Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/4464/14 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 13.02.2015. Зареєстровано: 13.02.2015. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2015.
Дата набрання законної сили: 24.02.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  12.02.2015 р.                                                                              Справа № 914/4464/14 
		За позовом: Публічного акціонерного товариства «Кохавинська паперова фабрика», с.м.т. Гніздичів Жидачівського району Львівської області,
		до відповідача: Державного територіально - галузевого об'єднання  «Львівська залізниця», м. Львів,
		про стягнення 447' 653,38 грн.
		Суддя Яворський Б.І.                                                                                                       при секретарі Кубара А.М.
		Представники:
		від позивача:   Грудлевський В.М.,
		від відповідача:   Поліщак Р.В.
		На розгляд господарського суду Публічним акціонерним товариством «Кохавинська паперова фабрика» подано позов до Державного територіально - галузевого об'єднання  «Львівська залізниця»  про стягнення 413' 320,59 грн.
		Ухвалою суду від 19.12.2014р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 12.01.2015р. У судових засіданнях 12.01.2015 р., 26.01.2015 р., 03.02.2015 р. та 09.02.2015 р. оголошувалася перерва в судовому засіданні.
		26.01.2015р. відповідач через канцелярію суду подав докази   часткового погашення боргу  у розмірі 100' 000,00 грн. 
		11.02.2015 р. позивач через канцелярію суду подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій просить припинити провадження в частині стягнення з відповідача 100' 000,00 грн. основного боргу, стягнути з відповідача 293' 831,84 грн. - основного боргу, 15'149,12 грн. - пені, 3' 334,04 грн. - 3% річних та 35' 338,38 грн. - інфляційних втрат.
		Щодо зазначеної заяви позивача суд зазначає наступне. Відповідно до п.3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»  №18 від 26.12.2011р., передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. 
		У судове засідання 12.02.2015р. представник позивача  з'явився,  заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем у порушення умов договору поставки №Л/НХ-141403/НЮ  від 01.07.2014 р. не оплачено повну вартість поставленого товару, внаслідок чого, із врахуванням часткової сплати в розмірі 100' 000,00 грн.,  непогашеною залишається заборгованість у сумі 293' 831,84 грн. Крім того, відповідачу нараховано 15' 149,12 грн. - пені, 3' 334,04 грн. - 3% річних та 35' 338,38 грн. - інфляційних втрат.
		   У судове засідання 12.02.2015р. представник відповідача з'явився,    повідомив про часткове погашення основної суми боргу  в розмірі 100' 000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №36 від 22.01.2015 р. Тобто, сума основного боргу станом на дату прийняття рішення становить 293'831,84 грн.  Щодо розміру штрафних санкцій, заперечень не має, однак, враховуючи важке матеріальне становище, просив зменшити штрафні санкції на 50% та розтермінувати сплату основної заборгованості  на 3 місяці.
		Представник позивача проти розстрочення суми заборгованості та зменшення штрафних санкцій заперечив, зазначив, що позивач здійснює підприємницьку діяльність в аналогічних кризових умовах.  
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.
		01.07.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Кохавинська паперова фабрика»  та Державним територіально - галузевим об'єднанням  «Львівська залізниця» в особі в.о. начальника відокремленого підрозділу «Служба матеріально-технічного постачання» укладено договір   поставки №Л/НХ-141403/НЮ, відповідно до п.1.1 якого, постачальник (позивач у справі) зобов'язується у 2014 році поставити покупцеві  (відповідачу у справі) товар, зазначений у Специфікації №1 (додаток №1 до даного договору), а Покупець - прийняти    і оплатити такий товар.
		Найменування (номенклатура, асортимент) товару: папір побутовий і туалетний та паперова продукція (папір туалетний і паперові рушники). Кількість товару: папір туалетний - 63400 рул., паперові рушники - 2000 рул.    (визначається    в Специфікації №1 (Додаток №1)).
		Сума договору на момент його підписання становить 755' 520,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 125' 920,00 грн. (п.3.2 договору).
		Порядок здійснення розрахунків сторони погодили у р.IV договору. Так розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару протягом 60 банківських днів після дати поставки товару. Датою оплати вважається дата перерахування покупцем коштів на рахунок постачальника.
		Поставка товару відповідно до п.5.2 договору проводиться протягом 15 днів після письмової заяви покупця (Відокремлений підрозділ «Служба матеріально-технічного постачання» ДТГО «Львівська залізниця»). 
		Місце поставки товару: Україна, 79025, м. Львів, вул. Широка, ВП «Головний матеріально-технічний склад» ДТГО «Львівська залізниця» (п.5.4 договору).
		Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної (п.5.4 договору).
		Сторони підписали Додаток №1 до договору Специфікацію №1, в якій погодили найменування товару, його кількість, ціну та загальну суму поставки.
		На виконання умов договору позивачем  поставлено, а відповідачем отримано товар, що підтверджується:
		·          Видатковою накладною №РН-0002674 від 02.07.2014р. на суму 111' 456,00 грн., Рахунком № РФ-0000195 від 02.07.2014 р. на суму 111' 456,00 грн. та товарно-транспортною накладною №ТТН-005906 від 02.07.2014 р.;
		·          Видатковою накладною №РН-0002790 від 17.07.2014р. на суму 127' 526,40 грн., Рахунком № РФ-0000200 від 17.07.2014 р. на суму 127' 526,40 грн. та товарно-транспортною накладною №ТТН-005946 від 17.07.2014 р.;
		·          Видатковою накладною №РН-0002791 від 18.07.2014р. на суму 9' 451,80 грн., Рахунком № РФ-0000206 від 18.07.2014 р. на суму 9' 451,80 грн. та товарно-транспортною накладною №ТТН-005938 від 18.07.2014 р.;
		·          Видатковою накладною №РН-0002967 від 31.07.2014р. на суму 8' 021,64 грн.,  Рахунком № РФ-0000228 від 31.07.2014 р. на суму 8' 021,64 грн. та товарно-транспортною накладною №ТТН-005996 від 31.07.2014 р.;
		·          Видатковою накладною №РН-0003317 від 26.08.2014р. на суму 67' 392,00 грн., Рахунком № РФ-0000246 від 26.08.2014 р. на суму 67' 392,00 грн. та товарно-транспортною накладною №ТТН-006093 від 26.08.2014 р.;
		·          Видатковою накладною №РН-0003345 від 27.08.2014р. на суму 69' 984,00 грн., Рахунком № РФ-0000247 від 27.08.2014 р. на суму 69' 984,00 грн. та товарно-транспортною накладною №ТТН-006098 від 27.08.2014 р.; 
		26.11.2014р. позивач звертався до відповідача з вимогою  про необхідність погашення непогашеної частини заборгованості у сумі 393' 831,84  грн.  за поставлену продукцію. 
		22.01.2015 р. відповідачем було частково оплачено 100' 000,00 грн. заборгованості.
		Станом на дату прийняття рішення непогашеною залишається 293' 831,84  грн. сума заборгованості, що не заперечується відповідачем.  
		При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
		Згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
		Оскільки відповідач після звернення позивача до суду з позовною заявою частково погасив заборгованість у розмірі 100' 000,00 грн., суд дійшов висновку про припинення провадження у справі щодо стягнення 100' 000,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору. 
		Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу поставки товару на підставі договору поставки.
		Відповідно до  ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням,  а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. 
		Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися  від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).
		В силу вимог статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Як підтверджується матеріалами справи, товар відповідачу поставлений позивачем, проте повна вартість поставленого товару відповідачем не оплачена. Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача  293' 831,84  грн.  є правомірними та підлягають задоволенню. За порушення строків оплати товару на підставі п.7.5 договору відповідачу нараховано 15' 149,12 грн. пені. 
		Відповідно  до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		На підставі ст.625 ЦК України позивач правомірно просить стягнути з відповідача   35' 338,38 грн. - інфляційних втрат та 3' 334,04 грн. - 3% річних.
		Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та розстрочення рішення, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
		Пленум Вищого господарського суду України звертає увагу, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від26.12.2011 №18.)
		Суд звертає увагу відповідача, що договір № Л/НХ-141403/НЮ про поставку продукції був укладений сторонами ще 01.07.2014 р. Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.  Враховуючи свободу договору,  сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.  Тому, визначивши у п.7.1-7.8 договору відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, договірні сторони погодилися про їх виконання. Додатково суд зазначає, що на протязі дії договору, зміни в нього не вносилися, в тому числі і щодо зміни розміру штрафних санкцій, враховуючи фінансову ситуацію сторін. 
		Посилання відповідача на заборону здійснення закупівель матеріально-технічних засобів, про які йдеться у телеграмах №ЦТЗ-8/6 від 04.12.2014 р. та №ЦЗ-1-9/387 від 22.12.2014 р., не є підставою для непроведення розрахунків за укладеними раніше договорами. 
		Господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання (п.7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 р. №9). Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. У п. 7.2. цієї ж постанови Пленум ВГСУ звертає увагу, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
		Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33  ГПК України кожна  сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і заперечень. 
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).
		Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»  №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового  процесу)  у вирішенні  спору  не  подано  суду  в  обґрунтування  її вимог або заперечень належні і допустимі докази,  в  тому  числі  на  вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося  клопотання  про витребування   їх   судом   (частина перша статті 38 ГПК),  то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування  судового  рішення  з  мотивів   неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи. 
		Зважаючи на наведене, а також ту обставину, що частина суми основної заборгованості залишається несплаченою, суд відмовляє відповідачу у зменшенні розміру штрафних санкцій та  розстрочує  виконання рішення суду на 2 місяці зі сплатою у лютому та березні 2015 р. по 173' 826,69 грн.
		У п. 10 постанови «Про судове рішення» від 26.03.2012 р. №6  Пленум Вищого господарського суду України звертає увагу, що результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).
		У силу вимог ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його неправомірних дій.
		На підставі викладеного та керуючись  ст.ст.218, 230 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 530, 610, 612, 625, 712  Цивільного кодексу України та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 80-85 Господарського процесуального кодексу України,  суд                                                                                                                                                                                                                          
		ВИРІШИВ:
		1.     Припинити провадження  у справі щодо стягнення 100'000,00 грн.
		       2.     Решта позовних вимог  задоволити. 
		3. Стягнути з Державного територіально - галузевого об'єднання  «Львівська залізниця» (79007, Львівська обл., м. Львів, вул. Гоголя,  буд.1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01059900) на користь Публічного акціонерного товариства «Кохавинська паперова фабрика» (81740, Львівська обл., Жидачівський район, селище міського типу Гніздичів, вул.. Коновальця, буд.6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22351935)  293' 831,84  грн. -  заборгованості, 15' 149,12 грн. пені, 35' 338,38 грн. - інфляційних втрат, 3' 334,04 грн. - 3% річних та  8'953,07 грн. -  судового збору.
		4.  Розстрочити виконання рішення суду на 2 місяці зі сплатою у лютому 2015 р. -173' 826,69 грн. та у березні 2015 р. - 173' 826,69 грн.
		5.   Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.    
		                              
		У судовому засіданні 12.02.2015р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 13.02.2015 р.
		 
		Суддя                                                                                           Яворський Б.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...