Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 818/728/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 12.02.2015. Зареєстровано: 16.02.2015. Забезпечено надання загального доступу: 16.02.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		05 лютого 2015 року                               м. Київ                              К/800/37217/14 
		 
		Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
		 
		Головуючого судді                              Шведа Е.Ю.,
		                    суддів                                        Горбатюка С.А.,
		                                                            Мороз Л.Л.,
		 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за
		касаційною скаргою «Генесіа Груп Сп. з о.о» в особі Представництва «Генесіа Груп Сп. з о.о» 
		на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року
		та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року
		у справі № 818/728/14
		за позовом «Генесіа Груп Сп. з о.о» в особі Представництва «Генесіа Груп Сп. з о.о»
		до Сумської митниці Міндоходів 
		про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
		встановив:
		Фірма «Генесіа Груп Сп. з о.о» в особі Представництва «Генесіа Груп Сп. з о.о» звернулась до суду з адміністративним позовом до Сумської митниці Міндоходів, в якому просила:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці Міндоходів, яке міститься у листі Сумської митниці Міндоходів від 17 лютого 2014 року № 31/12-08/877, відповідно до якого «Генесіа Груп Сп. з о.о» в особі Представництва «Генесіа Груп Сп. з о.о» відмовлено у задоволенні заяви позивача від 11 лютого 2014 року про митне оформлення у режимі тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами транспортного засобу BMW-525, реєстраційний номер WI5977T VIN WBANJ51010B428403, який належить «Генесіа Груп Сп. з о.о», строком на три роки для виконання безоплатного перевезення вантажів та пасажирів на територію України, з території України та через територію України;
		- зобов'язати Сумську митницю встановити «Генесіа Груп Сп. з о.о» в особі Представництва «Генесіа Груп Сп. з о.о» митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами транспортного засобу BMW-525, реєстраційний номер WI5977T VIN WBANJ51010B428403, який належить «Генесіа Груп Сп. з о.о» строком на три роки для виконання безоплатного перевезення вантажів та пасажирів на територію України, з території України та через територію України.
		Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
		У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що ввезення вказаного автомобіля необхідне позивачу для потреб представництва, а саме для здійснення перевезень пасажирів, вантажів на територію України, через територію України та з території України, тому вважає, що такий транспортний засіб повинен бути оформлений в режимі тимчасового ввезення зі звільненням від оподаткування митними платежами.
		В запереченнях, що надійшли на адресу суду відповідач вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення судів - без змін.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
		Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини. 11 лютого 2014 року позивач звернувся до Сумської митниці з заявою про митне оформлення у режимі тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами транспортного засобу BMW-525, реєстраційний номер WI5977T VIN WBANJ51010B428403, який належить «Генесіа Груп Сп. з о.о» строком на три роки для виконання безоплатного перевезення вантажів та пасажирів на територію України, з території України та через територію України для потреб Представництва «Генесіа Груп Сп. з о.о». До заяви були надані копії реєстраційних документів Представництва «Генесіа Груп Сп. з о.о», копія документу на транспортний засіб та правочин, яким визначена мета використання транспортного засобу.
		В якості підстави для визначення митного режиму тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами в заяві зазначено положення ст.ст. 105, ч. 2 ст. 108, ч. 3 ст. 189 Митного кодексу України, Додатку С до Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул 1990р.).
		17 лютого 2014 року Сумська митниця листом № 31/12-08/877 відмовила Представництву «Генесіа Груп Сп. з о.о.» у встановленні митного режиму тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та пояснила про можливість митного оформлення транспортного засобу шляхом подання митної декларації відповідно до ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України та сплати митних платежів.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання його протиправним та скасування.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не надано доказів для підтвердження факту тимчасового ввезення транспортного засобу на митну територію України в комерційних цілях.
		Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів та зазначає наступне.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 335 Митного кодексу України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають органу доходів і зборів в паперовій або електронній формі такі документи та відомості: при перевезенні автомобільним транспортом: документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність); транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні); визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності); комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів; відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки; найменування товарів; вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів.
		Відповідно до змісту ст.ст. 103, 104 Митного кодексу України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання. Для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення.
		Згідно з ч. 1 ст. 105 Митного кодексу України у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках B.1 - B.9, C, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.
		Ч.ч. 1, 3 ст. 189 Митного кодексу України передбачено, що транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для переміщення товарів та/або пасажирів через митний кордон України, можуть тимчасово ввозитися на митну територію України без справляння митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Тимчасове ввезення транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України допускається за умови, що такі транспортні засоби не використовуватимуться для внутрішніх перевезень на митній території України.
		Відповідно до п. «а» ст. 1 Конвенції про тимчасове ввезення, до якої Україна приєдналась 24 березня 2004 року, «тимчасове ввезення» означає митний режим, який дозволяє приймати на митну територію певні товари (у тому числі транспортні засоби), умовно звільнені від ввізного мита і податків, без застосування заборон чи обмежень економічного характеру на ввезення; такі товари (у тому числі транспортні засоби), мають ввозитися з визначеною метою і призначатися для подальшого вивезення у встановлений термін, та не піддаватися змінам, за винятком нормального зниження їхньої вартості (амортизації) внаслідок їхнього використання.
		Згідно з п. «b» ст. 1 Додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення комерційне використання означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.
		Відповідно до п. «а» ст. 5 Додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, що надаються цим Додатком, транспортні засоби комерційного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які здійснюють свою діяльність з такої території.
		При цьому, п. «а» ст. 7 Додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення передбачає, що незважаючи на положення статті 5 цього Додатку транспортні засоби комерційного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення і які здійснюють свою діяльність на користь останнього, навіть якщо вони зареєстровані або постійно проживають на території тимчасового ввезення.
		Умови здійснення міжнародних перевезень вантажів та пасажирів (багажу) регламентовані Конвенцію про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (м. Женева, 1956 р.) та Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів та багажу (м. Женева 1973 р.).
		Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (м. Женева, 1956 р.) застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду з використанням автомобілів, коли вказані в договорі місце прийняття до перевезення вантажу і місце, передбачене для здачі вантажу, знаходяться на території двох різних країн, з яких принаймні одна являється учасником Конвенції. Статтями 4 та 5 цієї Конвенції, передбачено, що договір перевезення встановлюється накладною, другий примірник якої супроводжує вантаж.
		Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів та багажу (м. Женева 1973 р.) застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення пасажирів ( та у відповідних випадках - їх багажу) транспортними засобами, коли у договорі вказано, що перевезення здійснюється територією принаймні двох країн та що пункт відправлення або пункт призначення, або той та інший знаходяться на території однієї з країн, що домовляються. Статтею 5 зазначеної Конвенції передбачено, що під час перевезення пасажирів перевізник має видати індивідуальний або колективний квиток, в якому мають бути зазначені назва та адреса перевізника. 
		Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» при виконанні міжнародних перевезень вантажів нерезиденти України повинні мати: дозвіл України; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж. При виконанні міжнародних перевезень пасажирів нерезиденти повинні мати: дозвіл України; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; список пасажирів (для нерегулярних та маятникових перевезень); білетно-облікову документацію.
		Тобто, визнання автотранспортного засобу (у тому числі легкового) як транспортного засобу комерційного використання можливо виключно за умови його використання для платного перевезення осіб або промислового чи комерційного платного або безоплатного перевезення вантажів, що повинно підтверджуватись: при платному перевезенні осіб: білетно-обліковою документацію; при платному чи безоплатному промисловому чи комерційному транспортуванні товарів: товарно-транспортниими документами, зокрема міжнародною автомобільною накладною (СМR).
		Враховуючи вищевикладене, громадянин (як резидент так і нерезидент) може тимчасово в'їжджати на територію України на транспортному засобі комерційного призначення зі звільненням від оподаткування і без застосування гарантії за умови, що вказаний транспортний засіб знаходиться у власності (користуванні) юридичної особи, яка зареєстрована на території іншої держави, та використовується в комерційних цілях (платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення товарів).
		При цьому громадянин, який возить транспортний засіб комерційного призначення на митну територію України, повинен мати: документи, що підтверджують здійснення цим громадянином діяльності на користь юридичної особи - власника (користувача) транспортного засобу; належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення транспортного засобу; документи на транспортний засіб, що підтверджують його реєстрацію в іншій державі на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами України; документи на транспортний засіб, що підтверджують мету його тимчасового ввезення; документи, що підтверджують комерційне використання транспортного засобу.
		Ураховуючи встановлені судами обставини справи та викладені норми права, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів щодо правомірності дій відповідача та прийнятого ним рішення, оскільки позивачем не надано митному органу належних документів, які б вказували на міжнародне платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення товарів за допомогою транспортного засобу, який позивач мав намір оформити у режимі тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами.
		За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
		З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.
		Відповідно до ч. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Керуючись ст.ст. 220, 2211, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		у х в а л и в:
		Касаційну скаргу «Генесіа Груп Сп. з о.о» в особі Представництва «Генесіа Груп Сп. з о.о» відхилити.
		Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
		          Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...