/07 закритому акціонерному товариству з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" (на теперішній час перейменовано на ПРАТ "СБК") надано в оренду строком до 1 листопада 2012 року земельну ділянку загальною площею 18,0740 га по вул. Довгалівській, 27, у м. Харкові, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд (складські, виробничі, адміністративні та допоміжні).
		Пунктами 4, 5 зазначеного вище рішення встановлено, що особам, яким земельні ділянки надано в оренду (в тому числі й відповідачеві), у місячний термін із дня прийняття цього рішення необхідно звернутися до Харківського міського управління земельних ресурсів для встановлення меж земельних ділянок на місцевості та не пізніше ніж у місячний термін з дня прийняття цього рішення звернутися до управління земельних відносин Харківської міської ради для оформлення договорів оренди землі, а у чотиримісячний термін з дня прийняття цього рішення - оформити договори оренди землі.
		Згідно з пунктом 8.1 зазначеного рішення приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
		19 серпня 2011 року уповноваженими посадовими особами управління земельних відносин Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки за адресою: вул. Довгалівська, 27, м. Харків, за результатами якого складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки № 2294/11, в якому зазначено, що земельна ділянка загальною площею 18,0740 га використовується ПРАТ "СБК" за відсутності правовстановлюючих документів на землю, чим порушено вимоги статей 125, 126 ЗК України.
		Згідно з актом про визначення збитків від 2 вересня 2011 року № 194, затвердженим рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради 
		від 7 вересня 2011 року № 675, неодержаний Харківською міською радою дохід за використання ПРАТ "СБК" зазначеної вище земельної ділянки без оформлення відповідних документів, що посвідчують право користування нею, становить 7 535 262,74 грн. 
		Розрахунок збитків у розмірі 7 535 262,74 грн зроблено за період із 
		1 липня 2009 року по 1 червня 2011 року.
		Підставою для нарахування шкоди стало порушення вимог чинного законодавства щодо використання земельної ділянки без оформлення договору оренди.
		Предметом спору у справі є вимога Харківської міської ради про стягнення з ПРАТ "СБК" збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
		Відповідач у добровільному порядку не відшкодував позивачеві збитків (упущеної вигоди) у розмірі 7 535 262,74 грн, що і стало підставою для звернення позивача із позовом у цій справі.
		Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.
		Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, ЗК України. 
		За змістом статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. 
		Водночас відповідно до статті 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. 
		Згідно зі статтею 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. 
		Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.
		Вирішуючи цей спір, необхідно брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 ЦК України. 
		Так, згідно зі статтею 22 ЦК України збитками є: 
		1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 
		2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 
		Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. 
		Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
		Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК України. 
		Вищий господарський суд України на зазначені вимоги закону уваги не звернув та не надав правової оцінки діям відповідача щодо виконання умов пунктів 4, 5 рішення 16 сесії 5 скликання Харківської міської ради 
		від 21 листопада 2007 року № 250/07 (відповідно до статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" є обов'язковим для виконання) стосовно строків і обов'язку звернення до Харківського міського управління земельних ресурсів для встановлення меж земельних ділянок на місцевості та оформлення договору оренди землі, а також не надав правової оцінки і діям позивача щодо вчинення заходів, спрямованих на уникнення збитків.
		Оскільки суд касаційної інстанції при вирішенні цієї справи неправильно застосував норми матеріального права, заява заступника Генерального прокурора України підлягає частковому задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 6 серпня 2014 року - скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд.
		Керуючись статтями 11116, 11123, 11124, 11125 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
		 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		Заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити частково.
		Постанову Вищого господарського суду України від 6 серпня 2014 року у справі № 5023/3993/12(5023/9057/11) скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
		Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		 
		   Головуючий                   В.П. Барбара
		 
		 
		   судді:                 І.С. Берднік
		 
		 
		                 В.С. Гуль
		                                                                                 
		 
		                 А.А. Ємець
		 
		 
		                 Т.Є. Жайворонок
		 
		 
		                                                                                                  П.І. Колесник
		 
		                                                             
		                                                                                                  І.Б. Шицький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...