Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/20295/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 13.02.2015. Зареєстровано: 13.02.2015. Забезпечено надання загального доступу: 17.02.2015.
Дата набрання законної сили: 09.02.2015
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 127/20295/14-к
		Провадження №11-кп/772/102/2015
		Категорія: крим.
		Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1 
		Доповідач : ОСОБА_2 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		09 лютого 2015 рокум. Вінниця
		 
		Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області
		в складі:
		головуючого судді                 ОСОБА_2 ,
		суддів                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		при секретарі                  ОСОБА_5 ,
		з участю прокурора             ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого                 ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 28 листопада 2014 року, яким 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в силу ст.89 КК України не судимого,
		визнано винуватим за ч.1 ст.122 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, 
		в с т а н о в и л а :
		Згідно вироку суду між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 18.06.2014 року приблизно о 22.30 год., поблизу залізничної колії, на розі вулиці Айвазовського та проїзду Станіславського у м. Вінниці, на ґрунті між особистих неприязних відносин, виникла словесна суперечка, яка переросла у сварку. Під час виниклого конфлікту у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 . Реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_8 кулаком руки наніс три-чотири удари в область обличчя ОСОБА_9 , а коли останній почав відходити то ОСОБА_8 наніс ще два удари ногою в область колінних суглобів потерпілого. В результаті протиправних дій ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_9 були спричинені тілесні ушкодження.
		Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №982/1241 від 20.06.2014 року - 19.08.2014 року у ОСОБА_9 були виявлені тілесні ушкодження, які виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), у вигляді: синців на обличчі, крововиливів під слизову оболонку верхньої та нижньої губи, субкон 'юктивального крововиливів правого ока, які відносяться до легких тілесних ушкоджень; перелому виличної кістки без значного змішення, який не являється небезпечним для життя в момент спричинення та належить до середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я. 
		 Обвинувачений ОСОБА_8 в своїй апеляційній скарзі просить вирок суду змінити в частині призначеного йому покарання та застосувати до нього ст. 75 КК України звільнивши від відбування покарання з випробуванням, мотивуючи свої вимоги тим, що як на досудовому так і судовому слідстві він визнав свою вину, щиро каявся, сприяв слідству та суду в розгляді справи, просив пробачення у потерпілого, проживає з матір`ю, яка потребує його допомоги так як отримала виробничу травму та не працює, перебуваючи під вартою зробив для себе належні висновки.
		Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі просить вирок суду змінити та пом`якшити ОСОБА_8 покарання до одного року обмеження волі, застосувавши ст.75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання з випробувальним іспитовим строком тривалістю один рік, в зв`язку із тим, що суд призначаючи покарання не мотивував чому призначив ОСОБА_8 саме таку міру покарання, чому не можливе покарання без ізоляції від суспільства, вчинене обвинуваченим правопорушення відноситься до категорії середньої тяжкості, він повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, просив вибачення у потерпілого, на даний час потерпілому відшкодовано завдану матеріальну та моральну шкоду визначену останнім в своєму позові, за місце проживання ОСОБА_8 характеризується позитивно, за таких обставин призначене судом першої інстанції покращання є явно не справедливим та занадто суворим, зібрані в сукупності обставини свідчать про можливість призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 апеляційні скарги підтримали, посилаючись на обставини викладені в них, просили пом`якшити призначене судом першої інстанції покарання, та звільнити від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. 
		Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційні скарги, прокурора, який заперечив проти їх задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити частково.
		Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_8 у скоєні кримінального правопорушення (злочину) за ч.1 ст.122 КК України, при обставинах, викладених у вироку правильні, і в цій частині вирок ніким не оскаржується.
		Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. 
		Відповідно до ч.2 ст.409 КПК України підставою для зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		Згідно ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Разом з тим, при призначені виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_8 судом першої інстанції не в повній мірі враховано положення ст.65 КК України.
		Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» в п.2 звернуто увагу судів на те, що висновки з усіх питань, пов`язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку. 
		Коли санкція закону, за яким особу визнано винною, нарівні з позбавленням волі на певний строк передбачає більш м`які види покарання, при постановленні вироку потрібно обговорювати питання про призначення покарання, не пов`язаного з позбавленням волі. У разі обрання покарання у виді позбавлення волі це рішення повинно бути вмотивовано у вироку. 
		В порушення закону, роз`яснень Верховного Суду України судом обвинуваченому ОСОБА_8 обрано найсуворіший вид покарання в розмірі наближеному до максимального, без жодного обґрунтування прийнятого рішення, не зважаючи на те, що санкція ч.1 ст.122 КК України містить і інші види покарання.
		Обираючи ОСОБА_8 вид та розмір покарання, колегія суддів виходить із встановленої ст.50 КК України, його мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, при цьому враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.
		ОСОБА_8 вчинив умисний злочин середньої тяжкості, як під час провадження в суді першої так і апеляційної інстанції висловлював жаль з приводу скоєного, просив пробачення у потерпілого, визнав вину повністю, активно сприяв розкриттю злочину, не має судимості, проживає у кімнаті гуртожитку разом із матір`ю, яка має поганий стан здоров`я, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у нарколога, психіатра не перебуває, до початку апеляційного розгляду відшкодував потерпілому визначену останнім шкоду на загальну суму 5500 гривень /фіскальні чеки №№2783, 2784 від 22.12.2014 року/, тому за відсутності обставин, які б обтяжували покарання, дані обставини в сукупності судом визнаються винятковими, такими, що суттєво впливають на пом`якшення покарання.
		Беручи до уваги вище викладене, зважаючи на відсутність обтяжуючих покарання обставин, наявність декількох пом`якшуючих, відомості, які характеризують особу обвинуваченого, його молодий вік, посткримінальну поведінку /активне сприяння у розкритті злочину, відшкодування потерпілому шкоди/, колегія суддів вважає, що покарання у виді позбавлення волі, яке призначене судом першої інстанції ОСОБА_8 є надто суворим і його застосування суперечитиме меті покарання, якою окрім кари є і виправлення особи, тому йому необхідно призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч.1 ст.122 КК України, яке є достатнім для виправлення засудженого і запобігання скоєнню ним нових злочинів, що на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності та справедливості (ст.65 КК України).
		До обвинуваченого ОСОБА_8 раніше інститут звільнення від відбування покарання (ст. 75 КК України) застосовувався, однак останній, після закінчення іспитового строку знову вчинив умисний злочин, що свідчить про несприятливі наслідки застосування до засудженого інституту звільнення від відбування покарання, що в сукупності із позицією потерпілого в суді першої інстанції про необхідність реального відбування покарання обвинуваченим вказує на неможливості виправлення ОСОБА_8 без відбування покарання, що свідчить про безпідставність апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника в частині застосування положень ст. 75 КК України.
		Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 414 КПК України, -
		 
		у х в а л и л а :
		Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 28 листопада 2014 року щодо ОСОБА_8 в частині призначення покарання  змінити.
		 Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч.1 ст.122 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.
		   В решті вирок суду залишити без змін.
		Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а особою, яка утримується під вартою, в той же строк з моменту отримання її копії.
		Судді :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...