Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/4952/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 13.02.2015. Зареєстровано: 13.02.2015. Забезпечено надання загального доступу: 16.02.2015.
Дата набрання законної сили: 10.02.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		     АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Провадження № 22-ц/774/489/15  Справа № 201/4952/14-ц                                                                                  Головуючий у 1 й інстанції - Черновськой Г. В.        Доповідач -  Повєткін В.В.
		Категорія 27                                                                                                        
		   
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		                                             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ           
		10 лютого 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
		         Головуючого судді:  Повєткіна В.В.
		         суддів:              Рудь В.В., Ткаченко І.Ю.
		         при секретарі:       Левцунову І.В.
		Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
		на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2014 року
		за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення грошових коштів за договором про вклад та картковим рахунком, -
		 
		В с т а н о в и в :
		У квітні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення грошових коштів посилаючись на те, що є користувачем послуг ПАТ КБ "Приватбанк" на підставі угод, укладених у Кримському РУ ПАТ КБ "Приватбанк". Проте в добровільному порядку відповідач не повертає належні позивачу грошові кошти, що залишаються на рахунках та платіжних картках відкритих в ПАТ КБ "Приватбанк" на ім'я ОСОБА_2 Уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд стягнути на її користь з відповідача суму банківського вкладу за договором про приват-вклад від 30.11.2006 року № SANDN01000010281702 з особового рахунку НОМЕР_2 в розмірі еквівалентному 128,69 доларів США, з нарахованими відсотками за користування коштами в розмірі еквівалентному 2,08 доларів США, пеню за несвоєчасне повернення суми вкладу у розмірі 228,48 грн., 3 % річних у сумі 27,42 грн., а разом - 1.949,00 грн. станом на 13.09.2014 року; грошові кошти з банківського рахунку НОМЕР_1 (НОМЕР_1) Голд для виплат "Бонус-плюс" Master Card в розмірі еквівалентному 2.169,32 доларів США на час ухвалення судового рішення, з нарахованими відсотками за користування грошовими коштами у розмірі еквівалентному 146,37 доларів США, пеню за несвоєчасне повернення суми вкладу в розмірі 4.046,25 грн., 3 % річних у сумі 243,50 грн., а разом - 34.281,11 грн. станом на 13.09.2014 року (а.с.2-3,39,47-48).
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2014 року в задоволенні позовних вимог - відмовлено (а.с.113-116). 
		В апеляційній скарзі (а.с.122-124) ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, як необґрунтоване і ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки:
		  - суд не надав оцінки щодо довідки, що міститься в матеріалах справи, щодо підтвердження залишку коштів на рахунках позивача;
		  - судом не розглянуто клопотання позивача про витребування доказів у відповідача щодо розміру залишку коштів на рахунках позивача;
		  - суд не встановив порядок видачі відповідачем довідок на підтвердження залишків на рахунках клієнтів, не витребував оригіналів довідок, а тому безпідставно зробив висновок щодо видачі довідок, наданих позивачем, не уповноваженою особою та проігнорував їх;
		  - суд не врахував факту відсутності будь-яких правовідносин між позивачем та Фондом захисту вкладників, згоду на перевод боргу в якості кредитора банку позивач не надавала;
		  - позивач звернулась до суду до вступу в силу Закону України "Про забезпечення прав та свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території", а тому суд помилково рекомендує позивачу звернутись з заявою до суду Російської Федерації. 
		Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що сторони уклали договори, за якими позивач передала банку грошові кошти, але позивач не надала суду належних доказів наявності залишків грошових коштів на рахунках, зазначених нею в позовні заяві.
		Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
		Як вбачається зі справи, позивач з врахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути з банку залишки грошових коштів станом на 13.09.2014 року на особовому рахунку НОМЕР_2, відкритому їй на підставі договору про приват-вклад № SANDN01000010281702 від 30.11.2006 року, та з карткового рахунку НОМЕР_1 Голд для виплат "Бонус-плюс" Master Card (а.с.47-48).
		Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		На підтвердження укладення між сторонами договору банківського вкладу (депозиту) позивачем надано ксерокопію договору про приват-вклад № SANDN01000010281702 від 30.11.2006 року, за яким відкрито особовий рахунок НОМЕР_2 (а.с.6) та ксерокопію ощадної книжки НОМЕР_3 (а.с.43).
		Згідно ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		На підтвердження відкриття такого рахунку позивачем надано ксерокопію пластикової картки ПриватБанку "Золота картка для виплат "Бонус плюс" Master Card" НОМЕР_1 (а.с.40).
		При зверненні в квітні 2014 року до суду з позовом на підтвердження позовних вимог щодо наявності залишків грошових коштів на вкладному та картковому рахунках позивачем ніяких доказів не надано.
		В жовтні 2014 року позивач звернулась до суду з уточненою позовною заявою (а.с.47-48), до якої додала довідку Кримського регіонального управління ПАТ КБ "Приватбанк" від 12.05.2014 року № 38729823, яка виготовлена Операційним центром NPS, та підписана начальником департаменту з координації роботи з клієнтами Кримського РУ ОСОБА_3, підпис якого завірений малою печаткою банку, крім цього напис на довідці: "справку подготовил: Операционный центр NPS" завірений печаткою Київської районної філії м. Сімферополя ПАТ КБ "Приватбанк" (а.с.50).
		В подальшому при розгляді справи позивач в жовтні 2014 року до своєї заяви про прийняття додаткових доказів надала суду першої інстанції дві ксерокопії такої самої довідки № 38729823, датованих від 04.10.2014 року, які від ксерокопії першої довідки різняться відсутністю печатки Київської районної філії м. Сімферополя ПАТ КБ "Приватбанк" на них та іншою датою видачі (а.с.62,64).
		Надані позивачем ксерокопії довідки № 38729823 від 12.05.2014 року та від 04.10.2014 року містять відомості про залишки грошових коштів, які зазначені позивачем в уточненій позовній заяві.
		Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав оцінки щодо довідки, що міститься в матеріалах справи, на підтвердження залишку коштів на рахунках позивача, не можуть бути прийняті до уваги.
		Відмовляючи у позові суд першої інстанції визнав, що дана довідка є неналежним доказом, оскільки вона видана неповноважною особою, копія довідки належним чином не завірена, факт видачі такої довідки відповідачем не визнаний, тобто суд надав оцінку цим довідкам.
		До апеляційної скарги позивачем додано ксерокопію довідки від 04.10.2014 року № 38729823, яка ідентична ксерокопії такої довідки від 12.05.2014 року (а.с.50), з тією різницею, що на місці розташування печатки Київської районної філії м. Сімферополя ПАТ КБ "Приватбанк" наявний підпис невідомої особи (а.с.125).
		В апеляційному суді позивачем надано ксерокопію довідки № 38729823 від 04.10.2014 року, яка містить кольорові елементи, а саме: напис "ПриватБанк" зеленого кольору та малу печатку та підпис ОСОБА_3 голубого кольору (а.с.156), але за іншими ознаками є ідентичною ксерокопіям довідки від 04.10.2014 року, наданим позивачем суду першої інстанції в жовтні 2014 року (а.с.62,64).
		Як вбачається з аналізу усіх наданих позивачем та наявних у справі ксерокопій довідки № 38729823 (а.с.50,62,64,125,156), незалежно від дати та інших наявних в них розбіжностей, зазначених вище, в усіх довідках "мала печатка банку" та підпис на ній "ОСОБА_3" однаково розташовані як відносно друг друга та і інших елементів довідки - написів "Начальник департамента по координации работы з клиентами Крымского РУ", "ОСОБА_3", "Крымское региональное управление ПАО КБ Приватбанк"", так і відносно таблиці рахунків, що свідчить про їх виготовлення шляхом копіювання із зміною датування довідки: 12.05.2014 року та 04.10.2014 року.
		А зважаючи на відсутність у позивача такої "довідки" при її зверненні до суду з позовною заявою та надання її суду в жовтні 2014 року, слід визнати, що така довідка, датована 12.05.2014 року, була виготовлена саме в жовтні 2014 року, в той час як згідно нормативних актів Центрального банку Російської Федерації з 21.04.2014 року і Національного банку України з 06.05.2014 року діяльність Кримського регіонального управління ПАТ КБ "Приватбанк" була припинена.
		Згідно довідки ПАТ КБ "Приватбанк" від 09.12.2015 року в організаційній структурі банку такої структури як "Департамент по координации работы з клиентами Крымского РУ" не існувало і не існує (а.с.225).
		За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що надана позивачем довідка про наявність залишків грошових коштів на рахунках позивача є неналежним доказом.
		Надані позивачем в суді апеляційної інстанції докази щодо зарахування грошових коштів та їх часткового зняття не можуть бути прийняті у якості доказів, що підтверджують наявність залишків грошових коштів на рахунках позивача, вказаних в позовній заяві, оскільки в наданих позивачем квитанціях про отримання коштів, про внесення коштів, про поповнення карти та фотографіях "SMS" на телефоні позивача про зняття та отримання коштів відсутні відомості про здійснення відповідних операцій за рахунками, на які позивач посилається в уточненій позовній заяві, а також про наявність залишків грошових коштів на вказаних позивачем рахунках (а.с.165-170,175-179).
		З огляду на це колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними.
		Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам, які надані суду сторонами, і по становив законне і обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.
		Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про безпідставність висновків суду першої інстанції щодо визнання ПАТ КБ "Приватбанк" неналежним відповідачем та необхідності звернення позивача з позовом до створеного на території Криму "Фонду захисту вкладників" та безпосередньо до Російської Федерації, як до держави, що здійснює окупацію.
		Тому ці висновки суду слід вилучити з мотивувальної частину рішення суду першої інстанції, що не впливає на правильність цього рішення щодо відмови позивачу у задоволенні позову до банку.
		Тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
		В той же час, зважаючи на визнання судового рішення безпідставним в частині обґрунтування відмови у задоволенні позову, рішення суду першої інстанції відповідно до роз'яснень, наданих в п.19 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" № 12 від 24.10.2008 року, підлягає зміні в частині обґрунтування відмови у задоволенні позову.
		У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,209,314,316 Цивільного процесу ального кодексу України, апеляційний суд, -
		В И Р І Ш И В :
		Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2014 року змінити в частині обґрунтування відмови у задоволенні позову.
		В решті рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2014 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
		Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
		Головуючий:
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...