Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/11017/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі спори у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 19.02.2015. Зареєстровано: 20.02.2015. Забезпечено надання загального доступу: 23.02.2015.
Дата набрання законної сили: 19.05.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		17 лютого 2015 року                                                    № 826/11017/14
		 
		Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В. І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
		за позовом Громадської організації "Суспільне Запоріжжя до  Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг  треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Концерн "Міські теплові мережі" Міністерство юстиції Українипро визнання протиправною постанови 
		Обставини справи:
		 
		Громадська організація «Суспільне Запоріжжя» звернулось до суду з вимогами про визнання нечинними постанов від 23.07.2014 №462, від 06.06.2014 №650.
		Ухвалою суду від 22.09.2014 зупинено провадження у справі до встановлення правонаступника Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
		Ухвалою суду від 13.10.2014  замінено відповідача  у справі Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг  на його функціонального правонаступника  - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та поновлено провадження в адміністративній справі.
		20.11.2014 в судовому засіданні представником позивача подано заяву про зміну позовних вимог відповідно до якої позивач просив суд визнати незаконною Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення Концерном «Міські теплові мережі» (м. Запоріжжя) від 23.04.2014р. №462; про визнання незаконною «встановлення тарифу на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню Концерном «Міські теплові мережі» (м. Запоріжжя) визначених підпунктом 2 пункту 1 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями послуг» від 06.06.2014 № 650; про визнання незаконною «встановлення тарифу на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню Концерном «Міські теплові мережі» (м. Запоріжжя) визначених підпунктом 46 пункту 1 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями послуг» від 17.10.2014 № 146; про зобов'язання відповідача надати рішення про скасування та підстави для визнання нечинною Постанови від 06.06.2014 № 650; про зобов'язання відповідача надати відомості про визнання не чинними інших постанов, які були прийняті відповідачем в червні 2014 року, якими встановлювалися тарифи на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води для виконавців послуг та про зобов'язання Міністерство юстиції України надати документи про подання відповідачем на державну реєстрацію Постанови від 23.04.2014 № 462.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова № 462 в порушення вимог чинного законодавства не проходила процедуру врахування відповідної позиції територіальних громад, у засобах масової інформації м. Запоріжжя не публікувалась у зв'язку з чим фізичні та юридичні особи були позбавлені права надати свої зауваження та пропозиції. Оскаржувана Постанова № 650 була опублікована лише на офіційному веб-сайті Концерну «МТМ» та веб-сайті Запорізької міської ради, проте позивач не має доступу до Мережі Інтернет у зв'язку з чим вважає, що відповідачем порушені права позивача. Також позивач посилається на порушення відповідачем ч. 5 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки відповідачем не було дотримано строку повідомлення споживачів про зміни цін/тарифів на житлово-комунальні послуги. Також позивач посилається на незаконність оскаржуваних постанов у зв'язку з завищенням фактичної собівартості витрат за рахунок включення необґрунтованих витрат. Крім того, позивач вважає, що в оскаржуваних постановах тарифи встановлено на завідомо неправдивих, завищених, такими, що не відповідають стандартам та нечинних показниках, з порушенням правових актів  вищої юридичної сили, а тому вважає оскаржувані постанови незаконними та такими, що підлягають скасуванню. 
		Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи. В якості безпідставності позовних вимог відповідач вказує, що оскаржувані постанови були прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно та своєчасно, також позивачем не доведено, що оскаржувані постанови порушують права та охоронювані законом інтереси. 
		Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у судовому засіданні та в письмових поясненнях, підтримали правову позицію відповідача, зазначивши, що оскаржувані постанови прийняті в межах повноважень про Національну комісію, що здійснює  державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, тому позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають. 
		Враховуючи спільне клопотання учасників судового процесу щодо подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження та частину 4 статті 122 КАС України, судом ухвалено вирішення справи в порядку письмового провадження.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг винесено низку постанов, зокрема:
		- постанову від 23 квітня 2014 року № 462 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення Концерном «Міські теплові мережі»;
		- постанову від 06 червня 2014 року № 650 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг»;
		- постанову від 17 жовтня 2014 року № 146 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг».
		Щодо позовних вимог про визнання невідповідною правовим актам вищої юридичної сили постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 23 квітня 2014 року № 462 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення Концерном «Міські теплові мережі» (м. Запоріжжя) суд вказує про наступне. 
		Вищевказана постанова встановлює для Концерну «Міські теплові мережі» (м. Запоріжжя) тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання.
		Відповідно до статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та статті 23 Закону України «Про теплопостачання» господарська діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування та постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню.
		Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі - продажу.
		Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки. Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.(стаття 3 Закону України «Про житлово - комунальні послуги").
		Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.
		Статтею 1 цього Закону визначені наступні поняття: 
		- споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово - комунальну послугу;
		- житлово - комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд, відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;
		- комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо-та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку, встановленому законом.
		Законом України від 10 квітня 2014 pоку N 1198-VII внесені зміни до статті 19 Закону
		України «Про житлово-комунальні послуги", та встановлено, що виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для суб'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
		Вищезазначені норми кореспондуються з Правилами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N 630, зокрема:
		- централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.
		Ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з нейтралізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі послуги).
		Стаття 31 Закону визначає порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.
		Виходячи з вимог статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», такий вид господарської діяльності як виробництво теплової енергії, транспортування та постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води є окремими видами діяльності.
		Отже, поняття теплової енергії, комунальних послуг, споживача теплової енергії та споживача житлово-комунальних послуг мають різне юридичне значення та статус. 
		Як встановлено судом, оскаржувана постанова, зокрема, від 23 квітня 2014 року № 462 встановлює тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, а також структуру цього тарифу саме Концерну «Міські теплові мережі», а не ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги, та не структуру цін/тарифів на ці послуги, що відповідає статті 20 Закону України «Про теплопостачання».
		Ця постанова прийнята для встановлення витрат на придбання теплової енергії відповідно до укладених договорів, але не встановлює повної собівартості послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для населення. Отже не визначає права та обов'язки громадян, тому не порушує статтю 57 Конституції України.
		Таким чином, третя особа концерн «Міські теплові мережі» при розрахунках безпосередньо з населенням за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води не застосовує оскаржувану постанову.
		Суд не погоджується з твердженням позивача щодо не чинності постанови від 23 квітня 2014 року № 462, оскільки вона не зареєстрована в Міністерстві юстиції України, виходячи з наступного.
		Відповідно до підпункту 8 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, Міністерство юстиції України здійснює державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації.
		Абзацом 4 частини 1 статті 15 Закону України «Про природні монополії» передбачено, що рішення національних комісій регулювання природних монополій, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов'язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань встановлення цін та тарифів (крім встановлення цін та тарифів для населення) і функціонування оптового ринку електричної енергії.
		Рішення відповідача, які є нормативно - правовими актами, не потребують узгодження з іншими органами державної влади, крім випадків, передбачених законом. Проекти рішень комісій, які є нормативно - правовими актами, оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації».
		Рішення відповідача щодо встановлення тарифів не є регуляторними актами, оскільки відповідно до статті 3 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» дія цього Закону не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов'язаної з прийняттям актів, якими встановлюються ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги.
		Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року N 731, передбачено, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян.
		Пунктом 3 цього Положення встановлено, що на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру
		відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.
		Отже, аналіз вказаних правових норм дає підстави суду дійти до висновку, що оскаржувана постанова від 23 квітня 2014 року № 462, якою встановлено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення концерну «Міські теплові мережі» (м. Запоріжжя), не підлягає державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.
		Крім того, позивач не довів, що він є суб'єктом цих правовідносин, у яких застосовано цей акт і має право на його оскарження.
		Судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси  фізичних та юридичних осіб, а не теоретична можливість їх порушення в майбутньому.
		Отже, оскаржувана постанова не підлягає застосуванню  до позивача, тому не може порушувати його права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду з даною позовною вимогою.
		За відсутності порушеного права позивача, який звернувся до суду за його захистом, у суду відсутні підстави для задоволення цієї позовної вимоги.
		Щодо позовних вимог про визнання з моменту прийняття незаконною та такою, що не відповідає актам вищої юридичної сили «Встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню концерном „Міські теплові мережі" (м. Запоріжжя) визначених підпунктом 2 пункту 1, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг „Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб 'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг " від 06 червня 2014 року №650 суд вказує про наступне.
		Згідно з пунктом 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 17 жовтня 2014 року № 146 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 31 жовтня 2014 року № 1376/26153, постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 06 червня 2014 року № 650 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг», визнана такою, що втратила чинність. 
		Оскільки, оскаржувана постанова на час розгляду справи втратила чинність, що не заперечувалося учасниками судового процесу, тому у суду відсутні підстави надання правової оцінки відповідності вказаної Постанови правовим актам вищої юридичної сили. 
		Щодо позовних вимог про визнання з моменту прийняття незаконною та такою, що не відповідає актам вищої юридичної сили «Встановлення тарифу на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню концерном «Міські теплові мережі» (м. Запоріжжя) визначених підпунктом 46 пункту 1 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями послуг» від 17 жовтня 2014 року № 146 суд керується наступним.
		          Частиною 4 оскаржуваної постанови № 146 встановлено, що вона набирає чинності з дня її офіційного опублікування.
		Постанова зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2014 року, опублікована в «Офіційному Віснику України», 2014 від 21 листопада 2014 року № 91 та набрала чинності 21 листопада 2014 року.
		Постанова Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 532 набула чинності 24 жовтня 2014 року (опублікована в «Урядовому кур'єрі» від 24 жовтня 2014 року  №84), якою внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869, зокрема до пункту 79, яким передбачено, що до складу витрат на збут послуг з централізованого постачання гарячої води включаються витрати, безпосередньо пов'язані із збутом таких послуг, а саме: «витрати на проведення планових періодичних повірок, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку гарячої води,  у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, розпломбування та опломбування, а також на формування обмінного фонду квартирних засобів обліку гарячої води».
		Згідно зі статтею 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» порядок подання фізичними особами, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов'язані з повіркою, встановлюється Кабінетом Міністрів України. 
		Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.
		Пунктом 32.4 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, передбачено, що виконавець послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води
		зобов'язаний контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку.
		Повірка засобів вимірювальної техніки, зокрема квартирних лічильників гарячої води не здійснюється на безоплатній основі, а отже, вартість періодичної повірки засобів обліку повинна відшкодовуватись споживачем через тариф на відповідні послуги.
		Отже, в частині включення витрат на повірку квартирних засобів обліку положення Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», мають вищу юридичну силу.
		Відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг ДК016:2010 (книга 2) вищевказана діяльність віднесена до угрупування 71.20. Послуги щодо технічного випробування й аналізування. 
		Відповідно до витягу з ЄДРПОУ одним з видів діяльності за КВЕД - 2010 Концерну Міські теплові мережі» є 71.20 Технічні випробування та дослідження.
		За даних умов обґрунтування позивача щодо відсутності підстав для визначення витрат на повірку в тарифі для Концерну «МТМ» необґрунтовані.
		Що стосується тривалості опалювального періоду, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Пунктом 52 постанови Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» передбачено, що річні плани надання послуг з централізованого опалення складаються на підставі результатів діяльності за останні п'ять років, прогнозованих обсягів надання послуг з урахуванням укладених договорів із споживачами та інших техніко-економічних факторів.
		          Як вбачається, оскаржуваною постановою встановлено тарифи зі структурою цих тарифів. Згідно з даними, які відображені в структурі тарифу, при розрахунку тарифів на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, які надаються Концерном «Міські теплові мережі», було використано дані щодо тривалості опалювального періоду та середньої температури зовнішнього повітря на підставі результатів діяльності за останні п'ять років. 
		Як вбачається з поданих до суду рішень Виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та кінець опалювального періоду за останні п'ять років, середня тривалість опалювального періоду складає - 172 доби.
		Отже, при встановленні тарифів для Концерну «Міські теплові мережі» відповідачем  враховано динаміку зміни показників при відхиленні фактичних умов від нормативних.
		Національний стандарт України ДСТУ-НБВ.1.1-27:2010 «Будівельна кліматологія» використовується при проектуванні будинків та споруд, систем опалення, вентиляції, кондиціонування, водозабезпечення, складанні енергетичного паспорту будинку, а також при плануванні та забудові міських та сільських поселень.
		З огляду на те, що крім іншого, постанова №146 пройшла правову експертизу на відповідність вимогам Конституції України та Законів України, отже приймаючи оскаржувану постанову, відповідач реалізовував надані йому чинним законодавством повноваження шляхом прийняття відповідного акту.
		          Аналіз вказаних правових норм в сукупності з встановленими обставинами дає підстави суду дійти висновку, що оскаржувані постанови прийняті  в межах повноважень та на підставі чинного законодавства, тому вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. 
		Крім того, відповідно до частини 2 статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
		Пунктом 21 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2012 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАСУ під час розгляду адміністративних справ" судам рекомендовано мати на увазі, що за правилами частини 2 статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб'єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто особа (позивач) повинна довести факт застосування до неї оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що вона є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта. Суд не може давати оцінку таким обставинам при відкритті провадження в адміністративній справі, а тому не має права відмовити у відкритті провадження у справі чи повернути позовну заяву з посиланням на частину 2 цієї статті, якщо особа своє звернення обґрунтовує необхідністю захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Приписи зазначеної частини можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, якщо суд встановить, що оскаржуваний акт до особи не застосовувався і вона не перебуває у відносинах, до яких цей акт може бути застосовано. У такому разі суд не проводить перевірку нормативно-правового акта на предмет його протиправності (законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили).
		Згідно п. 1.11 ст. 1 статуту громадської організації «Суспільне Запоріжжя» організація має право бути позивачем і відповідачем у судах, представляти і захищати законні інтереси організації та законні інтереси своїх членів у державних та громадських органах і організаціях. Метою діяльності Організації є здійснення та захист прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, наукових, культурних, екологічних та інших спільних інтересів членів Організації та інших громадян України. 
		При цьому, як вбачається з вказаного статуту позивачу не делеговані повноваження територіальної громади міста Запоріжжя щодо звернення до суду за захистом прав і свобод щодо реалізації права на отримання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води в тому числі в частині встановлення відповідних тарифів. Також позивачем у судовому засіданні не доведено, що останній наділений повноваженнями на звернення до суду з цим позовом від імені населення Запоріжжя, тому оскаржувані постанови не порушують його права та інтереси.  
		За наведених обставин та з огляду на частину 2 статті 171 КАС України у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
		Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		У задоволенні позовних вимог відмовити.
		Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Скарга про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції.
		          Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. 
		 
		Суддя                                                                                                      В. І. Келеберда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...