Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/16528/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі спори у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 16.02.2015. Зареєстровано: 16.02.2015. Забезпечено надання загального доступу: 17.02.2015.
Дата набрання законної сили: 20.05.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 11/434
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		( в порядку письмового провадження)
		м. Київ
		06 лютого 2015 року                   16:30                          № 826/16528/14
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Клочкової Н.В., суддів: Саніна Б.В., Скочок Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
		за позовом ОСОБА_1 до      треті особи 1) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері    комунальних послуг   2) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері    енергетики та комунальних  послуг  3) Кабінету Міністрів України   1) Комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-    каналізаційного господарства м. Ужгорода"   2) Ужгородська міська рада Закарпатської областіпро  визнання протиправною бездіяльності, протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (далі - відповідач-1), Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних  послуг          (далі-відповідач-2), Кабінету Міністрів України (далі-відповідач-3), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода", Ужгородська міська рада Закарпатської області з наступними позовними вимогами:
		- визнати бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невжиття будь-яких заходів протягом 3-ох місяців з 02.03.2014 (дата набрання чинності Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо не приведення їх у відповідність із Конституцією України від 23.02.2014 №763-VII) щодо не приведення нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України і незабезпечення перегляду та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом протиправною;
		- зобов'язати Кабінет Міністрів України у відповідності до вимог Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" від 09.07.2010 №2479-VI (у редакції станом на 07.10.2010 із змінами і доповненнями) утворити національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та забезпечити її формування;
		-  визнати протиправною  та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг за № 662 від 13.06.2014 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання  та водовідведення комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода";
		- зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг здійснити перевірку дотримання ліцензійних умов комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода" та установити тарифи на централізоване водопостачання і водовідведення комунальному підприємству "Виробниче управління водопровідно- каналізаційного господарства м. Ужгорода в установленому законодавством порядку.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2014 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні 11.11.2014, яке через неявку позивача відкладалося на 20.11.2014. 
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2014 року закінчено підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду в колегії суддів.
		В судовому засіданні 28.01.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.
		Представники відповідачів-1, -2, -3, третьої особи-1 заперечували проти задоволення позовних вимог та просили суд відмовити у задоволенні позову.
		Представник третьої особи-2 у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання по справі.
		Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
		Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 28.01.2015 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.
		Як вбачається з матеріалів справи, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг було прийнято постанову від 13.06.2014 № 662 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода» (т. 1, арк. 85).
		Згідно даної постанови, яка набрала чинності з 01.07.2014, КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода" були встановлені тарифи на централізоване водопостачання в розмірі 6,28 грн. за 1 куб. м. (без ПДВ) та централізоване водовідведення - 3,58 грн. за 1 куб. м. (без ПДВ), а також визнано такими, що втратили чинність постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.02.2012 № 71 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода» та від 14.02.2014 № 125 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода»» для бюджетних установ та інших споживачів (крім населення)».
		Проте, ОСОБА_1 вважає, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг не мала компетенції розглядати, затверджувати і приймати будь-які рішення в частині регулювання тарифів у сфері комунальних послуг, в тому числі і постанову від 13.06.2014 № 662 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода».
		Разом з тим, суд звертає увагу на те, що дія оскаржуваної постанови на позивача не поширюється, оскільки постанова регламентує питання встановлення тарифів для конкретного ліцензіата, а не для кінцевих споживачів та населення. 
		Позиція позивача ґрунтується на тому, що Кабінет Міністрів України не виконав вимоги пп. 1, пп. 2 п. 3 ст. 19 Прикінцевих положень Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» (в редакції станом на 07.10.2010), згідно яких зобов'язаний був не пізніше 02.06.2014 утворити національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та забезпечити її формування, що призвело до прийняття Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг постанови від 13.06.2014 № 662 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода» (т. 1, арк. 6).
		Крім того, позивач вважає, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг на момент прийняття постанови від 13.06.2014 № 662 було порушено процедуру затвердження тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, в тому числі щодо інформування споживачів про наміри змінити тарифи, отримання висновку Державної інспекції з контролю за цінами або її територіального органу, оприлюднення проекту регуляторного акту, врахування думки громадськості та її зауважень (т. 1, арк. 101).
		Відтак, ОСОБА_1 вважає, що постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 13.06.2014 № 662 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода» грубо порушує її права та охоронювані законом інтереси, оскільки була прийнята не уповноваженим на це органом, з порушенням встановленого порядку та без достатніх підстав для цього (т. 1, арк. 5), а тому звернулася з даним позовом до суду.
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних підстав.
		Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невжиття будь-яких заходів протягом 3-ох місяців з 02.03.2014 (дата набрання чинності Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо не приведення їх у відповідність із Конституцією України від 23.02.2014 №763-VII) щодо не приведення нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України і незабезпечення перегляду та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом та зобов'язання Кабінет Міністрів України в відповідності до вимог Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" від 09.07.2010 №2479-VI (у редакції станом на 07.10.2010 із змінами і доповненнями) утворити національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та забезпечити її формування суд зазначає наступне.
		Згідно ст. 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
		Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також актами Президента України.
		Згідно ст. 19 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв'язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.
		Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України" від 07.10.2010 № 2592-VI були внесені зміни у Закон України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" від 9 липня 2010 року № 2479-VI.
		В той же час, Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України"" від 23.02.2014 № 763-VII визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 10, ст. 63, набрав чинності 02.03.2014).
		Встановлено, що норми законів України, до яких вносилися зміни Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України", які втратили чинність згідно з пунктом 1 цього Закону, діють в редакції, чинній станом на 7 жовтня 2010 року, з урахуванням змін, внесених законами України після 7 жовтня 2010 року, у частинах, що відповідають нормам Конституції України, які діють станом на дату набрання чинності цим Законом.
		Крім того,  Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України" від 23.02.2014 № 763-VII зобов'язано Кабінет Міністрів України протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону:
		1) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
		2) забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
		Згідно ч. 3 ст. 19 Закону  України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" (в редакції від 09.07.2010) зобов'язано Кабінет Міністрів України: 
		1) утворити Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України та забезпечити її формування до 1 січня 2011 року; 
		2) у тримісячний строк з дня прийняття цього Закону затвердити передбачені цим Законом нормативно-правові акти та привести свої нормативно-правові акти, а також забезпечити приведення нормативно-правових актів органами виконавчої влади у відповідність із цим Законом.
		Проте, відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону  України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" (в редакції від 07.10.2010) зобов'язано Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня прийняття цього Закону затвердити передбачені цим Законом нормативно-правові акти та привести свої нормативно-правові акти, а також забезпечити приведення нормативно-правових актів органами виконавчої влади у відповідність із цим Законом.
		Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону  України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" (в редакції від 07.10.2010) підпункт 1 пункту 3 статті 19 (утворити Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України та забезпечити її формування до 1 січня 2011 року) виключено на підставі Закону України від 07.10.2010 р. N 2592-VI.
		Проте, дію підпункту 1 пункту 3 статті 19 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" (в редакції від 23.02.2014) відновлено у зв'язку з втратою чинності Законом України від 07.10.2010 р. N 2592-VI, згідно із Законом України від 23.02.2014 р. N 763-VII.
		Отже, з 02.03.2014, відповідно до  підпунктів 1 та 2 пункту 3 статті 19 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" (в редакції від 23.02.2014), Кабінет Міністрів України зобов'язано: 
		1) утворити національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та забезпечити її формування до 1 січня 2011 року;   
		2) у тримісячний строк з дня прийняття цього Закону затвердити передбачені цим Законом нормативно-правові акти та привести свої нормативно-правові акти, а також забезпечити приведення нормативно-правових актів органами виконавчої влади у відповідність із цим Законом.
		Проте, станом на  02.03.2014, вказаний вище строк для вчинення дій Кабінетом Міністрів України "створити у строк до 01.01.2011" вже сплинув, що унеможливило Кабінет Міністрів України виконати обов'язок, покладений Законом України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" (в редакції від 09.07.2010 та від 23.02.2014), так як іншої дати або способу для його виконання чинним законодавством України не передбачено. Від так виникла ситуація, за якої законодавець фактично у 2014 році покладав на КМУ вчинити певні дії, проте не пізніше 01.01.2011 р. 
		Відповідно до ст. 2 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" (в редакції від 23.02.2014), органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
		Порядок організації діяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, визначається Законом України "Про природні монополії".
		Крім цього, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про природні монополії» (в редакції від 23.12.2010) визначено, що Національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України. Комісії підпорядковуються Президенту України, підзвітні Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України. Комісії діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України. Для здійснення своїх повноважень комісії можуть створювати та ліквідовувати свої територіальні органи, які діють на підставі положень, що затверджуються комісіями.
		Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про природні монополії» (в редакції від 23.12.2010), регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сферах, визначених у статті 5 цього Закону, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону.
		Відповідно до ст. 5 Закону України «Про природні монополії» (в редакції від 23.12.2010) цей Закон регулює діяльність суб'єктів природних монополій, зокрема, у сфері централізованого водопостачання та водовідведення.
		Отже, з аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що саме до повноважень Президента України належала компетенція утворення та ліквідація Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, а також формування її складу. 
		У зв'язку з чим, указом Президента України від 27.08.2014 № 694/2014 було утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (т. 1, арк. 51), в той же час указом Президента України від 27.08.2014 № 692/2014 було ліквідовано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
		Крім того, указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014 було затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, згідно якого Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України. НКРЕКП є органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг.
		Отже, актуальність виконання Кабінетом Міністрів України обов'язку щодо утворення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та забезпечення її формування до 01.01.2011, згідно Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" (в редакціях від 09.07.2010 та від 23.02.2014) відпала, оскільки Президентом України було утворено відповідну Комісію.
		Відтак, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невжиття будь-яких заходів протягом 3-ох місяців з 02.03.2014 (дата набрання чинності Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо не приведення їх у відповідність із Конституцією України від 23.02.2014 №763-VII) щодо не приведення нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України і незабезпечення перегляду та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом не підлягає задоволенню, оскільки, згідно Закону України «Про природні монополії» повноваження щодо утворення та ліквідація Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, а також формування її складу належать Президенту України.
		Крім того, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Кабінет Міністрів України у відповідності до вимог Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" від 09.07.2010 №2479-VI (у редакції станом на 07.10.2010 із змінами і доповненнями) утворити національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та забезпечити її формування, оскільки, як було встановлено судом, згідно Закону України «Про природні монополії» повноваження щодо утворення та ліквідація Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, а також формування її складу належали Президенту України, а не Кабінету Міністрів України.
		Крім того, указом Президента України від 27.08.2014 № 694/2014 було утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (т. 1, арк. 51), яка і досі діє.
		Відтак, позовна вимога про зобов'язання Кабінет Міністрів України у відповідності до вимог Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" від 09.07.2010 №2479-VI (у редакції станом на 07.10.2010 із змінами і доповненнями) утворити національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та забезпечити її формування є безпідставною та не підлягає задоволенню, в т.ч. у зв'язку з тим, що дана комісія вже створена та є діючою. 
		 
		Щодо позовної вимоги про визнання протиправною  та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг за № 662 від 13.06.2014 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання  та водовідведення комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 2 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" (в редакції від 23.02.2014), органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
		Порядок організації діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, визначається Законом України "Про природні монополії".
		Згідно ст. 5 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" (в редакції від 23.02.2014), Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, застосовує такі засоби регуляторного впливу на суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках: 
		1) ліцензування господарської діяльності та контроль за дотриманням ліцензійних умов; 
		2) встановлення тарифів на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках; 
		3) встановлення для суб'єктів природних монополій, які провадять діяльність у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, індивідуальних технологічних нормативів використання питної води; 
		4) інші засоби, передбачені чинним законодавством України.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про природні монополії», суб'єкт природної монополії - суб'єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності (монопольне утворення), який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.
		Сфера централізованого водопостачання та водовідведення віднесена до діяльності суб'єктів природних монополій (ст. 5 Закону України «Про природні монополії»).
		Згідно ст. 6 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" (в редакції від 23.02.2014), Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг: 
		1) бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів; 
		2) здійснює: 
		- ліцензування господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами); розроблення і затвердження ліцензійних умов і порядку контролю за їх дотриманням;
		- встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
		Крім того, положення ст. 6 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" кореспондуються із нормами п. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, затвердженого указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1073/2011.
		Механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води визначений Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 869.
		Згідно п. 2 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, цей Порядок застосовується під час установлення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи) тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій, а також для суб'єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб'єктів під час розрахунку зазначених тарифів.
		Процедура встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затверджена постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 29.11.2013 № 253, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2013 р. за № 2160/24692, розроблена відповідно до Законів України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", "Про питну воду та питне водопостачання", пункту 9 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року N 869.
		Згідно п. 1.2 Процедури встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, ця Процедура застосовується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (далі - Комісія), при встановленні тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення і поширюється на всіх суб'єктів господарської діяльності, які отримали у встановленому законодавством порядку ліцензії на провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - ліцензіати).
		Як вбачається із матеріалів справи, КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода" подало до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг заяву про встановлення тарифів разом із додатками, відповідно до Процедури встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 29.11.2013 № 253, з проханням розглянути заяву та додані до неї матеріали щодо встановлення тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення (т. 2, арк. 2-251, т. 3, арк. 1-251, т. 4, арк. 1-252).
		Згідно п. 12  Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, основною формою роботи Комісії як колегіального органу є засідання.
		Засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому присутні більше половини її загального кількісного складу.
		Рішення Комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загального кількісного складу Комісії. Голова, члени Комісії мають по одному голосу кожен.
		Відповідно до п. 13 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, рішення Комісії приймаються на засіданнях, які проводяться у формі відкритих або закритих слухань. У разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань, в яких беруть участь представники суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об'єднань споживачів і громадськості.
		Рішення, прийняті Комісією, оформлюються постановами і розпорядженнями.
		Рішення Комісії, прийняті у межах її повноважень, обов'язкові для виконання суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках.
		Рішення Комісії можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.
		Рішення Комісії, які є нормативно-правовими актами, підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін і тарифів (крім установлення цін і тарифів для населення).
		Рішення Комісії, які є нормативно-правовими актами, не потребують узгодження з іншими органами державної влади, крім випадків, передбачених законом.
		Рішення Комісії, які відповідно до закону є регуляторними актами (крім рішень щодо встановлення тарифів), розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
		Як вбачається із матеріалів справи, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг було направлено, засобами електронного зв'язку,  запрошення підприємствам на відкрите засідання Комісії на якому буде розглядатися питання щодо встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення (т. 1, арк. 94-96).
		Крім того, як підтверджується витягом із протоколу № 25 відкритого засідання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 13.06.2014, на засіданні Комісії був присутній директор КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода" - Феделещак М.М. (т. 1, арк. 91-93).
		Крім цього, зі змісту протоколу вбачається, що за прийняте рішення Комісія проголосувала одноголосно. 
		Позиція Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг ґрунтується на тому, що протягом останніх років тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення не покривали економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, що, в свою чергу, негативно впливало на ефективність діяльності підприємства водопостачання та водовідведення, стан систем водопостачання та водовідведення, якість надання послуг споживачам, функціонування галузі в цілому. 
		КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" застосовувалися тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затверджені органами місцевого самоврядування, які протягом багатьох років не переглядалися (в умовах постійного зростання основних складових тарифів, зокрема, мінімальної заробітної плати, реагентів, вартості електричної енергії, паливно-енергетичних та інших матеріальних ресурсів), і тому виникла невідповідність діючих тарифів фактичним витратам для вироблення (створення) послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. 
		Тобто, приведення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення до економічно обґрунтованого рівня є необхідним заходом для належного функціонування підприємства, яке забезпечує споживачів питної водою (т. 5, арк. 104). 
		У зв'язку з чим, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг було прийнято рішення у формі постанови № 662 від 13.06.2014 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання  та водовідведення комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" (т. 1, арк. 85-88).
		Відтак, порушень під час процедури при прийнятті оскаржуваної постанови відповідачем, як помилково стверджував позивача, не було.   
		Щодо позиції позивача про обов'язковість проведення громадських слухань в даному випадку, слід відзначити, що така позиція позивача ґрунтується на помилковому застосуванні до даного випадку закону, що спірні правовідносини не регулює. 
		Так, позивач помилково стверджував, що в даному випадку діяв  Закон України "Про житлово-комунальні послуги", який на спірні правовідносини щодо оскаржуваної постанови не поширювався. 
		Разом з тим, судом було встановлено, що Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
		Відтак, враховуючи, що в даному випадку наявні відносини між Комісією і виробником та відсутній ланцюг взаємовідносин виробник-виконавець-споживач, то Закон України "Про житлово-комунальні послуги" не регламентує дії Комісії під час встановлення тарифів для виробника, положення даного Закону не визначають порядку встановлення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг тарифів на централізоване водопостачання  та водовідведення виробнику - КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода".
		В той же час, механізм доведення суб'єктами господарювання, що виробляють або надають житлово-комунальні послуги (далі - суб'єкти господарювання), до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та врахування відповідної позиції територіальних громад при встановленні уповноваженими органами тарифів на житлово-комунальні послуги визначено Порядком доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30.07.2012 № 390, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2012 р. за № 1380/21692.
		Проте, даний Порядок визначає механізм доведення суб'єктами господарювання до споживачів інформації щодо переліку житлово-комунальних послуг, які встановлюються органами місцевого самоврядування, в той час як тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг для ліцензіатів, а не для споживачів.
		Відтак, можна дійти висновку, що ані Закон України "Про житлово-комунальні послуги", ані Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад не поширюється на взаємовідносини між Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуги та КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода".
		Крім того, з аналізу положень Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад вбачається, що ним не покладено обов'язок на Комісію доводити до відома споживачів відповідну інформацію при прийняті постанови про встановлення тарифів ліцензіатам.  
		Відтак, судом було встановлено, що позивачем хибно трактуються норми законодавства України, оскільки при прийнятті постанови Комісії від 13.06.2014 № 662 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» проведення громадських слухань чинним законодавством не передбачено.
		Між іншим, суд звертає увагу позивача на те, що оскаржуваною постановою було встановлено тарифи саме для ліцензіата - КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", а не для кінцевого споживача.
		При цьому, позивач не є ліцензіатом і дані тарифи для нього не встановлювались.
		Таким чином, норми Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад не поширюються на порядок прийняття Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг постанови про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення.
		Згідно ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт - це: 
		- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; 
		- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
		Згідно ст. 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону. У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта. Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта. Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу. Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє. Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.
		Відповідно до ст. 6 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", громадяни, суб'єкти господарювання, їх об'єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб'єктів господарювання, мають право: 
		подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду; 
		у випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проектів регуляторних актів; 
		подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю; 
		бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів; 
		самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції регуляторним органам або органам, які відповідно до цього Закону на підставі аналізу звітів про відстеження результативності регуляторних актів приймають рішення про необхідність їх перегляду; 
		одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подані у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності
		Статтею 36 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин, зокрема, відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений. 
		У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.
		Проте, постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 662 від 13.06.2014 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання  та водовідведення комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" адресована конкретній юридичній особі - КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода".
		Відтак, суд дійшов висновку, що постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 662 від 13.06.2014 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання  та водовідведення комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" не є регуляторним актом, оскільки відсутня обов'язкова ознака такого акту, а саме: невизначене коло осіб.
		Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що на постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 662 від 13.06.2014 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання  та водовідведення комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" не поширюється дія Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", оскільки спірна постанова є актом індивідуальної дії, так як стосується лише КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода".
		Механізм надання Державною інспекцією України з контролю за цінами або її територіальними органами висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат під час формування тарифів на виробництво теплової енергії, її транспортування та постачання, централізоване опалення і постачання гарячої води, централізоване водопостачання та водовідведення, послуги з вивезення побутових відходів та утримання будинків і споруд та прибудинкових територій визначений Порядком надання висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат під час формування тарифів на окремі види житлово-комунальних послуг, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14.08.2013 № 967, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 вересня 2013 р. за № 1545/24077.
		Згідно п. 2 Порядку надання висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат під час формування тарифів на окремі види житлово-комунальних послуг, для отримання висновку суб'єкти господарювання всіх форм власності, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність у сфері виробництва теплової енергії, її транспортування та постачання, централізованого опалення і постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, послуг з вивезення побутових відходів та утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - суб'єкти господарювання), подають до Державної інспекції України з контролю за цінами або її територіальних органів такі документи:
		1) пояснювальну записку щодо обґрунтування планованих витрат разом з економічним аналізом фактичних витрат з надання послуг із урахуванням техніко-економічних особливостей суб'єкта господарювання;
		2) річний план надання послуг, складений на підставі фактичних та прогнозованих обсягів послуг з урахуванням укладених договорів та інших техніко-економічних факторів;
		3) державні і галузеві нормативи (норми) витрат і втрат ресурсів, стандарти, технологічні регламенти та вимоги щодо надання послуг;
		4) калькуляцію розрахунку планованих витрат, які включаються до тарифів на послуги, з розшифруванням за статтями витрат за формою згідно з додатками 1 - 6 до цього Порядку;
		5) копії договорів, укладених з організаціями, підприємствами та суб'єктами господарювання для забезпечення надання послуг;
		6) копію установчого документа суб'єкта господарювання та копію наказу про облікову політику суб'єкта господарювання з визначенням бази розподілу понесених витрат;
		7) копію рішення органу місцевого самоврядування щодо визначення суб'єкта господарювання виконавцем житлово-комунальних послуг на певній території.
		Для отримання висновку щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій додатково подаються документи щодо технічної документації житлового будинку.
		Відтак, з аналізу положень Порядку надання висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат під час формування тарифів на окремі види житлово-комунальних послуг вбачається, що вони не мають жодного відношення до взаємовідносин Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг з КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" з приводу постанови № 662 від 13.06.2014 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання  та водовідведення комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода".
		Відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправною та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг за № 662 від 13.06.2014 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання  та водовідведення комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" не підлягає задоволенню, оскільки спірна постанова була прийнята уповноваженим органом та у відповідності до законодавства України.
		 
		Щодо позовної вимоги про зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг здійснити перевірку дотримання ліцензійних умов комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода" та установити тарифи на централізоване водопостачання і водовідведення комунальному підприємству "Виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства м. Ужгорода в установленому законодавством порядку суд зазначає наступне.
		Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені в Законі України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
		Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому. Протягом одного року проведення більш як одного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо одного суб'єкта господарювання не допускається.
		В той час, як відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", підставами для здійснення позапланових заходів є: 
		- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; 
		- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання; 
		- перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю); 
		- обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення; 
		- неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів; 
		- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.
		Крім іншого, статтею 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", установлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України) здійснюються протягом серпня - грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
		Крім того, відповідно до п. 8 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII, установити, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
		Проте, як вбачається з матеріалів справи, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних  послуг стверджує, що до Комісії не надходило ні обґрунтованого звернення позивача про порушення її законних прав, що дало б Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних  послуг підставу звернутися до Кабінету Міністрів України за дозволом на проведення перевірки КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода», ні заяви суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
		Відтак, у Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних  послуг були відсутні підстави для проведення перевірки дотримання ліцензійних умов комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода", оскільки ані фізична особа про порушення суб'єктом господарювання її законних прав, ані суб'єкт господарювання - КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода" не зверталися до Комісії з відповідними заявами.
		У зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг здійснити перевірку дотримання ліцензійних умов комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода".
		Згідно ст. 6 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" (в редакції від 23.02.2014), Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг: 
		1) бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів; 
		2) здійснює: 
		- ліцензування господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами); розроблення і затвердження ліцензійних умов і порядку контролю за їх дотриманням;
		- встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
		Згідно указу Президента України від 27.08.2014 № 694/2014 було утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (т. 1, арк. 51).
		Крім того, указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014 було затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, згідно якого Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України. НКРЕКП є органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг.
		Процедура встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затверджена постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 29.11.2013 № 253, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2013 р. за № 2160/24692, розроблена відповідно до Законів України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", "Про питну воду та питне водопостачання", пункту 9 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року N 869.
		Згідно п. 2.1 Процедури встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, комплект документів, що подається до Комісії для встановлення тарифів на централізоване водопостачання та/або водовідведення, формується ліцензіатом з дотриманням послідовності, визначеної вимогами до формування змісту матеріалів та комплекту документів, що подаються для встановлення тарифів на централізоване водопостачання та/або водовідведення (додаток 1).
		Відповідно до п. 2.2  Процедури встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, для встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення заявник подає до Комісії у паперовому та електронному вигляді заяву про встановлення тарифів за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Процедури, а також розрахунки, підтвердні матеріали і документи, що використовувалися під час проведення таких розрахунків.
		Згідно п. 3.3 Процедури встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, у разі відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам, встановленим у розділі II цієї Процедури, Комісія розглядає їх протягом 30 календарних днів з дня надходження до Комісії.
		Отже, аби Комісія могла встановити тарифи на централізоване водопостачання та/або водовідведення ліцензіат зобов'язаний звернутися до Комісії в установленому порядку.
		Проте, як стверджує представник Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних  послуг та не спростовано іншими учасниками процесу ліцензіат, а саме: КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода» не зверталося до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних  послуг із заявою про встановлення нових тарифів на централізоване водопостачання та/або водовідведення, як і не надавало до Комісії підтвердних матеріалів і документів, що використовуються під час проведення таких розрахунків. 
		У зв'язку з чим, у Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних  послуг були відсутні підстави для встановлення тарифів на централізоване водопостачання та/або водовідведення КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода», оскільки ліцензіат не звертався до Комісії з відповідною новою заявою.
		Крім цього, суд звертає увагу на те, що позивач не обґрунтував належним чином, допустимими доказами, яким чином оскаржувані постанова та бездіяльність впливають на права саме позивача.  
		Відтак, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг установити тарифи на централізоване водопостачання і водовідведення комунальному підприємству "Виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства м. Ужгорода в установленому законодавством порядку, оскільки КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода» не зверталося до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних  послуг з відповідною заявою.
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.
		Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.
		Згідно частини 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. 
		В даному випадку відсутнє документальне підтвердження судових витрат відповідача, а тому вони стягненню не підлягають. 
		Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.
		 
		Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.  
		 
		Головуючий суддя                                                                            Н.В. Клочкова 
		 
		Судді                                                                                          Б.В. Санін
		 
		                                                                                                    Т.О. Скочок

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...