Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 925/1745/13 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 16.02.2015. Зареєстровано: 16.02.2015. Забезпечено надання загального доступу: 17.02.2015.
Дата набрання законної сили: 24.02.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		 09 лютого 2015 року                                                  Справа № 925/1745/13
		 
		Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді  Чевгуза О.В., при секретарі судового засідання Олійник І.С., за участю представників:
		від позивача за первісним позовом: Ахмістов О.М. - представник за довіреністю,
		від відповідача за первісним позовом: Грищенко І.Д. - представник за довіреністю,
		від третіх осіб: Луговський О.С. - представник за довіреністю Черкаської міської ради,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Черкаської області у м. Черкаси справу за позовом публічного акціонерного товариства «Азот» 
		до комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради та Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, Громадська організація «Захист прав обманутих споживачів», Черкаська міська рада,
		про стягнення 22 814 812,96 грн. заборгованості та санкцій 
		та за зустрічним позовом комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради 
		до публічного акціонерного товариства «Азот» та Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради 
		третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг
		про визнання правочинів недійсними, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		          Публічним акціонерним товариством «Азот» заявлено позов про стягнення з комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради 22 814 812,96 грн. заборгованості та санкцій, з яких: 19 286 665,09 грн. - за договором №36-213 від 01.02.2013, 531127,49 грн. - за договором №223-213 від 01.03.2012 та 2 997 014,38 грн. - за угодою №20 від 01.03.2012.
		Вимоги за первісним позовом мотивовані наступним.
		01.02.2013 між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладений договір про надання послуг №36-213, згідно з яким позивач зобов'язався надати, а відповідач зобов'язався - прийняти та оплатити позивачу послуги з очищення стічних вод (видалення рідких відходів, код ДКПП ДК 016-97:90.00.1), за видами послуг і цінами, які зазначені у Специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, а також в обсягах і терміни, передбачені Договором. 
		Пунктом 1.1.1 Договору визначено, що замовник транспортує стічні води міста від головних насосних станцій (ГНС) №№1, 2 на біологічні очисні споруди для очищення від забруднень згідно зі схемою подачі стічних вод (погоджується замовником і постачальником) на очисні споруди постачальника.
		Відповідно до пункту 1.1.2 Договору постачальник приймає стічні води, що надходять від замовника і очищує їх від забруднення методом біологічно-хімічної очистки з наступним скидом у водоймище.
		Згідно з пунктом 1.1.3 взаємовідносини між постачальником і замовником визначаються Договором, а також «Інструкцією з оперативного взаємозв'язку між ПАТ «Азот» і КП «Черкасиводоканал», затвердженою технічним керівництвом обох сторін 14.08.2009.
		Пунктами 3.1, 3.2 Договору сторони передбачили, що ціна Договору становить 31 330 800 грн. з ПДВ і може бути зменшена за взаємною згодою сторін.
		У специфікації послуг (Додаток №1 до Договору) сторони погодили ціну послуги з очищення 1000 метрів кубічних стічних вод (видалення рідких відходів), яка дорівнює 1 160, 40 грн.
		Пунктом 4.4 Договору передбачено, що замовник переказує на розрахунковий рахунок постачальника оплату за надані послуги кожного місяця, не пізніше п'яти банківських днів після отримання ним рахунку на оплату за надані постачальником послуги або згідно зі складеним замовником в односторонньому порядку актом наданих послуг.
		Пунктом 10.1 Договору встановлений строк його дії - до 31.12.2013.
		Позивач наголошує на належному виконанні ним умов даного Договору  та на порушенні КП «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради зобов'язань щодо своєчасної оплати наданих послуг, а саме на тому, що станом на 04.10.2013 заборгованість КП «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради за Договором становить 18 625 463, 60 грн.
		01.03.2012 між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладений договір про надання послуг №223-213, який є аналогічним за правовідносинами вищезазначеному договору. Строк дії цього договору встановлений до 31.12.2012. Заборгованість складає 409 841,03 грн.
		01.03.2012 між Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради (генеральний замовник), позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладена рамкова угода про надання послуг №20, згідно з якою позивач зобов'язався надати, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити позивачу послуги з очищення стічних вод (видалення рідких відходів (код ДКПП ДК 016-97: 90.00.1) (послуги), за видами послуг і цінами, які зазначені у Специфікації, що додається до Угоди і є її невід'ємною частиною (Додаток № 1), а також в обсягах і терміни, передбачені Угодою (пункт 1.1. Угоди). 
		Пунктом 3.1 сторони встановили ціну договору 26 327 735,00 з ПДВ.
		Строк дії угоди припиняється 31.12.2012 (пункт 10.2).
		Станом на 04.10.2013 заборгованість КП «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради за Угодою становить - 2 863 312,83 грн.
		Позивачем була подана заява про зміну позовних вимог №501-07/538-4128 від 18.11.2013, якою позивач просив стягнути з відповідача: 
		- за договором №36-213 від 01.02.2013 заборгованість у сумі - 20 611 217,13 грн., три проценти річних у сумі - 218 662,56 грн., пеню у сумі - 600 797,76 грн.; 
		- за договором №223-213 від 01.03.2012 заборгованість у сумі - 168 479,75 грн., три проценти річних у сумі - 96 744,22 грн.;
		- за угодою №20 від 01.03.2012 заборгованість у сумі - 2 863 312,83 грн., три проценти річних у сумі - 139 114,38 грн. 
		Комунальним підприємством «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради заявлений зустрічний позов до публічного акціонерного товариства «Азот» і Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради про визнання недійсними наступних правочинів:
		- Договору про надання послуг №36-213 від 01.02.2013 (з усіма додатками та додатковими угодами), укладеного між ПАТ «Азот» та КП «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради; 
		- Договору про надання послуг №223-213 від 01.03.2012, укладеного між ПАТ «Азот» з КП «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради; 
		- Рамкової угоди №20 від 01.03.2012, укладеної між ПАТ «Азот» та Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради та КП «Черкасиводоканал» Черкаської міської.
		Рішенням господарського суду Черкаської області від 31.03.2014 у задоволені первісного позову відмовлено; у задоволені зустрічного позову відмовлено.
		Судове рішення мотивоване наступним.
		За вимогами ч. 1 статті 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		При цьому, недодержання сторонами обов'язку щодо погодження істотних умов договору відповідно до ч. 8 статті 181 ГК України тягне за собою визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся), а не недійсним згідно зі статтею 215, статтею 203 ЦК України.
		Таким чином, господарський договір вважатиметься укладеним, якщо:
		1) сторонами дотриманий порядок укладання господарського договору, передбачений законом;
		2) дотримана форма господарського договору, передбачена законом;
		3) досягнуто згоди щодо всіх істотних умов.
		ПАТ «Азот» не дотриманий порядок укладання господарського договору, передбачений законом, оскільки надані ним послуги за оспорюваними правочинами є господарською діяльністю з централізованого водовідведення, для провадження якої потрібна ліцензія з централізованого водовідведення. Не маючи на час укладання спірних договорів вказаної ліцензії, ПАТ «Азот» не мав права здійснювати діяльність з надання послуг з очищення стічних вод, яка є предметом спірних договорів.
		Враховуючи зазначене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що спірні договори є неукладеними, а тому у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання відповідних правочинів недійсними слід відмовити.
		При цьому, судом вказано, що неукладений договір не тягне за собою жодних юридичних наслідків для сторін, тобто сторони не можуть вимагати надання послуг, сплати коштів, повернення коштів, посилаючись на умови договору, оскільки його юридично немає. 
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2014 рішення господарського суду Черкаської області від 31.03.2014 скасоване в частині відмови у задоволені зустрічного позову. В цій частині прийняте нове рішення, яким зустрічний позов задоволений: визнаний недійсним Договір про надання послуг №36-213 від 01.02.2013; визнаний недійсним Договір про надання послуг №223-213 від 01.03.2012; визнана недійсною Рамкова угода про надання послуг №20 від 01.03.2012; присуджено до стягнення з КП «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради на користь ПАТ «Азот» 23 643 009,71 грн. 
		У решті рішення залишене без зміни.
		Постанова мотивована наступним.
		В процесі проведення процедури закупівлі послуг у ПАТ «Азот» замовник порушив вимоги ст. 39 Закону України «Про здійснення державних закупівель» та допустив до виконання послуг суб'єкта господарської діяльності, який не має ліцензії на виконання замовленої діяльності, а тому слід визнати договір про надання послуг №36-213 від 01.02.2013, договір про надання послуг №223-213 від 01.03.2012 та угоду про надання послуг №20 від 01.03.2012 недійсними.
		Відповідно до п. 2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє.
		Водночас, апеляційний господарським судом зазначено, що матеріалами справи підтверджується надання ПАТ «Азот» послуг з очищення стічних вод у сумі 23 643 009,71 грн., а тому необхідно стягнути з КП «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради вартість наданих позивачем послуг у відповідності до абзацу 2 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України.
		Звертаючись до суду з касаційною скаргою, КП «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції при ухвалені оскаржуваного судового рішення норм права, просить постанову скасувати у частині присудження до стягнення 23 643 009,71 грн.
		Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, однак постанову у справі слід скасувати у цілому, а рішення частково, виходячи з такого.
		Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що укладені між сторонами договори суперечать вимогам чинного законодавства щодо необхідності ліцензування надання послуги, яка є предметом договорів.
		Зазначена обставина стала підставою для оцінки господарським судом першої інстанції договорів, такими що не є укладеними.
		Така позиція господарського суду є хибною, оскільки виконані сторонами умови договорів підтверджують узгодження сторонами усіх істотних їх умов.
		Оспорюванні за зустрічним позовом договори визнані господарським судом апеляційної інстанції недійсними з посиланням на ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним на майбутнє, що стало підставою для присудження до стягнення з замовника вартості спожитих послуг (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).
		Водночас недійсність господарського зобов'язання укладеного учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), передбачене ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України. Таке господарське зобов'язання може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнане судом недійсним. Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним визначені ст. 208 Господарського кодексу України, частиною 2 якої обумовлена реституція, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом. Частина 3 ст. 216 Цивільного кодексу України також визначає реституцію як правові наслідки недійсності правочину, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
		Правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти, визначені положеннями ст. 227 Цивільного кодексу України. Так, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
		Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану цим правочином.
		Правовий аналіз зазначених вище законодавчих положень дає підстави дійти такого висновку.
		Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, визначені цією нормою особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.
		Статтею 227 Цивільного кодексу України визначені (особливі, інші) правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти.
		Коло осіб, які мають право звертатися до суду про визнання такого правочину недійсним, визначається з урахуванням положень ст. 1 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, інша сторона правочину може звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним, якщо юридична особа ввела її в оману щодо свого права на вчинення такого правочину (порушення права).
		Вимога замовника за зустрічним позовом про визнання недійсними на підставі ст. 227 ЦК України договорів про надання послуг, які виконанні сторонами, і строк дії яких закінчився, з обґрунтуваннями порушення свого права через завищення умовами договорів вартості послуг, не має причинно-наслідкового зв'язку між вчиненням юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти та обумовленою сторонами вартістю послуг, оскільки така особа не зобов'язана була вчиняти інший правочин.
		Крім того, оспорювані договори укладені в процесі проведення процедури закупівлі послуг у ПАТ «Азот», правовідносини яких повинні регулюватися Законом України «Про здійснення державних закупівель». Якраз замовник допустив до виконання послуги суб'єкта господарської діяльності, який не мав ліцензії на виконання замовленої діяльності.
		Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує позицію господарського суду апеляційної інстанції про те, що правочини про надання послуг можуть визнаватись недійсними на майбутнє, тобто в частині ще не виконаного виконавцем зобов'язання. Зважаючи на те, що зобов'язання виконавцем виконане та прийняте замовником, підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними на майбутнє не було. Відсутні підстави і для визнання таких правочинів недійсними з моменту їх вчинення, оскільки виконавцем не порушені права замовника або охоронювані законом його інтереси (ст. 1 ГПК України). За таких обставин у позові замовника, заявленого до виконавця, про визнання недійсним оспорюваних договорів на підставі ст. 227 ЦК України слід відмовити.
		Надання позивачем за первісним позовом послуг як в обсягах, так і у вартісних показниках, не заперечуються замовником та підтверджуються рішенням господарських суддів попередніх інстанцій. А тому позовні вимоги за первісним позовом підлягають до задоволення в частині присудження до стягнення основного боргу; вимоги в частині присудження до стягнення пені, відсотків річних та інфляційних нарахувань слід передати на новий розгляд, оскільки такі вимоги не були предметом дослідження судами попередніх інстанцій.
		Відтак, постановою Вищого господарського суду України від 20.11.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2014  скасовано. Рішення господарського суду Черкаської області від 31.03.2014 скасовано в частині відмови у задоволені вимог за первісним позовом та: 
		у частині вимог за первісним позовом про стягнення основного боргу прийнято нове рішення: стягнути з Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства «Азот» 23643009,71 грн. та доручено господарському суду Черкаської області видати відповідний наказ. 
		у частині вимог за первісним позовом про присудження до стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		У іншій частині - рішення залишено без зміни.
		Ухвалою господарського суду Черкаської області від 05.12.2014 справу у частині вимог за первісним позовом про присудження до стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат призначено до розгляду в судовому засіданні.
		Позивачем за первісним позовом була подана заява про зміну позовних вимог №501-06/464-4353 від 17.12.2014, якою позивач просив стягнути з відповідача: 
		- за договором №36-213 від 01.02.2013 інфляційне збільшення заборгованості у сумі - 2 958 255,21 грн., три проценти річних у сумі - 686 455,36 грн., пеню у сумі - 600 797,76 грн.; 
		- за договором №223-213 від 01.03.2012 з інфляційне збільшення заборгованості у сумі - 148 062,45 грн., три проценти річних у сумі - 119 312,12 грн.;
		- за угодою №20 від 01.03.2012 інфляційне збільшення заборгованості у сумі - 593 210,28 грн., три проценти річних у сумі - 232 074,00 грн. 
		Ухвалою від 20.01.2015 відмовлено у задоволенні клопотання представника комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради про призначення у справі економічної експертизи.
		Ухвалою від 27.01.2015 залучено до справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Черкаську міську раду.
		Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача за первісним позовом - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг у надісланому поясненні повідомила про ліквідацію відповідно до Указу Президента від 27.08.2014 №692/2014 «Про  ліквідацію Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг» без визначенні правонаступника, розгляд справи просила проводити  без участі її представника на підставі наявних матеріалів у справі з врахуванням раніше поданих  письмових пояснень.
		У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом вимоги за первісним позовом про присудження до стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.
		Представники відповідача за первісним позовом та Черкаської міської ради проти позову заперечили. 
		У судовому засіданні було оголошено перерву з 05.02.2015 по 09.02.2015.
		У судовому засіданні 09.02.2015 згідно з ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
		Дослідивши наявні у справі докази, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, третьої особи, суд вважає, що первісний позов у частині вимог про присудження до стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, прийнятої судом,  підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного. 
		Позовні вимоги за первісним позовом в частині присудження до стягнення основного боргу - 23 643 009,71 грн. задоволені повністю.
		Надання позивачем за первісним позовом послуг як в обсягах, так і у вартісних показниках підтверджуються рішенням господарських суддів попередніх інстанцій.
		Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Розділом 7 Договорів та Угоди встановлена відповідальність за порушення їх умов. Пунктом 7.2. передбачено, що Замовник за затримку оплати отриманих послуг сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені, від ціни неоплачених послуг за кожен день затримки отриманих послуг.
		Згідно з статтями  193, 202 ГК України  та статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства;  одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).  
		Згідно ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.    
		Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). 
		Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. 
		Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
		Статтею 549 ЦК України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		Суд, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку пені за договором №36-213 від 01.02.2013 у сумі 600 797,76 грн. за період з 14.06.2013 по 14.11.2013, з врахуванням відповідних періодів та суми несвоєчасно виконаного грошового, встановив правильність її нарахування та задовольняє позов в цій частині позовних вимог.
		Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
		Враховуючи наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем за первісним позовом також заявлено до стягнення за весь час прострочення:
		- за договором №36-213 від 01.02.2013 інфляційне збільшення заборгованості у сумі - 2 958 255,21 грн., три проценти річних у сумі - 686 455,36 грн., 
		- за договором №223-213 від 01.03.2012 з інфляційне збільшення заборгованості у сумі - 148 062,45 грн., три проценти річних у сумі - 119 312,12 грн.;
		- за угодою №20 від 01.03.2012 інфляційне збільшення заборгованості у сумі - 593 210,28 грн., три проценти річних у сумі - 232 074,00 грн. 
		Розрахунки інфляційних нарахувань та трьох процентів річних позивачем вчиненні вірно, відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи та підлягають стягненню з відповідача у заявленому розмірі.
		Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставки судового збору встановлені розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
		Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача за первісним позовом на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 68820 грн. 00 коп. судового збору. 
		 
		          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК  України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		Первісний позов у частині вимог про присудження до стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат задовольнити повністю.
		 
		Стягнути з комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради (вул. Ватутіна, 12, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 03357168) на користь публічного акціонерного товариства «Азот» (вул. Першотравнева, 72, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 00203826): 2958255 грн. 21 коп. втрат від інфляції, 686455 грн. 36 коп. трьох відсотків річних, 600797 грн. 76 коп. пені за договором №36-213 від 01.02.2013; 148062 грн. 45 коп. втрат від інфляції, 119312 грн. 12 коп. трьох відсотків річних за договором №223-213 від 01.03.2012; 593210 грн. 28 коп. втрат від інфляції, 232074 грн. трьох відсотків річних за угодою №20 від 01.03.2012; 68820 грн. 00 коп. судового збору.   
		 
		Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області.
		 
		 
		 
		Повне рішення складено 13 лютого 2015 року.
		 
		 
		 
		 
		          Суддя                                                                               О.В. Чевгуз

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...