Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 314/4331/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Зловживання владою або службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: 18.02.2015. Зареєстровано: 18.02.2015. Забезпечено надання загального доступу: 19.02.2015.
Дата набрання законної сили: 03.07.2015
Результат оскарження 01.03.2016 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ: скасовано судове рішення апеляційної інстанції повністю і передано справу на новий розгляд
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 314/4331/13-к
		Провадження № 1-кп/314/5/2015
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 лютого 2015 року                    м. Вільнянськ
		Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:
		головуючого судді:                         ОСОБА_1 ,
		за участі прокурора:                         ОСОБА_2 , 
		    ОСОБА_3 ,
		                                ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		захисника - адвоката:                     ОСОБА_6 ,
		обвинуваченої:                         ОСОБА_7 ,
		секретаря судового засідання:                 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		                                ОСОБА_10 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42013080100000002 від 04.02.2013 відносно
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Вільнянськ, Запорізької області, громадянки України, освіта вища, заміжня, має двох неповнолітніх дітей, працює начальником управління Держземагентства у Вільнянському районі Запорізької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима, 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, 
		ВСТАНОВИВ:
		Згідно обвинувальних актів від 12.08.2013 та 15.08.2013 ОСОБА_7 обвинувачувалася за ч. 2 ст. 364 КК України - зловживання службовим становищем, тобто умисне, в інтересах третіх осіб, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, за ч.ч. 1, 2 ст.366 КК України  службове підроблення, тобто складання і видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а також ті ж самі дії, що спричинили тяжкі наслідки.
		Під час судового розгляду прокурором дії ОСОБА_7 було перекваліфіковано на ч.2 ст. 367 КК України та пред`явлено обвинувачення в тому, що відповідно до наказу №138-к від 25 листопада 2004 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була призначена на посаду начальника Вільнянського районного відділу земельних ресурсів.
		Відповідно до посадової інструкції, затвердженої 03.12.2004, начальник Вільнянського районного відділу земельних ресурсів зобов`язаний:
		п. 2.2 здійснювати державний контроль за використанням і охороною земельних ресурсів;
		п. 2.6 організовувати роботу щодо видачі державних актів на право власності на землю і право користування землею;
		п. 2.8 приймати участь у роботі комісій з вибору земельних ділянок для розміщення об`єктів та вирішення інших питань, пов`язаних з вилученням (викупом) і наданням земель у власність та користування, погоджує попереднє місце розташування об`єктів і організує роботу щодо підготовки проектів розпоряджень районної державної адміністрації про попереднє погодження місць розташування об`єктів, про передачу і придбання земельних ділянок у власність та надання їх у користування.
		Відповідно до посадової інструкції, затвердженої 26.01.2007 начальник Вільнянського районного відділу земельних ресурсів:
		п. 1.1 здійснює керівництво діяльністю відділу, забезпечує ефективне виконання покладених на відділ завдань щодо реалізації державної політики у галузі земельних відносин;
		п. 1.5 у своїй роботі керується Конституцією України, законами України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України та іншими нормативно-правовими актами;
		п. 2.8 організовує роботу щодо видачі державних актів на право власності на землю і право користування землею, договорів на право тимчасового користування землею.
		Згідно із посадовою інструкцією, затвердженою 16.08.2007, начальником головного управління земельних ресурсів у Запорізькій області, ОСОБА_7 була повинна:
		п.2.3 контролювати процеси реалізації державної політики у галузі земельних відносин, виконання законодавчих і нормативних актів, розпоряджень і наказів Держкомзему України у межах затверджених посадових обов`язків;
		п.2.8 організовувати роботу щодо видачі державних актів на право власності на землю і право користування землею, договорів на право тимчасового користування землею.
		Відповідно до наказу №925-кт від 05 листопада 2008 року ОСОБА_7 була призначена на рівнозначну посаду начальника Відділу Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області, зареєстрованого за тією ж адресою.
		Згідно із посадовою інструкцією, затвердженою 18.11.2008 начальником головного управління Держкомзему у Запорізькій області, ОСОБА_7 була повинна:
		п.2.3 контролювати процеси реалізації державної політики у галузі земельних відносин, виконання законодавчих і нормативних актів, розпоряджень і наказів Державного комітету України із земельних ресурсів у межах затверджених посадових обов`язків;
		п.2.7.контролювати роботу, щодо проведення земельного кадастру, моніторингу земель, інвентаризації земель;
		п.2.8 організовувати роботу щодо видачі державних актів на право власності на землю і право користування землею, договорів на право тимчасового користування землею.
		Таким чином, ОСОБА_7 у період з 2004 по 2007 роки згідно вищезазначених наказів та посадових інструкцій здійснювала адміністративні та організаційно-розпорядчі функції, тобто була службовою особою.
		Будучи службовою особою - начальником Відділу Держкомзему у Вільнянському районі ОСОБА_7 у період з 20.12.2006 року по 06.02.2009 року, неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, не забезпечила належним чином реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, спрямовану на дотримання законності при відведенні земельних ділянок із державної у приватну власність та не забезпечила належним чином організацію роботи щодо видачі державних актів на право приватної власності на землю відповідно до чинного законодавства за наступних обставин.
		Порядок передачі земельних ділянок із земель державної та комунальної власності у власність громадянам та юридичним особам визначений ст. 118 Земельного кодексу України. Згідно із цим порядком громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки, яка її розглядає і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.
		Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 20 Закону України «Про землеустрій» землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок тощо.
		Стаття 50 Закону України «Про землеустрій» (в редакції, що діяла станом на 2007-2009 роки) передбачала обов`язкове складання проекту землеустрою (в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.
		Порядком розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677, передбачалося, що проект відведення земельної ділянки не розробляється лише у разі, коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості) надається в користування або безоплатно передається у власність чи набувається у власність на підставі цивільно-правових угод без зміни її цільового призначення. В усіх випадках розроблення проекту землеустрою є обов`язковим.
		20.12.2006 ОСОБА_7 , знаходячись за місцем роботи, займаючи посаду начальника Вільнянського районного відділу земельних ресурсів, являючись службовою особою, неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, порушуючи вимоги ст.ст. 38, 84, ч.ч. 6-11 ст. 118 Земельного кодексу України, ст.ст. 20, 50 Закону України «Про землеустрій», п. 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677, п. 2.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 № 43, не перевіривши наявність розробленого та погодженого в установленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та не проаналізувавши його, а також не перевіривши, що земельні ділянки належать до земель державного лісового фонду та надані у користування ДП «Запорізьке лісомисливське господарство», без письмової згоди ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» на вилучення земельних ділянок, без припинення права постійного користування ними та зміни цільового призначення в порядку, визначеному законом, погодила технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки, межі яких раніше в натурі не визначалися: ОСОБА_11 площею 0,1020 га, ОСОБА_12 площею 0,1019 га, ОСОБА_13 площею 0,1019 га, ОСОБА_14 площею 0,1019 га, ОСОБА_15 площею 0,1019 га, ОСОБА_16 площею 0,0900 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованих у Вільнянському районі Запорізької області за межами населеного пункту - с. Круглик, які повністю розташовані на землях, що перебувають у постійному користуванні ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» та відносяться до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність.
		15.05.2007 року, на підставі погодженої ОСОБА_7 технічної документації, за її ж підписом на ім`я ОСОБА_12 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_2 , площею 0,1019 га (кадастровий номер: 2321586800:07:001:0010) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
		22.05.2007 року, на підставі погодженої ОСОБА_7 технічної документації, за її ж підписом на ім`я ОСОБА_11 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_2 , площею 0,1020 га (кадастровий номер: 2321586800:07:001:0006) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
		23.05.2007 року, на підставі погодженої ОСОБА_7 технічної документації, за її ж підписом на ім`я ОСОБА_14 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_2 , площею 0,1019 га (кадастровий номер: 2321586800:07:001:0005) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
		20.06.2007 року, на підставі погодженої ОСОБА_7 технічної документації, за її ж підписом на ім`я ОСОБА_15 виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_2 , площею 0,1019 га (кадастровий номер: 2321586800:07:001:0009) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
		03.07.2007 року, на підставі погодженої ОСОБА_7 технічної документації, за її ж підписом на ім`я ОСОБА_16 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_2 , площею 0,1019 га (кадастровий номер: 2321586800:07:001:0007) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
		26.02.2008 року, на підставі погодженої ОСОБА_7 технічної документації, за її ж підписом на ім`я ОСОБА_13 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_2 , площею 0,1019 га (кадастровий номер: 2321586800:07:001:0008) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
		Згідно звіту про експертну грошову оцінку вартість земельної ділянки розташованої у АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_14 , площею 0,1019 га складає 73 368 гривень.
		Згідно звіту про експертну грошову оцінку вартість земельної ділянки розташованої у АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_15 , площею 0,1019 га складає 73 368 гривень.
		Згідно звіту про експертну грошову оцінку вартість земельної ділянки розташованої у АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_16 , площею 0,0900 га складає 64 800 гривень.
		Крім того, 31.07.2007 року, ОСОБА_7 , знаходячись за місцем роботи, займаючи посаду начальника Вільнянського районного відділу земельних ресурсів, являючись службовою особою, неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, порушуючи вимоги ст.ст. 38, 84, ч.ч. 6-11 ст.118 Земельного кодексу України, ст.ст. 20, 50 Закону України «Про землеустрій», п. 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677, п. 2.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 № 43, не перевіривши наявність розробленого та погодженого в установленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та не проаналізувавши його, а також не перевіривши, що земельні ділянки належать до земель державного лісового фонду та надані у користування ДП «Запорізьке лісомисливське господарство», без письмової згоди ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» на вилучення земельних ділянок, без припинення права постійного користування ними та зміни цільового призначення в порядку, визначеному законом, погодила технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки, межі яких раніше в натурі не визначалися: ОСОБА_17 площею 0,2500 га, ОСОБА_18 площею 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованих у Вільнянському районі Запорізької області за межами населеного пункту - с. Круглик, які повністю розташовані на землях, що перебувають у постійному користуванні ДП «Запорізьке лісомисливське господарство та відносяться до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність.
		28.08.2007 року, на підставі погодженої ОСОБА_7 технічної документації, за її ж підписом на ім`я ОСОБА_17 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_2 площею 0,2500 га (кадастровий номер: 2321586800:07:001:0020) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
		28.08.2007 року, на підставі погодженої ОСОБА_7 технічної документації, за її ж підписом на ім`я ОСОБА_18 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_2 площею 0,2500 га (кадастровий номер: 2321586800:07:001:0019) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
		Крім того, 11.09.2007 року ОСОБА_7 , знаходячись за місцем роботи, займаючи посаду начальника Вільнянського районного відділу земельних ресурсів, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, являючись службовою особою, неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, порушуючи вимоги ст.ст. 38, 84, ч.ч. 6-11 ст.118 Земельного кодексу України, ст.ст. 20, 50 Закону України «Про землеустрій», п. 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677, п. 2.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 № 43, не перевіривши наявність розробленого та погодженого в установленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та не проаналізувавши його, погодила технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки, межі яких раніше в натурі не визначалися: ОСОБА_19 , розташовану у АДРЕСА_2 , площею 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ОСОБА_20 , розташовану у АДРЕСА_2 , площею 0,1708 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
		25.10.2007 року, на підставі погодженої ОСОБА_7 технічної документації, за її ж підписом на ім`я ОСОБА_20 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_2 , площею 0,1708 га (кадастровий номер: 2321586800:07:001:0029) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
		07.12.2007 року, на підставі погодженої ОСОБА_7 технічної документації, за її ж підписом на ім`я ОСОБА_19 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_2 , площею 0,2500 га (кадастровий номер: 2321586800:07:001:0027) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
		Згідно звіту про експертну грошову оцінку від 24.01.2013 року, вартість земельної ділянки, розташованої у Вільнянському районі на території Петро-Михайлівської сільської ради у АДРЕСА_3 , площею 0,2500 га складає 99 825 гривень.
		Крім того, 06.02.2009 року, ОСОБА_7 , знаходячись за місцем роботи, займаючи рівнозначну посаду начальника Відділу Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області, являючись службовою особою, неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, порушуючи вимоги ст.ст. 38, 84, ч.ч. 6-11 ст.118 Земельного кодексу України, ст.ст. 20, 50 Закону України «Про землеустрій», п. 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677, п. 2.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 № 43, не перевіривши наявність розробленого та погодженого в установленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не проаналізувавши його, погодила технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_21 , розташовану у АДРЕСА_2 , площею 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
		29.04.2009 року, на підставі погодженої ОСОБА_7 технічної документації, за її ж підписом на ім`я ОСОБА_21 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану у Вільнянському районі, на території Петро-Михайлівської сільської ради у АДРЕСА_4 , площею 0,2500 га (кадастровий номер: 2321586800:07:001:0056) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
		Згідно звіту про експертну грошову оцінку вартість земельної ділянки розташованої у Вільнянському районі на території Петро-Михайлівської сільської ради у АДРЕСА_4 , площею 0,2500 га складає 99 825 гривень.
		Таким чином, у період з 20.12.2006 року по 06.02.2009 року, ОСОБА_22 , яка є службовою особою, неналежно виконувала свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, тобто допустила службову недбалість, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам на загальну суму 411 186 гривень, що більш ніж в двісті п`ятдесят разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
		Дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 367 КК України як невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки.
		Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 свою вину у скоєнні злочину не визнала та пояснила, що відповідно до земельного законодавства та її посадових обов`язків, у неї не було повноважень здійснювати заходи щодо вилучення земель державної власності із постійного користування, а також вимагати письмову згоду ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» на вилучення земельної ділянки та припиняти право постійного користування. Такі повноваження мають лише органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
		Також пояснила, що право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, а відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово  картографічні матеріали лісовпорядкування. Однак документів щодо надання таких земель у постійне користування сторона обвинувачення не зазначила, а представником ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» на розгляд суду такі документи не надано, а саме рішень органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо передачі земель у постійне користування ДП «Запорізьке лісомисливське господарство», а також не зазначені самі матеріали лісовпорядкування, а саме ким і коли вони виготовлені та затверджені. Крім того, не враховується що рішенням сесії сільської ради надавалися земельні ділянки у власність із земель населеного пункту житлової та громадської забудови, а не із земель лісогосподарського призначення.
		Також, в обвинувальному акті не вказано, чим підтверджено право постійного користування за ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» на земельні ділянки. Хоча статтею 9 Лісового кодексу України передбачено, що право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею. 
		Крім того, у відповіді відділу Держземагентства у Вільнянському районі Запорізької області від 28.04.2014 року за № 05-13-01/0761 вказано, що зазначені в обвинувальному акті спірні земельні ділянки розташовані в межах населеного пункту.
		Також вказала, що твердження сторони обвинувачення про те, що вказані земельні ділянки не можуть виділятися для обслуговування житлового будинку відповідно до ст.38 ЗКУ, є безпідставним, оскільки дані земельні ділянки знаходиться в межах населеного пункту, про що свідчить викопіювання з Публічної кадастрової карти України, які надані суду стороною захисту у вигляді письмового доказу.
		Відповідно до пункту 1.4. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі затвердженої наказом Держкомзему від 04.05.1999року № 43 (далі - Інструкція) державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, державних адміністрацій, а не висновків про погодження технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту про право власності на земельну ділянку. 
		Крім того пояснила, що твердження прокурора, що нібито нею порушено вимоги п.2.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 № 43, є безпідставними, оскільки відповідно до пункту 2.9 цієї Інструкції заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою покладається на Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» та його структурні підрозділи. На підставі вказаного, вимоги п.2.2 Інструкції відносяться до повноважень Центру ДЗК.
		Крім того, Державні акти підписувалися після перевірки обмінного файлу на відповідність до чинного законодавства технічної документації із землеустрою та відповідність розташування земельних ділянок до меж населеного пункту, дану перевірку здійснювала Філія Центру «Державного земельного кадастру», про що ставилася відмітка на технічній документації із землеустрою.
		Таким чином, вважає, що стороною обвинувачення не зібрано доказів на підтвердження в її діях складу злочину, тому просить суд її виправдати. 
		Під час судового розгляду на підтвердження вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, сторона обвинувачення посилалась на наступні докази: показання свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , технічну документацію із землеустрою щодо складання Державних актів на право власності на земельні ділянки землевласників ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , технічний звіт по інвентаризації земель лісового фонду, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 07.11.2012, протокол огляду від 19.07.2013, лист Головного управління Держземагентства у Запорізькій області від 17.04.2013, звіти про експертну оцінку земельних ділянок, посадові інструкції начальника Вільнянського районного відділу земельних ресурсів, затверджені 03.12.2004, 26.01.2007, 16.08.2007, посадову інструкцію начальника відділу Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області, затверджену 18.11.2008 начальником Головного управління Держкомзему у Запорізькій області.
		Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення, відповідно до вимог ст. 337 КПК України.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_24 пояснив, що в середині літа 2013 року його запросили до складу комісії, яка здійснювала огляд земельних ділянок в с.Круглик на предмет з`ясування питань: чи знаходяться вказані земельні ділянки в межах населенного пункту с.Круглик, до якої категорії земель вони відносяться. В результаті огляду було з`ясовано, що деякі земельні ділянки знаходяться в межах с.Круглик, а деякі  ні. На тих земельних ділянках, що знаходилися за межами с.Круглик, росли чигарники, кустарники та дерева. При проведенні огляду комісією використовувався генеральний план утворення територій, де було зазначено, що це землі лісового фонду. Він особисто не складав схеми земельних ділянок. Він складав акт перевірки по земельній ділянці, що належить Майко. Ця земельна ділянка знаходиться в стометровій зоні від урізу річки.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_34 пояснила, що вона працює землевпорядником Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. Проекти рішень сільської ради по передачі земель ОСОБА_20 та іншим громадянам готувала вона. Також пояснила, що в сільраді відсутні плани утворення територій та план встановлення меж Петро-Михайлівської сільської ради, в наявності є проекти меж населених пунктів, в тому числі, і с.Круглик. На цьому плані взагалі відсутнє посилання на те, що вказаний населений пункт межує із землями лісового фонду. Також в сільраді є проекти роздержавлення земельних ділянок. 
		Свідок пояснила, що питання про виділення земельних ділянок у власність громадян вирішується земельною комісією, до складу якої вона не входить. Вважає, що всі земельні ділянки, які надавались у власність громадянам рішеннями Петро-Михайлівської сільської ради, знаходяться в межах с.Круглик, оскільки ніяких документів щодо належності вказаних земельних ділянок іншим власникам в сільраді немає. 
		Свідок ОСОБА_26 у судовому засіданні пояснив, що він є директором ДП «Запорізьке лісомисливське господарство», на теперішній час проводиться інвентаризація земель Державного фонду, проте ще не закінчена. Таксаційний опис земельних ділянок, які є предметом дослідження в даному кримінальному провадженні, а також наявні планшети свідчать про те, що вони належать їхньому підприємству. Також пояснив, що раніше ОСОБА_18 звертався до директора лісового господарства із заявою про виділення земельної ділянки, але йому було відмовлено. 
		Право постійного користування ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» підтверджується матеріалами лісовпорядкування, до складу яких входить також і планово-картографічні матеріали. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_23 пояснив, що він приймав участь у складі комісії, яка проводила огляд земельних ділянок влітку 2013 року, як інженер з охорони і захисту лісу ДП «Запорізьке ЛМГ». Згідно таксаційного опису кварталу №21 там знаходяться насадження акацій, яким 46 років. Такі ж самі дерева були виявлені на деяких оглянутих ділянках. На земельній ділянці Лешкевич є декоративна галявина, на земельній ділянці Санжаревського (квартал № 20)  декоративна галявина та поодинокі дерева. З цих підстав, а також згідно планшетів було встановлено, що вказані земельні ділянки є землями ДП «Запорізьке ЛМГ».
		Також пояснив, що ДП «Запорізьке ЛМГ» користується цими землями на підставі матеріалів лісовпорядкування, ці землі підприємству було передано на підставі Постанови Ради Міністрів УРСР від 15.07.1955 № 869. Інші рішення про надання цих земель у користування підприємству в матеріалах лісовпорядкування відсутні.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_25  пояснив, що з 2012 року він працює лісничим в ДП «Запорізьке ЛМГ». Йому відомо, що під час інвентаризації було виявлено, що громадянам були незаконно відведені земельні ділянки. Коли почав працювати лісничим, то виїжджав на ці земельні ділянки і один із господарів показував йому Державний акт на право власності на землю. На земельній ділянці ОСОБА_35 були висаджені акації, хто їх висадив, йому не відомо.
		Також пояснив, що землями ДП «Запорізьке ЛМГ» користується на підставі ст.17 Лісового кодексу України, а межі цих земельних ділянок встановлені на підставі матеріалів лісовпорядкування. Це поняття включає в себе: проекти розвитку лісового господарства, плани лісових насаджень та планшети. 
		Свідок ОСОБА_36 у судовому засіданні пояснив, що працює в Державній інспекції сільського господарства Запорізької області. За зверненням ДП «Запорізьке ЛМГ» проводив перевірку дотримання вимог земельного законодавства при передачі Петро-Михайлівською сільською радою Вільнянського району Запорізької області земельних ділянок у власність громадянам. Були виявлені порушення, які відображені в акті від 07.11.2012. За рішенням Петро-Михайлівської сільради були передані у власність земельні ділянки без проекту відведення цих ділянок. Такий проект є обов`язковим, оскільки земельні ділянки на час прийняття відповідного рішення у постійному користуванні громадян не знаходилися.
		Свідок ОСОБА_37 в судовому засіданні пояснив, що працює інженером-землевпорядником ТОВ «Запоріжполісервіс», у 2011-2012 роках працював начальником ЗРУ ДП «ДЗК». Він був запрошений для проведення огляду земельних ділянок, разом з ним огляд проводили представник лісомисливського господарства, працівник міліції, представник відділу Держземагентства у Вільнянському районі Запорізької області та працівник прокуратури. При огляді використовували точне обладнання. Прокурор надав технічну документацію щодо земельних ділянок, відомість координат, які ним були занесені до обладнання. На теперішній час є програма, яка дозволяє встановити, де знаходяться земельні ділянки: в межах населеного пункту чи ні. У присутніх були на руках матеріали лісовпорядкування, були два плани, де зазначені межі населеного пункту. В його завдання входило встановити, де знаходяться поворотні точки. Після обстеження він підписував протокол. За матеріалами, які були у ДП «Запорізьке ЛМГ», деякі земельні ділянки знаходилися на їхній території, там росли акації. Таким чином, в результаті обстеження дійшли до висновку, що земельні ділянки знаходяться за межами населених пунктів. При цьому пояснив, що координат меж населеного пункту в нього не було.
		Також пояснив, що в кадастрових номерах відображено, в межах населеного пункту, чи ні знаходиться конкретна земельна ділянка. Після передачі земельних ділянок в користування необхідно встановити межі. Межових знаків він при проведенні огляду не бачив. Крім того, пояснив, що в національній кадастровій системі ці земельні ділянки позначені як такі, що знаходяться в межах населеного пункту.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_28 пояснила, що у 2004-2013 роках працювала у відділі Держкомзему Вільнянського району Запорізької області, на теперішній час працює в Головному управлінні Держземагентства в Запорізькій області. Під час досудового розслідування вона давала відповідь на запит прокурора про те, що запитувані земельні ділянки знаходяться в межах населеного пункту. Але керівництво ( ОСОБА_38 ) примусив її надати іншу відповідь.
		Згідно рішення Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, технічної документації та планово-картографічних матеріалів ці земельні ділянки знаходяться в межах населеного пункту с.Круглик. Розробники технічної документації надавали до Центру ДЗК обмінні файли, і якщо дані відповідали дійсності, то Центр ДЗК ставив свою печатку про прийняття обмінного файлу, а також заповнював реєстраційну картку на кожну земельну ділянку. Координати земельних ділянок знаходилися в Центрі ДЗК, у відділі Держкомзему у Вільнянському районі даних про координати не було. По планшетам не видно, з якими землями межують землі фізичних осіб.
		Свідок ОСОБА_27 у судовому засіданні пояснила, що працює заступником начальника управління Держземагентства у Вільнянському районі Запорізької області. Їй відомо, що була створена комісія, до складу якої входив її начальник, ОСОБА_29 . Ця комісія проводила огляд земельних ділянок, і було встановлено, що вони належать до земель лісового фонду. Проте ці землі надавались у власність фізичних осіб без проекту їх відведення.
		Крім того, пояснила, що лісомисливське господарство користується планшетами, але такі планшети у відділі Держземагентства у Вільнянському районі Запорізької області відсутні. Документами, які встановлюють межі с. Круглик, є проект встановлення меж населеного пункту та проект встановлення меж сільської ради. Чи існують документи, які розмежовують землі лісового фонду та с. Круглик, їй не відомо. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_29 пояснив, що працює у сфері земельних відносин з 1999 року, на теперішній час є начальником відділу Держземагентства у Вільнянському районі Запорізької області. Статтею 118 ЗК України передбачено наявність проектів відведення земель, які не знаходяться у постійному користуванні, але їх не було.
		19.07.2013 він в якості спеціаліста приймав участь у складі комісії, яка встановлювала межі Петро-Михайлівської сільської ради.
		Згідно планово-картографічних матеріалів встановлено, що досліджені ділянки знаходяться за межами населеного пункту, там росли дерева лісу. Отже, висновок, наданий ОСОБА_7 , не відповідає вимогам земельного законодавства, оскільки відсутній проект відведення земельних ділянок.
		Свідок ОСОБА_39 пояснив, що 19 років працював начальником Головного управління земельних ресурсів у Запорізькій області. Цільове використання земель визначається категорією. Категорія даних земельних ділянок одна - землі лісового фонду.
		Цільове призначення визначається в такому порядку: розробляється проектний устрій ліцензованою організацією, яка обґрунтовує екологічні, академічні, соціальні, інші проблемні питання, які дають можливість раціонального, екологічно безпечного використання земель за цільовим призначенням земель лісового фонду. Все це робить землеустрій. Тільки землеустрій може обґрунтувати, що це землі лісового фонду.
		Потім цей проект затверджується компетентним органом  відповідною районною адміністрацією або органом місцевого самоврядування. 
		Також пояснив, що надання земельних ділянок, які відображені в обвинувальному акті, у приватну власність можливе лише при наявності проекту відведення цих ділянок. Цей проект повинна розробити ліцензійна організація. Але таких проектів надано не було. Була надана технічна документація, яка надається у випадках, коли не змінюється цільове призначення земельної ділянки.
		Свідок ОСОБА_40 пояснив суду, що працює головним інженером підрозділу ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» з 1975 року.
		Проекти встановлення меж населених пунктів та сільрад розроблялися їхнім підрозділом на всій території України. Проекти розроблені були, а перенесення меж на місцевість так і не відбулося, оскільки замовники  сільради не мали на це коштів. Тобто, після геодезичних робіт треба встановити межові знаки. Ця процедура є обов`язковою для встановлення меж населених пунктів. На теперішній час цього досі не відбулося. Тобто, межі населеного пункту с.Круглик сформовані, але не винесені на місцевість.
		Також пояснив, що інвентаризація земель проводиться тоді, коли треба встановити фактичне використання земель. Для цього потрібен Державний акт про право власності або право постійного користування. Використовувати земельну ділянку можна після встановлення меж. При цьому землі лісового фонду були виділені, але не пройшли процедури погодження.
		Крім того, зазначив, що просторове знаходження земельних ділянок могло бути визначено тільки Центром «ДЗК», вони робили перевірку, роздруківку і ставили відмітку, що обмінний файл прийнято. Якщо інформація не відповідала дійсності, то обмінний файл не приймався.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_41 пояснила, що працює сільським головою Петро-Михайлівської сільради з вересня 2005 року. При вирішенні питання приватизації земель сесія сільради розглядає технічну документацію та наявність позитивних висновків відділу земельних ресурсів.
		Також пояснила, що в сільраді наявні проекти встановлення меж населених пунктів, в тому числі і с.Круглик. На цьому плані відсутні вказівки про те, що с.Круглик межує із землями лісового фонду. Також в сільраді відсутні документи, які підтверджують право користування ДП «Запорізьке ЛМГ». Для визначення меж населеного пункту вона у своїй діяльності користується проектом встановлення меж населених пунктів та погосподарськими книгами, а також інформацією, яка міститься у висновках організацій.
		З протоколу огляду від 19.07.2013, проведеного слідчим СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_42 за участю спеціалістів, вбачається, що були проведені огляди земельних ділянок, зокрема, що належать на праві власності громадянам ОСОБА_21 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , та встановлено, що вказані земельні ділянки знаходяться на землях, що належать ДП «Запорізьке ЛМГ».
		Як вбачається з листа Головного управління Держземагентства у Запорізькій області від 17.04.2013 № 09-03-14/2207, в.о. начальника ОСОБА_43 були роз`ясненні вимоги чинного земельного законодавства при прийнятті рішень Петро-Михайлівської сільської ради про передачу у власність земельних ділянок громадянам, щодо погодження технічної документації із землеустрою посадовими особами відділу Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області, а також щодо виявлених при проведенні інвентаризації земель лісового фонду фактів передачі у власність земельних ділянок лісогосподарського призначення стороннім особам. Зокрема, було вказано, що всі зазначені технічні документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки погоджені начальником Вільнянського районного відділу земельних ресурсів ОСОБА_7 з порушенням вимог Земельного кодексу України та Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 № 43. Проте не зазначено, які саме порушення вимог земельного законодавства були допущені ОСОБА_7 , і як вона повинна була діяти, виходячи із обсягу своїх посадових обов`язків. 
		Аналізуючи показання свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , ОСОБА_33 , ОСОБА_30 , ОСОБА_32 , а також дослідивши акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 07.11.2012, складеного старшим державним інспектором сільського господарства у Запорізькій області ОСОБА_44 , протокол огляду від 19.07.2013, лист Головного управління Держземагентства у Запорізькій області від 17.04.2013 № 09-03-14/2207, суд вважає, що вони не можуть бути визнані прямими доказами вчинення саме ОСОБА_7 дій, що призвели до настання тяжких наслідків, оскільки як вищевказані письмові докази, так і показання свідків містять посилання про наявні порушення вимог земельного законодавства при виділенні та наданні у власність земельних ділянок фізичним особам, а також фіксують місце розташування земельних ділянок. 
		Заслухавши пояснення свідків, дослідивши письмові матеріали кримінального провадження та речові докази, суд приходить до наступних висновків.
		Стаття 2 КПК України встановлює, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Так, у справі «Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. 
		Відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: у тому числі подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, у відповідності до положень ч. 1 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Згідно зі ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Суд, оцінивши наявні у справі докази в порядку ст. 94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та неупередженості та керуючись законом, в їх сукупності, не оспорюючи факту порушення вимог законодавства під час процедури надання у власність фізичним особам земельних ділянок, вважає, що вчинення ОСОБА_7 інкримінованого злочину стороною обвинувачення не доведено, а пред`явлене обвинувачення не знайшло своє підтвердження в ході судового слідства з огляду на наступне.
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Як позначив Європейський суд з прав людини по справі «Капо проти Бельгії», в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом в світі пункту 2 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.
		Частиною 1 ст. 2 КК України визначено, що єдиною і достатньою підставою кримінальної відповідальності є наявність у вчиненому особою суспільно небезпечному діянні всіх ознак складу злочину, передбаченого КК.
		Склад злочину  це сукупність юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин, передбачений кримінальним законом. 
		Зокрема, одним із складових елементів складу злочину є його об`єктивна сторона. 
		Частиною другою статті 367 КК України передбачено кримінальну відповідальність за службову недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб.
		Об`єктивна сторона недбалості припускає несумлінне ставлення службової особи до службових обов`язків, які на неї покладені, що виражається: а) у їх невиконанні (бездіяльність) або б) у неналежному виконанні (дія); в) у спричиненні тяжких наслідків; г) і знаходиться у причинному зв`язку із зазначеними наслідками.
		Проте, під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано жодного доказу на підтвердження того, що в результаті виключно дій ОСОБА_7 , а саме, надання висновку про погодження технічної документації із землеустрою щодо складання Державного акту на право власності на земельну ділянку, настали тяжкі наслідки, і дії ОСОБА_7 знаходяться в причинному зв`язку із настанням цих наслідків.
		Так, аналізуючи надані технічні документації із землеустрою щодо складання Державних актів на право власності на земельні ділянки, передані в подальшому громадянам ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , судом встановлено, що Петро-Михайлівською сільською радою Вільнянського району Запорізької області рішення про затвердження технічної документації із землеустрою приймалися за відсутності відповідного висновку ОСОБА_7 . 
		Зокрема, вищевказані рішення щодо затвердження технічної документації земельних ділянок, землевласниками яких є ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , приймалися Петро-Михайлівською сільською радою Вільнянського району Запорізької області 15.12.2006, а висновки про погодження цієї технічної документації надавались ОСОБА_7 20.12.2006; щодо земельних ділянок ОСОБА_18 та ОСОБА_17 рішення Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області про затвердження технічної документації приймалися 27.06.2007, а висновки про погодження ОСОБА_7 надавались 31.07.2007.
		Рішення про затвердження технічної документації по земельним ділянкам, наданим у власність ОСОБА_19 та ОСОБА_21 приймалися Петро-Михайлівською сільською радою Вільнянського району Запорізької області 12.09.2007 та 18.02.2009 відповідно після надання ОСОБА_7 висновку (11.09.2007 та 06.07.2009).
		Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачений ст.118 ЗК України, яка регламентує як процедуру приватизації земельної ділянки, що знаходиться в користуванні громадянина, так і процедуру, коли земельна ділянка передається особі у власність з відведенням із земель державної (комунальної) власності. В обох випадках технічна документація або проект відведення земельної ділянки є підставою для прийняття рішення органом місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок. 
		Відповідно до пункту 1.4. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему від 04.05.1999 року № 43 державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, державних адміністрацій, а не висновків про погодження технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту про право власності на земельну ділянку.
		Таким чином, Державні акти на право власності на земельні ділянки вищевказаним фізичним особам видавались на підставі саме рішень Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, про що зазначено в досліджених судом належно завірених копіях Державних актів. 
		Отже, твердження сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_7 видавались Державні акти на право власності на земельні ділянки на підставі погодженої нею технічної документації не відповідають обставинам, встановленим при судовому розгляді та суперечать дослідженим доказам. 
		Також судом було встановлено, що жодний нормативно-правовий акт в сфері регулювання земельних відносин не містить підстав відмови органу земельних ресурсів у погодженні технічної документації. 
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Крім того, суд, перевіряючи на предмет допустимості та належності дані, які містяться в документах, долучених до матеріалів кримінального провадження, зазначає наступне.
		Кримінально-процесуальний Закон (ст. 92 КПК України) покладає на сторону обвинувачення обов`язок доказування не лише обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, а й обов`язок доказування належності та допустимості представлених доказів.
		Як вбачається з технічної документації із землеустрою щодо складання Державного акту на право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_2 (землевласник ОСОБА_20 ), вона складається з 19 документів на 21 сторінках, в тому числі на стор. 6 міститься висновок відділу земельних ресурсів у Вільнянському районі. Проте, стороною обвинувачення надано лише 16 сторінок вказаної документації, в якій відсутній висновок відділу земельних ресурсів у Вільнянському районі. Крім того, ця технічна документація, яка була визнана під час проведення досудового розслідування речовим доказом, не прошита та не скріплена печаткою розробника  ТОВ «Земля ПЛЮС, Лтд». Титульний аркуш та рішення Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 24.07.2007 № 18 надані в ксерокопіях. 
		Оцінюючи вищевказану технічну документацію в якості доказу у кримінальному провадженні суд виходить з наступних положень чинного законодавства.
		Відповідно до вимог ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом. 
		Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті (ч.2 ст.98 КПК України).
		Згідно зі ст. 99 КПК України, яка дає визначення документа як доказу у кримінальному провадженні, документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
		Сторона кримінального провадження зобов`язана надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ (ч. 3 ст. 99 КПК України). Враховуючи вищезазначені норми чинного кримінально-процесуального законодавства, суд виходить з того, що надана в ході судового слідства процесуальним прокурором технічна документація є речовим доказом у вигляді документа. 
		Але, зважаючи на відсутність висновку про погодження технічної документації, жодних відомостей, важливих для кримінального провадження, подана технічна документація не містить. 
		Як зазначено ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. 
		Аналізуючи всі вищевказані обставини у сукупності з відповідними їм нормами кримінально-процесуального законодавства, суд визнає, що технічна документація із землеустрою щодо складання Державного акту на право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_2 (землевласник ОСОБА_20 ), не підтверджує існування обставини, що підлягає доказуванню, а також має значення для кримінального провадження, а саме, надання ОСОБА_7 висновку про погодження вищевказаної технічної документації, тож такий доказ є неналежним. 
		Під час з`ясування питання наявності або відсутності в діях обвинуваченої ОСОБА_7 неналежного виконання своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, яке виявилося у не проведенні перевірки того, що земельні ділянки належать до земель державного лісового фонду та надані у користування ДП «Запорізьке лісомисливське господарство», судом були дослідженні письмові докази, показання свідків, а також проаналізовані вимоги земельного законодавства, на підставі яких суд дійшов наступних висновків.
		Відповідно до статті 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Крім того, пунктом 3 статті 125 ЗК України зазначено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
		Відповідно до ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
		Згідно ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України, у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, а відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово  картографічні матеріали лісовпорядкування. 
		Проте документів щодо надання таких земель у постійне користування, а саме, рішень органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо передачі земель у постійне користування ДП «Запорізьке лісомисливське господарство», стороною обвинувачення та представником ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» надано не було, а також не зазначені самі матеріали лісовпорядкування, а саме ким і коли вони виготовлені та затверджені.
		Свідок ОСОБА_23 на підтвердження передачі земель у постійне користування їхньому підприємству надав суду Постанову Ради Міністрів УРСР від 15.07.1955 № 869 «Про десятирічний план створення та розвитку зелених зон міст і робітничих селищ УРСР на 1955-1964 роки». Проте надана постанова містить лише розмір загальної площі території зелених зон міст і робітничих селищ по областях УРСР, зокрема, по Запорізькій області  128577га, а тому не може бути належним доказом передачі земель у постійне користування ДП «Запорізьке лісомисливське господарство».
		Як вбачається з матеріалів технічного звіту по інвентаризації земель лісового фонду державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство» (Михайліське лісництво, ур.Круглик, кв.20-21) на території Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, складеного ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція», він містить, зокрема, план встановленої межі земельної ділянки лісового фонду ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» (Михайлівське л-во, ур.Круглик, кв. 20, 21) з населеним пунктом Круглик, зведений план розміщення землекористувань. Проте вказані плани були складені ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» лише у 2012 році.
		Разом з тим стороною захисту на спростування доказів прокурора були надані індексна кадастрова карта Вільнянського району Запорізької області та Публічна кадастрова карта України, згідно яких земельні ділянки, що є предметом дослідження даного кримінального провадження, знаходяться в межах с.Круглик.
		Ведення Публічної кадастрової карти України передбачено Законом України «Про Державний земельний кадастр» та здійснюється відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 (далі - Порядок). 
		Згідно п.31 Порядку документами Державного земельного кадастру, які створюються під час його ведення, є: 1) індексні кадастрові карти (плани) України, Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, селищ, сіл; 2) індексні кадастрові карти (плани) кадастрової зони і кварталу; 3) кадастрові карти (плани) Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, селищ, сіл, інші тематичні карти (плани), перелік яких встановлюється цим Порядком; 4) поземельні книги.
		Користування відомостями Публічної кадастрової карти України регламентується п.163 Порядку, а у відповідності до ч.4 п.165 надання відомостей Державного земельного кадастру відповідно до пунктів 162 і 163 Порядку здійснюється на платній основі, крім випадків: пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування відомостей Державного земельного кадастру, оприлюднених на офіційному веб-сайті Держземагентства, про: межі адміністративно-територіальних одиниць; кадастрові номери земельних ділянок; межі земельних ділянок; цільове призначення земельних ділянок; розподіл земель між власниками, користувачами (форма власності, вид речового права); обмеження у використанні земель та земельних ділянок; зведені дані про кількість та якість земель.
		У Публічній кадастровій карті міститься: цифрова карта України (орто-фото-план), індексно  кадастрові карти, земельні ділянки та їх межі, кадастрові номери ділянок, форма власності ділянок, цільове призначення, площа, межі областей, межі районів, межі населених пунктів, а також карта ґрунтів України.
		Відповідно до Порядку Індексними кадастровими картами (планами), що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, є:
		1) індексна кадастрова карта України;
		2) індексна кадастрова карта Автономної Республіки Крим, області;
		3) індексна кадастрова карта району;
		4) індексний кадастровий план міста, селища, села;
		5) індексний кадастровий план кадастрової зони в межах адміністративно-територіальних одиниць;
		6) індексний кадастровий план кадастрового кварталу в межах адміністративно-територіальних одиниць;
		7) індексна кадастрова карта кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць;
		8) індексна кадастрова карта кадастрового кварталу за межами адміністративно-територіальних одиниць.
		Індексна кадастрова карта (план) кадастрового кварталу є невід`ємною складовою частиною індексної кадастрової карти (плану) відповідної кадастрової зони і створюється у її складі.
		Індексні кадастрові карти (плани) Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, селищ, сіл створюються в межах державного кордону та адміністративно-територіальних одиниць (з точністю, яка визначається Держземагентством) відповідно територіальними органами Держземагентства в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру шляхом:
		1) визначення на картографічній основі Державного земельного кадастру меж кадастрових зон і кварталів з урахуванням меж державного кордону, адміністративно-територіальних одиниць, географічних об`єктів (річок, струмків, каналів, лісосмуг, вулиць, шляхів, інженерних споруд, огорож, фасадів будівель, лінійних споруд тощо), земельних ділянок, інших об`єктів Державного земельного кадастру;
		2) присвоєння унікальних номерів кадастровим зонам і кварталам відповідно допункту 34 цього Порядку.
		Створені відповідно до пункту 36 цього Порядку індексні кадастрові карти (плани) в електронній та паперовій формі затверджуються наказом відповідного територіального органу Держземагентства, підписуються його керівником, засвідчуються печаткою такого органу та надсилаються на розгляд Держземагентства, яке протягом місяця з дня їх отримання:
		1) перевіряє відповідність:
		меж кадастрових зон і кварталів межам державного кордону, адміністративно-територіальних одиниць, географічних об`єктів (річок, струмків, каналів, лісосмуг, вулиць, шляхів, інженерних споруд, огорож, фасадів будівель, лінійних споруд тощо), земельних ділянок, інших об`єктів Державного земельного кадастру, а також межам суміжних кадастрових зон і кварталів;
		номерів кадастрових зон і кварталів вимогам до їх унікальності та структури, зазначеним у пункті 34цього Порядку;
		2) видає наказ про внесення до Державного земельного кадастру відомостей про кадастрове зонування або повертає подані на розгляд індексні кадастрові карти (плани) для їх доопрацювання із зазначенням виявлених невідповідностей, строку їх усунення та повторного подання на розгляд Держземагентства;
		3) у разі видання наказу про внесення до Державного земельного кадастру відомостей про кадастрове зонування:
		забезпечує внесення до Державного земельного кадастру індексних кадастрових карт (планів) та відомостей про кадастрове зонування відповідно допунктів 89і90цього Порядку;
		зберігає оригінали індексних кадастрових карт (планів) в електронній та паперовій формі.
		Індексна кадастрова карта кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць створюється Держземагентством відповідно допункту 36цього Порядку та вноситься до Державного земельного кадастру на підставі його наказу.
		Індексна кадастрова карта України складається з внесених до Державного земельного кадастру індексних кадастрових карт (планів) адміністративно-територіальних одиниць та індексної кадастрової карти кадастрової зони за їх межами.
		У разі виявлення в ході проведення робіт із землеустрою, ведення Державного земельного кадастру, оновлення його геодезичної та/або картографічної основи невідповідності внесених до Державного земельного кадастру меж кадастрових зон і кварталів межам державного кордону, адміністративно-територіальних одиниць (крім випадків, зазначених у пункті 41 цього Порядку), географічних об`єктів (річок, струмків, каналів, лісосмуг, вулиць, шляхів, інженерних споруд, огорож, фасадів будівель, лінійних споруд тощо), земельних ділянок, інших об`єктів Державного земельного кадастру межі відповідних кадастрових зон і кварталів можуть уточнюватися відповідно допунктів 36-38цього Порядку.
		Таким чином, вся інформація, що надається в Публічній кадастровій карті України є даними Державного земельного кадастру, які, до їх оприлюднення, погоджуються з Держземагентством.
		Відповідно до п.12 Порядку відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.
		Крім того, згідно відповіді відділу Держземагантства у Вільнянському районі Запорізької області від 28.04.2014 року за № 05-13-01/0761 на адвокатський запит, зазначені у обвинувальному акті земельні ділянки розташовані в межах населеного пункту.
		Таким чином, переконливих доказів того, що обвинувачена ОСОБА_7 повинна була і мала об`єктивну можливість встановити, що вказані в обвинувальному акті земельні ділянки знаходяться за межами с.Круглик, на землях, що належать ДП «Запорізьке лісомисливське господарство», оцінка яких була б позбавлена відповідних сумнівів щодо доведеності скоєння обвинуваченою інкримінованого злочину, суду не надано.
		Також під час судового розгляду судом не було встановлено порушення обвинуваченою ОСОБА_7 вимог п.2.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 № 43, з наступних підстав.
		Відповідно до пункту 2.9 цієї Інструкції  заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою покладається на Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» та його структурні підрозділи. На підставі вказаного, вимоги п.2.2 Інструкції відносяться до повноважень Центру ДЗК.
		На період з 2003  2010 роки відповідно до п.2.9 Інструкції (в редакції Наказу Держкомзему №144 від 23.08 2001 із змінами, внесеними згідно з Наказом Держкомзему №17 від 19.02.2002 року) заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою покладалося на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, регіональні, районні та міські центри державного земельного кадастру та їх структурні підрозділи і інші землевпорядні підприємства та організації. Реєстрацію державних актів та їх видачу здійснювала Філія Центру «Державного земельного кадастру» відповідно до Указу Президента України від 17.02.2003р. №134 «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру», наказу Держкомзему від 23.05.2003р. № 135 «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», зареєстрованого в Мінюсті 27.05.2003 р. за № 408/7728, наказу Держкомзему від 02.07.2003р. № 174 «Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель», зареєстрованого в Мінюсті 25.07.2003 р. за № 641/7962.
		Крім того, Державні акти підписувалися після перевірки обмінного файлу на відповідність до чинного законодавства технічної документації із землеустрою та відповідність розташування земельних ділянок до меж населеного пункту, дану перевірку здійснювала Філія Центру «Державного земельного кадастру», про що ставилася відмітка на технічній документації із землеустрою.
		Так, відповідно до п.2.1. та п.2.2. вказаного Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель Виконавець робіт формує та надає реєстратору обмінний файл разом з технічною документацією. Обмінний файл надається реєстратору на гнучкому магнітному носії або компакт-диску (далі - цифровому носії). Цифрові носії повинні бути марковані. Маркування має відображати таку інформацію:
		- кадастровий номер кварталу, до якого належить земельна ділянка (ділянки); 
		- порядковий номер носія та загальну кількість носіїв у комплекті;
		- назву виконавця робіт, прізвище, ім`я та по батькові представника виконавця робіт;
		- дату запису інформації на цифровий носій. 
		Реєстратор здійснює процедуру перевірки та приймання обмінного файлу, у тому числі порівняння з технічною документацією. У разі відповідності обмінного файлу відомостям, які наведено в технічній документації, та вимогам до структури, змісту та формату обміну даними, за результатами перевірки та приймання реєстратором робиться відмітка на титульному аркуші технічної документації про приймання обмінного файлу, після чого заповнюється реєстраційна картка.
		Реєстраційна картка заповнюється на кожну земельну ділянку. У разі виникнення спільної власності при оформленні державного акта на кожного співвласника земельної ділянки - реєстраційна картка заповнюється на кожний державний акт. У разі неможливості розмістити усю інформацію на одній реєстраційній картці заповнюються додаткові реєстраційні картки, на яких зазначаються їх порядковий номер та загальна кількість.
		У разі негативного висновку щодо результатів перевірки та приймання обмінного файлу виконавцю робіт для доопрацювання надається список конкретних вимог та зауважень у вигляді протоколу перевірки, відповідно до якого необхідно внести зміни і доповнення.
		Реєстратор перевіряє структуру, формат, об`єм та склад земельно-кадастрових даних, що містить обмінний файл за такими критеріями:
		- відповідність вимогам, установленим до структури, змісту та формату обмінного файлу;
		- належність земельних ділянок кадастровому кварталу згідно з індексними кадастровими планами;
		- відсутність перетинів та розривів між суміжними земельними ділянками, суміжними земельними ділянками суміжних кварталів, тотожність даних балансу земель;
		- відсутність перетинів та розривів меж угідь земельних ділянок;
		- контроль відповідності атрибутивних даних земельних угідь чинній нормативній базі класифікаторів та кодифікаторів. 
		Відповідно до п.2.4. Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель територіальний орган земельних ресурсів у 10-денний термін з дня отримання оформленого бланка державного акта на право власності на земельну ділянку (державного акта на право постійного користування земельною ділянкою) або договору оренди землі перевіряє наявність на титульному аркуші технічної документації відмітки про приймання обмінного файлу, зміст реєстраційної картки, відповідність відомостей, що містить реєстраційна картка та оформлений бланк державного акта на право власності на земельну ділянку (державного акта на право постійного користування земельною ділянкою) або договору оренди землі, до технічної документації (реєстраційної справи) та передає бланки державного акта на право власності на земельну ділянку (державного акта на право постійного користування земельною ділянкою) або договору оренди землі з реєстраційними картками оператору (реєстратору) за актом приймання-передавання. Надані документи повертаються виконавцю робіт на доопрацювання у разі:
		відсутності відмітки про приймання обмінного файлу;
		наявності розбіжностей між відомостями, що містять реєстраційна картка, оформлений бланк державного акта на право власності на земельну ділянку (державного акта на право постійного користування земельною ділянкою) або договору оренди землі та технічна документація (реєстраційна справа) .
		Достовірність відомостей, які відображені в технічній документації (реєстраційній справі), реєстраційній картці та бланку державного акта на право власності на земельну ділянку (державного акта на право постійного користування земельною ділянкою) або договору оренди землі, при відсутності розбіжностей, засвідчується в реєстраційній картці підписом керівника територіального органу земельних ресурсів з зазначенням прізвища та ініціалів та скріплюється печаткою. 
		Відповідно до п. 2.5. Порядку Територіальний орган земельних ресурсів за актом приймання-передавання передає реєстраційну картку оператору (реєстратору) разом з усіма примірниками державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі для їх видачі та державної реєстрації. 
		Відповідно до п. 2.6. Порядку Оператор (реєстратор) приймає від територіального органу земельних ресурсів державний акт на право власності на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди землі та реєстраційну картку. У разі виявлення розбіжностей в державному акті на право власності на земельну ділянку, державному акті на право постійного користування земельною ділянкою, договорі оренди землі та реєстраційній картці вони за актом приймання-передавання повертаються до територіального органу земельних ресурсів для доопрацювання. 
		Відповідно до п.2.8. Порядку Оператор (реєстратор) здійснює видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та видачу договорів оренди (суборенди) землі. Видача державного акта на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договору оренди (суборенди) землі супроводжується внесенням запису про державну реєстрацію до відповідних розділів книги реєстрації. При цьому оператор (реєстратор) відображає дані державної реєстрації на всіх примірниках державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди (суборенди) землі.
		До реєстраційної картки оператором (реєстратором) вносяться відомості про державну реєстрацію згідно з пунктом 3.4 цього Порядку.
		Після внесення відомостей про державну реєстрацію до реєстраційної картки вона засвідчується підписом керівника з зазначенням прізвища та ініціалів і печаткою оператора (реєстратора).
		Другий примірник державного акта на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, примірники договору оренди (суборенди) землі оператор (реєстратор) передає до територіальних органів земельних ресурсів за актом приймання-передавання.
		Як вбачається із наданої технічної документації із землеустрою, обмінні файли щодо всіх земельних ділянок були прийняті, про що свідчать відповідні штампи на титульних аркушах. Таким чином, при перевірці інформації, яка містилася в технічній документації, не було виявлено розбіжностей з тією інформацію про земельні ділянки, що була в наявності у Філії «Центр ДЗК».
		Частиною 1 статті 22 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Суд, оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України»). Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення у справі «Вєренцов проти України»). 
		Сумнівний характер вчинення саме ОСОБА_7 інкримінованого їй суспільно- небезпечного діяння не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов свій вияв як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, рішенні у справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.
		Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, і не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Однак, аналіз перерахованих вище доказів на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку, та враховуючи, що можливості для збору додаткових доказів вичерпано і не пропонується стороною обвинувачення, стороною обвинувачення залишилися нез`ясованими обставини, які мають суттєве значення для законного та обґрунтованого вирішення даного кримінального провадження та ухвалення обвинувального вироку, суд приходить до вмотивованого висновку, що стороною обвинувачення не здобуто і не надано жодних переконливих доказів, що злочин, який передбачений ч. 2 ст. 367 КК України, вчинений саме ОСОБА_7 , і оцінка яких була б позбавлена відповідних сумнівів щодо доведеності участі обвинуваченою у вчиненні саме цього кримінального правопорушення, а тому обвинувачена ОСОБА_7 підлягає виправданню у зв`язку з недоведеністю у вчиненні нею злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим, ухвалюється виправдувальний вирок. 
		Доля речових доказів і документів по даному провадженню підлягає вирішенню відповідно до вимог ст. 100 КПК України. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_7 визнати невинною у вчиненні злочину, передбаченого ч. ст. 367 КК України, та виправдати у зв`язку з недоведеністю у вчиненні нею злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. 
		Речові докази:
		- технічну документацію із землеустрою на земельні ділянки по АДРЕСА_2 , відведені: ОСОБА_45 , ОСОБА_21 , ОСОБА_20 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17  залишити в матеріалах кримінального провадження,
		- оригінали документів, на підставі яких були позитивно розглянуті питання про виділення земельних ділянок для обслуговування житлових будинків та господарських споруд у АДРЕСА_5 , ОСОБА_21 , ОСОБА_20 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , які здані на зберігання до камери схову ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області на підставі квитанції № 016754 від 29.05.2013, - повернути до Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.
		До набрання вироку законної сили ОСОБА_7 залишити запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.
		Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а для осіб, які перебувають під вартою, - протягом тридцяти днів з моменту вручення їм копії вироку. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області.
		Суддя                                     ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		17.02.2015                               м. Вільнянськ
		  
		 
		 
		 
		 
		17.02.2015

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...