Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/10888/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Умисне знищення або пошкодження майна.
Надіслано для оприлюднення: 13.02.2015. Зареєстровано: 13.02.2015. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2015.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 761/10888/13-к
		Провадження №1-кп/761/5/2015 
		В И Р О К 
		іменем України
		06 лютого 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
		   головуючого судді          ОСОБА_1 
		   при секретарях              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		                        ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12013110100000403 щодо 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Комунарськ Луганської області, громадянина України, із середньою технічною освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		   обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 194 КК України,
		   за участю сторін кримінального провадження:
		прокурорів                  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 
		                     ОСОБА_8 
		   потерпілих                  ОСОБА_9 , ОСОБА_10 
		   представників потерпілих      ОСОБА_11 , ОСОБА_12 
		   обвинуваченого              ОСОБА_5 
		       захисника                  ОСОБА_13 , 
		в с т а н о в и в:
		органами досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 194 КК України, за наступних обставин.
		Так, ОСОБА_14 , працюючи на посаді голови правління АКБ «Таскомерцбанку» неодноразово зустрічався з жителем м. Донецька ОСОБА_5 , який просив у нього сприяння в отриманні кредиту в зазначеній банківській установі.
		ОСОБА_14 , маючи неприязні стосунки до своєї колишньої співмешканки ОСОБА_9 та до її співмешканця ОСОБА_10 , в присутності ОСОБА_5 неодноразово неприязно висловлювався в адресу ОСОБА_9 і ОСОБА_10 та висловлював до ОСОБА_5 усні прохання, які зводились до того, щоб останній заподіяв його колишній співмешканці ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження та пошкодив автомобіль, що належав ОСОБА_10 .
		ОСОБА_5 , діючи з корисливих спонукань, бажаючи отримання кредиту в АКБ «Таскомерцбанк» за сприяння ОСОБА_14 , погодився на пропозицію останнього і розробив план злочинних дій.
		ОСОБА_15 , виконуючи умови усної домовленості з ОСОБА_14 , маючи на меті пошкодження майна ОСОБА_10 , 05 грудня 2005 року, в денний час, прибув на ринок «Куренівський», що розташований на вул. Автозаводській в м. Києві, де у невстановленої слідством особи придбав бензин, машинне масло та відпрацьоване машинне масло і змішав їх в одній скляній ємкості, після чого, прослідував на АДРЕСА_2 та залишив пляшку із заздалегідь виготовленою ним рідиною на подвір`ї вказаного будинку, сховавши її під дерев`яною огорожею, підготувавши таким чином умови для вчинення злочину.
		Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, направлений на знищення чужого майна шляхом підпалу, ОСОБА_5 06 грудня 2005 року, приблизно о 06 год., приїхав на вул. В. Житомирську в м. Києві та зайшов на подвір`я будинку АДРЕСА_2 вказаної вулиці, де взяв заздалегідь приготовлену ним пляшку з рідиною. Після чого, ОСОБА_5 підійшов до автомобіля марки «БМВ 328», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_10 і знаходився на подвір`ї вказаного будинку, вилив вміст пляшки на капот зазначеного автомобіля. 
		Продовжуючи реалізацію злочинного наміру, ОСОБА_5 за допомогою сірників, які він приготував для вказаної операції, підпалив шматок заздалегідь заготовленої тканини, яку поклав на рідину розлиту на капоті автомобіля, від чого вона загорілася. Впевнившись у тому, що автомобіль загорівся, ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зник. 
		Згідно з висновком пожежно-технічної експертизи № 8/2-пт/7 від 24 березня 2006 року «причиною виникнення пожежі, яка виникла 06 грудня 2005 року в автомобілі «БМВ 328», д.н.з. НОМЕР_1 , є занесення стороннього джерела запалювання з ознаками попередньої підготовки події. Осередок пожежі, яка виникла 06 грудня 2005 року, знаходився на капоті з правої сторони біля лобового скла автомобіля «БМВ 328», д.н.з. НОМЕР_1 ».
		Згідно з висновком автотоварознавчої експертизи № 2293 від 06 травня 2006 року «ринкова вартість автомобіля «БМВ 328і» реєстр. № НОМЕР_1 , станом на 06 грудня 2005 року може складати 113781 грн. 55 коп. (сто тринадцять тисяч сімсот вісімдесят одна гривна 55 коп.). Матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу  автомобіля «БМВ 328і», реєстр. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження складає 59131 грн. 11 коп. (п`ятдесят дев`ять тисяч сто тридцять одна гривна 11 коп.)».
		Таким чином, в результаті умисного підпалу ОСОБА_10 була заподіяна матеріальна шкода в розмірі 59131 грн. 11 коп., що являє собою великий розмір, оскільки в двісті п`ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.
		Крім того, ОСОБА_5 , виконуючи умови усної домовленості з ОСОБА_14 , з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , 30 грудня 2005 року, приблизно о 16 год., приїхав на ринок «Куренівський», що розташований на вул. Автозаводській в м. Києві, де за 15 грн. у невстановленої слідством особи придбав концентровану сірчану кислоту.
		Здійснивши покупку, ОСОБА_5 прибув на вул. Пимоненка в м. Києві, де знаходилось службове приміщення, в якому працювала ОСОБА_9 , та почав чекати закінчення робочого дня, коли остання буде слідувати додому. ОСОБА_5 , дочекавшись виходу зі службового приміщення ОСОБА_9 , прослідував за нею на вул. Студентській в напрямку вул. Артема в м. Києві. Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на заподіяння ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, о 18 год. 30 хв., ОСОБА_5 наздогнав її поряд з будинком № 82 на вул. Артема в м. Києві та, відкривши заздалегідь приготовлену ним пляшку з концентрованою сірчаною кислотою, тримаючи її в лівій руці, вилив кислоту в обличчя ОСОБА_9 , внаслідок чого останній були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді «химического ожога 3-АБ степени в области лица, шеи, волосистой части головы, правой ушной раковины, правой верхней конечности, химического ожога в области левой верхней конечности и правого бедра; химического ожога коньюктивы и склеры, роговицы правого глаза 3-4 степени с развитием некроза коньюктивы, расплавления роговицы, эндофтальмита /острота зрения левого глаза на момент выписки 15.03.06 светоощущене с неправильной проекцией света/. Следствием заживления вышеуказанных химических ожогов 3-АБ степени являються рубцы», що згідно з висновком судово-медичної експертизи № 882/Э від 01.06.06 «относятся к тяжким телесным повреждениям, как не опасные для жизни, но повлекшие за собой расстройство здоровья, связанное со стойкой утратой общей трудоспособности в размере 95%, согласно инструкции о порядке организации и проведения врачебно-страховой экспертизы /пункт 24, пункт 75 в, пункт 76 б/, «Правил определения степени тяжести телесных повреждений» приказа № 6 от 17.01.1995 МЗ Украины /пункт 2.1.6/. Вышеописанные рубцовые изменения в области лица ОСОБА_9 учитывая их морфологические свойства, являються неизгладимыми в соответствии с пунктом 2.1.8 вышеуказанных правил». Після цього, ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зник. 
		Таким чином, ОСОБА_5  стороною обвинувачення обвинувачується за ч. 2 ст. 194 КК України в умисному, шляхом підпалу пошкодженні чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах; за ч. 2 ст. 121 КК України в умисному тілесному ушкодженні, що спричинило розлад здоров`я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, непоправне знівечення обличчя.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав, вважав, що кримінальну справу стосовно нього сфальсифіковано, на досудовому слідстві до нього працівниками міліції застосовувався фізичний та психологічний тиск, внаслідок чого він обмовив себе, крім того, з боку працівників міліції також застосовувалися незаконні методи до його дружини та дочки. Так, дав показання про те, що стосовно епізоду пошкодження майна потерпілого ОСОБА_10 відсутні будь-які докази, жоден із свідків не вказав, що саме він вчинив даний злочин, а його показання, отримані працівниками міліції під час адміністративного арешту, є не допустимими доказами та їх не можна брати до уваги як такі, що отримані незаконним шляхом. Про підпал автомобіля потерпілого ОСОБА_10 він дізнався від працівників міліції. Також він не вчиняв протиправних дій щодо потерпілої ОСОБА_9 , не обливав її кислотою. Категорично заперечив, що в нього був номер мобільного телефону потерпілої ОСОБА_9 , що він слідкував за останньою та що приїздив за місцем мешкання батьків потерпілої. Вперше побачив потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в Апеляційному суді м. Києва. Він був затриманий 04 лютого 2006 року працівниками Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, а 06 лютого 2006 року написав явки з повинною, в яких зізнався у вчиненні злочинів. Після цього, 06 лютого 2006 року слідчим було обрано йому запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Крім того, постановою судді від 06 лютого 2006 року на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді арешту на строк 15 діб та в цей період часу за його участю проводилися слідчі дії, в яких брали участь в якості понятих одні і ті ж особи ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . Зазначив, що 04 лютого 2006 року він перебував на вул. Хрещатик біля станції метро «Майдан Незалежності», при цьому, в руках у нього знаходився пакет з документами, ноутбук та мобільний телефон, по якому він розмовляв. В цей момент, він відчув сильний удар в спину, від якого нахилився вперед та з рук у нього випав мобільний телефон. Коли він повернувся, то побачив чоловіка в цивільному одязі, як пізніше йому стало відомо, це був працівник міліції ОСОБА_19 . Не знаючи, що це працівник міліції, він розцінив дану ситуацію як напад на себе та став захищатися. У цей же день, він був доставлений у відділ міліції, де був проведений його огляд, в ході якого працівники міліції вилучили належні йому речі. 05 лютого 2006 року за місцем його мешкання в квартирі АДРЕСА_3 було проведено обшук, під час якого працівниками міліції вилучено речі та документи, при цьому, понятими були сусіди ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , яких запросили через півтори години після обшуку підписати протокол. Вилучені в ході обшуку його помешкання документи та речі не були належним чином описані й опечатані, крім того, в матеріалах справи відсутній диск з відеозаписом даної слідчої дії, що на його думку, є порушенням вимог кримінально-процесуального закону. В ході судового розгляду додатково дав показання про те, що з ОСОБА_14 він познайомився на початку осені 2005 року, приводом чого було оформлення документів на завод для переробки дерева. ОСОБА_14 йому порекомендували знайомі з м. Донецька як особу, яка зможе допомогти в оформленні документів на завод. В ході спілкування, ОСОБА_14 висловлював своє бажання вкласти гроші в бізнес, однак у нього не було грошей, оскільки він купив квартиру для ОСОБА_9 , яка потім від нього пішла. Більше ніяких розмов у нього з даного приводу з ОСОБА_14 не було. У лютому 2006 року, коли його затримали, то він дізнався від працівників міліції, що вчинив злочин. Зазначив, що з ОСОБА_14 з початку вересня 2005 року та до Нового року він зустрічався 4  5 разів та їх зустрічі тривали 5  10 хв. ОСОБА_14 допомагав йому оформити документи на деревообробний завод в Закарпатті. Про ОСОБА_10 він дізнався після затримання. На досудовому слідстві вказав про причетність до злочинів ОСОБА_14 у зв`язку із застосуванням фізичного та психологічного тиску з боку працівників міліції, при цьому, його допитували без адвоката, а також первинні показання він давав під час адміністративного арешту. Вважав, що обшук в його квартирі проведено незаконно, без присутності понятих, йому не відомо, яким чином документ з анкетними даними ОСОБА_9 опинився за місцем його мешкання, походження даного документа йому не відомо. Також йому не відомо звідки з`явилася в матеріалах справи касета із записами голосів його та ОСОБА_14 , особисто він, такого запису не робив, крім того, в нього не було телефонної розмови з ОСОБА_14 про його стосунки з ОСОБА_9 . З потерпілими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в нього не було телефонних розмов та він не пам`ятає скільки часу користувався мобільним телефоном марки «Моторола» із сім-картою оператора мобільного зв`язку «Київстар», що був вилучений у нього при затриманні. 05 лютого 2006 року в кабінеті слідчого ОСОБА_22 йому були дані вказівки, куди він повинен показувати при відтворенні обстановки та обставин події. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. 
		Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. 
		Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. 
		Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України. 
		За правилами ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. 
		Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на прокурора. 
		Тобто, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні. 
		Так, на обґрунтування винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 194 КК України сторона обвинувачення, посилається на наступні докази, які в судовому засіданні були безпосередньо досліджені судом, а саме:
		показання потерпілої ОСОБА_9 , згідно з якими, 30 грудня 2005 року, приблизно о 19 год., вона поверталася додому з роботи та, проходячи на вул. Артема в м. Києві, до неї ззаду з лівого боку підбіг невідомий чоловік, який вилив в обличчя кислоту. Все, що вона пам`ятає, то чоловік був одягнений у сіру куртку та промовив їй «з Новим роком», після чого, вилив в обличчя кислоту. Зазначила, що з ОСОБА_14 вона працювала в одній банківській установі та перебувала з останнім у близьких стосунках з 2004 року. Коли вона пішла від ОСОБА_14 , приблизно влітку 2005 року, то останній намагався її повернути, при цьому, тиснув на неї психологічно, казав, що не дасть їй спокійно жити, погрожував фізичною розправою, однак на той момент вона не сприймала реально погрози ОСОБА_14 . Вона тоді стала зустрічатися з ОСОБА_10 , якому можливо і розказувала про ОСОБА_14 . Зазначила, що ОСОБА_10 декілька разів спілкувався по телефону з ОСОБА_14 та одного разу останній погрожував ОСОБА_10 . Після того, як вона пішла від ОСОБА_14 , то вони ще спілкувалися, приблизно до кінця літа, тобто до її звільнення з АКБ «ТАС-Комерцбанк». Протягом цього часу, в них були тільки робочі стосунки та інколи вони намагалися з`ясувати стосунки. Після нападу на неї, погрози з боку ОСОБА_14 припинилися. Уточнила, що ОСОБА_5  вперше побачила в Апеляційному суді м. Києва, а на досудовому слідстві будь-які слідчі дії між останнім та нею не проводилися. Не заперечила того факту, що ОСОБА_14 подарував їй влітку 2005 року квартиру на АДРЕСА_2 . Відмовилася від заявлених нею позовних вимог до обвинуваченого ОСОБА_5 , при цьому, підтримала цивільний позов пред`явлений до ОСОБА_14 . Вважала, що ОСОБА_14 причетний до підпалу автомобіля ОСОБА_10 та облиття її кислотою, оскільки ОСОБА_14 одного разу в своєму робочому кабінеті сказав їй про кислоту; 
		показання потерпілого ОСОБА_10 , згідно з якими, 06 грудня 2005 року в дворі будинку на вул. В. Житомирській був здійснений підпал його автомобіля марки «БМВ», перед чим було ряд погроз та на його думку організатором цього є ОСОБА_14 , який був керівником в АКБ «ТАС-Комерцбанк», де він та ОСОБА_9 працювали. ОСОБА_9 мала стосунки з ОСОБА_14 , однак коли у них з ОСОБА_9 зав`язалися стосунки, то вона пішла від ОСОБА_14 , якому це не сподобалося, та останній став погрожувати йому і ОСОБА_9 . Погрози лунали по телефону різного роду, в тому числі, фізичного характеру. ОСОБА_14 висловлював погрози про те, що йому відірвуть руки, ноги, обіллють кислотою. Пізніше було вчинено підпал його автомобіля марки «БМВ» та облито кислотою ОСОБА_9 . Вказав про те, що ОСОБА_14 купив для ОСОБА_9 квартиру на АДРЕСА_2 , щодо якої ніколи не висував ніяких претензій. З банку «ТАС-Комерцбанк» він звільнився, оскільки ОСОБА_14 були створені такі умови, за яких на нього чинився тиск. Після облиття ОСОБА_9 30 грудня 2005 року кислотою погрози з боку ОСОБА_14 припинилися. Зазначив, що, крім ОСОБА_14 , йому більш ніхто не погрожував. Відмовився від заявлених ним позовних вимог до обвинуваченого ОСОБА_5 , при цьому, підтримав цивільний позов пред`явлений до ОСОБА_14 ;
		показання свідка ОСОБА_19 , згідно з якими, ним проводилися заходи щодо розкриття злочинів за фактами підпалу автомобіля потерпілого ОСОБА_10 та облиття кислотою потерпілої ОСОБА_9 . Під підозру у вчиненні вказаних дій попав ОСОБА_5 . Після цього, було встановлено час та місце зустрічі ОСОБА_5 з особою на ОСОБА_23 04 лютого 2006 року, куди він особисто виїхав. Коли він піднімався сходами з підземного переходу, то його побачив ОСОБА_5 та став тікати. Наздогнавши ОСОБА_5 , він пред`явив своє службове посвідчення, а той, у свою чергу, кинув на землю свій мобільний телефон і знову став втікати. Після цього, ОСОБА_5 був затриманий ним і ще одним співробітником міліції та доставлений до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві на вул. Герцена № 9. Пізніше, ним був складений рапорт з приводу того, що ОСОБА_5 при затриманні чинив опір, не пред`явив на його прохання документів та намагався втекти. Згодом йому стало відомо від підлеглих працівників міліції, що ОСОБА_5 зізнався у вчиненні злочинів стосовно потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . При цьому, зі слів тих же працівників міліції йому стало відомо, що ОСОБА_5 від ОСОБА_14 дізнався про негативні стосунки останнього з ОСОБА_9 , після чого, він самостійно вирішив покарати ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Зазначив, що потерпілими було надано працівникам міліції номери мобільних телефонів ОСОБА_14 , за якими було встановлено осіб, що могли мати відношення до злочинів. Так, ними було встановлено номер мобільного телефону ОСОБА_5 , який був контрактний і зареєстрований на іншу особу, в якої вони з`ясували, що даним номером користується ОСОБА_5 . На той момент місцезнаходження ОСОБА_5 було встановлено наступним чином, останньому зателефонував власник контрактного номеру мобільного телефону, можливо це був ОСОБА_24 , та домовився про зустріч на ОСОБА_23 , куди поїхали працівники міліції, де і затримали ОСОБА_5 . Зазначив, що він підібрав телефон, який викинув ОСОБА_5 , та в подальшому в нього даний телефон був вилучений працівниками міліції;
		показання свідка ОСОБА_25 , згідно з якими, ще до вчинених злочинів щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , він якось їхав в автомобілі марки «БМВ» під керуванням ОСОБА_10 та в цей момент останньому хтось зателефонував. Коли ОСОБА_10 включив гучний зв`язок, то він почув як в адресу останнього лунали погрози з приводу заподіяння шкоди життю, майну та навіть смерті. Після цього, ОСОБА_10 йому розповів, що вказані погрози від банкіра ОСОБА_14 , з яким у потерпілого конфлікт через ОСОБА_9 . Зі слів потерпілого ОСОБА_10 йому відомо, що до їх спільного проживання з ОСОБА_9 , остання зустрічалася з ОСОБА_14 , з яким щось не склалося та вони розірвали стосунки. Однак ОСОБА_14 це не подобалося, у зв`язку з чим у них виникли неприязні стосунки. До даної ситуації в автомобілі, ОСОБА_10 розповідав йому про проблеми з банкіром ОСОБА_14 , що на адресу потерпілого постійно надходять погрози. Пізніше від ОСОБА_10 йому стало відомо, що його автомобіль облили бензином та намагалися підпалити, а потім через деякий час йому стало відомо, що автомобіль потерпілого згорів в результаті підпалу. На той момент у ОСОБА_10 були припущення, що автомобіль міг підпалити ОСОБА_14 . Крім того, зі слів потерпілого ОСОБА_10 йому відомо, що погрози від ОСОБА_14 лунали в сторону ОСОБА_9 . Пізніше йому стало відомо, що в день злочину ОСОБА_9 йшла з роботи додому та на вулиці до неї підбігла невідома особа, яка вилили їй в обличчя кислоту. Зі слів потерпілих йому відомо, що організатором злочинів є ОСОБА_14 ;
		дані, що містяться в акті про пожежу від 06 грудня 2005 року, згідно з якими, в результаті пожежі, що мала місце 06 грудня 2005 року на АДРЕСА_2 , знищено моторний відсік, праву передню фару, переднє праве колесо та переднє лобове скло автомобіля марки «БМВ 328», д.н.з. НОМЕР_1 , крім того, пошкоджено лакофарбове покриття капоту, праве переднє крило та частково салон вказаного автомобіля, при цьому, ймовірна причина пожежі занесення стороннього джерела запалення; 
		дані, що містяться у висновку спеціаліста № 0218хс від 27 грудня 2005 року, згідно з якими, в результаті дослідження уламків скла з пляшки зеленого кольору, вилучених 06 грудня 2005 року при огляді місця події автомобіля марки «БМВ 328», д.н.з. НОМЕР_1 , на вул. В. Житомирська № 16, виявлені сліди змінених світлих нафтопродуктів;
		дані висновку судово-медичної експертизи № 882/Э від 01 червня 2006 року з додатками до нього у вигляді фототаблиці, згідно з якими, при вивченні наданої медичної документації на ім`я ОСОБА_9 , з урахуванням даних її огляду 28 квітня 2006 року у відділі судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб встановлено, що в неї мали місце наступні тілесні ушкодження: хімічний опік ІІІ-АБ ступеню в області обличчя, шиї, волосяної частини голови, правої вушної раковини, правої верхньої кінцівки і правого стегна; хімічний опік коньюктіви і склери, рогівки лівого ока І-ІІ ступеня; коньюктіви, склери і рогівки лівого ока ІІІ-ІV ступеня з розвитком некрозу коньюктіви, розплавленням рогівки, ендофтальміта /гострота зору лівого ока на момент виписки 15.03.06 р.  світлочутливість з неправильною проекцією світла/. Наслідком загоювання вказаних вище хімічних опіків ІІІ-АБ ступеня являються описані при огляді ОСОБА_9 28.04.06 р. рубці. Описані ушкодження спричинені внаслідок дії хімічної речовини, що має різко виражену місцево коагулюючу дію, могли утворитися в строк і при обставинах вказаних у постанові, тобто 30 грудня 2005 року, в результаті дії концентрованої сірчаної кислоти і в комплексі відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які не є небезпечними для життя, але потягли за собою розлад здоров`я, пов`язаний зі стійкою втратою загальної працездатності в розмірі 95%. Описані вище рубцеві зміни в області обличчя ОСОБА_9 , враховуючи їх морфологічні властивості, являються непоправними;
		   дані висновку фоноскопічної експертизи № 19/13-16 від 27 березня 2006 року, згідно з якими, встановлений дослівний зміст фрагмента фонограми на наданій на дослідження мікрокасеті, що міститься на стороні «В» та розпочинається словами «я бы хотел» та закінчується звуками, схожими на собачий лай і тривалість якого орієнтовно 4 хвилини, наведено в п. 2 дослідницької частини висновку експерта, а саме, «Ч1  Я бы хотел, чтобы на лице был у неё серьезный шрам какой-нибудь, э-э, какое-то повреждение. Я не знаю. (відбувається посилення зовнішніх шумів відкритого середовища: шум транспорту, тощо) Чем-то сожжена какая-то часть лица, короче такое, чтобы она . Все, больше ничего. Все остальное  пусть как бы, с этим живет, на здоровье. По крайней мере, когда будет смотреть в зеркало, будет, э-э, как бы думать иногда. С мальчиком, я естественно тоже хотел бы, чтобы у него шото на лице осталось. Ну, остальное я как бы не знаю. Все зависит от того, кем он на самом деле является. Э-э… 
		   Ч2  Ну, кем является, понимаете, дело в том, шо, э-э, разницы совершенно никакой. Это во-первых. Во вторых, э-э, всегда, если, э-э, допустим так, для того, чтобы, э-э, такая, как бы говорим о повреждениях. Со вторым, тут много ума не надо, это пиисят долларов на . Тем более, шо есть, тем более, шо есть, э-э, сидят на подхвате . Но это заранее (відбувається посилення зовнішніх шумів відкритого середовища: шум транспорту, тощо) вариантов , э-э, вреда и союзы. И что у человека после этого возникает мысли какие-то, выражения там и так далее… 
		   Ч1  Сергей, смотрите, это будет естественно. Какой-то период времени должен естественно пройти после суда. Потом это будет период времени, когда я буду, допустим, заграницей например. И так далее. 
		   Ч2  Ну я понимаю. 
		   Ч1  Ну вы ж знаете, э-э, если у меня как бы будет достаточно четкое как бы алиби, ну ладно, человек шо угодно может думать как бы и так далее. Но установить взаимосвязь, мы ж прекрасно понимаем. Э-э, исполнитель как бы, э-э, кто-то еще как бы, потом я  это все достаточно сложно. 
		   Ч2  Это само собой. Ну ладно, кто-то 
		   Ч1  Э-э, ну для меня… 
		   Ч2  Я просто к чему, потому што, э-э, обычно, так скажем, э-э, все это дело потом, э-э, на компьютере прорабатывается, выводится, э-э, самая целесообразная ситуация в данный момент. Меня почему интересует. То есть, э-э, будет у меня возможно вариант, что это может не будет вместе. Или поодиночке. Поодиночке их достать легче, потому што, э-э, в случае, если… Опять же страшно. Значит марать. Ну а, сами знаете, ну упавший кирпич, э-э, пробить голову, а может, э-э, к сожалению повлечь… 
		   Ч1  У меня… Сергей, у меня никаких, у меня никаких моральных препон как бы не существует. Естественно я бы хотел, штобы они как бы жили, были живы, здоровы, э-э… 
		   Ч2  Ну остались жить. 
		   Ч1  Остались живыми, потому што, э-э, это как бы жизни. Э-э, мне в определённой степени выжгли душу. Я не могу и не хочу как бы выжигать душу, это все сложнее. Я просто хочу, штобы за выжженную душу остались следы на лице, остались следы в фигуре. Девочка пусть хромает на одну ногу, мальчик на другую. У демоч-, у девочки как бы шрам на лице там, или кислотой сожженное лицо, ради бога. Порезанное ухо. У мальчика там шо-то тоже на лице и так далее. Ну и на здоровье. Пусть живут на 
		   Ч2  Все ясно. Ну а, а для сбора информации нужно знать, потому шо вдруг у мальчика появляется то же самое желание: обратно. Есть возврат - это получается ещё чуть-чуть, э-э, неприятностей. Нам нужно знать, с кем 
		   Ч1  Ну-у-у, да. По семье как бы надо глянуть. Я не знаю, что за семья. Действительно, в чем вопрос и так далее. Но есть немножко как бы разные вещи. Там мальчик двадцати четырех лет со своей семьей, как бы я и так далее. Как бы . Ну и все. Скорее всего семья 
		   Ч2  Ну я понимаю. Я пытаюсь для себя всё-таки, э-э, 
		   Ч1  Ну я… 
		   Ч2  Вот сейчас вся информация, информация- это, э-э, как бы небольшая проблема в том плане, што, э-э, я вот её пособираю и… Коль уж мы договоримся и определимся, потому што я еще раз повторю… 
		   Ч1  Угу. 
		   Ч2  Обычно я ни с кем не встречаюсь. Если нужно, я принимаю некоторые заявки и через Интернет можно  Ч1  Угу. Ч2  Или потом оставить свой адрес. объяснить. 
		   Ч1  Угу. 
		   Ч2 - . Сбрасывается информация. Вот. И в любом случае потом концовкой, значит . Потому шо нужно вдруг 
		   Ч1  (перериває) Я понимаю. 
		   Ч2  загоревшуюся машину. А есть люди не открыли двери, не успели выскочить. 
		   Ч1  Я понимаю. 
		   Ч2  А. Хэ. А потом, хм, разговор будет, э-э… Я просто почему такие ситуации, у меня однажды была уже ситуация, когда говорили: «Ну я же говорил, не так!» А, извините, конечное решение принимаю я. И я несу ответственность за своих людей, которые, э-э, скажем так работают. И на сегодняшний день… 
		   Ч1  Сергей, смотрите, я к мальчику как бы, мне по большому счету всё равно. Единственно, я действительно хотел бы себе понять, но у меня есть большое подозрение, шо… 
		   (Поява завад у вигляді собачого гавкоту)». 
		В результаті проведених аудитивного, інтегрального акустичного та спектрального досліджень, можна зробити загальний висновок, що на фрагменті розмови, яка зафіксована на стороні «В» мікрокасети «TDK MC-90» № ATAD020 присутні голос та мовлення ОСОБА_14 . Мовлення диктора, позначене індексом «Ч1», належить ОСОБА_14 . 
		В результаті проведених аудитивного, інтегрального акустичного та спектрального досліджень, можна зробити загальний висновок, що на фрагменті розмови, яка зафіксована на стороні «В» мікрокасети «TDK MC-90» № ATAD020 присутні голос та мовлення ОСОБА_5 . Мовлення диктора, позначене індексом «Ч2», належить ОСОБА_5 .
		В результаті аналітичного дослідження фрагменту розмови, який зафіксований на стороні «В» мікрокасети «TDK MC-90» № ATAD020 і розпочинається словами «я бы хотел», а закінчується звуками, схожими на гавкіт собаки, встановлено наступне: ознак механічного монтажу на досліджуваних ділянках запису не виявлено; ознак електронного монтажу методам зупинки АМЗ на ДФ не виявлено; інших змін, що привнесені під час запису або після нього на фонограмах розмов виявлено не було;
		дані висновку судової автотоварознавчої експертизи № 2293 від 06 травня 2006 року з додатками до нього у вигляді дефектної відомості за результатами огляду транспортного засобу, калькуляції вартості відновлювального ремонту автомобіля BMW 328і, реєстр. № НОМЕР_1 , фототаблиці, згідно з якими, ринкова вартість автомобіля BMW 328і, реєстр. № НОМЕР_1 , станом на 06.12.2005 р. може складати 113781, 55 грн. (сто тринадцять тисяч сімсот вісімдесят одна гривня 55 коп.). Матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу  автомобіля BMW 328і, реєстр. № НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження, складає 59131, 11 грн. (п`ятдесят дев`ять тисяч сто тридцять одна гривня 11 коп.);
		дані висновку пожежно-технічної експертизи № 8/2-ПТ/7 від 24 березня 2006 року, згідно з якими, причиною виникнення пожежі, яка виникла 06.12.2005 року в автомобілі «БМВ-328» д.н. НОМЕР_1 , є занесення стороннього джерела запалювання з ознаками попередньої підготовки події. Осередок пожежі, яка виникла 06.12.2005 року, знаходився на капоті з правої сторони біля лобового скла автомобіля «БМВ-328» д.н. НОМЕР_1 ;
		дані висновку хімічної експертизи № 28хс від 06 лютого 2006 року, згідно з якими, на передній правій полі, правому рукаві та комірі поданої на дослідження жіночої дублянки чорного кольору виявлені пошкодження, які утворені при контакті з концентрованою сірчаною кислотою; 
		дані протоколу огляду місця події від 30 грудня 2005 року, згідно з якими, в ході огляду ділянки місцевості навпроти будинку № 82 на вул. Артема в м. Києві, а також неподалік ресторану «Сохо», видимих слідів не виявлено та нічого не вилучалось;
		дані протоколу огляду місця події від 06 грудня 2005 року з фототаблицею до нього, згідно з якими, в ході огляду автомобіля марки «БМВ 328і», д.н. НОМЕР_1 , 1998 р.в., зеленого кольору, що належить ОСОБА_10 , в дворі будинку № 16 на вул. В. Житомирська в м. Києві, виявлено пошкодження: правого переднього крила автомобіля шляхом його опалу; бамперу з правої передньої сторони шляхом його плавлення; передньої правої фари шляхом її плавлення; показчика правого переднього повороту; правого переднього колеса шляхом обпалення диска та спускання шини; у вигляді двох обгорілих плям з правої сторони капоту; переднього скла з правої сторони шляхом його обвуглення та плавлення; під капотом правої частини мотору шляхом його обвуглення та плавлення; проводки та інших складових мотору; під бардачком пластмасового корпусу та коврового покриття шляхом згорання та плавлення. Біля правого переднього колеса автомобіля виявлено уламки скла від пляшки, а з лівої сторони біля передніх дверей виявлено запальничку «Крікет». З місця події вилучено частини скла з пляшки зеленого кольору;
		дані протоколу відтворення обстановки та обставин події від 07 лютого 2006 року з фототаблицею до нього, згідно з якими, підозрюваний ОСОБА_5 в дворі будинку № 16 на вул. В. Житомирська в м. Києві розповів та відтворив обставини за яких він у ніч на 06 грудня 2005 року вилив заздалегідь заготовлену рідину на капот автомобіля марки «БМВ» зеленого кольору та за допомогою ганчірки, яку підпалив сірниками, запалив рідину. Крім того, підозрюваний ОСОБА_5 на вул. Артема № 82 розповів та відтворив обставини, за яких він 30 грудня 2005 року облив кислотою ОСОБА_9 . При цьому, за пропозицією підозрюваного ОСОБА_5 учасники слідчої дії прослідували на вул. Студентську, де знаходяться сходи, які ведуть на територію ресторану «Сохо», та ОСОБА_5 вказав, що поряд з будинком № 3 на вул. Студентській він зустрів потерпілу ОСОБА_9 , яка стала від нього тікати, після чого, наздогнавши останню, коли вона була на другій зверху сходинці спиною до вул. Студентської, та в момент як потерпіла обернулася, а він зачепився ногою за верхню сходинку, вилив кислоту з банки, яку тримав у лівій руці, в обличчя ОСОБА_9 , хоча хотів вилити лише на одяг;
		дані протоколу перегляду відеозапису від 07 лютого 2006 року, згідно з якими, за допомогою цифрової відеокамери «Соні» переглянуто відеозапис проведений в ході слідчої дії відтворення обстановки та обставин, на якому зафіксовано хід вказаної слідчої дії під час якої ОСОБА_5 показав як він підпалив автомобіль на вул. В. Житомирській та вилив кислоту в обличчя жінки на перехресті вул. Студентської та вул. Артема;
		дані роздруківок з деталізацією телефонних дзвінків абонента з номером НОМЕР_2 , яким користувався ОСОБА_5 , з якого здійснювалися дзвінки на мобільний телефон ОСОБА_14 ;
		дані роздруківок з деталізацією телефонних дзвінків абонента з номером НОМЕР_3 , яким користувався ОСОБА_14 , з якого здійснювалися дзвінки на мобільні телефони ОСОБА_9 ; 
		дані роздруківок з деталізацією телефонних дзвінків абонента з номером НОМЕР_4 , яким користувався ОСОБА_24 , з якого здійснювалися дзвінки на робочий телефон ОСОБА_9 ; 
		дані роздруківок з деталізацією телефонних дзвінків абонентів з номерами НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 ;
		дані роздруківок з деталізацією телефонних дзвінків абонента з номерами НОМЕР_8 , НОМЕР_9 ; 
		дані роздруківок з деталізацією телефонних дзвінків абонента з ІМЕІ № НОМЕР_10 ; 
		дані роздруківок з деталізацією телефонних дзвінків абонента з номером НОМЕР_11 (ІМЕІ НОМЕР_12 );
		дані роздруківок з деталізацією телефонних дзвінків абонента з ІМЕІ НОМЕР_13  (№ НОМЕР_14 ), з ІМЕІ НОМЕР_15  (№ НОМЕР_16 , № НОМЕР_8 , № НОМЕР_17 );
		дані роздруківок з деталізацією телефонних дзвінків абонента з номером НОМЕР_18 ;
		дані роздруківок з деталізацією телефонних дзвінків абонента з номером НОМЕР_19 ;
		дані довідки № 671 від 30 грудня 2005 року Міської клінічної лікарні № 2 м. Києва, згідно з якими, ОСОБА_9 встановлено діагноз: хімічний опік кислотою голови, верхніх кінцівок, очей;
		дані рапорту, зареєстрованого в журналі реєстрації заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві 30 грудня 2005 року № 19834, згідно з якими, по спец лінії «03» бригади № 1 30 грудня 2005 року о 21 год. 00 хв. від лікаря Гученко надійшло повідомлення про те, що з АДРЕСА_4 до опікового відділення клінічної лікарні № 2 доставлена ОСОБА_9 з опіками рук та обличчя ІІІ-го ступеню. По приїзду до клінічної лікарні ОСОБА_9 повідомила, що 30 грудня 2005 року, приблизно о 20 год. 30 хв., в м. Києві на вул. Артема № 82 невідомий чоловік віком 30-ти років, зріст 160  165 см, худорлявої тіло будови, волосся коротке темного кольору, одягнений в сіру балонову куртку, безпричинно бризнув рідиною, яка спричинила опіки обличчя та рук; 
		дані протоколу виявлення огляду та вилучення від 05 лютого 2006 року, згідно з якими, в приміщенні кабінету № 307 ВКР Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві на вул. Герцена № 9 у ОСОБА_26 вилучено мобільний телефон марки «SIEMENS» ІМЕІ НОМЕР_20 з сім-картою «JENS» № НОМЕР_21 ; стартовий пакет «JENS» на № НОМЕР_22  без сім-карти; стартовий пакет «Dijuice» на № НОМЕР_23 з сім-картою № НОМЕР_24 ; 
		дані протоколу огляду та вилучення від 30 грудня 2005 року, згідно з якими, в приміщенні Міської клінічної лікарні № 2 вилучено чорну дублянку жіночу на чорному хутрі «BALIV»;
		дані протоколу виявлення огляду та вилучення від 04 лютого 2006 року, згідно з якими, в приміщенні кабінету № 326 ВКР Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві на вул. Герцена № 9 у ОСОБА_5 вилучено наступні речі: флеш-карту об`ємом 64 Мb; флеш-карту об`ємом 128 Мb; ноутбук НР omnibook 500, серійний номер TW 11101900; записну книжку жовтого кольору; квитанцію № 23-156-3 від 03.02.06; ксерокопію довідки № 0389902 на ім`я ОСОБА_27 , 1951 р.н.; лист паперу А-4 з написами; квитанцію № 19-86-9 від 09 січня 2006 року; резюме на ім`я ОСОБА_5 на 3 арк.; бізнес-план ТОВ «України  Донбас ЛТД» на 49 арк.; звіт про експертну оцінку вартості майна ТОВ «України  Донбас ЛТД» на 26 арк.; контракт 8502 на 23 арк.; рекламний прайс; пакет документів ТОВ «Квадро-Тех»; статутні документи ТОВ «Квадро-Тех»; бізнес план; рекламні проспекти; 
		дані протоколу виявлення огляду та вилучення від 04 лютого 2006 року, згідно з якими, в приміщенні кабінету № 325 ВКР Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві на вул. Герцена № 9 у начальника відділу карного розшуку Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_19 вилучено мобільний телефон «MOTOROLA E 398», чорного кольору, ІМЕІ № НОМЕР_25 , з сім-картою № НОМЕР_26 та картою пам`яті «San Disk Trans Flash 64 Mb»; 
		дані протоколу огляду та вилучення від 04 лютого 2006 року, згідно з якими, в приміщенні кабінету № 328 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві в ОСОБА_24 вилучено належний йому мобільний телефон «Nokia», сірого кольору, ІМЕІ НОМЕР_27 , з сім-картою № НОМЕР_28 ;
		дані заяви від 05 лютого 2006 року, згідно з якими, ОСОБА_28 дозволила огляд квартири АДРЕСА_3 , де вона проживає спільно з ОСОБА_5 ;
		дані заяви від 05 лютого 2006 року, згідно з якими, ОСОБА_29 дозволив огляд його квартири АДРЕСА_3 ;
		дані протоколу огляду місця події від 05 лютого 2006 року, згідно з якими, оглянуто приміщення квартири АДРЕСА_3 , в ході чого було вилучено ряд речей, предметів та документів;
		дані протоколу явки з повинною від 06 лютого 2006 року, згідно з якими, ОСОБА_5 повідомив, що він у перших числах грудня 2005 року, в ранковий час, у дворі будинку на вул. В. Житомирській шляхом підпалу пошкодив автомобіль марки «БМВ» зеленого кольору, яким керує співмешканець ОСОБА_30 ; 
		дані протоколу явки з повинною від 06 лютого 2006 року, згідно з якими, ОСОБА_5 повідомив, що він 30 грудня 2005 року, приблизно о 19 год., на розі вулиць ОСОБА_31 та Артема у зв`язку з особистими неприязними стосунками вилив в обличчя кислоту ОСОБА_30 ; 
		дані протоколу огляду предметів від 10 лютого 2006 року, згідно з якими, проведено огляд предметів, вилучених 05 лютого 2006 року в ході огляду квартири АДРЕСА_3 ;
		дані висновку спеціаліста № 19/13-07С від 09 жовтня 2006 року, згідно з якими, перезапис досліджуваної фонограми, зафіксований на стороні «В» мікрокасети «TDK MC-90» № ATAD0201, здійснено на сторону «А» компакт-касети «SONY EF 90» № BSDA2522D з використанням швидкості транспортування магнітної стрічки 4, 76 см-сек.; 
		дані протоколу очної ставки від 23 травня 2006 року, проведеної між потерпілою ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_14 , згідно з якими, останній підтвердив факти знайомства з ОСОБА_9 з осені 1999 року та їх спільного проживання з жовтня 2004 року, а потім розірвання стосунків між ними. При цьому, ОСОБА_14 категорично заперечив факти погроз потерпілій ОСОБА_9 та її переслідування. Крім того, потерпіла ОСОБА_9 вказала, що вона не сприймала як реальні погрози ОСОБА_14 в її адресу; 
		дані протоколу очної ставки від 23 травня 2006 року, проведеної між потерпілим ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_14 , згідно з якими, останній вказав, що декілька разів на відстані бачив ОСОБА_10 та спілкувався з ним по телефону, однак категорично заперечив факти погроз потерпілому. Крім того, потерпілий ОСОБА_10 вказав, що він сприймав як реальні погрози ОСОБА_14 в його адресу по телефону; 
		дані, що містяться в акті стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 143 від 26 квітня 2007 року, згідно з якими, ОСОБА_14 на даний час виявляє ознаки рекурентного депресивного розладу, протікаючий епізод тяжкий, без психотичних симптомів /F33.2 згідно з МКХ-10/ за своїм психічним станом на даний час не може усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. За своїм психічним станом на даний час ОСОБА_14 не може усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Потребує в застосуванні до нього примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим наглядом до стійкого покращення психічного стану з послідуючим вирішенням експертних питань; 
		дані, що містяться в акті стаціонарної судової психолого-психіатричної експертизи № 274 від 29 липня 2008 року, згідно з якими, в період із жовтня 2006 року та до теперішнього часу, ОСОБА_14 виявляв ознаки рекурентного депресивного розладу  шифр F33.0  F33.3 згідно з Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду. В теперішній час ОСОБА_32 виявляє ознаки рекурентного депресивного розладу без психотичних симптомів, і за своїм психічним станом не усвідомлює значення своїх дій і не може керувати ними, потребує в застосуванні до нього примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим наглядом. В період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння (грудень 2005 року), ОСОБА_14 ознак будь-якого психічного розладу не виявляв, і за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними;
		дані, що містяться в акті судово-психіатричної експертизи № 20 від 21 січня 2014 року, згідно з якими, на даний час ОСОБА_14 виявляє ознаки рекурентного депресивного розладу (F33 за МКХ-10), і за своїм психічним станом не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У теперішній час ОСОБА_14 виявляє ознаки рекурентного депресивного розладу, даний психічний розлад вперше діагностований у нього в 2006 році; за своїм психічним станом на даний час ОСОБА_14 не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. На даний час ОСОБА_14 за своїм психічним станом потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді надання йому амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку. За своїм психічним станом на даний час ОСОБА_14 не може постати перед судом;
		дані, що містяться в речовому доказі, а саме, аркуші паперу з характеристикою на ОСОБА_9 , що згідно з постановою про приєднання речових доказів від 10 березня 2006 року, вилучено в ході огляду місця мешкання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_5 ;
		дані протоколу огляду документів від 11 лютого 2006 року, згідно з якими, проведено огляд предметів, вилучених 05 лютого 2006 року в ході огляду квартири АДРЕСА_3 ;
		дані протоколу огляду документів від 09 березня 2006 року, згідно з якими, проведено огляд предметів, вилучених 04 лютого 2006 року в ОСОБА_5 ;
		дані протоколу огляду предметів від 10 лютого 2006 року, згідно з якими, проведено огляд предметів, вилучених 05 лютого 2006 року в ході огляду квартири АДРЕСА_3 ;
		дані протоколу виїмки від 25 квітня 2006 року, згідно з якими, вилучено історію хвороби № 459808 ОСОБА_9 , 1979 року народження, проживаючої за адресою: АДРЕСА_6 , на 23 аркушах; 
		дані протоколу виїмки від 14 квітня 2006 року, згідно з якими, в приміщенні КМКЛ № 2 на вул. Краківській № 13 вилучено історію хвороби № 671 ОСОБА_9 ; 
		дані постанови слідчого СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_33 від 21 лютого 2006 року, згідно з якою, застосовано заходи безпеки щодо потерпілого у кримінальній справі № 10-9778 ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_7 ;
		дані постанови слідчого СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_33 від 21 лютого 2006 року, згідно з якою, застосовано заходи безпеки щодо потерпілої у кримінальній справі № 10-9778 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_6 ;
		дані протоколу усної заяви (повідомлення) про злочин, згідно з якими, ОСОБА_10 повідомив, що 06 грудня 2005 року о 06 год. 40 хв. у дворі будинку АДРЕСА_2 виявив, що вогнем пошкоджено належний йому автомобіль марки «BMW 328», д.з. НОМЕР_29 , а саме, обгоріла права передня сторона (капот, колесо, бампер, фара);
		дані постанови про уточнення часу вчинення злочину від 05 червня 2006 року, згідно з якими, вважається часом заподіяння ОСОБА_9 тілесних ушкоджень 18 год. 30 хв. 30 грудня 2005 року;
		дані акта амбулаторної комплексної психолого-психіатричної експертизи № 375 від 22 вересня 2009 року, згідно з якими, потерпіла ОСОБА_9 за своїм психічним станом може давати показання в судовому засіданні у даній кримінальній справі. ОСОБА_9 здатна правильно сприймати обставини, що мають значення для справи та давати показання. Ситуація, пов`язана з подіями 30 грудня 2005 року, є для ОСОБА_9 тривало психотравмуючою, до теперішнього часу викликає в неї емоційні переживання негативного спектру (невпевненості, неповноцінності, безперспективності, безсилля, тривоги і т.д.);
		дані постанови старшого прокурора прокуратури Шевченківського району м. Києва ОСОБА_34 від 25 жовтня 2012 року, згідно з якими, за результатами розгляду виділених матеріалів з кримінальної справи № 10-9778 щодо можливих неправомірних дій окремих працівників Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві стосовно ОСОБА_5 , відмовлено в порушенні кримінальної справи за відсутністю в діянні працівників Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві ознак складу злочинів, передбачених ст. ст. 364, 365 КК України на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.
		Крім того, в судовому засіданні судом безпосередньо досліджено наступні докази, надані стороною захисту.
		Консультативний висновок № 4900 від 14 червня 2006 року спеціаліста з дослідження відеозвукозапису Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, наданий на запит адвоката ОСОБА_35 . Згідно з даними консультативного висновку, завданням судової експертизи відеозвукозапису є встановлення фактичних даних про техніку та технологію отримання візуальної та звукової інформації, яка відображає події, що є предметом розслідування по кримінальній справі. Всебічне та повне їх вирішення дає змогу встановити оригінальність та незмінність зафіксованої інформації, що є підґрунтям правильної правової оцінки зафіксованої інформації. Встановлення автентичності фонограми в юридичному плані неможливо без вирішення питання про оригінальність цієї фонограми, оскільки відсутність ознак монтажу в фонограмі, що є (або може бути) копією, не дає можливості оцінювати первинний стан зафіксованої в фонограмі інформації. Так при перезаписі фонограми, що попередньо була змонтована або змінена певним чином на її копії ознаки монтажу та змін, як правило, відсутні. Саме з цих причин до з`ясування факту незмінності запису (відсутності монтажу або інших змін) необхідно ставити на розв`язання експертизи наступні питання: 1) Чи є надана на дослідження фонограма оригіналом? 2) Чи зафіксована фонограма за допомогою наданих технічних засобів та за умов і обставин, що містяться в матеріалах кримінальної справи? Саме тому, зазначені питання знайшли своє відображення в науково-методичній літературі з проведення судової експертизи відеозвукозапису як обов`язкові при встановленні автентичності відеозвукозаписів. По другому питанню: фахівці КНДІСЕ, що займаються експертним дослідженням відеоаудіозаписів, мають у своєму розпорядженні сучасні засоби для покращення розбірливості фонограм. 
		Дані постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 лютого 2006 року, згідно з якими, ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП та накладено стягнення у виді арешту на строк 15 діб.
		Допитаний в судовому засіданні за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_5 свідок ОСОБА_36 дав показання, згідно з якими, на досудовому слідстві в даному кримінальному провадженні він проводив процесуальні дії з дотриманням вимог КПК України та інформація, що вказана в протоколі ознайомлення з матеріалами справи обвинуваченим ОСОБА_5 , відповідає дійсності, при цьому, не зміг пригадати обставини ознайомлення ОСОБА_5 з матеріалами справи, оскільки минув великий проміжок часу. 
		Допитаний в судовому засіданні за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_5 свідок ОСОБА_37 дав показання, згідно з якими, у 2009 році кримінальна справа щодо ОСОБА_5 повернулася на додаткове розслідування із вказівками Апеляційного суду м. Києва провести певні слідчі дії. В ході додаткового розслідування ним проводилися слідчі дії з дотриманням вимог КПК України, однак, які саме слідчі дії ним були проведені, він не зміг пригадати. Під час перебування в його провадженні кримінальної справи щодо ОСОБА_5 , від останнього надходили численні клопотання, заяви та скарги, які розглядалися згідно з нормами законодавства, при цьому, він не пам`ятає, чи надходила від ОСОБА_5 скарга про застосування до останнього недозволених методів. Зазначив, що йому стало відомо з матеріалів кримінальної справи про здійснення ОСОБА_5 звукозапису телефонної розмови з ОСОБА_14 та ним як слідчим було надано юридичну оцінку вказаному звукозапису.
		Допитаний в судовому засіданні за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_5 свідок ОСОБА_38 дав показання, згідно з якими, він проводив певні слідчі дії в даній кримінальній справі та на момент першого допиту ОСОБА_5 йому було відомо, що останнього затримано на підставі постанови суду за вчинення адміністративного правопорушення, за яке йому визначено стягнення у виді адміністративного арешту. Зазначив, що поняті, які брали участь у проведені слідчих дій у даній кримінальній справі ніяким чино не були зацікавленими в результатах розслідування. ОСОБА_5 добровільно давав показання з приводу інкримінованих йому злочинів та не заявляв про застосування до нього психологічного чи фізичного тиску з боку працівників міліції. По закінченні досудового слідства він ознайомлював ОСОБА_5 в СІЗО з матеріалами кримінальної справи, в ході чого, обвинувачений спеціально порізав собі руку та наніс кров на явки з повинною. Вважав, що допит особи під час адміністративного арешту є законним, оскільки слідчий має право допитувати затриману особу. Він також проводив слідчі дії з ОСОБА_14 . Про призначення фоноскопічної експертизи запису на касеті, вилученої в помешканні ОСОБА_5 , він у відповідності з КПК повідомляв останнього, ОСОБА_14 та потерпілих. При допиті ОСОБА_5 повідомляв, що він знайомий з ОСОБА_14 , однак ОСОБА_5 не вказував про вчинення ОСОБА_14 злочину. Виключно зі слів ОСОБА_5 йому стало відомо про обставини вчинення злочинів. В ході проведення відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_5 проводилася фіксація на відеокамеру та по закінченні даної слідчої дії здійснювався перегляд відеозапису. 
		Згідно з вимогами ст. 370 КПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України. 
		Слід зазначити про те, що досудове слідство у даній кримінальній справі було проведено за нормами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, а при поверненні кримінальної справи прокурору для проведення додаткового розслідування, після внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 січня 2013 року, розслідування проведено за нормами чинного Кримінального процесуального кодексу України.
		Згідно з п. 8 розділу XI «Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України», допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності. 
		Суд, безпосередньо, всебічно, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки частина з них здобута з грубим порушенням норм процесуального законодавства, а інші, як самі по собі, так і в сукупності, прямо чи не прямо не підтверджують причетність ОСОБА_5 до діянь, про які зазначено в обвинувальному акті.
		Так, висунуте ОСОБА_5 обвинувачення ґрунтується на його визнавальних показаннях на досудовому слідстві, а саме, у явках з повинною та у показаннях наданих під час відтворення обстановки та обставин події. 
		Проаналізувавши первинні показання ОСОБА_5 слід зазначити про те, що хоча вони і надані протягом незначного періоду часу, але є не конкретними та не послідовними, у зв`язку з чим виникає сумнів щодо їх добровільності.
		Зокрема, при написанні явок з повинною від 06 лютого 2006 року ОСОБА_5 повідомляв наступне: в перших числах грудня 2005 року, в ранковий час, у дворі будинку на АДРЕСА_2 шляхом підпалу пошкодив автомобіль БМВ зеленого кольору, яким керує співмешканець ОСОБА_30 ; 30 грудня 2005 року, приблизно о 19 год., на розі вулиць Пимоненка та Артема через особисті неприязні стосунки вилив кислоту в обличчя ОСОБА_30 . 
		Пізніше, під час проведення відтворення обстановки та обставин події 07 лютого 2006 року ОСОБА_5 вказує про те, що в ніч на 06 грудня 2005 року, в дворі будинку на вул. Велика Житомирська № 16 він вилив на капот автомобіля «БМВ» зеленого кольору заздалегідь виготовлену рідину і за допомогою ганчірки, яку підпалив сірниками, запалив цю рідину, крім того, 30 грудня 2005 року він зустрів поряд з будинком № 3 на вул. Студентській ОСОБА_39 , яка стала тікати від нього, але він наздогнав останню біля східців та коли вона обернулася, а він зачепився ногою за сходинку, вилив кислоту з банки, яку тримав у лівій руці, на обличчя ОСОБА_39 , хоча хотів вилити лише на одяг. 
		Тобто, інформація, яку повідомляв ОСОБА_5 під час «добровільного зізнання» є загальною, без повідомлення конкретних фактів, а слідчий під час відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_5 не намагається дізнатися в останнього більш конкретну інформацію. 
		Як пояснила в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_39 , 30 грудня 2005 року, приблизно о 19 год., вона поверталася додому з роботи та, проходячи на вул. Артема в м. Києві, до неї ззаду з лівого боку підбіг невідомий чоловік в сірій куртці та промовив їй «з Новим роком», після чого, вилив в обличчя кислоту. 
		Таким чином, первинні зізнавальні показання ОСОБА_5 про обставини вчинення протиправних дій щодо потерпілої ОСОБА_39 , суперечать показанням в цій частині самої потерпілої ОСОБА_39 , яка не повідомляє про те, що тікала від нападника.
		За таких обставин, відсутні логічні пояснення тому факту, що ОСОБА_5 , який за твердженнями сторони обвинувачення добровільно з`явився з повинною, при цьому, надавав неправдиві показання. У зв`язку з цим, виникає сумнів в тому, що ОСОБА_5 давав первинні показання 06  07 лютого 2006 року добровільно, а так само викликає сумнів у причетності ОСОБА_5 до вчинення злочинів, в яких він зізнався. 
		Окрім того, в судовому засіданні з`ясовано, що ОСОБА_5 був затриманий працівниками міліції 04 лютого 2006 року, а постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 лютого 2006 року ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП та накладено стягнення у виді адміністративного арешту на строк 15 діб. 
		При цьому, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які процесуальні рішення щодо підстав затримання ОСОБА_5 04 лютого 2006 року, зокрема, відсутні як протокол затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення, так і протокол затримання останнього в порядку ст. 115 КПК України 1960 року. 
		У той же час, 06 лютого 2006 року начальником відділу карного розшуку Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_22 прийнято у ОСОБА_5 згадані явки з повинною, а 07 лютого 2006 року слідчим СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_38 за участю ОСОБА_5 проведено слідчу дію відтворення обстановки та обставин події, в ході якої останній відтворив обстановку та обставини, за яких відбулись події, зазначені в протоколі допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 06 лютого 2006 року. 
		В судовому засіданні ОСОБА_5 повідомив, що з моменту його затримання працівниками міліції 04 лютого 2006 року та доставки його в цей день до приміщення Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, а потім подальшого його утримання за нібито вчинене адміністративне правопорушення, до нього з боку працівників міліції застосовувався психологічний та фізичний тиск, в результаті чого він обмовив себе у вчиненні злочинів. 
		Допитаний в судовому засіданні за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_5 свідок ОСОБА_38 дав показання, згідно з якими, він проводив певні слідчі дії в даній кримінальній справі та на момент першого допиту ОСОБА_5 йому було відомо, що останнього затримано на підставі постанови суду за вчинення адміністративного правопорушення, за яке йому визначено стягнення у виді адміністративного арешту.
		Вказане свідчить про те, що під час відбування ОСОБА_5 стягнення у виді адміністративного арешту, від останнього працівниками міліції отримано зізнавальні показання. 
		Тобто, адміністративне затримання ОСОБА_5 відбулося фактично для можливості допиту його в якості підозрюваного у кримінальній справі, що становить свавільне позбавлення волі та є безумовним порушенням п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини. Про аналогічні обставини зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Квашко проти України» від 26 вересня 2013 року та «Рудніченко проти України» від 11 липня 2013 року.
		Крім того, перевіряючи твердження ОСОБА_5 про застосування до нього на досудовому слідстві незаконних методів, судом встановлено наступне.
		В досліджених безпосередньо судом матеріалах наглядового провадження № 230 пр за 2012 рік, наданих прокуратурою Шевченківського району м. Києва, міститься інформація про те, що постановою слідчого СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_37 від 03 квітня 2012 року виділено з кримінальної справи № 10-9778 матеріали стосовно застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 незаконних методів слідства з боку співробітників Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
		За результатами проведеної перевірки, 25 жовтня 2012 року (за нормами КПК України 1960 року) старшим прокурором прокуратури Шевченківського району м. Києва ОСОБА_40 винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутності в діянні працівників міліції Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві ознак складу злочинів, передбачених ст. ст. 364, 365 КК України, на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.
		Разом з тим, до вказаної постанови суд відноситься критично, оскільки з мотивів цієї постанови вбачається, що перевірка проведена формально та під час перевірки опитано лише одного працівника міліції ОСОБА_19 , який спільно зі співробітниками карного розшуку Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві брав участь у затриманні ОСОБА_5 в 2006 році, при цьому, в ході перевірки не відібрано пояснень від самого ОСОБА_5 , а також, від начальника відділу карного розшуку Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_22 , який приймав у ОСОБА_5 06 лютого 2006 року явки з повинною, від інших співробітників міліції, які брали участь у затриманні ОСОБА_5 04 лютого 2006 року, від дружини останнього, крім того, не вжито інших заходів для встановлення об`єктивної істини у справі. 
		Таким чином, суд вважає, що стороною обвинувачення не спростовано тверджень ОСОБА_5 щодо застосування до нього фізичного та психологічного тиску в період з 04 по 07 лютого 2006 року, органи прокуратури не провели адекватної перевірки таких заяв обвинуваченого, не намагались з`ясувати, що сталось із останнім в зазначений період. Тобто, ОСОБА_5 був позбавлений ефективного розслідування за його скаргою на погане поводження з боку працівників міліції, що є безумовним порушенням ст. 3 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини. Про аналогічні обставини зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Маслова і Налбандов проти Росії» від 24 січня 2008 року та «Барабанщиков проти Росії» від 08 січня 2009 року.
		Аналізуючи вищенаведені обставини в сукупності, суд дійшов однозначного висновку про те, що написання явок з повинною та надання зізнавальних показань ОСОБА_5 під час відтворення обстановки та обставин події відбулось в результаті психологічного тиску на останнього та порушення його права на свободу й особисту недоторканість. 
		Враховуючи такі обставини, суд вважає, що первинні показання ОСОБА_5 , що містяться в явках з повинною та в протоколі відтворення обстановки та обставин події, не можуть бути покладені в основу обвинувачення, і тому складені за результатами таких показань процесуальні документи слід визнати недопустимими доказами, оскільки вони отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України та законами України. 
		До того ж, суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що статтею 92 КПК України покладається на слідчого та прокурора обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, у тому числі, доведення вини у вчиненні кримінального правопорушення.
		У відповідності до ч. 1 ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.    Крім того, згідно з положеннями ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
		Аналізуючи інші докази, які надані прокурором на підтвердження обвинувачення, слід зазначити наступне.
		Одним із основних доказів сторони обвинувачення в даному кримінальному провадженні є встановлений експертом зміст розмови між ОСОБА_5 та ОСОБА_14 на касеті «TDK MC-90» № ATAD020, вилученої 05 лютого 2006 року за місцем мешкання ОСОБА_5 під час огляду місця події. 
		Вказану обставину прокурор в судовому засіданні підтверджував, зокрема, даними протоколу огляду місця події від 05 лютого 2006 року та даними висновку фоноскопічної експертизи № 19/13-16 від 27 березня 2006 року.
		Однак, дані зазначеного висновку фоноскопічної експертизи, суд не вважає належно здобутим доказом, а отже, і допустимим для встановлення винуватості ОСОБА_5 , виходячи з наступного.
		Відповідно до положень ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. 
		Так, відповідно до даних, що містяться у протоколі огляду місця події від 05 лютого 2006 року, який досліджувався судом, проведено огляд квартири АДРЕСА_3 за місцем мешкання ОСОБА_5 , в ході якого вилучено ряд предметів та документів, зокрема, в пункті № 11 зазначено дослівно «мікрокасета TDK ATAD020». При цьому, протокол не містить відомостей, звідки саме вилучалися предмети та документи, в тому числі, вказана мікрокасета, а також в які саме пакети були запаковані та чи належно опечатані. Крім того, в протоколі зазначено лише назви вилучених предметів та документів, без зазначення індивідуальних ознак, в тому числі, щодо вилученої мікрокасети. 
		Відповідно до даних, що містяться в протоколі огляду предметів від 10 лютого 2006 року, проведено огляд предметів, вилучених 05 лютого 2006 року в ході огляду квартири АДРЕСА_3 . Об`єктом огляду являється поліетиленовий пакет з надписом «Сільпо», який у верхній частині зв`язаний ниткою чорного кольору, кінці якої заклеєні аркушем паперу з відбитком печатки «Для пакетів» з обох сторін, підписом слідчого та понятих. В ході огляду пакет був розпечатаний та відкритий. В пакеті знаходилась, зокрема, дослівно «мікрокасета TDK МС 90 ATAD020 в пластиковій коробці з паперовою вставкою та аркушем паперу розового кольору з надписом «стерень, 378 1.11.05». На вказаній аудіокасеті на стороні «В» міститься звукозапис, що розпочинається словами російською мовою «я бы хотел» та закінчується звуками, схожими на собачий лай. Вказаний звукозапис місцями містить нерозбірливі слова. Прослуховування, в тому числі, і даної аудіокасети проводилося за допомогою диктофону. 
		При цьому, згаданий протокол огляду предметів від 10 лютого 2006 року, не містить відомостей про те, на якому саме диктофоні проводилося прослуховування зазначеної мікрокасети, тобто, відсутній опис цього диктофону, його марку, колір.
		Згідно з даними, що містяться у висновку фоноскопічної експертизи № 19/13-16 від 27 березня 2006 року, експерт, отримавши постанову слідчого та описуючи отримані від слідчого матеріали, зазначає, що предметом дослідження експерта є, зокрема, мікрокасета «TDK МС 90» в футлярі, яка має стандартний нерозбірний корпус, виготовлений з прозорої пластмаси. На обох сторонах мікрокасети наклеєні етикетки білого кольору з чорним прямокутником посередині, торговим знаком виготовника «TDK» зліва зверху та написами, виконаними друкарським способом кольоровими барвниками. Текст на етикетках: зверху - «TDK МС 90», знизу  «MICROCASSETE тм». Літерами «А» і «В» позначені сторони мікрокасети. З торцевого боку мікрокасети нанесений номер ATAD020, виконаний друкарським способом барвником чорного кольору. 
		Таким чином, формальний опис у протоколі огляду місця події вилучених речей призвів до того, що в цьому процесуальному документі та в протоколі огляду предметів від 10 лютого 2006 року, а також у висновку фоноскопічної експертизи зазначено по різному інформацію стосовно мікрокасети, що позбавляє суд можливості сказати, чи про одну мікрокасету йдеться у складених органами досудового слідства та експертом процесуальних документах та чи саме вилучену під час огляду місця події мікрокасету було направлено для проведення експертних досліджень. 
		Крім того, суду не було надано прокурором достовірних доказів того, ким та на яких підставах здійснено запис розмови, що міститься на мікрокасеті «TDK МС 90» № ATAD020, яка відповідно до висновку фоноскопічної експертизи № 19/13-16 від 27 березня 2006 року відбувалась між ОСОБА_5 та ОСОБА_14 , оскільки обвинувачений ОСОБА_5 заперечив фіксування вказаної розмови. 
		Згідно з рішенням Конституційного суду України від 20 жовтня 2011 року № 12-рп/2011 «У справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України», положення першого речення частини третьої статті 62 Конституції України, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, слід розуміти так, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.
		Враховуючи викладене вище, суд вважає, що предметом експертного дослідження була розмова, запис якої отримано з порушенням вимог закону, при цьому, стороною обвинувачення не надано суду доказів того, що запис такої розмови проводився згідно з положеннями Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» особою уповноваженою на здійснення такої діяльності з дотриманням конституційних положень, тобто суду не надано жодних достовірних даних про порядок отримання такого доказу, якою особою здійснювався запис розмови, чи було це здійснено в межах оперативно-розшукової справи. А отже, такий доказ викликає обґрунтовані сумніви щодо дотримання положень законодавства при його отриманні та такі сумніви не були спростовані прокурором в судовому засіданні, тому визнається судом недопустимим.
		У зв`язку з тим, що судом визнано недопустимим доказом дані змісту розмови, яка зафіксована на мікрокасеті «TDK MC-90» № ATAD020, а тому і дані висновку фоноскопічної експертизи № 19/13-16 від 27 березня 2006 року, безпосереднім предметом дослідження якої була вказана розмова, суд не може визнати достовірним та допустимим доказом в цьому кримінальному проваджені. 
		При цьому, суд звертає увагу на те, що в ході судового розгляду досліджено наданий стороною захисту Консультативний висновок № 4900 від 14 червня 2006 року спеціаліста з дослідження відеозвукозапису Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, згідно з даними якого, зокрема, встановлення автентичності фонограми в юридичному плані неможливо без вирішення питання про оригінальність цієї фонограми, оскільки відсутність ознак монтажу в фонограмі, що є (або може бути) копією, не дає можливості оцінювати первинний стан зафіксованої в фонограмі інформації. 
		У той же час, у висновку фоноскопічної експертизи № 19/13-16 від 27 березня 2006 року питання про оригінальність запису розмови не вирішувалося, що також, на переконання суду, ставить під сумнів допустимість даного доказу.
		Щодо наданого прокурором в якості доказу обвинувачення та дослідженого судом речового доказу аркушу паперу з характеризуючими даними на потерпілу ОСОБА_9 , то суд приходить до наступного висновку.
		Відповідно до даних, що містяться в протоколі огляду документів від 11 лютого 2006 року, проведено огляд предметів, вилучених 05 лютого 2006 року в ході огляду квартири АДРЕСА_3 за місцем мешкання ОСОБА_5 , зокрема, оглянуто характеристику на ОСОБА_9 .
		Разом з тим, дані протоколу огляду місця події від 05 лютого 2006 року, складеного за результатами проведеного огляду квартири АДРЕСА_3 за місцем мешкання ОСОБА_5 , не міститься відомостей щодо вилучення в ході зазначеної слідчої дії характеристики на ОСОБА_9 .
		Таким чином, джерело походження вказаної характеристики на ОСОБА_9 не відоме, а тому, суд визнає цей речовий доказ недопустимим доказом, який також не може бути покладений судом в основу обвинувачення ОСОБА_5 , при цьому, прокурором не доведено, що такий доказ отримано в передбаченому законом порядку.
		Крім того, доводячи перед судом обвинувачення, прокурор надав суду роздруківки з деталізацією телефонних дзвінків абонентів з номерами: НОМЕР_2 , яким користувався ОСОБА_5 та з якого здійснювалися дзвінки на мобільний телефон ОСОБА_14 ; НОМЕР_3 , яким користувався ОСОБА_14 та з якого здійснювалися дзвінки на мобільні телефони ОСОБА_9 ; НОМЕР_4 , яким користувався ОСОБА_24 та з якого здійснювалися дзвінки на робочий телефон ОСОБА_9 ; НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 ; НОМЕР_8 , НОМЕР_9 ; НОМЕР_11 (ІМЕІ НОМЕР_12 ); НОМЕР_18 ; НОМЕР_19 ; з ІМЕІ № НОМЕР_10 ; з ІМЕІ НОМЕР_13 (№ НОМЕР_14 ), з ІМЕІ НОМЕР_15 (№ НОМЕР_16 , № НОМЕР_8 , № НОМЕР_17 ).
		Дослідивши зазначені докази, суд не вважає їх належно здобутими та відповідно допустимими для покладення в основу обвинувачення ОСОБА_5 .
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 187 КПК України 1960 року, зняття інформації з каналів зв`язку може бути застосовано лише за наявності достатніх підстав вважати, що в інформації, якою обмінюються підозрюваний чи обвинувачений з іншими особами або інші особи з підозрюваним чи обвинуваченим з допомогою засобів зв`язку, містяться дані про вчинений злочин, що мають доказове значення, і якщо іншими способами одержати ці дані неможливо. 
		За правилами ч. 4 ст. 187 КПК України 1960 року, за наявності підстав, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до голови апеляційного суду за місцем провадження слідства про зняття інформації з каналів зв`язку. Голова суду чи його заступник розглядає подання, вивчає матеріали справи, при необхідності вислуховує слідчого, вислуховує думку прокурора, після чого залежно від підстав для прийняття такого рішення виносить постанову про зняття інформації з каналів зв`язку або про відмову в цьому. Постанова оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено подання прокурором. 
		У той же час, судом встановлено, що зазначені роздруківки з деталізацією телефонних дзвінків абонентів отримані з порушенням вимог ст. 187 КПК України 1960 року, в порядку якого вони збиралися, а саме, не на підставі судового рішення про зняття інформації з каналів зв`язку, а на підставі запитів начальника Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
		З огляду на отримання таких доказів не в спосіб, визначений процесуальним законом, який діяв на час їх збирання, суд визнає їх не допустимими доказами.
		Окрім того, слід зауважити, що лише сам факт спілкування по телефону ОСОБА_5 з ОСОБА_14 та останнього з потерпілою ОСОБА_9 , не може свідчити про винуватість ОСОБА_5 в інкримінованих йому злочинах. 
		Також, показання потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в судовому засіданні про погрози їм з боку ОСОБА_14 та відомості, що містяться з даного приводу в протоколах очних ставок від 23 травня 2006 року проведених між потерпілими та ОСОБА_14 , не підтверджують жодним чином винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 , а тому не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
		З аналогічних підстав, суд не приймає як доказ винуватості ОСОБА_5 показання свідка  ОСОБА_25 , отримані з чужих слів, в частині, що йому зі слів потерпілого ОСОБА_10 відомо про погрози ОСОБА_14 останньому та потерпілій ОСОБА_41 .
		При цьому, суд враховує, що потерпіла ОСОБА_9 у своїх показаннях не вказує на ОСОБА_5 як на особу, яка вчинила щодо неї протиправні дії, та зазначає, що вперше побачила обвинуваченого лише в Апеляційному суді м. Києва при перегляді постановленого щодо ОСОБА_5 вироку, а на досудовому слідстві будь-які слідчі дії між останнім та нею не проводилися. 
		Показання свідка ОСОБА_19 , який станом на лютий 2006 року працював начальником відділу карного розшуку Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, в частині, що він від своїх підлеглих дізнався про визнання ОСОБА_5 винуватості у вчиненні злочинів щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , суд вважає недопустимим доказом з урахуванням положень ст. 97 КПК України, оскільки дані про зізнання ОСОБА_5 отримані ОСОБА_19 зі слів співробітників оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження. 
		Інші, надані стороною обвинувачення докази, наведені вище, не підтверджують винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів. 
		Суд не бере до уваги наступні докази обвинувачення: дані пояснення ОСОБА_24 від 04 лютого 2006 року; дані висновку спеціаліста № 16хс від 09 лютого 2006 року; дані акту огляду автомобіля BMW-328і, д.н. НОМЕР_1 ; дані висновку № 1419 від 23 травня 2006 року комп`ютерно  технічної експертизи речових доказів по к/с № 10-9778; дані висновку хімічної експертизи № 0064хс від 27 лютого 2006 року; дані висновку криміналістичної експертизи № 43 від 02 березня 2006 року з фототаблицею до нього; дані висновку балістичної експертизи № 25 від 02 березня 2006 року з ілюстративною таблицею до нього, оскільки вони не підтверджують причетність ОСОБА_5 до інкримінованих йому протиправних дій щодо потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_42 та є неналежними доказами.
		Визнані у даному кримінальному провадженні речові докази: блокнот із записом «03.02.06 пятница Николай Петрович банк», диктофон «Olimpus» № 316242 GIP в корпусі бежевого та сірого кольорів, диктофон «Olimpus» № 274580 UEA в корпусі бежевого кольору, мікрокасета «TDK MC-90» № ATAD020 із записом розмови ОСОБА_14 та ОСОБА_5 , мікрокасета «Panasonic МС-60» зі зразками мовлення ОСОБА_14 , аудіокасета «SONY» зі зразками мовлення ОСОБА_14 , мікрокасета «Panasonic» зі зразками мовлення ОСОБА_5 , аудіокасета «SONY» зі зразками мовлення ОСОБА_5 , мобільний телефон марки «NOKIA» IMEI НОМЕР_30 з сім-картою № НОМЕР_31 , мобільний телефон марки «MOTOROLA E-398» IMEI НОМЕР_25 з сім-картою № НОМЕР_32 , мобільний телефон марки «NOKIA 1100» IMEI НОМЕР_27 з сім-картою НОМЕР_33 , не досліджувалися в судовому засіданні з огляду на положення ч. 2 ст. 290 КПК України, оскільки не були відкриті прокурором чи слідчим сторонам кримінального провадження, а тому суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази, у зв`язку з чим в силу ч. 2 ст. 89 КПК України вказані речові докази є очевидно недопустимими доказами, що унеможливлює їх дослідження.
		Таким чином, судом встановлено, що кримінальні правопорушення стосовно потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 мали місце, але з урахуванням доказів, які були досліджені в судовому засіданні, з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом те, що ОСОБА_5 06 грудня 2005 року умисно, шляхом підпалу пошкодив належний потерпілому ОСОБА_10 автомобіль марки «БМВ 328», д.н.з. НОМЕР_1 , заподіявши шкоду у великих розмірах, а також 30 грудня 2005 року умисно заподіяв потерпілій ОСОБА_9 , виливши їй в обличчя кислоту, тяжке тілесне ушкодження, що спричинило розлад здоров`я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, непоправне знівечення обличчя.
		На підставі наведеного, суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, приходить до висновку про необхідність виправдання обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки стороною обвинувачення не доведено, що ним вчинені кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 194 КК України.
		Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. 
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		За правилами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Отже з урахуванням викладеного вище, суд вважає за необхідне виправдати ОСОБА_5 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 194 КК України, вчинені ОСОБА_5 . 
		Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст. ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд 
		з а с у д и в :
		ОСОБА_5  визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 194 КК України, та виправдати його у зв`язку з недоведеністю, що ним вчинено ці кримінальні правопорушення.
		Скасувати арешт, накладений постановою слідчого СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 12 квітня 2006 року на майно ОСОБА_5 .
		Речові докази: блокнот із записом «03.02.06 пятница ОСОБА_43 »  зберігати в матеріалах кримінального провадження; диктофон «Olimpus» № 316242 GIP в корпусі бежевого та сірого кольорів, в чохлі коричневого кольору, диктофон «Olimpus» № 274580 UEA в корпусі бежевого кольору, в чохлі коричневого кольору, передані на зберігання до камери схову речових доказів Шевченківського РУ ГУ МВС України,  повернути власнику; мікрокасету «TDK MC-90» № ATAD020 із записом розмови ОСОБА_14 та ОСОБА_5 , мікрокасету «Panasonic МС-60» зі зразками мовлення ОСОБА_14 , аудіокасету «SONY» зі зразками мовлення ОСОБА_14 , мікрокасету «Panasonic» зі зразками мовлення ОСОБА_5 , аудіокасету «SONY» зі зразками мовлення ОСОБА_5 , передані на зберігання до камери схову речових доказів Шевченківського РУ ГУ МВС України,  зберігати в матеріалах кримінального провадження; частини скла, виявлені в ході огляду місця події 06.12.2006 року, передані на зберігання до камери схову речових доказів Шевченківського РУ ГУ МВС України,  знищити; чорному жіночу дублянку «BALIV» на чорному хутрі, передану на зберігання до камери схову речових доказів Шевченківського РУ ГУ МВС України,  знищити; аркуш із записами характеризуючих даних на ОСОБА_9  зберігати в матеріалах кримінального провадження; мобільний телефон марки «NOKIA» IMEI НОМЕР_30 з сім-картою № НОМЕР_31 , переданий на зберігання до камери схову речових доказів Шевченківського РУ ГУ МВС України,  повернути ОСОБА_14 ; мобільний телефон марки «MOTOROLA E-398» IMEI НОМЕР_25 з сім-картою № НОМЕР_32 , переданий на зберігання до камери схову речових доказів Шевченківського РУ ГУ МВС України,  повернути ОСОБА_5 ; мобільний телефон марки «NOKIA 1100» IMEI НОМЕР_27 з сім-картою НОМЕР_33 , переданий на зберігання до камери схову речових доказів Шевченківського РУ ГУ МВС України,  повернути ОСОБА_24 . 
		Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді особистого зобов`язання  скасувати.
		Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...