Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/2808/13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 16.02.2015. Зареєстровано: 16.02.2015. Забезпечено надання загального доступу: 16.02.2015.
Дата набрання законної сили: 27.01.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		номер провадження справи 19/78/13
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		27.01.2015 Справа № 908/2808/13
		 
		За позовом Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11) в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6)
		2. Державного підприємства Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (69600, м. Запоріжжя, вул. Уральська, 1)
		до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (72563, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Калініна, 67)
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІН-ТУР-АГ» (69104, м. Запоріжжя, вул. Малиновського, 16, кв. 205)
		про визнання незаконним та скасування рішення щодо відведення земельної ділянки
		 
		Суддя Давиденко І.В.
		 
		Представники:
		Від позивача-1: Куртмоллаєв А.Е.  представник за довіреністю № 220/880/д від 17.11.14.
		Від позивача-2: не з`явився
		Від відповідача: не з`явився
		Від третьої особи: не з`явився 
		Від прокуратури: Чалий М.Г.  прокурор за посвідченням № 014402 від 10.01.13.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		До Господарського суду Запорізької області 19.08.13. звернувся з позовом Перший заступник прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області про визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 16 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «ГРІН-ТУР-АГ» від 26.12.06.
		Пунктом 2 прохальної частини позовної заяви Перший заступник прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Кирилівській селищній раді Якимівського району Запорізької області вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення, які можуть призвести до виникнення, зміни або припинення правовідносин земельних ділянок загальною площею 2 га, які знаходяться в межах смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області по вул. Коса Пересип (кадастрові номери: 2320355400:01:004:0035; 2320355400:01:004:0037).
		Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 16 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «ГРІН-ТУР-АГ» від 26.12.06. прийнято з перевищенням повноважень, що зачіпає охоронювальні законом інтереси держави та підлягає скасуванню.
		Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.08.13. порушено провадження у справі № 908/2808/13, справі присвоєно номер провадження 19/78/13, судове засідання призначено на 10.09.13. о 12-20; на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача  Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІН-ТУР-АГ».
		Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.08.13. на підставі ст. 89 Господарського процесуального кодексу України виправлено допущену в п. 2 резолютивної частини ухвали господарського суду Запорізької області від 22.08.13. описку щодо дати та часу проведення судового засідання на 24.09.13. о 12-00.
		Через канцелярію Господарського суду Запорізької області 23.09.13. від відповідача надійшла заява про неможливість представника Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області прибути в судове засідання та просив здійснювати розгляд справи № 908/2808/13 без участі представника відповідача. Представник відповідача у даній заяві проти задоволення позовних вимог не заперечив.
		Через канцелярію Господарського суду Запорізької області 23.09.13. від третьої особи надійшли письмові пояснення, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІН-ТУР-АГ» вказало, що прокуратурою та позивачами не зазначено та не підтверджено, що вилучена земельна ділянка, згідно розпорядження № 20 від 21.01.04. Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області є земельною ділянкою, що згідно рішенням Кирилівської селищною ради Якиміського району Запорізької області № 16 від 26.12.06. була надана в оренду ТОВ «ГРІН-ТУР-АГ», а також зазначено, що позовні вимоги ґрунтуються виключно на припущення, та просило суд відмовити прокуратурі в задоволенні позовних вимог повністю.
		Від третьої особи 24.09.13. через канцелярію Господарського суду Запорізької області надійшло клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІН-ТУР-АГ» зазначає, що Державний акт на право постійного користування серії Б № 012923 не містить ні опису меж, ні підтвердження факту їх встановлення, також не міститься інформації щодо встановлення меж земельної ділянки площею 4,0 га наданої в постійне користування 402 військовому заводу ГСП-161, а отже, на думку третьої особо, це свідчить про безпідставність тверджень позивача, що передані земельні ділянки знаходяться в межах, посвідчених державним актом. Таким чином, третя особа просила суд призначити судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити питання щодо місця порушення землекористування, зокрема, порушення меж та накладання земельних ділянок площами 4,0 га, 1,0 га та 1,0 га, право на які посвідчено Державним актом на право постійного користування землею серії Б № 012923 та Договорами оренди землі від 23.04.07. № 040726400136 та № 040726400137.
		Розглянувши клопотання третьої особи про призначення судової земельно-технічної експертизи, суд відмовив у його задоволенні, з огляду на наступне:
		Частиною 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що для роз`яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
		В зв`язку з вищевикладеним та тим, що в суду не виникло необхідності в роз`ясненні питань, які потребують спеціальних знань, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН-ТУР-АГ» не підлягає задоволенню.
		Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.09.13. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 01.10.13. о 11-00.
		Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.10.13. на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України зупинено провадження у справі № 908/2808/13 до вирішення господарським судом Запорізької області пов`язаної з нею справи № 908/2846/13.
		Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.12.14. на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України поновлено провадження у справі № 908/2808/13, судове засідання призначено на 27.01.15. о 12-20.
		Від Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері 27.01.15. надійшло клопотання про призначення справи № 908/2808/13 до колегіального розгляду, в зв`язку з необхідністю витребування нових доказів та дослідження них, що потребує час.
		Розглянувши клопотання прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері про розгляд справи колегіально, суд відмовив у його задоволенні, з огляду на наступне:
		Відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.
		В зв`язку з вищевикладеним та тим, що суду достатньо документів, які містяться в матеріалах справи, для вирішення спору, можливість розгляду даної справи одноособово, вказане вище клопотання прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері не підлягає задоволенню.
		Представник прокуратури в судовому засіданні 27.01.15. підтримав позовні вимоги, просив суд позов Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задовольнити повністю.
		Представник позивача-1 в судовому засіданні 27.01.15. підтримав позовні вимоги, просив суд позов Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задовольнити повністю.
		Представник відповідача в судове засідання 27.01.15. не з`явився, але через канцелярію Господарського суду Запорізької області 27.01.15. від Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача та про визнання позовних вимог в повному обсязі.
		Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково…
		Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
		Представники позивача-2 та третьої особи в судове засідання 27.01.15 не з`явились, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
		Відповідно до п.п. 3.9.1 та 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.11., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Таким чином, позивач-2 та третя особає належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання і їх неявка не перешкоджала вирішенню даного спору.
		Розглянувши заяву позивача, про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Кирилівській селищній раді Якимівського району Запорізької області вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення, які можуть призвести д о виникнення, зміни або припинення правовідносин земельних ділянок загальною площею 2 га, які знаходяться в межах смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області по вул. Коса Пересип (кадастрові номери: 2320355400:01:004:0035; 2320355400:01:004:0037), суд відмовив у її задоволенні, з огляду на наступне:
		Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
		Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
		Згідно зі ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов, забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.
		Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. 
		З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. 
		У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним видом заходів до забезпечення позову і предметом відповідної позовної вимоги. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
		Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. 
		З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу для забезпечення позову. 
		У разі відсутності доказів в підтвердження викладених обставин та обґрунтування, що невжиття таких заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення, господарський суд відхиляє таку заяву як необґрунтовану та не підтверджену належними докази. 
		Оскільки Першим заступником прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері не вказано конкретних обставин та не надано жодних доказів, які б підтверджували обставини, що можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері про забезпечення позову шляхом заборони Кирилівській селищній раді Якимівського району Запорізької області вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення, які можуть призвести д о виникнення, зміни або припинення правовідносин земельних ділянок загальною площею 2 га, які знаходяться в межах смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області по вул. Коса Пересип (кадастрові номери: 2320355400:01:004:0035; 2320355400:01:004:0037). 
		Враховуючи вищевикладене, судом відмовлено у задоволенні заяви Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері про забезпечення позову.
		За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 908/2808/13.
		Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача-1, суд, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; 
		Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. 
		Відповідно до п. 2 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру», на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів держави в суді.
		Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор має повноваження звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів держави.
		Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.
		Частиною 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
		З матеріалів справи вбачається, що проведеною прокуратурою перевіркою встановлено, що відповідно до Державного акту на право користування землею серії Б № 012923 від 1981 року 402 воєнному заводу ГСП- 161 (м. Запоріжжя) правонаступником якого на даний час є Державне підприємство Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина НОМЕР_1 ), виконавчим комітетом Якимівської районної ради депутатів трудящих у 1981 році були надані у безстрокове та безоплатне користування земельні ділянки загальною площею 4 га, з яких 3 га надано для розміщення спортивного комплексу, 1 га  для бази відпочинку. 
		У листопаді 2002 р. начальником Державного підприємства Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина НОМЕР_1 ) на адресу Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області надіслано лист № 790), відповідно до якого керівництво підприємства не заперечило проти передачі раніше відведеної земельної ділянки площею 3 га на користь ТОВ «ЛОНО».
		Розпорядженням Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області № 20 від 21.01.04. затверджено матеріали інвентаризації земельної ділянки Державного підприємства Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» під розміщення бази відпочинку «Дельфін»; Державний акт серії Б № 012923 від 1981 року скасовано, вилучено земельну ділянку площею 3 га та переведено її до земель запасу Кирилівської селищної ради; надано Державному підприємству земельну ділянку площею 1, 24 га під розміщення бази відпочинку «Дельфін» в постійне користування.
		Даним розпорядженням земельна ділянка площею 3 га виведена з державної власності і виключена зі складу земель оборони та передана до комунальної власності.
		26.12.06. Кирилівською селищною радою прийнято рішення № 16, відповідно до якого затверджено проект землеустрою щодо відведення двох земельних ділянок площами по 1 га кожна, а всього 2 га Товариству з обмеженою відповідальністю «ГРІН-ТУР-АГ» для розміщення майнового комплексу з надання готельних, торгових, розважальних послуг та розміщення підприємства громадського харчування; змінено їх цільове призначення на землі житлової та громадської забудови; надано дані земельні ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «ГРІН-ТУР-АГ» у довгострокову оренду на 49 років.
		Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Прокуратура посилається на те, що рішення Кирилівської селищної ради № 16 від 26.12.06. прийнято з перевищенням наданих повноважень, порушує права держави як власника наведених земель в особі Міністерства оборони України як належного землекористувача, а тому є незаконним та підлягає скасуванню.
		Оцінюючи подані прокуратурою та сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
		З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 1.1 Статуту, Державне підприємство Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» вбачається, що є самостійним господарюючим суб`єктом, який має права юридичної особи. 
		Як було встановлено вище та вбачається з матеріалів справи, відповідно до Державного акту серії Б № 012923, від 1981 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею № 24, за 402 військовим заводом ГСП -161 м. Запоріжжя в подальшому Державне підприємство Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод»), як за землекористувачем, закріплюються в безстрокове і безоплатне користування 4,0 гектарів землі, яка надана для спортивного комплексу  3,0 га та бази відпочинку 1,0 га. 
		Згідно ст. 3 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття спірного розпорядження) земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та відповідно до них нормативно-правовими актами.
		Статтею 3 Земельного кодексу УРСР (в редакції станом на 1981 рік) встановлено, що відповідно до Конституції СРСР і Конституції Української РСР земля є державною власністю, тобто всенародним добром. Земля є виключною власністю держави і надається тільки в користування. Дії, які в прямій або прихованій формі порушують право державної власності на землю, забороняються.
		Статтею 14 Закону України «Про збройні сили України» визначено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.
		Як було зазначено вище, розпорядженням № 20 від 21.01.04. Якимівської районної державної адміністрації Запорізької затверджено матеріали інвентаризації земельної ділянки Державного підприємства Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» для розміщення бази відпочинку «Дельфін»; скасовано Державний акт серії Б № 012923 від 1981 року; вилучено земельну ділянку площею 3 га. та переведено її до земель запасу Кирилівської селищної ради; надано Державному підприємству земельну ділянку площею 1, 24 га під розміщення бази відпочинку «Дельфін» в постійне користування. 
		Судом встановлено, що вказане вище розпорядження оскаржено прокурором у судовому порядку, а саме: Господарським судом Запорізької області розглядалась справа № 908/2846/13 за позовом Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина НОМЕР_1 ) до Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області про визнання незаконним та скасування розпорядження. Предметом спору у справі № 908/2846/13 є розпорядження № 20 від 21.01.04. на підставі якого, зокрема, було винесено спірне рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 16 від 26.12.06. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення бази відпочинку «Дельфін» Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛОНО». 
		Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.02.14. у справі № 908/2846/13, яке залишено без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.14. позовні вимоги задоволено, в зв`язку з чим визнано недійсними пункти 2, 3 розпорядження Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.01.04. «Про затвердження матеріалів інвентаризації» про скасування Державного акту на право постійного користування серії Б № 01223 від 1981 року під розміщення бази відпочинку «Дельфін» та вилучення земельної ділянки площею 3,0 га та переведення її до земель запасу Кирилівської селищної ради. 
		Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
		Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2846/13 встановлено, що у листопаді 2002 року начальник Державного підприємство Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина НОМЕР_1 ) спрямував на адресу голови Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області лист № 790, відповідно до змісту якого керівництво підприємства не заперечувало проти передачі раніше відведеної земельної ділянки площею 3 га. (відповідно до державного акту 1981 року) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОНО», за результатами розгляду якого Якимівською районною державною адміністрацією Запорізької області прийнято розпорядження № 20 від 21.01.04. пункти. 2, 3 якого визнано недійсними. Рім того, судом встанорвлено, що фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що спірна земельна ділянка площею 3,0 га в установленому ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України порядку до земель комунальної власності не передавалася. Таким чином, в розумінні ст. 14 Закону України «Про збройні сили України» Якимівська районна державна адміністрація Запорізької області фактично змінила право державної власності на спірну земельну ділянку.
		Приписами постанови Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.14. у справі № 908/2846/13 земельна ділянка, яка була надана у користування Державному підприємству Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» згідно Державного акту серії Б № 012923 - є державною власністю та зазначено що спірна земельна ділянка у встановленому ст. 83 Земельного кодексу України порядку до земель комунальної власності не передавалась.
		Згідно положень п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11. року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 10.07.14. № 6 «Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України») не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
		Таким чином, з огляду на вищевикладене вбачається, що встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.02.14. та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.14. у справі № 908/2846/13 факти не підлягають доказуванню у даній справі.
		Як було встановлено вище, відповідно до наявного в матеріалах справи Державного акту на право користування землею серії Б № 012923 від 1981 року 402 воєнному заводу ГСП- 161 (м. Запоріжжя) правонаступником якого є Державне підприємство Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина НОМЕР_1 ), виконавчим комітетом Якимівської районної ради депутатів трудящих у 1981 році були надані у безстрокове та безоплатне користування земельні ділянки загальною площею 4 га, з яких 3 га. надано для розміщення спортивного комплексу, 1 га  для бази відпочинку. 
		В подальшому, рішенням Кирилівської селищної ради № 16 від 26.12.06. затверджено проект землеустрою щодо відведення двох земельних ділянок площами по 1 га кожна, а всього 2 га Товариству з обмеженою відповідальністю «ГРІН-ТУР-АГ» для розміщення майнового комплексу з надання готельних, торгових, розважальних послуг та розміщення підприємства громадського харчування; змінено їх цільове призначення на землі житлової та громадської забудови; надано дані земельні ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «ГРІН-ТУР-АГ» у довгострокову оренду на 49 років. 
		У відповідності до ст. 141 Земельного Кодексу України (в редакції чинній на час прийняття рішення), підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до приписів ч. 1 ст. 142 Земельного кодексу України, припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. 
		Згідно з ч. 1 ст. 149 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
		Згідно з ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов`язковими. Отже, таке визнання не є підставою звільнення від доказування, тобто незалежно від того, що одна сторона визнає певні обставини, які наводяться іншою стороною, остання повинна надати відповідні докази.
		Суд зазначає, що лист начальника Державного підприємства Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина НОМЕР_1 ) № 790 від листопада 2002 р., відповідно до якого керівництво підприємства не заперечило проти передачі раніше відведеної земельної ділянки площею 3 га на користь ТОВ «ЛОНО» не може свідчить про добровільну відмову від землекористування, оскільки за вказаним листом керівництво позивача-2 не заперечило лише проти вилучення земельної ділянки. Однак, в матеріалах справи відсутні докази вилучення земельної ділянки площею 0,3 га у встановленому порядку. 
		Враховуючи вищевикладене, суд вказує на те, що Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області не мала права розпоряджатися вказаною земельною ділянкою, оскільки п. 2 розпорядження Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області, яким скасовано державний акт на право постійного користування серії Б № 012923 від 1981 року, визнано недійсним в судовому порядку, оскільки земля за вказаним актом є державною власністю.
		При прийнятті актів як нормативного, так і ненормативного (індивідуального) характеру, державний чи інший орган повинен бути на це уповноважений, діяти в межах наданої йому компетенції, що закріплено у ст. 19 Конституцією України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Таким чином, у справах щодо оскарження рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, суд повинен перевірити чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації  позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
		Відповідно до п. 2.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 «Про деякі питання практики застосування розгляду справ у спорах, що виникають з земельних відносин» від 17.05.11. (із змінами і доповненнями) визначено, що право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Господарські суди повинні мати на увазі, що відповідно до ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок здійснюється за згодою землекористувачів у випадках, передбачених законом, на компенсаційних засадах з визначенням повноважень органів, які здійснюють таке вилучення, та обмежень, встановлених ст. 151 Земельного кодексу України.
		Слід зазначити, що спірним рішенням затверджено проект відведення земельної ділянки ТОВ «ГРІН-ТУР-АГ» під розміщення бази відпочинку «Дельфін», яка розташована в смт. Кирилівка, вул. Коса Пересип, Якимівського району Запорізької області.
		Суд зазначає, що відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Як вбачається з позовної заяви, прокурор просить суд визнати незаконними та скасувати рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 26.12.06. № 16 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення бази відпочинку «Дельфін» ТОВ «ГРІН-ТУР-АГ».
		Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом. 
		Таким чином, вимога прокурора про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування є тотожною вимозі про визнання недійсним рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 26.12.06. № 16 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення бази відпочинку «Дельфін» ТОВ «ГРІН-ТУР-АГ».
		Аналогічний висновок міститься в Інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» № 01-08/33 від 21.01.09. 
		Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		За таких обставин, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позов Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
		Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та стягуються в дохід Державного бюджету України.
		Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 44, 49, 66, 67, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1.Позов Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задовольнити повністю.
		2.Визнати недійсним рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 26.12.06. № 16 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення бази відпочинку «Дельфін» ТОВ «ГРІН-ТУР-АГ».
		3.Стягнути з Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (72563, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Калініна, 67, ідентифікаційний код 25489968) в дохід Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район), банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409, код бюджетної класифікації 22030001, рахунок № 31215206783007) 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.  судового збору.
		4.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
		5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		 
		Повне рішення складено 02.02.14.
		 
		 
		Суддя І.В. Давиденко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...