Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-16725/12/2670 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 19.02.2015. Зареєстровано: 20.02.2015. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		27 січня 2015 року                               м. Київ                              К/800/54616/13
		                                                                                          К/800/56758/13
		 
		 
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
		 
		головуючого судді:                        Сіроша М.В., 
		суддів:                                                       Усенко Є.А.,
		                                                  Юрченко В.П.,
		                                        
		 
		розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційні скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - Митниця) та Департаменту митного аудиту, аналізу та управління ризиками (далі - Департамент) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтика Україна ЛТД» (далі - Товариство) до Митниці, третя особа: Департамент,
		 
		про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - 
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		У грудні 2012 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Митниці № 208 та № 209 від 21.09.2012 року. 
		 
		Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення суперечать вимогам чинного законодавства України. 
		 
		13 травня 2013 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва позов задоволено частково.
		Податкові повідомлення-рішення Митниці № 209 від 21.09.2012 року за платежем «Податок на додану вартість з тарифів, увезених на територію України суб'єктами господарювання» на загальну суду 195 746,23 грн., у тому числі 156 596,99 грн. - основного платежу, 39 149,24 грн. - штрафних фінансових санкцій та № 208 від 21.09.2012 року за платежем «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання» на загальну суму 103 573,41 грн., у томі числі 82 858,73 грн. - основного платежу, 20 714,68 грн. - штрафних фінансових санкцій визнано протиправними та скасовано.  
		 
		16 жовтня 2013 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанова  Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2013 року скасована, позов задоволено.
		Податкові повідомлення-рішення Митниці № 209 від 21.09.2012 року за платежем «Податок на додану вартість з тарифів, увезених на територію України суб'єктами господарювання» на загальну суду 919 652,68 грн., у тому числі 735 722,14 грн. - основного платежу, 183 930,54 грн. - штрафних фінансових санкцій та № 208 від 21.09.2012 року за платежем «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання» на загальну суму 486 607,39 грн., у томі числі 389 285,91 грн. - основного платежу, 97 321,48 грн. - штрафних фінансових санкцій визнано протиправними та скасовано.  
		 
		Митниця та Департамент звернулися із касаційними скаргами про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва, посилаючись на порушення апеляційним адміністративним  судом норм матеріального та процесуального права.
		 
		Перевіривши правильність застосування апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 8.08.2012 року до 12.09.2012 року Митницею здійснена перевірка стану дотримання Товариством законодавства України з питань державної митної справи за період з 1.09.2009 року до 7.08.2012 року, за наслідками якої 12.09.2012 року був складений акт перевірки.
		Відповідно до зазначеного акту Товариством за 184 вантажними митними деклараціями, оформленими в режимі ІМ 40, на виконання умов укладеного з нерезидентом AS «Baltika» зовнішньоекономічного договору №3-178 від 9.11.2000 року був  ввезений на митну територію України товар, загальною фактурною вартістю 8 087 206,01 Євро (87 857 006,19 грн.), загальною митною вартістю 92 264 712,92 грн. 
		1 жовтня 2006 року між Товариством та AS «Baltika» (Естонія) був укладений ліцензійний договір № 2 (далі - Ліцензійний договір) щодо регулювання правовідносин у сфері інтелектуальної власності, відповідно до умов якого Товариству надано право на використання знаків «monton», «baltman».
		Відповідно до зазначеного ліцензійного договору Товариство зобов'язане раз на квартал сплачувати AS «Baltika» плату за використання відповідних знаків, у розмірі 38 000,00 Євро.
		15 липня 2007 року між Товариством та AS «Baltika» була укладена Додаткова угода № 2 до Ліцензійного договору, відповідно до якої сторони домовились про зміни до Ліцензійного договору в частині зменшення обсягу предмета нарахування ліцензійних платежів, які повинні сплачуватись за даним ліцензійним договором.
		У акті перевірки зазначено, що наявність ліцензійного договору із встановленими ліцензійними платежами є умовою використання об'єкта права інтелектуальної власності і є умовою сплати таких платежів. 
		Додаткова угода № 2 від 15.07.2007 року до Ліцензійного договору не є належним документальним доказом того, що ліцензійні платежі, які підлягали сплаті та були сплачені Товариством за надане йому AS «Baltika», право на використання знаків «monton» та «baltman», не стосуються оцінюваних товарів, не є такими, які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу товарів, та не підлягають включенню до митної вартості таких товарів, так як до митного оформлення імпортованих Товариством  товарів Ліцензійний договір не надавався. Це вказує на неподання Товариством при митному оформленні митним органам в повному обсязі даних щодо митної вартості імпортованого товару, що є  порушенням  вимог ст. 273 Митного кодексу України та п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки ним не були задекларовані суми роялті за використання знаків на імпортовані товари на суму 1 364 463,76 грн., в тому числі: мито - 472 144,64 грн., ПДВ - 892 319,13 грн. 
		21 вересня 2012 року Митниця прийняла податкові повідомлення-рішення № 208 щодо визначення Товариству суми податкового зобов'язання за митом на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, у розмірі 590 180,80 грн., у тому числі  472 144,64 грн. - основного платежу,  118 036,16 грн. - штрафні санкції; № 209 про визначення до сплати суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, у розмірі 1 115 398,91 грн., у тому числі  892 319,13 грн. - основного платежу,  223 079,78 грн. - штрафних санкцій. 
		Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, прийшов до передчасного висновку щодо не включення до митної вартості сплаченого роялті, оскільки відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
		Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що умовою включення сплаченого роялті до митної вартості є їх зв'язок з ввезеними товарами, тобто наявність причино - наслідкового зв'язку між сумою сплаченого роялті та обсягом ввезеного та реалізованого товару. При цьому, така сплата має бути обумовлена у відповідних документах і здійснюватися саме за ввезений товар.
		Згідно з Ліцензійним договором та додатковою угодою до нього, ліцензійна винагорода з січня до березня 2007 року становила щомісячно 38 000 Євро, а з квітня 2007 року до вересня 2009 року - 7 600 Євро. 
		Зазначена ліцензійна винагорода була чітко визначеною щодо її використання (для створення і розповсюдження рекламних матеріалів) у її розмірі (чітко визначена сума), сплачувалася щомісячно і не залежала від обсягів поставки чи продажу товарів Товариством  з використанням торговельних марок «monton» та «baltman», що були здійснені Товариством у період з січня 2007 року до вересня 2009 року, у зв'язку з чим не є умовою для імпорту Товариством відповідного товару і умовою для його продажу. 
		Крім того, 30.09.2009 року Ліцензія на використання торговельних знаків «monton» та «baltman» закінчилась, але товар за зовнішньоекономічним договором №3-178 від 9.11.2000 року продовжує постачатися, що є підставою для  відсутності зв'язку між Ліцензійним договором та зазначеним договором і відповідно до вимог ст. 267 Митного кодексу України виключає необхідність додавання ліцензійних платежів (роялті) до митної вартості імпортованих товарів.
		Згідно з п. 6 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» виключне право власника знаку забороняти його подальше використання припиняється, при: використанні знака для товару, введеного під цим знаком в цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою, за умови, що власник свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке використання у зв'язку з подальшим продажем товару, зокрема у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот.
		Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що у випадку продажу товару з нанесеним торговим знаком, який належить такому продавцю, відсутні підстави для укладення ліцензійного договору, яким покупцю надається право на використання знаку, тому, що таке право належить і реалізується у даному випадку самим правовласником торгового знаку шляхом продажу виробленого ним відповідного товару з цим знаком, у зв'язку з чим не можуть існувати і правові підстави для сплати ліцензійних платежів за дію, яка згідно закону не потребує дозволу правовласника, оскільки знаки «monton» та «baltman» належать Товариству відповідно до свідоцтва на знаки для товарів та послуг України.
		Товариство здійснювало імпорт товару з торговими марками «monton» та «baltman», відповідно до зовнішньоекономічного договору №3-178 від 9.11.2000 року, умови якого не містять жодних положень, які б прямо або опосередковано передбачали сплату роялті (ліцензійних платежів), як умову продажу товару з зазначеними торговими марками.
		Митницею, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів наявності зв'язку між ввезеним Товариством товаром та сплатою ліцензійних платежів, а матеріали адміністративної справи не містять жодних доказів, якими підтверджується сплата ними таких платежів саме у зв'язку з продажем ввезеного товару.
		Товариство надало докази того, що ліцензійні платежі сплачувались у зв'язку з використанням торгових марок «monton» та «baltman» для створення і розповсюдження рекламних матеріалів, і це не є пов'язаним з імпортом та продажем таких товарів.
		Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що у Митниці відсутні визначені п. 3 ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України підстави для включення сум ліцензійних платежів (роялті) до митної вартості оцінюваних товарів. 
		Відповідно до ст. 273 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Якщо ця стаття застосовується митним органом, на вимогу декларанта, митний орган зобов'язаний письмово поінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод. 
		Визначення митної вартості імпортованих товарів за шостим (резервним) методом здійснюється при імпорті товару і саме митним органом безпосередньо за наслідком подачі вантажно-митної декларації, а не декларантом. 
		Резервний метод визначення митної вартості застосовується безпосередньо митним органом, який у такому випадку визначає митну вартість товару та обов'язкові платежі, а декларант не може нести відповідальності за несвоєчасність, недостовірність та неповноту нарахування суми податкового зобов'язання.
		Це правило не може бути застосовано лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб митного органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу, оскільки відповідно до пункту 4 Указу Президента України № 817/98 від 23.07.1998 року «Про деякі заходи з до регулювання підприємницької діяльності» контролюючий орган вищого рівня (у такому випадку) може за власною ініціативою перевірити достовірність висновків контролюючого органу нижчого рівня шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного контролюючим органом нижчого рівня. 
		Таким чином, якщо митний орган, приймаючи вантажно-митну декларацію, самостійно на підставі ст. 273 Митного кодексу України визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку, коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.
		В інших випадках, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України були допущені порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недоплату.
		Висновок апеляційного адміністративного суду про задоволення позову є обґрунтованим. 
		Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
		Колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного адміністративного суду ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для її скасування з мотивів, викладених в касаційних скаргах, немає. 
		 
		Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231   Кодексу адміністративного судочинства України, 
		 
		У Х В А Л И Л А :
		 
		Касаційні скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Департаменту митного аудиту, аналізу та управління ризиками відхилити.
		 
		Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року залишити без змін.
		 
		Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Судді:                                                                                 Сірош М.В. 
		 
		                                  Усенко Є.А.
		 
		                              Юрченко В.П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...