Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2033/4850/12 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин; Спори, що виникають із житлових правовідносин про визнання особи такою, що втратила право користуванням жилим приміщенням.
Надіслано для оприлюднення: 27.02.2015. Зареєстровано: 27.02.2015. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2015.
Дата набрання законної сили: 23.12.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                    
		Справа № 2033/4850/12
		                                          Провадження № 2/645/93/15 
		                                Р І Ш Е Н Н Я
		                                               І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И 
		26 лютого 2015 року     Фрунзенський районний суд міста Харкова у складі:
		Головуючого судді Сілантьєвої Е.Є.
		При секретарі судових засідань Курбатової А. М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_8 в особі законного представника - батька - ОСОБА_9, треті особи - Служба у справах дітей Фрунзенського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Фрунзенський районний відділ у м. Харкові Головного Управління Державної міг раціонної служби України в Харківської області про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом та просили суд визнати ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 такими, що втратили право на користування будинком з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1.
		          Свої позовні вимоги позивачі обґрунтували тим, що ОСОБА_2, відповідно до заочного рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2008 року є власником 1/4 частини будинку з надвірними будівлями розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_11. ОСОБА_3, відповідно до рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2009 року є власником 3/4 частин будинку з надвірними будівлями розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який належить їй в порядку спадкування за заповітом після смерті її матері ОСОБА_12. Таким чином, на теперішній час ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є законними власниками вищезазначеного будинку з надвірними будівлями. Позивачі зазначили, що беручи до уваги, що право власності визнавалося у судовому порядку, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, попри волю позивачів, все одно залишаються проживати у вищезазначеному будинку, поміняли замки, не повертають домову книгу та не допускають власників у належний їм будинок, чим порушують їх права, як власників спірного будинку. Відповідачі були членами родини колишніх власників домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_13 та ОСОБА_11 Після смерті ОСОБА_13 та ОСОБА_11 і визнання права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3, право користування відповідачів щодо домоволодіння припинилося. ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не є членами сімей нових власників домоволодіння, спільного господарства з ними не ведуть та втратили право користування спірним будинком.
		          У судове засідання позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, їх інтереси в судовому засіданні представляв ОСОБА_15, який у судовому зазначив, що відповідачі втратили право користування спірним домоволодінням, оскільки відбулася заміна власників будинку. Незважаючи на те, що відповідачі постійно мешкають у будинку, однак не є членами сім'ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не мешкають разом з ними, не ведуть спільного господарства, не мали письмової згоди позивачів на вселення до будинку, а проживають у будинку як члени сім'ї колишніх власників, позивачі, як власники спірного будинку бажають володіти, розпоряджатися та користуватися своєю власністю на власний розсуд. Проживання та реєстрація відповідачів у будинку створює власникам будинку відповідні перешкоди, із зазначених підстав представник позивача просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням відповідно до норм ст. 405 ЦК України та ст.156 ЖК України. 
		            Відповідач ОСОБА_7 та її представник ОСОБА_16 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі. ОСОБА_7 пояснила, що з 10.05.1974 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_17, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6, - є сином померлої ОСОБА_13 колишнього власника спірного будинку. З квітня 1974 року по теперішній час вона постійно мешкає та зареєстрована у спірному будинку, також у спірному будинку зареєстровані та мешкають її діти та онуки, з часу їх вселення та по теперішній час, іншого житла вони не мають. Вона та її діти вселилась у зазначений будинок та зареєструвались на законних підставах, оскільки були членами родини власника житла, вели спільне господарство та здійснювали догляд за ОСОБА_13. Після смерті ОСОБА_13 - матері, її на теперішній час, померлого чоловіка ОСОБА_17, вона та її діти, та онуки, також продовжували мешкати у спірному будинку, утримувати його у належному стані, здійснювати ремонтні роботи та інше за власний рахунок, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не мешкали у будинку та не утримували його, ОСОБА_3 мешкали незначний період часу, ще до смерті її матері, а ОСОБА_2 взагалі не був зареєстрований та не мешкав у будинку з 1973 року. Також відповідачка зазначила, що позивачі ніколи не намагались вселитись у будинок, піклуватися та утримувати будинок, взагалі не інтересувались про його стан, а відповідачі не створювали їм ніяких перешкод у користуванні, володінні чи розпорядженні майном, а навпаки намагались дійти згоди у користуванні спірним будинком, оскільки за час проживання у ньому відповідачами здійснювались перебудови, добудови, ремонтні роботи будинку, однак позивачі не мали бажання там мешкати. Відповідач ОСОБА_7 вважає, що позовні вимоги незаконні та задоволенні не підлягають. 
		Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_4, який також діяв в інтересах малолітнього ОСОБА_10 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі, підтримали пояснення відповідача ОСОБА_7 та її представника ОСОБА_16 
		          Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату та час розгляду справи своєчасно та належним чином. В матеріалах справи міститься заява відповідача з проханням розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги не визнає у повному обсязі, просить у їх задоволенні відмовити.
		Свідок ОСОБА_19, яка є родичкою ОСОБА_7, яка підтвердила факт проживання родини ОСОБА_17 у будинку АДРЕСА_1
		          Представник третьої особи Служба у справах дітей Фрунзенського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської Ради, в судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату та час слухання справи своєчасно та належним чином. В матеріалах справи міститься заява з якої вбачається, що третя особа просить розглядати справу за їх відсутності та ухвалити рішення з урахуванням житлових прав неповнолітнього ОСОБА_10.
		          Представник третьої особи Фрунзенський районний відділ у м. Харкові Головного Управління Державної міграційної служби України у Харківській області, в судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату та час слухання справи своєчасно та належним чином, про поважність причин неявки суд не сповістили.
		Суд, вислухавши пояснення та доводи сторін, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вважає що позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
		З матеріалів справи вбачається, що відповідно до заочного рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2008 року за ОСОБА_2, визнано право власності на 1/4 частину жилого будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_11.
		          Відповідно до рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 за зустрічним позовом задоволені. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 3/4 частини будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_13, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7. Ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 4 березня 2009 року вищезазначене рішення суду залишено без змін. 
		    Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2013 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 листопада 2013 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання відповідачів такими, що втратили право на користування будинком з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1; про зобов'язання Фрунзенського районного відділу у м. Харкові Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківській області зняти з реєстрації відповідачів по справі та зобов*язання їх повернути позивачам домову книгу на спірний будинок було відмовлено.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 квітня 2014 року рішення Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2013 року та ухвала апеляційного суду Харківської області від 26 листопада 2013 року в частині відмови у позові про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням було скасовано та справа в цієй частині повернута на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення та ухвала суду залишені без змін.
		Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
		Відповідно до ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
		Таким чином, зміст вищевказаних правових норми свідчить про те, що право члена сім'ї власника квартири користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно, тобто права колишніх членів сім'ї власника будинку (квартири) на об'єкт власності є похідними від прав самого власника.
		Правила ч. 4  ст. 156 ЖК України передбачає збереження такого права користування житлом лише для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, при умові збереження права власності на будинок цього ж власника, тобто при незмінності власника майна.
		Чинним законодавством України не передбачено перехід прав та обов'язків та обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника.
		Відповідачі не були і не є членами сім'ї нового власника, а тому гарантії, визначені ст. 156 ЖК України на відповідачів не розповсюджуються.
		За вищевикладених обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
		    На підставі викладеного і керуючись ст. 319, 322 ЦК України, ст. ст. 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд - 
		В И Р І Ш И В:
		Позов - задовольнити.
		Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5 втратившими право користування будинком з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 
		Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги.  Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення. 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 
		СУДДЯ -

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...