Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 912/3349/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 12.02.2015. Зареєстровано: 12.02.2015. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2015.
Дата набрання законної сили: 04.03.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		Кіровоградської області
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 12 лютого 2015 рокуСправа № 912/3349/14 Господарський суд Кіровоградської області колегією суддів у складі головуючого судді Є.М. Наливайко, суддів Тимошевської В.В. та Шевчук О.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/3349/14 
		за позовом прокурора Маловисківського району в інтересах держави, уповноваженими органами якої виступають:
		І - Кіровоградська обласна державна адміністрація,
		ІІ - Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області,
		до Маловисківської районної державної адміністрації
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
		1 - ОСОБА_1,
		2 - ОСОБА_2, 
		3 - ОСОБА_3,
		4 - ОСОБА_4,
		5 - ОСОБА_5,
		6 - ОСОБА_6,
		7 - ОСОБА_7,
		8 - ОСОБА_8,
		9 - ОСОБА_9,
		10 - ОСОБА_10,
		11 - ОСОБА_11,
		12 - ОСОБА_12,
		13 - ОСОБА_13,
		14 - ОСОБА_14, 
		15 - ОСОБА_15, 
		16 - ОСОБА_16,
		17 - ОСОБА_17,
		18 - ОСОБА_18,
		19 - ОСОБА_19,
		20 - ОСОБА_20,
		21 - ОСОБА_21,
		22 - ОСОБА_22,
		23 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлітійвидобування",
		про визнання частково недійсними розпоряджень
		 
		за участю представників:
		від прокуратури - прокурор відділу прокуратури Кіровоградського району - Юшициної К.С. (посвідчення № 023071 від 21.11.2013, наказ прокуратури Кіровоградської області №14ц від 20.01.15);
		від 3-ї особи 23 (Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлітійвидобування") - Тютюник Р.В., довіреність від 19.12.2014.
		 
		 
		У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. 
		 
		Прокурор Маловисківського району подав до господарського суду позовну заяву в інтересах держави, уповноваженими органами якої виступають Кіровоградська обласна державна адміністрація та Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області, до Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області (надалі - Маловисківська РДА) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлітійвидобування" (надалі - ТОВ "Укрлітійвидобування"), в якій просив:
		- визнати недійсним пункт 1 розпорядження голови Маловисківської РДА від 12.04.2011 № 256-р в частині надання згоди на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_1 (пункт 47 додатку до розпорядження);
		- визнати недійсним пункт 5 розпорядження голови Маловисківської РДА від 05.05.2011 № 318-р в частині передачі у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (резервного фонду) площею 2 га ріллі для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 (пункт 47 додатку до розпорядження);
		- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №579994, виданий на ім'я ОСОБА_1, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 352318241000303 від 06.06.2011;
		- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 06.06.2011, укладений між ОСОБА_26 від імені ОСОБА_1 та ТОВ "Укрлітійвидобування", зареєстрований в реєстрі за № 1171;
		- зобов'язати ТОВ "Укрлітійвидобування" повернути державі в особі Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий номер 3523182400:02:000:5136 площею 2га вартістю 30985 грн, яка розташована на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, шляхом складання акту приймання-передачі.
		Ухвалою від 08.10.2014 порушено провадження у даній справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, розгляд справи призначено у судовому засіданні.
		Крім того у позовній заяві прокурор просив забезпечити позов шляхом заборони ТОВ "Укрлітійвидобування" вчиняти будь-які дії із земельною ділянкою, що розташована на території Маловисківського району Ленінської сільської ради загальною площею 121,79 га, яку товариство використовує на підставі права власності, у тому числі проводити комплекс осінньо-польових робіт, укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно неї. За результатами розгляду вказаного клопотання прокурора господарський суд 08.10.2014 виніс ухвалу, якою відмовив у його задоволенні.
		04.11.2014 господарським судом за клопотанням прокурора продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, про що винесена ухвала. Розгляд справи відкладено на підставі пунктів 2, 3 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
		Ухвалою від 16.12.2014 у відповідності до положень статті 4-6 Господарського процесуального кодексу України господарським судом зазначену справу призначено розглядати колегіально у складі трьох суддів під головуванням  судді Наливайко Є.М.
		В.о. голови суду ухвалою від 16.12.2014, керуючись статтею 4-6, пунктом 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, пунктом 1 рішення №5 зборів суддів господарського суду Кіровоградської області від 30.12.2010 "Про засади формування колегії суддів у випадках призначення колегіального розгляду справи", визначив двох інших суддів для розгляду цієї справи, сформувавши колегію у складі: головуючий суддя - Наливайко Є.М., судді Тимошевська В.В. та Шевчук О.Б.
		У судовому засіданні прокурор та позивачі відмовились від позову в частині:
		- визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №579994, виданого на ім'я ОСОБА_1, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 352318241000303 від 06.06.2011;
		- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.10.2011, укладеного між ОСОБА_26 від імені ОСОБА_1 та ТОВ "Укрлітійвидобування", зареєстрованого в реєстрі за № 1171;
		- зобов'язання ТОВ "Укрлітійвидобування" повернути державі в особі Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий номер 3523182400:02:000:5136 площею 2га вартістю 30985 грн, яка розташована на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, шляхом складання акту приймання-передачі.
		Ухвалою від 16.12.2014 господарським судом прийнято відмову від позову прокурора Маловисківського району та позивачів і припинено провадження у справі № 912/3349/14 на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в частині вимог позовної заяви щодо:
		- визнання недійсним державного  акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №579994, виданого на ім'я ОСОБА_1, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 352318241000303 від 06.06.2011;
		- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.10.2011, укладеного між ОСОБА_26 від імені ОСОБА_1 та ТОВ "Укрлітійвидобування", зареєстрованого в реєстрі за № 1171;
		- зобов'язання ТОВ "Укрлітійвидобування" повернути державі в особі Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий номер 3523182400:02:000:5136 площею 2га вартістю 30985 грн, яка розташована на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, шляхом складання акту приймання-передачі.
		Розгляд позову в іншій частині відкладено до 21.01.2015, від учасників судового процесу витребувано докази, необхідні для вирішення спору по суті.
		У судовому засідання 21.01.2015 господарським судом залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрлітійвидобування" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, про що винесена ухвала. Цією ж ухвалою господарський суд на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України відклав розгляд справи до 02.02.2015.
		02.02.2015 господарським судом у судовому засіданні розглянуто клопотання прокурора Маловисківського району за №2-38вих-15 від 19.01.2015 про об'єднання в одну справу судових справ, які знаходяться у провадженні господарського суду Кіровоградської області, головуючого судді Є.М.Наливайко за №№912/3349/14, 912/3351/14, 912/3353/14, 912/3355/14, 912/3357/14, 912/3369/14, 912/3367/14, 912/3365/14, 912/3359/14, 912/3363/14, 912/3344/14, 912/3342/14, 912/3346/14, 912/3371/14, 912/3373/14, 912/3377/14, 912/3381/14, 912/3379/14, 912/3375/14, 912/3385/14, 912/3383/14, 912/3389/14, 912/3387/14. 
		Господарський суд  визнав дане клопотання прокурора обґрунтованим та таким, що подане у відповідності до вимог частини 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу.
		Господарський суд взяв до уваги, що у всіх, вказаних прокурором справах, предметом позову є визнання недійсними пункту 1 розпорядження голови Маловисківської районної державної адміністрації від 12.04.2011 № 256-р та пункту 5 розпорядження голови Маловисківської районної державної адміністрації від 05.05.2011 № 318-р, але різниця полягає у різних пунктах додатків до вказаних розпоряджень. Так у додатках до вказаних розпоряджень містяться списки громадян, яким надається згода на розроблення проекту землеустрою (розпорядження № 256-р від 12.04.2011) та кому передається у власність земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення (розпорядження № 318-р від 05.05.2011). У справах такі громадяни залучені до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. У той же час сторони  є одні і ті ж у справах, які прокурор просив об'єднати.
		Підсумовуючи вищевикладене, а також враховуючи, що у всіх зазначених справах господарським судом були прийняті відмови прокурора та позивачів та припинено провадження у справах стосовно вимог про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, видані громадянам - третім особам, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, укладених між цими громадянами та ТОВ "Укрлітійвидобування", та зобов'язання  ТОВ "Укрлітійвидобування" повернути відповідні земельні ділянки державі в особі Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області, господарський суд об'єднав вищезазначені справи, оскільки в них беруть участь ті ж самі сторони, а вимоги у вказаних справах є однорідні. Об'єднаній справі присвоєно номер даної справи - 912/3349/14 та розгляд її відкладено до 12.02.2015.
		Отже справа №912/3349/14 розглядається в частині:
		- визнання недійсним пункту 1 розпорядження голови Маловисківської РДА від 12.04.2011 № 256-р в частині надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок по 2 га громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,  ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_29, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, (пункти 37, 16, 15, 27, 14, 44, 57, 2, 42, 31, 45, 6, 9, 55, 49, 50, 53, 12, 36, 56, 33, 47, 34 додатку до розпорядження);
		- визнання недійсним пункту 5 розпорядження голови Маловисківської РДА від 05.05.2011 № 318-р в частині передачі у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (резервного фонду) площею  по 2 (1,90) га ріллі для ведення особистого селянського господарства громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_29, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, (пункти 37, 16, 15, 27, 14, 44, 57, 2, 42, 31, 45, 6, 9, 55, 49, 50, 53, 12, 36, 56, 33, 47, 34 додатку до розпорядження).
		Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача є всі вище перелічені громадяни, крім ОСОБА_29, оскільки ухвалою від 26.01.2015 у справі № 912/3365/14 встановлено, що згідно листа № 29 від 06.01.2015 Києво-Святошинського районного відділу Управління Державної міграційної служби у Київській області громадянка ОСОБА_29 була знята з реєстраційного обліку 01.11.2013 у зв'язку зі смертю а/з 50 від 20.09.2013.  
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор Маловисківського району зазначає, що в результаті прийняття Маловисківською РДА низки незаконних розпоряджень право власності на Полохівське родовище петалітових літієвих руд, яке є власністю народу України, перейшло у приватну власність.
		За твердженням прокурора спірні  розпорядження  про надання у власність зазначеним громадянам земельних ділянок, які розташовані на родовищі корисних копалин, свідчать про перевищення Маловисківською РДА своїх повноважень, оскільки в силу вимог статті 9-1 Кодексу України про надра повноваження щодо розпорядження такими земельними ділянками відносяться до компетенції Кіровоградської обласної державної адміністрації.
		Прокурор вказує, що клопотання про надання у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства зазначеними громадянами подані за відсутності обов'язкової умови їх подання - наміру ведення на цій земельній ділянці особистого селянського господарства, а тому розпорядження, яким вказані клопотання задоволено, є таким, що прийнято з порушенням статті 118 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про особисте селянське господарство".
		Прокурор вважає, що оскільки надання відповідачем дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства вчинено з порушенням чинного законодавства, розпорядження голови Маловисківської РДА № 318-р від 05.05.2011 в частині надання громадянам земельних ділянок у власність є таким, що прийнято з порушенням приписів статті 118 Земельного кодексу України, статті 22 Закону України "Про землеустрій", пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
		Окремою підставою визнання недійсними спірних розпоряджень прокурор вважає порушення Маловисківською РДА статті 116 Земельного кодексу України у зв'язку з наданням земельної ділянки громадянам без розірвання договору оренди між Маловисківською РДА та СТОВ "Хутірське" та її попереднього вилучення у СТОВ "Хутірське".
		Додатково обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що спірне розпорядження № 318-р від 05.05.2011 суперечить статтям 9, 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" та статтям 118, 123 Земельного кодексу України, оскільки у складі земель, що надані у власність спірним розпорядженням без здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації, містяться ґрунти агровиробничих груп 53 л. Водночас у даних додаткових поясненнях прокурор повідомив, що земельні ділянки, надані спірними розпорядженнями відповідача громадянам у власність не знаходяться (їх координати не співпадають) на площі Полохівського родовища літієвих руд.
		Позивач І (Кіровоградська обласна державна адміністрація, надалі - Кіровоградська ОДА) в своїх поясненнях послався на те, що надані у власність громадянам земельні ділянки відносяться до земель промисловості, тому повноваження щодо розпорядження цими земельними ділянками належать Кіровоградській ОДА, а не Маловисківській РДА.
		Позивач ІІ  (Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області)  в своїх поясненнях позов прокурора  в частині визнання недійсними розпоряджень підтримує в повному обсязі.
		Відповідач у своїх клопотаннях повідомив господарський суд про визнання ним позовних вимог у повному обсязі, розгляд справи просив здійснювати за відсутності його представника.
		Сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.
		Громадяни у судові засідання не з'являлися, будь-яких пояснень, клопотань господарському суду не надали. Поштові відправлення з ухвалами господарського суду про порушення провадження у справах та відкладення розгляду справ надсилалися на адреси громадян, що зазначені у позовних заявах та підтверджені відповідними районними відділами Головних управлінь Державної міграційної служби України.
		Так, громадяни ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_19, ОСОБА_22 отримували ухвали господарського суду, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.
		Від громадян ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_21 поштові конверти з ухвалами господарського суду повернуті органами поштового зв'язку з відмітками "за закінченням терміну зберігання".
		У пункті 3.9.1, 3.9.2 роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вказано, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		З огляду на викладене, господарський суд вважає, що сторони та треті особи - громадяни належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.
		ТОВ "Укрлітійвидобування" вважає вимоги прокурора необґрунтованими та просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
		Прокурор у позові зазначає про не пропущення ним позовної давності з огляду на те, що про порушення прав та інтересів держави прокуророві Маловисківського району стало відомо 21.11.2013, а саме з моменту початку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013120190000016.
		При розгляді такого обґрунтування прокурором його звернення до господарського суду у межах позовної давності господарський суд враховує наступне.
		У Цивільному кодексі України встановлено як загальну, тривалістю у три роки (стаття 257), так і спеціальну позовну давність (стаття 258), скорочену або більш тривалу порівняно із загальною.
		Статтею 260 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. 
		Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частиною 1 якої встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Крім того, господарський суд бере до уваги, що пунктом 4 статті 268 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень) встановлено, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про  визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.
		Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" № 4176-VI від 20.12.2011 внесені зміни, зокрема, і до Цивільного кодексу України та згідно із підпунктом 2 пункту 2 цього Закону пункт 4 статті 268 Цивільного кодексу України виключено.
		Пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону встановлено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме -15.01.2012.
		При цьому, пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону встановлено, що протягом трьох років з дня набрання ним чинності особа має право звернутися до суду з позовом, зокрема, про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.
		Отже позовна давність на дані правовідносини на момент звернення прокурора до господарського суду не спливла.
		Розглядаючи заяву відповідача про визнання позову у повному обсязі, господарський суд  бере до уваги, що така заява може слугувати підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (частина 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України).
		У той же час слід зазначити, що внаслідок дій відповідача щодо визнання позову і прийняття такого визнання судом, можуть бути порушені права та обов'язки третіх осіб - громадян, які отримали земельні ділянки в результаті винесення оспорюваних розпоряджень та товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлітійвидобування», у власності якого зараз перебувають такі земельні ділянки.
		Враховуючи зазначене, господарський суд при вирішенні даного спору не може обмежитися визнанням відповідачем позову, а тому розглядає справу по суті за наявними в ній матеріалами.
		Кіровоградська ОДА 10.02.2015 подала до господарського суду клопотання про припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, за твердженням позивача даний спір є публічно-правовим і відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
		Від сторін у справі - Кіровоградської обласної державної адміністрації, Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області та Маловисківської районної державної адміністрації надійшли заяви про розгляд справи за відсутності їх представників. У наданих письмових поясненнях вказаних сторін викладені підстави, з яких, за твердженням позивачів та відповідача, позов підлягає задоволенню, такі підстави господарському суду є зрозумілими та не потребують додаткового роз'яснення представниками.
		У судовому засіданні прокурор наполягав на задоволенні позову, представник третьої особи - ТОВ "Укрлітійвидобування", просив відмовити у позові повністю.   
		За таких обставин, господарський суд вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні.
		Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу, господарський суд
		 
		                                                           ВСТАНОВИВ:
		 
		12.04.2011 головою Маловисківської РДА видано розпорядження № 256-р "Про надання згоди на розроблення проекту землеустрою" (надалі - розпорядження № 256-р), пунктом 1 якого надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства  громадянам згідно додатку  площею 123,6 га, в тому числі 123,6 га  за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення (резервний фонд) на території Ленінської сільської ради, що перебувають в оренді СТОВ "Хутірське" (договір - реєстраційний номер 04.09.374.000115 від 07.12.2009 р.) за його згодою. Згідно додатку до розпорядження надана згода на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею по 2,00га кожному, в тому числі громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,  ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_29, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 (пункти 37, 16, 15, 27, 14, 44, 45, 57, 2, 42, 31, 6, 9, 55, 49, 50, 53, 12, 36, 56, 33, 47, 34 додатку до розпорядження).
		Колективним підприємством "Кіровоградський земельно-кадастровий центр" виготовлено Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам Ленінської сільської ради для ведення особистого селянського господарства на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області. (надалі - Проект землеустрою).
		05.05.2011 головою Маловисківської РДА видано розпорядження № 318-р "Про затвердження акту визначення збитків власників землі та землекористувачів, пов'язаних з вилученням та передачею у власність земельних  ділянок" (надалі - розпорядження № 318-р).
		Відповідно до пункту 5 розпорядження № 318-р передано у власність  земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (резервного фонду) загальною площею 121,79 га, в тому числі ріллі 121,79 га для ведення особистого селянського господарства громадянам на території Ленінської сільської ради (за межами населеного пункту), згідно з додатком. Відповідно до списку (додаток до розпорядження) за пунктами 37, 16, 15, 27, 14, 44, 45, 57, 2, 42, 31, 6, 9, 55, 49, 50, 53, 12, 36, 56, 33, 47, 34 передано у власність громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,  ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,  ОСОБА_29, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (резервного фонду) площею по 2,00га (1,90) кожному.
		На підставі розпорядження № 318-р громадянам видані державні акти на право власності на земельні ділянки: 
		серії ЯЛ №579994, виданий на ім'я ОСОБА_1, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 352318241000303 від 06.06.2011, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3523182400:02:000:5136;
		серії ЯЛ №579973, виданий на ім'я ОСОБА_2, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 352318241000325 від 06.06.2011, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3523182400:02:000:5115;
		серії ЯЛ №558020, виданий на ім'я ОСОБА_3, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 352318241000300 від 06.06.2011, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3523182400:02:000:5162; 
		серії ЯЛ №579984, виданий на ім'я ОСОБА_4, зареєстрований в Книзі  записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 352318241000331 від 06.06.2011, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3523182400:02:000:5126;
		серії ЯЛ №558019, виданий на ім'я ОСОБА_5, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 352318241000209 від 06.06.2011, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3523182400:02:000:5161;
		серії ЯЛ №558002, виданий на ім'я ОСОБА_6, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 352318241000311 від 06.06.2011, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3523182400:02:000:5144;
		серії ЯЛ №558014, виданий на ім'я ОСОБА_7 зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 352318241000294 від 06.06.2011, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3523182400:02:000:5156;
		серії ЯЛ №558022, виданий на ім'я ОСОБА_8, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 352318241000302 від 06.06.2011, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3523182400:02:000:5164;
		серії ЯЛ №579999, виданий на ім'я ОСОБА_9, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 352318241000308 від 06.06.2011, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3523182400:02:000:5141;
		серії ЯЛ №579988, виданий на ім'я ОСОБА_10, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 352318241000340 від 06.06.2011, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3523182400:02:000:5130;
		серії ЯЛ №558001, виданий на ім'я ОСОБА_29, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 352318241000310 від 06.06.2011, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3523182400:02:000:5143;
		серії ЯЛ №579965, виданий на ім'я ОСОБА_11, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 352318241000317 від 06.06.2011, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3523182400:02:000:5107;
		серії ЯЛ №579968, виданий на ім'я ОСОБА_12, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 352318241000320 від 06.06.2011, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3523182400:02:000:5110;
		серії ЯЛ №558012, виданий на ім'я ОСОБА_13, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 352318241000292 від 06.06.2011, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3523182400:02:000:5154;
		серії ЯЛ №558005, виданий на ім'я ОСОБА_14, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 352318241000314 від 06.06.2011, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3523182400:02:000:5147;
		серії ЯЛ №558006, виданий на ім'я ОСОБА_15, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 352318241000286 від 06.06.2011, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3523182400:02:000:5148;
		серії ЯЛ №579994, виданий на ім'я ОСОБА_16, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 352318241000290 від 06.06.2011, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3523182400:02:000:5152 ;
		серії ЯЛ №579971, виданий на ім'я ОСОБА_17, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 352318241000323 від 06.06.2011, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3523182400:02:000:5113;
		серії ЯЛ №558023, виданий на ім'я ОСОБА_18, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 352318241000310 від 06.06.2011, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3523182400:02:000:5135;
		серії ЯЛ №558013, виданий на ім'я ОСОБА_19, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право  постійного користування землею, договорів оренди землі за № 352318241000293 від 06.06.2011, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3523182400:02:000:5155; 
		серії ЯЛ №579990, виданий на ім'я ОСОБА_20, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 352318241000342 від 06.06.2011, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3523182400:02:000:5132;
		серії ЯЛ №558003, виданий на ім'я ОСОБА_21, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 352318241000312 від 06.06.2011, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3523182400:02:000:5145;
		серії ЯЛ №579991, виданий на ім'я ОСОБА_22, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 352318241000343 від 06.06.2011, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3523182400:02:000:5133;
		В подальшому громадяни продали належні їм на праві власності земельні ділянки площею 2,00(1,90) га третій особі - ТОВ "Укрлітійвидобування" на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок:
		від 06.10.2011, укладений між ОСОБА_26 від імені ОСОБА_1 та ТОВ "Укрлітійвидобування", зареєстрований в реєстрі за № 1171;
		від 31.10.2011, укладений між ОСОБА_26 від імені ОСОБА_2 та ТОВ "Укрлітійвидобування", зареєстрований в реєстрі за № 1364;
		від 31.10.2011, укладений між ОСОБА_26 від імені ОСОБА_3 та ТОВ "Укрлітійвидобування", зареєстрований в реєстрі за № 1368;
		від 11.10.2011, укладений між ОСОБА_26 від імені ОСОБА_4 та ТОВ "Укрлітійвидобування", зареєстрований в реєстрі за № 1190;
		від 18.10.2011, укладений між ОСОБА_26 від імені ОСОБА_5 та ТОВ "Укрлітійвидобування", зареєстрований в реєстрі за № 1280;
		від 13.10.2011, укладений між ОСОБА_26 від імені ОСОБА_6 та ТОВ "Укрлітійвидобування", зареєстрований в реєстрі за № 1241;
		від 11.10.2011, укладений між ОСОБА_26 від імені ОСОБА_7 та ТОВ "Укрлітійвидобування", зареєстрований в реєстрі за № 1192;
		від 10.10.2011, укладений між ОСОБА_26 від імені ОСОБА_8 та ТОВ "Укрлітійвидобування", зареєстрований в реєстрі за № 1181;
		від 12.10.2011, укладений між ОСОБА_26 від імені ОСОБА_9 та ТОВ "Укрлітійвидобування", зареєстрований в реєстрі за № 1202;
		від 12.10.2011, укладений між ОСОБА_26 від імені ОСОБА_10 та ТОВ "Укрлітійвидобування", зареєстрований в реєстрі за № 1206;
		від 24.10.2011, укладений між ОСОБА_26 від імені ОСОБА_29 та ТОВ "Укрлітійвидобування", зареєстрований в реєстрі за № 1324;
		від 06.10.2011, укладений між ОСОБА_26 від імені ОСОБА_11 та ТОВ "Укрлітійвидобування", зареєстрований в реєстрі за № 1274;
		від 24.10.2011, укладений між ОСОБА_26 від імені ОСОБА_12 та ТОВ "Укрлітійвидобування", зареєстрований в реєстрі за № 1320;
		від 13.10.2011, укладений між ОСОБА_26 від імені ОСОБА_13 та ТОВ "Укрлітійвидобування", зареєстрований в реєстрі за № 1239;
		від 18.10.2011, укладений між ОСОБА_26 від імені ОСОБА_14 та ТОВ "Укрлітійвидобування", зареєстрований в реєстрі за № 1276;
		від 17.10.2011, укладений між ОСОБА_26 від імені ОСОБА_14 та ТОВ "Укрлітійвидобування", зареєстрований в реєстрі за № 1260;
		від 06.10.2011, укладений між ОСОБА_26 від імені ОСОБА_16 та ТОВ "Укрлітійвидобування", зареєстрований в реєстрі за № 1165;
		від 31.10.2011, укладений між ОСОБА_26 від імені ОСОБА_17 та ТОВ "Укрлітійвидобування", зареєстрований в реєстрі за № 1370;
		від 06.10.2011, укладений між ОСОБА_26 від імені ОСОБА_18 та ТОВ "Укрлітійвидобування", зареєстрований в реєстрі за № 1169; 
		від 11.10.2011, укладений між ОСОБА_26 від імені ОСОБА_19 та ТОВ "Укрлітійвидобування", зареєстрований в реєстрі за № 1196;
		від 11.10.2011, укладений між ОСОБА_26 від імені ОСОБА_20 та ТОВ "Укрлітійвидобування", зареєстрований в реєстрі за № 1194;
		від 13.10.2011, укладений між ОСОБА_26 від імені ОСОБА_21 та ТОВ "Укрлітійвидобування", зареєстрований в реєстрі за № 1247;
		від 06.10.2011, укладений між ОСОБА_26 від імені ОСОБА_22 та ТОВ "Укрлітійвидобування", зареєстрований в реєстрі за № 1167;
		Вирішуючи спір в частині визнання спірних пунктів розпоряджень № 256-р та № 318-р недійсними, господарський суд враховує наступне.
		Статтею 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації, до повноважень яких відноситься, в тому числі, розпорядження землями державної власності відповідно до Закону (п.2 ст.21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").
		За змістом частини 3 статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
		Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Відповідно до пункту 1 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з визнанням недійсним актів державних чи інших органів" (з наступними змінами і доповненнями), акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
		Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 вказаного Кодексу.
		Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
		Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
		При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, в свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. 
		Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.
		У статті 29 Господарського процесуального кодексу України визначено повноваження прокурора як учасника судового процесу у позовному провадженні, та передбачено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.
		Господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.
		Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.
		У даній справі, звернувшись з позовом до суду, прокурор Маловисківського району послався на те, що в силу вимог пунктів 1, 3 статті 9-1 Кодексу України про надра до компетенції обласних, Київської та Севастопольської міських рад у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законодавчими актами, належить: надання надр у користування для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення; погодження надання надр у користування з метою геологічного вивчення і розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.
		Отже за висновком прокурора, саме на Кіровоградську обласну державну адміністрацію покладено повноваження, щодо розпорядження земельними ділянками площею 121,79 га, які були передані громадянам у власність згідно спірних розпоряджень, оскільки такі земельні ділянки розташовані в межах Полохівського родовища петалітових літієвих руд.
		Обґрунтовуючи порушення інтересів держави в особі Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області, прокурор посилається на статтю 122 Земельного кодексу України, відповідно до якої розпорядження землями сільськогосподарського призначення здійснює центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи. А відповідно до пункту 4.36. Положення про Головне управління Держземагентства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №258 від 10.05.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.05.2012 за № 852/21164, саме Головне управління відповідно до покладених на нього завдань уживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, звертається з позовами до суду за захистом своїх прав та з питань порушення вимог законодавства.
		Між тим, з доводами прокурора щодо порушення спірними розпорядженнями інтересів держави, в особі Кіровоградської ОДА та Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області, неможливо погодитися.
		Так, жодного доказу на підтвердження того, що на земельних ділянках, які передані громадянам у власність за розпорядженнями № 256-р та № 318-р (в тому числі  площею 2,00 (1,90) га - громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_29, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22) розташоване Полохівське родовище петалітових літієвих руд, на вимогу господарського суду не надано.
		Навпаки, інформація, а саме: схематичні дані публічної кадастрової карти Полохівського родовища, з урахуванням зазначених географічних координат, та кадастрові номери земельних ділянок, розташованих на території Ленінської сільської ради Маловисківського району, надана Державним підприємством "Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" згідно листа від 03.11.2014 за №01/18-1086, свідчить про те, що кадастрові номери земельних ділянок, що передані у власність громадян за оскарженими розпорядженнями не співпадають з кадастровими номерами земельних ділянок, які знаходяться на території Полохівського родовища.
		Більше того, в своїх поясненнях № 2-146 вих-15 від 30.01.2015 (а.с.180-184, т.1) прокурор Маловисківського району, на виконання вимог ухвали від 21.01.2015 у даній справі, підтвердив обставину щодо не знаходження земельних ділянок, відносно яких оскарженими розпорядженнями надавалась згода на розроблення проектної документації та здійснювалося передання їх у власність громадян, в межах координат Полохівського родовища петалітових літієвих руд.
		У даному поясненні прокурор повідомляє господарський суд про те, що у складі земель, які надано у власність згідно спірних розпоряджень, містяться ґрунти агровиробничих груп 53л. Проте, не надає доказів та обґрунтувань нормами чинного законодавства того, що саме до повноважень позивачів станом на дату видання спірних розпоряджень було віднесено право розпорядження землями, у складі яких містяться особливо ціні землі, в тому числі ґрунти агровиробничих груп 53л.
		Не доведено прокурором і того, яким чином на момент прийняття спірних розпоряджень (станом на 12.04.2011 та 05.05.2011) порушено право органу, правонаступником прав та обов'язків якого стало Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області.
		Таким чином, прокурором Маловисківського району та позивачами не доведено порушення прав та інтересів держави в особі Кіровоградської ОДА та Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області, або органу, правонаступником прав та обов'язків якого стало дане управління, прийняттям Маловисківською РДА розпоряджень №256-р та № 318-р (на дату їх прийняття).
		Крім того, досліджуючи питання невідповідності оскаржених розпоряджень вимогам чинного законодавства, господарський суд враховує наступне.
		Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України (тут і надалі - в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для  ведення  фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної  ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
		При цьому, господарський суд враховує, що зазначена стаття  містить виключний перелік документів, які має подати громадянин для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення, зокрема, особистого селянського господарства. Інформація стосовно доказування намірів ведення особистого селянського господарства зазначеною статтею не вимагається. Тому саме клопотанням і визначається намір фізичної особи (у даній справі громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_29, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22) щодо ведення особистого селянського господарства.
		Частиною 7 цієї статті передбачено, що рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		Але прокурором та позивачами не доведено наявність з боку Маловисківської РДА, станом на дату  видачі  розпорядження  № 256-р, підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність вказаним громадянам для ведення особистого селянського господарства.
		В силу вимог частини 1 статті 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
		Поряд з цим в статті 3 Закону України "Про особисте селянське господарство" зазначено, що його дія поширюється на фізичних осіб, яким у встановленому законом порядку передано у власність або оренду земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.
		Таким чином, норми зазначеного Закону не застосовуються до правовідносин пов'язаних з отриманням у власність або в оренду земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
		Викладені обставини спростовують доводи прокурора щодо невідповідності пункту 1 розпорядження голови Маловисківської РДА від 12.04.2011 № 256-р, в частині надання згоди на розроблення проекту землеустрою громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_29, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 (пункти 37, 16, 15, 27, 14, 44, 45, 57, 2, 42, 31, 6, 9, 55, 49, 50, 53, 12, 36, 56, 33, 47, 34 додатку до розпорядження) нормам чинного законодавства, які діяли на момент видачі цього розпорядження.
		Спірним пунктом 5 розпорядження № 318-р передано у власність, зокрема ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_29, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 (пункти 37, 16, 15, 27, 14, 44, 45, 57, 2, 42, 31, 6, 9, 55, 49, 50, 53, 12, 36, 56, 33, 47, 34 додатку до розпорядження) земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (резервного фонду) площею по 2,00 (1,90) га для ведення особистого селянського господарства на території Ленінської сільської ради (за межами населеного пункту).
		При цьому, пунктом 4 цього розпорядження затверджено проект землеустрою щодо передачі у власність земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення (резервного фонду) загальною площею 121,79 га, в тому числі ріллі 121,79 га для ведення особистого селянського господарства громадянам на території Ленінської сільської ради (за межами населеного пункту), згідно з додатком.
		Розпорядження № 318-р в частині змісту пункту 4 прийнято на підставі частини 9 статті 118 Земельного кодексу України, яка передбачала, що Рада міністрів Автономної Республіки  Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
		Зазначений пункт розпорядження № 318-р є чинним, оскільки не оскаржувався раніше та не є предметом оскарження у даному спорі.
		За наявності чинного розпорядження № 256-р та затвердженого пунктом 4 розпорядження № 318-р Проекту землеустрою у господарського суду відсутні підстави для скасування пункту 5 розпорядження № 318-р.
		Крім того, із матеріалів Проекту землеустрою убачається, що у власність зазначеним громадянам надавалась земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення (право розпорядження якими віднесено до компетенції Маловисківської РДА), за згоди СТОВ "Хутірське", яке орендувало цю земельну ділянку у складі земель загальною площею 123,46 га згідно договору оренди землі, укладеного 07.12.2009 між Маловисківською РДА та СТОВ "Хутірське" та зареєстрованого у Маловисківському районному відділі КРФЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.12.2009 за № 040937400115. Пунктом 40 цього договору  сторони обумовили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої сторони, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.
		Відповідно до частини 1 статті 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
		При цьому, господарський суд враховує, що відповідно до вимог даної статті новий власник речі автоматично (без внесення будь-яких замін до договору найму) набуває прав та обов'язків наймодавця за договором найму. Тобто в результаті переходу права власності на найману річ має місце заміна наймодавця в договорі найму.
		Оскільки Цивільний кодекс України не визначає переліку юридичних фактів, які тягнуть за собою зміну власника речі в розумінні цієї статті, можна говорити про перехід права власності на річ за будь-яких законних підстав: спадкування речі після смерті наймодавця, продаж, дарування наймодавцем речі, перехід права власності на річ, яка була предметом найму тощо. 
		Отже, новий власник (чи нові власники) земельної ділянки, яка була в оренді  СТОВ "Хутірське", має право на зміну умов відповідного договору оренди землі чи його розірвання.
		Поряд з цим, господарський суд враховує, що чинне законодавство не містить заборони власнику передавати право власності на земельну ділянку іншій особі за умови  знаходження такої земельної ділянки в оренді у третьої особи.
		А тому доводи прокурора про те, що перед наданням земельної ділянки у власність громадянам, необхідно було розірвати договір оренди між Маловисківською РДА та СТОВ "Хутірське" і вилучити земельну ділянку у СТОВ "Хутірське", не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
		Твердження прокурора щодо невідповідності  пункту 5 розпорядження № 318-р положенням статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", відповідно до якої обов'язковій державній експертизі підлягають, зокрема, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, спростовуються наступним. 
		Матеріали справи, в тому числі Проект землеустрою, не містять доказів, які б підтверджували, що у склад переданих у власність земельних ділянок, на час прийняття розпорядження № 318-р, входили особливо цінні землі, в тому числі ґрунти агровиробничої групи 53 л. 
		Крім того, згідно довідки Державного підприємства "Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" № 01/18-24 від 20.01.2015 останнє ґрунтове обстеження по Ленінській сільській раді Маловисківського району проводилось у 70-х роках минулого століття. Наявні в Інституті карти ґрунтів виготовлені за даними зазначеного ґрунтового обстеження. Згідно з картами, на земельних ділянках, відведених громадянам для ведення ОСГ на території Ленінської сільської рад Маловисківського району, знаходяться ґрунти агровиробничої групи 53 л, які відносяться до особливо цінних. Повторне ґрунтове обстеження має проводитись кожні 10 років, проте на зазначених ділянках воно не проводилось у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування. Згідно з проведеним у січні 2015 року ґрунтовим обстеженням вказаних земельних ділянок, склад та характеристики ґрунту змінились. На цих земельних ділянках розташовані ґрунти агровиробничої групи 141л, 55л та 56л, які не відносяться до особливо цінних.
		Поряд з цим, згідно листів за №№ 402/03/11-15, 400/03/11-15, 401/03/11-15, 398/03/11015, 399/03/11-15, 403/03/11-15, 407/03/11-15, 405/03/11-15, 406/03/11-15, 404/03/11-15 від 03.02.2015, №№ 564/03/11-15, 562/03/111-15, 563/03/11-15, 565/03/11-15, 561/03/11-15  від 10.02.2015 відділ Держземагенства  у Маловисківському  районі повідомляє господарський суд про те, що у нього відсутні дані про належність земельних ділянок сільськогосподарського призначення за кадастровими номерами: 3523182400:02:000:5136, 3523182400:02:000:5161, 35223182400:02:000:5144, 3523182400:02:000:5156, 3523182400:02:000:5164, 3523182400:02:000:5141, 3523182400:02:000:5130, 3523182400:02:000:5143, 3523182400:02:000:5107, 3523182400:02:000:5110,  3523182400:02:000:5115, 3523182400:02:000:5162, 3523182400:02:000:5126,  3523182400:02:000:5154, 3523182400:02:000:5147 до особливо цінних земель.
		За наявності  вищезазначеної  довідки Державного підприємства "Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" та відповідно листів відділу Держземагенства  у Маловисківському  районі, господарський суд вважає, що інформація, яка міститься в довідках відділу Держземагентства у Маловисківському районі №3655/03/09-14 від 20.11.2014  та  №3825/03/09-14 від 02.12.2014 не є належним доказом підтвердження того, що саме на момент надання у власність земельних ділянок громадянам за спірним розпорядженням відповідача, склад таких ділянок містив ґрунти агровиробничої групи 53 л.
		До того ж, дослідження цього питання має значення при вирішенні спору щодо визнання недійсним пункту 4 розпорядження № 318-р, але цей пункт прокурором не оскаржується.
		За викладених обставин господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним пункту 5 розпорядження № 318-р в частині передачі у власність земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення (резервного фонду) площею по 2 (1,90)га кожному ріллі для ведення особистого селянського господарства громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_29, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 (пункти 37, 16, 15, 27, 14, 44, 45, 57, 2, 42, 31, 6, 9, 55, 49, 50, 53, 12, 36, 56, 33, 47, 34 додатку до розпорядження).
		Господарський суд враховує також приписи частин 1, 4 статті 41 Конституції України, якими передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		В силу вимог статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Згідно частини 1 статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. 
		Судовим рішенням Європейського Суду з прав людини від 26.03.2013 у справі Рисовський проти України, Європейський Суд зауважив, що потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovaandPinc v. theCzechRepublic), заява №36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Отож, державні органи, які не впроваджують або недотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п.74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovaandPinc v. theCzechRepublic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovaandPinc v. theCzechRepublic), п.53, та "Тошкуце та інші проти Румунії" (ToscutaandOthers v. Romania), п.38).
		У рішенні Європейського Суду з прав людини від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Протоколу №1 до Конвенції".
		Тобто, самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання їх рішень недійсними, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самої фізичної особи.
		Із матеріалів справи убачається, що за оскарженими розпорядженнями громадяни згідно державних актів на право власності на земельні ділянки, які зареєстровано в Книзі  записів реєстрації державних актів  на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі у встановленому порядку, набули у власність земельні ділянки площею по 2 (1,90)га кожний.
		При цьому, матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив, що спірні розпорядження прийняті внаслідок протиправних дій самих громадян. Тобто, при набутті у власність земельних ділянок за спірними розпорядженнями, треті особи - громадяни добросовісно вважали, що голова Маловисківської РДА при їх виданні мав всі повноваження на передання зазначених в розпорядженнях земельних ділянок їм у власність.
		З огляду на викладене визнання недійсними пунктів: 1 розпорядження № 256-р в частині надання згоди на розроблення проекту землеустрою громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_29, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 (пункти 37, 16, 15, 27, 14, 44, 45, 57, 2, 42, 31, 6, 9, 55, 49, 50, 53, 12, 36, 56, 33, 47, 34 додатку до розпорядження) та 5 розпорядження № 318-р в частині передачі у власність земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення (резервного фонду) площею по 2 (1,90) га ріллі для ведення особистого селянського господарства громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_29, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 (пункти 37, 16, 15, 27, 14, 44, 45, 57, 2, 42, 31, 6, 9, 55, 49, 50, 53, 12, 36, 56, 33, 47, 34 додатку до розпорядження) може призвести до непропорційного втручання у права третіх осіб на мирне володіння своїм майном та завдання шкоди новим власникам. Проте, така ситуація є не припустимою з огляду на висновки Європейського Суду з прав людини.
		За викладених обставин господарський суд вважає, що позов прокурора не підлягає задоволенню.
		Доводи Кіровоградської ОДА про те, що спір у даній справі є публічно-правовим, враховуючи  що спір виник між  сторонами у справі, які є суб'єктами владних повноважень, спростовуються наступним.
		В статті 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
		В пункті 6 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
		Згідно положень частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		В постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики  розгляду справ у спорах,  що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 №6 (зі змінами і доповненнями) зазначено, що питання про те, чи підсудна господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України.
		Господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших  майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності. 
		У вирішенні питання про те, чи мають земельні відносини приватноправовий характер, слід враховувати таке. 
		Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України, статті 148 Господарського кодексу України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. 
		З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 Господарського кодексу України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України  випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.
		Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності. 
		Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 Господарського процесуального кодексу України підвідомчі господарським судам.
		Спір, що виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами ГПК. 
		Зокрема, відповідно до статті 20 Господарського кодексу України, статей 16, 393 Цивільного кодексу України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності. Предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правових інтересів держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.
		Аналізуючи матеріали справи,  предмет позову, суб'єктний склад сторін, враховуючи  положення постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6, господарський  суд дійшов висновку, що у даному випадку спір має приватноправовий характер оскільки спір виник із правовідносин, у яких  органи державної виконавчої влади, зокрема,  Кіровоградська ОДА, Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області та Маловисківська РДА  реалізують повноваження власника землі. Отже, даний спір підлягає розгляду в господарському суді, а тому відсутні підстави для припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
		Судовий збір за вимогами немайнового характеру у об'єднаній справі на підставі статті 49 Господарського процесуального України, враховуючи положення пунктів 2.11, 4.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", покладається на позивачів - Кіровоградську обласну державну  адміністрацію та Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області порівно.
		Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		 
		                                                    ВИРІШИВ:
		 
		У позові відмовити повністю.
		Стягнути з Кіровоградської обласної державної адміністрації (25006, м. Кіровоград, пл.Героїв Майдану, 1, ідентифікаційний код 00022543) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м.Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 28014,00 грн судового збору.
		Стягнути з Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області (25006, м. Кіровоград, вул. Тимірязєва, 84, ідентифікаційний код 38802868) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 28014,00 грн судового збору. 
		Накази  видати після набрання судовим рішенням законної сили.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області. 
		 
		  
		 
		Повне рішення складено  12.02.2015. 
		 
		Головуючий суддя                                                                        Є. М. Наливайко 
		 
		Суддя                                                                                                  В.В. Тимошевська
		 
		Суддя                                                                                                  О.Б. Шевчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...