Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5-39кс14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.02.2015. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2015.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		           
		УХВАЛА 
		 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 січня 2015 року                                                                              м. Київ       
		Судова  палата у кримінальних справах                     
		Верховного Суду України у складі:
		головуючого  заступника Голови Верховного Суду України -             секретаря Судової палати у кримінальних справах                                                                                                            ОСОБА_25,суддів:ОСОБА_39, ОСОБА_38, ОСОБА_37, ОСОБА_36, ОСОБА_35, ОСОБА_34, ОСОБА_33,                   ОСОБА_32, ОСОБА_31, ОСОБА_30,         ОСОБА_29, ОСОБА_28, ОСОБА_27, ОСОБА_26,при секретарях за участю   ОСОБА_40, ОСОБА_41, начальника відділу участі прокурорів Генеральної прокуратури України у перегляді судових рішень у кримінальних справах ОСОБА_42, потерпілого ОСОБА_19, представника потерпілого ОСОБА_20, захисників засудженого ОСОБА_21, ОСОБА_22 розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою захисника ОСОБА_22 про перегляд  ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2014 року щодо ОСОБА_23, 
		у с т а н о в и л а: 
		вироком Менського районного суду Чернігівської області від             3 липня 2013 року ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_1, такого, що не має судимості, засуджено за пунктом 6         частини другої статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) до позбавлення волі на строк п'ятнадцять років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; за частиною другою статті 263 КК ― до позбавлення волі на строк два роки; за частиною другою статті 289 КК ― до позбавлення волі на строк п'ять років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого. На підставі частини першої статті 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
		ОСОБА_23 визнано винним у тому, що він 27 жовтня 2012 року після опівночі з наміром вчинити розправу над  ОСОБА_24, щоб не повертати йому борги, вивіз потерпілого у безлюдне місце, що по          АДРЕСА_1, і там вбив його. Під час виконання задуманого ОСОБА_23 завдав ОСОБА_24 не менше шести ударів металевою трубою по голові. Утікаючи, ОСОБА_23 обшукав убитого, забрав мобільні телефони і ключі від автомобіля, а труп укинув у криницю. Після цього повернувся до помешкання, заволодів автомобілем        ОСОБА_24 і відігнав до м. Чернігова, інсценуючи зникнення потерпілого.
		Крім цього, ОСОБА_23 визнано винним у носінні холодної зброї без передбаченого законом дозволу.
		Апеляційний суд Чернігівської області ухвалою від                                 23 жовтня 2013 року змінив вирок щодо ОСОБА_23: перекваліфікував його дії з частини другої на частину першу статті 289 КК, призначив за цим законом позбавлення волі на строк чотири роки та пом'якшив покарання за пунктом 6 частини другої статті 115 КК ― позбавлення волі на строк дванадцять років з конфіскацією всього належного йому майна, а на підставі статті 70 КК за сукупністю злочинів визначив йому остаточне покарання ― позбавлення волі на строк дванадцять років з конфіскацією всього належного йому майна.
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 18 вересня 2014 року зазначене рішення апеляційного суду щодо ОСОБА_23 залишила без зміни.
		У заяві захисник ОСОБА_22 просить переглянути рішення касаційного суду щодо ОСОБА_23 з підстави неоднакового застосування одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. Стверджує, що суд касаційної інстанції безпідставно погодився з висновками судів нижчої ланки щодо кваліфікації дій ОСОБА_23 за пунктом 6 частини другої статті 115 КК. Вважає, що дії засудженого належить кваліфікувати за статтею 116 КК, оскільки злочин було вчинено в стані сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого. Зазначає, що засуджений не мав боргових зобов'язань перед потерпілим, а в такому разі корисливий мотив цього вбивства виключається.
		На обґрунтування неоднакового правозастосування захисник посилається на ухвали касаційного суду від 17 червня 2008 року,                 11 серпня та 7 квітня 2011 року, в яких подібні суспільно небезпечні діяння було розцінено як умисні вбивства у стані сильного душевного хвилювання і кваліфіковано за статтею 116 КК.
		Захисник просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2014 року щодо             ОСОБА_23, а справу направити на новий касаційний розгляд.       
		Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України (далі - Суд) заслухала суддю-доповідача, пояснення захисників засудженого ОСОБА_21 і ОСОБА_22, які підтримали заяву, пояснення потерпілого ОСОБА_19, його представника ОСОБА_20 та прокурора, які заперечували проти задоволення заяви, перевірила матеріали кримінальної справи і матеріали, додані до заяви, вивчила висновки членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді України, обговорила прохання і дійшла висновку про нижчезазначене.
		                              1. Підстава перегляду Судом зазначеного касаційного рішення щодо ОСОБА_23 в аспекті положень пункту 1 частини першої статті 445 КПК зумовлюється виключно тими фактичними обставинами, які встановлені судовими інстанціями і зазначені в рішеннях, що набрали законної сили.
		                              2. Предметом перегляду є неоднакове застосування судом касаційної інстанції норми закону про кримінальну відповідальність за умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання.
		                              3. Стаття 116 КК установлює кримінальну відповідальність за умисне вбивство у стані сильного душевного хвилювання (фізіологічного афекту), що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого.  Ця норма містить специфічні (видові) ознаки складу злочину, які виокремлюють фактично вчинені дії як один із різновидів  умисних убивств (статті 115 ― 118 КК).
		                              Специфічними (видовими) ознаками юридичного складу умисного вбивства, передбаченого статтею 116 КК, є: а) перебування винного в стані сильного душевного хвилювання (фізіологічного афекту) під час вчинення посягання на життя потерпілого; б) наявність причинового зв'язку між станом сильного душевного хвилювання і поведінкою потерпілого - протизаконним насильством, систематичним знущанням або тяжкою образою; в) заподіяння смерті тій особі, яка вчинила протизаконне насильство, систематичне знущання або тяжку образу.
		                              Уживаючи у цій нормі поняття «стан сильного душевного хвилювання», законодавець не дає йому визначення, що нерідко зумовлює проблеми у правозастосовній практиці.
		                              Об'єктом афектованого вбивства, як і будь-якого вбивства, є життя людини. Проте в аналізованому злочині об'єктом посягання є життя не будь-кого, а тієї особи, яка відіграє у структурі злочинного діяння далеко не останню (специфічну) роль. В аналізованому злочині присутній особливий потерпілий, не будь-який випадковий чи обраний (визначений) злочинцем із будь-яких своїх міркувань (намірів), а суб'єкт, який через свою певну (специфічну) поведінку щодо винного, стає потерпілим (жертвою) злочину.
		                              Дії, які вчиняються в афектованому стані, мають особливий характер. Специфіка таких дій полягає в тому, що вони обмежені в часі ― тривалості стану фізіологічного афекту.
		                              Неправомірні дії потерпілого становлять обов'язкову умову вбивства у стані сильного душевного хвилювання.
		                              Намір на вбивство дуже тісно пов'язаний зі станом фізіологічного афекту. У цьому разі намір на вбивство виникає так несподівано, як і сам стан афекту, а реалізується негайно (відразу), до моменту закінчення цього стану. Тобто стан афекту супроводжує формування і реалізацію злочинного наміру. Формування мотиву і наміру вчинення злочину відбувається завжди непередбачувано та швидко, хоча й не так стрімко, як виникає афект, але неодмінно за неправомірною поведінкою потерпілого й безпосередньо під впливом стану афекту. 
		                              Стан сильного душевного хвилювання полягає в домінуванні у свідомості особи сильної емоції, що знижує контроль особи над вчинком, певним чином гальмує інтелектуальну діяльність, викликає феномен «звуження» свідомості. 
		                              Поведінка особи при сильному душевному хвилюванні регулюється не заздалегідь обміркованою метою, а тим почуттям, що повністю захоплює особистість і викликає імпульсивні, підсвідомі дії.
		                              Окрім типових елементів складу умисного вбивства, цьому злочину притаманні такі особливі компоненти об'єктивної сторони, як час та обстановка, а також специфічний характер умислу - раптовий, афектований. 
		                              Якщо за ймовірним афектом приховується продумана підготовка до заздалегідь спланованого вбивства, такий злочин виключає кваліфікацію за статтею 116 КК. Характерною рисою афектованого наміру є те, що він виникає під безперервним, дедалі зростаючим до критичної межі хвилювання тиском емоцій, й у цьому сенсі він (намір) набуває змушеного характеру. Своєрідно змінюючи свідомість і переломлюючи волю винної особи, стан афекту «спонукає» її розв'язувати проблему і конфліктну ситуацію.
		                              Отже, таке вбивство не може бути заздалегідь задуманим. У зв'язку з цим будь-які підготовчі дії до вбивства виключають застосування        статті 116 КК. 
		4. Фактичну основу діяння ОСОБА_23, інкримінованого йому в провину, становили: 
		- тривалий час спільної бізнесової діяльності з ОСОБА_24; 
		- накопичення значних боргів перед ОСОБА_24;
		- небажання виконувати боргові зобов'язання перед потерпілим;
		- заздалегідь обдуманий і ретельно підготовлений план дій щодо вчинення розправи над кредитором (умовив потерпілого виїхати з ним і вивіз його до свого помешкання в безлюдне місце, де попередньо приготував засіб розправи і місце закопування трупа);
		- рішучі і вивірені дії на місці виконання задуманого, спосіб вбивства (завдання не менше шести ударів металевою трубою по голові, заподіяння при цьому тілесних ушкоджень у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, множинних переломів кісток черепа, забою головного мозку, субарахноїдальних крововиливів).
		У цьому зв'язку особливе значення має поведінка засудженого після вчинення злочину. З метою приховати вбивство ОСОБА_23 вийняв з кишень вбитого мобільні телефони, ключі від його автомобіля, переніс та скинув труп разом із знаряддям злочину в криницю і засипав піском. Як ОСОБА_23 і планував, повернувшись до під'їзду свого будинку, де  ОСОБА_24 залишив свій автомобіль, заволодів його автомобілем та вирушив до м. Чернігова; і, знаючи про те, що в м. Чернігові на нього за домовленістю  чекає знайомий, місце перебування якого він контролював у телефонному режимі весь цей час із сподіванням, що той відвезе його додому, залишив транспортний засіб потерпілого в м. Чернігові, імітуючи в такий спосіб зникнення вбитого, а по дорозі назад викинув у річку Снов телефони, що належали ОСОБА_24
		5. Із поєднання та оцінки установлених обставин у сукупності випливає, що такі дії ОСОБА_23 охоплюються диспозицією норми закону про кримінальну відповідальність за умисне вбивство з користі та кваліфікуються за  пунктом 6 частини другої статті 115 КК. 
		Зіставляючи характер учинених ОСОБА_23 дій з особливістю природи корисливого мотиву (користь), можна дійти висновку, що в основі поведінки засудженого був намір уникнути боргів шляхом розправи над потерпілим; саме цей намір визначав суть і зміст учиненого злочину. Домінуючою ознакою (джерелом) поведінки ОСОБА_23 був корисливий мотив. Тому за змістом суб'єктивної сторони цей злочин є умисним, як він і був розцінений касаційним судом.
		Отже, вбивство ОСОБА_24 було заздалегідь задумано і сплановано ОСОБА_23 з користі, а будь-які підготовчі дії до вбивства виключають застосування статті 116 КК. Користь є мотивом, у якому домінує свідомість. У цьому зв'язку користь не може бути мотивом злочину, вчиненого у стані сильного душевного хвилювання. 
		6. У наданих для порівняння ухвалі судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 серпня 2011 року й ухвалах Верховного Суду України від 17 червня 2008 року та 7 квітня 2011 року фактичні обставини суспільно небезпечних діянь, щодо яких ухвалено ці рішення, подібні за окремими елементами складу злочину з обставинами діяння, вчиненого ОСОБА_23, однак небезпідставно отримали кримінально-правову кваліфікацію за статтею 116 КК.
		У справі щодо ОСОБИ_6 (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від                                   11 серпня 2011 року) встановлено, що ситуація, яка передувала вчиненню злочину, супроводжувалася систематичними знущаннями ОСОБИ_7 над ОСОБОЮ_6. ОСОБА_6 зазнавала психологічних страждань, відчувала приниження честі й гідності, образу, емоційне спустошення, що сприяло тривалому накопиченню в неї негативних емоційних переживань, а в день скоєння злочину вона знову зазнала знущань з боку ОСОБИ_7, була фізично та емоційно виснаженою. Усе це в сукупності сприяло досягненню в ОСОБИ_6 максимуму емоційної напруги, яка спричинила протиправні дії щодо ОСОБИ_7.
		У справі щодо ОСОБИ_5 (ухвала Верховного Суду України від         7 квітня 2011 року) встановлено, що ситуація, яка передувала вчиненню злочину, супроводжувалася почуттями приниження гідності, образи, зневажливого ставлення ОСОБА_7 до ОСОБА_5 у присутності дитини засудженого та співробітників його дружини, сприяли накопиченню у засудженого негативних емоційних переживань, які призвели до формування у ОСОБА_5 предафектної ситуації та подальшої реалізації емоційної розрядки. Відповідно до висновків судово-психологічної та повторної судово-психологічної експертиз ОСОБА_5 у момент вчинення інкримінованого йому діяння знаходився у виключному емоційному стані фізіологічного афекту.
		У рішенні щодо ОСОБИ_1 (ухвала Верховного Суду України від     17 червня 2008 року) встановлено, що вчиненню злочину сприяло почуття приниження гідності, образи, зневажливе ставлення потерпілої до ОСОБИ_1, що викликало тривале накопичення у засудженої негативних емоційних переживань. У день вчинення злочину ОСОБА_1 зазнала з боку потерпілої фізичного насильства та образ, що стало причиною подальшої кумуляції психоемоційної напруги та призвело до формування у засудженої стану психологічної фрустрації та подальшої реалізації емоційної розрядки.
		8. Схожість зазначених суспільно небезпечних діянь повною мірою не уподібнює їх з діянням, учиненим ОСОБА_23, оскільки вони містять ознаки, якими відрізняються від діяння, учиненого ОСОБА_23 Насамперед ідеться про протизаконну і триваючу в часі аморальну поведінку з боку потерпілих, що передувала відповідним реакціям винуватих; специфічний характер їх умислу - раптовий, афектований; особливий емоційний стан цих осіб у даній конкретній ситуації. Таким чином, не дають можливості однакового застосування одних і тих самих норм матеріального закону.
		Оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердились, підстав для визнання незаконним рішення касаційного суду щодо ОСОБА_23 немає.
		Керуючись статтями 453, 454, 456 Кримінального процесуального кодексу України, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України
		 
		ухвалила:
		 
		відмовити в задоволенні заяви захисника ОСОБА_22 про перегляд постановленої щодо ОСОБА_23 ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від                        18 вересня 2014 року.  
		Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім як на підставі, передбаченій пунктом 2 частини першої статті 445 Кримінального процесуального кодексу України. 
		Висновок:                       неправомірні дії потерпілого становлять обов'язкову умову вбивства у стані сильного душевного хвилювання.               
		Дії, які вчиняються в афектованому стані, мають особливий характер. Специфіка таких дій полягає в тому, що вони обмежені в часі ― тривалості стану фізіологічного афекту. Намір на вбивство тісно пов'язаний зі станом фізіологічного афекту. У цьому разі він виникає так несподівано, як і стан афекту, а реалізується негайно (відразу), до моменту закінчення цього стану. Тобто стан афекту супроводжує формування і реалізацію злочинного наміру. Формування мотиву і наміру вчинення злочину відбувається завжди непередбачувано та швидко, хоча й не так стрімко, як виникає афект, але неодмінно за неправомірною поведінкою потерпілого й безпосередньо під впливом стану афекту. 
		                              Поведінка особи у стані сильного душевного хвилювання регулюється не заздалегідь обміркованою метою, а тим почуттям, що повністю захоплює особистість і викликає імпульсивні, підсвідомі дії.                          Якщо за ймовірним афектом приховується продумана підготовка до заздалегідь спланованого вбивства, такий злочин виключає кваліфікацію за статтею 116 КК. Таке вбивство не може бути заздалегідь задуманим.
		 
		Головуючий                                                                                                ОСОБА_25
		        Судді: ОСОБА_39  ОСОБА_32
		 ОСОБА_38 ОСОБА_31
		 ОСОБА_37 ОСОБА_30
		 ОСОБА_36 ОСОБА_29
		 ОСОБА_35 ОСОБА_28
		 ОСОБА_34 ОСОБА_27 ОСОБА_33 ОСОБА_26

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...