Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 174/874/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 27.02.2015. Зареєстровано: 27.02.2015. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2015.
Дата набрання законної сили: 25.02.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		     АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Провадження № 22-ц/774/2696/15  Справа № 174/874/14-ц                                                                                  Головуючий у 1 й інстанції - Ілюшик І. А.        Доповідач - Осіян О.М.       
		Категорія 27                                                                                                 
		    У Х В А Л А 
		                                             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   
		25 лютого 2015 року                             м. Дніпропетровськ
		 
		                                   Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:    
		головуючого - судді - Осіяна О.М.,
		суддів                         - Глущенко Н.Г., Пищиди М.М.
		за участю секретаря  - Ялової Ю.О.       
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 
		на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-кредит Плюс" про визнання договору банківського рахунку неукладеним та недійсним, -
		ВСТАНОВИВ:
		Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2014 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ КБ "ПриватБанк", ТОВ "Авто-кредит Плюс" про визнання договору банківського рахунку неукладеним та недійсним.
		В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
		Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін із наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено, що згідно п. 6.1.2, п. 6.1.4 кредитно-заставного договору № DN81AR100030082 від 27 лютого 2008 року банк зобов'язується відкрити транзитний рахунок та здійснювати ведення кредитного досьє за кредитом, направляти на погашення заборгованості кошти, що надійшли на транзитний рахунок, відповідно до ст. 4.7 договору. Номер транзитного рахунку та рахунку позичальника в договорі не вказано (п. 17.1.10, п. 17.6).
		До матеріалів справи долучені копії матеріалів кредитної справи за кредитно-заставним договором № DN81AR100030082 від 27 лютого 2008 року, зокрема, анкета-заява, копія кредитно-заставного договору № DN81AR100030082, згода співвласника, акт передачі транспортного засобу в заставу, повідомлення від 25 лютого 2008 року, рахунок-фактура, сертифікат, лист-підтвердження № 01/0092, платіжне доручення, договір купівлі-продажу автомобіля від 25 лютого 2008 року, витяг про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, договір добровільного страхування № 1078/38222/38 транспортного засобу, квитанція, договір страхування наземного транспортного засобу DN81AR100030082, заява про укладення договору страхування наземного транспортного засобу, договір особистого страхування № DN81AR100030082, заява про укладення договору особистого страхування, копія паспорта на ім'я ОСОБА_2 та ідентифікаційного номеру, копія довідки про доходи, повідомлення від 16 лютого 2012 за вих. № 30.1.0.0/2, перелік № 76.
		Відповідно до положень ч. 1, 2, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Згідно положень ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. 
		Відповідно до положень ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
		Статтею 205 ЦК передбачені дві форми правочинів - усна і письмова. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
		Згідно ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.
		В п. 8 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
		Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. 
		Таким чином, підставою для визнання договору недійсним є недодержання стороною чи сторонами вимог закону в момент укладення договору. 
		Твердження позивача про недотримання сторонами письмової форми договору, що на його думку тягне за собою визнання договору банківського рахунку недійсним, суд визнав такими, що не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства (ч. 1 ст. 215, ст. 205, ч. 2 ст. 207, п. 2 ч. 1 ст. 208, ст. 1067 ЦК України), оскільки за винятком випадків, прямо передбачених у законодавчих актах (ч. 2 ст. 547, ч. 3 ст. 719, ч. 2 ст. 981, ч. 2 ст. 1055, ч. 2 ст. 1059, ч. 2 ст. 1107, ч. 1 ст. 1118, ч. 1 ст. 1257 ЦК України), недодержання сторонами письмової форми правочину не призводить до його недійсності. 
		Тому суд не вбачав законних підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним договору банківського рахунку, укладеного між сторонами.
		Пославшись на те, що вимога позивача про визнання правочину неукладеним по суті спрямована на встановлення певного факту, а не на поновлення порушення права або захист охоронюваного законом інтересу, суд дійшов обґрунтованого висновку, що в її задоволенні також необхідно відмовити.  
		         
		Доводи апеляційної скарги позивача про те, що згідно з п. 1.9 Інструкції про порядок відкриття, використання за закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ № 492 від 12.11.2003 року, для договору банківського рахунку передбачена обов'язкова письмова форма, проте, вона не дотримана сторонами, тому правочин про відкриття транзитного рахунку, передбачений у кредитно-заставному договорі № DN81AR100030082 від 27 лютого 2008 року, суперечить ч. 2 ст. 1067 ЦК України та п. 1.9 Інструкції, а отже підлягає визнанню недійсним, - необґрунтовані, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
		Визнанням факту підписання кредитно-заставного договору №DN81AR100030082 від 27 лютого 2008 року, позивач підтверджує наявність між сторонами саме кредитних правовідносин.
		Заперечуючи факт підписання інших документів - анкети-заяви на видачу кредиту, акту передачі транспортного засобу в заставу, сертифікату, листа-підтвердження № 01/0092, договору купівлі-продажу автомобіля від 25 лютого 2008 року, договору добровільного страхування № 1078/38222/38 транспортного засобу, договору страхування наземного транспортного засобу DN81AR100030082, заяви про укладення договору страхування наземного транспортного засобу, позивач разом із тим не надав належних та достовірних доказів про те, що ці документи підписані не ним, а іншою особою. Клопотань про проведення експертного дослідження підписів у цих документах він до суду не подавав.
		Тому відсутні належні та достовірні докази, які б спростовували саме підписи позивача у цих документах, відповідно до вимог ст.ст. 58,59,64,66 ЦПК України.
		Підтвердженням укладення саме кредитного договору між сторонами є і письмова згода співвласника автомобіля - ОСОБА_2(а.с.104).
		Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивач не має в ПАТ КБ "ПриватБанк" банківського рахунку та не отримував платіжної картки "Авто-розстрочка". Отже, не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
		Таким чином, позивач не спростував того факту, що між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк" був укладений саме кредитний договір, а не договір банківського рахунка.
		В процесі розгляду справи позивач не уточнював та не змінював підстави або предмет позову, тобто, скористався своїми процесуальними правами на власний розсуд.
		Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, а із матеріалів справи вбачається, що передбачені ст. 309 ЦПК України підстави для скасування чи зміни судового рішення відсутні, і оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене із додержанням норм процесуального права та у відповідності із нормами матеріального права.
		Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
		Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2014 року залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у двадцятиденний строк у касаційному порядку.
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...