Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5-101км15 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 17.02.2015. Оприлюднено: 17.02.2015.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Ухвала
		іменем україни
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
		Вищого спеціалізованого суду України 
		з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		 
		головуючого ОСОБА_1,суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретаріза участю прокурора ОСОБА_4,ОСОБА_5розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 січня 2015 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 
		№ 120122503000000027, за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Шполянського районного суду Черкаської області від 03 квітня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 24 червня 2014 року.
		        Зазначеними судовими рішеннями 
		ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця  с. Теребля Тячівського району Закарпатської області, жителя в АДРЕСА_1, такого, який судимості не має, 
		визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, і виправдано у пред'явленому йому обвинуваченні.
		Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що він на початку 2009 року з корисливих мотивів з метою заволодіння державними коштами використав завідомо підроблений документ - довідку Галузевого державного архіву Міністерства оборони України  від 27 серпня 2007 року за № 385519 про те, що він брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (далі - ЧАЕС) з 02 по 31 липня 1986 року, подавши її до Управління Пенсійного фонду України в Шполянському районі Черкаської області. У результаті використання наведеного завідомо підробленого документу ОСОБА_6 у період з 28 лютого 2009 року по 31 серпня 2012 року шляхом обману незаконно отримав пенсію на загальну суму 35 984,18 грн, а також компенсацію на різні види пільг на суму 10607,06 грн, заволодівши таким чином державними коштами на загальну суму 46 591,24 грн.
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувані рішення щодо ОСОБА_6, стверджуючи про їх неправильність, оскільки, на його думку, матеріали провадження містять належну сукупність доказів, що підтверджують винуватість останнього у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
		Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити на таких підставах. 
		Відповідно до положень ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Тобто, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.
		При цьому згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими згідно з ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви й підстави для його ухвалення.
		Виходячи з положень п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України та ч. 2 ст. 373 КПК України у разі якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати кримінальне провадження закривається, а у справі ухвалюється виправдувальний вирок.
		Як видно з оскаржуваних судових рішень, суди дійшли висновку, що винність ОСОБА_6 у пред'явленому йому обвинуваченні не підтверджено належними доказами, унаслідок чого щодо останнього було ухвалено виправдувальний вирок.
		Вивчивши матеріали провадження та аналізуючи зібрані у справі докази, колегія суддів погоджується з висновком районного суду.
		Так, виходячи з положень ч. 4 ст. 358 та ч. 1 ст. 190 КК України суб'єктивна сторона злочинів, передбачених цими нормами кримінального закону, характеризується наявністю прямого умислу та корисливого мотиву у винної особи, тобто суб'єкт має чітко усвідомлювати й достовірно знати, що документ, який він використовує для отримання грошей та пільг або прав на них, є підробленим, у той час коли насправді у такого суб'єкта відсутні законні підстави для отримання зазначеного.
		При цьому, як було встановлено в ході судового розгляду провадження, воно не містить доказів, які би підтверджували наявність у ОСОБА_6 прямого умислу на вчинення шахрайства шляхом використання завідомо підробленого документа, недостовірність інформації в якому була очевидною.
		Зокрема, як видно з матеріалів провадження, наявні у ньому документи підтверджують лише недостовірність інформації, відображеної в довідці, яка відповідно до обвинувачення є предметом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КПК України, й інкримінованого ОСОБА_6
		При цьому вказані матеріали не містять відомостей про те, чи є довідка Галузевого державного архіву Міністерства оборони України  від 27 серпня 2007 року за № 385519 підробленою і чи ОСОБА_6, використовуючи її з метою отримання певних прав та пільг, знав та усвідомлював недостовірність інформації, відображеної в цьому документі.
		Що стосується наявності в діях ОСОБА_6 ознак шахрайства, то в матеріалах справи також відсутні докази, які би підтверджували його предмет, а саме відсутність у останнього законних підстав на  тримання певних прав та пільг, а також не підтверджено прямого умислу виправданого на його вчинення.
		Так, ні в ході досудового слідства, ні в ході судового розгляду не було спростовано достовірність та дійсність первинних документів, виданих на ім'я ОСОБА_6, які підтверджували факт його участі у ліквідації наслідків ЧАЕС: військового квитка ОСОБА_6 з відміткою про виконання ним службових обов'язків в зоні підвищеної радіації ЧАЕС та довідки 1-76/фч від 31 липня 1986 року, виданою командиром військової частини, про те, що ОСОБА_6 знаходився на навчальних зборах з 02 по 21 липня 1986 року.
		Крім того в матеріалах провадження наявні й інші документи, які встановлюють підстави, як відповідно до положень закону дають особі право претендувати на отримання певних прав та пільг: копія довідки Шполянського районного військового комісаріату № 599 від 02 листопада 2011 року, відповідно до якої ОСОБА_6 дійсно був призваний на спецзбори по ліквідації наслідків ЧАЕС в липні 1986 року, лист Департаменту соціального захисту населення від 01 липня 2013 року № 2238/01-13, відповідно до якого ОСОБА_6 мав підстави  для підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
		Доводи прокурора про те, що в обліковій  картці до військового квитка ОСОБА_6 відсутні відомості про його участь у ліквідації наслідків ЧАЕС та про призов на спецзбори є неспроможними, оскільки цей документ є похідним від первинного - військового квитка, у якому є наведена інформація.
		Що стосується вказівки прокурора на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 06 березня 2013 року, яким задоволено позов Управління пенсійного фонду про стягнення з ОСОБА_6 незаконно виплачених коштів, то наявність цього рішення не може вплинути на правильність та законність оскаржуваних судових рішень, оскільки не встановлює жодних фактів, які б прямо чи опосередковано підтверджували наявність у ОСОБА_6 прямого умислу на вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень. 
		Також є неспроможними є доводи прокурора про те, що оригінал довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України  від 27 серпня 2007 року за № 385519 отримав ОСОБА_6 у березні 2008 року, оскільки за свідченнями свідка ОСОБА_7 - заступника начальника Управління Пенсійного фонду України в Шполянському району, а також згідно з іншими даними, наявними у матеріалах провадження в подальшому оригінал цієї довідки було вилучено та долучено до матеріалів кримінального провадження.
		Таким чином, з огляду на наведене та з урахуванням того, що матеріали справи не містять достатніх прямих доказів винуватості ОСОБА_6. у вчиненні інкримінованих йому правопорушень, а також того, що відповідно до ст. 62 Конституції України  обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, районний суд дійшов правильного висновку про необхідність ухвалення виправдувального вироку у справі. 
		Крім того, аналогічні доводи щодо незаконності оскаржуваного вироку районного суду наводились прокурором у його апеляційній скарзі, вони перевірялися судом апеляційної інстанції, який визнав їх безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необгрунтованим чи сумнівним підстав немає. 
		Істотних порушень кримінального чи процесуального законів, допущених судами, під час перевірки матеріалів справи не встановлено.
		Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів 
		у х в а л и л а: 
		вирок Шполянського районного суду Черкаської області від 03 квітня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 24 червня 2014 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну  скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, - без задоволення.                              
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		_______________ОСОБА_1 _______________ОСОБА_2_________________ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...