Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а/1570/7289/11 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 18.02.2015. Зареєстровано: 19.02.2015. Забезпечено надання загального доступу: 19.02.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		10 лютого 2015 року                               м. Київ                              К/800/59003/13 
		 
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
		 
		головуючого судді:                        Сіроша М.В., 
		суддів:                                                       Бившевої Л.І.,
		                                                  Юрченко В.П.,                                        
		 
		розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області правонаступника Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» (далі - Товариство) до ДПІ, 
		 
		про скасування податкового повідомлення-рішення, - 
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		У вересні 2011 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0000262300 від 14.06.2011 року.
		 
		Зазначило, що ним були надані ДПІ всі необхідні документи для підтвердження здійснення господарських операцій.  
		 
		31 травня 2012 року постановою Одеського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2013 року, позов задоволено.
		Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0000262300 від 14.06.2011 року скасоване. 
		 
		ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
		 
		Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 11.05.2011 року до 19.05.2011 року ДПІ здійснила документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань здійснення господарських операцій з ТОВ «Агропортторг» при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість за період з 1.01.2011 року до 28.02.2011 року, за наслідками якої 26.05.2011 року був складений акт перевірки. 
		У акті перевірки зазначено, що Товариство у  порушення вимог ч.,ч. 1, 5 ст. 203, ч.,ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України та п.,п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України - завищило за січень, лютий 2011 року суми податкового кредиту з податку на додану вартість, у розмірі 264 926,00 грн., у тому числі за січень 2011 року - 114 444,00 грн., за лютий 2011 року - 150481,80 грн.
		14 червня 2011 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000262300 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 264 926,00 грн. 
		          Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з таких підстав. 
		Відповідно до п.,п. 198.1,198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
		Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
		У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
		Згідно з ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
		Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
		 
		Суди попередніх інстанцій встановили, що основним видом діяльності Товариства є виробництво молочної продукції, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією та жирами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах, переважно з продовольчим асортиментом та інші види оптової торгівлі.
		3 січня 2011 року між Товариством та ТОВ «Агропортторг» був укладений договір №110103 щодо купівлі-продажу пастеризованого молока.
		На виконання зазначеного договору ТОВ «Агропортторг» у січні-лютому 2011 року поставило на адресу Товариства молоко пастеризоване. 
		За фактом поставки товару ТОВ «Агропортторг» виписало та надало Товариству податкові накладні. 
		Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені Товариством до складу податкового кредиту січень - лютий 2011 року, відображені в податковій декларації з податку на додану вартість за даний період та в реєстрі отриманих податкових накладних за цей же період. 
		Для підтвердження виконання умов даного договору Товариство надало: видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, платіжні доручення та банківські виписки щодо руху коштів. 
		Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що висновки ДПІ щодо того, що  товарно-транспортна накладна заповнена неналежним чином, а саме: відсутні записи щодо часу прибуття (вибуття) автомобіля, завантаження його та розвантаження, транспортні послуги; відсутні супроводжувальні документи: ветеринарні, санітарні та якісні сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти, код вантажу, клас ватажу, маса брутто; відсутні дані про подорожні листи є необґрунтованими виходячи з наступного. 
		Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
		Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідно до ст. 11 Наказу Мінтрансу № 363 від 14.10.1997 року «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», повинен виписувати замовник (вантажовідправник). 
		Крім того, Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
		Відповідальність за недостовірність даних, наведених у товарно-транспортних накладних, несуть особи, які склали та підписали ці документи. 
		Дані обставини зазначені у журналі приймання молока, в якому зазначений час прибуття (вибуття) завантаження розвантаження, якість, маса брутто, копія якого міститься в матеріалах адміністративної справи.
		Товарно-транспортні накладні не є єдиним та безумовним доказом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. 
		Відсутність таких документів у господарських операціях може бути прийнята судом як доказ недійсності угоди лише у випадку, якщо податковий орган доведе суду наявність наміру в обох сторін на укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. 
		Для підтвердження використання зазначеного товару у господарській діяльності  Товариство надало договори поставки: №33/11 від 1.11.2009 року укладений з ТОВ «Фоззі-Фуд»; №ПВ 14/0206-10 від 2.06.2010 року - ТОВ «Торговий дім «Копійка»; №471 від 31.12.2010 року - ТОВ «Таврія-В»; №400 від 21.12.2010 року - ПП «Таврія 1»; №599 від 21.12.2010 року - ПП «Таврія Плюс»; довідку про кількість відвантаженої продукції та списаного молока за січень-лютий 2011 року ТОВ «Таврія-В», ТОВ «Торговий дім «Копійка», ТОВ «Фоззі-Фуд»; товарно-транспортні накладні на підтвердження факту поставки.
		У акті перевірки ДПІ зазначила, що договори, укладені між Товариством та ТОВ «Агропортторг», не спричиняють реального настання правових наслідків і є нікчемними. 
		Відповідно до ч.,ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Згідно з ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України закріплений принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
		Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. 
		Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України. Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.
		Відповідно до ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової зв'язності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
		Згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та що 
		первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.
		Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що Товариство у січні - лютому 2011 року правомірно формувало податковий кредит за рахунок придбання товарів у ТОВ  «Агропортторг», оскільки зазначений податковий кредит підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, які є дійсними та відповідають вимогам чинного законодавства України. 
		Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
		Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухваленні з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає. 
		 
		Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231   Кодексу адміністративного судочинства України, 
		 
		У Х В А Л И Л А :
		 
		Здійснити заміну Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби на її правонаступника - Роздільнянську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Одеській області.
		 
		Касаційну скаргу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області відхилити.
		 
		Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2013 року залишити без змін.
		 
		Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Судді:                                                                                 Сірош М.В. 
		 
		                                                                                          Бившева Л.І.
		 
		                                                                                          Юрченко В.П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...