Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 265/5496/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 23.02.2015. Зареєстровано: 23.02.2015. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2015.
Дата набрання законної сили: 28.04.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 265/5496/14-ц 
		Провадження № 2/265/63/15
		   
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		17 лютого 2015 року                                                                                                місто Маріуполь
		Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
		головуючого судді Мельник  І. Г., 
		 при секретарі Тушкановій Л.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про захист прав споживача, повернення коштів по депозитному вкладу, -    
		 
		В С Т А Н О В И В:
		11 серпня 2014 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області із позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (надалі - ПАТ КБ «Приватбанк») про захист прав споживача та повернення коштів по депозитному вкладу. В обгрунтування своїх позовних вимог зазначила, що 08.01.2014 року вона уклала з відповідачем ПАТ КБ «Приватбанк» договір № SAMDNWFD0070052163700 про строковий банківський вклад на суму 110000,00 гривень та строком на 6 місяців (надалі - Договір). Банк свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, проценти за вкладом не нараховує. На її неодноразові звернення про виконання Договору, відповідач ПАТ КБ «Приватбанк» відповів відмовою, запропонувавши залишити вклад строком на п'ять років під значно менший відсоток, однак це її не влаштовує. Її заяву від 23.07.2014 року про дострокове розірвання Договору та повернення суми вкладу, процентів по ньому, відповідач ПАТ КБ «Приватбанк» залишив без задоволення. Посилаючись, зокрема на ст.ст.525, 526, 629, 1068 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), просила суд: визнати дії ПАТ КБ «Приватбанк» по відмові в поверненні суми вкладу та процентів, що не відповідають вимогам закону; зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» повернути їй суму вкладу згідно умов договору №SAMDNWFD0070052163700 від 08.01.2014 року у розмірі 110000,00 грн.; зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» нарахувати та виплатити їй проценти по вкладу в розмірі, передбаченому Договором та додатковою угодою до нього від 08.01.2014 року, тобто 19 процентів річних від суми вкладу за весь час користування ПАТ КБ «Приватбанк» її грошима з 08.01.2014 року по день виплати її банком всієї суми вкладу повністю.
		У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності, підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.
		Представник ПА ТКБ «Приватбанк» Шишелова Н.В., що діє на підставі довіреності у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надав суду письмові заперечення. Відповідно до наданих заперечень посилалася, зокрема на Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», постанову Національного банку України (надалі - НБУ) №260 від 06.05.2014 року вказувала, що відокремлений підрозділ ПАТ КБ «Приватбанк» на території Автономної Республіки Крим (надалі - АР Крим) та м. Севастополя не має правових підстав та можливості здійснювати банківську діяльність після їх окупації Російською Федерацією. Відповідальність за відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації громадянам України у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Крім того, законодавством Російської Федерації Автономну некомерційну організацію «Фонд захисту вкладників» (далі - АНО «ФЗВ») було призначено здійснювати компенсаційні виплати вкладникам Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк», а ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 21.04.2014 року АНО «ФЗВ» було призначено управляючим майном банку за всіма зобов'язаннями та передано йому права виконавчих органів банку щодо майнового комплексу банку та території АР Крим та м. Севастополя. Отже, вважає, що зобов'язання за договорами депозитного вкладу, укладеними працівниками Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк» повинно виконувати АНО «ФЗВ», ПАТ КБ «Приватбанк» є неналежним відповідачем у справі, а тому у позові просила відмовити.
		Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши у сукупності надані докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
		Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		Судом встановлено, що 08 січня 2014 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір №SAMDNWFD0070052163700. Відповідно до умов вказаного Договору, позивачка ОСОБА_1 розмістила у ПАТ КБ «Приватбанк» вклад у розмірі 110000,00 гривень під 19 процентів річних, строком на 6 місяців по 08.07.2014 року включно (а.с.4,5).
		Відповідно до ст.1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Частина 2 цієї статті передбачає, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. 
		Згідно з п.5 Договору, позивачка ОСОБА_1 мала право достроково розірвати цей Договір, повідомивши про це ПАТ КБ «Приватбанк» за два банківських дня до дати розірвання (а.с.4).
		З матеріалів справи вбачається, що 13.05.2014 року та 16.06.2014 року позивачка ОСОБА_1 зверталася до ПАТ КБ «Приватбанк» з вимогами про видачу зазначеного вкладу (а.с.7). Вказані вимоги, й це не спростовується сторонами, ПАТ КБ «Приватбанк» не виконав.
		Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно зі ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Таким чином, суд приходить до висновку, що ПАТ «Приватбанк» порушив умови Договору, а отже вимога про повернення суму вкладу згідно умов договору №SAMDNWFD0070052163700 від 08.01.2014 року у розмірі 110000,00 грн. є законною та обгрунтованою.
		В силу вимог ст.1061 ЦК України, банк зобов'язаний виплачувати вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.
		Доказів того, що ПАТ КБ «Приватбанк» виплатив позивачки ОСОБА_1 проценти за користування вкладом відповідно до Договору починаючи з 08.01.2014 року суду не надано.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога позивачки ОСОБА_1 про зобов'язання ПАТ КБ «Приватбанк» нарахувати та виплатити їй проценти по вкладу в розмірі 19 процентів річних від суми вкладу за весь час користування ПАТ КБ «Приватбанк» її грошима починаючи з 08.01.2014 року по день повної виплати банком всієї суми вкладу також є законною та обгрунтованою.
		Суд не приймає до уваги заперечення відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» про те, що відповідальність за невиконання Договору у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію, а також, що належним відповідачем по справі є Автономна некомерційна організація «Фонд захисту вкладників» виходячи з наступного.
		Під час судового розгляду встановлено, що Договір укладався у відділенні Кримського РУ ПАТ КБ «Приватбанк» банку в м. Севастопіль між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570).
		Частина 1 ст.58 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачає, що банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.
		Відповідно до ст.95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філія не є юридичною особою, вона наділяються майном юридичної особи, що її створила, і діє на підставі затвердженого нею положення.
		Пункт 1.4. Положення про філію «Кримське регіональне управління ПАТ КБ «Приватбанк» передбачає, що в межах чинного законодавства саме ПАТ КБ «Приватбанк» несе відповідальність за діяльність філії (а.с.87).
		Крім того, суд вважає, що факт знаходження частини майна ПАТ КБ «Приватбанк» на окупованій території не є підставою для звільнення ПАТ КБ «Приватбанк» від виконання своїх договірних грошових зобов'язань перед ОСОБА_1
		Так як, ч.1 ст.625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
		Посилання відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» на ту обставину, що відповідно до ухвали Центрального районного суду м. Сімферополя від 21.04.2014 року компенсацію по вкладу ОСОБА_1 повинна здійснювати Автономна некомерційна організація «Фонд захисту вкладників», суд вважає безпідставним, так як відповідно до вимог ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», цивільні справи, підсудні місцевим загальним судам, розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, - підсудні місцевими загальними судами міста Києва, що визначаються Апеляційним судом міста Києва.
		Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання ПАТ КБ «Приватбанк» нарахувати та виплатити їй проценти по вкладу в розмірі, передбаченому Договором та додатковою угодою до нього від 08.01.2014 року, тобто 19 процентів річних від суми вкладу за весь час користування ПАТ КБ «Приватбанк» її грошима з 08.01.2014 року по день виплати їй банком всієї суми вкладу повністю, суд виходячи із вимог ч.1 п.2 ст..16 ЦК України, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме у визначенні конкретної суми не сплачених процентів за депозитом за період з 08.01.2014 року по 08.07.2014 року включно у розмірі 10478 грн., а саме: ((110000 (сума заборгованості) х19 (відсоток річних вказаний в договорі) х183 (кількість прострочених днів)):365):100=10478,63 грн.
		Відповідно до ч.3 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України), якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
		Позивачкою ОСОБА_1 заявлено вимогу про захист прав споживачів, а згідно з п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.
		Таким чином, з відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» слід стягнути у дохід держави судовий збір у розмірі 243,60 гривень.
		Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд - 
		В И Р І Ш И В:
		  Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про захист прав споживача, повернення коштів по депозитному вкладу, задовольнити частково.
		Зобов'язати ПАТ КБ «Приват Банк» повернути ОСОБА_1 вклад згідно умов договору № SAMDNWFD 0070052163700 від 08.01.2014 року у розмірі 110000 гривень та виплатити відсотки за період з 08.01.2014 року по 08.07.2014 року включно у розмірі 10478 гривень 63 копійок, а всього 120478 (сто двадцять тисяч чотириста сімдесят вісім) гривень 63 копійки. 
		Стягнути з ПАТ КБ «Приват Банк» в дохід держави судовий збір в сумі 1204 гривень 78 копійок.
		В решті позовних вимог ОСОБА_1, відмовити. 
		Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		Суддя                                                                Мельник І.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...