Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 784/1943/13 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: 20.02.2015. Зареєстровано: 20.02.2015. Забезпечено надання загального доступу: 25.02.2015.
Дата набрання законної сили: 24.12.2014
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №784/1943/13 24.12.2014 24.12.2014 24.12.2014 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		Провадження № 11/784/1/14             Головуюча у першій інстанції
		Категорія: ст.ст. 191 ч.5, 366 ч. 1         ОСОБА_1  
		358 ч.3 КК України                        Доповідач апеляційного суду 
		                        ОСОБА_2 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		24 грудня 2014 року м. Миколаїв.
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
		головуючої: ОСОБА_3  
		суддів: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 
		за участі: секретарів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		 ОСОБА_8 , ОСОБА_9  
		прокурора: ОСОБА_10 
		засуджених: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
		 ОСОБА_13 , ОСОБА_14  
		захисників: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18  
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями: прокурора ОСОБА_10 , який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції; засуджених: ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , захисників: ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 на вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 березня 2013 року, яким 
		 
		ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Нова Одеса Миколаївської області, громадянин України, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; 
		<ul>
			<li>засуджений : </li>
			<li>за ч.5 ст.191 КК України (в редакції Закону України від 05.04.2001р. № 2341-III) до покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарчих функцій в сфері фінансово-господарської діяльності строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності; </li>
			<li>за ч.3 ст.27, ч.2 ст.205 КК України ( в редакції Закону України від 15.11.2011р. № 4025) до покарання у виді штрафу у розмірі 51000 грн.; </li>
			<li>за ч.1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України від 05.04.2001р. № 2341-III) до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарчих функцій в сфері фінансово-господарської діяльності строком на 1 рік; </li>
			<li>за ч.3 ст.27, ч.1 ст.366 КК України (в редакції Закону України від 05.04.2001р. № 2341-III) до покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн. </li>
			<li>за ч.3 ст.358 КК України (в редакції Закону України від 05.04.2001р. № 2341-III) до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік; </li>
			<li>за ч.1 ст.263 КК України (в редакції Закону України від 05.04.2001р. № 2341-III) до покарання у виді 2 років позбавлення волі ; </li>
			<li>за ч.2 ст.263 КК України (в редакції Закону України від 05.04.2001р. № 2341-III) до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.

</ul>
		ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Миколаєва, громадянин України, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина, раніше не судимий, зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_3 ; 
		<ul>
			<li>засуджений:

<li> за ч.5 ст.191 КК України (в редакції Закону України від 05.04.2001р. № 2341-III) до покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарчих функцій в сфері фінансово-господарської діяльності строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності; </li>
			<li>за ч.1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України від 05.04.2001р. № 2341-III) до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарчих функцій в сфері фінансово-господарської діяльності строком на 2 роки. </li>
			</li>

</ul>
		 На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарчих функцій в сфері фінансово-господарської діяльності строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності.
		 ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Херсона, громадянин РФ, раніше не судимий, одружений, має на утриманні 2 малолітніх дітей, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,
		 
		 - засуджений: 
		 - за ч.5 ст.191 КК України (в редакції Закону України від 05.04.2001р. № 2341-III) до покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарчих функцій в сфері фінансово-господарської діяльності строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності; 
		<ul>
			<li>за ч.1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України від 05.04.2001р. № 2341-III) до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарчих функцій в сфері фінансово-господарської діяльності строком на 2 роки; </li>

</ul>
		- за ч.1 ст.358 КК України (в редакції Закону України від 05.04.2001р. № 2341-III) до покарання у виді штрафу в розмірі 1190 грн.; 
		- за ч.2 ст.358 КК України (в редакції Закону України від 05.04.2001р. № 2341-III) до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки; 
		<ul>
			<li>за ч.3 ст.358 КК України (в редакції Закону України від 05.04.2001р. № 2341-III) до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік. </li>

</ul>
		 Постановлено стягнути з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 в солідарному порядку у відшкодування майнової шкоди на користь держави в особі: 
		 - Миколаївської обласної спеціалізованої школи-інтернат № 2 - 
		 571374 грн. 13 коп.
		 -Управління по справам сім`ї і молоді Миколаївської облдержадміністрації 648 119 грн. 
		 - Міністерства праці і соціальної політики України 3403 133 грн.32 коп.
		 Постановлено стягнути з ОСОБА_11  на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області судові витрати за проведення судово-балістичної і криміналістичної експертиз в сумі 1106 грн.
		 Судом стягнено з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14  на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області судові витрати за проведення судово-почеркознавчої, судова-технічної, судово-бухгалтерської експертиз в рівних долях по 5674 грн. 75 коп. з кожного.
		 Вирішено питання щодо речових доказів
		 Вироком суду ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 визнано винними у скоєнні злочинів за таких обставин. 
		 В квітні-травні 2010 року співвласники ТОВ санаторія «Золотий Колос» ( в подальшому Санаторій) ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 дізнавшись про проведення Управлінням по справам сім`ї та молоді Миколаївської облдержадміністрації, Миколаївською спеціалізованою загальноосвітньою школою - інтернат № 2 та Міністерством праці та соціальної політики України (далі відповідно Управління, Школа, Міністерство) тендерів на закупку за рахунок бюджетних коштів послуг по оздоровленню і лікування дітей соціально незахищених категорій, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування і дітей, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з метою отримання в своє розпорядження грошових коштів з бюджету в особливо великих розмірах і використати їх в своїх корисливих цілях, попередньо домовились та спільно розробили злочинну схему направлену на заволодіння вказаними грошовими коштами. Зазначена схема полягала в отриманні в їх розпорядження грошових коштів з бюджету за оздоровлення дітей на меншу суму, за рахунок надання послуг не в повному обсязі, складанні та наданні при цьому до оплати Замовникам завідомо неправдивих документів про начебто надані послуги дітям на суму, передбачену договорами та калькуляціями до них та заволодіння бюджетними грошовими коштами, які утворились внаслідок різниці між документально оформленою вартістю послуг і фактично понесеними на ці цілі затратами. Передбачалося зняття грошових коштів з розрахункових рахунків Санаторія і переведення їх через інші підприємства. Для реалізації вказаної злочинної схеми ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в якості пособника залучили ОСОБА_14 , який в травні-листопаді 2010 року сприяв підсудним у створенні умов для неможливості звернення стягнення на нерухоме майно Санаторія, в складанні документів та в отриманні необхідних довідок, виписок, документів, в переоформленні документів у нотаріуса, у відкритті банківських рахунків Санаторія, у знятті грошових коштів з розрахункових рахунків Санаторія і в подальшому заволодіння ними в корисних інтересах. Також сприяв у приховуванні слідів заволодіння бюджетними коштами шляхом здійснення фіктивного банкрутства Санаторія, складав та подавав в господарський суд документи для розірвання в судовому порядку договору іпотеки з ПАТ «Банк Богуслав», сприяв в складанні підроблених документів для фіктивного банкротства Санаторія з метою введення мораторію на задоволення вимог банку про звернення стягнення на нерухоме майно. 
		 Реалізуючи вищезазначений злочинний план, в травні 2010 року, ОСОБА_13 , працюючи на посаді генерального директора Санаторія, будучи посадовою особою, зловживаючи службовим становищем, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , при пособництві ОСОБА_14 надав до Управління, Школи завідомо неправдиві документи, що підтверджували відповідність послуг Санаторія встановленим кваліфікаційним вимогам тендерної комісії, на підставі яких Санаторій 20 та 26 травня 2010 року в повному обсязі став переможцем тендерів на закупку за рахунок бюджетних коштів послуг по оздоровленню і лікування дітей із Управління та Школи. 
		Продовжуючи свою злочину діяльність направлену на заволодіння грошовими коштами, що виділялись з державного бюджету на оздоровлення дітей не захищених категорій, ОСОБА_13 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , при пособництві ОСОБА_14 02 червня 2010 року підписав договір № 1 зі Школою на оздоровлення дітей на загальну суму 1458 702 грн. та в період червня-серпня 2010 року складав, підписував та надавав до оплати Школі накладні на передачу путівок та рахунки на вказану суму. У вказані документи ОСОБА_13 вносив завідомо неправдиві відомості про те, що Санаторій буде надавати дітям оздоровчі послуги із розрахунку 126 грн. в день на одну дитину, завідомо знаючи, що фактично дітям будуть надані послуги на меншу суму. На підставі вказаних документів Школою на розрахунковий рахунок ОСОБА_20  були перераховані грошові кошти на загальну суму 1458702 грн. 
		Таким чином, засуджені ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , при пособництві ОСОБА_14 ,. в період з 06 червня по 31 серпня 2010 року, знаючи про обов`язки Санаторія надавати дітям Школи якісні оздоровчі послуги з розрахунку 126 грн. в день на 1 дитину, з метою реалізації плану, направленого на привласнення бюджетних грошових коштів, частково не застрахували дітей від нещасних випадків на період перебування їх в Санаторії, не організували в повному обсязі передбачені тендерною документацією і калькуляцією культурно-масові заходи, а також лікування і оздоровлення дітей. Також не надали і інших послуг. В результаті таких дій засуджених фактично дітьми не отримано оздоровчих послуг на суму 571374 грн. 13 коп.(в тому числі: культурно-масових заходів на суму 136293,67 грн., страхуванню 23346,15 грн., лікування 179179,02 грн. та інших затрат). 
		 Крім того, продовжуючи реалізацію спільного з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 злочинного плану, 02 червня 2010 року ОСОБА_13  підписав договір № 53 з Управлінням на оздоровлення дітей та в період червня-серпня 2010 року складав, підписував та надав до Управління накладні про передачу путівок, рахунки-фактури, акти виконаних робіт. У зазначені документи ОСОБА_12  вносив завідомо неправдиві відомості про те, що Санаторій буде надавати дітям оздоровчі послуги із розрахунку 126 грн. в день на одну дитину, завідомо знаючи, що фактично дітям будуть надані послуги на меншу суму. На підставі вказаних документів Управлінням на розрахунковий рахунок ОСОБА_20 були перераховані грошові кошти на загальну суму 1698732 грн.
		В результаті вищезазначених злочинних дій засуджених ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , при пособництві ОСОБА_14 ,. в період з 04 червня по 06 серпня 2010 року дітям-сиротам і дітям, позбавлених батьківської опіки в період перебування їх в Санаторії не надано оздоровчих послуг на суму 648119 грн. 65 коп. (в тому числі: культурно-масових заходів на суму 166449,37 грн., страхуванню 20072,3 грн., лікування 208520,17 грн.). 
		 
		 
		 26 липня 2010 року ОСОБА_12  працюючи (з 07 липня 2010 року) генеральним директором Санаторія, будучи посадовою особою, зловживаючи службовим становищем, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , при пособництві ОСОБА_14 , продовжуючи реалізація злочинного плану підписав та направив до Міністерства тендерну пропозицію Санаторія про можливість надання дітям в кількості 2 240, 2 000 та 1200 чоловік (по трьом лотам) послуг по оздоровленню і лікуванню по ціні 128 грн. 50 коп. за один ліжко-день. В тендерній пропозиції засуджені умисно приховали від членів тендерного комітету інформацію про те, що Санаторій розрахований лише на 500 місць, в зв`язку з чим не може надавати послуги по оздоровленню дітей в зазначеній кількості. Також не, вказали що з липня 2010 року ними ініційована процедура ліквідації Санаторія шляхом банкрутства та господарським судом порушене провадження по справі про банкрутство Санаторія. На підставі вказаних документів 20 липня 2010 року Санаторій став переможцем вказаного тендера по двом лотам. 
		 
		 Продовжуючи свою направленість на заволодіння бюджетними коштами, ОСОБА_13 , будучи комерційним директором, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , при пособництві ОСОБА_14  підписав договір № 10/164 з Міністерством. Згідно договору Санаторій був зобов`язаний надавати послуги по санаторно-курортному оздоровленню 4240 дітей, по ціні 128,50 грн. за один ліжко-день на дитину, всього на загальну суму 11441640 грн.. 9 серпня та 14 вересня 2010 року ОСОБА_13 підписав, завірив печаткою та надавав до Міністерства для оплати рахунки та накладні про передачу 2880 путівок на суму 7771680 грн.. та 1360 путівок на суму 3669960 грн. У вказані документи ОСОБА_13 вносив завідомо неправдиві відомості про те, що Санаторій буде надавати дітям оздоровчі послуги із розрахунку 128,50 грн. в день на одну дитину, завідомо знаючи, що фактично дітям будуть надані послуги на меншу суму. На підставі вказаних документів на розрахунковий рахунок Санаторія від Міністерства в період серпень листопад надійшла вказана сума. 
		 Крім того, ОСОБА_12 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , при пособництві з ОСОБА_14 , з допомогою підлеглих, які не були посвячені в їх наміри, від імені Санаторія уклав договір з п`ятьма базами відпочинку (з ДП «Очаківське об`єднання санаторно-курортних установ»; з ДП «Дитячий санаторій Сонячний»; з оздоровчими комплексами санаторного типу для дітей «Очаків», «Сонячний промінь», «Ольвія»), що знаходяться на території м. Очакова на оздоровлення в них дітей від Міністерства. Калькуляції до договорів з вищевказаними оздоровчими установами передбачали витрати 90 грн. та 82 грн. в день на дитину, тобто меншу суму, ніж було вказано у договорі(128,5 грн.) з Міністерством. Страхування дітей вказаними договорами взагалі передбачено не було і не проводилось. 
		Продовжуючи реалізовувати свій злочинний план, обвинувачені в період з 10 серпня по 11 листопада 2010 року, в порушення умов договору з Міністерством не організували 1642 дітям, розміщеним в Санаторії передбачені тендерною документацією екскурсії в зоопарк, в археологічний заповідник «Ольвія», екскурсії морським транспортом на острів Березань, не застрахували дітей від нещасних випадків на період перебування у Санаторії. Дітям в кількості 2598 чоловік, розміщених на інших оздоровчих закладах, через заниження вартості ліжко-дня не були надані в повному обсязі послуги по лікуванню, культурно-масовим заходам, діти не були забезпечені збалансованим харчуванням, безоплатним екскурсіями. В результаті таких дій засуджених фактично дітьми не отримано оздоровчих послуг на суму 3403133 грн. 54 коп. (в тому числі: культурно-масових заходів на суму 1181800,1грн., страхуванню 204915,8 грн., лікування 1333983,27 грн., харчування 749181,14 грн.). 
		 
		 В результаті вищезазначених дій посадових осіб санаторія ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , вчинених ними при пособництві ОСОБА_14  в період з червня по листопад 2010 року з бюджетних грошових коштів в сумі 14599грн. 74 коп., що поступили по договорам, укладених Санаторієм з Управлінням, Школою та Міністерством, фактично не було надано оздоровчих послуг дітям на загальну суму 4622627 грн. 32 коп. чим спричинили матеріальну шкоду державі на вказану суму, що в 600 та більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, встановлений законодавством України станом на 2010 рік. 
		 Вказані грошові кошти підсудні присвоїли шляхом зняття з розрахункових рахунків Санаторія, а також перерахування іншим суб`єктам господарської діяльності за виготовленими ними фіктивними документами. 
		 Так, 18 червня 2010 року ОСОБА_13 , реалізуючі сумісний злочинний план, заповнив на своє ім`я, підписав першим підписом, як генеральний директор, скріпив печаткою грошовий чек ЛГ № 4436554 про зняття з розрахункового рахунку Санаторія готівкових грошових коштів в сумі 200000 грн., в який умисно, зловживаючи своїм службовим становищем вніс завідомо неправдиві відомості про те, що метою отримання коштів є «закупка сільськогосподарської продукції», що не відповідало дійсності та на підставі нього цього ж дня отримав на своє ім`я в касі НФ «Кредо-Банк» готівкові грошові кошти в сумі 200000 грн.. 
		Окрім того, директор Санаторія ОСОБА_13 , являючись також на підставі свідоцтва про державну реєстрацію від 14 жовтня 2008 року фізичною-особою-підприємцем (в подальшому ФОП) підписав платіжне дорученням № 562171 від 23 червня 2010 року, в яке вніс завідомо неправдиві відомості про підстави платежу, вказавши, що кошти перераховуються «для оплати медичних послуг» та на підставі вказаного платіжного доручення з розрахункового рахунку Санаторія, перерахував на свій рахунок 125000 грн. 
		 24 червня 2010 року ОСОБА_13 , достовірно знаючи, що він як фізична-особа-підприємець, вищевказаний договір з Санаторієм не укладав і робіт для Санаторія не виконував, маючи умисел на складання підробленого документа, з метою зняття з свого розрахункового рахунку вказаних грошових коштів готівкою, склав, підписав та скріпив печаткою ФОП ОСОБА_13  грошовий чек ЛЕ № 9117753, який давав право на його підставі отримати в касі банку грошові кошти на суму 123750 грн. У вказаний грошовий чек підсудний умисно вніс завідомо неправдиві відомості про те, що мета зняття вказаної суми готівкових грошових коштів є «закупівля товарів», що не відповідало дійсності.
		 01 липня 2010 року ОСОБА_13 , за допомогою фінансового директора Санаторія, яка не була обізнана про злочинні наміри підсудних, вніс в грошовий чек ЛГ № 4436556 на суму 420 0000 грн. завідомо неправдиві відомості про мету їх зняття, начебто на закупку сільськогосподарської продукції, що не відповідало дійсності, яку фінансовий директор зняла та передала підсудним ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 вказану суму грошей за цільовим призначенням не використали, а розпорядились на свій розсуд. 
		 
		 ОСОБА_12 реалізуючи єдиний намір з ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , при пособництві ОСОБА_14  в період липня-листопада 2010 року складав грошові чеки, в які вніс завідомо неправдиві відомості про мету зняття готівкових грошових коштів, начебто на закупку сільськогосподарської продукції, що не відповідало дійсності, скріпляв їх печаткою Санаторія та за допомогою інших осіб, які не були посвячені в його злочинний план, отримав в період липень-серпень в касі НФ «Кредо-Банк» з розрахункових рахунків Санаторія грошові кошти в сумі 1404440 грн. із яких 50000 грн. були використані на потреби санаторія. 
		 ОСОБА_11 являючись з 26 серпня 2010 року ліквідатором Санаторія і продовжуючи реалізовувати спільний план, 31 серпня та 01 вересня 2010 року достовірно знаючи про те, що договір з ТОВ «Украгро-Південь ЛТД» не укладався і вказане товариство для Санаторія роботи та послуги не надавало, умисно, зловживаючи службовим становищем, склав і підписав два платіжні доручення, на підставі яких Санаторій перерахував на розрахунковий рахунок зазначеного підприємства 676000 грн. під видом оплати послуг за культмасову роботу, начебто проведену в серпні-вересні 2010 року, згідно рахунку-фактури від 25.08.2010 року. Зазначену грошову суму підсудний ОСОБА_12 отримав готівкою через директора підприємства, яку потім він разом із ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_14 звернули на свою користь. 
		 Продовжуючи неправомірну діяльність ОСОБА_11 , будучи фінансовим директором та ліквідатором Санаторія, в період з 03 по 10 вересня 2010 року підписав 3 грошові чеки, на підставі яких отримав особисто, а також через інших осіб в касах банку «Фінансова Ініціатива» та «Кредо-Банк» грошові кошти на загальну суму 800000 грн., з яких лише 4500 грн. були витрачені на потреби Санаторія. 
		 13, 14 та 20 вересня 2010 року підсудні ОСОБА_11 та ОСОБА_12 виготовили та спільно підписали 3 грошові чеки, на підставі яких ОСОБА_12 отримав на своє ім`я в банку « ІНФОРМАЦІЯ_5 » грошові кошти на загальну суму 280000 грн., з яких лише 20250 грн. були витрачені на потреби Санаторія, а решта на власні потреби засуджених.
		 22 та 23 вересня 2010 року ОСОБА_11 підписавши 2 грошових чеки на підставі яких особисто, а також через інших осіб отримав в касі банку «Кредо-Банк» гроші на суму 1 000000 грн., з яких лише 130774 грн. 59 коп. були витрачені на потреби Санаторія, а рештою засуджені розпорядилися на власний розсуд. 
		 03 листопада 2010 року ОСОБА_12 та ОСОБА_11 по грошовому чеку ЛД № 8484680 отримав готівкові грошові кошти в сумі 280000 грн., з яких 190514 грн. 95 коп. використали на виплату заробітної плати співробітникам Санаторія. 
		 12 листопада ОСОБА_12 та ОСОБА_11 по грошовому чеку ЛД № 8484681 зняли готівкові грошові кошти на суму 80000 грн. 
		 19 листопада 2010 року по грошовому чеку ЛД № 8484683 підписаному ОСОБА_12 підсудний ОСОБА_14 отримав в касі Миколаївського відділення № 1 ПАТ «Фінансові ініціативи», замість ОСОБА_12 , в його відсутності, з розрахункового рахунку Санаторія готівкові грошові кошти в сумі 220000 грн. 
		 Складені і підписані ОСОБА_12 та ОСОБА_11 вказані вище грошові чеки, платіжні доручення давали засудженим право на отримання і перерахування грошових коштів з розрахункових рахунків Санаторія на загальну суму 4804440 грн., однак при цьому містили вказані підсудними неправдиві відомості про мету зняття (начебто на закупівлю сільськогосподарської продукції та інші цілі), що не відповідало дійсності. 
		 Крім того, ОСОБА_11 , з метою прикриття незаконної діяльності організував і при пособництві ОСОБА_14 здійснив фіктивне підприємництво шляхом створення та реєстрації на ім`я підставних осіб декілька суб`єктів підприємницької діяльності, щоб потім їх банківські рахунки, печатки і реквізити використати для складання документів, що створюють видимість нібито здійснених фінансово-господарських операцій з Санаторієм. 
		 Так, в липня - серпні 2010 року ОСОБА_11 при пособництві ОСОБА_14 зареєстрував на ім`я ОСОБА_21 , і переоформив на ім`я ОСОБА_22 , які не були посвячені в їх план, приватні підприємства «Золотий Колос-М» і «Сато». Підприємства не знаходилось за місцем реєстрації, їх номінальні директори ОСОБА_21 та ОСОБА_22 підприємницькою діяльністю вказаною у Статутах не займалися, статутний капітал не формували, відповідних звітів в податкову інспекцію і державні органи не подавали, податків і страхових платежів до фондів не здійснювали, печатку і установчі документи підприємств у своєму розпорядженні не мали. 
		   Після реєстрації і переоформлення підприємств у встановлених органах, ОСОБА_14 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11 отримав в своє розпорядження печатки ПП «Золотий Колос» і «Сато» статутні документи вказаних підприємства, відкрив розрахунковий рахунок. 
		 
		 26 жовтня 2010 року ОСОБА_14 здійснюючи пособництво ОСОБА_11 , використавши печатку і реквізити ПП «Золотий Колос-М» і «Сато» склав документи, що містили неправдиві відомості про кредиторську заборгованість Санаторію перед підприємствами за начебто виконані останнім роботи з установки в Санаторії нової системи водопостачання і опалення, а також виконання іншої роботи на загальну суму 4623700 грн., що не відповідало дійсності.
		 В період з 05 липня по 26 жовтня 2010 року ОСОБА_14  сприяючи ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у реалізації злочинного плану направленого на заволодіння бюджетними коштами, в особо великих розмірах, виконуючи відведену йому роль у злочинні схемі, з метою скоєння фіктивного банкрутства Санаторія, склав і підписав заяву № 41 від 28 липня 2010 року про порушення провадження у справі про банкрутство Санаторія, в яке вніс завідомо неправдиві відомості про фінансову неспроможність Санаторія виконати вимоги кредитора, про наявність у Санаторія кредиторської заборгованості в сумі 20523 000 грн., що не відповідало дійсності, оскільки заборгованості перед ПАТ «Банк Богуслав» в сумі 19 млн. грн. була повністю забезпечена нерухомим майном Санаторія, що знаходилось в іпотеці, вартість якого станом на 06 березня 2008 року складало 270238 грн. 99 коп. 
		 В липні 2010 року ОСОБА_11 являючись посадовою особою, умисно, зловживаючи службовим становищем, на території м. Миколаєва, з метою скоєння фіктивного банкрутства підприємства підписав вищевказану заяву, а також склав і підписав довідку, рішення, повідомлення, в які вніс завідомо неправдиві відомості.
		 
		 В цей же період ОСОБА_11 за допомогою головного бухгалтера, яка не була посвячена в його злочинний план, вніс завідомо неправдиві відомості в баланс Санаторія про те, що підприємство отримало фінансові інвестиції на суму 19 млн. грн. та має кредиторську заборгованість на вказану суму, що не відповідало дійсності. 
		 У вересні 2010 року ОСОБА_11 не бажаючи виконувати вимоги з боку ПАТ «Банк Богуслав», щодо звернення про стягнення нерухомого майно Санаторія, вирішив повторно організувати фіктивне банкрутство шляхом складання від імені Санаторія підроблених документів, в тому числі використовуючи документи створених ним при пособництві ОСОБА_14 фіктивних підприємств та надання документів в господарський суд для порушення справи про банкрутство Санаторія з метою накладення мораторію на його майно.
		Реалізуючи задумане ОСОБА_11  за попередньої змовою з ОСОБА_12  та при пособництві ОСОБА_14  здійснив задуманий план при наступних обставинах. 
		 Так, в кінці вересня 2010 року ОСОБА_14 достовірно знаючи про те, що Санаторій має стабільне фінансове становище, виплачує заробітну плату і розраховується з бюджетом, що підстав для банкрутства (санації) немає від імені генерального директора Санаторія ОСОБА_12 склав підроблені наступні документи: 
		- заяву про порушення справи про банкрутство Санаторія для проведення санації його керівником; довідки; баланс; план санації в яких вказав про кредиторську заборгованість, яка позбавляє більше двох років погасити борги на загальну суму 4623 700 грн., що виникли перед ПП «Сато» і «Золотий Колос М». 
		Вказані підроблені документи ОСОБА_14 надав на підпис ОСОБА_12 , який достовірно знаючи, що вони містять неправдиві відомості і не відповідають дійсності, умисно, зловживаючи своїм службовим становищем підписав їх та скріпив їх відтиском печатки Санаторія.
		Крім того, в жовтні 2010 року ОСОБА_14 отримав від невстановленої слідством особи підроблену заяву від імені арбітражного управляючого ОСОБА_23 , що містила неправдиві відомості про те, що він дає свою згоду приймати участь в якості розпорядника майном в справі про банкрутство Санаторія. 
		26 жовтня 2010 року ОСОБА_11 і ОСОБА_14  надали у господарський суд підроблені документи, на підставі яких суд порушив провадження по справі про банкрутство Санаторія і призначив ОСОБА_12 на посаду управляючого санацією даного підприємства. 
		З 20 липня по 20 жовтня 2010 року ПП ОСОБА_13 достовірно знаючи, що він не мав фінансово-господарських відношень з ПП «АІЗ» і «Юзоптторг» та в нього відсутні податкові накладні даних підприємств, що дають право на включення їх в склад податкового кредиту, а також знаючи про відсутність в нього документів, що підтверджують податковий кредит з метою приховування своїх доходів від оподаткування умисно склав наступні підроблені податкові декларації про податок на додану вартість, в які вніс завідомо неправдиві відомості про суму податкового кредиту, а саме: 
		- 20 липня 2010 року в податкову декларацію про податок на додану вартість за червень 2010 року вніс завідомо неправдиві відомості про суми податкового кредиту, безпідставно завищив його на 39061 грн., а також вніс в «роздруківку податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» за червень 2010 року (вх. № 15405 від 20 липня 2010 року) завідомо неправдиві відомості про суму податкового кредиту безпідставно завищив її на суму 22552 грн. по начебто, здійсненій ним операції з ТОВ «Фірма АІВ», а також умисно вніс завідомо неправдиві відомості про суму податкового кредиту, безпідставно завищив суму на 16509 грн. по начебто здійсненій операції з ТОВ «Юзоптторг»; 
		 -20 серпня 2010 року підроблену податкову декларацію № 18421 про податок на додану вартість за липень 2010 року вніс завідомо неправдиві відомості про суму податкового кредиту, безпідставно завищив її на суму 1428 грн. по начебто здійсненій операції з контрагентом ТОВ «Кинкайд-Груп», вказавши замість належної декларуванню сумі податкового кредиту в розмірі 2459 грн. суму податного кредиту 4421 грн. Крім того, у колонці 20 «позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту» він вказав суму 491 грн., замість належної декларуванню до сплати суми податку в розмірі 1919 грн., а також вніс в роздруківку податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» ( № 18422 від 20 серпня 2010 року) завідомо неправдиві відомості про суму податкового кредиту, безпідставно підвищив її на суму 1428 грн. по начебто здійсненій операції з контрагентом ТОВ «Кинкайд-Груп»; 
		- 21 серпня 2010 року в «Уточнений розрахунок податкових зобов`язань по ПДВ за червень 2010 року в зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в які вніс завідомо неправдиві відомості про суму податкового кредиту, безпідставно підвищив її на 22552 грн. по начебто здійсненій ним операції з контрагентом ТОВ «Етман», замість раніше задекларованої операції з контрагентом ПП «АІВ»: 
		-20 вересня 2010 року в податкову декларацію про податок на додану вартість за серпень 2010 року вніс завідомо неправдиві відомості про суму податкового кредиту, безпідставно підвищивши його на суму 8870 грн. по начебто здійсненій операції з контрагентом ТОВ «Кинкайд Груп». Крім того в колонці 20 «позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту вказав суму 986 грн., замість дійсної суми, яка належала декларуванню до сплати податку в розмірі 9856 грн.; 
		-20 жовтня 2010 року в податкову декларацію по податок на додану вартість за серпень 2010 року вніс завідомо неправдиві відомості за вересень 2010 року знизивши її на 5 грн., вказавши суму 0 грн., замість належної декларуванню суми 5 грн. по операції про надходження на його розрахунковий рахунок торгової виручки в розмірі 30 грн. 
		 В результаті використання вищевказаних підроблених документів ОСОБА_13  недоплатив в бюджет податок на додану вартість за вересень 2010 року у сумі 39061 грн. за липень 2010 року у сумі 1428 грн.; за серпень 2010 року в сумі 8870 грн.; за жовтень 2010 року в сумі 5 грн. 
		 В червні-липні 2010 року ОСОБА_13 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , при пособництві ОСОБА_14 , з метою приховання, присвоєння бюджетних грошових коштів згідно їх злочинного плану, достовірно знаючи про те, що він як приватний підприємець послуг для Санаторія не надавав, склав, підписав і скріпив печаткою фізичної особи-підприємця ОСОБА_13 підроблені документи (договори, кошториси витрат, акти-виконаних робіт та інші), що створюють видимість надання послуг для Санаторія на загальну суму 127296 грн. 70 коп., які використав шляхом надання в бухгалтерію Санаторія.
		 Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_13 в серпні-вересні 2010 року, достовірно знаючи про те, що, як приватний підприємець, послуг для Санаторія не надавав, підписав і скріпив печаткою ФОП ОСОБА_13 підроблені документи (договори, кошториси витрат, акти виконаних робіт та інші) що створюють видимість виконання ним робіт по прочитанню дітям лекцій і проведення практичних семінарів по програмі «Відродженні нації Репродуктивне здоров`я, «Хатха-Йога, наука про здоровий спосіб життя», «Основи першої медичної допомоги, «Щит-21, природа і профілактика онкологічних захворювань» на загальну суму 426780 грн. 90 коп. ОСОБА_12 достовірно знаючи, що ФОП ОСОБА_13 надав неправдиві офіційні документи, що підтверджували виконання робіт на суму 426780 грн. 90 коп. підписав їх та проставив відтиск печаті. 
		Крім того, 20 листопада 2010 року в ході проведення у підсудного ОСОБА_11 обшуку був виявлений та вилучений магазин від пістолета споряджений боєприпасами - вісьмома патронами 7,62 мм, які він без передбаченого законом дозволу придбав, переніс в автомобіль «Ягуар», реєстраційний № НОМЕР_1 , що знаходився в його експлуатації та незаконно зберігав під заднім пасажирським сидінням. 
		Також у вказаному автомобілі був виявлений та вилучений належний ОСОБА_11 ніж, кий являється згідно висновку експерта холодною зброєю колючо-ріжучої дії  бойовим кинджалом, який він незаконно носив без передбаченого законом дозволу. 
		 
		 В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок скасувати і постановити новий вирок:- яким ОСОБА_11  визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч. 5; 27 ч. 3, 205 ч.2; 366 ч.1; 27 ч 3, 366 ч.1; 358 ч.3; 263 ч. 1; 263 ч.2 КК України, та призначити покарання: 
		<ul>
			<li>за ч.5 ст.191 КК України з застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, організаціях, установах всіх форм власності строком на 3 роки з конфіскацією половини майна, що належить йому на праві власності; </li>
			<li>за ч.3 ст.27, ч.2 ст.205 КК України у виді штрафу у розмірі 3200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян; </li>
			<li>за ч.1 ст. 366 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, організаціях, установах всіх форм власності строком на 2 роки;

<li>за ч.3 ст.27, ч.1 ст.366 КК України у виді покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, організаціях, установах всіх форм власності строком на 3 роки; </li>
			</li>
			 
			<li>за ч.3 ст.358 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік; </li>
			<li>за ч.1 ст.263 КК України у виді 3 років позбавлення волі ; </li>
			<li>за ч.2 ст.263 КК України у виді 2 років позбавлення волі.

</li>
			 На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_11 покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, організаціях, установах всіх форм власності строком на 3 роки, з конфіскацією половини майна, що належить йому на праві власності;
			<li>яким ОСОБА_12 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч. 5; 366 ч.1; КК України, та призначити покарання: </li>
			<li>за ч.5 ст.191 КК України з застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, організаціях, установах всіх форм власності строком на 3 роки; </li>
			<li>за ч.1 ст. 366 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, організаціях, установах всіх форм власності строком на 2 роки;

</li>
			 
			<li> На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання ОСОБА_12 у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, організаціях, установах всіх форм власності строком на 3 роки;

</li>
			Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_12 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки і покласти на нього обов`язки, передбачені п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, та повідомляти вказану інспекцію про зміну місця проживання та роботи; 
			<li>яким ОСОБА_13  визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч. 5; 366 ч.1; 358 ч.1; 358 ч. 2; 358 ч. 3 КК України, та призначити покарання: </li>
			<li>за ч.5 ст.191 КК України з застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, організаціях, установах строком на 3 роки; </li>
			<li>за ч.1 ст. 366 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, організаціях, установах всіх форм власності строком на 2 роки; </li>
			<li>за ч.1ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік;</li>
			<li>за ч. 2 ст.358 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки; </li>
			<li>за ч.3 ст.358 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік; </li>
			<li> На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_13 покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, організаціях, установах всіх форм власності строком на 3 роки;

</ul>
		- за ч.5 ст. 27,ч. 5 ст.191 КК України з застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій на підприємствах, організаціях, установах строком на 3 роки
		<ul>
			<li>за ч.5 ст.27, ч.2 ст.205 КК України у виді штрафу у розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян; </li>
			<li>за ч.5 ст.27 ч.1 ст. 366 КК України у виді у виді штрафу у розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян; </li>
			<li>за ч.3 ст.358 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік.</li>

</ul>
		 
		 На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_14 покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно  господарських функцій на підприємствах, організаціях, установах всіх форм власності строком на 3 роки; 
		 Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_14 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки і покласти на нього обов`язки, передбачені п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, та повідомляти вказану інспекцію про зміну місця проживання та роботи.
		 Вважає, що суд призначаючи засудженим покарання, не достатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочинів, роль та ступінь участі кожного з них у його скоєнні. 
		    Вказує, що ОСОБА_11 повністю визнав вину, у вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв встановленню істини по справі. На його думку зазначені обставини пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що і дає підстави, з урахуванням його особи, яка вчинила злочин вперше і не перебувала на обліку стосовно психічного і наркологічного стану здоров`я, застосувати ст. 69 КК України і призначити основне покарання нижче від найнижчої межі встановленої в санкції ч.5 ст. 191 КК України. 
		    До аналогічного висновку приходить прокурор і відносно призначених покарань ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які характеризуються позитивно, мають на утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку, і вважає за необхідне застосувати до них ст. 69 КК України за злочин проти власності, звільнивши їх від відбування покарання з випробуванням.
		 В доповненнях до апеляції прокурор звертає увагу на те, що суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_11 покарання по ст.ст. 263 ч.2; 27 ч.3, 366 ч. 1 КК України застосував до нього штраф, визначивши його розмір у тридцять неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн., а фактично стягнув 850 грн., тобто 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
		 В апеляції засуджений ОСОБА_11 не оскаржуючи доведеність вини та кваліфікацію своїх дій, просить вирок змінити, на підставі ст.69 КК України призначити йому за скоєння злочину передбаченого ч.5 ст.191 КК України більш м`яке покарання та на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням. 
		 Вказує, що при призначення йому покарання суд не взяв до увагу те, що він повністю визнав свою вину, розкаявся, раніше не судимий, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, готовий відшкодовувати заподіяну своїми діями шкоду, не представляє небезпеку для суспільства.
		 В апеляції і доповненнях до неї засуджений ОСОБА_12  просить вирок скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в діянні складу злочину. 
		 Посилається на істотні порушення вимог кримінально  процесуального закону під час розгляду справи у суді, оскільки у відсутності його в судовому засіданні 24 травня і 5 червня 2012 року, а 7 червня 2012 року у відсутності підсудних ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , суддя продовжила розгляд справи. Суд приєднав, але не дослідив та не оцінив додаткової почеркознавчої експертизи № 1907, яка спростовує висновки судово-почеркознавчої експертизи № 657, що він підписував тендерну пропозицію по 3 лотам, складав та підписав ряд грошових чеків, не надав йому можливості поставити питання свідку ОСОБА_24 , не задовольнив низки його клопотань і інших учасників процесу. 
		 Вказує, що в порушення вимог ст. 197 КПК України слідчий, при призначенні судово - економічної експертизи не надав йому можливості поставити додаткові питання експерту. Експерти за усним погодженням зі слідчим замінили питання, котрі суттєво відрізнялися від питань, визначених в постанові, чим було порушено Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджену наказом МЮ №53/5від 8.10.1998р. Наголошує, що відповідно до вказаної інструкції економічна експертиза на предмет завищення вартості робіт проводиться тільки після проведення відповідної технологічної експертизи. Експертний висновок містить протиріччя між викладеними фактами, оскільки експертиза проведена на підставі документів, що не мають відношення до справи. Зокрема, досліджені листи без будь  яких підписів та відбитків печаток, листи та документи, які не відносяться до первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, викладені висновки суперечать поясненням самого експерта під час допиту його на досудовому слідстві. 
		 Стверджує, що видаткові ордери та касові книги не можуть бути допустимими доказами оскільки складені з істотним порушенням законодавства, регламентуючого ведення касових операцій та складання касових документів, а саме: хто підписував і хто отримував грошову масу по ордерах № 140 і 155, в інших ордерах відсутні найменування підприємства та ідентифікаційні коди, кореспондуючі рахунки, субрахунки. Аналогічні порушення містяться і в касових книгах, які неодноразово переписувала головний бухгалтер ОСОБА_24 і в «Калькуляціях вартості дитячої путівки на оздоровлення дітей у 2010 році». 
		 Вважає, що суд безпідставно визнав його і других підсудних винними, в заволодінні бюджетними коштами, оскільки Санаторій не є державним підприємством і у його статутному капіталі відсутня державна частка. Відповідно до укладених договорів, кошти перераховані на рахунки Санаторію вважаються коштами останнього і не можуть вважатися бюджетними.
		    На думку апелянта помилковим є висновок суду про те, що він спільно з підсудними уклав договори, оформив платіжні доручення, акти виконаних робіт, та інші первинні документи, які оформлені правильно, але є підробленими, оскільки на час ухвалення вироку жодний з договорів не був визнаний в судовому порядку фіктивним або нікчемним. Отже відсутні підстави стверджувати про наявність в його діяннях злочину, передбаченого ст. 366. КК України. 
		    Звертає увагу, що пояснення свідків про те, що послуги за договорами були надані не в повному обсязі та не належної якості, а саме: медичні послуги, екскурсії, культурно-масові заходи, належне харчування є загальними, суб`єктивними та виражають припущення, оскільки вони не вказують прізвища дітей. Їх кількості, які потребували, але не отримали медичної допомоги, не визначена кількість не проведених процедур, які необхідно було провести, не визначена кількість медикаментів, які повинні вживати діти, відсутні діагнози, медичні висновки. В договорах відсутній перелік екскурсій, лекцій, інших розважальних заходів, не визначено об`єм коштів, що повинні, бути витрачені на надання медичної допомоги. Відсутні посилання на передбачені законодавством норми харчування, відсутні дані про кількість дітей, яким організували/не організували екскурсії, причини по яким діти не їздили на екскурсії
		    Вказує, що накладні і рахунки, які суд визнав доказом по справі, не є такими, так як вони не містять розшифровки ні кількісних, ні вартісних показників культурно - масових заходів, лікування та страхування і не можуть бути підробленими у зв`язку з тим, що всі дані викладені в них відповідають фактичним обставинам(кількості переданих путівок та кількості днів). Ціна вказана в них відповідає ціні вказаній у договорах. При підписанні актів виконаних робіт замовники претензій по наданню послуг не мали. 
		    Зазначає, що посилання суду на показання свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_24 , як доказ його винності є помилковим, оскільки вони є посадовими особами Санаторію і зацікавленими по справі. так не може бути. 
		 В апеляції засуджений  ОСОБА_13  та його захисник ОСОБА_15 просять вирок відносно ОСОБА_13  скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, а у доповненнях до апеляції захисник ОСОБА_15 просить вирок скасувати, кримінальну справу відносно ОСОБА_13 закрити за відсутністю в його діях складу злочину.
		 Посилаючись на Постанову Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» № 2 від 11.02.2005 року, вказують, що вирок є незаконним. Постановленим з неправильним застосуванням норм кримінального закону, без повного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Дізнання та досудове слідство, проведене по справі, носили однобічний та неповний характер, який не міг бути усунутий в судовому засіданні. Суд, не лише не вжив заходів до їхнього усунунення шляхом повернення справи на додаткове розслідування, але й поклав однобічні та неповні висновки і версії досудового слідства в основу обвинувального вироку, неправильно застосувавши кримінальний закон та не досліджуючи всієї сукупності обставин справи.
		Стверджують, що ані досудовим слідством, ані судом не було належним чином перевірено та досліджено версії засудженого та його захисту про те, що жодної попередньої змови на заволодіння майном (грошовими коштами) у засудженого разом з іншими засудженими по справі ніколи не було. Корисливий інтерес в діях засудженого був відсутній, оскільки грошові кошти в сумі 125 000 грн., отримані ним на свій рахунок, як суб`єкта підприємницької діяльності, були витрачені ним на готівкову оплату послуг фахівців, що надавались санаторію. Грошові кошти в розмірі 200 000 грн., отримані ним в банку, були передані фінансовому директору та головному бухгалтеру санаторія. Факсимільні підписи від імені засудженого, проставлені на бухгалтерській документації, були проставлені не ним, а іншими особами з використанням його факсиміле тощо.
		Наголошують, що жодного прямого доказу наявності між засудженим та іншими особами попередньої змови на заволодіння грошовими коштами в матеріалах кримінальної справи немає і в цій частині обвинувачення ґрунтується на припущенні щодо наявності такої змови.
		 Стверджують, що досудовим слідством та судом першої інстанції не було належним чином досліджено та встановлено наявності чи відсутності в діях засудженого корисливого мотиву, а саме не було встановлено способу та моменту заволодіння засудженим майна (грошових коштів) на свою користь. Вказують, що недоведеність факту та способу такого заволодіння вказує на відсутність корисливого мотиву в діях засудженого, а отже відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ст. 191 КК України.
		 Вказують, що досудовим слідством та судом було однобічно та неповно досліджено обставини підроблення протоколу загальних зборів учасників від 05 липня 2010 року. При цьому зазначають, що суд не взяв до уваги те, що на період 05 липня 2010 року засуджений вже не був генеральним директором санаторію та жодних організаційно- адміністративних можливостей для цього вже не мав. Звертають увагу на те, що жодного доказу підробки засудженим вказаного протоколу в справі немає і в цій частині обвинувачення ґрунтується лише на припущенні можливості підробки цього протоколу засудженим.
		 Крім того вказують, що неповно та однобічно досліджено обставини підробки договорів щодо надання послуг для санаторію на суму 426780 грн. 90 коп. та нібито заволодіння таким чином засудженим вказаними грошовими коштами, оскільки ним жодних підписів на вказаних документах ніколи не проставлялося, а на них було проставлено його факсиміле, до якого мала доступ низка інших осіб, зокрема і ОСОБА_25 . Стверджують, що ОСОБА_13 , як підприємцем послуги санаторію надавались, що може бути підтверджене свідками (вожатими дитячих груп), які такі послуги отримували.
		 Звертають увагу на те, що неповно та необ`єктивно досліджено обставини здачі під звіт грошових коштів, а саме не обґрунтовано висновок про те, що ці грошові кошти були не прибутком підприємства, а збитком, нанесеним державі (в цій частині слідство та суд виходили лише з суперечливих показань свідка ОСОБА_24 , яка є зацікавленою особою. Вказують, що не було належним чином враховано і тієї обставини, що сплата грошових коштів в розмірі 1,8 млн. грн.. з рахунків санаторію здійснювалась в грудні 2010 року, коли засуджений вже півроку як не мав жодного стосунку до господарської діяльності санаторію.
		 Апелянти також звертають увагу на те, що з невідомих причин було незаконно визнано встановленим факт ухилення засудженого від сплати податків нібито шляхом підроблення документів (податкових декларацій тощо), при тому що обвинувачення в ухиленні від сплати податків за ст. 212 КК України йому взагалі ніколи не висувалось і вказані обставини ані досудовим слідством, ані судом ніколи не досліджувались, однак фактично були поставлені засудженому в вину.
		 Вказують, що досудовим слідством та судом не було досліджено ролі та функцій по справі свідка ОСОБА_25 , яка була фінансовим директором та фактичним власником санаторію, і мала право другого підпису щодо всіх фінансово - господарських документів та повністю керувала внутрішньогосподарською діяльністю санаторію. Не досліджено питання щодо наявності інкримінованого засудженому складу злочину (заволодіння грошовими коштами) саме в її діях, при цьому її покази як свідка, було покладено в основу обвинувального вироку засудженому.
		 В апеляції захисник ОСОБА_13   ОСОБА_19 просить вирок скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, а в доповнення до апеляції просить закрити справу за відсутністю в діях засудженого складу злочину. 
		 Вважає, що в момент укладання договору про передачу корпоративних прав будь-якої домовленості між ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 направленої на протиправну діяльність в період експлуатації Санаторія не було та на момент початку комерційної діяльності вся господарська діяльність здійснювалась виключно директором санаторія ОСОБА_25 . 
		 Водночас зазначає, що діяльність ОСОБА_13  як генерального директора, здійснювалась в період з січня по червень 2010 року, а в період з червня по листопад 2010 року йому про фінансово-господарську діяльність санаторія нічого не було відомо.
		 Звертає увагу на те, що у діях засудженого не було попередньої змови з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , оскільки сам факт подання документів для участі в тендері не свідчить про його перемогу в ньому, а інформація яка була вказана в документах не свідчить про наявність попередньої змови. 
		 Крім того стверджує, що ОСОБА_13  на момент відкриття санаторія були організовані культурно-масові заходи, до яких залучались вихователі, аніматори, які не були офіційно працевлаштовані в санаторії і для того щоб оплатити їх роботу та не залучати інших осіб, а також придбати різний інвентар, були складені договори та акти виконаних робіт між Санаторієм та ПП ОСОБА_13 , на підставі яких санаторій повинен був перерахувати на рахунок ПП ОСОБА_13 125 000 грн. Зазначає, що платіжне доручення на 125000 грн. було підписано ОСОБА_13 разом з ОСОБА_25 , а отримані кошти засуджений витратив на потреби Санаторія.
		 Вказує, що 18 червня 2010 року ОСОБА_13 отримав у банку 200000 грн., з яких 110000 грн., він передав ОСОБА_25 , а іншу частину коштів в сумі 90000 грн. він передав бухгалтера санаторія ОСОБА_24 , яка використала вказані кошти на потреби санаторія. 
		 Вважає, що при таких обставинах домовленості ОСОБА_13 з іншими засудженими на розкрадання вказаних бюджетних коштів не було та він особисто в своїх інтересах ці гроші не використовував. 
		 Звертає увагу, що непричетність  ОСОБА_13  до розкрадання бюджетних коштів підтверджується матеріалами справи, яким судом не надана правильна юридична оцінка. 
		 
		 В апеляції захисник засудженого ОСОБА_14 - ОСОБА_18 просить вирок стосовно ОСОБА_14 скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.
		    Мотивує це тим, що переконливих доказів винності ОСОБА_14 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, у справі не має. Він надавав необхідну юридичну допомогу Санаторію, пов`язану з банкрутством. Фінансово - господарською діяльністю не займався, в тому числі проведенням тендерів, отримання замовлень на розміщення дітей, забезпечення їх продуктами харчування тощо. Не знав про факти зняття грошей з рахунків санаторію і ОСОБА_14 не отримував яку не будь частку із цих грошей. Ці обставини підтверджують не тільки засуджені, а і свідки ОСОБА_25 і ОСОБА_24 . Між іншим, суд не встановивши поважних причин неявки в судове засідання свідка ОСОБА_26 , оголосив його показання, дані під час досудового слідства і послався на них у вироку, як доказ його вини. На думку адвоката суд порушив принцип безпосередності, що позбавило ОСОБА_14  права поставити свідку відповідні питання, а також порушило його право на справедливий суд, про що зазначає Європейський суд по правам людини у справі «Жуковський проти України». 
		    Вважає, що не доказана вина його підзахисного у співучасті у службовому підробленні, оскільки достовірно не встановлено, що він складав завідомо неправдиві офіційні документи для звернення в господарський суд для визнання Санаторія банкротом.
		 Наголошує, що немає доказів винності ОСОБА_14 і в підробленні документів. Зокрема заяви ОСОБА_23 бути розпорядником майна при визнанні санаторія банкрутом. Суд, не вирішив, чи є така заява офіційним документом.
		 Вказує, що ОСОБА_14 не винний у фіктивному підприємстві, оскільки не був повідомлений, що підприємства створюються з метою прикриття незаконної діяльності.
		    Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , захисників ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , на підтримку доводів, викладених в своїх апеляціях і в апеляціях, поданих їх підзахисними, прохання захисника ОСОБА_15 в разі незадоволення його апеляції і апеляції ОСОБА_13 звільнити ОСОБА_13 від покарання у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, за ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 358 , ч.3 ст. 358 того ж кодексу, міркування прокурора, який не підтримав доводи своєї апеляції та просив вирок відносно ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 залишити без змін, а апеляції вказаних засуджених і їх захисників залишити без задоволення, апеляцію засудженого ОСОБА_11 задовольнити, призначивши йому покарання за ст. 191ч.5 КК України із застосуванням ст. 69 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, вивчивши матеріали кримінального провадження, провівши часткове судове слідство, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів, приходить до наступного.
		   В апеляції засуджений ОСОБА_11 не оскаржує висновки суду про доведеність його вини у вчиненні злочинів, та кримінально-правову оцінку дій за ст. 191 ч.5; ст.ст. 27 ч.3, 205 ч. 2; ст. 366 ч. 1; ст.ст. 27 ч.3, 366 ч. 1; ст. 358 ч.3; ст. 263 ч.1; 263 ч.2 КК України. 
		   
		    Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , у вчиненні ними інкримінованих злочинів, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та всебічно перевіреними в судовому засіданні доказами, що отримали відповідну оцінку у вироку.      
		 
		       В обґрунтування цього рішення суд першої інстанції послався на показання засудженого ОСОБА_11 , який вину в інкримінованих злочинах визнав в повному обсязі. В суді першої та другої інстанції показав, що з весни до осені 2010 року він, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 були посадовими особами дитячого санаторія «Золотий Колос». Обіймав посаду фінансового директора. У вказаний період Санаторій, на підставі виготовлених і представлених ОСОБА_13 документів, став переможцем тендерів, які проводили Школа, Управління та Міністерство. У зв`язку з цим ОСОБА_13 уклав із вказаними організаціями договори, за якими передбачалось отримання із бюджету коштів, в якості оплати послуг по санаторно-курортному оздоровленню і лікуванню дітей. Не заперечував показання піонервожатих про те, що культурно  масова робота серед дітей була організована на неналежному рівні і проведена частково. Медичні послуги надавалися не в повному обсязі. Діти не були застраховані. Їх харчування не відповідало нормам і калькуляції. З метою отримання готівкових коштів, фінансові документи не заповняв, а ставив лише свою підпис. Це давало можливість отримати у банках грошові кошти готівкою. Не контролював, куди направлялися отримані кошти. Висновок судово-економічної експертизи вважає обґрунтованим і вірним. Наряду з ним ОСОБА_12 та ОСОБА_13 також не контролювали хід виконання договорів, пов`язаних з санаторно-курортним оздоровленням дітей, а отримані кошти готівкою не повному обсязі передавали на потреби санаторію. 
		   Свідок ОСОБА_25 в суді першої інстанції і під час апеляційного судового слідства показала, що в 2010 році вона разом із ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 працювала у санаторії «Золотий Колос». Була засновником Санаторію і певний час фінансовим директором. Підготовкою тендерної документації, підписанням договорів, розрахунками із замовниками займалися засуджені ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . За їх вказівкою вона, як особа, що є засновником, мала право другого підпису. Підписувала деякі виготовлені фінансові документи, чеки на отримання готівкових коштів із рахунків Санаторія. При цьому не знала, що фінансові документи є підробленими та містять не достовірні дані. Головний бухгалтер Санаторію ОСОБА_24 повідомила, що підсудні ОСОБА_12 та ОСОБА_13 знімають із розрахункових рахунків великі суми грошей. За них не звітують, в касу не повертають. Вимагала від них звіту, але вони це проігнорували. Внаслідок такої поведінки засуджених, вилучила бухгалтерську документацію і передала до правоохоронних органів. Окрім того, зазначила, що Санаторій не надав дітям, які відпочивали із Школи, Управління, Міністерства, послуги по статтям калькуляції «медичні послуги, культурно-масові заходи, страхування, харчування», передбачені договорами, на суму більш ніж 3 млн. грн. ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 самостійно, а також за допомогою ОСОБА_27 (знайомого ОСОБА_12 ) зняли із рахунків Санаторію гроші у сумі приблизно 5 млн. грн., з яких більше половини привласнили.
		   Із показань свідка ОСОБА_24 ,. наданих в судах першої та другої інстанції, вбачається, що в період літнього сезону 2010 року ОСОБА_13 підписав три договори - із Школою, Управлінням, Міністерством про надання оздоровчих послуг дітям. У зв`язку з чим, на розрахункові рахунки Санаторію поступили бюджетні кошти в сумі 14599074 грн. для надання послуг по санаторно  курортному лікування дітей. Санаторій не в повній мірі виконав взяті на себе зобов`язання, пов`язані з наданням медичних послуг, страхуванню дітей, проведенню з ними культурно-масових заходів, харчуванню. Акти виконаних робіт, на підставі яких надходили гроші на рахунки Санаторія в рахунок розрахунку за оздоровлення дітей, складав і підписував ОСОБА_13 . Всього Санаторій по трьом договорам не надав дітям санаторно-курортного оздоровлення і лікування на суму більш ніж 4млн. грн. Вказана сума була привласнена засудженими шляхом підробки документів, а також шляхом перерахування і зняття із рахунків Санаторія готівкових коштів, за які вони не відзвітували. 
		 Свідки ОСОБА_24 і ОСОБА_25 підтвердили, що виготовленням тендерної документації займався ОСОБА_13 . Він же з метою виграшу тендерів вказував недостовірні відомості про матеріальний, технічний стан Санаторія, його кадровий склад, наявність кваліфікованих медичних працівників, лікувального обладнання. Бухгалтерія Санаторію не займалася складанням калькуляцій до договорів щодо суми витрат на одну дитину в день в розмірі 126 грн. і 128 грн. 50 коп. відповідно Передачею замовникам накладних, рахунків, актів виконаних робіт, що було підставою для перерахування ОСОБА_20 бюджетних коштів за послуги по оздоровленню дітей займався також ОСОБА_13 . Зазначені свідки також показали, що в серпні 2010 року, при місткості в 500 ліжко/міст стали заїзжать великі групи дітей, направлених Міністерством. Через відсутність необхідної кількості ліжок, стали домовлятися з другими оздоровчими закладами про перерозподіл путівок. При цьому ОСОБА_12 , і ОСОБА_13 встановили вартість для інших оздоровчих закладів в розмірі 90 і 80 грн. одного ліжко/ місця. 
		   Свідки ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 (вихователі) показали, що діти, які знаходилися на відпочинку в Санаторії отримували лише кисневі коктейлі і фіточай. Не отримували інших медичних процедур в повному обсязі. Не було достатньо ЛФК, спелеотерапії. Не вистачало спеціальних домішок у ванни. Дітей обслуговувало невелика кількість медичних працівників. Лікар приходив один раз на тиждень, в результаті чого були великі черги. Екскурсії по морю було проведено лише для невеликої кількості дітей. 
		   Факт отримання медичних процедур не в повному обсязі в зазначений час в Санаторію дітьми, які приїхали за путівками від Міністерства, підтвердили свідки ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 . Окрім того, вони показали, що в Санаторію було холодно. Восени діти часто хворіли, ліків не вистачало. Закуповували ліки за кошти вихователів, а також самих дітей. Хворим на сколіоз ніяких процедур та масажів не проводили. 
		   Із показань свідків ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 . ОСОБА_45 вбачається, що харчування дітей, направлених від Міністерства, було вкрай не калорійним і не різноманітним. Порції не відповідали стандартам, були не великими. Інколи видавалося не все меню. Діти ходили голодні, докупували продукти. Фруктів надавали мало, вони були несвіжі. Якість приготування не відповідала вимогам, раціон харчування не дотримувався, були випадки, коли діти відмовлялися приймати їжу. 
		   Окрім того, із показань ОСОБА_46 видно, що вона на незадовільний стан харчування дітей скаржилась до Управління праці і соціального захисту населення.
		   В судовому засіданні свідки ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 підтвердили, що культурно-масовою роботою для дітей від Управління, займалися вожаті. Санаторій не організовував безплатних екскурсій в зоопарк, в заповідник «Ольвія», по м. Очакову, в музеї. Феєрверк був лише при відкритті літнього сезону. Кіно і комп`ютерний зали були платними. Не хватало паперу, фломастерів, красок, ватману, пензлів, які докуповувалися власним коштом.
		   Свідок ОСОБА_75 показала, що вона, як організатор дозвілля, проводила з дітьми деякі культурно  масові заходи. В той же час підтвердила, що не проводилося лекцій, занять, семінарів, загальноосвітніх програм з запрошенням лікарів або лекторів. Зазначене підтвердили і свідки ОСОБА_28 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 .
		   Відповідно до договору № 3 від 3 червня 2010 року, діти із Санаторія мали можливість часто відвідувати Очаківський військово історичний музей. За період з червня по 7 листопада 2010 року, як видно з показань свідка ОСОБА_76 , таких відвідувань було лише 6.
		   Свідок ОСОБА_77 підтвердила, що вона надала послуги 1750 дітям з проведення екскурсій морським транспортом на Кінбурнську косу.
		   Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , які є посадовими особами оздоровчих закладів «Очаков», «Солнечний Луч», «Очаковское объединение санаторно-курортних учреждений», «Детский санаторий Солнечный», «Ольвия», показали, що вони укладали договори із Санаторієм, в особі директора ОСОБА_12 на оздоровлення дітей, оскільки « ОСОБА_83 » не мав відповідного числа ліжок. При цьому, калькуляція до договорів розраховувалась, виходячи із одного ліжко/ дня, визначеного ОСОБА_13 і складала відповідно 90 грн. і 82 грн., куди входили витрати на харчування - 35 грн., культмасові заходи - 1,4 грн., медикаменти і процедури - 1.6 грн. Калькуляція взагалі не передбачала витрат на страхування дітей. 
		   Як вбачається із довідки КРУ в Миколаївській області № 14-23/194 від 14.12.2010 р., 16 серпня 2010 року між Санаторієм, в особі директора ОСОБА_12 , і ЧП ОСОБА_84 був підписаний договір № 1-У/2010, згідно з яким ЧП ОСОБА_84 надавав послуги з розміщення дітей в будиночках за ціною 45 грн. за добу.
		   Факт завищення вартості наданих Санаторієм послуг дітям, відпочиваючим від Школи, Управління, Міністерства, об`єктивно підтверджується і висновком судово-економічної експертизи № 299-301, 935937 від 17 травня 2011 року. Згідно із зазначеним висновком та показаннями допитаного на досудовому слідстві експерта ОСОБА_85 , які підтверджені і під час судового слідства в апеляційній інстанції, не допонесені затрати Санаторія з надання дітям оздоровчих послуг складають 4622627, 32 грн. При цьому, недопонесені затрати на дітей склали: Школи - 571374, 13 грн; Управління - 648119,65 грн; Міністерства 
		- 3403 133,54 грн. 
		   
		   Доведеність винуватості ОСОБА_12 і ОСОБА_13 у вчиненні службового підроблення, а ОСОБА_13 , крім того, і в підробленні документів і в їх використанні, суд обґрунтував показаннями свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_24 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 які підтвердили обставини вчинення зазначених правопорушень. Показання свідків є логічними і послідовними, узгоджуються між собою та з письмовими доказами у справи, зокрема, з відповідними документами, а тому не викликають сумнівів у суду у їх правдивості.
		   
		   Є непереконливими доводи ОСОБА_12 і ОСОБА_13 про те, що свідки ОСОБА_25 , і ОСОБА_24 є заінтересованими у справі, а тому в суді дали неправдиві свідчення. Відсутні підстави недовіряти показанням цих свідків, показання яких щодо обставин справи узгоджуються з сукупністю інших доказів. Зокрема, з грошовими чеками, платіжними повідомленнями, договорами, актами виконаних робіт, довідками, накладними, кошторисами, податковими документами, у яких містяться неправдиві відомості щодо обґрунтування тендерних пропозицій, виконаних робіт, розрахунку калькуляцій, тощо.
		 
		   Таким чином, всебічно та повно перевіривши матеріали кримінальної справи, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_12 і ОСОБА_13 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено. Викладені в апеляціях засуджених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , захисників ОСОБА_19 , ОСОБА_15 доводи про недоведеність вини ОСОБА_12 , ОСОБА_13 є безпідставними.
		   
		    ОСОБА_14 вироком суду визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.27 ч.5, 191 ч.5; 27 ч.5, 205 ч.2;ст. 27 ч.5, ч.1 ст. 366 та за ст. 358 ч.3 КК України.
		   Однак, органи досудового слідства і суд першої інстанції фактичні обставини стосовно ролі ОСОБА_14 встановили неправильно, а відтак, є невірною правова оцінка вчинених ним дій як пособника у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах; як пособника у фіктивному підприємництві, як пособника у службовому підроблення, а також у використанні ним підроблених документів про банкрутство Санаторію. . 
		        ОСОБА_14 в ході досудового розслідування винним себе у вчиненні злочинів не визнавав. Такою ж була його позиції під час розгляду справи в суді першої та другої інстанції. ОСОБА_14 стверджує, що взагалі не приймав участі у господарсько-фінансовій діяльності Санаторію, якою займалися ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 . Не мав відношення до підготовки документів на проведення тендерів і укладення договорів на оздоровлення дітей. Йому невідомі обставини заволодіння грошовими коштами Санаторію. Як юриста за фахом, його діяльність полягала лише в наданні консультацій під час здійснення господарсько-фінансової діяльності в Санаторії та у правовому забезпеченні діяльності цього підприємства. За цю правову роботу отримував грошову винагороду. 
		       Засуджені ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , свідки ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , які безпосередньо займалися фінансово-господарською діяльністю Санаторія, категорично стверджували, що ОСОБА_14 не мав до цього будь-якого відношення. Він лише надавав підприємству юридичні послуги за своїм фахом.
		        В матеріалах кримінальної справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_14 був обізнаний про спосіб вчинення злочинів, механізм заволодіння бюджетними грошима та про інші істотні обставини обвинувачення.
		       Що стосується обвинувачення ОСОБА_14 стосовно вчинених ним особисто дій, а саме, в тому, що 19 листопада 2010 р., в період з 16 до 17 год., здійснюючи пособництво ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 в заволодінні грошовими бюджетними коштами, виділеними від Міністерства на надання послуг дітям на санаторно-курортне лікування, він надав чек на ім`я ОСОБА_12 та замість нього отримав з розрахункового рахунку Санаторія в касі банку «Фінансова ініціатива» гроші в сумі 220000 грн., з якими він і був затриманий працівниками СБУ, то суд приймає до уваги наступне.
		        ОСОБА_14 , не заперечуючи факту затримання його з вказаними грошима, послідовно стверджував, що банківський чек на отримання даної суми був підписаний відповідними службовими особами - ОСОБА_12 та ОСОБА_23 . В банку був присутній ОСОБА_12 . Такої значної суми готівки в банку не було. Чекали на надходження готівки. ОСОБА_12 поспішав їхати у справах та попросив його отримати вказані кошти і передати ОСОБА_11 . Отримані кошти не встиг передати ОСОБА_11 , оскільки на виході з банку був затриманий. Йому невідомо, для яких цілей призначалися ці кошти.
		        
		       Засуджений ОСОБА_12 в судових інстанціях показав, що 19 листопада 2010 року він і ОСОБА_23 підписали чек на отримання 220000 грн. Але в банку в наявності такої суми не було. Йому потрібно було їхати у справах. Тому попросив ОСОБА_14 залишитися, отримати кошти та передати ОСОБА_11 .
		       Як на доказ вини ОСОБА_14 в цій частині обвинувачення, суд послався на показання свідка ОСОБА_26 , на досудовому слідстві, які оголошені в судовому засіданні. З цих показань вбачається, що на початку листопада 2010 р. ОСОБА_14 по телефону інтересувався у ОСОБА_26 , чи замовили ОСОБА_11 і ОСОБА_12 гроші для зняття з розрахунку Санаторія у сумі 200000 грн. При цьому, ОСОБА_14 говорив, що половина цієї суми призначена йому. 19.11.2010 р. гроші були видані ОСОБА_14 на прохання ОСОБА_12 , який в той день кудись поспішав (т. 29 а.с. 13-28, т.55 а.с. 91).
		       
		       Свідки ОСОБА_88 , ОСОБА_89 (працівники банківської установи), на показання яких посилається суд, як на доказ вини ОСОБА_14 в співучасті із засудженими в заволодіннями грошима, підтвердили лише факт отримання ним 19.11.2010 р. коштів в сумі 220000 грн.(т. 5 а.с. 168-183, т.55 а.с.90, 92). 
		        ОСОБА_14 не заперечував своєї розмови із працівником банківської установи ОСОБА_26 на початку листопада 2010 р. з приводу замовлення коштів у вказаній сумі ОСОБА_12 та ОСОБА_11 . Зазначив, що під час цієї розмови сказав ОСОБА_26 про належність половини коштів йому. Стверджує, що це був лише жарт.
		       Із протоколу застосування оперативно-технічних засобів від 11.01.2011 року вбачається, що ОСОБА_14 під час розмови із ОСОБА_26 03.11.2010 р. повідомив про це сміючись, тобто, дійсно у жартівливій формі (т.35 а.с. 258).
		       Матеріали кримінальної справи містять відомості про те, що ОСОБА_27 (знайомий ОСОБА_12 ) був залучений посадовими особами санаторія «Золотий Колос» до зняття готівки з рахунків санаторія. Йому також доручалося заповнення грошових чеків на зняття готівки. У такий спосіб ОСОБА_27 зняв з банківської установи («Кредобанку») у період з червня по листопад 2010 р. грошові кошти в сумі 3412440 грн. Також на рахунок ПП « ОСОБА_27 » посадовими особами Санаторію безпідставно було перераховано 150000 грн.
		       Однак, стосовно цих обставин слідчий дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_27 складу злочинів, передбачених ст.ст. 191, 366 КК України. Свої рішення умотивував тим, що не добуто доказів, які б свідчили про наявність змови ОСОБА_27 з підсудними на заволодіння бюджетними коштами та не заволодів ними сам. В порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_27 відмовлено на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України 1960 р. (т.49 а.с. 239-244). 
		       Отже, є різним підхід слідчого до правової оцінки дій ОСОБА_14 , який був залучений ОСОБА_12 до отримання коштів в банківській установі лише 1 раз, та до правової оцінки дій ОСОБА_27 , який систематично залучався до цього, а також до заповнення банківських чеків. Наведене свідчить про прояв упередженості з боку органів досудового слідства щодо правової оцінки дій ОСОБА_14 .
		        Викладені у вироку докази: показання свідків ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 та інших, щодо подання документації на тендер, складання калькуляції, підписання договорів про надання послуг на оздоровлення дітей, підписання платіжних доручень, чеків тощо, не містять відомостей щодо вчинення ОСОБА_14 дій, які б могли бути розцінені як пособництво ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 у протиправних діяннях.
		        
		       Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність участі ОСОБА_14 у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст.27 ч.5, 191 ч.5 КК України, оскільки надані досудовим слідством та досліджені судом докази не підтверджують вчинення ним даного злочину. Можливості отримання додаткових доказів вичерпані.
		        Стосовно обвинувачення ОСОБА_14 за ст.ст. 27 ч.5, 205 ч.2 КК України, то ОСОБА_14 визнає, що на прохання ОСОБА_11 виконав певні дії, направлені на створення і придбання підприємств «Золотий Колос М» і «Сато». Про фактичні цілі і наміри використання ОСОБА_11 зазначених підприємств йому нічого не відомо.
		       Допитаний в суді першої інстанції ОСОБА_11 підтвердив, що звертався за допомогою до ОСОБА_14 для вирішення питання щодо створення підприємства «Золотий Колос М» і придбання підприємства «Сато». Але ОСОБА_14 не повідомляв, з якою метою він це робить (т.55 а.с.3-4). Такі показання засудженого ОСОБА_11 суд не вірно розцінив, зазначивши у вироку, що вина ОСОБА_14 за вказаним обвинуваченням повністю підтверджується показаннями ОСОБА_11 .
		       Свідок ОСОБА_21 в суді показав, що він дійсно хотів сам створити підприємство для роботи. У зв`язку з чим і погодився на прохання ОСОБА_11 створити підприємство «Золотий Колос М». З пропозицією про створення фіктивного підприємства до нього ніхто не звертався, в тому числі і ОСОБА_11 . 
		       Посилання у вироку на ряд доказів - показання свідків ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_26 , ОСОБА_100 , на протоколи виїмок і огляду документів щодо реєстрації підприємств «Золотий Колос М» і «Сато», які на думку суду першої інстанції вказують на протиправний характер дій ОСОБА_14 , направлених на фіктивне підприємництво, свідчать лише про виконання кожним із свідків певних ланцюгових дій, пов`язаних з утворенням і реєстрацією підприємств та про наявність таких документів, а не про причетність ОСОБА_14 до цих дій.
		       В матеріалах справи не має інших фактичних даних, які б підтверджували обізнаність і свідчили про направленість умислу ОСОБА_14 на сприяння ОСОБА_11 у створенні підприємств, метою яких є прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.
		       На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність участі ОСОБА_14 і у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст.27 ч.5, 205 ч.2 КК України, оскільки надані досудовим слідством та досліджені судом докази не підтверджують вчинення ним і даного злочину. Можливості отримання додаткових доказів вичерпані.
		 
		        Стосовно обвинувачення ОСОБА_14 за ст.ст. 27 ч.5, 366 ч.1 КК України  пособництво у службовому підробленні шляхом внесення в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей, а також у складанні та видачі завідомо неправдивих документів (пов`язані з наданням в господарський суд для визнання Санаторія банкрутом), суд 1 інстанції дійшов наступного.     Визнав доведеним те, що ОСОБА_14 вступив у злочинну змову з ОСОБА_11 і ОСОБА_12 на фіктивне банкрутство Санаторія з метою введення мораторію на задоволення вимог ПАО «Банк Богуслав» щодо звернення стягнення на іпотечне нерухоме майно Санаторія відповідно до рішенню Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2010 року. 
		       Роль ОСОБА_14 полягала в тому, що він за пропозицією ОСОБА_11 , як посадової особи, в липні і в кінці вересня 2010 року, склав заяви про порушення провадження у справі про банкротство Санаторія. В них вніс завідомо неправдиві відомості про фінансову неспроможність Санаторія виконати вимоги кредиторів. Також склав і інші документи, необхідні для визнання підприємства банкрутом, в які теж вніс завідомо неправдиві відомості про фінансовий стан Санаторія. Зазначені документи підписані ОСОБА_11 і ОСОБА_12 . Вони ж поставили і гербові печатки.
		       
		       Суд першої інстанції також встановив, що ОСОБА_14 завідомо використав підроблені документи, з якими звернувся до суду про визнання банкрутом Санаторія, надавши правову оцінку діям ОСОБА_14 в цій частині за ст. 358 ч.3 КК України. З обвинувачення вбачається, що до таких документів, які ОСОБА_14 передав ОСОБА_11 , належать протокол загальних зборів Санаторія від 28.09.2010 р., листи від імені директора ЧП «Золотий Колос М», які містять дані про те, що засновники Санаторія прийняли рішення про визнання підприємства банкрутом, а ЧП «Золотий Колос М» не заперечує проти цього. В цих листах йдеться про призначення ОСОБА_11 і ОСОБА_12 керуючими санацією, а ОСОБА_23 - арбітражним керуючим. 
		       
		       Підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України, тобто певні елементи, до яких відноситься суб`єктивна сторона.
		       Суб`єктивна сторона службового підроблення і використання підробленого документа характеризується тільки прямим умислом, бо винний діє завідомо, бо усвідомлює неправдивий характер тих відомостей, що вносяться ним до офіційних документів, або усвідомлює, що документ, який він видає, повністю чи частково не відповідає дійсності (є неправдивим), або використовує підроблений документ за призначенням. 
		       Будучи допитаним в судах першої та другої інстанції ОСОБА_14 показав, що він, як правник, консультував володільців Санаторія щодо процедури подачі необхідних документів до суду. Складаючи певні документи для порушення провадження про банкрутство Санаторія, і надаючи їх на підпис іншим посадовим особам, не вносив тих чи інших відомостей про заборгованість, взаємовідносин між господарюючими структурами. Це могли зробити лише особи, які володіли ситуацією. Не був обізнаний, чи є правдивою інформація про фінансовий стан підприємства, яка містилася в документах.
		       Із показань засуджених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_24 вбачається, що ОСОБА_14 фінансово-господарською діяльністю Санаторія не займався. Відтак, міг і не знати про дійсний фінансовий стан підприємства. Він лише надавав допомогу, як правник, при складанні певних документів, готував проекти документів для визнання банкрутом Санаторія і надавав їх до суду.
		        ОСОБА_14 як на досудовому слідстві так і в судових засіданнях, заперечував про обізнаність того, що відомості, які він вносив до підписання посадовими особами документів, необхідних для проведення процедури банкрутства, носять неправдивий характер. Окрім того, пояснив, що при наданні йому ОСОБА_101 певних документів, необхідних для подання в суд про визнання банкрутом Санаторія, послідній не інформував його про їх підробку. 
		       Посилання у вироку на ряд доказів за вказаним обвинуваченням - на показання свідка ОСОБА_73 , протоколи виїмок і огляду документів із справ щодо банкрутства Санаторія, висновки експерта, які на думку суду 1 інстанції вказують на протиправний характер дій ОСОБА_14 в цій частині, лише свідчать про наявність процедури звернення з приводу банкрутства підприємства, і ніяк не свідчать про зміст намірів ОСОБА_14 .
		           Суд приймає до уваги і те, що постановою суду 1 інстанції від 08.11.2012 р. закрита кримінальна справа в тому числі відносно ОСОБА_14 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст. 27 ч.5, 15 ч.2, 218 КК України  закінчений замах на фіктивне банкрутство. В цьому обвинуваченні зазначалося про участь ОСОБА_14 у виготовленні відповідних документів та наданні їх господарському суду Миколаївської області для процедури банкрутства Санаторію в період червня-жовтня 2010 р. При цьому, в провину ОСОБА_14 за ст.ст. 27 ч.5, 366 ч 1 КК України та за ст. 358 ч.3 КК України поставлені незаконні дії з тими ж самими документами, що і за ст. 218 КК України.
		        Підставою для закриття кримінальної справи за ст. 218 КПК України стала декриміналізація зазначеного діяння згідно із Законом України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України відносно гуманізації відповідальності правопорушень в сфері господарської діяльності» № 4025-У1 від 17.01.2012 р. (т. 53 а.с. 274-275). На цю обставину суд послався і в вироку.
		       З урахуванням викладеного вище, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність в діянні ОСОБА_14 складу злочинів, передбачених ст.ст. 27 ч.5, 366 ч.1, 358 ч.3 КК України, оскільки згідно з обвинуваченням його дії в цій частині були направлені на фіктивне банкрутство, тобто, були безпосередньо взаємопов`язаними з діями, що охоплювалися ст. 218 КК України, яка декриміналізована. При цьому, у ОСОБА_14 відсутній й обов`язковий елемент складу злочинів, передбачених ст.ст. 27 ч.5, 366 ч.1, 358 ч.3 КК України, пов`язаний з суб`єктивною стороною злочину.
		       За такого, оскаржуваний вирок відносно ОСОБА_14 підлягає скасуванню, а кримінальна справа - закриттю: в частині засудження за ст.ст.27 ч.5, 191 ч.5 КК України (в редакції закону від 05.04.2001 р.); ст.ст.27 ч.5, 205 ч.2 КК України (в редакції закону від 15.11.2011 р.) - за недоведеністю участі у вчиненні злочину; в частині засудження за ст.ст. 27 ч.5, 366 ч.1 КК України (в редакції закону від 05.04.2001 р.); ст. 358 ч.3 КК України (в редакції закону від 05.04.2001 р.) - за відсутністю складу злочину на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України 1960р. 
		       Є помилковими твердження засудженого ОСОБА_13 та його захисників ОСОБА_19 , ОСОБА_15 , що суд невірно кваліфікував дії ОСОБА_13 за ст. 191 ч.5 КК України, оскільки зазначена частина не передбачає такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення злочину «за попередньою змовою групою осіб», а передбачає кваліфікуючу ознаку «організовану групу», яка не була зазначена у обвинувальному висновку та у вироку.
		       Відповідно до ст. 275 КПК України (1960р) розгляд справи проводиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред`явленого обвинувачення.
		        ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 не пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину організованою групою.
		        Відповідно до ч.2 ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим «за попередньою змовою групою осіб» тоді, коли його спільно вчинили дві або більше особи, які заздалегідь, до його початку, домовились про його спільне вчинення.
		       Із матеріалів справи та з досліджених судом доказів, аналіз яких докладно наведено у вироку, вбачається, що юридична особа « ОСОБА_102 », яка належала ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , в січні 2010 року стала одним із засновників Санаторія. Засуджені обіймали відповідні посади (генеральний директор, фінансовий директор). З метою заволодіння бюджетними коштами ОСОБА_13 займався тендерною діяльністю і укладанням договорів про надання Санаторієм оздоровчих послуг дітям. ОСОБА_11 і ОСОБА_12 підписували фінансові документи по розпорядженню грошами, які надходили за санаторно-курортне оздоровлення дітей і особисто, або через інших осіб отримували кошти із рахунків підприємства та в подальшому ними розпорядилися, заволодівши значною їх частиною.
		       Таким чином, виходячи із зазначених обставин, а саме: що засуджені діяли спільно із розподілом ролей, спиралися у своїх діях один на одного, між їх діями та наслідками був причинний зв`язок. Вони усвідомлювали, що спільними діями вчиняють злочин, і бажали безпосередньо заволодіти грошима. За такого, незважаючи на не визнання вини ОСОБА_12 і ОСОБА_13 у вчиненні злочинів, суд 1 інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що засуджені вчинили злочин за попередньою змовою групою осіб (спільно з ОСОБА_103 , який вирок в цій частині не оскаржив). 
		       Відповідно до примітки ст. 185 КК України суд правильно визначив і особливо великий розмір заподіяної злочином шкоди, оскільки сума грошових коштів, якими вони заволоділи, більш ніж у шістсот разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.
		       Отже, суд правильно кваліфікував дії засуджених за ч.5 ст. 191 КК України із зазначенням вказаної кваліфікуючої ознаки, а також кваліфікуючої ознаки іншої частини цієї статті кримінального закону  попередня змова групи осіб. 
		       Є помилковими доводи захисника ОСОБА_15 про те, що в діях ОСОБА_13 відсутній корисний мотив. Апелянт вважає, що отримані ОСОБА_13 грошові кошти належали Санаторію, а не державі та не були бюджетними. Тому ОСОБА_13 міг розпоряджатися коштами на власний розсуд. 
		       Аналогічні доводи наводить в апеляції і засуджений ОСОБА_12 , який вважає, що як засновник підприємства міг розпоряджатися на власний розсуд грошовими коштами на рахунках підприємства. 
		       Апеляційний суд не погоджується з цими доводами апелянтів з огляду на те, що Санаторій не виконав у повному обсязі свої договірні зобов`язання із Школою, Управлінням, Міністерством та завищив вартість наданих дітям послуг, пов`язаних з медичним обслуговуванням, харчуванням, страхуванням, культурно  масовими заходами. Створивши у такий спосіб різницю між сумою отриманих грошей та сумою фактично наданих послуг, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_11 незаконного заволоділи грошовими коштами. При цьому, призначення грошових коштів як бюджетних на оздоровлення дітей не змінюється від факту їх перерахування на розрахунки Санаторію.
		       Допитані в апеляційному суді в порядку ст. 311 КПК України 1960 р. експерти ОСОБА_104 і ОСОБА_85 , які провели судово-економічні експертизи, також зазначили, що направлені із бюджету гроші на оздоровлення дітей переходять у власність Санаторію лише за умови повного виконання договірних зобов`язань. 
		        Кримінальна відповідальність, за розкрадання майна, незалежно у який спосіб воно вчинено, настає при заволодінні чужим майном. Чужим визнається майно, яке не перебуває у власності чи законному володінні винного. Слід зазначити, що не є власниками майна колективних підприємств, підприємств, які засновані на власності об`єднань громадян, акціонерних товариств, члени (акціонери) цих підприємств, об`єднань і товариств. А тому незаконне заволодіння ними таким майном утворює склад відповідного злочину проти власності.
		       Корисливий мотив, як обов`язкова ознака злочинів проти власності, полягає в прагненні винного протиправно обернути чуже майно на свою чи іншої особи користь. Про наявність корисного мотиву у діях засуджених свідчить те, що ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 зняли з рахунків Санаторія більше 4 мл. грн., які в касу санаторія не передали і розпорядилися коштами на власний розсуд. 
		       Таким чином, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 не мали права розпоряджатися цим чужим майном, як своїм особистим. 
		       
		       Є безпідставними доводи захисника ОСОБА_15 про те, що суд 1 інстанції належним чином не дослідив обставини розпорядження ОСОБА_13 грошима в сумах 200000 грн. та 125000 грн. Стосовно цих коштів ОСОБА_13 стверджував, що отримані ним в банківській установі 200000 грн. передав в бухгалтерію Санаторія. Перераховані на його розрахунковий рахунок як фізичної особи підприємця 23.06.2010 р. та отримані ним в подальшому в банківській установі 125000 грн. були оплатою готівкою фахівцями за виконані роботи (проведення лекцій дітям). Ці обставини також були предметом судового розгляду, однак свого підтвердження не знайшли.
		       Засуджений ОСОБА_12 стверджує, що 24 травня та 5 червня 2012 р. судове засідання відбувалося без участі ОСОБА_13 , а 7 червня 2012 р. без участі ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , що він вважає беззаперечною підставою для скасування вироку, передбаченою ст. 370 КПК України (1960р.).. 
		           Із протоколу судового засідання вбачається, що у зазначені дні всі обвинувачені приймали участь у розгляді кримінальної справи (т.55 а.с.78, 84,86). Ознайомившись з протоколом судового засідання засуджений ОСОБА_12 12.04.2013 р. подав низку зауважень, серед яких вказав про відсутність засуджених у вказані дні в судовому засіданні. 18 квітня 2013 року суд розглянув зауваження ОСОБА_12 на протокол судового засідання і відхилив їх у повному обсязі (т. 56 а.с.126).
		           Засуджені ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та захисники в апеляціях не посилалися, щоб розгляд справи проводився у відсутність підсудних ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .
		           Отже, зазначені твердження засудженого ОСОБА_12 є безпідставним, оскільки судом не допущеного порушення вимог ст. 262 КПК України 1960 р. щодо участі підсудного в судовому засідання.
		           Також не встановлено істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б могли бути підставою для зміни або скасування вироку.
		 
		        ОСОБА_12 в апеляції зазначає, що суд не надав йому можливості поставити питання свідку ОСОБА_24 , чим порушив його права, передбачені ст. 263 КПК України (1960 р.). Таке твердження ОСОБА_12 є безпідставним. Із протоколу судового засідання вбачається, що під час допиту свідка ОСОБА_24 підсудні, в тому числі і ОСОБА_12 , скористалися своїм правом і неодноразово задавали свідку питання, в тому числі і під час додаткового допиту свідка (т. 55 а.с. а.с.23-30, 110-111). При допиті зазначеного свідка в апеляційному суді ОСОБА_12 і його захисникам була надана можливість поставити усі питання свідку ОСОБА_24 , чим вони і скористалися. 
		       Як на доказ своєї невинуватості ОСОБА_12 посилається на те, що в договорах, що укладені Санаторієм, відсутній перелік екскурсій, лекцій, інших розважальних заходів, не визначено об`єм коштів, що повинні були витрачені на надання медичної допомоги. Не вказані прізвища дітей, їх діагнози, медичні висновки, що підтверджували б необхідність надання їм медичної допомоги. 
		        
		           Однак, при підписанні ОСОБА_13 договорів №№ 1,53 із Школою та Управлінням було вказано, що ціна одного ліжко/дня складає - 126 грн., а по договору № 10/164 із Міністерством - 128, 5 грн. В цих же договорах було визначено, які лікувальні процедури надаються. Згідно з додатками визначено перелік медикаментів, необхідних для забезпечення оздоровлення дітей, вартість ліжко/дня, в тому числі на лікування 16 грн, на культурно  масові заходи 15 грн., на страхування 2,7 грн.(т.11 а.с.7-16, т.8 а.с.7.-9, 43, 53, 58-60; т.15 а.с. 15-24, 117-128).
		           Зі змісту вказаних документів вбачається, що безпосередньо були визначені кошти на надання медичної допомоги, вказано перелік захворювань, який охоплюється лікарською допомогою, зазначені лікувальні фізпроцедури. Визначено і перелік екскурсій, а саме: відвідування краєзнавчого музею « ІНФОРМАЦІЯ_6 », музеїв м. Очакова, Миколаївського «Зоопарку», морська прогулянка на Кінбурнську косу. Із тендерної документації вбачається, що Санаторій має великий штат лікарів, середнього та молодшого медичного персоналу, які безпосередньо можуть встановити захворювання дитини і визначитися із курсом лікування.
		           Однак, фактичними даними по справі встановлено, що Санаторій не організував екскурсій в Миколаївський зоопарк, в археологічний заповідник « ІНФОРМАЦІЯ_6 ». Не всі діти скористалися екскурсіями в музеї, морським транспортом на Кінбурнську Косу, в цілому не були застраховані. Якість харчування, надання медичних послуг не відповідали тим, що були заявлені в тендерній документації, в тендерних пропозиціях, договорах. 
		       Таким чином вказані доводи ОСОБА_12 є необґрунтованими.         
		       Засуджений ОСОБА_12 вважає, що судово-економічну експертизу № 299-301, 935-937 від 19.05.2011 р. не можна визнавати допустимим доказом у справі, оскільки вона суперечить актам КРУ №,№ 14-24/7 та 14-24/8 від 02.02.2011 р., згідно з якими перевіркою не встановлено порушень щодо відповідності умов договору тендерної документації та умовам тендерної пропозиції. Не встановлено порушень і при перерахування коштів від Школи і Управління на рахунки Санаторія. 
		           Допитані в апеляційному суді в порядку ст. 311 КПК України 1960 р. експерти ОСОБА_104 і ОСОБА_85 свої висновки повністю підтвердили. Зауважили, що під час дослідження первинних документів і звідних регістрів бухгалтерського обліку Санаторія і оздоровчих закладів «Очаков», «Солнечний Луч», «Очаковское объединение санаторно-курортних учреждений», «Детский санаторий Солнечный», «Ольвия» і ЧП ОСОБА_105 , договорів, калькуляцій, проведеного порівняльним аналізом, встановили різницю в сумі 4622627,32 грн., яка утворилася за рахунок не до понесених затрат у розрізі окремих статей калькуляції при наданні послуг на оздоровлення дітей по укладеним Санаторієм договорам зі Школою, Управлінням, Міністерством. Експерти підтвердили повністю висновок КРУ від 5.04.2011р. 
		           Згідно з довідкою КРУ від 05.04.2011р. про проведення документальної перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Санаторія за 2010 рік та завершений звітний період 2011 р., виходячи із фактичних витрат при виконанні договорів зі Школою, Управлінням, Міністерством щодо оздоровчих послуг влітку 2010 року, встановлено, що закладом надано послуг в занижених розмірах в розрізі окремих статей калькуляцій. Це привело до завищення вартості наданих послуг з оздоровлення дітей на загальну суму 6607637,32 грн. При цьому, вартість одного ліжко/дня оздоровлення, яка була визначена у 126 грн., виходячи із затвердженої калькуляції до договорів зі Школою і Управлінням, фактично зменшилась відповідно до 76,65 грн; 77,93 грн. Відповідно до договору з Міністерством вартість одного ліжко/дня оздоровлення, виходячи із затвердженої калькуляції, була визначена у 128,5 грн., а фактична вартість одного ліжко/ дня склала 67,99 грн.
		            Окрім того, у довідці КРУ вказано, що по обліку Санаторія рахується заборгованість перед оздоровчими закладами «Очаков» та «Очаковское объединение санаторно-курортних учреждений», за отримані та неоплачені послуги з оздоровлення у загальній сумі 1985010 грн.(т.48 а.с.24-86).
		           Експерт ОСОБА_85 , будучи допитаною на досудовому слідстві та в апеляційному суді, з урахуванням зазначеної заборгованості Санаторія, визначеної у довідці КРУ, показала, що Санаторій не надав дітям послуг на загальну суму 4622627, 32грн. (6607637,32- 1985010 ). Таку ж суму не до понесених затрат Санаторія на оздоровлення дітей в апеляційному суді підтвердила і експерт ОСОБА_104 .
		        
		           Є безпідставним посилання засудженого ОСОБА_12 в апеляції на належне виконання договорів згідно з актами КРУ №№ 14-24/7 та 14-24/8 від 02.02.2011 р.
		           Так, у зазначених актах дійсно йдеться про не встановлення порушень стосовно відповідності умов договору тендерній документації та умовам тендерної пропозиції. Вказано і те, що внаслідок перевірки виконання умов договорів та наявності підстав для перерахування коштів, порушень не встановлено. Однак, таких порушень ревізором не встановлено тому, що не перевірялися умови перебування осіб у Санаторії, якість надання медичної допомоги, стан виховної роботи і організація дозвілля, страхування дітей. Висновок про виконання умов договорів №№ 1,53 зроблений лише на підставі відповідності кількості переданих за накладними Санаторієм путівок Школі (137 на суму 1458702грн.) та Управлінню (642 на суму 1698732грн) - т.8 а.с.183-196, т.14 а.с. 197-208.
		           Допитана в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_106 (ревізор КРУ, акт14-24/8 від 02.02.2011 р.) показала, що до її обов`язків входила перевірка правильності подання тендерної документації. Однак, у неї не було повноважень аналізувати планову вартість путівки (виходячи з затвердженої калькуляції вартості ліжко/дня) в порівнянні з фактичними витратами Санаторію на виконання договорів.
		           Обґрунтовано суд першої інстанції не погодився із актами виконаних робіт, підписаних представниками Школи і Управління. На них посилається ОСОБА_12 в апеляції як на підтвердження надання послуг по оздоровленню дітей в повному обсязі. Такий довід ОСОБА_12 є помилковим, оскільки акти підписані в супереч вимогам ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України без належного контролю з боку замовників за умовами перебування осіб у Санаторії, за якістю надання послуг, страхування дітей, стану виховної роботи та організації дозвілля. 
		           Допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_107 показав, що він підписував надані Санаторієм акти виконаних робіт. Але не перевіряв правильність фактичних витрат по наданню оздоровчих послуг дітям від Управління. 
		           Свідок ОСОБА_93 в суді показала, що декілька раз на місяць знаходилась в Санаторії. Там відпочивали діти зі ОСОБА_108 , де вона є директором. Були виявлені обставини, які свідчили про неналежне виконання підприємством тендерних зобов`язань. В тому числі, із проведення дозвілля дітей. Вказала, що не було актів виконаних робіт. Основним документом для перерахування грошей була путівка. Дітям не надавалося такої кількості екскурсій, яка була вказана в документах, що надійшли для оплати. 
		       Із показань свідка ОСОБА_109 вбачається, що підписуючи акт виконаних робіт від Управління, не знав про не виконання в повному обсязі Санаторієм договірних зобов`язань. Хоча відповідальними працівниками Управління перевірки проводилися, але вони були поверховими.
		 
		           Є безпідставними посилання ОСОБА_12 на показання свідків ОСОБА_95 та ОСОБА_110 як на підтвердження виконання робіт, вказаних в актах. Так, свідок ОСОБА_110 був звільнений із Управління 18 червня 2010 р. (тобто, в період відпочинку 1 зміни).Тому він не міг знати про якість надання оздоровчих послуг дітям за весь період їх відпочинку з червня по серпень 2010 р. Свідок ОСОБА_95 (бухгалтер) здійснювала лише фінансові операції з перераховування коштів на підставі відповідних документів, в тім числі і актів виконаних робіт.
		            За такого, суд 1 інстанції обґрунтовано послався на висновок судово  економічної експертизи, як на доказ винуватості засуджених, оскільки він узгоджується з сукупністю інших наведених вище доказів.
		       
		           Під час апеляційного розгляду справи було призначено додаткову комісійну судово - економічну експертизу у зв`язку з наданням стороною захисту 11 рішень господарського суду Миколаївської області, ухваленими в січні-квітні 2011 р., з яких вбачається про стягнення кредиторської заборгованості з Санаторія ряду контрагентів, що понесли фактичні витрати на продукти харчування та проведення культурно-масових заходів. Також засудженим ОСОБА_13 було надано акт виконаних робіт від 29.06.2010 р. на підтвердження витрат в сумі 15000 грн. на піротехнічні послуги, які понесені згідно з договором від 17.06.2010 р., укладеним ним з ФОП ОСОБА_111 .
		            Зазначені документи були предметом додаткового експертного дослідження, оскільки їх не було в розпорядженні експертів при наданні ними первинного висновку № 299-301, 935-937 від 19.05.2011р. Дослідження цього питання безпосередньо пов`язано з обсягом обвинувачення щодо фактичного виконання Санаторієм договірних зобов`язань.
		           Із висновку зазначеної додаткової комісійної судово-економічної експертизи №177-182 від 28.02.2014 р. та допиту в апеляційному суді експерта ОСОБА_85 вбачається, що у первинних висновках такої експертизи не було враховано фактичні витраті контрагентів Санаторія: ФОП ОСОБА_112 на суму 8335,4 грн , ФОП ОСОБА_113 на суму 37137,5 грн., ФОП ОСОБА_114 на суму 13174,03грн., а всього на 58646,93грн. 
		        Що стосується витрат на піротехнічні послуги, понесені згідно з договором від 17.06.2010р., укладеного між ФОП ОСОБА_13 та ФОП ОСОБА_111 та актом виконаних робіт від 29.06.2010 р., то в даних бухгалтерського обліку Санаторія вони не відображені та не могли бути відображеними у зв`язку з тим, що сам цей акт оформлений між двома контрагентами, які не мають відношення до Санаторію.
		       В той же час, інші акти виконаних робіт від імені ФОП ОСОБА_111 знайшли відображення по кредитовому обороту рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період червень-липень 2010 р. За цими актами Санаторієм здійснена оплата із загальної суми 30000 грн. лише на 15000 грн. Тому станом на 01.11.2010 р. за санаторієм рахується кредиторська заборгованість перед ФОП « ОСОБА_111 » в сумі 15000 грн., про що зазначено у дослідницькій частині висновку.
		           За наведеного, підлягає зменшенню обсяг не до понесених витрат з виконання договірних зобов`язань Санаторія на загальну суму 73646,93 грн. (58646,93грн. +15000грн), в зв`язку з чим апеляційний суд зменшує з суми 3403133,54 грн. - не до понесених витрат Міністерством. 
		           
		           Органом досудового слідства, і це визнано доведеним судом, ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 обвинувачувалися в заволодінні бюджетними коштами в результаті ненадання оздоровчих послуг дітям за путівками Школи - на суму 571374,13 грн.(в тім числі: культурно-масових заходів на суму 136 293,67 грн., страхування на суму 23346,15 грн., лікування на суму 179179,02 грн. та інших затрат); 
		 - за путівками Управління на суму 648 119,65 грн.(в тім числі: культурно-масових заходів на суму 166449,37 грн., страхування на суму 20072,30 грн., лікування на суму 208520,17 грн.); 
		   - за путівками Міністерства на суму 3403133,54 грн.(в тім числі: культурно-масових заходів на суму 1181800,1 грн., страхування на суму 204915,8 грн., лікування на суму 1333983,27 грн., харчування 749181,14).
		       Загальна сума заволодіння бюджетними коштами у такій спосіб за обвинуваченням ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 становить 4622627,32 грн. 
		       
		       При цьому, вказана підсумкова сума (4622627,32 грн.) не випливає з її складових: 
		       - за путівками дітям з Управління сума значно збільшена (майже в 1,5 рази), фактично вона становить 395041,84 грн., а не 648 119,65 грн. 
		       - за путівками дітям з Міністерства сума зменшена, фактично вона становить 3469880,31 грн., а не 3403133,54 грн.
		       Також, при розрахунку загальної суми бюджетних коштів (571374,13 грн.), якими заволоділи ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 в результаті ненадання оздоровчих послуг дітям за путівками з Школи, вказані інші витрати, але без посилання на характер цих витрат і без зазначення їх суми. Тому обвинувачення ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 в цій частині є неконкретним, що позбавляє можливості перевірити правильність висновків органів досудового слідства та суду 1 інстанції щодо підтвердженого обсягу обвинувачення за ст. 191 ч.5 КК України. За такого, апеляційний суд виходить із тієї загальної суми ненадання послуг дітям за путівками із Школи, кількісні складові якої визначені. 
		       На підставі наведеного апеляційний суд визнає, що сума бюджетних коштів, якими заволоділи ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 в результаті ненадання оздоровчих послуг дітям становить 
		       - за путівками Школи 338818,84 грн.(культурно-масових заходів 136 293,67 грн., страхування 23346,15 грн., лікування 179179,02 грн.);     
		       - за путівками Управління 395041,44 грн. (культурно-масових заходів 166449,37 грн., страхування 20072,30 грн., лікування 208520,17 грн.);
		        - Міністерства 3329486,61 грн.(3403133,54 грн. обвинувачення - 73646,93 грн. за висновкам додаткової судово-економічної експертизи від 28.02 2014 р.).
		           Загальна сума бюджетних коштів, якими заволоділи ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 в результаті ненадання оздоровчих послуг дітям становить 4063346,89 грн.(338818,84 +    395041,44 + 3329486,61), а не 4622627,32 грн., як про це зазначено у вироку. 
		       З урахуванням викладеного, обсяг обвинувачення ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 за ст. 191 ч.5 КК України підлягає зменшенню з суми 4622627,32 грн. до суми 4063346,89 грн., що не вливає на правову кваліфікацію вчиненого ними за кваліфікуючою ознакою - особливо великі розміри. Вирок в цій частині підлягає зміні.
		       .
		       
		           З акту КРУ №14-24/116 від 21.12.2010 р. вбачається, що ревізія операцій Санаторія проведена суцільним способом. При цьому, ревізією охоплено журнали  ордери, меморіальні ордери, касові книги, звіти касира, прибуткові та видаткові касові ордера, авансові звіти, виписки із банківських рахунків, журнал реєстрації платіжних доручень за 2010 рік, платіжні доручення, грошові чеки, рахунки, договори, калькуляції витрат, акти виконаних робіт, накладні, розрахунки набору продуктів, тощо.
		           В результаті проведення ревізії з питань законності та достовірності видатків з надання послуг на оздоровлення дітей від Школи, Управління, Міністерства було встановлено розбіжність між плановими та фактичними витратами Санаторія в розрізі окремих статей калькуляції на оздоровлення дітей, чим завдано збитки бюджету. (т.6 а.с. 27-56).
		            ОСОБА_12 були подані заперечення на вказаний акт. Вони КРУ розглянуті та залишені без задоволення (т. 6 а.с.11-26). 
		           
		           В апеляції засуджений ОСОБА_12 , посилаючись на ряд накладних, рахунків, додатків, договорів, які були предметом дослідження при ревізії, зазначає, що в них не міститься розшифровки ні кількісних, ні вартісних показників культурно-масових заходів, лікування та страхування дітей. Також звертає увагу, що видаткові касові ордера і низка інших документів, які також досліджував ревізор, складені із значним порушенням вимог нормативно-правових актів. З цих мотивів стверджує, що вказаний вище акт КРУ не є допустимим доказом.
		           Однак, з акту ревізії вбачається, що під час проведення перевірки фінансово-господарської діяльності Санаторія ревізор зазначив про певні недоліки в оформленні документів. Разом з тим, це не завадило ревізору об`єктивно провести дослідження документів, проаналізувати їх зміст, спів поставити відомості при зустрічних звірках і зробити висновок, який є обґрунтованим та узгоджується з висновками проведених за матеріалами справи комісійних судово-економічних експертиз №№ 299-301, 935-937, №177-182 та з сукупністю інших доказів, досліджених судом першої та апеляційної інстанції. Тому відсутні підстави визнавати недопустимим доказом акт КРУ №14-24/116 від 21.12.2010 р.
		       
		           В апеляції засуджений ОСОБА_12 посилається на заінтересованість свідків ОСОБА_25 і ОСОБА_24 , стверджує про суперечливість в їх показаннях. З цих мотивів оспорює їх показання. Також зазначає про незаконне заволодіння самою ОСОБА_25 (фінансовим директором) з рахунку Санаторія коштів в сумі 320000 грн. 
		           Однак, допитані в судових засіданнях першої та апеляційної інстанції свідки ОСОБА_25 і ОСОБА_24 давали послідовні показання щодо протиправних дій засуджених. Їх показання узгоджуються не тільки між собою, а і з показаннями інших свідків, з висновками експертиз, речовими доказами, протоколами слідчих дій та іншими документами. В судових засіданнях вони були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання. Відсутні підстави ставити під сумнів достовірність їх свідчень щодо істотних обставин справи.
		           На підставі оцінки доказів в їх сукупності, слідчий прийняв обґрунтоване рішення про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_25 і ОСОБА_24 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.191, 366 КК України(т.49 а.с. 227-233).     
		       Таким чином, суд правильно обґрунтував показаннями вищевказаних свідків винність ОСОБА_12 і ОСОБА_13  у вчиненні ними злочинів.
		           
		           Що стосується посилання ОСОБА_12 на не наведення у вироку показань усіх допитаних свідків, то суд прийняте рішення обґрунтував показаннями тих свідків, які мали значення для справи, надавши також оцінку показанням інших свідків.
		           Зокрема, суд прийняв до уваги показання свідків ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 , ОСОБА_67 , ОСОБА_118 , ОСОБА_60 , ОСОБА_57 , ОСОБА_52 , які стверджували про неповне виконання тендерних пропозицій.
		       Свідок ОСОБА_119 показала, що дітям в Санаторії вона надавала кисневий коктейль і фіточай. Оскільки про зазначену обставину показала свідок ОСОБА_41 і її показання суд у вироку навів, то не було потреби наводить такі ж показання свідка ОСОБА_119 .
		       Твердження ОСОБА_12 , що свідки ОСОБА_120 і ОСОБА_119 у суді першої інстанції стверджували про фінансування у повному обсязі процедур, необхідних для оздоровлення дітей, спростовується протоколом судового засідання, із якого не вбачається таких свідчень цих свідків (т.55 а.с, 43-44).    
		       
		           Засуджений ОСОБА_12 в апеляції стверджує, що він не укладав договорів, пов`язаних з перерозподілом путівок для дітей до інших оздоровчих закладів - «Очаков», «Солнечний Луч», «Очаковское объединение санаторно-курортних учреждений», «Детский санаторий Солнечный», «Ольвия» і ЧП ОСОБА_105 .
		           Однак, свідки ОСОБА_25 та ОСОБА_24 показали, що їх Санаторій має потужність 500 ліжко/місць. У серпні 2010 р на оздоровлення приїхала велика кількість дітей. У зв`язку з цим за вказівкою ОСОБА_12  і ОСОБА_13 вони стали домовлялися із іншими оздоровчими закладами про перенаправлення до них частини дітей. Від Санаторія такі договори підписував ОСОБА_12 . Лише у одному випадку такий договір підписала ОСОБА_24 , але за згодою із ОСОБА_12 . 
		           Слід зазначити, що ОСОБА_13 , укладаючи договір із Міністерством на оздоровлення дітей в період з 10 серпня по 19 листопада 2010 р., усвідомлював, що відповідно з наданою у тендерних пропозиціях характеристикою Санаторія потужність закладу, з розрахунку загальної кількості осіб, яких одночасно може прийняти підприємство, становить 500 ліжко/місць. Однак, за умовами договору передбачено лікування дітей в обсязі 960 чол. у заїзд. Таким чином, вже в момент укладення договору було зрозуміло про необхідність перенаправлення значної частини дітей на оздоровлення до інших закладів. Це також усвідомлював і ОСОБА_12 , який разом із ОСОБА_13 передбачали необхідність залучення з боку Санаторія третіх осіб до надання послуг з оздоровлення та санаторно-курортного лікування дітей. Умовами, відповідно до п. 4.6 укладеного договору, передбачена така можливість. Зазначене є порушенням ч.2 ст.84 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, яке затверджено постановою КМУ від 17.10.2008 р. № 921 в частині не дотримання умов укладеного договору про закупівлю санаторно  курортних путівок умовам тендерної пропозиції Санаторія, який за результатами торгів визначено переможцем процедури закупівлі. 
		           Зазначений спосіб залучення з боку Санаторія третіх осіб до надання послуг з оздоровлення та санаторно-курортного лікування дітей в подальшому привів до заниження договірної вартості вказаних послуг в закладах, куди були перерозподілені путівки, що підтверджено, зокрема, актом КРУ № 14-24/116 від 21.12.2010 р. (т. 6 а.с. 27-56).
		 
		           Стверджуючи в апеляції про надання дітям в повному обсязі медичної допомоги в Санаторії, засуджений ОСОБА_12 в цілому посилається на показання допитаних в судовому засіданні працівників медичного блоку: свідків ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_120 , ОСОБА_119 , ОСОБА_123 і на оголошені судом показання свідка ОСОБА_124 . 
		           Однак, показання цих свідків стосуються лише надання медичних послух пов`язаних із фізіотерапевтичними процедурами: спелеотерапії, інгаляції, тубус кварцу, ранету, ультразвуку, магніто терапії, масажу, електрофорезу, електросну, УФО, ЛФК, фіточаю, кисневого коктейлю. Показання вказаних свідків, щодо надання фізіотерапевтичних процедур, узгоджується із показаннями свідків  вожатих : ОСОБА_69 , ОСОБА_30 , ОСОБА_64 , ОСОБА_125 , ОСОБА_67 , ОСОБА_126 , ОСОБА_56 , ОСОБА_127 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_128 , ОСОБА_52 , ОСОБА_49 , ОСОБА_68 , ОСОБА_63 , ОСОБА_129 , ОСОБА_58 , ОСОБА_130 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_133 , ОСОБА_134 , ОСОБА_34 , ОСОБА_37 , ОСОБА_55 , ОСОБА_33 , ОСОБА_36 та інших.
		           Судом 1 інстанції прийняті до уваги показання вищезазначених свідків про надання Санаторієм медичної допомоги дітям за вказаними процедурами.
		           Разом з тим, на підтвердження своїх доводів в цій частині апелянт посилається лише на показання вихователів, які працювали в Санаторії незначний час (червень-липень 2010 р.). Вони були студентами, або працівниками Школи. Не були обізнані щодо обсягу надання Санаторієм медичних послуг дітям, культурно-масових заходів, харчування та страхування дітей, які знаходилися на оздоровленні в інший період: з 01.08.-18.10. 2010 р. 
		           До того ж, працівники медичної частини, свідки ОСОБА_120 , ОСОБА_123 , ОСОБА_124 працювали в Санаторії не тривалий час і після свого звільнення також не могли оцінити рівень надання медичної допомоги дітям. 
		           Твердження свідка ОСОБА_119 про надання дітям в день по 700-800 кисневих коктейлів є вкрай сумнівним, оскільки потужність Санаторія становіть 500 ліжко/місць, а за умовами договору із Міністерством передбачалося лікування дітей у кількості 960 (майже вдвічі більше).
		           
		           Допитана в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_135 (медичний працівник Санаторію) стверджує, що медичні послуги дітям в повному обсязі не надавалися, особливо у вересні жовтні 2010 р., коли діти хворіли простудними та вірусними захворюваннями. Для лікування дітей не вистачало ліків і медичних препаратів. Хворі, а також їх вожаті закуповували необхідні ліки за власний кошт. Також зверталися до спеціалістів районної лікарні.
		        
		           Показання свідка ОСОБА_135 узгоджуються із актом КРУ №.14-24/116 від 21.12.2010 р., довідкою КРУ від 05.04.2011 р., висновками судово-економічних експертиз, та з показаннями свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_35 , ОСОБА_31 , ОСОБА_33 , ОСОБА_32 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 ОСОБА_42 , ОСОБА_136 , ОСОБА_45 експертів ОСОБА_104 , ОСОБА_85 , з яких в цілому вбачається про надання дітям медичних послуг в неповному обсязі, а також про відсутність належного документального підтвердження наданих послуг. 
		           Згідно з договором, укладеним з Міністерством, санаторно - курортні путівки надавалися для лікування осіб з хворобами нервової системи, органів чуття та дихання. Однак, в матеріалах справи відсутнє підтвердження щодо надання медичної допомоги дітям з такими захворюваннями.                     Окрім того, згідно із калькуляціями до укладених договорів Санаторієм із іншими оздоровчими закладами, в які були перерозподілені путівки, вартість лікування передбачала всього 0,5-1,6 грн. 
		           Таким чином, доводи апелянта в зазначеній частині є безпідставними. 
		       
		           Безпідставними є і доводи ОСОБА_12 щодо проведення культурно-масової роботу в повному обсязі, з посиланням на показання свідків ОСОБА_137 , ОСОБА_138 , ОСОБА_139 . 
		           Так, із оголошених судом показань свідка ОСОБА_138 на досудовому слідстві вбачається, що вона працювала в Санаторії лише протягом літа 2010 р. У вказаний період розробила програми психологічної направленості «Рятувальник», «Резерви здоров`я» та інші. Лекцій, як такі, дітям ніхто не проводив. Програми лекцій були роздані вожатим, щоб вони самі читали їх дітям протягом літа. Лише 1 раз були люди у камуфляжному одязі, демонстрували дітям прийоми. Не підтвердила відомості, зазначені в звіті про виконані роботи до договору № 1/2 від 07.06.2010 р. - проведення 40 лекцій школярам, 20 занять практичного курсу, 10 годин семінарів для вихователів (т. 31 а.с.85-89). 
		           Аналогічні показання з цього приводу надала і свідок ОСОБА_137 , показання якої на досудовому слідстві оголошені в судовому засіданні. Зазначила, що працювала тільки 2 місяці під час відпочинку дітей за путівками від Школи та від Управління. Також вказала, що у першу зміну ніяких екскурсій не проводилося, поїздок до зоопарку теж (т. 31 а.с.90-95, 164-169). 
		           Із показань допитаних в суді першої інстанції вищезазначених свідків -вожатих не вбачається, щоб вони проводили ті заходи, про які зазначає ОСОБА_138 .
		           Свідок ОСОБА_139 показала в суді, що Санаторій забезпечував транспортом до місця проведення екскурсій в зоопарк і в заповідник «Ольвія», а за перебування в зоопарку і в заповіднику діти розраховувалися власним коштом.
		           Свідок ОСОБА_140 показала, що діти із Санаторія також витрачали свої гроші за ознайомлення з експозиціями в музеї м. Очакова..
		           Дослідивши показання вожатих і інших свідків, суд правильно встановив, що культурно-масові заходи в Санаторії проводилися не в повному обсязі. При цьому, дитячий заклад витратив кошти на значно меншу суму, ніж було передбачено договорами.
		           Про неефективність стану виховної роботи та організацію дозвілля в Санаторії свідчить і та обставина, що діти у серпні 2010 р. були перенаправлені в інші заклади, де був відсутній контроль за їх відпочинком. Про зазначене свідчить і те, що згідно із калькуляціями до укладених договорів Санаторієм із другими оздоровчими закладами, вартість витрат на культурно  масову роботу була передбачена лише в розмірі 0,5-1,5 грн.
		           Засуджений ОСОБА_12 також оспорює висновок суду щодо недоотримання послуг, пов`язаних з харчуванням дітей. При цьому, посилається на показання свідків ОСОБА_141 , ОСОБА_142 , ОСОБА_143 , ОСОБА_144 , ОСОБА_145 (працівників харчувального блоку Санаторія) про харчування дітей відповідно до витрат за калькуляціями.
		           
		           Відповідно до вимог ст.257 КПК України 1960 р. суди мають безпосередньо досліджувати всі зібрані у справі докази в умовах відкритого і гласного судового розгляду. Однак, зазначені ОСОБА_12 свідки у список до обвинувального висновку не внесені (т.51 а.с. 311-320). Питання про їх допит як додаткових свідків в судовому засіданні не вирішувалося. У зв`язку з цим апеляційний суд позбавлений можливості надати оцінку показанням цих свідків на досудовому слідстві, а відтак, й доводам апелянта в цій частині..
		           Крім того, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_11 обвинувачуються в заволодінні грошовими коштами за рахунок не до понесених витрат на харчування дітей лише за путівками від Міністерства. Однак, ОСОБА_12 переважною більшістю наводить доводи стосовно належного харчування дітей за путівками Школи та Управління та посилається на показання свідків-вожатих, які працювали в Санаторії із дітьми за путівками зазначених закладів. Тому його твердження в цій частині не мають безпосереднього відношення до суті обвинувачення.
		           
		           В той же час, факт незабезпечення Санаторієм дітей за путівками під Міністерства збалансованим харчуванням в межах норм та вимог, зазначених у тендерних пропозиціях, у період їх перебування на санаторно-курортному лікуванні підтверджується показаннями свідків-вожатих ОСОБА_48 , ОСОБА_45 , ОСОБА_47 , ОСОБА_43 . Їх показання узгоджуються із актом КРУ №.14-24/116 від 21.12.2010 р., довідкою КРУ від 05.04.2011 р., висновками судово-економічних експертиз. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що, виходячи з фактичних витрат Санаторія при виконанні договору з Міністерством щодо надання послуг, пов`язаних з харчуванням, їх було надано в занижених розмірах.
		          
		           Також встановлено, що в порушення договірних зобов`язань Санаторієм не було застраховано усіх дітей від нещасних випадків на період перебування на відпочинку за путівками Школи, Управляння, Міністерства, хоча ці витрати були включені в калькуляції як обов`язкові. Суми не до понесених Санаторієм цих витрат (за путівками Школи  23346,15; за путівками Управління - 20072,30; за путівками Міністерства - 204915,8) також були привласнені. Обвинувачення в цій частині підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 299-301/935/937 від 19.05.2011 р. (т.48 а.с. 92-127), показаннями свідка ОСОБА_146  директору центру страхової компанії «Провідна» м. Очаків (т.7 а.с. 268-271, т. 55 а.с.39-40). 
		           Також не було застраховано усіх дітей від нещасних випадків та не здійснювалися відповідні видатки на страхування дітей і за укладеними Санаторієм договорами щодо перерозподілу путівок до інших оздоровчих закладів.
		       Є непереконливими твердження засудженого ОСОБА_12 стосовно обов`язку здійснення страхування дітей не ним, а іншою особою ( ОСОБА_24 ). 
		       
		           Таким чином, досліджені судом 1 інстанції та апеляційним судом докази підтверджують обвинувачення ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах. Їх дії в цій частині правильно кваліфіковані за ст. 191 ч.5 КК України.
		           Доводи засуджених ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , що їх дії, які пов`язані з фінансово-господарською діяльністю Санаторія, не завдали шкоди державним інтересам та не утворюють складу злочину, спростовуються сукупністю наведених вище досліджених доказів, які узгоджуються між собою.
		               
		           За наведених у вироку обставин ОСОБА_12 та ОСОБА_13 обґрунтовано визнано винними і у вчинення злочинів, передбачених ст. 366 ч.1 КК України (в редакції закону від 05.04.2001 р.), а ОСОБА_13 й за ст. 358 ч.1, ч.2, ч.3 КК України (в редакції закону від 05.04.2001 р.), що підтверджено наявними в матеріалах кримінальної справи офіційними документами.
		           Засудженим ОСОБА_11 в апеляції не оспорюється доведеність вини та правильність кваліфікації дій за ч.5 ст.191 КК України, за ч.3 ст.27, ч.2 ст.205 КК України (в редакції закону від 15.11.2011 р.), за ч.1 ст. 366 КК України (в редакції закону від 05.04.2001 р.) за ч.3 ст.27, ч.1 ст.366 КК України (в редакції закону від 05.04.2001 р.), за ч.3 ст. 358 КК України (в редакції закону від 05.04.2001 р.), за ч.1, ч.2 ст.263 КК України.
		           Згідно з положеннями ст. 74 ч.5 КК України особа може бути звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 КК України. Відповідно до положень ст.49 ч.1 п. 2 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло 3 роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі. 
		           Ці положення закону підлягають застосуванню до засуджених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , оскільки минуло більш трьох років з дня вчинення злочинів невеликої тяжкості, за який передбачене зазначене покарання: ОСОБА_12 - за ч.1 ст. 366 КК України (в редакції закону від 05.04.2001р.); ОСОБА_13 - за ч.1 ст. 366 КК України (в редакції закону від 05.04.2001р., за ч.1 ст. 358 (в редакції закону від 05.04.2001р.), за ч.3 ст. 358 КК України (в редакції закону від 05.04.2001р.); ОСОБА_11 - за ч.1 ст. 366 КК України (в редакції закону від 05.04.2001р.); за ст.ст. 27 ч.3, ч.1 ст. 366 КК України (в редакції закону від 05.04.2001р.);за ч.3 ст. 358 КК України (в редакції закону від 05.04.2001р.) - зі звільненням від призначеного покарання.
		           Із зазначених підстав вирок суду 1 інстанції підлягає зміні в цій частині 
		           Основне покарання засудженим ОСОБА_12 та ОСОБА_13  судом 1 інстанції призначено за ст. 191 ч.5 КК України у виді позбавлення волі в розмірі, близькому до мінімальної межі санкції кримінального закону, тобто, з урахуванням вчинення особливо тяжкого злочину та даних про особу засуджених, які раніше до кримінальної відповідальності не притягувалися, не перебувають на обліку у лікаря-психіатра та нарколога, мають на утриманні неповнолітніх дітей, а ОСОБА_12  батьків похилого віку та його стан здоров`я.
		           
		           Разом з тим, враховуючи зменшення апеляційним судом обсягу обвинувачення ОСОБА_12 і ОСОБА_13 за ст. 191 ч.5 КК України є підставі для пом`якшення їм розміру основного покарання до мінімальної межі санкції кримінального закону  до 7 років позбавлення волі. Відшкодування шкоди під час апеляційного розгляду засудженим ОСОБА_12 в сумі 10000 грн., засудженим ОСОБА_13 в сумі 2000 грн. носило разовий характер і само по собі не є обставиною, яка істотно впливає на покарання. 
		           
		           Засудженому ОСОБА_11 за злочин, передбачений ст. 191 ч.5 КК України судом 1 інстанції призначено основне покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі санкції кримінального закону, тобто, з урахуванням вчинення особливо тяжкого злочину та даних про особу засудженого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та нарколога, а також пом`якшуючих покарання обставин  визнання вини та щирого каяття.
		           Однак, апеляційний суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_11 необхідно із застосуванням ст. 69 КК України призначити більш м`яке основне покарання ніж передбачено законом - нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ст. 191 ч.5 КК України, та без призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна.
		           При цьому, апеляційний суд визнає пом`якшуючими покарання ОСОБА_11 обставинами, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину  щире каяття, проявом якого є часткове добровільне відшкодування завданої шкоди під час апеляційного розгляду в загальній сумі 26000 грн. та намір в подальшому продовжувати відшкодування шкоди, а також стан здоров`я  наявність гострого панкреатиту та перебування на стаціонарному лікуванні за цим захворюванням. Пом`якшуючі покарання обставини такого роду у сукупності з позитивними даними про особу ОСОБА_147 і дають апеляційному суду підстави для застосування ст. 69 КК України.
		           Також апеляційний суд, враховуючи наведені вище обставини, а також зменшення обсягу обвинувачення ОСОБА_11 за ст. 191 ч.5 КК України, наявність у нього суспільно-корисних зв`язків, з огляду на встановлену ст. 50 КК України мету покарання, дійшов висновку про можливість виправлення засудженого ОСОБА_11 без відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов`язку з числа передбачених ст. 76 КК України.
		           Таку позицію щодо покарання ОСОБА_11 висловив в апеляційному суді і прокурор.
		           
		           На підставі викладеного, вирок суду 1 інстанції підлягає зміні в частині призначеного покарання засудженим ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_11 . 
		           
		           Також підлягає зміні оскаржуваний вирок з наступних підстав.
		           У зв`язку зі зменшенням апеляційним судом обсягу обвинувачення засуджених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 за ст. 191 ч.5 КК України відповідно підлягає зменшенню розмір стягнення у відшкодування майнової шкоди з засуджених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 в солідарному порядку: на користь держави: в особі Миколаївської обласної спеціалізованої школи інтернату № 2 до 338818 грн. 84 коп.; в особі управління у справах сім`ї та молоді Миколаївської обласної державної адміністрації до 395041 грн. 44 коп.; в особі Міністерства праці та соціальної політики України до 3329486 грн.61 коп. 
		           
		           У зв`язку зі скасуванням вироку відносно ОСОБА_14 та закриттям кримінальної справи, його слід виключити з числа солідарних відповідачів у відшкодування майнової шкоди на користь держави: в особі Миколаївської обласної спеціалізованої школи інтернату № 2 сума 571374 грн. 13 коп: в особі управляння у справах сім`ї та молоді Миколаївської обласної державної адміністрації - сума 648119 грн. 65 коп; в особі Міністерства праці та соціальної політики України - сума 3403133 грн. 54 коп. (суми наведені згідно з вироком).
		       Підлягає виключенню з вироку вказівка суду про стягнення з ОСОБА_14  суми 5674 грн 75 коп. на користь НДЕКЦ УМВС України в Миколаївській області у відшкодування витрат на проведення експертиз. 
		Підлягає виключенню з вироку вказівка суду про звернення у відшкодування шкоди належного ОСОБА_14 майна (речових доказів), зазначених у вироку. Зазначене майно (речові докази) підлягають поверненню ОСОБА_14 як законному володільцю.
		Оскільки покарання ОСОБА_148 за ст.ст. 27 ч.3, 366 ч.1; 263 ч. 2 КК України у виді штрафу призначено в межах санкцій і визначено його максимальний розмір у 850 грн., що відповідає п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, то апеляційний суд вважає, що посилання у вироку на тридцять неоподаткованих мінімумів доходів громадян, є технічною опискою, що не тягне за собою зміну вироку у вказаній частині. 
		Підлягають поверненню заставодавцям ОСОБА_149 та ОСОБА_150 кожній грошові кошти в розмірі 50000 грн. - застава, внесена ОСОБА_149 , як міра запобіжного заходу ОСОБА_11 та грошові кошти в розмірі 50000 грн. - застава, внесена ОСОБА_150 , як міра запобіжного заходу ОСОБА_14 , що внесені на депозитний рахунок Управління СБУ в Миколаївській області згідно з квитанціями № 210 від 07.12.2010 р., № 2 від 29.11.2010 р. (т.38 а.с.50-52, т.41 а.с.154-156).    
		Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 р., колегія суддів
		           У Х В А Л И Л А:
		    Апеляції прокурора ОСОБА_10 , який брав участь в розгляді справи судом 1 інстанції; засудженого ОСОБА_12 , засудженого ОСОБА_13 та в його інтересах захисників ОСОБА_19 і ОСОБА_15 ; захисника ОСОБА_18 в інтересах засудженого ОСОБА_14 задовольнити частково. Апеляцію засудженого ОСОБА_11 задовольнити повністю.
		 Вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 березня 2013 р. відносно ОСОБА_14 скасувати, справу закрити: в частині засудження за ст.ст.27 ч.5, 191 ч.5; 27 ч.5, 205 ч.2 КК України - за недоведеністю участі у вчиненні злочину; в частині засудження за ст. 27 ч.5, ст. 366 ч.1; ст. 358 ч.3 КК України - за відсутністю складу злочину на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України 1960р. 
		 Цей же вирок відносно ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 змінити.
		 На підставі ст.ст. 74 ч.5, 49 ч.1 п.2 КК України засудженого ОСОБА_12 звільнити від покарання, призначеного йому за ч.1 ст. 366 КК України (в редакції закону від 05.04.2001р.).
		 Призначене ОСОБА_12 за ст. 191 ч.5 КК України покарання пом`якшити до 7 років позбавлення воля, з позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно - господарських функцій у сфері фінансово - господарської діяльності на строк 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
		 На підставі ст.ст. 74 ч.5, 49 ч.1 п.2 КК України засудженого ОСОБА_13 звільнити від покарання, призначеного йому за ч.1 ст. 366 КК України (в редакції закону від 05.04.2001р., за ч.1 ст. 358 (в редакції закону від 05.04.2001р.), за ч.3 ст. 358 КК України (в редакції закону від 05.04.2001р.).
		 Призначене ОСОБА_13 за ст. 191 ч.5 КК України покарання пом`якшити до 7 років позбавлення волі, з позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно - господарських функцій у сфері фінансово - господарської діяльності на строк 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
		На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч.5, 358 ч.2 КК України (в редакції закону від 05.04.2001р.) шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням призначити ОСОБА_13 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, з позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно - господарських функцій у сфері фінансово господарської діяльності на строк 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
		На підставі ст.ст. 74 ч.5, 49 ч.1 п.2 КК України засудженого ОСОБА_11  звільнити від покарання, призначеного йому за ст. 366 ч.1 КК України (в редакції закону від 05.04.2001р.); за ст.ст. 27 ч.3, 366 ч.1КК України (в редакції закону від 05.04.2001р.);за ч.3 ст. 358 КК України (в редакції закону від 05.04.2001р.).
		Призначити ОСОБА_11 за ст. 191 ч.5 КК України із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно - господарських функцій у сфері фінансово - господарської діяльності на строк 3 роки, без конфіскації майна.
		.
		На підставі ст. 70 ч.1 КК України ОСОБА_11  за сукупністю злочинів, передбачених ст. 191 ч.5 КК України; ст.ст. 27 ч.3, 205 ч 2 КК України (в редакції закону від 15.11.2011р.); ст. 263 ч.1, 263 ч.2 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покарання, призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно - господарських функцій у сфері фінансово - господарської діяльності на строк 3 роки, без конфіскації майна .
		Засудженого ОСОБА_11 на підставі ст. 75 КК України. звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з випробуванням протягом іспитового строку 2 роки. Покласти на нього обов`язок, передбачений п.2 ч.1 ст. 76 КК України  не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.
		 
		Виключити ОСОБА_14 з числа солідарних відповідачів у відшкодування майнової шкоди на користь держави: в особі Миколаївської обласної спеціалізованої школи інтернату № 2 сума 571374 грн. 13 коп.; в особі управляння у справах сім`ї та молоді Миколаївської обласної державної адміністрації - сума 648119 грн. 65 коп.; в особі Міністерства праці та соціальної політики України - сума 3403133 грн. 54 коп. (суми наведені згідно з вироком).
		 Зменшити обсяг обвинувачення за ст. 191 ч.5 КК України засудженим ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 з 4622 627 грн. 32 коп. до 4063346, 89 грн. 
		 Зменшити розмір стягнення у відшкодування майнової шкоди з засуджених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , в солідарному порядку на користь держави: в особі Миколаївської обласної спеціалізованої школи інтернату № 2 до 338818 грн. 84 коп.; в особі управління у справах сім`ї та молоді Миколаївської обласної державної адміністрації до 395041 грн. 44 коп.; в особі Міністерства праці та соціальної політики України до 3329486 грн.61 коп.
		 Виключити з вироку вказівку суду про стягнення з ОСОБА_14  суми 5674 грн 75 коп. на користь НДЕКЦ УМВС України в Миколаївській області у відшкодування витрат на проведення експертиз. 
		 Виключити з вироку вказівку суду про звернення у відшкодування шкоди належних ОСОБА_14 речових доказів: годинника TISSOT артикул ТО33410А з браслетом чорного кольору (том № 36 л.д. 116-117, том № 41 л.д. 9-10, 102-107); грошових коштів в сумі 3027 грн. (том № 41 л.д. 9-10, 102-107); мобільного телефону Нокіа Е51 вартістю 150 грн., мобільного телефону Нокіа 6500S-1 вартістю 250 грн.; золотої обручки вагою 4,75 гр.(том №41 л.д. 196-197, 180-184), які знаходяться на зберіганні в Управлінні СБУ в Миколаївській області; автомобіля марки «Мітсубісі Ланцер» ІХ 1.6і ComfortMT (CSO), державний реєстраційний номер. НОМЕР_2 , 2006 року випуску, зареєстрованого на ОСОБА_14 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_151 (том № 41 л.д.198-205, 209). Повернути зазначене вище майно законному володільцю  ОСОБА_14 .
		Грошові кошти в розмірі 50000 грн. - заставу, внесену ОСОБА_149 , як міру запобіжного заходу ОСОБА_11 та грошові кошти в розмірі 50000 грн. - заставу, внесену ОСОБА_150 , як міру запобіжного заходу ОСОБА_14 , які внесені на депозитний рахунок Управляння СБУ в Миколаївській області згідно з квитанціями № 210 від 07.12.2010 р., № 2 від 29.11.2010 р. (т.38 а.с.50-52, т.41 а.с.154-156) повернути заставодавцям  ОСОБА_149 та ОСОБА_150 .
		В решті вище зазначений вирок залишити без зміни.
		      Головуюча:
		    Судді:
		.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...